Ринок побутової техніки. Особливості та проблеми становлення в Україні

Вступ

Уже не одне десятиліття сучасна людина не може уявити власне існування без цих «благ цивілізації». Технічний прогрес міцно вплівся в повсякденність і став її невіддільною складовою.

За останні кілька років український ринок побутової техніки зріс щонайменше вп'ятеро. Водночас сама техніка суттєво подешевшала і стала доступнішою для пересічного громадянина. Навіть наявність японського телевізора разом із відеомагнітофоном або, як зараз прийнято, DVD-програвачем, уже давно не викликає заздрощів у сусідів, як це спостерігалося десять чи п'ятнадцять років тому.

Підтримка та розвиток власного виробництва висококонкурентних імпортозамінювальних інноваційних товарів побутової техніки тривалого користування — холодильників, морозильних камер, автоматичних пральних машин, пилососів, кондиціонерів, газових та електричних плит, водонагрівачів тощо — має стати пріоритетним завданням державної політики щодо підтримки національного виробника.

Актуальність теми зумовлена браком державного фінансування на розроблення та впровадження сучасної конкурентоспроможної побутової техніки, а також здатністю вітчизняних підприємств використовувати власні ресурси для створення нових виробів, їх освоєння та залучення інвестицій для реалізації спільних проєктів із провідними іноземними компаніями.

Мета роботи — проаналізувати сучасний стан розвитку ринку побутової техніки в Україні.

1. Загальна характеристика стану ринку побутової техніки в Україні

Сучасний роздрібний ринок електропобутової техніки в Україні з погляду конкурентної боротьби можна охарактеризувати як олігополію. Основними ознаками такого ринку є:

• обмежена кількість продавців (попри велику кількість торговельних точок, більшість із них або об'єднані в мережі з єдиним центром управління, або їхні ціни контролює один постачальник);
• стандартизованість продукції (пральна машина відомого бренду, куплена на ринку, нічим не відрізняється від такої ж моделі в престижному салоні);
• найважливіша риса олігополії — усі учасники ринку обов'язково враховують дії конкурентів, формуючи власну стратегію.

Доходи українців поступово зростають (за офіційними даними, середня зарплата киян становить близько 1300 гривень), тому ринок роздрібної торгівлі електропобутовою технікою в Києві та по всій країні постійно розширюється. Уже багато років триває активна боротьба за покупця. Постійно з'являються як дрібні, так і великі торговельні мережі, що спеціалізуються на продажу такої техніки. Попит зростає — відповідно зростає й пропозиція. Питання, де і як придбати, сьогодні не є проблемою.

Якщо розглядати магазин як торгову марку, то структура його продажів виглядає приблизно так:

• клубні покупці (близько 25–30%) — постійні клієнти, які роблять покупки саме в цьому магазині, навіть якщо ціни там не зовсім конкурентні;
• разові покупці (близько 70–75%) — ті, хто не має прихильності до конкретного магазину й шукає, де товар дешевший.

Звісно, для торговельних мереж найпривабливішими є саме разові покупці, адже завдяки їм зростає товарообіг кожної точки. Проте важливо докладати зусиль, щоб перетворювати разових покупців на постійних. Адже саме клубні клієнти є джерелом реклами «з уст в уста» та підтримують магазин у скрутні часи (наприклад, у «мертвий сезон»). Покупців, які здійснюють повторні покупки або приводять друзів і родичів, зазвичай додатково стимулюють знижками, дисконтними картками, святковими листівками тощо. [2, c. 22-23]

Боротьба за клієнта триває, і з'являються нові конкуренти — з Інтернету. Інтернет-магазини в Україні виникли нещодавно, але вже встигли завоювати популярність, особливо серед молоді. Це дуже зручно, якщо є доступ до всесвітньої мережі: зайшов на сайт, обрав потрібну адресу, відкрив каталог і вибираєш техніку (повний технічний опис додається). Асортимент в Інтернет-магазинах такий самий, як і у звичайних, але ціни на 10% нижчі. Така різниця зумовлена відсутністю витрат на оренду торговельних площ. Віртуальні магазини не платять за оренду, а товар доставляють додому протягом доби у зручний час. Однак і тут конкуренція велика — вони теж борються за покупців.

