Вступ.

1. Економічна природа попиту. Закон попиту.

2. Сутність і чинники пропозиції. Закон пропозиції.

3. Співвідношення попиту і пропозиції. Рівноважна ціна.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Економічна діяльність суспільства, що охоплює виробництво, обмін, розподіл і споживання благ та послуг, завжди пов'язана з необхідністю здійснення вибору її учасниками. Підприємці обирають найпривабливіші ринки збуту, джерела сировини, а також оцінюють перспективи розширення чи скорочення своєї діяльності. Споживачі, своєю чергою, змушені обирати, на що витратити наявні обмежені фінансові ресурси серед величезної кількості товарів і послуг.

Однак існують три фундаментальні проблеми вибору, спільні для всіх економічних систем без винятку.

ПЕРША — що виробляти? Це питання постає перед підприємцями під час організації виробництва. Необхідно обрати такий товар чи послугу, які б приносили прибуток і сприяли процвітанню компанії. Ринок створив дієвий механізм виявлення потреб споживачів: їхні "голоси" виражаються через грошові витрати на придбання певних товарів. Таке "голосування" грошима є проявом споживчого попиту і слугує надійним орієнтиром для виробничої діяльності підприємств.

ДРУГА проблема — як виробляти? Вона стосується способу виробництва та його технології. Ключовим чинником тут виступає ринкова конкуренція між виробниками.

ТРЕТЯ — для кого виробляти? Розв'язання цієї проблеми залежить від бажання та фінансових можливостей споживачів придбати певний товар. Ці можливості визначаються рівнем грошових доходів, смаками споживачів, а також, значною мірою, цінами на товари та послуги.

Варто зазначити, що рішення виробники та споживачі приймають самостійно. Оскільки в цих процесах бере участь велика кількість суб'єктів, можна було б очікувати на диспропорції та хаос. Проте ринкова система, попри окремі недоліки, забезпечує порядок і стабільність. Прагнення до особистої вигоди — "економічний егоїзм" (за А. Смітом) — змушує виробника швидко реагувати на зміни в суспільних потребах. Діє механізм "невидимої руки", тобто самоконтролю, що ґрунтується на співвідношенні попиту, пропозиції та цін, спрямовуючи дії учасників ринку до рівноваги.

Такі поняття, як "вартість", "корисність", "пропозиція", "попит" і "ціна", є основоположними в економічній теорії. Їх дослідженню присвятили свої праці видатні економісти: А. Сміт, Д. Рікардо, Л. Вальрас, М. Туган-Барановський, А. Маршалл. Окрім теоретичного значення, ці категорії мають велику практичну цінність, оскільки не існує ізольованих ринків: зміна попиту чи пропозиції на одному з них може викликати як несподівану, так і закономірну реакцію на інших. Наприклад, скорочення квот на видобуток нафти країнами ОПЕК може призвести до зростання цін на акції нафтопереробних компаній у Нідерландах. А низький урожай пшениці в Україні, через ланцюг взаємопов'язаних ринків, може вплинути навіть на ціни комунальних послуг.

Метою цієї роботи є дослідження механізмів встановлення ринкової рівноваги, аналіз фундаментальних понять ринкової економіки — "попит", "пропозиція", "величина попиту і пропозиції", "еластичність", "рівноважна ціна", а також розгляд регулюючої ролі держави.

1. Економічна природа попиту. Закон попиту

Попит — це платоспроможна потреба, тобто сума грошей, яку покупці можуть і готові заплатити за необхідні їм товари та послуги.

Попит на товар формується під впливом багатьох чинників. К. Еклунд, аналізуючи попит на сорочки, виокремлює такі основні фактори: 1) рівень доходу покупців; 2) кількість сорочок, яку вони вважають за необхідне мати; 3) наявність альтернативного одягу (джемперів, жилетів тощо), який може замінити сорочки; 4) ціни на ці альтернативні товари (дешевші вони чи дорожчі за сорочки); 5) смаки та мода; 6) ціни на подібні сорочки. До цього переліку можна додати також цінові та дефіцитні очікування, зміни в демографічній структурі населення, а також економічну політику уряду (наприклад, допомогу малозабезпеченим верствам населення).

Аналізуючи залежність попиту від рівня цін, західні економісти сформулювали закон попиту.

Закон попиту — це закон, згідно з яким, за незмінності всіх інших параметрів, зниження ціни призводить до зростання величини попиту, і навпаки.

