Статистичне спостереження

Передумовою будь-якого статистичного дослідження є якісно організований процес збору первинної інформації. Саме від того, наскільки правильно та повно будуть зафіксовані вихідні дані, залежить достовірність усіх подальших аналітичних висновків. Помилки, допущені на цьому етапі, можуть бути невиправними, тому до організації спостереження висуваються особливі вимоги.

Вступ

Під статистичним спостереженням розуміють науково обґрунтовану, планомірну та систематичну роботу зі збору відомостей про суспільні явища, що здійснюється через фіксацію їхніх суттєвих характеристик. Згідно із законодавством України, це впорядкований процес отримання інформації про масові процеси та явища в економічній, соціальній та інших сферах, який базується на реєстрації даних за заздалегідь розробленою програмою, що спирається на статистичну методологію.

Інформація, зібрана під час спостереження, є фундаментом для всіх наступних етапів дослідження. Від її точності залежить об'єктивність як теоретичних, так і практичних висновків. Особлива відповідальність цього етапу зумовлена тим, що виправити недоліки, допущені під час фіксації даних, на пізніших стадіях аналізу вкрай складно або й неможливо. Тому організація та проведення спостереження вимагають неухильного дотримання наукових принципів.

1. Сутність і організаційні форми статистичного спостереження

Збір первинних даних є другим етапом статистичного дослідження, з якого розпочинається вивчення будь-якого процесу.

Проєктування спостереження передбачає створення детального плану, що охоплює як програмно-методологічні, так і організаційні аспекти майбутньої роботи.

Підготовчий етап включає розробку та тиражування необхідних бланків, актуалізацію реєстрів об'єктів, що підлягають обстеженню, навчання персоналу та, за потреби, проведення пробного дослідження. Зокрема, перед масштабними переписами населення завжди здійснюється пробне спостереження для перевірки якості підготовлених документів та програми.

Безпосереднє проведення спостереження — це практична реалізація процесу фіксації фактів та явищ.

Завершальним етапом є контроль зібраних даних, що полягає у перевірці їхньої достовірності та повноти.

Спостереження завжди передбачає кількісну фіксацію окремих явищ, відібраних дослідником за певними якісними критеріями. Реєстрації підлягають як самі явища (наприклад, злочини, цивільні спори), так і їхні окремі ознаки (кваліфікація діяння, соціально-демографічні характеристики правопорушника, вид покарання).

Класифікацію форм і видів спостереження за різними критеріями наочно ілюструє схема, яка демонструє різноманітність підходів до організації цього етапу дослідження.

Основними організаційними формами є звітність та спеціально організоване спостереження.

Звітність — це форма, що передбачає регулярне подання установами систематизованих показників про результати своєї діяльності за певний період. Дані надаються у вигляді офіційних статистичних звітів до вищих органів та органів державної статистики у встановлені строки та за затвердженими формами, і підтверджуються підписами відповідальних осіб.

Для правової статистики звітність є ключовою формою, оскільки вона забезпечує систематичне отримання інформації про діяльність правоохоронних та судових органів. Ці дані є основою для оперативного управління та наукових досліджень. Форми та строки звітності визначаються центральним статистичним органом країни.

Однак, значна частина суспільних процесів не може бути відображена у звітності. Для отримання такої інформації, як структура доходів населення чи приховані причини злочинності, проводяться спеціально організовані спостереження. Вони також використовуються для уточнення звітних даних (контрольні спостереження) або для вирішення окремих наукових чи управлінських завдань.

До цієї форми належать переписи, опитування, одноразові обліки. Особливе значення мають переписи, які дозволяють отримати вичерпну характеристику явища на конкретну дату. Класичним прикладом є перепис населення, що надає демографічні, соціально-економічні та інші дані про громадян.

У 2000 році було ухвалено Закон України «Про Всеукраїнський перепис населення». Його метою було створення правової бази для проведення суцільного спостереження, визначення повноважень органів влади, забезпечення захисту конфіденційної інформації, гармонізація національного законодавства з міжнародними стандартами та підвищення суспільного значення перепису.

Цей Закон складається з шести розділів, які регламентують загальні положення, методологічні принципи, повноваження органів влади, права та обов'язки учасників, порядок використання результатів та прикінцеві положення.

На думку експертів, роль спеціально організованих спостережень у майбутньому зростатиме. Саме тому важливо мати загальний закон, який регулює проведення таких заходів на постійній основі, а не лише для окремого перепису. Цей принцип і було покладено в основу згаданого Закону.

