План

1. Вступ

2. Поняття шлюбного контракту

3. Зміст шлюбного контракту

4. Порядок та умови укладання, зміни, припинення шлюбного контракту

5. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання, визнання недійсним шлюбного контракту

6. Заключення

7. Зразок шлюбного контракту

Вступ

Запровадження статті 27-1 КШС стало важливим кроком, оскільки воно започаткувало новий, вкрай необхідний у ринкових умовах правовий інститут — шлюбний контракт, який уже тривалий час успішно використовується в західних країнах. Така угода між особами, які планують одружитися, укладається за їхнім бажанням до моменту реєстрації шлюбу та набуває юридичної сили лише після цієї реєстрації. Якщо сторони виявлять таке бажання, контракт може бути укладений у присутності свідків.

Шлюбний контракт є домовленістю між подружжям, спрямованою на врегулювання майнових аспектів сімейного життя. Відповідно до пункту 2 «Порядку укладання шлюбного контракту» (далі — Порядок), у цьому документі визначаються майнові права та обов'язки сторін, зокрема питання права власності на рухоме та нерухоме майно, придбане як до шлюбу, так і під час його перебігу, на майно, отримане у спадщину або в дар одним із подружжя, а також питання, пов'язані з утриманням. Крім того, контракт може регулювати порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна та передбачати немайнові, моральні чи особисті зобов'язання. Умови контракту щодо переходу права власності на нерухомість, якщо законодавством встановлено спеціальний порядок набуття такого права, вважаються виконаними виключно після належного оформлення.

Згідно зі ст. 27-1 КШС та п. 3 «Порядку», умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище подружжя порівняно з чинним законодавством України.

Контракт укладається в нотаріальній формі за місцем проживання одного з подружжя або за місцем реєстрації шлюбу. Якщо контракт укладають неповнолітні особи, обов'язковою є згода їхніх законних представників. Протягом дії контракту до нього можуть вноситися зміни за взаємною згодою сторін, які оформлюються договором у тому ж порядку, що й сам контракт.

Законодавство визначає перелік підстав для визнання шлюбного контракту недійсним:

• недотримання встановленого порядку укладання;
• укладання контракту після реєстрації шлюбу;
• погіршення становища будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України.

У разі порушення умов контракту однією зі сторін, інша сторона має право звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів.

При розірванні шлюбу або визнанні його недійсним, майнові спори, спори щодо дітей та інші питання вирішуються судом на підставі чинного законодавства, але з урахуванням умов шлюбного контракту.

Поняття шлюбного контракту

Оскільки ст. 27 КШС, яка передує ст. 27-1, встановлює загальне правило щодо укладання угод між подружжям, можна дійти висновку, що шлюбний контракт є різновидом двосторонньої угоди (договору), що укладається між чоловіком та дружиною. Це має важливе значення для визначення правової природи контракту, наслідків його порушення, визнання недійсним тощо. Шлюбний контракт не є невід'ємною частиною шлюбу, тому він незалежний від нього, і припинення дії контракту не тягне за собою припинення шлюбу. Аналіз ст. 27-1 КШС свідчить, що шлюбний контракт — це угода, яка має більш загальний характер порівняно з іншими договорами між подружжям, оскільки вона охоплює широке коло питань сімейного життя, що робить її комплексною. Він має складну структуру та включає низку самостійних пунктів, які можуть закріплювати угоди різної юридичної природи (цивільно-правові, сімейно-правові).

Існує низка проблем, пов'язаних із тим, що зміст шлюбного контракту (зокрема, щодо належності майна та обсягу прав на нього) може зачіпати інтереси третіх осіб, тому для них він не повинен бути таємницею. У зв'язку з цим у законодавстві деяких країн існують суттєві обмеження щодо ступеня конфіденційності контракту. Наприклад, у Франції та деяких інших європейських країнах шлюбний контракт підлягає обов'язковій публікації, якщо один із подружжя є підприємцем-комерсантом (ст. 13-94 Цивільного кодексу Франції). Схожа норма міститься у ст. 49 проекту нового Сімейного кодексу Росії, де зазначається, що подружжя зобов'язане повідомляти своїх кредиторів про укладення, зміну або розірвання шлюбного контракту чи про розділ спільного майна. При виконанні цього обов'язку подружжя не може посилатися на положення контракту або на проведений розділ майна.

