Соціальний захист: питання та відповіді

1. Поясніть сутність поняття «соціальний захист» у вузькому та широкому розумінні, а також що саме входить до його змісту. Які існують стратегії соціального захисту? Дайте визначення термінам «соціальна допомога», «соціальне страхування», «соціальні гарантії». Наведіть приклад зі ст. 46 Конституції України.

2. Які цінності є основоположними для соціальної політики соціальної держави та в чому їх відмінність від цінностей авторитарного суспільства?

3. Розгляньте класифікації моделей соціального захисту та визначте, яка з них є найбільш оптимальною для України.

4. Які соціальні програми реалізуються у вашому регіоні (область, район, населений пункт) та які органи державної виконавчої влади й місцевого самоврядування відповідають за їх виконання? Яку роль у реалізації цих програм відіграє служба зайнятості?

5. Наведіть приклади соціальних програм, ініційованих недержавними організаціями у вашому регіоні. Проаналізуйте їхні досягнення та прорахунки.

Список використаної літератури.

1. Розкрийте зміст поняття "соціальний захист" у вузькому та широкому сенсі, що входить до його змісту. У чому полягають стратегії соціального захисту. Надайте визначення понять "соціальна допомога", "соціальне страхування", "соціальні гарантії". Наведіть приклад із ст. 46 Конституції України

В Україні соціальний захист втілюється через матеріальне забезпечення працездатного населення (за допомогою соціального страхування), пенсійне забезпечення, соціальну допомогу вразливим верствам, матеріальну підтримку сімей із дітьми, а також через компенсації, індексації, пільги та соціальне обслуговування. Отже, соціальний захист реалізується шляхом соціального забезпечення та соціальної допомоги.

Без соціального захисту неможлива реалізація соціальної політики щодо будь-якої категорії громадян. Відтак соціальний захист є ключовим елементом соціальної політики та обов'язковою умовою функціонування держави в умовах ринкової економіки.

Право громадян на соціальний захист закріплене у ст. 46 Конституції України. Воно забезпечується через загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке фінансується за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел. Конституційне закріплення гарантій соціального захисту узгоджується з міжнародно-правовими документами: Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права, Конвенцією про права дитини.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом[1].

Соціальна допомога — це виплати у грошовій або натуральній формі, які переважно фінансуються з бюджету та добровільних пожертвувань і надаються нужденним особам. Вони можуть призначатися як на основі перевірки доходів і засобів існування, так і за певними критеріями без такої перевірки. Це означає, що одні верстви населення можуть користуватися благами програми допомоги, тоді як інші — ні. При цьому розмір допомоги для найбільш нужденних може бути меншим, ніж для менш нужденних.

Соціальна допомога принципово відрізняється від соціального страхування. Для отримання страхових виплат достатньо бути застрахованою особою. Це дає право на пенсію, допомогу по безробіттю, тимчасовій непрацездатності тощо. Таке право зазвичай формується протягом трудової діяльності. Виплати за соціальним страхуванням не залежать від матеріального становища. Навіть якщо людина стала мільйонером, отримавши спадщину, вона все одно отримуватиме пенсію чи інші виплати, якщо має відповідний страховий стаж.

Соціальне страхування — це механізм матеріального забезпечення громадян у випадках безробіття, хвороби, нещасного випадку, а також у старості. Воно тісно пов'язане з трудовою діяльністю громадян у різних формах організації праці.

Соціальне страхування передбачає збори та обов'язкові платежі. В Україні до них належать:

· збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

· збір на обов'язкове соціальне страхування;

· збір на страхування на випадок безробіття;

· збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

· збір за забруднення навколишнього природного середовища;

· місцеві збори.

Державні соціальні гарантії — це встановлені законодавством мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги та інших соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

2. Які цінності є визначальними для соціальної політики соціальної держави і чим вони відрізняються від цінностей авторитарного суспільства?

На думку багатьох дослідників, соціальні відносини формуються на основі взаємодій, спрямованих на досягнення різноманітних цінностей. У цьому контексті цінності виступають джерелом і необхідною передумовою для різних видів соціальних взаємодій. Стабільність соціальних відносин забезпечується наявністю в суспільстві неперехідних цінностей та природно-історичним процесом їх обміну. Нерівний розподіл соціальних цінностей лежить в основі соціальних, насамперед економічних, відносин. Зміст соціальних відносин визначається тим, як у взаємодіях людей поєднуються потреба в цінностях і володіння ними.

