Суть фінансів підприємств

Вступ.

1. Сутність, функції та організація фінансів підприємств.

2. Фінансові ресурси підприємств.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Фінанси підприємств відіграють ключову роль у забезпеченні господарської діяльності та є невід'ємною складовою державного регулювання всієї фінансової системи країни. Фінансові ресурси суб'єктів господарювання виникають унаслідок їхньої фінансово-господарської роботи. Результати діяльності підприємства та його фінансові показники визначаються ефективністю операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, незалежно від форми власності чи організаційно-правової форми.

Під час навчання студенти економічних і фінансових спеціальностей повинні опанувати питання, пов'язані з формуванням, мобілізацією та використанням виробничого, інвестиційного й фінансового потенціалу підприємства.

У цій роботі аналізуються джерела та чинники, що впливають на формування фінансових ресурсів, витрат і грошових надходжень підприємства за всіма напрямами діяльності. Найвагомішим чинником зростання прибутку є собівартість виробленої продукції (робіт, послуг).

Раціональне використання оборотних коштів безпосередньо впливає на результати роботи та джерела формування ресурсів підприємства. Одним із головних джерел фінансових ресурсів виступає кредитування, тому важливо розуміти форми та види кредитів, що функціонують в Україні, а також механізм їх отримання, використання та погашення.

Для досягнення головної мети підприємства необхідно систематично проводити моніторинг його фінансового стану, своєчасно виявляти резерви та ефективно їх застосовувати. Майбутні фахівці мають уміти самостійно виконувати фінансовий аналіз суб'єкта господарювання та оцінювати ефективність методики такого аналізу. Для ухвалення оперативних рішень особливе значення має аналіз руху грошових коштів за всіма видами діяльності.

1. Сутність, функції та організація фінансів підприємств

Фінанси можна назвати кровоносною системою підприємницької діяльності. Швидкість і масштаби руху грошових потоків визначають ефективність функціонування фінансової системи. Саме з руху грошей розпочинається і завершується кругообіг коштів підприємства, а також оборот усього капіталу.

Якби підприємницька діяльність обмежувалася лише операціями з готівкою, рух капіталу був би очевидним. Однак готівкові кошти — це тільки одна з форм капіталу, поряд із товарною та виробничою. Операції з цими формами зрештою зводяться до грошового обміну, проте в кожен конкретний момент це не завжди очевидно. Тому процес руху капіталу стає менш прозорим, що ускладнює аналіз та оцінку фінансів підприємства.

В умовах ринкової економіки питання фінансового стану підприємств цікавить мільйони українських громадян-акціонерів, а також інших прямих і непрямих учасників економічних процесів. Особливо важливим це питання є для працівників самого підприємства та його керівництва, оскільки ринковий механізм може призвести навіть до банкрутства. [5, c. 16]

Відповідно до Господарського кодексу України, підприємство — це суб'єкт господарювання, створений для провадження підприємницької діяльності на власний ризик, головною метою якого є отримання максимального прибутку та задоволення суспільних потреб. Фінанси ж являють собою процес руху коштів у виробництві, під час розподілу прибутків, сплати податкових платежів до бюджету та формування різноманітних грошових фондів. Спільною ознакою цих процесів є їхня грошова форма вираження.

Грошовий характер є головною ознакою фінансової сфери, однак фінанси — це не самі гроші, а грошові відносини, через які здійснюється розподіл і перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) та валового національного продукту (ВНП). У результаті цього формуються грошові доходи та відбувається їх нагромадження на підприємствах і в державі. Ці доходи спрямовуються на розширене відтворення, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

У структурі фінансових відносин фінанси підприємств посідають особливе місце, оскільки обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні блага. До складу фінансів підприємства належать такі групи грошових відносин:

• з іншими суб'єктами господарювання — сплата та отримання штрафів за порушення договірних зобов'язань, внесення пайових внесків і участь у розподілі прибутку, вкладення коштів у цінні папери, отримання дивідендів, розрахунки зі споживачами, постачальниками, суб'єктами ринкової інфраструктури України та зарубіжжя;
• всередині підприємства (між працівниками та підрозділами) — пов'язані з формуванням і використанням цільових фондів коштів (зокрема статутного фонду) та інших;
• з вищими управлінськими структурами підприємств;
• з фінансово-кредитною системою держави — з бюджетами різних рівнів, банками, страховими організаціями, інвестиційними фондами та компаніями, а також з фондовим ринком.

