Страхування від вогню

Вступ

Відомо, що основну частину національного багатства будь-якої держави формує майно підприємств різних форм власності. Діяльність цих суб'єктів господарювання часто зазнає впливу непередбачуваних обставин. Такі явища, як пожежі, стихійні лиха чи крадіжки, завдають значної шкоди відтворювальним процесам, оскільки суттєво ушкоджують матеріальні носії основних та оборотних засобів. Для компенсації таких збитків необхідні грошові резерви. Власних коштів підприємства, зазвичай, вистачає лише на покриття невеликих втрат. Щодо значних збитків, то практично жодне підприємство не спроможне їх відшкодувати самостійно. Саме тому виникає потреба у страхуванні. Світова практика підтвердила, що найбільш економічною формою страхового захисту є страхування майна.

Страхування майна промислових підприємств від вогню — це традиційний і найбільш поширений вид страхування. Під терміном «пожежа» розуміють неконтрольований процес горіння, що призвів до матеріальних втрат. Страхові організації компенсують також збитки, спричинені безпосередньою дією вогню, а також впливом супутніх факторів, таких як тепло, дим або тиск повітря чи газу.

Щоб убезпечити підприємство від фінансових втрат у разі настання непередбачених ситуацій, укладаються договори добровільного страхування майна. Це стосується державних, кооперативних, громадських, акціонерних, орендних, приватних та інших підприємств і організацій незалежно від сфери їхньої діяльності.

Страхування майна сільськогосподарських підприємств (врожаю, багаторічних насаджень, тварин) має свої особливості. Державні підприємства, а також акціонерні товариства та корпорації, створені на їхній основі, можуть укладати різні види страхових договорів.

1. Сутність страхування від вогню

Суть страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків, завданих раптовою та непередбачуваною пожежею або вибухом, а також іншими випадковими подіями (ризиками), що є додатковими до ризиків пожежі та вибуху і призвели до займання застрахованого майна. Це так зване страхування «від вогню та інших випадків».

За основним договором страхуванню підлягає все майно, яке є власністю підприємства:

• будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряддя лову, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, товари, матеріали та інше майно.

За додатковими договорами можна застрахувати:

• майно, отримане підприємством за договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймодавця), або прийняте від інших підприємств та населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо;
• майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, а також експонування на виставках.

Підприємство може застрахувати будь-яку частину свого майна за повною вартістю (вибіркове страхування).

Окремо від власного майна можуть бути застраховані основні фонди, передані в оренду іншим підприємствам та організаціям.

На умовах добровільного страхування не приймаються:

1. готівкові гроші;
2. акції, облігації та інші цінні папери;
3. рукописи, креслення й інші документи, бухгалтерські та ділові книги;
4. дорогоцінні метали;
5. технічні носії інформації комп'ютерних та аналогічних систем (магнітні плівки, касети, магнітні диски тощо);
6. майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові.

Не можуть бути застраховані також будівлі та споруди, що перебувають в аварійному стані або розташовані в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені та інші стихійні явища.

Якщо майно страхується на час проведення експериментальних чи дослідницьких робіт або експонування на виставці, воно вважається застрахованим з моменту, коли його взято з постійного місця перебування (організація, музей, виставка) для пакування та подальшого транспортування до місця випробування або експонування. Страховий захист діє також під час тимчасового складування, випробування, експонування та зворотного транспортування, доки майно не буде встановлене на постійне місце в пункті, зазначеному в договорі.

2. Страхові випадки

Під час страхування майна підприємств використовуються два типи договорів:

1. страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;
2. комплексне або розширене страхування «від вогню та інших випадків», яке, окрім ризиків пожежі та вибуху, додатково включає такі страхові події: землетрус, зсув, обвал, буря, ураган, повінь, град, злива, осідання ґрунту, затоплення, шторм, цунамі, туман, пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем, крадіжки зі зломом (пограбування).

Майно також береться під страховий захист від ризиків, що виникають під час проведення експериментальних та дослідницьких робіт.

Будівлі, споруди та інше майно вважаються застрахованими також на випадок, коли у зв'язку з пожежею або раптовою загрозою стихійного лиха їх необхідно розібрати або перенести на нове місце.

3. Страхова оцінка

Для повного відшкодування збитків, завданих основним та оборотним фондам, необхідна правильна їх оцінка.