Отже, між ціною та величиною попиту існує обернена залежність. Дію цього закону підтверджують кілька фактів. По-перше, низькі ціни стимулюють споживачів до покупок, що видно на практиці розпродажів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підпорядковується принципу спадної граничної корисності (кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення), споживачі купують додаткові одиниці лише за умови зниження ціни. По-третє, це підтверджується ефектом доходу та ефектом заміщення. Ефект доходу полягає в тому, що за нижчої ціни споживач може придбати більше товару, не відмовляючи собі в інших покупках. Ефект заміщення виявляється в тому, що за нижчої ціни споживач віддає перевагу дешевшому товару замість аналогічних, які стали відносно дорожчими.

Ефект доходу та ефект заміщення діють в одному напрямку (спричиняючи зростання попиту при зниженні цін) для товарів середньої та високої якості, але в протилежних напрямках — для товарів низької якості. У випадку з товарами низької якості (наприклад, маргарин порівняно з маслом) ефект заміщення зазвичай переважає ефект доходу, і споживачі купують більше маргарину. Однак на практиці трапляються ситуації, коли зі зниженням ціни на товар попит на нього скорочується, а з підвищенням — зростає (наприклад, при подорожчанні картоплі малозабезпечені сім'ї збільшують її споживання, відмовляючись від м'яса). Це свідчить про переважання ефекту доходу над ефектом заміщення [1].

Варто зауважити, що П. Самуельсон, досліджуючи обернену залежність між кількістю реалізованої продукції та ціною, сформулював закон поступового зниження попиту. Він пояснює це, по-перше, розширенням кола покупців при зниженні ціни; по-друге, можливістю кожного споживача зробити додаткові покупки; по-третє, прагненням споживача замінити певний товар іншим (наприклад, каву чаєм) при зростанні ціни, а також тим, що людина стає біднішою і скорочує споживання деяких товарів.

Порівнюючи ці два підходи до обґрунтування однієї й тієї ж залежності, можна дійти висновку, що формулювання "закон попиту" є логічнішим. Це пояснюється тим, що закон зниження попиту за П. Самуельсоном відображає лише один бік взаємозв'язку (між попитом і підвищенням цін), тоді як закон попиту охоплює також залежність між попитом і зниженням цін. Загалом ці економічні закони відображають не глибинні, внутрішньо необхідні зв'язки, а поверхневі, на рівні здорового глузду. Американські економісти зазначали, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджуються з кривою попиту, а К. Еклунд підкреслював, що ця модель у простій формі описує деякі з діючих у господарстві сил.

Водночас закон попиту не діє в умовах ажіотажного попиту (значного додаткового попиту, зумовленого очікуванням значного підвищення цін або зникнення товару з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних товарів (картини, антикваріат тощо), а також при "переключенні" попиту споживачів на якісніші та дорожчі товари (наприклад, масова закупівля масла замість маргарину).

Людина живе у світі економічних благ і робить вибір між ними на основі співставлення:

1. Корисної різноманітності благ — тобто їх здатності задовольняти потреби.
2. Ціни вибору, яку вона змушена заплатити за володіння тим чи іншим благом.

Фактор, що веде до збільшення величини покупок, — це насамперед корисність товару. Фактор, що знижує обсяг покупок, — це ціна вибору, яку потрібно заплатити за отримання даного блага [2].

Сума грошей у розпорядженні покупця завжди обмежена. Отже, чим вища ціна обраного блага, тим менше грошей залишиться на придбання інших благ. Якщо ціна товару зменшується, після його покупки залишаються кошти на інші бажані товари. У цьому випадку ціна вибору ніби знижується. Таким чином, визначальними факторами кількості покупок є:

• корисність різноманітних благ;
• бюджетні обмеження споживачів;
• ціна товару.

Зрозуміло, що при одній і тій же величині бюджету та незмінній корисності благ, покупець може придбати різну кількість цих благ залежно від їх ціни. Таку залежність кількості придбаних товарів від їх цін за певний проміжок часу, за інших незмінних умов, називають попитом. Цей термін, а точніше — "платоспроможний попит", ввів у наукову лексику видатний англійський економіст Томас Роберт Мальтус (1766–1834 рр.). Він зробив це, щоб провести чітку межу між мріями людей про отримання якихось благ та їх реальними можливостями ці блага придбати. Дуже добре це описав Адам Сміт:

"Навіть дуже бідна людина може, у певному розумінні, мати попит на карету, запряжену шісткою коней; він навіть може бажати мати її, але його попит ніколи не стане реальним попитом, оскільки цей товар ніколи не поступить на ринок для задоволення бажань саме цієї людини".

