Соціальний портрет наркомана та соціальні наслідки наркоманії

Вступ

Проблема зловживання наркотичними речовинами та їх незаконного обігу в багатьох розвинутих країнах сьогодні набула загрозливих масштабів. Засоби масової інформації США, Німеччини, Франції, Англії та Швеції регулярно повідомляють про загибель громадян унаслідок вживання наркотичних і психотропних препаратів. Особливо тривожним є те, що наркоманія поширилася навіть серед підлітків.

Окрім давно відомих наркотичних засобів, за останнє десятиліття в багатьох країнах зросла кількість осіб, які вживають так звані психотропні наркотики. Найбільш небезпечними серед них виявилися фенаміни та галюциногени, які, на відміну від інших психотропних препаратів, є медичними засобами й становлять надзвичайну загрозу для життя людини.

У Міжнародному антинаркотичному центрі в Нью-Йорку було названо приблизну кількість наркозалежних у світі — і ця цифра вражає: мільярд осіб. Варто також зазначити, що торгівля наркотиками сьогодні перетворилася на одну з найжахливіших форм експлуатації людини людиною та один із найтяжчих злочинів проти людства.

Що ж означає поняття «наркоманія»? Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, наркотиком слід вважати будь-яку речовину (незалежно від того, чи має вона легальне застосування в медицині), яка використовується не з медичною метою, а стає предметом зловживання. Для сучасного покоління вживання наркотиків становить не меншу небезпеку, ніж епідемія чуми, яка в минулі століття спустошувала цілі країни.

1. Соціальний портрет наркомана

Уживання наркотичних речовин викликає стан одурманення, за яким розвивається психічна та фізична залежність, а згодом наростає так званий абстинентний синдром — наркотичний голод. Постійне вживання наркотиків призводить до дедалі більшого фізичного й психічного виснаження організму, що може завершитися смертю.

Наркотичний дурман — це оманливий стан уявного блаженства, під час якого порушується адекватне сприйняття реальності. Залежно від виду наркотику, цей стан може проявлятися збудженням або гальмуванням нервової системи. Найчастіше він відчувається як ілюзорне щастя, коли зникають дискомфорт, психічна напруга, сум, горе чи страх.

У стані збудження наркозалежний своєю поведінкою нагадує людину, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння: він відчуває радість, задоволення, відпочинок і щастя. Йому здається, що в нього з’являється приплив творчих сил, ясність думки та бажання діяти. Однак це лише ілюзії, спричинені дією наркотичної речовини.

У загальмованому стані поведінка наркомана також схожа на поведінку п’яної особи. Він почувається розслабленим, байдужим до життєвих труднощів і негараздів, його мова стає млявою та безладною. Такі люди часто відчувають пригнічення, безпідставний страх, який може переростати в паніку, а також страждають від жахливих галюцинацій.

Згодом звичка до наркотиків переростає в хворобливу пристрасть. У людини формується непереборне бажання знову відчути стан одурманення — так виникає психічна залежність.

Тривале вживання наркотичних речовин призводить до того, що вони інтегруються в хімічний склад тканин організму та стають необхідною умовою підтримання його біологічної та хімічної рівноваги. У цьому випадку йдеться про фізіологічну залежність.

За фізіологічної залежності, якщо наркотик не надходить в організм, розвивається наркотичний голод, який змушує людину систематично вживати наркотики, постійно збільшуючи дозу для досягнення стану одурманення. Усі думки та дії наркомана спрямовані на те, щоб будь-якою ціною дістати наркотик. Без нього наростають дратівливість, нервозність, неуважність, неможливість зосередитися. Під час наркотичного голоду з’являються сильний головний біль, тремтіння, м’язові судоми, заніміння кінцівок. Наркотик стає важливішим за їжу, що призводить до фізичного виснаження. Людина доходить до відчаю, відчуває безвихідь і навіть може вдатися до спроб самогубства.