Мета соціальної політики в цьому аспекті полягає у створенні умов для задоволення людьми своїх соціальних цінностей, найважливішою з яких в українському суспільстві, поряд із державністю та національною безпекою, є добробут населення. Практична соціальна політика має виходити з того, що найвищою цінністю сучасної цивілізації є людина, її права та свободи, зокрема ті, які вона реалізує у процесі включення в соціальні відносини. Соціальні цінності та процес їх задоволення виступають регулятором соціальних відносин, виконуючи роль цінностей-регуляторів і цінностей-норм. Важливим завданням активної соціальної політики у сфері регулювання соціальних відносин щодо обміну цінностями є стимулювання та мотивація людей до досягнення як суспільно значущих цінностей — соціальної справедливості, добробуту, соціального миру, — так і індивідуальних цінностей кожної особистості.

3. Проаналізуйте класифікації моделей соціального захисту і оберіть найбільш придатну модель соціального захисту в Україні

Українська модель соціального захисту успадкувала чимало елементів попередньої системи планової економіки, зокрема широкі соціальні трансферти. Однак загалом зміни в економічній системі суттєво вплинули на структуру та функціонування цієї моделі (табл. 1).

Аналіз реальних показників розвитку українського суспільства та критичних світових показників свідчить про значне переважання негативних тенденцій, що може призвести або вже призвело до небажаних соціальних наслідків (табл. 2). Спостерігаються тенденції, які загрожують позитивному розвитку суспільства, його науковому, інтелектуальному та кваліфікаційному потенціалу. Тому збереження та відтворення трудових ресурсів і людського капіталу, їх ефективну трансформацію відповідно до ринкових вимог слід визначити як найголовніші стратегічні завдання реформування економіки та найважливіші соціально-економічні пріоритети в системі національних інтересів.

Необхідно запровадити галузевий та регіональний моніторинг зазначених потенціалів, а також ґрунтовні наукові дослідження соціальних процесів в Україні, адже без реального усвідомлення сутності соціальних процесів дієвість соціальної безпеки буде незначною. На законодавчому рівні слід утвердити статус соціальної безпеки як складової національної безпеки України.

4. Реалізація яких соціальних програм відбувається у Вашому регіоні (область, район, населений пункт) і які органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування її "виконують? Яка роль служби, зайнятості у виконанні цих програм?

У Львівській області міською радою міста Львова реалізуються такі соціальні програми:

Комплексна програма соціального захисту і реабілітації людей з особливими потребами на 2007-2010 роки

Ця програма є відповіддю на загострення соціальних проблем різних категорій громадян у складних умовах формування нового суспільства. Зниження соціальних гарантій, зубожіння, безробіття, дискримінація особливо гостро торкаються мешканців Львова, які й раніше жили важко через обмеження здоров'я, порушення рухових функцій, орієнтації, сприйняття та інтелектуальних здатностей. Декларуючи європейський вибір, місто зобов'язане розпочати створення стандартів гідного життя для цих людей. Маючи низку громадських організацій інвалідів, які посідають провідні позиції в Україні у впровадженні європейських та світових підходів до вирішення проблем неповносправності, Львівська міська рада бере на себе відповідальність за випереджаючий розвиток системи соціальних послуг для дітей і дорослих з особливими потребами. Мета програми — створення передумов для динамічного розвитку системи послуг, заходів та умов, які гарантували б людям з інвалідністю поступове просування до європейських стандартів життя.

Це забезпечуватиметься шляхом реабілітації та інтеграції дітей, молоді і дорослих з особливими потребами, впровадження неінституційних форм проживання та опіки, базованих у громаді, організації прогресивних форм навчання, працевлаштування, дозвілля та спорту інвалідів, пристосування закладів, інфраструктури міста, транспорту та інформації до потреб людей з інвалідністю. Значна частка відповідальності та фінансування делегуватиметься через соціальне замовлення недержавним суб'єктам, для чого будуть опрацьовані нові організаційні форми координації проектів, програм, заходів та інформації між державними, муніципальними і громадськими структурами. Місто заохочуватиме виконання проектів у взаємодоповненні та співпраці різних служб, організацій і секторів міської громади.