Зміст шлюбного контракту

Дії подружжя, які становлять зміст шлюбного контракту, можуть бути різноманітними:

• передача майна у власність;
• забезпечення необхідним житлом для проживання сім'ї;
• створення умов для належного виховання та утримання дітей;
• інші дії.

Кожна з таких угод може містити вказівки на строки та порядок їх виконання, а також передбачати відповідальність подружжя за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Крім того, до контракту можуть включатися пункти щодо дій, виконання яких відкладається до настання певних умов у майбутньому.

Чинне сімейне законодавство значною мірою визначає можливий зміст шлюбного контракту. Воно передбачає можливість зміни угодою сторін лише чотирьох статей КШС — ст.ст. 24, 22, 25 та 26 (ст. 31, ст. 4).

Подружжя може за згодою змінити встановлений законом режим спільної сумісної власності на режим роздільної власності і навпаки (ст. 22, 24 КШС). Крім того, на відміну від законодавчих правил (ст. 26 КШС), які встановлюють спільність речей професійних занять, у шлюбному контракті подружжя може визнати ці речі своїм роздільним майном. Шлюбним контрактом може бути змінена ст. 25, згідно з якою, якщо майно було власністю одного з подружжя, але за час шлюбу суттєво збільшилося у своїй цінності в результаті вкладень другого з подружжя або їх обох, таке майно може бути визнане спільною власністю. У контракті подружжя може передбачити, що незважаючи на збільшення цінності речі, вона не змінюватиме свого правового режиму та залишатиметься у власності того, хто був її первісним власником.

Перелік статей, які можуть бути змінені шлюбним контрактом, передбачений ч. 4 ст. 31 КШС, значно розширений «Порядком укладання шлюбного контракту». Відповідно до цього Порядку, подружжя може вирішувати питання погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. Однак порядок задоволення вимог кредиторів за спільними або особистими боргами подружжя регулюється імперативними нормами сімейного законодавства (ст. 31 КШС).

Згідно з «Порядком», сторони можуть включати до контракту угоди про немайнові, моральні чи особисті зобов'язання, але ст. 27-1 КШС прямо зазначає, що в шлюбному контракті можуть передбачатися лише майнові права та обов'язки. Очевидно, що Кабінет Міністрів України вийшов за межі своїх повноважень, закріпивши своєю постановою норми, не передбачені КШС. Це свідчить про невідповідність даних положень закону, але не про те, що Кабінет Міністрів діє всупереч законодавству про шлюбний контракт, а радше про необхідність удосконалення законодавчої бази з цього питання.

Встановлення режиму роздільності майна

Однією з найсуттєвіших умов шлюбного контракту може бути умова про правовий режим подружнього майна. Подружжя може включити в контракт пункти, які визначають, яке майно, придбане в шлюбі, буде спільним, а яке — роздільним. При цьому вони можуть повністю або частково змінити правовий режим, встановлений чинним законом (ч. 4 ст. 31), оскільки правило про спільність майна застосовується лише у випадку, якщо шлюбним контрактом не встановлено інше.

Змінюючи режим спільності майна своєю угодою, подружжя може включити до контракту положення, які повністю виключають можливість виникнення спільного майна. У такому разі майно, придбане кожним із подружжя під час шлюбу, належатиме кожному з них на праві приватної власності. Подружжя також може визначити, які конкретно речі з майна, отриманого в дар на весіллі, належатимуть дружині, а які — чоловікові. Крім того, до контракту може бути включена умова про те, що майно належатиме їм на праві спільної, але не сумісної, а дольової власності. Таким чином, подружжя домовляється, що майно, придбане під час шлюбу, є спільним, але встановлює розмір частки кожного з них.