2. Об'єкти правової статистики. Особливості відображення об'єктів у правовій статистиці

Визначення об'єкта спостереження є критично важливим після встановлення мети дослідження.

Об'єкт — це сукупність явищ, які підлягають вивченню. Без чіткого окреслення меж цієї сукупності існує ризик включити до аналізу зайві факти або, навпаки, пропустити необхідні, що призведе до викривлення реальної картини.

Об'єктом є сукупність одиниць досліджуваного явища, які мають якісну визначеність і підлягають реєстрації для досягнення цілей дослідження.

У складних випадках, коли важко відмежувати об'єкт від суміжних явищ, застосовується система обмежувальних ознак, або «ценз».

Об'єкти правової статистики класифікуються за галузями права:

• У кримінально-правовій статистиці: злочини (суспільно небезпечні діяння), особи, які їх вчинили, та покарання.
• У цивільно-правовій статистиці: цивільні справи та правовідносини, сторони процесу (позивачі та відповідачі), судові рішення.
• В адміністративно-правовій статистиці: адміністративні правопорушення, особи, які їх вчинили, та адміністративні стягнення.

Аналогічні об'єкти існують і в інших галузях правової статистики, відрізняючись лише специфікою фактів, що реєструються.

Ключова особливість правової статистики полягає в тому, що вона враховує лише ті діяння, які пройшли офіційну реєстрацію в правоохоронних органах або стали предметом судового розгляду. Незареєстрований факт для статистики не існує.

Для всіх об'єктів правової статистики характерна латентність, тобто наявність неврахованих діянь. Найвищий рівень латентності спостерігається в адміністративній, цивільній та дисциплінарній сферах. Для оцінки масштабів латентності проводяться спеціальні дослідження.

Іноді трапляються помилки в реєстрації. Наприклад, злочин, вчинений організованою групою, може бути врахований як груповий, або вбивство може бути кваліфіковане як тяжке тілесне ушкодження. Такі неточності призводять до викривлення статистичних показників.

Використовуючи дані правової статистики, слід пам'ятати, що вони не завжди повністю відображають реальний стан речей. Вибіркові дослідження можуть доповнити офіційну інформацію, однак вони не змінюють рівень латентності. Тому під час аналізу необхідно враховувати можливу наявність прихованих явищ, які можуть суттєво вплинути на висновки.

3. Види статистичного спостереження

Окрім організаційних форм, спостереження класифікують за різними ознаками.

За часом реєстрації фактів розрізняють поточне та перервне спостереження.

Поточне (безперервне) спостереження передбачає постійну фіксацію фактів у міру їх виникнення, наприклад, облік зареєстрованих злочинів чи актів цивільного стану. Вивчення злочинності можливе лише за допомогою такого спостереження.

Перервне спостереження фіксує стан явища на певний момент часу. Воно використовується для отримання даних, які неможливо зібрати іншим шляхом. Якщо таке спостереження проводиться регулярно через рівні проміжки часу, воно називається періодичним (наприклад, перепис населення раз на десять років). Якщо ж воно здійснюється епізодично для вирішення конкретних завдань, його називають одноразовим. Вибір виду спостереження залежить від природи явища та мети дослідження. Періодичне спостереження забезпечує можливість порівняння даних у динаміці.

У правовій статистиці застосовуються всі види спостереження.

За повнотою охоплення одиниць сукупності розрізняють суцільне та несуцільне спостереження.

Суцільне спостереження передбачає облік усіх без винятку одиниць сукупності. Наприклад, під час перепису обліковуються всі громадяни, включаючи тих, хто перебуває за кордоном, а також іноземців, які перебувають на території країни. Облік правових явищ має бути суцільним, тобто всі відомі правоохоронним органам факти підлягають реєстрації. Суцільне спостереження найточніше відображає структуру та динаміку явищ. Поточне спостереження завжди базується на принципі суцільності.

Несуцільне спостереження застосовується для економії ресурсів або коли суцільне обстеження неможливе. У правовій статистиці воно використовується досить широко, оскільки дозволяє швидше отримати результати. Однак до нього вдаються нечасто через складність забезпечення репрезентативності та необхідність застосування математичних методів для поширення висновків.

Несуцільне спостереження поділяється на такі види: спостереження основного масиву, монографічне та вибіркове. Деякі дослідники також відносять до нього моніторинг.

Спостереження основного масиву охоплює переважну частину елементів сукупності, залишаючи поза увагою ті, які, як відомо, не впливають суттєво на загальну картину. Раніше цей метод використовувався для вивчення цін на великих ринках.