Побутова техніка в Україні стане ще доступнішою з приходом європейських мереж.

Очікуваний аналітиками вихід на столичний ринок кількох європейських мереж із продажу побутової техніки може серйозно послабити позиції нинішніх гравців. Експерти вважають, що прихід західних конкурентів супроводжуватиметься зниженням націнок і навіть відвертим демпінгом протягом тривалого часу. Щоб витримати таку конкуренцію, місцевим компаніям потрібно міцно стояти на ногах, інакше вони можуть втратити частку ринку або бути повністю поглинуті.

Однією з причин масової експансії західних мереж є слабка насиченість регіону спеціалізованими магазинами такого формату.

Коментатори одностайні: якщо місцеві компанії не розроблять стратегію захисту, то з приходом європейських мереж вони можуть втратити свої позиції, а багато хто буде поглинутий.

Отже, за останні п'ять років ринок побутової техніки стабільно зростав. Однак через фінансову кризу багато виробників і продавців зазнали серйозних збитків. Більшості компаній, за словами менеджерів, удалося уникнути серйозних наслідків кризи. Нестабільність гривні навіть сприяла збільшенню продажів. Проте якщо за інших умов пожвавлення попиту тішило б, то зараз такий сплеск активності може призвести до непередбачуваної ситуації, зокрема передувати затяжному спаду продажів. [5, c. 46]

2. Особливості становлення ринку побутової техніки в Україні

Розвиток економіки, забезпечення сталого зростання в умовах посилення світової конкуренції, створення нових робочих місць, підвищення матеріального добробуту населення — це стратегічні завдання України.

Важливим елементом державної економічної політики є підтримка та розвиток вітчизняного виробництва висококонкурентних імпортозамінювальних складних виробів побутової техніки тривалого користування: холодильників, морозильників, автоматичних пральних машин, пилососів, кондиціонерів, газових та електричних плит, водонагрівачів тощо.

Сучасний споживчий ринок побутової техніки в Україні вирізняється великою різноманітністю моделей, переважно імпортного виробництва. Конкуренцію імпорту складають лише українські холодильні прилади та частково кухонні плити.

Аналіз українського ринку основних видів побутової техніки за 2003–2004 рр. засвідчує домінування імпортної продукції.

Протягом 2001–2005 рр. український ринок побутової техніки стабільно зростав при значному збільшенні частки імпорту.

У секторі холодильних приладів лідерами серед країн-імпортерів є Литва, Росія, Білорусь, Корея. Стабільні позиції займають Німеччина, Туреччина, Словенія, Угорщина та інші країни.

Зростає імпорт китайської техніки спрощених конструкцій із відносно низькими цінами.

Частка вітчизняної холодильної техніки в загальному обсязі ринку постійно збільшується й у 2004 році становила 32,6%.

Сектор автоматичних пральних машин практично на 100% зайнятий імпортною технікою. Частка вітчизняних машин у 2003 році становила 0,37%, у 2004 р. — 6,88%. Виробництво цих машин здійснюється на кількох підприємствах України з імпортних машинокомплектів. Власного виробництва з повним технологічним циклом в Україні наразі немає.

Сектор кухонних плит представлений як імпортними, так і вітчизняними моделями газових, електричних і комбінованих газоелектричних плит.

Традиційними лідерами-імпортерами є Білорусь, Туреччина, Польща, Італія, Німеччина, Словенія, Росія. Частка вітчизняних кухонних плит у 2003 р. становила 37,1%.

Ринок пилососів в Україні представлений широким асортиментом моделей. Переважають пилососи імпортного виробництва — близько 85% усього обсягу. Лідирують Південна Корея та Китай.

Ринок побутових кондиціонерів практично на 100% представлений імпортними моделями.