Передбачається, що під час виконання програми будуть заплановані, вироблені, впроваджені та описані нові стандарти інноваційних соціальних послуг. Ця робота здійснюватиметься із залученням місцевого та міжнародного досвіду, а також ресурсів і капіталу. Провідна роль у плануванні, втіленні, контролюванні та моніторингу належатиме самим людям з особливими потребами та їхнім організаціям, щоб дійсно втілити гасло "Нічого для нас без нас!"

Комплексна програма підтримки громадських організацій на 2008 рік

Завданням міської ради у процесі розвитку громади є створення середовища, яке стимулювало б залучення до цього процесу якомога ширших верств населення та встановлення партнерських відносин між владою і громадськими об'єднаннями чи громадянами.

Сьогодні головними рушіями розвитку міста стають індивідуальність, унікальність, високий запит на ініціативу та творчість, нестандартність підходу до розв'язання проблем розвитку.

Комплексна програма підтримки громадських організацій на 2008 рік (далі — Програма) є кроком міської влади у напрямку створення умов для широкого залучення громадського сектору до ефективного вирішення завдань розвитку міста та спільного пошуку нетипових цікавих методів розв'язання проблем, що стоять перед громадою.

Учасниками Програми можуть бути громадські та інші організації, офіційно зареєстровані відповідно до законодавства України як неприбуткові (далі — громадські організації), за винятком релігійних організацій та політичних партій.

Програма визначає завдання, пріоритетні напрями та форми співпраці міської ради з громадськими організаціями.

Метою Програми є залучення громадських організацій до участі у місцевому самоврядуванні та виконання завдань міської ради щодо розв'язання соціально-економічних проблем розвитку міста, створення сприятливих передумов для розвитку громадських організацій шляхом надання їм практичної, методичної і фінансової підтримки.

Програма надання фінансової підтримки громадським організаціям на реалізацію соціально-культурних проектів

Ця Програма розроблена на виконання затвердженої міською радою Комплексної програми підтримки громадських організацій на 2008 рік та визначає мету, завдання, очікувані результати і механізм використання коштів, передбачених міським бюджетом Львова для надання фінансової підтримки громадським організаціям.

Програма надання фінансової підтримки громадським організаціям для покриття видатків на оренду приміщень на 2008 рік

Метою цієї Програми є створення сприятливих передумов для розвитку громадських та інших неприбуткових організацій, які виконують суспільно значущі для міста функції, шляхом забезпечення можливості користування приміщеннями, що перебувають у власності територіальної громади Львова, відповідно до їхньої статутної діяльності.

Основними завданнями Програми є:

· сприяння громадським ініціативам та активності громадських і інших неприбуткових організацій (далі — громадські організації) у всіх сферах життєдіяльності територіальної громади Львова, розширення їх участі у формуванні та реалізації соціально-економічної і культурної політики на муніципальному рівні;

· поліпшення координації зусиль міської ради та громадських організацій у сфері реалізації державної і регіональної соціально-економічної та культурної політики, повноважень місцевого самоврядування;

· зміцнення матеріально-технічної бази громадських організацій через покриття видатків на оренду приміщень, що перебувають у власності територіальної громади Львова.

Основними напрямками виконання Програми є:

· покращання умов для забезпечення виконання статутної діяльності громадських організацій;

· активізація співпраці з громадськими організаціями виконавчих органів міської ради відповідно до своїх повноважень;

· залучення громадських організацій до вирішення соціально-економічних проблем міста;

· залучення громадських організацій до розроблення цільових галузевих програм.

5. Наведіть приклади ініціювання запровадження соціальних програм у Вашому регіоні недержавними організаціями. Проаналізуйте їх успіхи та невдачі

Запровадження соціально-екологічної програми «Разом за чисте місто»

15 травня в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка відбулася презентація наступного етапу програми «Разом за чисте місто» компанії «САН ІнБев Україна» та ТМ «Чернігівське» в рамках глобальної ініціативи «Better World» («Кращий світ»). Метою проекту є привернення уваги громадськості до стандартів цивілізованого дозвілля на природі та захисту довкілля загалом.

Проблема засмічення зон відпочинку стає дедалі актуальнішою та потребує конкретних дій. Відсутність культури цивілізованого відпочинку в киян має руйнівні наслідки, адже через викидання сміття порушується закон кругообігу речовин у природі. Парки та сквери в містах України потерпають від цієї проблеми.