Абстинентний синдром починається з внутрішньої потреби організму в наркотику. Якщо цю потребу не задовольнити, виникають неспокій, інтенсивне потовиділення, сльозотеча, розширення зіниць, які не реагують на світло, виділення з носа. З’являються гострий біль у попереку та животі, «гусяча шкіра», жар, озноб, нудота, блювання. Спостерігається дрібне м’язове тремтіння, яке може переходити в конвульсії з порушенням дихання та кровообігу, аж до втрати свідомості. Можливі зорові галюцинації. Усі ці прояви виникають у різних поєднаннях і з різним ступенем вираженості. Якщо наркоманові в такому стані дати наркотик, неприємні симптоми одразу зникають, і він виглядає як здорова відпочила людина. Однак цей стан нетривалий: щойно дія наркотику припиняється, наркотичний голод повертається.

Окрім психічних і фізичних відхилень, у наркомана настає соціальна деградація, яка насамперед проявляється у втраті інтересу до навчання (якщо йдеться про школяра чи студента). Підлітки-наркомани поводяться грубо й зухвало з учителями, оточуючими та батьками, відчувають себе надмірно незалежними й нехтують загальноприйнятими суспільними нормами.

Підліток-наркоман переконаний, що наркотик допомагає згладити непорозуміння з оточенням, усуває неприємну напругу, притуплює негативні почуття, робить навколишній світ яскравішим і допомагає уникнути конфліктів. Йому здається, що наркотик відкриває справжній сенс життя.

У періоди розгубленості перед складними життєвими ситуаціями, коли виникає страх поразок і невдач, наркотик нібито згладжує всі суперечності. Проте з часом він неминуче призводить до депресії та втрати не лише почуття власної гідності, а й відчуття власної значущості.

Про соціальне падіння особистості свідчать висловлювання самих наркоманів: «Мені стає на все наплювати», «Мені було цілком байдуже, що про мене хтось подумає», «У компанії кожен турбується за себе» тощо.

Найголовніше — наркоман утрачає почуття власної гідності, відповідальності за себе та інших, а також здатність визначати цілі на майбутнє.

Усвідомлюючи, що таке наркотик і як він руйнівно впливає на духовне, фізичне, психічне та соціальне здоров’я людини, ви неодмінно зробите правильні висновки для себе.

Основними причинами поширення наркоманії серед молоді є звичайна цікавість, свідоме бажання спробувати наркотики, груповий тиск і спокуса, брак тепла та захищеності в родині, внутрішня спустошеність, ізоляція в суспільному житті. Причиною виникнення наркоманії може бути як перенасиченість дозвіллям і розкошами, так і, навпаки, бідний вибір розваг, байдикування молоді.

Уживання наркотиків, як правило, відбувається анонімно, в інтимному колі. Наркоманом можна стати вже після першої спроби наркотичного «кайфу». Наркотик — це хімічний агент, який викликає ступор, кому або нечутливість до болю. У медичному сенсі наркотик — це психоактивна речовина, що викликає залежність, призводить до вживання в небезпечних для здоров’я дозах і може спричиняти несприятливі соціальні наслідки.

Наркоманія — це хворобливий психічний стан, що характеризується пристрастю до наркотиків (здебільшого нелегальною) та наркотичною залежністю. Основною ознакою наркоманії є нав’язливе бажання вживати наркотик постійно або періодично — для того, щоб відчути його дію на психіку або уникнути дискомфорту через його відсутність.

Усі без винятку психотропні речовини змінюють вищу нервову діяльність, знижуючи пізнавальні функції та емоційні реакції, які є найціннішими для молодого організму. Уживання наркотиків призводить до запаморочення, погіршення пам’яті, втрати свідомості, а за особливих обставин може настати смерть.

Ознаки наркомана: блідий нездоровий вигляд, сонливість, втрата ваги, підвищена чутливість до болю, запаморочення, тиск у скронях, нежить, подразнюючий кашель, позіхання, шлунково-кишкові розлади, надмірне споживання солодощів, різке розширення або звуження зіниць, почервоніння очей, свербіж, надмірне потовиділення, «гусяча шкіра», тремтіння, гнійні нариви на кінцівках, жовтяниця.