Така угода має важливі юридичні наслідки як для самого подружжя, так і для третіх осіб. Встановлені угодою частки в спільному майні враховуватимуться при його розділі, а також при зверненні стягнення на майно, яке належить кожному з подружжя за їхніми боргами.

Встановлення режиму спільності майна

Майнові відносини подружжя передбачають спільне ведення домашнього господарства та спільне вирішення питань, пов'язаних із володінням, користуванням та розпорядженням майном. Разом із тим, кожен із подружжя є самостійним суб'єктом права та може виступати в цивільному обороті від свого імені, а також мати майно на праві приватної власності. Подружжя може включити до шлюбного контракту умову про те, що майно, яке належало їм до шлюбу на праві приватної особистої власності, після вступу до шлюбу становитиме їхнє спільне майно. Також може бути включена умова про те, що майно, отримане одним із подружжя під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, становитиме їхню спільну власність.

Збереження режиму роздільного майна

Подружжя може прийняти рішення про незастосування до них правил ст. 25 КШС. До шлюбного контракту може бути включений пункт про те, що майно, яке належить кожному з них на праві приватної особистої власності, залишатиметься його власністю і в майбутньому, незалежно від тривалості спільного користування та вкладень у це майно, зроблених подружжям під час шлюбу.

Правовий режим речей професійних занять подружжя

До шлюбного контракту може бути внесений пункт про те, що речі професійних занять одного або обох із подружжя належатимуть тому з них, для кого вони були придбані або тому, хто буде вказаний у контракті.

Порядок володіння, користування та розпорядження майном подружжя

Складаючи контракт, подружжя може внести до нього пункт про володіння, користування та розпорядження як спільним, так і роздільним майном. Вони також можуть закріпити право користування спільним майном як за одним із подружжя, так і за кожним із них, а також включити умови, що стосуються утримання та ремонту спільного та роздільного майна.

Однак, незалежно від умов шлюбного контракту, при укладанні подружжям угод щодо спільного майна необхідно дотримуватися вимог, передбачених законом.

Взаємне утримання подружжя

Право на внесення до шлюбного контракту умов щодо взаємного матеріального утримання надано не КШС, а «Постановою…», тому, включаючи таку умову до контракту, слід мати на увазі цю обставину.

Подружжя може передбачити в контракті умови, які не пов'язують право на отримання аліментів із нужденністю або непрацездатністю стягувача. Також вони можуть домовитися про порядок стягнення аліментів та їхню форму (грошова, натуральна, ін.).

Однак шлюбний контракт не може містити умов, згідно з якими один із подружжя відмовляється від свого права на стягнення аліментів.

Утримання дітей та інших осіб

«Порядок…» не забороняє подружжю за домовленістю визначати порядок та умови надання матеріального утримання їхнім дітям, але умови контракту не можуть обмежувати майнові права дітей.

Подружжя вправі встановити порядок стягнення аліментів, відмінний від встановленого законом. Це може бути домовленість про надання аліментів не в грошовому виразі, а в натуральному; про сплату аліментів не щомісяця, а, наприклад, раз на квартал, якщо при цьому не порушуються інтереси та права дитини. Також подружжя може домовитися про розмір аліментів.

Спільні та особисті борги подружжя

Це питання регулюється імперативними нормами цивільного та сімейного права, але подружжя може включити до шлюбного контракту умову про те, що за боргами одного з подружжя, які виникли до або під час шлюбу, вони відповідатимуть спільно. Також можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству.

Роздільне мешкання подружжя

Подружжя може визначити в шлюбному контракті майбутнє місце проживання кожного з них, а також своїх дітей. Вони можуть визначити долю майна, придбаного під час роздільного мешкання, домовившись, що таке майно належатиме тому з подружжя, хто його придбав. Сторони також можуть домовитися про порядок користування спільним майном при роздільному мешканні, обговоривши питання утримання та ремонту такого майна.