Для ринкових процесів значення мають тільки ті бажання людей, які можуть бути підкріплені грошовими сумами, реально достатніми для купівлі деякої кількості товарів.

Попит у цьому розумінні — це характеристика стану ринку, а точніше, однієї з його важливих складових — економічної логіки поведінки споживача. Реально ця логіка проявляється у тому, скільки товарів люди готові придбати при тому чи іншому рівні ціни, тобто як пов'язані між собою рівень ціни та обсяг (величина) попиту.

На попит (англ. — demand), окрім ціни товару, впливають багато нецінових факторів:

• ціни на інші товари (субститути, комплементарні);
• доходи споживачів (зарплата, соцдопомога);
• смаки та уподобання споживачів;
• кількість покупців у певний час;
• рекламна політика;
• очікування споживачів;
• запаси благ.

Ці фактори можуть впливати на сам попит, тобто на переміщення самої кривої, а отже, на зміну функції.

Якщо зафіксувати всі фактори, крім ціни нашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити дію інших факторів, то матимемо залежність, яка називається функцією попиту від ціни: Qd = f(P).

Qd — обсяг (величина) попиту на певний товар, або максимальна кількість одиниць товару, яку готові придбати покупці за певною ціною (англ. — Quantity).

P — ціна цього товару (англ. — Price).

Згідно з цим можна сформулювати ПЕРШИЙ закон економіки, чи закон попиту: чим вища ціна товару, тим менший обсяг попиту [3, c. 127-128].

У випадку, коли потрібно описати загальну ситуацію на ринку певного товару, користуються терміном "попит".

У теорії обернену залежність між ціною та попитом пояснюють ефектами доходу та заміщення.

Суть ефекту доходу полягає в тому, що нижча ціна на певний товар дозволяє людині придбати його у більшій кількості. Тобто фактично відбувається зростання купівельної спроможності, що має місце тоді, коли дохід зростає.

Ефект заміщення проявляється в тому, що при зменшенні ціни споживач виявляє схильність замінювати відносно дорожчі товари на ті, ціни яких знижуються або залишаються сталими. Завдяки цьому люди купують більше дешевих товарів.

Зменшення граничної корисності допомагає пояснити, чому зменшення ціни потрібне для збільшення обсягу попиту. Товари, які продаються за високими цінами, як правило, не купуються про запас чи "на випадок". Але якщо ціна низька і доступна, то, ймовірно, покупець придбає цього товару навіть дещо більше, ніж потрібно. У цьому випадку меншій корисності придбаного "на випадок" товару відповідає і його менша ціна [3].

Винятки із закону попиту

Трапляються випадки повної невідповідності закону попиту — дорожчий товар краще продається. Це так званий "ефект Веблена" (американський вчений-економіст Торстейн Веблен (1857–1929 рр.)). У своїй книжці "Теорія праздного класу", виданій у 1899 р., він дав науковий аналіз закономірностей споживання американських сімей вищого та середнього класу та піддав жорсткій критиці їхній спосіб життя. Він дійшов висновку, що після того, як люди отримують можливість задовольнити свої основні матеріальні потреби, їхня поведінка починає визначатися "законом демонстративних витрат". Вони купують для того, щоб продемонструвати свій добробут і підкреслити досягнутий у житті успіх), або "снобістський ефект". Підвищення ціни на товар сприяє підвищенню величини попиту, тому що висока ціна свідчить про престижність речі.

Громадяни України добре знайомі з таким явищем: якщо очікується загальне підвищення цін, то попит на товари зростає. Іноді підвищення цін не тільки на дорогі, а й на дешеві товари призводить до зростання попиту на них. Вперше це явище описав англійський економіст Роберт Гіффен (1837–1910 рр.). Він вивчав історію голоду в Ірландії і виявив такі тенденції. Коли уряд, вирішивши скоротити попит населення на картоплю, підвищив ціни на неї, попит на картоплю не тільки не скоротився, а навіть збільшився. Бідняки майже повністю переключили свої витрати на придбання цього продукту. Це явище дістало назву "парадокс Гіффена". Суть феномену полягає в тому, що зростання цін на товари першої необхідності може викликати не скорочення, а зростання попиту на них.

