Страхова сума, страхова премія, тарифний договір страхування та страхове відшкодування

Страхова сума, страхова премія, тарифний договір страхування та страхове відшкодування

Вступ.

1. Суть та види страхових премій.

2. Принцип відшкодування збитку, оцінка страхової суми.

3. Основні принципи здійснення розрахунків страхових тарифів.

4. Поняття страхового відшкодування та договору страхування.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Страхова сума — це грошовий ліміт, у межах якого страховик зобов'язаний здійснити виплату за умовами договору при настанні страхового випадку.

Для визначення страхових премій компаніям необхідно прогнозувати потенційні збитки. Однак точно передбачити момент і масштаб збитків для кожного окремого страхувальника неможливо. Тому страховики об'єднують клієнтів у великі групи, припускаючи, що всі члени групи піддаються однаковому ризику, а кожен збиток розглядається як окрема подія. Чим більша група, тим точніше середній збиток наближається до його фактичної величини. Це дозволяє страховику прогнозувати загальний обсяг збитків для групи значно точніше, ніж для окремого індивіда. Прогнозовані збитки розподіляються між усіма страхувальниками, що й формує основу для розрахунку страхової премії.

Страхова премія має покривати різні витрати, які виражаються у відсотках від страхової суми. Страхування — це бізнес, що ґрунтується на даних, і його успішність залежить від ретельного обліку всіх витрат. Деякі з них можна визначити досить точно:

1. внутрішні адміністративні витрати, включно з орендою офісу, оплатою праці персоналу, обладнанням та експлуатаційними витратами;
2. зовнішні адміністративні витрати, які переважно пов'язані із залученням клієнтів, наприклад, реклама.

1. Суть та види страхових премій

Страхова премія (страховий внесок) має три аспекти прояву: економічний, юридичний та математичний.

З економічної точки зору, страхова премія є частиною національного доходу, яку страхувальник виділяє для гарантування захисту своїх інтересів від несприятливих подій (страхових випадків).

У юридичному сенсі страхова премія — це грошовий вираз страхового зобов'язання, зафіксованого в договорі страхування.

Математичний зміст премії полягає в тому, що вона є періодичним платежем, який страхувальник сплачує страховику.

При розгляді страхової калькуляції зазначалося, що індивідуальний розмір платежу має враховувати всю страхову сукупність. Зобов'язання за конкретним видом страхування розраховуються як середня величина.

Загалом, страхова премія (Р) — це середня величина відносно всієї страхової сукупності.

Страховий внесок (премія) демонструє, як загальний обсяг зобов'язань страховика розподіляється на кожну одиницю страхової сукупності. Розмір премії залежить від багатьох чинників, насамперед від галузевих особливостей особистого та майнового страхування [6, c. 96-97].

Види страхових премій

А. За призначенням страхові внески поділяються на:

• ризикову премію;
• заощаджувальний (нагромаджувальний) внесок;
• нетто-премію;
• достатній внесок;
• брутто-премію (тарифну ставку).

Ризикова премія — це чиста нетто-премія, тобто частина страхового внеску в грошовій формі, призначена для покриття ризику. Її розмір залежить від імовірності настання страхового випадку. Ризиковий внесок є функцією від імовірності настання ризику. В особистому страхуванні він залежить від вікової та статевої структури, а в майновому — ризикові премії є відносно постійними.

Заощаджувальний (нагромаджувальний) внесок використовується у страхуванні життя. Він має покривати виплати страхувальнику після закінчення строку страхування. Зазвичай умови страхування вимагають, щоб нетто-премія залишалася сталою протягом дії договору, при цьому зі зростанням ризику збільшується ризикова премія, а заощаджувальна — зменшується, і навпаки.

Нетто-премія — це внесок, необхідний для покриття страхових виплат за певний період за даним видом страхування. Якщо ризик розвивається планомірно, нетто-премія дорівнює ризиковій премії. В умовах змінного ризику передбачається гарантійна (стабілізаційна) надбавка. Тоді нетто-премія відрізняється від ризикової на величину цієї надбавки, яка може бути додатною або від'ємною. У майновому страхуванні нетто-премія дорівнює ризиковій премії плюс стабілізаційна надбавка, а в особистому — ризиковій премії плюс заощаджувальний внесок. Іноді додається ще й стабілізаційна надбавка.

Достатній внесок — це сума нетто-премії та навантаження, які покривають витрати страховика. Цей внесок розглядається як брутто-премія або тарифна ставка.

Брутто-премія — це тарифна ставка страховика. Вона дорівнює достатньому внеску плюс надбавки на покриття витрат, пов'язаних з превентивними заходами, рекламою, покриттям збиткових видів страхування тощо. Кожен додатковий елемент призводить до зростання тарифної ставки.

