Ринкова вартість підприємства і критерій вибору раціональної стратегії

Вступ.

1. Ринкова вартість підприємства і критерій вибору раціональної стратегії.

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

У ринковій економіці предметом купівлі-продажу здатні виступати не лише окремі складові майна, а й увесь майновий комплекс підприємства як єдине ціле. Підприємство перетворюється на об'єкт торгівлі під час приватизації, акціонування, зміни власників, а також у випадках застави майна, його страхування тощо. Це зумовлює потребу у визначенні вартості такого майнового комплексу. Однією з ситуацій, коли виникає необхідність оцінки, є підготовка та реалізація антикризових заходів.

Потреба у визначенні вартості підприємства та його активів має багато аспектів і виникає на різних етапах антикризового управління:

• під час прогнозування наслідків банкрутства та розпродажу активів боржника;

• при експертизі угод із продажу активів, що спричинили фіктивне або умисне банкрутство;

• для оцінки заставного майна під час кредитування неплатоспроможного підприємства;

• при проведенні взаємозаліків заборгованості через обмін на активи;

• для аналізу можливостей та ефективності реструктуризації активів;

• при визначенні внесків до статутних капіталів нових підприємств, створених на базі неплатоспроможного суб'єкта господарювання;

• у процесі підготовки реорганізаційних процедур (злиття, поділу);

• при продажу підприємства як цілісного майнового комплексу;

• при визначенні часток інвесторів під час санації.

1. Ринкова вартість підприємства і критерій вибору раціональної стратегії

Основним показником ринкової вартості підприємства виступає його фінансовий капітал. При цьому враховується не весь обсяг фінансового капіталу, а лише власний, який відображає спроможність підприємницької структури формувати позаобігові та власні оборотні активи. Розмір власного фінансового капіталу є базою для залучення позикових коштів, підвищення надійності та інвестиційної привабливості, що, своєю чергою, стає основою для оцінки ринкової вартості.

Попри специфіку оцінки в кожному з перелічених випадків, вона ґрунтується на загальновизнаних концепціях теорії оцінки вартості підприємства, які детально описані у фаховій нормативній та навчально-методичній літературі.

Оцінка вартості виходить із розуміння підприємства як товару, що має властиві йому характеристики.

1. Підприємство, як і будь-який товар, повинно бути корисним для покупця, тобто мати споживчу вартість. Його корисність полягає у здатності вести господарську діяльність, виробляти продукцію (виконувати роботи, надавати послуги) та отримувати доходи від використання наявного майна. Рівень корисності, а отже, і споживча вартість, кожен покупець визначає самостійно, виходячи з власних уявлень про потенційну ефективність функціонування такого підприємства.

2. Підприємство належить до інвестиційних товарів, оскільки віддача від вкладених у його придбання коштів очікується лише в майбутньому. Це породжує інвестиційний ризик, адже умови та результативність його діяльності мають імовірнісний характер. Для визначення доцільності придбання майбутні доходи необхідно дисконтувати, тобто приводити до теперішньої вартості з урахуванням часу їх отримання, інфляції та ризиків.

3. Вартість підприємства-товару значною мірою залежить від попиту, на формування якого впливають внутрішні чинники (імідж, ділова репутація, досвід, налагоджені комерційні зв'язки, ефективність діяльності: рентабельність, ліквідність, ділова активність) та зовнішні фактори (стадія життєвого циклу галузі, рівень її прибутковості, громадська думка, державне регулювання підприємницької діяльності, макроекономічна стабільність, платоспроможність потенційних покупців).

4. Альтернативою купівлі підприємства є створення аналогічного об'єкта. Це передбачає реєстрацію юридичної особи, формування статутного капіталу та залучення інших джерел фінансування, придбання майна, аналогічного за складом та обсягом, формування трудового колективу, отримання ліцензій і дозволів, набуття виробничого та комерційного досвіду.

Отже, купуючи підприємство, покупець отримує не лише сукупність матеріальних цінностей, а й стає власником діючого суб'єкта ринку. Витрати на створення підприємства-аналога не обмежуються вартістю придбання аналогічних елементів майна (з урахуванням зносу та якісних характеристик). Вони включають також додаткові витрати (фінансові, організаційні, часові, людські), які не піддаються точному обліку та оцінюються експертно.

Перелічені властивості підприємства як товару визначають його вартість. Залежно від мети оцінки, врахованих чинників та сфери застосування у фаховій економічній літературі виділяють різні види вартості підприємства (рис. 1).

В умовах ринкових відносин, самостійності підприємств та відповідальності за результати діяльності виникає потреба у визначенні тенденцій фінансового стану, орієнтації у фінансових можливостях і перспективах (отримання кредитів, залучення інвестицій), а також оцінці фінансового стану інших суб'єктів господарювання. Вирішення цих завдань забезпечує раціональна стратегія підприємства.

Раціональна стратегія — це генеральний план дій, спрямований на забезпечення підприємства фінансовими ресурсами. Вона охоплює теоретичні та практичні аспекти формування фінансів, їх планування та забезпечення. Така стратегія вирішує завдання, що гарантують фінансову стійкість підприємства в ринкових умовах.