Основні фонди оцінюються за повною балансовою вартістю за вирахуванням величини зносу.

Товарно-матеріальні цінності, як власного виробництва, так і придбані підприємством, оцінюються за фактичною собівартістю або за цінами, що діяли на день укладання договору, з вирахуванням зносу.

Об'єкти незавершеного будівництва оцінюються в розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку.

Продукція у процесі виробництва або обробки — за вартістю витрачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів і вкладеної праці.

Експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи, антикваріат — за вартістю, визначеною на підставі пред'явлених страхувальником документів або згідно з експертною оцінкою.

Договір страхування всього майна може бути укладений на таких засадах:

• на балансову вартість;
• на договірну вартість;
• на певну частку (відсоток) вартості.

Якщо майно застраховане на певну частку (відсоток), то всі об'єкти вважаються застрахованими на ту саму частку.

Договір страхування майна, отриманого підприємством за договором майнового найму або прийнятого від інших організацій і населення для переробки, ремонту, перевезення, на комісію, зберігання тощо, укладається на повну вартість цього майна на основі даних бухгалтерського обліку підприємств-власників (з вирахуванням зносу).

За договором страхування підприємства можуть обирати обсяг власної участі у відшкодуванні витрат (франшизу). Сума платежів відповідно зменшується на розмір встановленої договором франшизи.

Страхова сума. Страхування не може бути джерелом збагачення страхувальника. Тому основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на дату настання страхового випадку. За кожним застрахованим об'єктом страхова сума має відповідати його дійсній вартості.

Якщо страхова сума менша, страхувальник має право на відшкодування лише тієї частини збитку, яка відноситься до загальної суми збитку так, як страхова сума відноситься до страхової вартості. У такому разі йдеться про «недострахування». Страхувальник сплачуватиме меншу страхову премію.

Страхове відшкодування = Збиток × Страхова сума / Вартість майна

Щоб уникнути негативних наслідків недострахування, необхідно своєчасно приводити страхову суму у відповідність до зміненої вартості майна.

Існують різні методи, які виключають небезпеку «недострахування»:

• страхування на випадок збільшення вартості майна;
• підсумкове страхування;
• баланс сум;
• страхування за середнім залишком;
• застереження про приведення сум у відповідність.

Страхова сума у зв'язку зі зміною вартості майна в період чинності договору може бути збільшена за письмовою заявою страхувальника. Страхові платежі перераховуються за строк, що лишився до закінчення дії договору; за кожний місяць додатково нараховується 1/12 річного страхового внеску.

4. Порядок укладання і припинення дії договору страхування

Договір страхування укладається на підставі письмової заяви страхувальника. Страхувальник подає окремо заяву про добровільне страхування майна, що належить підприємству, та заяву про добровільне страхування майна згідно з договором майнового найму. Якщо договір укладається щодо частини майна (вибіркове страхування), до заяви додається опис відповідного майна.

Заява є найпоширенішою формою отримання страховиком інформації про ризики, які необхідно застрахувати. У заяві страхувальник має надати достовірний опис майна, охарактеризувати його, зазначити місцезнаходження і призначення, вказати на збитки, які сталися раніше, та їх причини. Такі відомості потрібні для правильного визначення ступеня ризику, розміру страхової премії та врегулювання спірних питань щодо розміру відшкодування збитку.

У разі навмисного спотворення відомостей страхувальником страхова компанія може визнати договір недійсним або (якщо це передбачено правилами страхування) зменшити розмір відшкодування збитку і навіть відмовитись від його виплати.

Якщо після укладання договору страхування зі застрахованим майном відбулися зміни, про них необхідно повідомити страхову компанію (наприклад, перепрофілювання виробництва, реконструкція, заміна обладнання тощо).

Якщо страхувальник страхує майно, яке вже застраховане в інших страхових компаніях, він має повідомити нову страхову компанію про чинні договори та зазначити страхову суму, оскільки страхова сума не повинна перевищувати страхової вартості.

Договір страхування оформляється видачею страхувальникові страхового полісу і починає діяти наступного дня після сплати нарахованих платежів (усієї суми або визначеної договором першої її частини).

Договори страхування майна можуть укладатися на 1 рік або на невизначений термін зі щорічним перерахунком вартості майна і суми річних платежів.