Б. За характером ризиків, що підлягають страхуванню, премії поділяються на натуральні та постійні.

Натуральна премія — це премія, що покриває ризик за певний проміжок часу. Вона відповідає фактичному розвитку ризику і на даний період дорівнює ризиковій премії. У довгостроковій перспективі вона змінюється зі щорічною зміною ризику. Наприклад, у договорах страхування життя натуральна премія зростає зі збільшенням тривалості життя. Страховик аналізує тенденції її розвитку та коригує політику компанії.

Постійні (фіксовані) премії — це внески, які залишаються незмінними з плином часу. Вони найпоширеніші в майновому страхуванні та властиві сталим ризикам, хоча стабільність є відносною, оскільки зі зміною технологій змінюються і ризики, і премії.

В. За формою сплати страхові внески поділяються на:

• одноразові;
• поточні;
• річні;
• розстрочені.

Одноразова премія сплачується страхувальником наперед за весь період страхування.

Поточні страхові премії — це частина загальних зобов'язань страхувальника перед страховиком. Сума поточних внесків більша за одноразовий внесок.

Річний внесок — це одноразовий внесок за договорами з річним терміном дії. Він неподільний. В особистому страхуванні існують строкові та довічні річні страхові премії.

Розстрочена премія — це річна премія, розподілена на частини (за півріччями, кварталами, місяцями).

Г. За часом сплати страхові премії поділяються на:

• авансові;
• попередні.

Авансові премії — це платежі, які страхувальник сплачує страховику до настання терміну їх сплати, зазначеного в договорі.

Попередня премія — це дозволена страховиком повна або часткова сплата внеску до настання строку сплати. Вона розглядається як внесок заощаджувального характеру, на який нараховуються відсотки за вкладами. Якщо страховий випадок настає до закінчення строку договору, страхувальник або спадкоємець отримують крім страхової суми ще й ті премії, за якими строк сплати ще не настав. Це і є відмінність між авансовими та попередніми преміями.

Д. Залежно від відображення в балансі страховика розрізняють такі премії:

• перехідну;
• ефективну;
• результативну.

Перехідні премії виникають через незбіг календарного та страхового року. Якщо застрахований зробив річний внесок, але застрахувався, наприклад, у четвертому кварталі, то 3/4 його річного платежу переноситься на наступний календарний рік. Це і є перехідні платежі.

Ефективна премія — це вся сума наявних страхових платежів, які перебувають у розпорядженні страховика в поточному році.

Результативна премія — це різниця між річною нетто-премією та перехідними платежами.

Е. За величиною розрізняють такі премії:

• необхідну;
• справедливу;
• конкурентну.

Необхідна премія — це внесок, величина якого достатня для здійснення страховиком виплат страхових сум та відшкодувань.

Справедлива премія на засадах справедливості гри та теорії ймовірності відображає еквівалентність зобов'язань сторін, які беруть участь у договорі страхування.

Конкурентна премія — це внесок, який у ринкових умовах дозволяє страховику залучити максимальну кількість страхувальників.

Є. За способом нарахування страхові премії поділяються на:

• середні;
• ступеневі;
• індивідуальні.

Середні премії — це платежі, які обчислюються як середньоарифметична для всієї страхової сукупності. Їх застосовують, коли у страховика немає інформації щодо розвитку ризику.

Ступеневі премії враховують ступінь ризику при визначенні величини страхової премії.

Індивідуальні премії враховують індивідуальні особливості об'єкта страхування.

Крім перерахованих, виділяють основну премію, яка визначається на момент підписання договору, та додаткову, яка передбачає надбавки до основної. Якщо страховик передає частину ризиків у перестрахування, він передає і частину премії, яка називається перестрахувальною.

Цільмерівська (резервна) премія дорівнює сумі нетто-премії та витрат на укладення договорів страхування за рік [4, c. 245-248].

2. Принцип відшкодування збитку, оцінка страхової суми

Відшкодування збитку — це сума, яку страховик виплачує для компенсації збитку, завданого страховим випадком об'єктам майнового страхування та цивільної відповідальності страхувальника за матеріальну шкоду перед третіми особами. Якщо страхова сума менша за збиток, відшкодування виплачується пропорційно до відношення страхової суми до страхової вартості об'єкта. У разі подвійного страхування фактичний збиток відшкодовують усі страховики в межах страхової вартості об'єкта пропорційно до частки кожного в загальній страховій сумі. Умовами договору може передбачатися заміна грошової виплати компенсацією збитку в натуральній формі.

