Шумове забруднення Києва

Вступ

Шумове забруднення сьогодні належить до найгостріших екологічних викликів. Через збільшення кількості автомобілів, розвиток промисловості, підвищення мобільності населення та технічне оснащення міського господарства взаємодія між техногенним і природним середовищем стає дедалі інтенсивнішою. Серед джерел шуму на вулицях — будівельні бази, енергетичні установки, гучномовці, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, натовпи людей та окремі особи.

Київ вирізняється серед українських міст тим, що тут регулярно відбуваються масові заходи й концерти просто на центральних вулицях і площах.

Людина вже давно існує не в чистій природі, а в середовищі, зміненому власною діяльністю. У процесі життєдіяльності вона та довкілля формують постійну систему «людина — навколишнє середовище».

Шум є однією з форм фізичного (хвильового) забруднення довкілля.

Водночас шум може мати й позитивний ефект. Наприклад, шелест листя, спокійний стукіт дощу, шум морського прибою діють на людину заспокійливо. Корисний вплив приємної музики відомий ще з давніх часів, тому оздоровчі процедури часто супроводжуються спокійною симфонічною або легкою музикою.

Іноді шум виконує інформаційну функцію. Водій прислухається до звуків двигуна, шасі та інших частин автомобіля, адже сторонній шум може сигналізувати про небезпеку. Завдяки шуму, який створюють кораблі та підводні човни, їх можна виявити й визначити їхнє розташування. Шум відіграє важливу роль в акустиці, радіотехніці, радіоастрономії та навіть медицині.

Що ж таке шум і як він впливає на людський організм?

Шум — це сукупність звуків різної частоти та інтенсивності, що виникають унаслідок коливального руху частинок у пружних середовищах — твердих, рідких чи газоподібних.

Для міського мешканця шум є звичним явищем, і часто людина не замислюється про його неприродність. У будь-якому районі міста чути автотранспорт, трамваї, працюючі підприємства, літаки, що злітають. У квартирах працюють холодильники та пральні машини, у під'їздах — ліфти. Цей перелік можна продовжувати. Через таку кількість шуму може здатися, що він нешкідливий. Але це не так — шум дуже шкідливий! Він впливає на організм людини навіть сильніше, ніж хімічне забруднення. За останні 30 років у великих містах рівень шуму зріс на 12–15 дБ, а суб'єктивна гучність збільшилась у 3–4 рази.

Шум знижує продуктивність праці на 15–20 % і суттєво підвищує рівень захворюваності. За оцінками експертів, у великих містах шум скорочує тривалість життя на 8–12 років.

У людей, які мешкають у зашумлених районах, захворювання серцево-судинної системи трапляються в кілька разів частіше, а ішемічна хвороба серця — утричі. Загальна захворюваність також зростає.

Особливо помітний вплив шуму на міських жителів. Якщо серед 100 тисяч сільських мешканців погано чують 20–30 осіб, то в містах цей показник зростає в 5 разів. Статистика свідчить: жителі великих міст втрачають гостроту слуху вже з 30 років, тоді як у нормі це відбувається вдвічі пізніше. Шум також погіршує сон і здатність до навчання, а діти стають агресивнішими та вередливішими.

Медики запровадили термін «шумова хвороба» для позначення комплексного впливу шуму на людину. Її симптоми — головний біль, нудота, дратівливість, які часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До цієї хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно зазнають шумових навантажень. Нормативні рівні звуку для житлових кварталів мають становити 55 дБ удень і 45 дБ уночі. Однак техногенні джерела шуму суттєво впливають на звукове середовище міста: літаки, що низько летять, — до 100 дБ, автобуси — до 89, легкові автомобілі — до 71, трамваї — до 90, сміттєпроводи — 83, пральні машини — 74–76 дБ. У сучасних районах з інтенсивним рухом транспорту рівень шуму наближається до небезпечної межі в 80 дБ.

