Суть і функції грошей

Суть і функції грошей

План теми

1. Предмет і завдання курсу "Гроші та кредит".
2. Раціоналістична та еволюційна концепції походження грошей.
3. Гроші як загальний еквівалент.
4. Функції грошей.

1. Предмет і завдання курсу "Гроші та кредит"

Формування професійних економічних знань студентів неможливе без глибокого осмислення питань, пов'язаних із грошима, їх обігом, кредитними відносинами та банківською діяльністю. Ці аспекти є фундаментом економічної освіти.

Розвиток ринкових відносин в Україні зумовлює зростання значення грошей і кредиту в національному господарстві. Саме тому цей курс посідає важливе місце у підготовці бакалаврів та спеціалістів економічного профілю, слугуючи базою для подальшого вивчення спеціалізованих дисциплін із банківської справи.

Предметом дисципліни «Гроші та кредит» виступає всебічний аналіз основних категорій теорії грошей, кредиту та банківської діяльності. Такий ґрунтовний розгляд теоретичних засад є необхідним кроком для переходу до аналізу конкретних проблем функціонування грошово-кредитної системи в сучасних умовах.

Курс тісно пов'язаний з іншими економічними дисциплінами, зокрема: економічною теорією, теорією фінансів, макроекономікою, державним регулюванням економіки, інвестуванням, а також міжнародними валютно-кредитними та фінансовими відносинами.

Головне завдання курсу — надати майбутнім економістам знання про сутність і механізми функціонування таких ключових категорій, як гроші, кредит, грошовий ринок, процент. Окрім цього, курс має сформувати теоретичну та методологічну основу для практичного застосування грошово-кредитних інструментів, а також розвинути вміння аналізувати та оцінювати грошово-кредитну політику держави.

2. Раціоналістична та еволюційна концепції походження грошей

Гроші є складною економічною категорією, що характеризується системним та багатофункціональним характером. Можна виділити такі їхні ключові ознаки:

• «товар товарів», оскільки будь-який товар у процесі реалізації виражає свою вартість у грошовій формі;
• специфічний товар, який відіграє роль загального еквівалента;
• «головна діюча особа» ринкової економіки;
• «мова ринку».

Згідно з раціоналістичною концепцією, поява грошей є результатом свідомої домовленості між людьми, які вирішили, що для обслуговування товарообігу необхідний спеціальний інструмент.

Еволюційна концепція, натомість, стверджує, що гроші виділилися із загальної маси товарів стихійно, оскільки вони виявилися найбільш придатними для виконання ролі грошового товару. Певний товар стає грошима лише в умовах особливої суспільної форми товарного виробництва та обігу.

Гроші як загальний еквівалент

Гроші виступають загальним еквівалентом, тобто слугують засобом вираження вартості всіх інших товарів.

Вони є специфічним товаром, адже не можуть безпосередньо задовольняти фізичні чи духовні потреби людини, а лише опосередковано — через обмін на інші товари та послуги.

Відмінною рисою грошей, на відміну від інших товарів, є їхня абсолютна ліквідність.

Ліквідність визначається як:

1) здатність активу використовуватися як засіб платежу;

2) спроможність активу зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Абсолютна ліквідність — це здатність активу бути негайно обміненим на будь-які блага. Саме цей показник є ключовим у розумінні відмінності грошей від інших активів.

4. Функції грошей

Гроші виконують кілька важливих функцій.

1) Функція міри вартості є центральною в системі грошових відносин. Вона полягає у використанні грошової одиниці для вимірювання та порівняння вартості товарів і послуг.

На основі цієї функції встановлюється ціна, яка є грошовим виразом вартості товару. Ціни змінюються прямо пропорційно до вартості товарів та обернено пропорційно до вартості грошей.

Функція міри вартості реалізується через масштаб цін — рахункову функцію грошей, що відображає вартість товарної маси у грошових одиницях.

З масштабом цін тісно пов'язані девальвація та ревальвація.

Девальвація (від лат. de — префікс, що означає рух вниз, і valeo — коштувати) — це офіційне зниження курсу грошової одиниці щодо валют інших країн, тоді як ревальвація — це його підвищення.

Між сукупною товарною масою та окремими товарами встановлюється цінове співвідношення, яке й визначає рівень цін.

2) Функція засобу обігу

Процес товарного обігу можна виразити формулою: Т – Г – Т₁, тобто продаж здійснюється заради купівлі. У цьому процесі гроші виступають посередником між продавцем та покупцем.

Основою функціонування грошей як засобу обігу є рух товарів. Роль грошей тут є тимчасовою: виконавши свою функцію, вони переходять від одного суб'єкта до іншого.

Кількість грошей, необхідна для обігу (М), визначається сумою цін товарів та послуг, що реалізуються протягом певного періоду.

Цю залежність можна представити формулою:

М = Р_і х q_і

де Р_і — ціна і-того товару, q_і — кількість і-того товару.

Кількість грошей дорівнювала б цій сумі лише за умови, що кожна грошова одиниця використовувалася б один раз. Однак на практиці кожна купюра здійснює кілька оборотів, тому суму цін товарів необхідно поділити на середнє число оборотів грошової одиниці (V).

3) Функція засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто купівлі-продажу товарів у кредит із відстрочкою оплати. У цій функції гроші виступають засобом погашення боргу.