Страхова сума — це межа грошових зобов'язань страховика щодо компенсації збитків, завданих страховою подією страхувальнику (застрахованому). У майновому страхуванні страхова сума не повинна перевищувати вартості об'єкта. При добровільному страхуванні життя страхова сума не обмежується.

Згідно із Законом України «Про страхування», страхова сума — це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Це сума, на яку укладається договір страхування, і вона відображає максимальний обсяг відповідальності страховика в грошовому виразі за конкретним договором. Виплата відшкодування в максимальному розмірі, тобто в розмірі страхової суми, здійснюється, наприклад, коли застраховане майно повністю знищене. Якщо ж майно лише пошкоджене або знищена його частина, розмір відшкодування становитиме лише частину вартості, тобто буде меншим за узгоджену страхову суму.

Отже, адекватне визначення страхової суми є основою фінансових взаємовідносин між сторонами страхової угоди і має важливе значення як для страховика, так і для страхувальника. Для страховика — оскільки, по-перше, від розміру страхової суми при незмінному тарифі залежить сума доходів у вигляді премій; по-друге, страхова сума показує максимальний розмір зобов'язань за конкретними договорами. Для страхувальника — оскільки, по-перше, залежно від розміру страхової суми він сплачує премії; по-друге, він може претендувати на той чи інший розмір відшкодування в межах страхової суми.

В обов'язкових видах страхування страхова сума (або її мінімальне значення) встановлюється законодавчими актами. Наприклад, мінімальна страхова сума з обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні становить 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю третіх осіб, і 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за шкоду, заподіяну майну третіх осіб. Це означає, що страховик несе відповідальність за кожним договором щонайменше в таких обсягах.

У добровільних видах страхування страхову суму встановлюють страховик і страхувальник самостійно, за взаємною згодою. При цьому в договорі обов'язково зазначається її розмір, а в Правилах страхування — порядок визначення [10, c. 217-219].

Залежно від галузі страхування (майнове, особисте, страхування відповідальності) обирається той чи інший підхід до визначення страхової суми.

У майновому страхуванні страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору, якщо інше не передбачено договором або умовами обов'язкового страхування. На практиці дійсна вартість майна зазвичай обчислюється як вартість придбання за вирахуванням зносу. Знос вираховується тому, що страхування призначене лише для компенсування реальних збитків і не може бути для страхувальника джерелом додаткових доходів.

З цієї ж причини, якщо одне й те саме майно застраховане в кількох страховиків (тобто загальна страхова сума перевищує дійсну вартість), страхове відшкодування, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При настанні страхового випадку кожен страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за своїм договором, навіть якщо премія була обчислена з огляду на повну вартість майна. «Надлишково» сплачена премія не повертається. Це своєрідна санкція до страхувальника, який з метою збагачення вдався до обману, не повідомивши страховиків про подвійне страхування і тим самим порушив принцип найвищої сумлінності у відносинах між сторонами.

В особистому страхуванні розмір страхової суми не лімітується. Об'єктом страхування тут є життя, здоров'я і працездатність людини, які не мають вартісної оцінки. Тому страхова сума теоретично може бути як завгодно великою. Але на практиці її розмір обмежується здатністю страхувальника сплачувати відповідні премії, адже розмір премії обчислюється множенням страхової суми на страховий тариф.

Іноді страховик пропонує поліси особистого страхування зі стандартною, заздалегідь визначеною страховою сумою та відповідною премією. Це створює зручності у стосунках між сторонами, але не означає, що страхувальник повинен погодитися із запропонованою сумою. Він завжди має право вибору, за винятком обов'язкових видів особистого страхування, де страхова сума визначається законодавчо і не може бути змінена.

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від сум, які одержувач має отримати за державним соціальним страхуванням чи забезпеченням, а також від сум, що мають бути сплачені як відшкодування збитків з майнового страхування. Навіть якщо страхувальник має кілька договорів особистого страхування, усі вони дійсні в повному обсязі, оскільки премії сплачувалися за кожним. Відповідно, і виплати він отримає згідно з умовами кожного з них. Вартісні обмеження, характерні для майнового страхування, тут відсутні. В особистому страхуванні поняття «подвійного» страхування не використовується через неможливість визначення вартості життя і здоров'я — вони безцінні.

