Серцево-судинні захворювання

Вступ

Серцево-судинні порушення — це проблема, з якою протягом життя стикається практично кожен. Вікові трансформації органів, збої в обмінних процесах провокують розвиток гіпертонії, гіпертрофії міокарда, інфарктів, інсультів, серцевої недостатності, атеросклерозу судин тощо. Ці стани суттєво вкорочують тривалість життя та спричиняють численні обмеження. Темпи поширення цих недуг настільки стрімкі, а вік пацієнтів — дедалі молодший, що Всесвітня організація охорони здоров'я вже оголосила тривогу.

У сучасної людини через погіршення кровотоку занадто рано знижуються працездатність, пам'ять, інтелектуальні здібності, зір, слух, витривалість до навантажень. Раптові судинні катастрофи — інфаркти та інсульти — забирають життя або роблять інвалідами доволі молодих людей, які перебувають на піку кар'єри чи щойно досягли бажаного соціального становища. Попри значну увагу сучасної медицини до цієї проблеми, реальні успіхи, на жаль, доволі скромні.

Найчастіше серцево-судинні захворювання розвиваються на тлі порушень кровообігу. Сучасна терапія, на жаль, зосереджена переважно на пом'якшенні наслідків цих порушень, а не на їх усуненні та відновленні нормального кровотоку. Тому замість одужання пацієнт отримує лише сповільнення патологічного процесу та довічну залежність від ліків. Постійний прийом хімічних препаратів через їхню виражену побічну дію провокує появу нових захворювань. Перспектива такого хворого невтішна: основна недуга не вилікувана, лише пригальмована, медикаментозна залежність зберігається, а до всього додається ще й букет нових хвороб і потреба в додаткових ліках. Враховуючи постійне зростання вартості лікування та зниження ефективності препаратів через блокування клітинних рецепторів ксенобіотиками, стає очевидною нагальна потреба пошуку альтернативних рішень.

1. Характеристика серцево-судинних захворювань

Розвиток та перебіг серцево-судинних і судинно-мозкових патологій тісно пов'язані з факторами ризику. Серед основних — підвищений артеріальний тиск, порушення ліпідного обміну, надмірна вага, нездоровий спосіб життя (тютюнопаління, нераціональне харчування, зловживання алкоголем, низька фізична активність), а також вплив довкілля (психоемоційні навантаження, шкідливі умови праці та побуту).

Епідеміологічні дослідження засвідчують надзвичайну поширеність цих факторів серед населення України: артеріальну гіпертензію виявляють у 35,3 % дорослого населення, надлишкову масу тіла мають 56,8 % осіб, палять 43,9 % чоловіків та 16,5 % жінок, а 43,6 % населення ведуть малорухомий спосіб життя.

Від ішемічної хвороби серця та цереброваскулярних захворювань помирає 62,2 % населення України. У структурі смертності від серцево-судинних недуг ці дві патології становлять відповідно 65,7 % та 21,9 %.

Хвороби системи кровообігу, зумовлюючи майже дві третини всіх смертей і третину випадків інвалідності, суттєво погіршують тривалість та якість життя. Мозковий інсульт є головною причиною інвалідизації — лише 20 % тих, хто вижив, повертаються до активного життя.

На сьогодні українці недостатньо поінформовані про фактори ризику та методи профілактики серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань. Незадовільно налагоджені діагностика, раннє виявлення хворих та їх лікування. Бракує навіть звичайних електрокардіографів і біохімічних аналізаторів. В Україні виробляється мало сучасних доступних лікарських засобів, відсутні пільги для їх придбання. Не розроблені механізми стимулювання громадян до збереження власного здоров'я. Державна політика щодо пропаганди здорового способу життя також перебуває на неналежному рівні.

Серцево-судинні хвороби посідають провідне місце в структурі захворюваності та смертності, особливо в розвинених країнах. Причини їх зростання різноманітні, але одним із найважливіших факторів є куріння, яке називають фактором ризику. Це означає, що ризик захворіти та померти від хвороб серця і судин (гіпертонія, стенокардія, інфаркт міокарда, інсульт) значно вищий у курців.

Окрім куріння, медики виділяють й інші вагомі причини серцевих недуг: підвищений холестерин, високий тиск, надмірну вагу та малорухливість. Дослідження показують, що ризик зростає ще більше, якщо в людини є одночасно кілька факторів (наприклад, куріння в поєднанні з низькою фізичною активністю). При цьому ризик, пов'язаний із курінням, відносно швидко знижується після відмови від цієї звички.