За договором, укладеним на 1 рік і більше, страхові премії можуть бути сплачені одноразово в розмірі річної суми або у два строки. Перший платіж має становити не менш ніж 50 % річної суми. Платежі в повному обсязі або за першим строком сплати мають бути сплачені у встановлений договором термін, за другим — не пізніше, як за три місяці після нього.

У випадках, коли відповідальність за договорами не передається на перестрахування, страхові премії можуть бути сплачені у чотири строки. При цьому кожний платіж має становити не менше як 25 % їх річної суми. Платіж за першим строком сплачується у встановлений договором термін, а наступні — не пізніше відповідно трьох, шести, дев'яти місяців від дня сплати першого. Договір набуває чинності з наступного дня після надходження на розрахунковий рахунок компанії не менш як 50 % річної суми платежів за умови їх сплати у два строки чи 25 % при сплаті платежів у чотири строки.

За договором, укладеним на термін понад 1 рік, не пізніше як за місяць до кінця року, за який повністю було сплачено страхові платежі, згідно з представленою довідкою із зазначенням уточненої вартості майна і страхової суми, на наступний рік повинні надійти перераховані платежі в обсязі річної суми або не менше 50 % вартості річної суми. Якщо за договором страхування до встановленого першого строку сплати платежі не надійдуть або надійдуть не повністю, то цей договір вважається недійсним, а страхувальникові повертаються 90 % платежів. Майно, яке надійшло в період чинності договору страхування, вважається застрахованим у межах страхової суми без додаткової сплати страхових платежів. За майно, яке вибуло в період чинності договору, страхові платежі не повертаються.

У разі укладання договору страхування терміном до дев'яти місяців платежі обчислюються за кожний місяць у розмірі 10 відсотків річної ставки, а на 10 чи 11 місяців — у розмірі річної ставки з одноразовою їх сплатою.

У зв'язку зі зміною вартості майна або додаткових матеріальних і трудових затрат по відновленню робіт на об'єктах незавершеного будівництва страхова сума може бути збільшена. Страхові платежі перераховуються за термін, що залишився до закінчення дії договору, а саме за кожний місяць додатково нараховується 1/12 річного страхового платежу.

Якщо припиняється діяльність підприємства через його ліквідацію, договір втрачає силу з моменту виключення його із державного реєстру, а в разі реорганізації (об'єднання, поділ, відділення) — з моменту державної реєстрації новоствореного об'єднання.

У разі дострокового припинення дії договору за вимогою страхувальника страхова компанія повертає страхові платежі повністю за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням витрат на ведення справи. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням компанією умов договору страхування, то остання повертає страхувальникові сплачені ним страхові платежі повністю.

Протягом цього терміну майно новоствореної організації вважається застрахованим:

• у разі злиття підприємств — на таку частку вартості майна новоствореного підприємства, яку становить страхова сума за чинними договорами страхування майна цих підприємств в усій вартості майна новоствореного підприємства;
• у разі поділу підприємств — на таку частку (відсоток) вартості майна, яку вартість застрахованого майна за чинним договором становила в загальній вартості майна розділеного підприємства.

Платежі, що залишилися після припинення дії договору до кінцевих строків страхування, повертаються (лише за повні місяці).

У разі загибелі або пошкодження застрахованого майна в період роботи комісії з реорганізації діяльності або ліквідації підприємств страхове відшкодування виплачується підприємству чи організації-правонаступниці.

Пільги. Для постійних страхувальників, які безперервно страхували майно на повну вартість і протягом одного, двох, трьох, чотирьох і більше років не одержували страхового відшкодування, річна сума страхових платежів зменшується відповідно на 15, 20, 25 і 30 відсотків.

Страхувальникам, котрі страхували майно не менше як 2 роки підряд, надається місячний пільговий строк для укладання нового договору. Він набуває чинності від дня закінчення строку дії попереднього договору. З цього дня обчислюються страхові платежі за новим договором.

Якщо протягом пільгового строку станеться страховий випадок, а новий договір на цей час не буде укладено, то відшкодування виплачується за умовами, установленими останнім договором страхування.

