Сучасний ринок і логістика

Вступ

У сучасних умовах логістика виконує роль сполучної ланки між ринковими потребами, виробничими потужностями, дистрибуційною мережею та системою доставки. Перед нею постає завдання суттєво пришвидшити рух матеріальних потоків, зокрема засобів виробництва, вздовж усього логістичного ланцюга. Тривалі транспортування призводять до того, що товар, щойно потрапивши на ринок, уже встигає застаріти (яскравим прикладом є комп’ютерна техніка). Тому виникає потреба у прискоренні товароруху та наданні логістичній системі гнучкості, здатної швидко реагувати на ринкові зміни. Розв’язати цю проблему можна трьома основними способами:

• скоротити логістичний ланцюг через налагодження тіснішої взаємодії з постачальниками та клієнтами, а також вилучити з процесу товароруху складські операції;
• запровадити наскрізний моніторинг матеріального потоку на всьому шляху його руху, спираючись на інформаційні системи управління логістикою;
• розглядати всі види діяльності, що поєднують ринок послуг із ринком попиту, як єдину взаємопов’язану логістичну систему.

Економічний фундамент будь-якої країни становить товарний ринок, тобто ринок товарів і послуг. Його об’єктами виступають товари та послуги, а суб’єктами — виробники, споживачі, продавці й покупці. Товар — це продукт праці, призначений для продажу та здатний задовольнити конкретну потребу підприємства чи населення. Послуга ж є товаром, що не має матеріальної форми.

Невід’ємною частиною товарного ринку виступає ринок засобів виробництва, який охоплює засоби праці та предмети праці. Предмети праці — це природна речовина (сировина, матеріали), на яку людина впливає під час праці, пристосовуючи її для особистого чи виробничого споживання. Засоби праці — це сукупність усіх матеріальних елементів, за допомогою яких людина впливає на предмети праці.

1. Сучасний етап розвитку логістики

Термін «логістика», який ще нещодавно був відомий лише обмеженому колу фахівців, сьогодні набуває дедалі ширшого вжитку. Головна причина такого поширення — активне використання цього поняття в економічній сфері.

Логістика — це наука, що вивчає планування, організацію, управління, контроль і регулювання руху матеріальних та інформаційних потоків у просторі й часі — від первинного джерела до кінцевого споживача.

Логістика також визначається як наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними й нематеріальними операціями, що виконуються в процесі доведення сировини до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки матеріалів і напівфабрикатів, а також доставки готової продукції споживачу з урахуванням його інтересів і вимог, включно з передачею та обробкою відповідної інформації.

Крім того, логістику розглядають як гармонізацію інтересів усіх учасників процесу переміщення продукції, форму оптимізації ринкових зв’язків. Інакше кажучи, це вдосконалення управління матеріальними та пов’язаними з ними інформаційними й фінансовими потоками від первинного джерела сировини до кінцевого споживача готової продукції на основі системного підходу та економічних компромісів задля отримання синергічного ефекту.

Нинішній етап розвитку логістики відзначається появою численних професійних об’єднань. Це пояснюється тим, що логістичне мистецтво розвивається настільки стрімко, що фахівцям доводиться постійно займатися самоосвітою. Застосування логістики суттєво підвищує продуктивність праці як у сфері обігу, так і у виробництві.

Серед ключових чинників, що зумовили сучасний розвиток логістики, можна виокремити такі:

1. Вартість транспортних послуг значно зросла. Транспорт перестав бути стабільним чинником бізнесу, що вимагало впровадження більш якісного менеджменту в логістичних питаннях — як на рівні поточних операцій, так і на рівні політики.
2. Ефективність виробництва досягла своєї межі. Додаткова економія коштів стала важкодосяжною, оскільки весь прибуток формувався саме у виробництві. Водночас фізичний розподіл і логістика залишалися практично недослідженими з погляду прибутковості та ефективності.
3. Відбулися фундаментальні зміни у підходах до товарно-матеріальних запасів.
4. Асортимент товарів суттєво розширився. Кількість облікових одиниць запасів зростала за експонентою, що значно ускладнювало ефективне управління запасами.
5. У сфері комп’ютерних і комунікаційних технологій сталися революційні зміни, що дало змогу реалізувати логістичний підхід, який оперує великими обсягами даних і численними обліковими елементами.
6. Використання комп’ютерів у бізнес-середовищі постійно розширюється. Багато фірм отримали можливість систематично аналізувати якість сервісу постачальників, що дозволило їм модернізувати власні системи розподілу.
7. Громадськість звернула увагу на проблеми забруднення довкілля та повторного використання відходів (рециклінг). Ці питання безпосередньо пов’язані з логістикою, оскільки йдеться про пакувальні матеріали та створення каналів повернення відходів для переробки.
8. З’явилися нові великі мережі роздрібної торгівлі та фірми масового продажу зі складними логістичними системами. Окрім центрів масової торгівлі, виникли також мережі великих спеціалізованих магазинів, які процвітають значною мірою завдяки добре налагодженим логістичним системам [2, c. 19-21].