Розподіл майна

Подружжя може включати до шлюбного контракту умови щодо розподілу спільного майна (як під час шлюбу, так і в процесі його розірвання):

• розподіл речей між собою з урахуванням їхньої вартості та частки кожного з них у спільному майні, визначеної законом або контрактом;
• передачу майна в натурі одному з подружжя з покладанням на нього обов'язку компенсувати іншому його частку майном;
• розділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення;
• продаж майна та розподіл отриманої суми між подружжям.

Подружжя може застосовувати і комбінований спосіб розподілу майна.

Немайнові питання життя подружжя

До немайнових питань, які можуть бути закріплені в шлюбному контракті, належать:

• вибір подружжям прізвища при реєстрації шлюбу, але з дотриманням норм чинного законодавства;
• визначення імені, по батькові та прізвища дітей;
• питання про місце проживання подружжя;
• місце проживання дітей;
• угода між подружжям про умови та способи здійснення виховання неповнолітніх дітей;
• інші питання за домовленістю сторін.

Порядок та умови укладання, зміни, припинення шлюбного контракту. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання, визнання недійсним шлюбного контракту

Порядок укладання шлюбного контракту, згідно з чинним законодавством, полягає в наступному:

• шлюбний контракт повинен укладатися до реєстрації шлюбу;
• шлюбний контракт набуває чинності з моменту реєстрації шлюбу;
• шлюбний контракт обов'язково реєструється у нотаріуса;
• шлюбний контракт за участю неповнолітніх укладається лише за згодою їхніх законних представників;
• шлюбний контракт укладається за місцем проживання однієї зі сторін або за місцем реєстрації шлюбу.

Припинення шлюбного контракту в багатьох випадках залежить від його змісту. Зобов'язання, передбачені контрактом, втрачають силу у випадку смерті одного з подружжя. Контракт може припинити свою дію і у випадку його розірвання за згодою сторін, але таке рішення підлягає обов'язковій нотаріальній реєстрації. Шлюбний контракт можна розірвати також шляхом подачі позовної заяви до суду. Аналогічно вирішуються питання, пов'язані з припиненням дії не всього контракту, а лише окремих його положень. У випадку розірвання шлюбу шлюбний контракт припиняє свою дію.

Під час дії шлюбного контракту подружжя може вносити до нього зміни. Вони вносяться в тому ж порядку, що й при укладанні контракту.

Чинне сімейне законодавство не визначає умов, видів та розмірів відповідальності подружжя за невиконання або неналежне виконання шлюбного контракту, тому при вирішенні таких питань необхідно виходити із загальних положень сімейного та цивільного законодавства, а також конкретних умов контракту.

За захистом своїх прав подружжя може звертатися до суду. Суд може своїм рішенням зобов'язати одного з подружжя виконати взяті на себе зобов'язання в натурі. Крім того, суд може винести рішення про припинення дій, що порушують права одного з подружжя, а також інші рішення, спрямовані на захист порушених прав та законних інтересів. Оскільки шлюбний контракт є договором, на нього поширюються й інші положення договірного права про відповідальність, що виникає у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов контракту.

Шлюбний контракт, у разі визнання його недійсним, анулюється з моменту його укладання і може бути визнаний недійсним як частково, так і повністю.

Обставини, за яких шлюбний контракт може бути визнаний недійсним:

• порушення порядку його укладання, зокрема нотаріальної форми;
• укладання шлюбного контракту після укладання шлюбу;
• внесення до контракту умов, які погіршують становище будь-кого з подружжя (або суперечать законодавству);
• укладання шлюбного контракту в результаті неправомірних дій одного з подружжя (шляхом обману, насильства, погроз тощо).

Законодавством не передбачено типової форми шлюбного контракту, тому форма та зміст залежать від домовленостей сторін.