Поведінка наркомана характеризується помітним сповільненням мови, частою брехнею, неврівноваженістю, значним зниженням працездатності, постійним носінням одягу з довгими рукавами (щоб приховати місця ін’єкцій). Він справляє враження п’яної людини без запаху алкоголю, при цьому має вигляд отупілої особи.

2. Соціальні наслідки наркоманії

Сучасні науковці та практикуючі лікарі мають безліч доказів шкідливої дії наркотиків. Наукові факти свідчать про необхідність відмовитися від поблажливого ставлення до вживання наркотичних речовин.

Наркотики мають наркотичну та токсичну дію. Наркотична дія полягає в тому, що вони формують спочатку психічну, а потім фізичну залежність. Токсична дія проявляється в отруйних властивостях наркотичних речовин. Однак наркоманія поширюється непомітно, а її сліди спочатку неочевидні.

Наркоманія — це тяжке захворювання психіки та всього організму, яке без лікування призводить до деградації особистості, повної інвалідизації та передчасної смерті. Проте, на відміну від інших хвороб, до цього стану людина приходить сама, стаючи заручником власної необачності та нерозсудливості.

По-перше, численні дослідження дії лікарських засобів показують, що здорові та хворі люди реагують на однакові дози по-різному. Медичний препарат розрахований на організм у стані хвороби: для хворого він означає одужання, а для здорового — отруєння та порушення функцій організму.

По-друге, наркотичні препарати не можна вживати «рідко й потроху», оскільки це суперечить їхній природі. Ейфорична дія багатьох медичних препаратів настає лише при перевищенні терапевтичної дози або порушенні способу введення. Слід назавжди запам’ятати: найбільша небезпека криється саме в першому прийомі наркотику, у першому шприці!

Які ж жертви приносяться на вівтар наркоманії?

Це насамперед власне здоров’я, здоров’я дітей, щастя близьких, шкода оточуючим і всьому суспільству. Уживаючи наркотики, людина прирікає себе на повільне самогубство. Фінал наркоманії завжди драматичний — це життєва катастрофа.

Наркотичні речовини руйнують усі органи, але найбільше вони вражають центральну нервову систему, яка є для них основною мішенню. Саме тому наркотики називають нейротропними отрутами.

Після вживання наркотику мозок буквально просочується ним. Наркотична речовина вільно проникає в мозок і насичує його тканини. Це спричиняє нейротоксичні явища: виникає кисневе голодування та порушення провідникової регуляції між основними центрами нервової системи.

Великі дози наркотику викликають втрату чутливості, параліч нервових закінчень і загибель незамінних нервових клітин мозку. Наркотики вражають насамперед найскладніший вищий відділ нервової системи — кору головного мозку.

Ослаблення психічної діяльності та її занепад у наркоманів відбуваються значно швидше, ніж у алкоголіків. Насамперед змінюється ядро особистості, порушуються основні людські риси, нівелюються індивідуально-особистісні особливості та різноманіття психічного життя.

У тих, хто почав уживати наркотики в підлітковому віці, протягом 2–5 років формуються стійкі патологічні зміни особистості. Їхня поведінка стає психоподібною та часто поєднується з антисоціальними й асоціальними діями. Якщо наркоманом стають у пізнішому віці, деформація особистості менш виражена, але спостерігається значне зниження пам’яті та збіднення запасу знань.

Більшість видів наркоманії призводить до зниження інтелекту. Різко падають здатності до вищих асоціацій і творчості. Коло інтересів звужується й обмежується єдиною метою — дістати наркотик.

Наркотики, потрапляючи в організм, дезорганізують сприйняття кольору, форми предметів, звуків; утрачається відчуття часу та простору. У деяких випадках можливе формування хронічних психозів, що нагадують шизофренію, із маренням та галюцинаціями.

Пригнічення функції ендокринних залоз знижує основний обмін, унаслідок чого падає температура тіла, виникають кризи з головним болем, серцебиттям, зблідненням обличчя, остудою, підвищенням або зниженням артеріального тиску. Постійна інтоксикація може спричинити цукровий діабет та інші ендокринні захворювання, сповільнюється ріст і розвиток м’язової системи, страждає статева функція. У чоловіків розвивається статеве безсилля, у жінок — розлади менструального циклу, викидні, передчасні пологи.