Фінанси підприємств виконують дві основні функції:

• розподільчу — через фінансовий механізм відбувається формування фондів суб'єкта господарювання;
• контрольну — дає змогу визначити, наскільки своєчасно та повно фінансові ресурси надходять у фонди і як вони використовуються, на основі фінансової та бухгалтерської інформації.

За економічною сутністю фінанси підприємств — це грошові відносини, пов'язані з формуванням і використанням грошових витрат, прибутків і фондів підприємств. Матеріальним носієм фінансових відносин виступають фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для задоволення їхніх виробничих та соціальних потреб.

У суб'єкта господарювання створюються такі грошові фонди:

• статутний фонд (капітал) — основне початкове джерело власних коштів (власний і оборотний капітал);
• додатковий капітал, що утворюється за рахунок приросту вартості майна (переоцінка основних фондів, перевищення вартості акцій над номіналом, благодійна або безоплатна передача коштів суб'єкту);
• резервний (страховий) фонд (капітал) — формується відповідно до законодавства України та використовується для виплати дивідендів за привілейованими акціями або покриття збитків поточної діяльності (чи ліквідації) підприємства;
• інвестиційний фонд (або фонд розвитку виробництва) — включає амортизаційні відрахування та кошти, спрямовані на розвиток виробництва;
• фонд споживання — кошти, що спрямовуються на соціальні потреби, заохочення, утримання невиробничої сфери, компенсації, одноразові виплати, допомоги тощо;
• фонд оплати праці — кошти, призначені для виплати основної та додаткової заробітної плати, матеріального заохочення працівників;
• фонд платежів у бюджет — призначений для резервування коштів, необхідних для сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету згідно із законодавством України;
• валютний фонд — формується на підприємствах, які реалізують продукцію на експорт і мають валютний виторг.

Фінанси підприємств — це фінансові відносини, що виникають у процесі формування основного й оборотного капіталу, фондів грошових коштів, їх розподілу та використання. Вони є складовою частиною загальної фінансової системи.

Фінанси — це грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях відтворювального процесу, на всіх рівнях господарювання та у всіх сферах суспільної діяльності — у процесі формування, розподілу та використання грошових доходів і фондів відповідно до цільового призначення у формі фінансових ресурсів (рис. 2). [1, c. 6-11]

2. Фінансові ресурси підприємств

Фінансові ресурси підприємства — це грошові прибутки та надходження, що перебувають у його розпорядженні. Вони призначені для виконання підприємством фінансових зобов'язань перед усіма суб'єктами господарювання (бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями), з якими воно взаємодіє. Фінансові ресурси необхідні для виготовлення продукції, розширення та відновлення виробництва, економічного стимулювання працівників тощо, тобто для забезпечення необхідного руху коштів у виробничій діяльності підприємства. Джерелами формування фінансових ресурсів виступають власні кошти підприємства та кошти, залучені з різних джерел.

Початкове формування фінансових ресурсів відбувається в момент заснування підприємства, коли створюється статутний фонд (капітал). Він відображає розмір основних і оборотних коштів, інвестованих у виробничий процес. Надалі фінансові ресурси формуються переважно за рахунок власних джерел — прибутку та амортизаційних відрахувань. Крім них, джерелами фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна, різноманітні цільові надходження, виручка від вибуття оборотних коштів та інші.

Фінанси підприємств — це система грошових відносин, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб'єктів господарювання в процесі відтворення (рис. 3). [7, c. 77-78]

Капітал — це частина фінансових ресурсів, вкладених у виробництво, які приносять прибуток після завершення виробничого циклу. З метою отримання прибутку підприємство здійснює підприємницьку діяльність і в результаті отримує прибуток від реалізації виробленої продукції, виконання робіт, надання послуг, а також від передачі майна в тимчасове користування (оренду).

Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані новоствореними або реконструйованими підприємствами на фондовому ринку через продаж власних цінних паперів. Позикові кошти — це кредити та позики. Крім того, підприємства можуть отримувати фінансові ресурси в порядку перерозподілу (наприклад, виплата страхового відшкодування страховою компанією, асоціацією, концерном, фінансово-промисловими групами (ФПГ) та галузевими структурами, до яких вони можуть входити).