У розвинених країнах серцево-судинні хвороби вийшли на перше місце в структурі загальної смертності. В Україні вони становлять приблизно 55 % усіх смертей. На другому місці — злоякісні новоутворення (17 %), на третьому — нещасні випадки, отруєння та травми (12,5 %).

Для більшості розвинених країн, як і для України, останніми роками характерне зростання смертності від серцево-судинних захворювань. Однак у розвинених країнах це відбувається на тлі зниження загальної смертності, тоді як в Україні зростають обидва показники.

За останні 20 років смертність від серцево-судинних захворювань зросла більш ніж удвічі. У понад половини померлих причиною смерті стала ішемічна хвороба серця.

Багато дослідників говорять про епідемію серцево-судинних захворювань у наш час. У розвинених країнах кожен другий помирає від хвороб серця і судин. У США через гіпертонічну хворобу щорічно втрачається 52 млн робочих днів, а економічний збиток сягає 20 мільйонів доларів.

Двадцять років тому серцево-судинні захворювання посідали приблизно 6–8 місце в структурі загальної захворюваності. Нині вони вийшли на 2 місце, становлячи близько 20 % звернень за медичною допомогою.

В Україні серцево-судинні захворювання є головною причиною інвалідності. Першу групу інвалідності отримують близько 4 % хворих, другу — близько 60 %. Серед причин інвалідизації переважають ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба та судинні ураження мозку.

За останнє десятиліття поширеність серцево-судинної патології зросла в 1,9 раза, онкологічної — на 18 %, бронхіальної астми — на 35,2 %, цукрового діабету — на 10,1 %. Сьогодні в Україні кожен п'ятий мешканець хворіє на артеріальну гіпертензію. Захворюваність і смертність від раку також зростають через несприятливу екологічну ситуацію та значне постаріння населення.

2. Допомога при серцево-судинних захворюваннях

Пацієнти із серцево-судинними патологіями зазвичай скаржаться на болі в ділянці серця та за грудиною, серцебиття, відчуття перебоїв у роботі серця, задишку, набряки та інші симптоми.

Біль у ділянці серця — одна з найхарактерніших ознак. Причини можуть бути різними: ураження коронарних судин (найнебезпечніша причина, що веде до інфаркту міокарда та кардіогенного шоку), неврози, ураження плеври, перикарда, міжреберних нервів, м'язів, хребта, органів черевної порожнини. Для болю при коронарній недостатності характерні: нападоподібний перебіг, локалізація за грудиною, іррадіація в ліву руку, лопатку, плече, шию, виникнення після фізичного чи нервового перенапруження або вночі чи вдень у стані спокою (у старшому віці).

Допомога: Негайно викликати лікаря. Посадити або покласти хворого, забезпечивши повний фізичний і психічний спокій. Дати нітрогліцерин (1 таблетку під язик або 1–2 краплі 1 % розчину на цукор під язик) та 30–40 крапель валокардину всередину. Поставити гірчичники на ділянку серця. Дія нітрогліцерину настає через 1–3 хвилини. Якщо біль не минає, прийом можна повторити.

Задишка при серцевих хворобах виникає через підвищений вміст вуглекислого газу в тканинах, що спричинено застоєм крові. Характерна ознака серцевої задишки — посилення в горизонтальному положенні та зменшення у вертикальному.

Допомога: Надати хворому напівсидячого положення з опущеними ногами, негайно обмежити фізичну активність, заспокоїти. Провести оксигенотерапію — подачу кисню через катетер або маску.

Сильно виражена задишка (серцева астма) — одна з грізних ознак гострої серцевої недостатності. Напад задухи виникає раптово: дихання стає частим (30–40 за хвилину), клекочучим, чутним на відстані, іноді виділяється рожеве пінисте харкотиння.

Допомога: Покласти хворого в напівсидяче положення з опущеними ногами, негайно викликати лікаря, дати нітрогліцерин під язик, виміряти артеріальний тиск, дати дихати киснем з піногасником (замість зволоження — через 96 % спирт). Накласти джгути на ноги (15 см нижче пахової складки) та на руку (10 см нижче плечового суглоба). Через кожні 15–20 хвилин один із джгутів знімають і накладають на вільну кінцівку. Перетискають лише вени, артеріальний пульс нижче місця стискання має зберігатися. Якщо напад серцевої астми стався вдома, хворого госпіталізують у спеціалізованій машині швидкої допомоги.