Дитина, народжена від матері-наркоманки, із перших годин життя виявляє ознаки наркоманії. Її організм вимагає тих наркотиків, які вона отримувала з кров’ю матері. Позбавлена наркотику після народження, вона реагує судомами, плачем та іншими проявами, властивими дорослим наркоманам у стані абстиненції. Часто такі діти народжуються з фізичними вадами або відхиленнями, у них спостерігається затримка психічного розвитку, аж до вираженого недоумства. Нерідко такі новонароджені виявляються нежиттєздатними. За статистикою, смертність новонароджених, чиї батьки були наркоманами, дуже висока.

У наркоманів, особливо тих, хто вдихає наркотичні отрути, уражаються органи дихальної системи та пригнічується їхня функція. Страждають як верхні дихальні шляхи, так і легені.

Наркомани часто хворіють на специфічні та інфекційні захворювання: вірусний гепатит, стафілококовий ендокардит, сифіліс, правець, пневмонію, запалення вен (тромбофлебіт), гнійничкові та інші шкірні хвороби.

У наркоманів нерідко виникають захворювання, не властиві здоровим людям.

Щоб визначити наслідки дії наркотиків, не завжди потрібне лікарське обстеження — іноді достатньо зовнішнього вигляду. Насамперед впадає в очі фізичне виснаження. Наркомани худі, бліді, виснажені, виглядають значно старшими за свій вік, сонливі, втомлені, мляві, байдужі до всього. Їхні обличчя спотворені ранніми зморшками, мають жовтувато-сірий відтінок, шкіра витончена, суха, лущиться, часто пігментована. Нерідко розвивається екзема. Організм зневоднений, позбавлений необхідного запасу вітамінів і білків.

Унаслідок порушення живлення волосся наркомана рано сивіє та випадає, стає рідким, утрачає блиск і ламкість. Порушення відбиваються й на нігтях: нігтьові пластинки стоншуються, стають зморшкуватими, ламкими, розшаровуються. Зуби уражаються карієсом. «Гнилі» зуби та парадонтит — звичне явище в зовнішності молодого наркомана. Через кілька років уживання наркотиків молоді люди втрачають більшу частину зубів.

Висновки

В Україні за останні 5 років показники поширеності смертності від наркоманії зросли майже вдвічі. У 1999 році на обліку перебувало 91,5 тисячі осіб, із них близько 70 тисяч хворих на наркоманію та 21 432 особи, які епізодично вживають наркотики. Реальна кількість споживачів наркотиків у 10–12 разів більша. Для порівняння: у 1992 році на обліку перебувало 35 582 особи, які вживають наркотики. У 2003 році на обліку в Сумській області перебувало 908 осіб; у Конотопському районі — 0,9% наркоманів (70 осіб на 100 000 населення), в Україні — 173,9 на 100 000 населення (120 000 осіб). Таким чином, кількість офіційно зареєстрованих наркоманів зросла майже втричі. Спеціальні дослідження свідчать, що реальна кількість споживачів наркотиків перевищила 500 000 осіб. Лише серед неповнолітніх цей показник зріс у 1,3 раза.

Отже, крах, до якого приходить наркоман, невідворотний. Цей крах — плата за відступ від нормального способу життя, за порушення етичних і моральних правил та норм, вироблених людством у процесі свого розвитку.

Список використаних джерел

1. Грибан В. Г. Валеологія: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 251 с.
2. Колесов Д. В. Эволюция психики и природа наркотизма: монографія. — М. : Педагогика, 1991. — 310 с.
3. Коробкина З. В. У опасной черты: О борьбе с алкоголизмом, наркоманией, курением. — М. : Мысль, 1991. — 218 с.
4. Левин Б. М. Наркомания и наркоманы : Кн. для учителя. — М. : Просвещение, 1991. — 159 с.
5. Профілактика наркоманій у дитячому, підлітковому та молодіжному середовищі: Довідник для соціальних працівників, вчителів, шкільних психологів, батьків. — Київ: Держсоцслужба, 2005. — 297 с.