5. Зобов'язання сторін

Страхувальник зобов'язаний:

• надати страховикові достовірну інформацію про майно, яке підлягає страхуванню, його вартість, порядок використання і зберігання, інформацію про обставини, що мають значення для оцінювання страхового ризику, інформувати про зміни, що впливають на ступінь ризику;
• письмово повідомити страхову компанію про реорганізацію чи ліквідацію якнайшвидше, але не пізніш як за 3 доби; про знищення майна — протягом однієї доби від дня страхової події. Якщо закінчення строку подання заяви про загибель (пошкодження) майна припадає на вихідний день, то днем закінчення строку вважається перший робочий день;
• утримувати майно у суворій відповідності до протипожежних та інших правил, забезпечувати виконання вимог органів нагляду, додержувати правил зберігання й експлуатації;
• у разі загибелі (пошкодження) майна внаслідок неправомірних дій третіх осіб, а також якщо трапилася крадіжка зі зломом (пограбування) або викрадення засобів транспорту — негайно заявити органам міліції. Страхувальник не має права розпочинати огляд об'єкта без представника страхової установи та правоохоронних органів;
• у разі загибелі, зруйнування, втрати або пошкодження застрахованого майна подати страховій компанії копії протоколу, акта, а також відповідні документи компетентних органів, необхідні для встановлення причин загибелі або пошкодження майна і визначення обсягу втрат;
• зберігати до прибуття представника страхової компанії пошкоджене і вціліле майно в тому вигляді, який воно мало після страхового випадку.

Якщо страхувальник не виконає зазначених обов'язків, страхова компанія має право відмовитись від сплати страхового відшкодування.

Страхові компанії зобов'язані:

• не пізніш як за 2 доби після одержання письмової заяви страхувальника про загибель чи пошкодження вжити заходів щодо оформлення необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування і протягом 7 днів визначити розмір збитку та виплатити страхове відшкодування (за умови, що страхувальником подані всі необхідні документи);
• керуватися документами слідчих органів, судів, висновками органів пожежної охорони, гідрометеорологічної служби та іншою інформацією відомств і установ про причини й розмір загибелі та пошкодження майна;
• страхова компанія має право перевіряти стан застрахованого майна, а також відповідність повідомлень страхувальника про умови страхування тим обставинам, які є насправді, давати письмові рекомендації для запобігання збиткам і зменшення їх розміру.

Страхова премія. Основні фактори, що визначають розмір ставки премії: вірогідність страхового випадку та вірогідний розмір збитку. Задавши значення цих двох величин, отримуємо інтегральний показник, який покладено в основу ставки премії.

Розраховуючи тарифну ставку, страхова компанія виходить із умов, що зібраних коштів зі страхувальників має бути достатньо для страхових виплат усім застрахованим особам.

Розраховуючи ставки страхових платежів, які залежать від конкретних об'єктів та умов страхування, застосовуються різні знижки-надбавки та пільги. При страхуванні майна державних підприємств і організацій ставки диференційовані залежно від галузі, якій належить страхувальник. Якщо підприємство бажає застрахувати все своє майно, застосовуються знижені ставки. У разі вибіркового страхування, коли укладається договір страхування частини майна, ставки страхових платежів значно вищі.

Ураховується також технічний стан підприємства: якщо він гірший за середній, засоби технічної безпеки застарілі або їх мало, персонал мало кваліфікований, тарифна ставка може бути підвищена.

Певні знижки суми нарахованих платежів надаються тим підприємствам, застраховані об'єкти яких відповідають вимогам пожежної безпеки.

Якщо підприємство не нове, ураховується досвід його страхування: якщо страхових випадків було небагато — премія встановлюється невисока, а якщо їх було відносно багато — премія буде вищою за середню.

Найвищі ставки застосовуються зі страхування машин, обладнання та іншого майна, яке використовується для виконання експериментальних і дослідних робіт.

Для страхування майна недержавних підприємств і організацій використовуються ставки, диференційовані за формами господарювання та видами майна.

Зі страхування майна релігійних організацій, музеїв тощо застосовуються різні ставки залежно від рівня протипожежної забезпеченості будівель.

При укладанні договору страхування ціна послуги може бути подана в твердій сумі або у вигляді частки (відсотка) від якоїсь величини, яка може бути взята за базу визначення ціни.

У разі страхування майна від вогню, стихійного лиха та крадіжки страхову премію визначають у вигляді відсотка від бази премії. Базою премії завжди є страхова сума і тарифна ставка.

Страхова премія за договором страхування, укладеним на один рік або на невизначений термін, може бути внесена одноразово (у розмірі річної суми платежів) або за два рази: кожний внесок має становити не менш як 50 % річної суми платежів. Перший платіж має бути внесений у встановлений договором термін, другий — не пізніше як через 4 місяці після нього. Якщо платежі вносяться одноразово, страхувальникові надається знижка з нарахованих платежів.

