Старий заповіт: історія написання, структура та основні ідеї

Біблія (від грецького biblia — книги) — це священне писання християн і одна з найвагоміших пам'яток релігійної думки у світовій культурі, що глибоко вплинула на духовність багатьох народів. Її створення тривало з XII століття до н. е. до II століття н. е., тобто близько півтори тисячі років. Упродовж цього часу відбувався відбір, редагування та канонізація текстів, які спершу іудаїзм, а згодом і християнство визнали богонатхненними, тобто переданими людям через Божественне Одкровення. Таким чином, Біблія є зверненням Бога до людства. Автори, редактори, переписувачі та перекладачі — відомі й анонімні — обирали форму й стиль викладу, щоб донести Боже слово. Книга складається з двох частин: Старого та Нового Завітів. Термін «завіт» означає договір або союз, який Бог уклав з обраним народом та всім людством. Частина, що описує союз Бога з ізраїльським народом, називається Старим Завітом (в іудеїв — Танах), тоді як Новий Завіт розповідає про союз Бога з усім людством.

Усі християнські течії визнають Біблію своїм Святим Письмом. Вона поділяється на дві головні частини — Старий і Новий Заповіти. Старозаповітна частина, яка є давнішою, також приймається іудаїзмом.

Старозаповітна частина становить чотири п'ятих усього обсягу Біблії та існує у двох версіях. Масоретський текст, відомий як Танах і прийнятий в іудаїзмі, написаний давньоєврейською мовою. Він поділяється на три розділи:

• П'ятикнижжя;
• Пророки;
• Писання.

Центральне місце займає П'ятикнижжя, до якого входять книги Буття, Вихід, Левіт, Числа та Повторення Закону. У цих книгах розповідається про створення світу та людини, гріхопадіння Адама і Єви, всесвітній потоп, а також про заповіт, даний Богом, і правила життя, викладені в десяти заповідях. Грецький переклад Старого Заповіту, відомий як Септуагінта, налічує 50 книг. Ставлення християнських конфесій до цих книг відрізняється: протестанти визнають 39 книг, православні вважають 11 книг неканонічними, а католики називають їх другоканонічними.

Процес створення старозаповітної частини охоплює кілька століть — від IX століття до н. е. до 60-х років II століття до н. е.

Старий Завіт, що складається з іудейських священних текстів, формувався ще в дохристиянську епоху — з середини I тисячоліття до н. е. до останніх десятиліть I століття н. е. Подальше виправлення та редагування цих текстів здійснювали іудейські книжники-масорети (масора — це сукупність правил письма та вимови, які спочатку передавалися усно), і ця робота тривала до кінця X століття н. е. Основною мовою написання була давньоєврейська, хоча окремі фрагменти створені арамейською — її діалектом.

Формування старозавітного канону, тобто визначення складу, послідовності та чистоти текстів, було складним процесом. У результаті виникло кілька канонів Старого Завіту:

1. Палестинський (яннійський) канон, створений єрусалимськими релігійними вчителями та відредагований масоретами. Він вважається найбільш ортодоксальним і став основою Танаха.
2. Александрійський (діаспорний) канон, який сформувався під час перекладу іудейських книг грецьким діалектом кайне, поширеним серед єврейської діаспори. До нього увійшли також 11 книг, популярних у діаспорі, але не визнаних у Палестині.

У III–II століттях до н. е. на основі діаспорної версії було здійснено грецький переклад Старого Завіту, який отримав назву Септуагінта (лат. septuaginta — сімдесят). За переказами, над ним працювали 72 перекладачі протягом 72 днів. Саме Септуагінта стала фундаментом християнського Старого Завіту. На її основі, але з певними скороченнями, було канонізовано латинський переклад — Вульгату. Неканонічні книги Старого Завіту в православ'ї вважаються «душекорисними», а в католицизмі — богонатхненними.

Структурно Старий Завіт поділяється на три частини:

1. Тора (в іудеїв — Закон, у християн — П'ятикнижжя Мойсеєве). Сюди входять книги: Буття, Левіт, Числа, Второзаконня (Повторення Закону). Авторство приписується Мойсею.
2. Пророки (також звані історичними книгами). Це книга Суддів, чотири книги Царств, дві книги Хронік, книга Ездри, книга Неємії, книга II Ездри, Тавіт та Юдиф, а також книги пророків.
3. Писання. Сюди належать Псалми (збірка релігійних гімнів), Книга притч Соломонових, Екклезіаст (Проповідник) — збірка афоризмів, Пісня Пісень — лірична поема, книга Йова — філософські роздуми про сенс буття.

Старий Завіт, який часто називають Законом суворої правди, оповідає про створення світу, перших людей, початок людської історії, вигнання з раю, всесвітній потоп, а також про релігійне життя єврейського народу. У ньому міститься вчення про месію. У багатьох оповідях реальні події тісно переплітаються з міфологічними елементами.

Людина в цих текстах постає як арена боротьби між добрими та злими силами. Саме звідси походять поняття раю та пекла (запозичені з мітраїзму). Рай описується як вічний притулок для душ праведників після смерті, а в Старому Завіті він зображений як закритий сад у країні Едем.

Біблія проголошує Бога джерелом буття, добра та гармонії. У Старому Завіті Він постає в трьох іпостасях: творча сила (Елогіум), володар світу (Адонай) та особа (Єгова). Саме таким Його уявляли давні євреї.

Християнство, запозичивши ідеї та сюжети Старого Завіту, у своєму віровченні спирається виключно на канонічні тексти Біблії, відкидаючи їхні інтерпретації. Водночас чимало тлумачень біблійних сюжетів знайшли своє місце в ісламі, який має власну священну книгу — Коран, а Біблію не визнає.

Список використаної літератури

1. Абрамович С. Релігієзнавство : Підручник / С. Абрамович, М. Тілло, М. Чікарькова. — К. : Дакор, 2006. — 509 с.

2. Кислюк К. Релігієзнавство : Навчальний посібник для студентів вузів / Костянтин Кислюк, Олег Кучер ; Нар. укр. акад. — 3-є вид., перероб. і доп. — К. : Кондор, 2004. — 643 с.

3. Лубський В. Релігієзнавство : Підручник для студ. вуз. / Володимир Лубський, Василь Теремко, Марія Лубська. — К. : Академвидав, 2002, 2003. — 431 с.

4. Релігієзнавство : Курс лекцій / А. Г. Баканурський, Г. Л. Баканурський, Н. І. Ковальова та ін. ; Під наук. ред. Г. Є. Краснокутського, В. Г. Спринсяна ; М-во освіти і науки України, Одеський нац. політех. ін-т. — 2-ге вид. — К. : ВД «Професіонал», 2006. — 301 с.

5. Титов В. Релігієзнавство : Підручник для студ. вузів / Володимир Титов, Світлана Качурова, Олег Барабаш ; За ред. В. Д. Титова ; М-во освіти і науки України, Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х. : Право, 2004. — 269 с.

6. Яроцький П. Релігієзнавство : Навчальний посібник для студентів вузів / Петро Яроцький ; КУТЕП. — К. : Кондор, 2004. — 305 с.