Твердження про перспективність цього методу є сумнівним, оскільки сучасна світова практика віддає перевагу вибірковим дослідженням.

Монографічне спостереження — це глибоке вивчення окремих типових об'єктів. Воно застосовується для дослідження питань, які неможливо вивчити при суцільному спостереженні, наприклад, для аналізу досвіду роботи окремих установ. Цей метод виправданий лише за умови типовості обраних об'єктів.

Вибіркове спостереження — це метод, за якого реєструється частина одиниць сукупності, відібрана випадковим чином. Воно ґрунтується на теорії ймовірності та математичній статистиці. Таким чином можна вивчати характеристики суб'єктів злочину, рівень знань студентів тощо.

Моніторинг — це систематичне спостереження за станом певного середовища, наприклад, за бюджетами окремих соціальних груп.

Контрольне спостереження проводиться для перевірки даних, отриманих під час основного спостереження. Воно може бути як суцільним, так і вибірковим. Наприклад, після перепису населення 2001 року було проведено вибірковий контрольний обхід для перевірки правильності реєстрації.

Пробне спостереження здійснюється під час підготовки до основного дослідження для відпрацювання методологічних та організаційних питань. Воно часто використовується при підготовці до переписів.

4. Основні положення вибіркового спостереження

Вибіркове обстеження є найпоширенішим видом несуцільного спостереження. Воно застосовується для вивчення різноманітних процесів, від використання обладнання до громадської думки.

Вибірковий метод — це система наукових принципів відбору частини сукупності, яка б репрезентувала всю сукупність, а її характеристики слугували б основою для статистичних висновків.

Сукупність, з якої відбираються елементи, називається генеральною, а та, що безпосередньо обстежується, — вибірковою. Характеристики вибіркової сукупності розглядаються як оцінки генеральної. Оскільки вибірка не точно відтворює структуру генеральної сукупності, виникають похибки репрезентативності. Вони поділяються на систематичні (тенденційні) та випадкові. Систематичні похибки виникають через порушення принципу випадковості відбору, наприклад, через упереджений відбір елементів.

При організації вибіркового обстеження важливо запобігти систематичним похибкам. Випадкові похибки уникнути неможливо, але можна визначити їх розмір та регулювати. Вибіркове обстеження має переваги над суцільним, оскільки потребує менше коштів і часу. Воно також застосовується, коли суцільне обстеження неможливе, наприклад, при контролі якості продукції, що передбачає її знищення. Крім того, вибіркове обстеження може дати більш точні результати за рахунок зменшення кількості помилок реєстрації.

5. Способи статистичного спостереження

Існують різні способи отримання статистичних даних.

Анкетний спосіб базується на розсилці анкет. Заповнення та повернення анкет є добровільним, тому часто повертається менше анкет, ніж розсилається. Неможливо також проконтролювати правильність відповідей. Цей спосіб застосовується, коли не потрібна висока точність, наприклад, при соціологічних опитуваннях. МВС України використовує анкетування для вивчення думки громадян про роботу міліції.

Обстеження основного масиву — це спостереження за частиною найбільших одиниць, які становлять основну частку в загальному обсязі. Наприклад, спостереження за міською ринковою торгівлею охоплює менше 5% міст, але в них проживає більше половини міського населення. У правовій статистиці прикладом є вивчення кримінологічної обстановки в регіоні на основі даних з двох-трьох найбільших районів.

За способом реєстрації розрізняють безпосереднє, документальне спостереження та опитування.

Безпосереднє спостереження здійснюється шляхом огляду, підрахунку, зважування об'єктів спеціальними особами (реєстраторами), які фіксують факти в документах первинного обліку. Воно є досить точним, але потребує значних затрат кваліфікованої праці.

Документальне спостереження ґрунтується на використанні первинних документів підприємств та установ. У кримінально-правовій статистиці такими документами є статистичні картки, журнали реєстрації, кримінальні справи. Цей вид спостереження забезпечує високу достовірність даних.

Опитування — це спосіб, при якому відомості отримують зі слів опитуваних осіб. Воно може бути усним та письмовим.

Існують три способи опитування: експедиційний, самореєстрації та кореспондентський.

Експедиційний спосіб полягає в тому, що спеціально підготовлені реєстратори заповнюють формуляри під час опитування, контролюючи правильність відповідей. Цей спосіб потребує найбільших витрат, але гарантує високу якість матеріалу. Найважливіші обстеження проводяться саме цим способом.