Формування фінансових ресурсів із різних джерел дозволяє підприємству своєчасно інвестувати кошти в нове виробництво, забезпечувати розширення та технічне переозброєння діючого виробництва, фінансувати наукові дослідження, розробки та їх впровадження тощо (рис. 4). [6, c. 12-14]

Фінанси — це кровоносна система економічного базису, що забезпечує діяльність підприємства.

Фінансове забезпечення відтворювальних витрат може здійснюватися у трьох формах: самофінансування, кредитування та державне фінансування. Самофінансування ґрунтується на використанні лише власних коштів, а в разі їх недостатності потрібно або скорочувати витрати, або шукати інші джерела (зокрема, операції з цінними паперами). Кредитування — це отримання позики на умовах терміновості, забезпеченості, платності, повернення та цільового використання. Державне фінансування здійснюється на безповоротній основі за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів (інноваційний фонд, фонд промисловості тощо). Таким чином, держава цілеспрямовано перерозподіляє фінансові ресурси між виробничою та невиробничою сферами, галузями економіки, територіями, формами власності тощо.

На практиці всі перелічені форми фінансування витрат можуть застосовуватися одночасно. Головне — досягти оптимального для конкретного періоду співвідношення між ними. Це можливо лише за умови активної фінансової стратегії, що реалізується спільно фінансовими службами держави та підприємства.

Використання фінансових ресурсів підприємством здійснюється за багатьма напрямами, основними з яких є:

1) платежі організаціям фінансово-банківської системи у зв'язку з виконанням зобов'язань (сплата податків до бюджету, відсотків банкам за користування кредитом, погашення позик, страхові платежі тощо);

2) інвестування власних коштів у капітальні витрати на розширення виробництва та технічне відновлення;

3) інвестування ресурсів у цінні папери інших фірм, придбані на ринку;

4) спрямування ресурсів на створення грошових фондів заохочувального та соціального характеру;

5) використання ресурсів на благодійні цілі та спонсорство.

Для забезпечення безперебійного фінансування виробничого процесу велике значення мають фінансові резерви. В умовах ринку роль цих фондів зростає. Фінансові резерви здатні забезпечити безперервний кругообіг коштів у відтворювальному процесі навіть за значних втрат або непередбачених обставин. Фінансові резерви можуть створюватися: а) самими підприємствами за рахунок власних фінансових ресурсів (самострахування); б) управлінськими структурами (на основі встановлених нормативних відрахувань); в) спеціалізованими страховими організаціями (метод страхування); г) державою (резервні фонди). [2, c. 11-14]

З переходом до ринкових відносин роль фінансових служб у пошуку фінансових джерел розвитку підприємства значно зростає. Пошук ефективних напрямів використання фінансових ресурсів, операції з цінними паперами, своєчасне залучення позикових коштів стають основними в управлінні фінансами підприємства, формуючи так званий «фінансовий менеджмент».

Фінансовий менеджмент — це така організація управління фінансами з боку фінансових служб, яка дозволяє залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом та здійснювати прибуткові операції на фінансовому ринку, купуючи та перепродуючи активи.

Вибір джерела покриття витрат підприємства за недостатності власних фінансових ресурсів залежить від цілей інвестування коштів. Для покриття коротко- та середньострокової потреби в оборотних коштах доцільно використовувати позики кредитних установ. При здійсненні значних капітальних вкладень у розширення, технічне переозброєння або реконструкцію виробництва можна залучити довгостроковий кредит або скористатися випуском цінних паперів. Головне — раціонально використовувати вільні фінансові ресурси, знаходити найефективніші напрями інвестування коштів, які приносять підприємству додатковий прибуток. Необхідно професійно володіти технікою здійснення фінансових операцій.

При інвестуванні коштів у цінні папери працівники фінансових служб зобов'язані дотримуватися низки вимог для досягнення найбільшої прибутковості від таких операцій. Серед цих вимог варто виділити такі:

1. Купуючи цінні папери інших підприємств, необхідно інвестувати лише умовно надлишкові фінансові ресурси. При цьому на підприємствах завжди повинна бути готівка на випадок майбутніх платежів.

2. Перш ніж купувати цінні папери будь-якого підприємства, потрібно мати достатньо серйозну інформацію про нього та отримати консультації у фахівців.