Шум впливає на людину не лише безпосередньо, а й опосередковано. Наприклад, у міських умовах дерева живуть менше, ніж у сільській місцевості, і головною причиною цього є інтенсивний шум. При рівні шуму 100 дБ рослини гинуть протягом 10 днів. Квіти швидко в'януть, а ріст рослин сповільнюється.

Отже, шум шкідливий, але чи можна зменшити його вплив на живі організми, зокрема на людину? Виявляється, можна, і таких заходів існує чимало. Насамперед необхідно суворо дотримуватися чинних нормативів. Сьогодні на вулицях великих міст рівень шуму не опускається нижче 80 дБ. Щоб знизити цей показник, докладаються значні зусилля, зокрема щодо вдосконалення техніки. Конструктори працюють над створенням малошумних двигунів і транспортних засобів, житлові будинки віддаляють від автомагістралей, дороги відокремлюють від забудови бетонними екранами, покращують дорожнє покриття.

Ефективним заходом боротьби з шумом у містах є озеленення. Дерева, висаджені близько одне до одного та оточені густими кущами, значно знижують рівень техногенного шуму й покращують міське середовище.

Кілька порад, як зменшити шум у квартирі:

• відрегулюйте гучність дзвінка вхідних дверей і телефону так, щоб вона була комфортною для вас;
• для звукоізоляції стін використовуйте гіпсокартонні плити (їх кріплять під шпалерами) або спеціальні прокладки з натуральної пробки під лінолеум, килимове покриття чи паркет;
• щоб двері не скрипіли, змастіть їх машинним маслом, а щоб не стукали — прибийте до косяка смужку тонкої гуми;
• замініть двері у ванну кімнату на пластикові або дерев'яні, які герметично закриваються;
• коли на кухні відкритий кран або працює витяжка, не вмикайте там телевізор;
• привчайте домочадців щільніше зачиняти двері в кімнати та не вмикати телевізор і магнітофон на повну гучність.

Нехай у вашому домі стане хоч трохи тихіше.

Техногенний шум прийшов до нас разом із цивілізацією як важка хвороба. Однак не варто забувати, що на людину завжди впливав і природний шум — натуральне звукове середовище. Пташиний спів, дзюрчання струмка, шелест листя, лагідний шум морських хвиль — ці звуки чули наші предки, і наша психіка успадкувала схильність до них як до звичного й необхідного явища. Тому такі звуки не мають негативного впливу, а іноді навіть лікують. Медичний досвід уже підтверджує ефективність лікування душевних розладів пташиним співом. Пташині голоси радують, підбадьорюють, підвищують працездатність і настрій. Записи пташиних голосів космонавти беруть із собою в польоти.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Її джерелами є рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки.

Зазвичай вібрація поширюється від джерела на відстань до 100 м. Найпотужніше джерело вібрації — залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу залізниці перевищують землетрус силою 6–7 балів. У метро інтенсивна вібрація поширюється на 50–70 м.

Несприятливий вплив на організм людини мають також електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 Гц) та радіохвильового діапазону. У помешканнях електромагнітні поля створюють радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку. Кожен внутрішній орган працює на певній частоті: серце — близько 700 Гц, мозок у стані сну — 10 Гц, у стані бадьорості — 50 Гц. Якщо поруч є постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній або кратній частоті, це може призвести до зміни нормальної частоти роботи органу. Наслідками можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, навіть загроза стенокардії. Найнебезпечніше випромінювання під час сну людини, особливо дитини.

Звісно, обійтися без електропобутових приладів неможливо, та й не потрібно. Головне — дотримуватися певних правил:

• у спальні не варто встановлювати комп'ютер, «базу» для радіотелефону, а також вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок та акумуляторів;
• телевізор, музичний центр, відеомагнітофон на ніч треба вимикати з електромережі;
• електронний будильник не повинен стояти в узголів'ї;
• потужність мікрохвильових печей може змінюватися, тому час від часу слід звертатися до майстра для контролю рівня випромінювання.