Набряки при серцевих захворюваннях розвиваються через скупчення рідини в тканинах: у ходячих пацієнтів — на стопах і гомілках, у лежачих — на попереку. При значних набряках рідина може поширюватися на все тіло (анасарка) та накопичуватися в порожнинах — плевральній (гідроторакс), черевній (асцит), перикарді (гідроперикард). Причина — підвищення тиску у венулах і порушення водно-сольового обміну.

Догляд за хворими з набряками передбачає ретельний догляд за шкірою (високий ризик пролежнів через порушене живлення тканин), контроль діурезу та водного балансу, суворе дотримання дієти, виключення ін'єкцій у сідничну ділянку (через застій крові ліки погано всмоктуються), прийом сечогінних засобів.

Гіпертонічний криз — це різке підвищення артеріального тиску в пацієнтів із гіпертонічною хворобою, що супроводжується головним болем (особливо в потилиці), запамороченням, шумом у голові, нудотою, іноді блювотою, миготінням «мушок» перед очима.

Допомога: Виміряти артеріальний тиск, покласти хворого з піднятим головним кінцем, забезпечити повний спокій, доступ свіжого повітря, поставити гірчичники на потилицю та ікроножні м'язи, зробити гарячі або гірчичні ножні ванни, холодний компрес на голову, підготувати необхідні ліки, викликати лікаря.

Непритомність — короткочасна втрата свідомості, зумовлена гострою недостатністю кровонаповнення судин головного мозку. Причини: сильні нервово-психічні подразнення (переляк, вигляд крові, біль), перевтома, хвилювання, задушливе приміщення. Хворий відчуває запаморочення, нудоту, темніє в очах, втрачає свідомість. Шкіра бліда, вкрита холодним потом, кінцівки холодні, пульс слабкий і частий. У неускладнених випадках непритомність триває не більше 20–40 секунд.

Допомога: Покласти хворого без подушки або підняти ножний кінець ліжка, звільнити грудну клітку від стисного одягу, збризнути обличчя і груди холодною водою, піднести до носа ватку з нашатирним спиртом, розтерти скроні та груди, прикласти грілку до ніг, накрити, підготувати необхідні ліки.

Колапс — прояв гострої судинної недостатності з різким зниженням артеріального тиску та розладами периферичного кровообігу. З'являються слабкість, запаморочення, шум у вухах. Свідомість зазвичай зберігається, але хворі загальмовані, майже не реагують на подразники. Шкіра холодна, вкрита липким потом. Згодом губи, пальці рук і ніг синіють. Риси обличчя загострюються, пульс ниткоподібний, систолічний тиск нижче 80 мм рт. ст., діастолічний не визначається.

Допомога: Негайно викликати лікаря. Забезпечити повний спокій, горизонтальне положення без подушки з піднятим ножним кінцем. Вкрити вовняною ковдрою, прикласти грілки до ніг, забезпечити доступ свіжого повітря, підготувати ліки (кофеїну натрію бензоат, сульфокамфокаїн або кордіамін).

Одне з тяжких ускладнень серцевих хвороб — хронічна серцево-судинна недостатність. Її ознаки: задишка, набряки, виражений ціаноз, перебої в роботі серця, серцебиття. Догляд за такими пацієнтами включає: контроль ваги тіла та кількості випитої рідини, вимірювання діурезу та водного балансу, профілактику пролежнів, дотримання дієти (стіл № 10) із вживанням продуктів, багатих калієм (картопля, курага, капуста, інжир) і кальцієм (молоко, молочні продукти), які мають сечогінну дію. Харчування часте, невеликими порціями. Не вводити препарати в сідничний м'яз через порушене всмоктування. Стежити за роботою кишечника (не допускати запорів).

3. Поширеність серцево-судинних захворювань в Україні

В Україні, попри високий рівень смертності від ішемічної хвороби серця (ІХС) поза стаціонарами, спостерігається низький рівень виявлення та діагностики гострих коронарних синдромів і порушень ритму серця. Структура смертності в Україні суттєво відрізняється від країн Євросоюзу: смертність від хвороб системи кровообігу (ХСК) у Європі становить 27,7 %, тоді як в Україні — 61,6 % (табл. 1).

За статистикою, основною причиною смерті пацієнтів з ІХС в Україні, навіть працездатного віку, є кардіосклероз. Частка смертей від ІХС в Україні в 4 рази більша, ніж у країнах Євросоюзу, де головними причинами смерті при ІХС виступають гострий інфаркт міокарда (ІМ), раптова серцева (аритмічна) смерть (РСС), тромбоемболія легеневої артерії, серцева недостатність (СН) і значно рідше — розрив аорти (В.М. Корнацький, 2005).