За останні 5–7 років накопичувальні електричні водонагрівачі набули широкого поширення на українському ринку. Попит і продажі постійно зростають. Це зумовлено проблемою забезпечення гарячою водою не лише міських, а й сільських жителів, де гаряче водопостачання відсутнє. Більшість водонагрівачів на ринку — імпортна продукція. [5, c. 47-48]

Для забезпечення сталого розвитку виробництва складної побутової техніки в Україні програма підтримки передбачає:

• реалізацію стратегії створення нових і розвиток існуючих українських виробництв складних виробів побутової техніки шляхом інноваційного розвитку;
• високі темпи переходу до освоєння нових моделей, ефективне використання нових матеріалів, комплектуючих, обладнання та технологій;
• випуск конкурентоспроможної імпортозамінювальної продукції, що відповідає вимогам споживчого ринку;
• впровадження ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій;
• збільшення обсягів випуску продукції;
• збільшення зайнятості населення через створення нових робочих місць;
• підвищення матеріального рівня забезпеченості трудящих;
• забезпечення національних інтересів держави.

Наразі виготовлення складних виробів побутової техніки в Україні, за винятком холодильників, морозильників та газових плит, перебуває в незадовільному стані.

Виробництво таких товарів, як автоматичні пральні машини, пилососи, кондиціонери, водонагрівачі, посудомийні машини, здійснюється в невеликих обсягах на окремих підприємствах методом складання з машинокомплектів, що постачаються виробниками Європи та Азії, або взагалі відсутнє.

Український споживчий ринок складної побутової техніки насичений переважно імпортною продукцією. Особливо це стосується автоматичних пральних машин, кондиціонерів, пилососів, посудомийних машин, які займають майже 100% українського ринку.

Практично повна іноземна монополія на ринку, за винятком холодильників, морозильників та газових плит, є неприйнятною з огляду на високий промисловий та інтелектуальний потенціал України, стратегічні завдання держави щодо сталого розвитку економіки, створення нових робочих місць і підвищення добробуту населення. [1, c. 163-164]

У 1998 році активно заявила про себе турецька компанія Beko. Цей виробник представив кухонні електроприлади, холодильники, плити, обігрівачі, пилососи, пральні та посудомийні машини. Цінова ніша холодильників досить широка: від 500 грн до 6 тис. доларів.

Великий асортимент холодильників, плит і пральних машин пропонує Merloni. За словами керівництва, компанія навіть у кризовий час вважає український ринок побутової техніки перспективним і далеким від насичення. Вкладаючи значні кошти в рекламу (за обсягами Merloni — на третьому місці після LG та Samsung), компанія забезпечує стабільне зростання продажів уже три роки роботи в Україні.

Найбільший український виробник холодильників — завод «Норд» — планує активніше виходити на зарубіжні ринки, на які вже зараз припадає до 70% продукції. «Останнім часом завдяки модернізації виробництва якість холодильників значно підвищилась. Уся продукція сертифікована провідними зарубіжними фірмами, а напередодні виставки ми отримали сертифікат якості ISO-9001». На думку фахівців, якщо «Норд» контролює до 50% вітчизняного ринку холодильників і успішно стримує натиск іноземної продукції, то в інших сегментах великої побутової техніки, зокрема кухонних плит, посудомийних і пральних машин, українські виробники не є серйозними конкурентами. Експерти вважають, що саме в цих сегментах конкуренція посилюватиметься з приходом нових зарубіжних виробників. Хоча практика свідчить, що ринок здатен розширюватися під нового учасника. Таким учасником стала, наприклад, чеська фірма Mora — один із помітних східноєвропейських виробників кухонних плит та обігрівачів. Mora вперше провела потужну рекламну кампанію, налагодила широку збутову мережу, і обсяги продажів зросли в кілька разів.

Успішні перші кроки в Україні зробила словенська компанія Gorenje. Вона пропонує міні-кухні площею 1 кв. м (холодильник, морозильна камера, електроконфорка та мийка), а також пральні машини зі 100-літровим баком води (для тих, хто має проблеми з водопостачанням).

Динамічний розвиток ринку малої побутової техніки підтверджують постійні виставки в найбільших містах України.

На сьогодні ефективність малоформатних магазинів, що працюють на ринку побутової техніки й електроніки, неухильно знижується. Вони поступаються місцем великим мережевим магазинам. А боротися є за що: за останні кілька років середньорічні темпи розвитку галузі перевищили 20%. А до 2010 року ринок побутової техніки й електроніки, за оцінками експертів, може зрости втричі-вшестеро. [5, c. 46]

3. Проблеми існуючого становища ринку побутової техніки та шляхи їх вирішення

Однією з причин ситуації, що склалася, є диспропорції в структурі машинобудівної галузі, які існували ще з часів СРСР, коли значна кількість складної побутової техніки вироблялася не на спеціалізованих підприємствах, а на заводах оборонної промисловості.