Заключення

Проаналізувавши законодавство, що стосується шлюбного контракту, можна зробити наступні висновки:

По-перше, у п. 1 «Порядку…» зазначено, що шлюбний контракт укладається до реєстрації шлюбу. Таким чином, подружжя-бізнесмени, які дійшли висновку про необхідність укласти шлюбний контракт, повинні розірвати шлюб, укласти контракт, а потім знову зареєструвати шлюб. На мою думку, необхідно змінити зміст п. 1 «Порядку…», надавши можливість подружжю укладати шлюбний контракт як до одруження, так і в процесі шлюбного життя.

По-друге, ч. 2 ст. 27-1 КШС та п. 3 «Порядку…» встановлюють, що умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище подружжя порівняно із законодавством України. Розглядаючи п. 1 Зразка шлюбного контракту, можна побачити, що одному з подружжя належатиме 2/3 майна, нажитого за час шлюбу, а іншому — 1/3. Це одразу порушує ч. 2 ст. 27-1 КШС України, адже ст. 21 КШС України чітко вказує, що все майно, нажите за час шлюбу, є спільною сумісною власністю і ділиться порівну. Отже, такий шлюбний контракт буде визнаний судом незаконним і недійсним.

Далі, пункт 2 цього ж Зразка визначає, що автомобіль, який належить дружині, та музичні інструменти, які належать чоловікові на праві особистої власності, після реєстрації шлюбу переходять у спільну власність подружжя. Цей пункт суперечить ст. 24 КШС України і тому не може мати сили при виникненні спору про дошлюбне майно, яким у даному випадку є автомобіль та музичні інструменти, — воно буде визнано роздільним майном подружжя.

Що стосується речей професійних занять подружжя (п. 3 Зразка), придбаних за час шлюбу, то вони, в силу ст. 26 КШС України, є спільною сумісною власністю, і дублювати це положення закону в контракті недоцільно.

У п. 3 шлюбного контракту також аналогічна ситуація, як і в п. 2 — це і дублювання норм закону ст.ст. 24 і 27 КШС, і можливість визнання контракту недійсним та виникнення спору з приводу майна, отриманого в дар. Пункт 4 Зразка повністю дублює норму ст. 24 КШС України і тому не потрібен у шлюбному контракті.

В інших пунктах Зразка також багато невідповідностей закону.

За такої ситуації шлюбний контракт не може мати того застосування та поширення, яке повинен би знайти в нашому суспільстві, оскільки такі обмеження не дають можливості застосувати ст. 27-1 КШС. Тому, на мою думку, ч. 2 ст. 27-1 КШС потрібно було б викласти приблизно так: «При вирішенні майнових спорів між подружжям суди повинні керуватися умовами шлюбного контракту в тій частині, в якій він охоплює відносини подружжя».

Отже, шлюбний контракт має право на існування. Він є вкрай необхідним під час переходу суспільства до ринкових відносин. Але повною мірою життєздатним цей інститут сімейного права буде лише тоді, коли він стане основою вільного вибору подружжям принципів врегулювання певних відносин сімейного життя.

Зразок шлюбного контракту

Шлюбний контракт

м. Київ. П'ятого листопада тисяча дев'ятсот дев'яносто шостого року

Ми, Троцький Ігор Миколайович, що мешкає у м. Ромни Сумської області, по вул. Студентській, 15, та Євтушенко Оксана Миколаївна, що мешкає у м. Києві, по вул. Демидівській, 51, кв. 28, у присутності свідків Полив'ян Тетяни Дмитрівни, що мешкає у м. Києві по вул. Забайкальській, 18, та Струка Анатолія Григоровича, що мешкає у м. Києві по вул. Столєтова, 127, маючи намір зареєструвати шлюб та врегулювати майнові права й обов'язки подружжя, уклали цей контракт про наступне:

1. Із майна, яке буде нажите нами за час шлюбу, 2/3 (дві треті) його частини належатимуть мені, Євтушенко Оксані Миколаївні, а 1/3 (одна третя) частина — мені, Троцькому Ігорю Миколайовичу.