Третій випадок — ажіотажний попит. Покупці не схильні скорочувати покупки за збільшенням ціни, якщо очікують найближчим часом нового підвищення цін.

Наприклад, у липні-серпні 2007 року на ринку цукру та круп в Україні було спровоковано необґрунтоване підвищення цін на ці товари, що викликало спалах ажіотажного попиту та соціальне напруження.

У будь-якому із розглянутих випадків графік попиту матиме вигляд:

Для фірми при плануванні обсягу і структури виробництва вкрай важливо знати, від чого залежить попит на її продукцію. Окрім нецінових чинників, фірму цікавить також те, який у кількісному плані вплив на величину попиту може справити зміна ціни продукції, доходів споживачів або цін на товари-субститути чи комплементарні товари.

Міра реакції однієї величини на зміну іншої має назву еластичність.

Еластичність попиту (англ. — elasticity of demand) за ціною [Ep] показує, на скільки у відсотковому відношенні зміниться величина попиту на товар при зміні його ціни на один відсоток.

Від одних товарів, у разі підвищення цін на них, покупці відмовляються з легкістю, тобто реагують еластично (D-еластичний), а споживання інших майже не змінюється (D-нееластичний).

Коефіцієнт еластичності попиту за ціною вимірюється:

Коефіцієнт еластичності попиту — одна із тих концепцій економічної науки, які знаходять широке використання у комерційній практиці. Сьогодні спеціалісти з дослідження ринків вміють розраховувати такі коефіцієнти доволі точно, і це дозволяє підвищувати обґрунтованість рішень, що приймаються фірмами при розробці власної господарської стратегії.

За допомогою коефіцієнта еластичності можна знайти відповідь на питання, чи варто підвищувати ціну на товари заради збільшення доходів фірми. Наскільки зміниться величина попиту та виторг від продажу при зміні ціни: (таблиця: Еластичність та виручка споживача)

Нецінові детермінанти попиту спричиняють зміни у попиті, що графічно відповідає зміщенню всієї кривої попиту: праворуч-вгору, якщо попит зростає, і ліворуч-вниз, якщо попит скорочується (рис. 2.3). Нецінові детермінанти являють собою основні мотиви споживчого попиту. До них відносяться: смаки і уподобання споживачів; доходи споживачів; ціни сполучених товарів; кількість споживачів на ринку; очікування споживачів відносно майбутніх цін.

Смаки і уподобання споживачів визначаються звичаями, рекламою, модою, освітою і здатні змінювати попит в обох напрямках за незмінної ціни та інших рівних умов [5].

Доходи споживачів чинять неоднозначний вплив на попит. Відповідно до динаміки попиту в залежності від динаміки доходів розрізняють:

• нормальні товари — це товари, попит на які зростає зі зростанням доходів споживачів, крива попиту зміщується праворуч. Абсолютна більшість товарів є нормальними;

• нижчі товари — це товари, попит на які скорочується зі зростанням доходу, а крива попиту зміщується ліворуч. До таких товарів можна віднести немодне вбрання, висококалорійні, з низьким вмістом вітамінів продукти, а також товари низької якості.

Ціни сполучених товарів чинять взаємний вплив на попит залежно від виду цих товарів. Розрізняють два види сполучених товарів:

• товари-субститути або взаємозамінні товари — це пари товарів, для яких зростання ціни одного викликає зростання попиту на інший товар, і навпаки. Наприклад, м'ясо і риба: з підвищенням ціни м'яса попит на рибу зросте незалежно від її ціни, що графічно відповідатиме зміщенню кривої попиту на рибу праворуч;

• товари-комплементи або взаємодоповнюючі товари — це пари товарів, для яких зростання ціни одного призводить до зменшення попиту на інший товар, і навпаки. Ці товари споживаються одночасно, наприклад, бензин і шини або інші запасні частини до автомобіля. З підвищенням ціни бензину попит на шини скоротиться, оскільки власники автомобілів будуть їздити менше. Графічно скороченню попиту на шини внаслідок підвищення ціни бензину відповідає зміщення кривої попиту ліворуч.

Кількість споживачів на ринку — зі збільшенням числа покупців попит зростає, крива попиту зміщується праворуч, зі зменшенням — ліворуч за інших рівних умов.