Кількість спеціалізованих підприємств і тоді була незначною. Технічний рівень виробів побутової техніки, що випускалися, був далекий від світового.

Іншою важливою причиною став складний стан економіки в 90-х роках — час становлення України як незалежної держави.

У той період через швидке заповнення споживчого ринку великою кількістю імпортних технічно досконалих моделей складної побутової техніки та низьку конкурентоспроможність вітчизняної продукції виробництво цієї техніки в Україні різко скоротилося.

Особливо показовим є стан виробництва електропилососів, побутових кондиціонерів та автоматичних пральних машин.

Якщо у 1991 р. в Україні було випущено 739,4 тисячі електропилососів, то навіть у 2004 р. їх виробили лише 53,336 тисячі штук (дані Держкомстату України).

Виробництво побутових кондиціонерів (виготовлялися лише моделі, що вбудовуються у віконні прорізи) до початку 2000 р. практично припинилося, не витримавши конкуренції з імпортними моделями нового покоління — кондиціонерами роздільного типу.

За даними Держкомстату України, у 2004 році випущено лише 1392 кондиціонери всіх типів, включаючи не побутові — для транспортних засобів, у кількості 809 штук.

Автоматичні пральні машини в Україні почали виробляти лише з 1991 року (у м. Івано-Франківську на підприємстві ВО «Карпатпресмаш», згодом АТ «IBITA»). Однак через економічні причини, насамперед неконкурентоспроможність машини (модель СМА-5ФБ «IBITA» була морально й технічно застарілою), виробництво здійснювалося в невеликих кількостях і в середині 90-х років було припинено.

Майже за рік «Група "Норд"» відновила виробництво пральних машин на івано-франківському заводі «Івіта», вклавши в новий проєкт майже 5,1 млн грн. У перспективі — випуск 100–120 тис. пральних машин на рік.

Налагодження ще одного виробництва побутової техніки під торговою маркою «Норд» — черговий крок у реалізації довгострокової стратегії донецького холдингу, спрямованої на випуск повної гами «білої» техніки.

Від «викруткової» технології відмовились.

Останнім часом в Україні зростає інтерес до автоматичних пральних машин: вони, як і холодильники, вважаються предметами першої необхідності. Проте лише від 2% до 8% сімей мають пральні автомати, решта — однопрограмні машини з ручним віджиманням, виробництво яких було поширене в Україні раніше.

Наприклад, 1991 року їх виробляли понад 800 тисяч, але торік лише 6 із 13 підприємств змогли реалізувати близько 60–70 тисяч одиниць. Тим часом вітчизняний ринок пральних машин, який цього року, за оцінками фахівців «Групи "Норд"», становитиме 100–150 тис. шт., почали активно заповнювати зарубіжні виробники.

Була спроба організувати випуск пральних автоматів і в Україні. У 1990 році завод «Автопобутмаш», що виник унаслідок поділу івано-франківського заводу механічних пресів та автоматичних ліній, установив італійське обладнання фірми Siltal SPA, розраховане на випуск 270 тис. пральних автоматичних машин щороку.

Але, як зазначають фахівці, воно вже тоді вважалося застарілим. Тож за весь час випустили 15,3 тис. пральних машин, а торік — усього 83. Замість того щоб оперативно доукомплектувати застаріле обладнання та ввести в дію заводи-постачальники, колектив «Івіти» втягнувся в суперечки щодо майна та добору керівництва.

У цих чварах «проїли» запаси якісних італійських комплектуючих. Коли 1997 року нова адміністрація після відчайдушних спроб знайти обігові кошти для запуску заводу вийшла на прямі контакти з продавцем обладнання — фірмою Siltal SPA, остання, м'яко кажучи, відмовилась і від придбання дешевого контрольного пакета акцій ВАТ «Івіта», і від інвестицій у введення заводу в дію.

Кажуть, підняти «Івіту» допоміг випадок. На зустрічі в Івано-Франківську в лютому 1998 року під час передвиборної кампанії до Верховної Ради Валентину Ландику запропонували показати себе на ділі — «оживити» місцевий завод побутових пральних машин. Пропозиція сподобалася пану Ландику, адже підприємство «Норд» уже мало справу з пральними машинами: два роки тому на ньому почали складати їх спільно з турецькою компанією Beko.