Це право зберігається за нами і в разі, коли один із нас буде зайнятий веденням домашнього господарства чи доглядом за дітьми.

2. Належний мені, Євтушенко Оксані Миколаївні, на підставі технічного паспорту НУ № 961236, виданого МРЕВ ДАІ м. Прилуки Чернігівської області 12.06.92 р., автомобіль «Москвич-412», двигун № 653232, шасі № 841236, кузов № 121530, державний номерний знак А 5713 ЧН, зареєстрований в МРЕВ ДАІ м. Прилуки Чернігівської області 11.06.92 р., після укладення шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану переходить у нашу з чоловіком, Троцьким Ігорем Миколайовичем, спільну власність і підлягає перереєстрації на його (чоловіка) ім'я.

Медичні інструменти та обладнання, які придбані мною, Троцьким Ігорем Миколайовичем, до укладення шлюбу, а також ті, які я набуду за час шлюбу, належатимуть нам із дружиною, Євтушенко Оксаною Миколаївною, на праві спільної сумісної власності.

3. До нашого спільного майна належатиме і майно, отримане в дар кожним із нас у період перебування у зареєстрованому шлюбі, а також придбані нами за цей час коштовності та предмети розкоші.

4. Інше майно, яке належало кожному із нас до вступу в шлюб, а також одержане нами під час шлюбу в порядку успадкування, є власністю кожного із нас.

5. Я, Троцький Ігор Миколайович, зобов'язуюсь разом зі своєю дружиною, Євтушенко Оксаною Миколаївною, утримувати її непрацездатного батька — Євтушенка Миколу Івановича, надати йому можливість для проживання разом із нами, виділивши йому окрему кімнату, а також надавати щомісячно грошові суми розміром 100 грн. У зв'язку з цим у разі можливого розділу майна, яке буде набуте під час шлюбу, розмір частки Євтушенко Оксани Миколаївни зменшується відповідно на суму, що буде витрачена на утримання її батька.

6. Я, Євтушенко Оксана Миколаївна, зобов'язуюсь ощадно ставитися до сімейного бюджету, здійснювати облік проведених витрат, про покупки на суму більше 20 грн. ставити до відома чоловіка.

Придбання речей на суму більше 50 грн. здійснюється за спільною попередньою домовленістю подружжя.

7. У разі втрати одним із подружжя працездатності інший зобов'язується надавати йому матеріальну допомогу розміром не менше 1 мінімальної заробітної плати щомісячно.

8. Прізвище чоловіка обирається як спільне прізвище подружжя.

9. Невиконання нами хоча б однієї з викладених умов контракту чи прийнятих на себе зобов'язань може бути підставою для розірвання шлюбу.

10. Витрати по укладанню цього контракту сторони несуть порівну.

11. Цей шлюбний контракт складено у трьох примірниках, один з яких зберігається у справах нотаріальної контори, а два інші видаються кожному із подружжя по одному.

Підписи: 1. Євтушенко О. М. Свідки: 1. Полив'ян Т. Д.

2. Троцький І. М. 2. Струк А. Г.

Посвідчення нотаріуса.

Джерела

1. «Кодекс про шлюб та сім'ю України» (ВРУ, 1 січня 1970 р.)
2. «Порядок укладання шлюбного контракту» (КМУ, 16 червня 1993 р.)
3. С. П. Індиченко, В. С. Гопанчук та ін. «Сімейне право України», Київ, 1997
4. И. В. Жилинкова. «Брачный контракт», Харьков, 1995
5. А. Рыбченко, И. Яценко. «Брачный контракт», «Office», август-сентябрь, 1996, стр. 68-69.
6. Семейный кодекс Российской Федерации (проект). Российская газета, 1995, 22 июня.
7. М. Д. Бойко, В. М. Співак, М. А. Хазін. «Цивільно-правові документи», Київ, 1997
8. Заїка Ю. О., Гопанчук В. С. «Юридичний довідник», Київ, 1996.