При укладанні договорів страхування відповідальності визначити страхову суму і, відповідно, розмір премії особливо складно. Ці договори пов'язані з компенсацією збитків, завданих страхувальником життю, здоров'ю і майну третьої особи. Хто саме буде цією особою і якого розміру збитків вона зазнає — невідомо. Тому в таких договорах зазвичай встановлюється лише ліміт страхової суми, який може не відповідати розміру заподіяних збитків, але обмежує розмір страхових виплат за кожним договором. Оскільки договори страхування відповідальності часто укладаються під впливом міжнародних угод або внутрішнього законодавства, ліміт страхової суми встановлюється відповідно до цих вимог.

Страхова сума є базою для обчислення страхової премії. Вона — «кількісний» чинник, від якого залежить відповідальність страховика, тобто обсяг його ризику і, відповідно, розмір премії. Роль «якісного» чинника відіграє страховий тариф: його розмір залежить від переліку подій, на випадок яких відбувається страхування; ступеня ризику згідно з фізичними властивостями об'єкта; терміну дії договору тощо. Тобто тариф відображає індивідуальні характеристики кожного конкретного договору [7, c. 429-431].

3. Основні принципи здійснення розрахунків страхових тарифів

Тарифна ставка — це ціна страхового ризику та інших витрат, адекватна обсягу зобов'язань страховика за договором страхування. Тарифні ставки визначаються за допомогою актуарних розрахунків відповідно до вимог чинного законодавства. Системне викладення тарифних ставок і поправочних ризикових коефіцієнтів із правилами їх застосування складає тарифний довідник страховика.

Тарифна ставка (інакше — брутто-ставка) — це страхова премія з одиниці страхової суми за певний період часу страхування.

Базовий страховий тариф — це базова тарифна брутто-ставка, яку актуарій розраховує для правил страхування на основі відомої статистики і пропонує страхувальнику в складі цих правил. Він входить до тарифного довідника страховика. Брутто-ставка складається з двох частин: нетто-ставки та навантаження. Нетто-ставка виражає ціну страхового ризику: пожежі, повені, вибуху тощо. Навантаження показує витрати страховика на організацію і проведення страхування, включає відрахування до запасних фондів та елементи прибутку. В основі побудови нетто-ставки лежить імовірність прояву ризику.

Реальний страховий тариф — це тарифна ставка, визначена за базовим тарифом для реального об'єкта страхування з урахуванням системи поправочних коефіцієнтів ризику, що включені до тарифного довідника.

Конкретний страховий тариф — це тарифна ставка, за якою укладається договір страхування. Він визначається в договорі.

Ще однією частиною тарифної ставки є витрати на ведення страхової справи. Ці витрати практично неможливо нормувати, оскільки чинників, що впливають на їхню величину, багато, і вони змінні. Найчастіше в актуарних розрахунках використовують класифікацію, яка відображає такі витрати:

• організаційні;
• аквізиційні;
• ліквідаційні;
• управлінські;
• інкасаційні.

Організаційні — це витрати, пов'язані із заснуванням страхової компанії. Їх відносять до активів страховика, оскільки вони, по суті, є інвестиціями.

Аквізиційні — це витрати, пов'язані із залученням нових страхувальників і укладенням нових договорів через страхових агентів.

Ліквідаційні — це витрати на ліквідацію збитків, спричинених страховим випадком: оплата праці ліквідаторам, понятим, судові витрати, поштово-телеграфні витрати, витрати на відшкодування збитків страхувальнику.

Управлінські — це загальні управлінські витрати та витрати з управління майном.

Інкасаційні — це витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обороту надходжень страхових платежів. Сюди входять витрати на виготовлення бланків квитанцій, облікових реєстрів: книг, відомостей, довідок тощо [5, c. 132-134].

4. Поняття страхового відшкодування та договору страхування

Страхове відшкодування за своєю економічною природою — це сума, що виплачується страховиком для компенсації збитку, заподіяного страховим випадком об'єктам страхування майна й відповідальності.

У чинному законодавстві України немає чіткого визначення терміна «застраховані збитки». На нашу думку, застраховані збитки — це втрати від господарської діяльності суб'єкта господарювання, виражені в грошовій формі, що виникли внаслідок надзвичайних подій (ситуацій), призвели до зменшення матеріальних і грошових ресурсів та підлягають компенсації страховиком відповідно до умов договору страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором.

Згідно з чинними П(С)БО, надзвичайна подія — це подія або операція, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Відповідно до ст. 1 Закону №1281, надзвичайна ситуація — це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на території чи об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування» [1], договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком. Згідно з цією угодою страховик бере на себе зобов'язання (у разі настання страхового випадку) здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі, на користь якої укладено договір, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за цим договором одна сторона (страховик) зобов'язується за винагороду (страховий внесок, страхову премію), яку сплачує інша сторона (страхувальник), відшкодувати їй збитки, завдані в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Одним із різновидів договорів страхування є договір майнового страхування, предметом якого є майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном.