Згодом керівництво «Норду» оцінило цей проєкт як не зовсім ефективний: фахівці заводу мають достатню кваліфікацію, щоб самостійно виробляти пральні машини, а не лише складати їх за «викрутковою» технологією. Невдовзі після того, як Валентин Ландик був повторно обраний до парламенту, «Групі "Норд"» передали в управління державний пакет акцій «Івіти» в розмірі 50%+1 акція.

Наразі автоматичні пральні машини в невеликих кількостях виробляють п'ять підприємств України різних форм власності. Однак жодне з них не має повного технологічного циклу виробництва — здійснюється лише складання з імпортних машинокомплектів.

Загальна кількість вироблених у 2004 р. автоматичних пральних машин в Україні — 6275 штук (дані Держкомстату України).

Виробництво посудомийних машин в Україні взагалі відсутнє. [8, c. 94-5]

Наступною й основною причиною ситуації, що склалася, є відсутність стабільних джерел фінансування для розвитку існуючих виробництв і створення нових, зокрема складної побутової техніки, яка раніше не випускалася в Україні.

Важливою причиною варто вважати й відсутність єдиного центрального органу управління, покликаного в масштабах держави координувати, концентрувати фінансові ресурси та спрямовувати роботу існуючих і потенційних виробників складної побутової техніки.

Для вирішення ситуації у виробництві конкурентоспроможної української складної побутової техніки необхідно створити та реалізувати державну цільову науково-технічну програму з перспективою до 2009 р.

Варіанти вирішення проблеми виробництва в Україні основних видів складної побутової техніки

Одним із варіантів є організація виробництва методом крупновузлового складання з імпортних машинокомплектів. Цей варіант наразі використовують кілька підприємств України, але виготовлення здійснюється в малих кількостях.

Другий варіант — створення повномасштабних виробництв за повним технологічним циклом: виготовлення деталей, вузлів, комплектуючих, складання, випробування, реалізація, сервісне обслуговування.

Аналіз цих двох варіантів показує значну перевагу другого.

При першому варіанті вітчизняні підприємства потрапляють у повну залежність від закордонних постачальників — фірм-виробників побутової техніки.

Крім того, важливе значення мають такі обставини:

• Закордонні фірми реалізують українським підприємствам машинокомплекти моделей, що практично морально застаріли й готуються до зняття з виробництва, тобто моделі, які складаються в Україні, свідомо неконкурентоспроможні порівняно з новітніми закордонними аналогами.
• Залишається незатребуваним науково-технічний і виробничий потенціал України щодо підвищення якості та збільшення виробництва матеріалів, складних електричних і електронних комплектуючих, а також створення нових виробництв комплектуючих, які раніше не випускалися.
• Фактор зайнятості населення: при складанні виробів із машинокомплектів, залежно від кількості моделей, що складаються щороку до 100 тис. штук, чисельність працюючих обмежується лише складальниками та випробувачами — від 40 до 120 осіб. При створенні повного технологічного циклу чисельність працюючих зростає до 400–500 осіб. При потужності підприємства 300–500 тис. штук на рік чисельність зростає до 1000–1200 осіб.

При реалізації другого варіанту створюються нові й отримують подальший розвиток існуючі українські виробництва складної побутової техніки з повним технологічним циклом.

Будуть вирішені проблеми:

1. Створення й освоєння у виробництві нових поколінь власних моделей конкурентоспроможних виробів.
2. Збільшення обсягів виробництва.
3. Заміщення на ринку України імпортної техніки.
4. Збільшення обсягів експорту української продукції.
5. Впровадження ресурсо-, енергозберігаючих та екологічно чистих технологій.
6. Створення нових робочих місць — забезпечення зайнятості населення.
7. Підвищення життєвого рівня населення — зростання заробітної плати.
8. Створення в Україні власної галузі складного побутового машинобудування.