Компанія «САН Інбев Україна» закликає киян дотримуватися елементарних правил поведінки на природі та сприяє створенню умов для якісного дозвілля в одному з найпопулярніших місць відпочинку Києва — Національному ботанічному саду ім. Гришка. На території Ботанічного саду компанія встановила понад 50 об'єктів, які зроблять перебування на природі зручнішим, приємнішим та екологічно безпечнішим: альтанки та лавочки з екологічно чистого матеріалу, а також смітники, яких раніше бракувало. Відтепер у Ботанічному саду є можливість відпочити з друзями, не завдаючи шкоди довкіллю, та насолоджуватися красою Саду, сидячи у комфортних альтанках.

Запровадження соціального проекту «Разом за чисте місто» в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка є не першою ініціативою компанії «САН ІнБев Україна» у напрямку охорони довкілля. Минулого року київський парк «Перемога» облаштували зручними об'єктами для культурного відпочинку. У подальшому компанія планує продовжувати діяльність у напрямку захисту довкілля та запроваджувати нові ініціативи.

З метою роз'яснення та популяризації основних напрямків соціальних програм, програм довгострокового кредитування та розширення форм соціального забезпечення населення України «Київміськбуд» проводить активну роботу, яка дозволяє мати стійкі зв'язки з громадськістю та споживачем продукції, ефективно реагувати та впливати на ринкові процеси.

Ще одним напрямком соціальної роботи «Київміськбуду» є постійне піклування керівництва компанії про стан здоров'я та добробут працівників.

У «Київміськбуді» створено і активно працює Медичне науково-практичне об'єднання «Медбуд», яке за рівнем обладнання найсучаснішими приладами медичної діагностики не має аналогів у державі.

Для підтримки працівників «Київміськбуду», які за віком або станом здоров'я припинили трудову діяльність у компанії, створено благодійний фонд «Будівельна ініціатива», відрахування до якого здійснюють усі організації та підприємства, що входять до її складу.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.— К.: Преса України, 1997.—80 с

2. Базилюк П. В. Соціальний захист населення.— К.: Знання, 1992.— 132 с.

3. Ганслі Т. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки.— К.: Основи, 1996.— 237 с

4. Економічний розвиток і державна політика: Практикум / Ю. Бажал, Н. Грицяк, С Дзюбик та ін. / За заг.ред. І. Розпутенка.— К.: К.І.С., 2002.— 240 с

5. Місцеве самоврядування. Кн.1. Організація роботи сільського, селищного голови / А. О. Чемерис, П. І. Шевчук, П. Ф. Гураль та ін.; За ред. А. О. Чемериса.— 3-тє вид., доп.— Львів: Ліга-Прес, 2002.— 390 с

6. Об'єднання громадян, благодійництво та соціальний захист в Україні (вибране законодавство) / Укл. О. І. Сушинський, Г. Г. Мисаковець, П. І. Шевчук.— Львів: Ліга-Прес, 2000.— 288с.

7. Романенко С. Україні необхідно сформувати систему соціального захисту ринкового типу // Соціальний захист.— 1997.— № 2.— С. 49-55.

8. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика.— К.: Вид-во УАДУ, 1997.— 360 с

9. Скуратівський В. А. Соціальна політика як суспільний феномен і вид практичної діяльності // Вісник УАДУ.— 1997.— № 1.— С 130—147.

10. Социальная политика: Учебник / Под общ. ред. Н. А. Волгина.— М.: Экзамен, 2002.— 736с.

11. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. Е. И. Холостова, А. С. Сорвина.— М.:ИНФРА — М, 2002.— 427с.

12. Стегній О. Безпека як показник соціального самопочуття населення України / Україна: аспекти праці.— 1996.— № 2—3.— С. 61—65.

13. Шевченко В. І. Соціальна безпека і гуманітарний захист // Соціальний захист.— 1998.— № 8.— С 23—31.

14. Шевчук П. І. Соціальна політика як складова політичної культури // Основи політичної науки: Курс лекцій / За ред. Б. Кухти. Ч. 3.— Львів: Кальварія, 1998.— С 455—474.

15. Шевчук П. І. Соціальна політика та соціальна безпека. Навчальний посібник.— Львів: Вид-во ЛРІДУ УАДУ, 2003.— 178 с.