Шумове забруднення довкілля постійно зростає, особливо у великих містах. Опитування мешканців показали, що шум турбує понад 50 % респондентів. Причому за останні десятиліття рівень шуму зріс у 10–15 разів.

Зниження рівня шуму покращує самопочуття людини та підвищує продуктивність праці. Із шумом необхідно боротися як на виробництві, так і в побуті. Уміння дотримуватися тиші — показник культури людини та її доброзичливого ставлення до оточуючих. Тиша потрібна людям так само, як сонце і свіже повітря.

Не менш важливе значення для здоров'я і самопочуття людини має вібрація.

Вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, які сприймаються організмом людини як струс.

Часто вібрація супроводжується чутним шумом.

Вібрація впливає на:

• центральну нервову систему;
• шлунково-кишковий тракт;
• вестибулярний апарат;
• викликає запаморочення, оніміння кінцівок;
• захворювання суглобів.

Тривалий вплив вібрації викликає професійне захворювання — вібраційну хворобу.

Розрізняють загальну та локальну вібрації. Локальна вібрація зумовлена коливаннями інструмента й устаткування, що передаються до окремих частин тіла. При загальній вібрації коливання передаються всьому тілу від механізмів через підлогу, сидіння або робочий майданчик. Найнебезпечніша частота загальної вібрації — 6–9 Гц, оскільки вона збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини. Це може спричинити резонанс, що призводить до переміщень і механічних ушкоджень внутрішніх органів. Резонансна частота серця, живота і грудної клітки — 5 Гц, голови — 20 Гц, центральної нервової системи — 25 Гц. Частоти коливань для людей, які сидять, становлять від 3 до 8 Гц.

Для міського мешканця шум — звична справа. Людина часто не замислюється над його протиприродністю. У будь-якому районі міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, працюють підприємства, злітають літаки. У квартирах шумлять холодильники та пральні машини, у під'їздах — ліфти. Цей перелік можна продовжувати.

Медики запровадили термін «шумова хвороба» для позначення комплексного впливу шуму на людину. Її симптоми — головний біль, нудота, дратівливість, які часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До шумової хвороби схильні більшість мешканців великих міст, які постійно зазнають шумових навантажень. Нормативні рівні звуку для житлових кварталів мають становити 55 дБ удень і 45 дБ уночі. Однак техногенні джерела шуму суттєво впливають на звукове середовище міста. У сучасних районах з інтенсивним рухом транспорту рівень шуму наближається до небезпечної межі в 80 дБ.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація. Її джерелами є рейковий транспорт, автомобільний транспорт, будівельна техніка, промислові установки тощо.

Несприятливо впливають на організм людини й електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 Гц) та радіохвильового діапазону. У помешканнях електромагнітні поля створюють радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку.

Звісно, обійтися без електропобутових приладів неможливо, та й не потрібно.

Головне — дотримуватися певних правил:

• у спальні не варто встановлювати комп'ютер, «базу» для радіотелефону, а також вмикати на ніч пристрої для підзарядки батарейок та акумуляторів;
• телевізор, музичний центр, відеомагнітофон на ніч треба вимикати з електромережі;
• електронний будильник не повинен стояти в головах;
• потужність мікрохвильових печей може змінюватися, тому час від часу слід звертатися до майстра для контролю рівня випромінювання.

Важливе гігієнічне значення для забезпечення належних умов життєдіяльності населення має санітарно-гігієнічний стан навколишнього середовища, зокрема електромагнітної обстановки населених пунктів.

Електромагнітна обстановка в містах та інших населених пунктах формується великою кількістю радіотехнічних та електротехнічних засобів господарського, оборонного та іншого призначення. Головними джерелами електромагнітного випромінювання є радіо-, телевізійні, радіолокаційні об'єкти та високовольтні лінії електропередачі.

Починаючи з 1994 року, в населених пунктах України до головних джерел електромагнітного випромінювання додалася велика кількість базових радіостанцій стільникового, пейджингового, транкінгового та супутникового зв'язку. Кількість цих джерел щороку збільшується в сотні разів, що, безумовно, впливає на санітарно-гігієнічний стан електромагнітної обстановки населених місць, а отже, і на здоров'я людей.