При поновленні договору страхування перша частина платежу має бути внесена раніше, ніж втратить чинність попередній договір, а наступна — не пізніш як за чотири місяці від дня втрати чинності.

Перерахунок платежів за договорами, укладеними на невизначений період, здійснюється на основі заявленої страхової суми. Термін подання — не пізніш як за 2 місяці до закінчення року, за який повністю внесені страхові платежі.

Якщо до встановленого першого строку платежі внесені не повністю, то ці договори вважаються такими, що не відбулися. У цьому випадку 90 % сум, що надійшли як платежі, повертаються на рахунок підприємства. Протягом одного місяця він може бути поновлений, якщо страхувальник погасить заборгованість за платежами.

Визначення збитку і страхового відшкодування. Визначення розміру збитку і виплати страхового відшкодування — одна з найскладніших і найвідповідальніших операцій страхових компаній. Від умілого, чіткого та якісного регулювання збитків, які виникли у страхувальника, залежить імідж страхової компанії.

Методика визначення збитку та страхового відшкодування залежить від об'єкта страхування (будівлі, засоби виробництва, товари тощо), суб'єкта страхування (державне підприємство, колгосп тощо), стихійного лиха (пожежа, землетрус, повінь тощо).

Розмір збитку і сплати страхового відшкодування визначають у такій послідовності: 1) установлюють факт страхового випадку; 2) визначають розмір збитку і страхового відшкодування, складають страховий акт про страховий випадок; 3) здійснюють страхову виплату.

При пошкодженні, загибелі або крадіжці майна страхувальник має протягом одного-трьох днів подати заяву про страховий випадок, зазначивши в ній, коли, де, за яких обставин і яке майно загинуло або було пошкоджене чи викрадене. Страхова компанія перевіряє відповідність наведених фактів та умов договору страхування.

Так вирішується питання про наявність страхового чи нестрахового випадку.

Потрібно встановити також, чи було застраховане майно на момент настання страхової події, оскільки договір страхування міг ще не набути чинності або бути вже припиненим. Далі необхідно перевірити, чи входять до обсягу відповідальності страхові випадки та інші ризики, від яких здійснено страхування. Відповідні органи мають надати страхувальникові такі документи: на випадок пожежі — довідку (акт) органу пожежного нагляду.

Коли подія, яка настала, не була передбачена договором, вона не є страховим випадком і страховик звільняється від відшкодування завданого збитку.

Страхова компанія, визнавши, що подія, яка призвела до загибелі або пошкодження майна, є страховим випадком, протягом п'яти-десяти днів з моменту отримання заяви від страхувальника повинна скласти страховий акт, відбивши в ньому факт, причини та наслідки страхового випадку, а також визначивши розміри збитку та страхового відшкодування.

Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, яке належить до основних засобів, визначається виходячи із залишкової вартості, оцінної вартості з виключенням вартості залишків, а в разі пошкодження згаданих будівель, споруд тощо — на основі вартості відновлення (ремонту) і в межах страхової суми. До суми збитку входять також втрати від пошкодження майна внаслідок заходів, що вживалися для його рятування, усі необхідні і доцільні витрати на рятування, зберігання та впорядкування застрахованого майна після настання страхового випадку, витрати на складання кошторисів на відновлення пошкоджених об'єктів, проведення експертиз, необхідних для встановлення обсягу втрат, тощо.

Кількість і вартість майна, наявного на момент страхового випадку, визначається за даними бухгалтерського обліку і звітності та на підставі первинних документів про надходження і видатки інвентаризаційних залишків невикористаних матеріалів.

Після розрахунків розміру збитку визначають розмір страхового відшкодування.

Більшість компаній страхове відшкодування виплачують протягом 15 днів від дня складання акта про загибель (пошкодження) застрахованого майна й одержання всіх необхідних документів від компетентних органів.

У разі загибелі (пошкодження) майна страхове відшкодування визначається таким відсотком від суми збитку, в якому майно було застраховане, але розмір відшкодування не повинен перевищувати розміру страхової суми. Якщо перевіркою буде встановлено, що під час укладання договору вартість майна була зазначена нижчою за фактичну, то відсоток, на який було застраховане майно, відповідно зменшується.

