Соціальні небезпеки

Вступ.

1. Низький духовний рівень.

2. Вандалізм і тероризм.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Духовне становлення особистості — це шлях, що триває все життя, мандрівка крізь дивовижні простори, сповнена не лише яскравих подій, а й серйозних випробувань та загроз. Цей процес тісно пов'язаний із глибоким моральним очищенням, докорінною трансформацією, активізацією раніше не задіяних здібностей, зростанням свідомості до нових, раніше недосяжних висот і розширенням її внутрішніх горизонтів.

Вандалізм є однією з форм деструктивної поведінки людини. Останнім часом це явище активно обговорюється у вітчизняній пресі, з'явилося чимало наукових публікацій, присвячених різним аспектам руйнівної діяльності. У цій роботі планується розглянути сутність вандалізму, масштаби його поширення та соціальні наслідки, соціально-психологічні особливості осіб, які вчиняють руйнування, їхні мотиви, основні теоретичні підходи до пояснення цього феномену, а також можливі методи профілактики та протидії.

Тероризм, на превеликий жаль, уже став невіддільною частиною сучасних політичних та економічних реалій, створюючи дедалі серйознішу загрозу для громадської та національної безпеки. З поодиноких випадків він переріс у масове явище. Будучи формою організованої злочинності, що глибоко вкорінена в тіньову економіку, тероризм здатен поставити під сумнів саму можливість подальшого прогресу людства.

1. Низький духовний рівень

Насамперед, саме низький рівень духовності сучасної людини пов'язують із життям у містах, адже міське середовище часто не сприяє духовному зростанню.

Можна виокремити п'ять ключових характеристик міського життя, які видаються визначальними: висока щільність населення, інтенсивність економічної діяльності, розвиток торгівлі, централізація влади та концентрація ідеологічного, культурного й духовного життя. Разом ці п'ять рис формують надзвичайно специфічне екологічне середовище, антропологічний вплив якого позначається на всьому способі життя міського мешканця.

Цей вплив здійснюється за чотирма основними напрямами, відповідно зачіпаючи чотири сфери життєдіяльності та відображаючись як у соціальних, так і в біологічних характеристиках людських спільнот, що можна узагальнити одним словом — виродження.

Перша сфера стосується особливостей харчування та впливу специфічного міського раціону. Той факт, що масові отруєння їжею стають звичною справою, свідчить про те, що продукти харчування дедалі частіше перетворюються на справжню отруту.

Друга сфера пов'язана зі зміною характеру шлюбних відносин, поширенням вільних стосунків, розпусти, проституції, а в останні десятиліття — і дитячої проституції. Це призводить до змін генетичної структури міського населення. Враховуючи, що до розпусти залучаються діти дедалі молодшого віку, процеси виродження та деградації стають усе більш очевидними.

Третя сфера — це епідемічний та пандемічний характер захворювань, що особливо притаманно містам. У середньовіччі холера та чума спустошували цілі міста. Сьогодні на зміну їм прийшли нові епідемії: грип, СНІД та інші. Сюди ж слід віднести забруднення (а іноді й отруєння) повітря, води та ґрунту, через що міські жителі з раннього дитинства мають цілий комплекс хронічних захворювань.

Четверта сфера — це зміна навколишнього світу, яка має антиприродний характер. Це сприяє формуванню суто міської культури, так званої масової культури та низької духовності, що веде до культурної й моральної деградації, аморального та нездорового способу життя: проституції, наркоманії, алкоголізму, злодійства, насильства, до «порнухи», «развлекухи» тощо. Сюди ж варто віднести спотворене сприйняття городянином простору й часу. Простір землероба, скотаря, мисливця чи рибалки є відкритим, тоді як простір городянина — закритий, обмежений вулицями, тісними площами та міськими стінами. Замкнений простір породжує відчуття пригніченості та обмеженості людини [4, c. 124-125].

2. Вандалізм і тероризм

Економічні збитки від вандалізму є колосальними.

Руйнування та пошкодження суттєво змінюють вплив міського середовища на емоційний стан людини. Відомо, що певні характеристики довкілля асоціюються в людей із небезпекою та нестабільністю. Розбиті вікна, вульгарні написи та малюнки, зламані телефони-автомати, сміття тощо сприймаються як симптоми соціальної деградації, ознаки послаблення соціального контролю, що викликає тривогу, страх і відчуття вразливості. Відчуття безладу й занепаду, своєю чергою, провокує подальші деструктивні дії, підвищуючи ймовірність нових руйнувань. Деякі дослідники припускають, що деградація середовища змінює самоідентифікацію особистості, асоціюючи її з низьким соціальним статусом. Люди, чиє майно постраждало від вандалів, відчувають підвищений страх стати жертвою насильницьких злочинів. Крім того, у жертв виникає бажання помсти, а також посилюється підозрілість і ворожість до молоді загалом. Окремі види вандалізму (наприклад, пошкодження культурних символів, написи з агресивними висловлюваннями на адресу певних національних груп) можуть спровокувати соціальні конфлікти.