Частота РСС у різних країнах становить понад 1 випадок на 1000 осіб на рік. У 83 % випадків причиною є шлуночкові аритмії, у 17 % — брадіаритмії. Посмертна верифікація показує, що у 80 % випадків РСС спричинена ІХС, у 10–15 % — кардіоміопатіями та запальними процесами в міокарді, у 5 % — вродженими патологіями (синдром подовженого інтервалу Q-T, синдром Бругада тощо).

Достовірної епідеміологічної картини щодо поширеності аритмій в Україні раніше не було. Тому в 2004–2005 рр. Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України провів епідеміологічну оцінку поширеності різних форм аритмій у неорганізованій міській популяції (І.П. Смирнова, І.М. Горбась, О.В. Шуба, 2005). Для одномоментного обстеження мешканців Солом'янського району м. Києва за допомогою таблиць випадкових чисел сформували репрезентативну вибірку чоловіків і жінок віком 20–64 роки — по 1350 осіб кожної статі. Отримані дані наведені в табл. 2.

Аналіз архівних даних електрокардіографії та медичної документації показав, що пароксизмальну чи персистуючу форми миготливої аритмії мають ще близько 2 % обстежених.

Варто зазначити, що відсоток зареєстрованих порушень ритму та провідності значно перевищує показники (Р<0,05) обстеження, проведеного 15 років тому в цьому ж районі. Тоді порушення провідності реєстрували у 18,8 % обстежених: атріовентрикулярну блокаду 1-го ступеня — у 0,3 %, синдром WPW — у 0,1 %, укорочення інтервалу Р-Q — у 0,2 %, порушення шлуночкової провідності — у 6,3 %, повну блокаду лівої ніжки пучка Гіса — у 0,2 %, повну блокаду правої ніжки — у 0,5 %. Порушення ритму фіксували у 7,2 % осіб, причому майже в половини з них спостерігали екстрасистолічні аритмії. Частота постійної форми миготливої аритмії тоді становила лише 0,2 %.

В обстеженні 2004–2005 рр. клінічні прояви аритмії (відчуття «перебоїв» у роботі серця, серцебиття) відзначали близько 18 % учасників. Про наявність порушень ритму знали 8,8 % чоловіків і 9,5 % жінок.

Висновки

Підсумовуючи, можна зробити такі висновки:

• рівень підготовки лікарів первинної медико-санітарної допомоги з питань діагностики порушень ритму серця та кардіології загалом є недостатнім;
• спостерігається формальне ставлення до диспансеризації як основи «сімейної медицини»;
• необхідне створення державного реєстру аритмій (принаймні небезпечних для життя та тих, що потребують хірургічного лікування).

Серцево-судинні захворювання належать до найскладніших і найзагрозливіших для життя в Україні. У 2004 році зареєстровано понад 10 млн хворих на гіпертонічну хворобу, 7,6 млн — на ішемічну хворобу серця та майже 3 млн осіб із цереброваскулярними захворюваннями. Щорічно лікувально-профілактичні заклади вперше виявляють близько 2 млн хворих із цією патологією, з них кожен другий — працездатного віку. Смертність від хвороб системи кровообігу в Україні посідає перше місце та у 2–4 рази вища, ніж у країнах ЄС та світу, причому українці вмирають від цих хвороб не лише частіше, а й раніше.

Список використаної літератури

1. Гриценко В. Здоров'я людини як багатоаспектна проблема // Вісник національної академії наук України. - 2006. - № 6. - С.51-56

2. Державна програма "Репродуктивне здоров’я нації" на період до 2015 року //Офіційний вісник України. - 2007. - № 1. - С. 129-156

3. Здоров’я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров’я. – К.: Центр мед. статистики МОЗ України, 2001. – 383 с.

4. Кризина Н. Основи державної політики України в галузі охорони здоров`я //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2006. - № 1. - С. 313-319

5. Національна програма "Репродуктивне здоров'я 2001 - 2005": Схвалено Указом Президента України від 26 березня 2001 року №203 // Президентський вісник. - 2001. - № 13. - С. 24-36

6. Соціальна політика, соціальна робота й охорона здоров’я: як Україні досягти європейського рівня якості послуг?: Збірка тез конференції. - К.: Сфера, 2007. - 250, с.

7. Ярош Н. Теоретико-методологічні підходи до розробки державних соціальних стандартів профілактики захворювань // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2005. - № 1. - С. 448-453