Питання страхової виплати при настанні страхового випадку, порядку та умов її здійснення становить особливий інтерес при вирішенні майнового спору між сторонами договору страхування.

За загальним правилом, у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний у строк, передбачений договором, виплатити страхове відшкодування (пункт 3 статті 20 Закону України «Про страхування»). Цей обов'язок страховика кореспондується з правом страхувальника на одержання страхових виплат на підставі укладеного договору.

Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику (пункт 2 статті 20 Закону України «Про страхування») [4, c. 224-226].

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування», виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника чи третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про страхування», аварійний комісар — це особа, яка займається визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до якої встановлюються актами чинного законодавства України.

З'ясування причин настання страхового випадку має визначальне значення, зокрема для визнання події страховою чи не страховою. Залежно від цього страховик приймає рішення щодо виплати чи відмови у виплаті страхового відшкодування. Світова практика показує, що з'ясування відповідних питань зазвичай покладається на аварійного комісара, якого за свій рахунок має право залучити як страховик, так і страхувальник. Причому страховик не може відмовити страхувальнику в проведенні розслідування і повинен ознайомити аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні матеріальні докази та документи.

На виконання взятого договірного зобов'язання щодо здійснення страхової виплати, страховик або уповноважена ним особа (аварійний комісар) у разі необхідності має право робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини і обставини страхового випадку.

Протягом часу, визначеного договором страхування, страховик або уповноважена ним особа (аварійний комісар) оформляє документи, передбачені договором, отримує довідки від компетентних органів щодо обставин і причин настання страхового випадку (наприклад, акт органів пожежної безпеки про обставини і причини пожежі у разі настання страхового випадку за договором страхування майна від вогню) тощо.

Одночасно підприємства, установи та організації зобов'язані надсилати відповіді страховикам на запит про відомості, пов'язані зі страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за їх розголошення в будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України [5, c. 148].

Висновки

Страхова премія — це грошова сума, яку сплачує особа, що укладає угоду страхування, і яка є своєрідною платою за ризик, що бере на себе страхова компанія. Зазвичай премія встановлюється як відсоток від суми угоди страхування, тобто тієї суми, яку компанія сплатить особі у разі настання страхового випадку.

Обчисленням страхової премії займаються фахівці страхових компаній — актуарії.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховик несе відповідальність за договором у межах страхових сум відповідно до конкретних правил страхування.

Страхувальник при укладанні договору на термін більше 1 року має право на оплату страхової премії в два етапи з урахуванням індексації (дисконтування), якщо вона перевищує суму, встановлену страховою фірмою. У випадку несплати чергового внеску в строк договір страхування вважається перерваним, початковий внесок страхової премії не повертається.

За бажанням страхувальник може відновити договір, сплативши недоплату (неустойку) в розмірі 15% від повної суми страхової премії та неоплачені раніше внески.

При достроковому розірванні договору частка страхової премії може бути повернута за умови, що страхувальнику раніше не виплачувалися страхові суми за договором.

Список використаної літератури

1. Закон України про страхування // Уряд. кур'єр. - 2001. - 18 листопада

2. Цивільний Кодекс України. - К.: Парламент. вид-во, 2004.

3. Осадець С.С. Страхування. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

4. Плиса В. Страхування: Навчальний посібник/ Володимир Плиса,. - К.: Каравела, 2006. - 391 с.

5. Стожок Л. Страхування: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Людмила Стожок,; Ред. Г. Г. Старостенко; Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна". - К.: Університет "Україна", 2005. - 162 с.

6. Страхування: Навч.-метод. посібник/ За заг. ред. О.О.Гаманкової; М-во освіти і науки України; КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2000. - 117 с.

7. Страхування: Підручник/ М-во освіти і науки України, КНЕУ, Українська фінансово-банківська школа; Керівник авт. колективу і наук. ред. Семен Осадець,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

8. Таркуцяк А. Страховий менеджмент: Метод. матеріали і рекомендації для студ. Київського ун-ту права / Київський ун-т права. — К., 2000. — 26с.

9. Ткаченко Н. Страхування: Навчальний посібник для самостійної роботи студентів/ Наталія Володимирівна Ткаченко. - К.: Ліра-К, 2007. - 375 с.

10. Федоренко В. Страховий та інвестиційний менеджмент: Підручник / Міжрегіональная академія управління персоналом / Валентин Григорович Федоренко (наук.ред.). — К. : МАУП, 2002. — 344с.

11. Шахов В.В. Введение в страхование. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 311 с.