Найважливішим соціальним наслідком вандалізму є те, що засвоєні моделі деструктивної поведінки згодом відтворюються у більш жорстких формах. Це означає, що вандалізм потенційно несе в собі загрозу різноманітних, зокрема серйозніших, форм агресивної поведінки особистості в майбутньому.

Вандалізм — це переважно чоловіче явище. Цей факт підтверджується практично в усіх дослідженнях та оглядах. Однак, попри те, що загалом частка жінок серед вандалів надзвичайно мала, абсолютна кількість жінок, затриманих за акти вандалізму, вражає [2, c. 271-272].

Проблема визначення понять «терор» і «тероризм» досі залишається невирішеною. Фахівці не дійшли єдиної думки щодо їхніх дефініцій. Деякі експерти вважають, що терор і тероризм не є поняттями, які відповідають чітко окресленим і однозначно ідентифікованим подіям. Саме це призвело до того, що між поняттями «терор» і «тероризм» часто не проводять смислової різниці.

Щодо самого слова «терор», то воно походить з латини, де terror означає «страх», «жах». Відповідно, таке ж значення мають похідні від нього англійське terror і французьке terreur. У сучасному значенні слово «терор» з'явилося наприкінці XVIII століття. Його поняттєве оформлення пов'язують із періодом Великої французької революції.

Логічна структура наявних визначень терору та тероризму є досить простою. Вона зазвичай складається із суб'єкта терору (тероризму); насильства як способу впливу; об'єкта; мети, яку переслідує суб'єкт. У розширеному варіанті до визначення додаються уточнювальні елементи, і його логічна схема виглядає так: суб'єкт терору (тероризму) застосовує насильство (або погрозу його застосування) як спосіб впливу на об'єкт для досягнення поставлених цілей (політичних, соціальних, економічних тощо).

Таким чином, можна дійти висновку, що терор (тероризм) — це насамперед метод досягнення мети, принциповою основою якого є застосування (або загроза застосування) насильства.

Тероризм як масове та політично значуще явище є результатом тотальної «деідеологізації», коли окремі групи в суспільстві легко ставлять під сумнів законність і права держави та відверто виправдовують свій перехід до терору для досягнення власних цілей [1, c. 106-107].

Висновки

Для людини з низьким рівнем духовного розвитку все зводиться до задоволення особистих потреб: вона прагне багатства, втілення своїх бажань і честолюбних амбіцій. Людина, духовний рівень якої дещо вищий, підпорядковує свої особисті схильності виконанню сімейних і громадянських обов'язків, повага до яких закладена вихованням. При цьому вона не замислюється над походженням цих обов'язків, їхнім взаємозв'язком тощо. Така людина може вважати себе віруючою, однак її релігійність буде поверхневою та стереотипною. Для спокійного сумління їй достатньо формально виконувати приписи своєї церкви та брати участь у встановлених обрядах. Коротше кажучи, звичайна людина, не замислюючись, спирається на безумовну реальність повсякденного життя.

У суспільній свідомості вандалізм часто постає як безцільна, безглузда та невмотивована поведінка.

Вандалізм призводить до серйозних фінансових, матеріальних і соціальних втрат. Існують дві основні стратегії боротьби з цим соціальним явищем. Перша зосереджена на усуненні можливості руйнування. Друга пов'язана з впливом на установки та мотиви потенційних вандалів.

Зазвичай вандалізм розглядають як різновид підліткової делінквентної поведінки. Однак такий підхід не пояснює всіх форм цього явища. Для створення цілісної картини цього феномену потрібні ширші узагальнення та міждисциплінарні дослідження. Посилення вандалізму зазвичай трактується як симптом кризи моральності. Конкретні морально-психологічні механізми здійснення руйнувань та особлива структура етичних уявлень особистості, що до них призводять, могли б стати предметом емпіричного вивчення.

Список використаної літератури

1. Герасимчук А. Соціологія : Навчальний посібник / Андрій Герасимчук, Юрій Палеха, Оксана Шиян ; Ред. В. Я. Пипченко, Н. М. Труш. - 3-є вид., вип. й доп. - К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2003. - 245 с.

2. Лукашевич М. Соціологія : Базовий курс: Навчальний посібник / Микола Лукашевич, Микола Туленков. - К. : Каравела, 2005. - 310 с.

3. Пшеничнюк О. Соціологія : Посібник для підготовки до іспитів / Олена Пшеничнюк, Олена Романовська. - 2-е вид., доп. та переробл. - К. : Вид. Паливода А. В., 2005. - 169 с.

4. Ратушна Г. Соціологія : Матеріали курсу лекцій / Галина Ратушна ; М-во освіти України ; Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - Тернопіль : Астон, 1999. - 148 с.

5. Сасіна Л. Соціологія : Навчальний посібник / Людмила Сасіна, Наталя Мажник ; М-во освіти і науки України, Харківський нац. економічний ун-т. - Харків : ВД "ІНЖЕК", 2005. - 206 с.