Цю функцію можуть виконувати лише реальні гроші, які для ефективного виконання своєї ролі мають бути стійкими.

4) Функція засобу нагромадження обслуговує процес накопичення вартості, що перебуває в розпорядженні суб'єктів економіки під час відтворення.

Для виконання цієї функції гроші також мають бути реальними.

Нагромадження грошей є необхідною умовою безперервного розвитку товарного виробництва.

Формування заощаджень призводить до певних втрат для їхніх власників, які не отримують доходів від своїх грошей. Такі втрати називають зумовленими витратами зберігання грошей.

Зумовлені витрати зберігання — це сума доходу, яку власник грошей втрачає, зберігаючи їх у ліквідній формі, замість того щоб вкласти у фінансові активи.

5) Світові гроші

Розвиток міжнародних політичних та економічних відносин зумовлює функціонування грошей на світовому ринку.

У такому разі, за висловом К. Маркса, «гроші скидають з себе національні мундири».

В межах окремої країни можуть обертатися як повноцінні, так і неповноцінні гроші. На світовому ж ринку знаки вартості, обов'язкові до прийому в певній державі, за винятком валют провідних країн, втрачають свою силу.

Спочатку світові гроші виступали у формі злитків благородних металів.

Сучасний розвиток світових ринкових відносин призвів до появи різноманітних міжнародних засобів розрахунку. Одним із таких засобів є національні валюти економічно найсильніших країн — долар США, німецька марка, англійський фунт стерлінгів, японська ієна та інші вільно конвертовані валюти.

Золото також залишається надійним резервним активом центральних банків провідних країн світу. Не зменшуються масштаби приватної тезаврації (накопичення золота приватними особами як скарбу). Золото й сьогодні є високоліквідним активом.

Виявляється, що існувало багато різновидів дерев'яних грошей — не лише паперових, а й з картону та бамбука. Останній здавна використовувався як замінник грошей.

Засобом платежу була й звичайна солома. Наприклад, в Англії до кінця XVII століття розраховувалися маленькими рогожками з рисової соломи.

Або ось «мінеронська валюта» — каміння завбільшки з млинові жорна. І це не в кам'яному віці! Світову пресу обійшли фотографії цих «монет» заввишки з людину, зроблені поряд із туристами на острові Яп, що належить до групи Каролінських островів. Такий «гріш» при угодах не потрібно було навіть пересувати з місця — достатньо було поставити позначку «Належить такій-то особі». Для розрахунків на острові це дуже зручно, а от у дорогу не візьмеш...

Проте камінь від каменя відрізняється. Наприклад, у Китаї довгий час, майже до минулого століття, грошима слугували шматки білого та зеленого нефриту, а народи стародавньої Африки розраховувалися мініатюрними сокирами з цього гарного мінералу.

Найбільшого поширення серед твердих грошей після металу отримали каурі. Цю блискучу барвисту мушлю добували в тропічних морях не лише для прикрас. Вона здавна слугувала грошима для багатьох народів Африки, Азії та островів Тихого океану, а в деяких районах Індії, Індонезії, Китаю та Африки — навіть на початку нашого століття.

Інша «монета» з моря — перлина. Вона й сьогодні бере участь у великих платежах. Океан постачав гроші у вигляді коралів мешканцям Багамських, Антильських островів та Мадагаскару. Інший цінний матеріал для прикрас — янтар — також використовувався як валюта.

Коли людина навчилася виробляти скло (це сталося в Стародавньому Єгипті приблизно за чотири тисячоліття до нашої ери), з нього почали відливати «монети». Наприклад, у мешканців Нової Гвінеї навіть у нашому столітті роль монет виконувало намисто зі скла. А в Європі в XV столітті Східна Словаччина спеціально карбувала скляні монети.

Той, хто вважає, що гроші друкували тільки на папері, глибоко помиляється. Праобраз кредиток — купюри, намальовані або надруковані на шкірі. Одним із перших матеріалів, на яких писали боргові розписки на Русі, була березова кора — береста. Шовкові асигнації перебували в обігу і в Китаї, і в Середній Азії навіть у нашому столітті. Шовк і в натуральній формі слугував засобом платежу.

До речі, товари витісняли валюту досить часто. Так, в Африці, коли на початку цього століття в район Табору завезли 150 тисяч залізних сапок, ціни перевели в сапки. Та що там Африка! На півдні Англії, в селах Шотландії, платили залізними цвяхами.

Західний Судан і Тібет для сплати використовували штани, плащі та чоботи. До речі, якщо ці товари набували функції грошей стихійно, то відомі й зовсім інші випадки. Так, у Центральній Америці Гудзонівська компанія перенесла на чотири типи ковдр різної вартості функції грошей. Напевно, вона врахувала, що тут серед індіанців авторитетом користувалися вашпу — шкіряні пояси з нашитими на них каурі. Навіть переселенці з Європи ними розраховувалися. Такому поясу, який став атрибутом ковбоя, дали офіційний курс — 40 доларів за штуку.

В історії багато надзвичайних ситуацій, коли не замислювалися над тим, за яким товаром закріпити роль грошей. Призначені за таких умов замінники валюти отримали в істориків назву «гроші надзвичайних обставин».