3. Потрібно інвестувати кошти в цінні папери кількох підприємств, причому бажано з різних галузей економіки. Вкладення лише в один об'єкт може виявитися невдалим, якщо це підприємство зазнає краху або опиниться в складній економічній ситуації.

4. Необхідно регулярно вивчати фінансові звіти тих підприємств, у цінні папери яких інвестовано кошти. Не можна обмежуватися розглядом лише прибутку, його розподілу, розміру та рівня дивідендів.

Потрібно також аналізувати динаміку таких показників, як норма прибутку на акціонерний капітал, рівень рентабельності обороту авансованих коштів, співвідношення власних і позикових коштів та інші. Стан справ на підприємстві варто порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.

5. Не рекомендується відмовлятися від придбання цінних паперів лише через невисокі дивіденди (відсотки). У країнах із розвинутою ринковою економікою найбільш популярними для інвесторів є цінні папери з твердо фіксованим прибутком. Інвестування коштів вважається доцільним, якщо норма прибутковості від інвестицій перевищує відсоток, який виплачується кредитною системою за користування тимчасово вільними коштами.

Внутрішні фонди. Після продажу продукції (робіт, послуг) підприємство отримує гроші, які використовує на покриття витрат. Фонди, що залишаються на підприємстві, формуються за рахунок прибутку. Власники або акціонери можуть повністю використовувати прибуток підприємства. Як правило, у власника залишається частина прибутку у вигляді нерозподіленого прибутку, що разом з амортизацією і складає внутрішні фонди.

Зовнішні фонди. Обсяг продажу змінюється протягом року або іншого періоду часу (місяця, тижня, дня тощо). Бувають випадки, коли підприємство отримує більше коштів, ніж йому потрібно. А трапляється й навпаки, коли коштів не вистачає на покриття поточних витрат.

У цьому випадку можливі три шляхи вирішення проблеми:

1) взяття кредиту, позики тощо;

2) продаж цінних паперів (акцій, облігацій — для акціонерного товариства) або пошук додаткового капіталу серед власників (якщо це товариство або приватна фірма);

3) зменшення витрат підприємства.

Якщо підприємство бере в борг, воно може скористатися коротко-, середньо- або довгостроковими кредитами. [2, c. 22-24]

Висновки

Специфіка фінансів проявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільчий характер і відображають формування та використання різних видів доходів і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності:

• сфери матеріального виробництва;

• держави;

• учасників невиробничої сфери.

Необхідними умовами ефективного функціонування фінансів є:

• багатоманітність форм власності;

• наявність ринків товарів, праці, капіталу;

• самофінансування підприємницьких структур;

• свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;

• ринкове ціноутворення та конкуренція;

• регламентація державного втручання в діяльність підприємств;

• наявність нормативно-правового забезпечення правил економічної поведінки суб'єктів господарювання.

Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансів, відображають процес утворення, розподілу та використання доходів на підприємствах різних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.

З іншого погляду, фінанси підприємств — це відносини розподілу, безпосередньо пов'язані з формуванням і використанням грошових доходів і фондів.

Список використаної літератури

1. Гриньова В. Фінанси підприємств : Навчальний посібник / Валентина Гриньова, Віра Коюда; М-во освіти і науки України, ХДЕУ. - Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. - 431 с.

2. Зятковський І. Фінанси підприємств : Навч. посібник для студ. економічн. спец. вузів / Ігор Зятковський. - 2-е вид., перероб. та доп. - К.: Кондор, 2003. - 362 с.

3. Партин Г. Фінанси підприємств : Навчальний посібник / Галина Партин, Анатолій Загородній; М-во освіти і науки України, Нац. банк України, ЛБІ. - Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 265 с.

4. Слав'юк Р. Фінанси підприємств : Навчальний посібник / Ростислав Слав'юк; М-во освіти і науки України. - 3-є вид., переробл. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 459 с.

5. Філімоненков О. Фінанси підприємств : Навч. посібник / Олександр Філімоненков. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Кондор, 2005. - 397 с.

6. Фінанси підприємств : Підручник / Авт. кол.: А.М. Поддєрьогін (керівн.), Л.Д. Буряк, Г.Г. Нам та ін.; М-во освіти і науки України; КНЕУ. - 3-є вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 458 с.

7. Хачатурян С. Сутність фінансових ресурсів та їх класифікація // Фінанси України. - 2003. - № 4. - С. 77-81