Якщо внаслідок страхового випадку знищено велику кількість майна і протягом встановленого строку неможливо зробити новий розрахунок розміру збитку, то на підставі письмової заяви страхувальника страхова компанія може виплатити йому аванс у розмірі 50 %.

Із суми страхового відшкодування вираховуються:

• франшиза (безумовна);
• виплачений страхувальникові аванс;
• чергові платежі (в разі несплати), за погодженням зі страхувальником, якщо виплата здійснюється до настання строку їх сплати.

Втрати внаслідок пошкодження або знищення майна, отриманого підприємством або організацією за договором майнового найму або прийнятого для переробки, ремонту, перевезення, зберігання тощо, відшкодовуються у повному обсязі в межах страхової суми, установленої на кожний конкретний об'єкт.

Страхове відшкодування за збитки, завдані внаслідок виконання експериментальних або дослідних робіт, а також під час експонування майна на виставках, виплачується лише у випадках, коли майно було застраховане за окремим договором.

Страхова установа, яка виплатила страхове відшкодування за пошкоджене або загибле майно, набуває права висунути (у межах суми, виплаченої страхувальникові) вимоги, які підприємство має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Договір страхування, за яким виплачено страхове відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому строку в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Якщо страхове відшкодування виплачене в розмірі повної страхової суми, то чинність договору припиняється.

Не підлягають відшкодуванню збитки:

• завдані внаслідок перебігу процесів, яких не можна уникнути в роботі або таких, що природно випливають з них (корозія, природне спрацювання та інші природні властивості окремих предметів);
• завдані через те, що страхувальник не вжив належних заходів для рятування майна, забезпечення його зберігання і запобігання подальшому пошкодженню чи знищенню;
• завдані внаслідок викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено міліцією або іншими правоохоронними органами.

Висновки

Страхування від вогню (fire insurance) — один із найдавніших і традиційних видів майнового страхування. У сучасній практиці воно забезпечує компенсацію в разі шкоди, нанесеної майну вогнем, ударом блискавки, вибухом та іншими причинами, що призвели до пожежі. До обсягу відповідальності за додаткову плату можуть бути включені збитки, що виникли внаслідок землетрусу, бурі, граду та іншого стихійного лиха, пошкодження водопровідною водою тощо.

Страхування дуже важливе як для підприємств, що вже функціонують, так і для новостворених, які ще не набули достатнього виробничого потенціалу і не нагромадили власних резервних фондів. Страхування не лише забезпечує відшкодування фактичних збитків, зумовлених певною подією. Наявність відповідної страхової угоди дає змогу впевненіше користуватися кредитом, щоб спорудити чи придбати необхідні засоби виробництва.

Часто страхування сприяє появі й упровадженню нової техніки та технологій, наукових розробок.

Особливо велику роль може відігравати страхування в аграрному секторі. Тут надзвичайно багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводять до великих втрат. Нині страховий захист державних і колективних сільськогосподарських підприємств, а також фермерських господарств перебуває на дуже низькому рівні. Здійснення аграрної реформи зумовлює потребу серйозного посилення страхування на селі.

Ненормальним є становище, коли страхування ризиків ще нерідко ігнорують замовники, підрядчики та всі ті, хто пов'язаний зі спорудженням складних промислових, комунальних і транспортних будівель і споруд.

Список використаної літератури

1. Алєксандрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник. — К.: ЦУЛ, 2002.
2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. — К.: Знання, 1997.
3. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту / Пер. з англ. — К.: ВАЗАКО, 1997.
4. Вовчак О.Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні. — Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 2005.
5. Горбач Л.М. Страхова справа. — К.: Кондор, 2003.
6. Лебединська Л.Д. Страхування як чинник фінансової стабілізації економіки // Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 9. — С. 65–74.
7. Никонович А. Страховий ринок України: проблеми і шляхи вирішення // Економіст. — 2006. — № 1. — С. 41–43.
8. Піддубна Е. Страхування фінансових ризиків в Україні // Фондовий ринок. — 2003. — № 6. — С. 16–24.
9. Про внесення змін до Закону України «Про страхування»: Закон України від 04.10.2001 року № 2745-III // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 7. — С. 138–157.
10. Страхування: Підручник / За ред. С.С. Осадця. — К.: КНЕУ, 2002.
11. Фурман В.М. Страхування та його роль у соціально-економічних процесах // Фінанси України. — 2005. — № 8. — С. 145–152.