Сучасний етап розвитку логістики характеризується створенням великої кількості професійних організацій. Це пов’язано з тим, що мистецтво логістики розвивається настільки стрімко й швидко, що професіоналам доводиться постійно займатися самоосвітою.

Застосування логістики значно підвищує продуктивність праці як у сфері обігу, так і у сфері виробництва. За оцінками фахівців, з початку 1980-х років у США в щорічному загальному збільшенні продуктивності праці (5–6%) половина (2,5–3%) досягається за рахунок поширення логістики. Установлено, що скорочення на 1% логістичних витрат еквівалентно майже 10-відсотковому збільшенню обсягу продажів. Наскрізний моніторинг матеріального потоку, за даними Європейської асоціації, забезпечує скорочення запасів на 30–70%; за даними промислової асоціації США — на 3–50%. На думку фахівців (експертна оцінка), застосування логістики дозволяє: знизити рівень запасів на 30–50%; скоротити час руху продукції на 25–45%; скоротити повторні складські перевезення в 1,5–2 рази; скоротити витрати на автоперевезення на 7–20%, на залізничні — на 5–12% [6, c. 32-34].

2. Мета, завдання та функції логістики як інструменту ринкової економіки

Основна ідея логістики полягає в організації єдиного потокового процесу, який охоплює переміщення матеріалів та інформації вздовж усього ланцюга — від виробника до споживача. Логістичний підхід вимагає інтеграції матеріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту та передачі інформації про рух товарно-матеріальних цінностей в єдину систему, що має підвищити ефективність як у кожній із цих сфер окремо, так і на міжгалузевому рівні.

Отже, мета логістики — оптимізація відтворювального циклу через комплексне, орієнтоване на потреби формування потоків матеріалів та інформації у виробництві й розподілі продукції.

Відомі дослідники в галузі логістики Е. Мате та Д. Тискьє вбачають мету логістики «в оптимізації пропозиції продукції компанією таким чином, щоб ця продукція знайшла свого споживача в найбільш вигідних щодо загальної рентабельності умовах».

Найчастіше мету логістичної діяльності пов’язують із виконанням так званих правил логістики. Найпоширенішим підходом є виділення «шести правил логістики», так званого логістичного міксу (за аналогією з маркетинговим міксом) чи комплексу логістики:

• продукт — потрібний продукт;
• кількість — у необхідній кількості;
• якість — необхідної якості;
• час — доставка у потрібний час;
• місце — у потрібне місце;
• витрати — з мінімальними витратами.

Деякі автори розширюють комплекс логістики, додаючи такі елементи, як «споживач» (потрібному споживачу) та «персоніфікованість» (розробка системи обслуговування для кожного замовлення).

Мета логістичної діяльності вважається досягнутою, якщо виконані наведені вище правила, тобто забезпечена найкраща та найшвидша відповідь на ринковий попит при мінімальних витратах. Варто підкреслити, що головна мета логістики є вираженням ідеальної ситуації, до якої слід прагнути.

Головна мета логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості поділяють на три групи [1, с. 40-42]:

• глобальні;
• загальні;
• часткові (локальні).

Логістика за своєю сутністю в процесі управління господарською діяльністю виконує інтеграційні функції. Тому незалежно від виду логістичної системи до її глобальних завдань відносять:

• створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних та, якщо можливо, інших потоків;
• стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва й обігу;
• постійне вдосконалення логістичної концепції в рамках обраної стратегії в ринковому середовищі;
• досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.

Розв’язання глобальних завдань неможливе без постановки та вирішення загальних завдань. Умовою життєздатності логістичних систем усіх видів є вирішення таких загальних завдань:

• здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах;
• розробка та вдосконалення способів управління матеріальними потоками;
• багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів тощо;
• виявлення незбалансованості між потребами виробництва та можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також між потребами в логістичних послугах під час збуту та можливостями логістичної системи;
• стандартизація вимог до якості логістичних послуг і окремих операцій;
• раціональне формування господарських зв’язків;
• виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;
• оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;
• визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;
• формалізація актуалізованих (поточних оперативних) логістичних цілей і параметрів функціонування логістичної системи [6, c. 21-23].

Часткові завдання в логістиці мають локальний характер. Вони більш динамічні та різноманітні:

• оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах товароруху;
• максимальне скорочення часу зберігання продукції;
• скорочення часу перевезень;
• швидка реакція на вимоги споживачів;
• підвищення готовності до постачань;
• зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;
• раціональний розподіл транспортних засобів;
• гарантування якісного післяпродажного обслуговування;
• підтримка постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації;
• послідовність і поетапність просування через трансформаційні об’єкти тощо.

Практична реалізація методології логістики виражається через її функціональні важелі. З концептуальних позицій можна виділити такі функції логістики [3, с. 79-80].

Системоутворююча функція. Логістика є системою ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. У вузькому значенні логістика утворює систему управління товарорухом (формування господарських зв’язків, організація пересування продукції через місця складування, формування і регулювання запасів продукції, розвиток і організація складського господарства).

Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва та надання посередницьких послуг споживачам. Вона забезпечує узгодження інтересів логістичних посередників у логістичній системі. Логістика дозволяє здійснити перехід від часткових завдань до загальної оптимізації.

Регулююча функція. Логістичне управління матеріальними та супутніми потоками спрямоване на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої та минулої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. У широкому значенні управлінський вплив полягає в підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересам цілого. Чим вищий ресурсний потенціал будь-якої підсистеми, тим більше вона у своїй діяльності повинна орієнтуватися на стратегію логістичної системи. В іншому випадку, за умови припинення підсистемою визначеного, наперед заданого рівня автономності, може виникнути небезпека руйнування самої системи.

Результуюча функція. Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у зазначений час і місце з заданою якістю (станом) за мінімальних витрат. Логістика прагне охопити всі етапи взаємодії ланцюга «постачання — виробництво — розподіл — споживання». Інакше кажучи, вона є алгоритмом перетворення ресурсів у постачання готової продукції відповідно до існуючого попиту [2, c. 15-17].

Висновки

Отже, логістика — це мистецтво управління потоком матеріалів і продуктів від зовнішнього джерела до споживача.

Логістика — новий науковий напрямок, учення про планування, управління і спостереження (відстеження) під час переміщення матеріальних та інформаційних потоків у виробничих і енергетичних системах.

Логістика — це наукове вчення про планування, управління і контроль потоків матеріалів, енергії та інформації в окремих видах підприємства.

Логістика — міждисциплінарний науковий напрямок, безпосередньо пов’язаний із пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних потоків.

Найбільш узагальнюючим є концептуальний підхід, за яким логістика — це:

• сукупність різних видів діяльності з метою одержання з мінімальними витратами необхідної кількості продукції в установлений час та в установленому місці, де існує конкретна потреба в цій продукції;
• система, розроблена для кожного підприємства з метою оптимального, з точки зору отримання прибутку, прискорення руху матеріальних ресурсів і товарів усередині та поза підприємством, починаючи від закупівлі сировини та матеріалів, проходження їх через виробництво і закінчуючи постачанням готових виробів споживачам, включаючи інформаційну систему, яка пов’язує ці задачі;
• наука управління матеріальними потоками від первинного джерела до кінцевого споживача з мінімальними витратами, пов’язаними з товаропросуванням і відносним потоком інформації;
• способи і методи координування відносин підприємства з партнерами, засіб координування поставленого ринком попиту і виставленої підприємством пропозиції;
• спосіб організації діяльності підприємства, який дозволяє поєднати зусилля різних одиниць, що виробляють товари і послуги, з метою оптимізації фінансових, матеріальних і трудових ресурсів, які використовує підприємство для реалізації своїх економічних цілей;
• науково-практичний напрям господарювання, який полягає в ефективному управлінні матеріальними та пов’язаними з ними інформаційними і фінансовими потоками в сферах виробництва та обігу;
• теорія і практика управління матеріальними та пов’язаними з ними інформаційними потоками;
• міждисциплінарний науковий напрям, безпосередньо пов’язаний із пошуком нових можливостей підвищення ефективності матеріальних потоків;
• напрям господарської діяльності, який полягає в управлінні матеріальними потоками в сферах виробництва і обігу;
• наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів та напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до його інтересів і вимог, а також передачі, зберігання та обробки відповідної інформації;
• наука про процес фізичного розподілу продукції в просторі і часі;
• наука про взаємозв’язок і взаємодію постачання зі збутом і транспортом;
• комплексний напрям в економіці, який охоплює проблеми управління матеріальними потоками;
• наука про раціональну організацію виробництва і розподілення, яка в комплексі вивчає постачання, збут і розподілення засобів виробництва.

Список використаної літератури

1. Глогусь О. Логістика: Навч. посібник для студ. економічн. спец. / Олена Глогусь; М-во освіти Укр.; Ін-т змісту і методів навчання; Тернопільська Акад. народного госп. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 166 с.

2. Кальченко А. Логістика: Навчальний посібник / Альбіна Кальченко; М-во освіти України; Київ. нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2000. — 147 с.

3. Кальченко А. Основи логістики: Навчальний посібник / Альбіна Георгіївна Кальченко. — К.: Знання, 1999. — 133 с.

4. Крикавський Є. Логістика: компендіум і практикум: Навчальний посібник / Євген Крикавський, Наталія Чухрай, Наталія Чорнописька. — К.: Кондор, 2007. — 336 с.

5. Маркетинг для магістрів / Національна академія управління; ред. М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохіна. — К.: Національна академія управління. — 2007. — Т. 1. — 2007. — 603 с.

6. Окландер М. Промислова логістика: Навчальний посібник / Михайло Окландер, Олександр Хромов; М-во освіти і науки України, ОДЕУ. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 221 с.

7. Пономарьова Ю. Логістика: Навчальний посібник / Юлія Пономарьова; Мін-во освіти і науки України, Харківський державний ун-т харчування і торгівлі. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 326 с.