Усе це свідчить про те, що населення України, особливо великих міст (Київ, Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ та інші), перебуває під постійним впливом антропогенного електромагнітного випромінювання, рівень якого в багато разів перевищує природний. Це явище спостерігається не лише в Україні, а й у всьому світі. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) класифікує цю ситуацію спеціальним терміном «електромагнітне забруднення навколишнього середовища».

Слід зазначити, що рівень цього забруднення кожні десять років зростає в 10–15 разів.

Враховуючи це та з метою попередження шкідливого впливу електромагнітних випромінювань на здоров'я населення, фахівці Інституту гігієни та медичної екології АМН України виконали багатопланові біологічні дослідження, на основі яких розробили низку нормативно-методичних документів щодо регламентування гігієнічних умов розміщення та експлуатації радіотехнічних об'єктів, засобів і високовольтних електроустановок.

Однак у цій проблемі далеко не все ще зроблено як у науковому, так і в практичному плані.

Для забезпечення охорони здоров'я населення від шкідливого впливу електромагнітних випромінювань на сьогодні необхідно:

• продовжувати наукові дослідження з вивчення медико-біологічних наслідків дії електромагнітних випромінювань, що створюються радіотехнічними засобами стільникового, пейджингового, транкінгового та супутникового зв'язку;
• провести облік усіх джерел електромагнітного випромінювання на території України;
• визначити рівні навантаження на населення електромагнітного випромінювання;
• створити медико-географічні карти електромагнітної обстановки для окремих міст України;
• провести санітарно-гігієнічну паспортизацію всіх радіотехнічних об'єктів України;
• створити електромагнітний моніторинг;
• продовжити вивчення комбінованої дії електромагнітного випромінювання різних частотних діапазонів та іонізуючої радіації;
• удосконалити та розробити нові нормативно-методичні документи з охорони здоров'я населення від впливу електромагнітних випромінювань, що створюються радіотехнічними та електричними засобами радіомовлення, телебачення, радіолокації, стільникового та супутникового зв'язку.

Висновки

Причини забруднення повітря приміщень:

• забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах;
• невентильовані гази від газових плит та водонагрівачів;
• аерозолі;
• очисники, які містять хлор або аміак;
• лакові та воскові покриття підлог;
• зволожувачі повітря;
• розпилювачі від комах (інсектициди);
• дим від цигарок.

Поради щодо зменшення шуму в квартирі:

• відрегулюйте в найбільш сприятливому для вас режимі гучність дзвінка вхідних дверей та телефону;
• для звукоізоляції стін використовуйте гіпсокартонні плити або спеціальні прокладки з натуральної пробки під лінолеум, килимове покриття або паркет;
• щоб двері не скрипіли, змастіть їх машинним маслом, щоб не грюкали — прибийте до косяка смужку тонкої гуми;
• замініть двері у ванну кімнату на пластикові або дерев'яні, які герметично закриваються;
• коли на кухні відкритий кран або працює витяжка, не вмикайте там телевізор;
• привчайте домочадців щільніше прикривати двері в свої кімнати, не вмикати телевізор і магнітофон на повну гучність.

Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. — К.: Знання, 2004. — 397 с.
2. Величко О. М. Контроль забруднення довкілля: Навчальний посібник. — К.: Основа, 2002. — 255 с.
3. Дуднікова І. І. Безпека життєдіяльності. — К., 2002. — 237 с.
4. Желібо Є. П. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій. — Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. — 356 с.
5. Кучерявий В. П. Урбоекологія: Підручник. — Львів: Світ, 2002. — 439 с.
6. Пістун І. П. Безпека життєдіяльності. — Суми: Університетська книга, 1999. — 300 с.
7. Шестопалова Л. М. Основи безпеки життєдіяльності. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 96 с.
8. Яремко З. Безпека життєдіяльності. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 317 с.