Паралельно потрібно вирішувати питання:

• Підняття на якісно новий технічний рівень і розвиток виробництва технологічно пов'язаних галузей української промисловості: сталевого тонколистового холоднокатаного прокату, листового алюмінієвого прокату, мідних тягнутих холоднокатаних труб малого діаметра, алюмінієвих труб малого діаметра гарячепресованих у бухтах, виробництва полімерних матеріалів (гранульовані полістироли, барвники, поліетилени тощо).
• Розвиток українських виробництв складних електричних та електронних комплектуючих, що раніше не випускалися в Україні: електронні програматори режимів роботи автоматичних пральних машин, газових і електричних плит, кондиціонерів роздільного типу, блоки сигналізації, індикації температурних режимів тощо. [8, c. 134-136]

Висновки

Отже, у ході дослідження стану ринку побутової техніки ми дійшли висновку, що для сталого розвитку виробництва вітчизняних товарів складної побутової техніки необхідні такі основні шляхи та засоби покращення ситуації на ринку:

1. Створення нових виробництв із випуску продукції, яка не вироблялася в Україні.
2. Розвиток існуючих виробництв.
3. Залучення вітчизняних і закордонних інвестицій у створення нових виробництв, технічний розвиток і вдосконалення існуючих із метою випуску імпортозамінювальної продукції.
4. Створення сучасного інтегрованого у світове виробництво та здатного до саморозвитку промислового комплексу — самостійної машинобудівної галузі складної побутової техніки.
5. Високий темп створення нових моделей і поколінь конкурентоспроможної продукції, створення та застосування матеріалів із новими властивостями, електро- та електронних комплектуючих, які раніше не виготовлялися в Україні.
6. Реалізація сукупності стратегій виробництва:
   • стратегія «переслідування» («копіювання») — освоєння конкурентоспроможної продукції, що випускається провідними закордонними виробниками;
   • стратегія «лідерних технологій» — використання власних науково-технічних розробок, що забезпечують створення нових моделей і технологій, формування попиту та вихід на нові ринки збуту;
   • стратегія «прориву» — створення принципово нових видів продукції, які випереджали б існуючі моделі на 1–2 покоління. Ця стратегія базується на принципі «обганяти не доганяючи».
7. Тісна взаємодія науково-технічних організацій і заводів машинобудівної галузі України з науковими установами Національної академії наук України для вирішення проблем створення нових матеріалів і технологій.
8. Проведення єдиної технічної політики — координація науково-технічних робіт у створенні виробництва нової продукції, впровадженні новітніх технологій та обладнання.
9. Створення енергозберігаючих, екологічно безпечних виробництв.
10. Створення нових робочих місць.
11. Збільшення заробітної плати в 3–5 разів шляхом збільшення частки заробітної плати в собівартості продукції за рахунок зниження частки матеріальних, енерго- та інших витрат.
12. Розширення споживчих можливостей внутрішнього ринку шляхом підвищення купівельної спроможності населення, проведення зваженої оптимальної цінової політики.
13. Збільшення обсягів експорту продукції.
14. Досягнення збалансованого співвідношення обсягів внутрішнього і зовнішнього ринків, виходячи з економічних інтересів виробників і держави.

Список використаної літератури

1. Державне регулювання економіки : Навчальний посібник/ Сергій Чистов, Анатолій Никифоров, Тамара Куценко та ін.; М-во освіти України; КНЕУ. -2-ге вид., доопрац. і доп.. -К.: КНЕУ, 2005. -316 с.
2. Мировой рынок бытовых кондиционеров // Финансовая консультация. - 1998. - № 23. - C. 22-23
3. Рудий С. Взаємодія держави, ринків житла та житлових послуг в Україні у контексті перехідного періоду // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 1 . - C. 350-357.
4. Стеченко Д. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник/ Дмитро Стеченко,. -К.: Вікар, 2003. -262 с.:
5. Стиратели : Годовой обзор рынка стиральных машин // Бизнес. - 2001. - № 8. - C. 46-48
6. Черевко Г. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник/ Георгій Черевко,. -К.: Знання , 2006. -339 с
7. Швайка Л. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник/ Любов Швайка,. -К.: Знання , 2006. -435 с.
8. Яковенко Р. В. Технології продажу товарів; М-во освіти і науки України, Кіровоградський ін-т регіон. упр. та економіки, КДТУ. -Кіровоград, 2003. -207 с.