При способі самореєстрації спеціальні особи роздають бланки та інструктують респондентів, які самостійно їх заповнюють. Потім ці особи перевіряють повноту та правильність заповнення. Цей спосіб економить час, але якість даних може бути нижчою.

Кореспондентський спосіб полягає в тому, що відомості надають особи, які добровільно погодилися відповісти на запитання анкети. Цей спосіб не потребує великих витрат, але не забезпечує високої якості матеріалів.

За часом проведення спостереження поділяють на безперервне та перервне.

Безперервне (поточне) спостереження проводиться у міру здійснення фактів, наприклад, облік випуску продукції чи реєстрація народжень. Воно базується на первинних документах.

Перервне спостереження проводиться регулярно або в разі потреби. Воно поділяється на періодичне та одночасне.

Періодичне спостереження здійснюється регулярно через певні проміжки часу.

Одночасне спостереження проводиться для вирішення конкретного завдання, наприклад, перепис багаторічних насаджень чи переоцінка основних фондів.

6. Помилки спостереження і види контролю даних

Точність та достовірність даних є найважливішою вимогою статистики. Розбіжності між отриманими даними та дійсними значеннями показників називаються помилками спостереження. Розрізняють похибки репрезентативності та помилки реєстрації.

Похибки репрезентативності виникають лише при вибірковому спостереженні і є наслідком несуцільності реєстрації. Вони завжди існують, оскільки вибіркова сукупність відрізняється від генеральної.

Помилки реєстрації виникають через неправильне встановлення фактів або їх запису. Вони можуть бути випадковими та систематичними.

Випадкові помилки виникають внаслідок дії випадкових причин і можуть бути спрямовані як у бік зменшення, так і збільшення. При збиранні масових даних вони не становлять небезпеки, оскільки їх вплив урівноважується.

Систематичні помилки завжди спрямовані в один бік і призводять до значних відхилень. Вони можуть бути обумовлені несправністю приладів, опущенням даних або нечітким формулюванням програми. Систематичні помилки поділяються на неумисні та умисні.

Неумисні помилки пов'язані зі звичками, наприклад, заокруглення віку до чисел, кратних 5 або 10. Уникнути їх допомагають роз'яснювальна робота та спеціальні таблиці.

Умисні помилки виникають внаслідок свідомого викривлення фактів. Це, зокрема, різні види фальсифікації даних у звітах. Службові особи, які подали недостовірні звіти, притягаються до відповідальності.

Помилки спостереження виявляються шляхом ретельної перевірки даних. Спочатку здійснюється зовнішній контроль бланків: перевіряється правильність оформлення, повнота записів, охоплення всіх одиниць сукупності. Після цього проводиться логічний та арифметичний контроль.

Логічний контроль полягає в зіставленні відповідей на взаємопов'язані питання. Наприклад, якщо 13-річна особа одружена, це свідчить про помилку в реєстрації віку. Електронно-обчислювальна техніка здійснює логічний контроль документів первинного обліку.

Арифметичний контроль — це перевірка всіх показників з точки зору їх підсумків. Він передбачає повторення всіх арифметичних дій, виконаних при заповненні бланків. У правовій статистиці він застосовується для перевірки звітних даних.

Якість контролю залежить від рівня підготовки осіб, що перевіряють дані, та від програми, закладеної в пам'ять обчислювальної техніки.

Висновки

Основними завданнями статистичного спостереження є забезпечення повноти даних, їх достовірності та порівнянності. Відповідно до законодавства, складається план державних статистичних спостережень — офіційний документ, що визначає перелік, порядок та строки їх проведення.

Статистичне спостереження має бути ретельно продуманим та чітко організованим. Воно складається з чотирьох етапів: проектування, підготовки, проведення та контролю даних. Усі ці етапи тісно пов'язані між собою, тому недоліки на одному з них можуть зіпсувати всю роботу.

Список використаної літератури

1. Джужа О. Правова статистика: Курс лекцій / Національна академія внутрішніх справ України / Олександр Миколайович Джужа (ред.). — К., 2000. — 336с.

2. Захожай В. Правова статистика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2003. — 368с.

3. Калачова І. Правова статистика: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2005. — 298с.

4. Кальман О. Правова статистика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х. : Право, 2004. — 302с.

5. Камлик М. Правова статистика: Навч. посібник. — К. : Атіка, 2004. — 239с.

6. Кулинич О. Правова статистика: Навч. посібник для студ. вищ. юридичних закладів освіти. — Хмельницький : Поділля, 2002. — 239с.

7. Навроцька Н. Правова статистика: навч. посібник. — К. : Знання, 2007. — 279c.