Теорія раціональної стратегії вивчає об'єктивні закономірності ринкового середовища, розробляє способи та форми виживання в нових умовах, а також методи підготовки й проведення стратегічних фінансових операцій.

Раціональна стратегія охоплює всі напрями діяльності підприємства, зокрема оптимізацію основних та оборотних коштів, розподіл прибутку, безготівкові розрахунки, податкову та цінову політику, політику у сфері цінних паперів.

Вона забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам ринку продукції, враховуючи фінансовий потенціал та характер внутрішніх і зовнішніх факторів. Інакше підприємство може опинитися на межі банкрутства.

Виділяють генеральну фінансову стратегію, оперативну фінансову стратегію та стратегію виконання окремих стратегічних завдань, тобто досягнення приватних стратегічних цілей.

Генеральна фінансова стратегія визначає основні напрями діяльності підприємства, наприклад, взаємини з бюджетами всіх рівнів, формування та використання доходу, потребу у фінансових ресурсах і джерелах їх формування на рік.

Оперативна раціональна стратегія — це стратегія поточного маневрування фінансовими ресурсами, тобто контроль за витрачанням коштів і мобілізацією внутрішніх резервів, що особливо актуально в умовах економічної нестабільності. Вона розробляється на квартал або місяць і охоплює:

валові доходи та надходження коштів: розрахунки з покупцями за реалізовану продукцію, надходження за кредитними операціями, доходи за цінними паперами;

валові витрати: платежі постачальникам, заробітна плата, погашення зобов'язань перед бюджетами та банками.

Такий підхід дає змогу передбачити всі майбутні обороти грошових надходжень і витрат у планованому періоді. Нормальним вважається стан, коли витрати дорівнюють доходам або доходи дещо перевищують витрати.

Оперативна раціональна стратегія розробляється в межах генеральної фінансової стратегії та деталізує її на конкретному проміжку часу.

Стратегія досягнення приватних цілей полягає у вмілому виконанні фінансових операцій, спрямованих на реалізацію головної стратегічної мети.

Раціональна стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляції та інших форс-мажорних обставин. Вона має відповідати виробничим завданням і за необхідності коригуватися та змінюватися.

Контроль за реалізацією раціональної стратегії забезпечує перевірку надходження доходів, їх ощадливе та раціональне використання. Налагоджений фінансовий контроль сприяє виявленню внутрішніх резервів, підвищенню рентабельності та збільшенню грошових нагромаджень.

Важливою складовою раціональної стратегії є розробка внутрішніх нормативів, які визначають, наприклад, напрями розподілу прибутку. Такий підхід успішно застосовується в практиці зарубіжних компаній.

Отже, успіх раціональної стратегії підприємства гарантується за таких умов:

1) взаємного врівноваження теорії та практики фінансової стратегії;

2) відповідності фінансових стратегічних цілей реальним економічним і фінансовим можливостям через тверду централізацію фінансового стратегічного керівництва та гнучкість його методів залежно від зміни фінансово-економічної ситуації.

Висновки

Методи оцінки вартості підприємства об'єднуються в рамках трьох основних підходів:

• підходу, що базується на оцінці вартості майна підприємства (майновий підхід);
• підходу, що ґрунтується на дохідності підприємства (дохідний підхід);
• підходу, заснованого на аналізі ринкової вартості аналогічних підприємств (порівняльний або ринковий підхід).

Вибір методу залежить від мети оцінки. Наприклад, методи, що використовуються для оцінки підприємства з метою оподаткування, можуть суттєво відрізнятися від методів, застосовуваних при ліквідації, оскільки в першому випадку об'єкт оцінюється як діюче підприємство. Визначення вартості частки участі в підприємстві та вартості інвестицій передбачає прогнозування майбутніх грошових потоків і їх дисконтування. За результатами оцінки, отриманими різними методами, визначаються переваги та недоліки кожного з них. Методи порівнюються за такими критеріями:

• здатність відобразити дійсні наміри продавця та покупця;
• якість інформації, на основі якої проводиться аналіз;
• здатність методів враховувати кон'юнктурні коливання та вартість грошей.

Список використаних джерел

1. Богоявленська Ю. Проектний аналіз: Навч. посібник/ Юлія Богоявленська, Олександр Загородніх,; Мін-во освіти України, Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. - К.: Кондор, 2006. - 335 с.

2. Верба В. Проектний аналіз: Навч. посібник/ Вероніка Верба,, Олександр Загородніх,; М-во освіти України; Київський нац. економічний ун-т. - К.: КНЕУ, 2000,, 2005. - 322 с.

3. Волков И. Проектный анализ: Учебник для вузов/ Игорь Волков, Марина Грачева. - М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1998. - 421 с.

4. Проектний аналіз: Навч. посібник/ Міжнар. фонд "Відродження", Програма "Трансформація гуманіт. освіти в Україні"; Відп. ред. С.О. Москвін. - К.: Лібра, 1998 , 1999. - 366 с.

5. Яковлев А. Проектный анализ инвестиций и инноваций: монографія/ Анатолий Яковлев,. - Харьков: Бизнес Информ, 1999. - 113 с.