Очікування споживачів. Очікування зміни цін є фактором попиту, який набуває особливої актуальності в умовах інфляції. Очікування підвищення цін у майбутньому спричиняють зростання попиту в поточному періоді за інших рівних умов, крива попиту зміщується праворуч, і навпаки — за умови очікування майбутнього зниження цін. Аналогічною є реакція споживачів в очікуванні підвищення або зниження доходу.

З урахуванням нецінових детермінант попиту функція попиту може бути представлена формулою: QD = f(P, ND), де ND — нецінові детермінанти попиту [6].

2. Сутність і чинники пропозиції. Закон пропозиції

Пропозиція (англ. — supply) — це кількість товарів та послуг, що може бути доставлена на ринок та запропонована до продажу при певному рівні цін, за визначений проміжок часу за інших однакових умов. Серед чинників, які впливають на бажання виробити і продати товар, визначну роль відіграють (окрім безпосередньо ціни товару):

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним законом — законом пропозиції. Пропозиція стосується насамперед економічної діяльності виробників, тобто основних суб'єктів конкурентної боротьби. Отже, процесом-причиною закону пропозиції виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати. Цей процес тісно пов'язаний з певною масою товарів, послуг, що пропонується споживачам.

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів і послуг підприємець одержує менше коштів від реалізації, і навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше. Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції, на відміну від закону попиту, існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує виробників змінювати тактику. Насправді витрати виробництва не змінились, але цю саму масу товарів і послуг через зниження ціни продано дешевше. Різниця між сумою реалізації та витратами виробництва зменшилась, отже, виробник одержав менший прибуток. Норма прибутку знизилась. Це досить серйозний привід для оцінки доцільності виробництва цього виду товару.

Якщо зафіксувати на незмінному рівні всі чинники, крім ціни товару, то матимемо функцію пропозиції.

Qs = f(P), де Qs — обсяг пропозиції товару за певний час, P — ціна цього товару.

Якщо ціна буде вищою, то і виробники готові запропонувати більшу кількість товару. ЗАКОН ПРОПОЗИЦІЇ, чи II закон економіки, наголошує: зі збільшенням ціни товару обсяг його пропозиції збільшується [7].

Пряму залежність між ціною та пропозицією теоретично можна пояснити принаймні двома ефектами:

• Ефект пропозиції ресурсів на користь виробництва товару з вищою ціною. Адже вища ціна — це більша виручка від реалізації і більший прибуток. Останній дає змогу удосконалити виробництво, впроваджувати нові технології.
• Ефект залучення до використання гірших ресурсів.

Розглянемо значення коефіцієнта еластичності пропозиції на графіку, де показано лініями ділянку функції пропозиції (S), еластичність якої в точці С ми хочемо визначити. Для цього застосуємо геометричний метод:

Основними факторами, що впливають на еластичність пропозиції за ціною, є:

1. Час. Коли ціна на продукт зростає, виробники хочуть продати якомога більше його одиниць. Для цього потрібно розширити виробництво, що вимагає певного часу. Наприклад, якщо зросла ціна на цукор, розширення посівних площ цукрових буряків, з яких він виробляється, зможе забезпечити збільшення виробництва цукру не швидше, ніж через рік. Отже, з перебігом часу еластичність пропозиції зростає. Процес збільшення пропозиції містить кілька періодів:

а) миттєвий період. У перший день підвищення ціни на продукт його пропозиція абсолютно нееластична. Крива пропозиції має вигляд вертикальної прямої і не змінюється зі зміною ціни. Продавці впродовж дня здебільшого не зможуть доставити на ринок ту кількість продукту, що є на складах, не говорячи вже про розширення виробництва;

б) короткостроковий період. Протягом кількох тижнів після підвищення ціни пропозиція має низьку еластичність. Виробники, впевнившись у зміні ціни, максимально збільшать виробництво, використовуючи всі свої резерви;

в) довгостроковий період. Через певний час пропозиція стає достатньо еластичною, бо виробники побудували нові приміщення, ввели в дію нове устаткування, розробили нові технології. Виробництво розширилось завдяки використанню старих і нових потужностей.

2. Вартість розширення виробництва. Якщо фірма виробляє технологічно складний продукт, розширення його виробництва обійдеться дуже дорого. Тому навіть за значного підвищення ціни на цей продукт небагато фірм погодиться на збільшення його виробництва. Зрозуміло, що еластичність пропозиції такого продукту невисока.

3. Можливості й вартість зберігання продукту. Коли ціна на продукт знижується, перед фірмою постає дилема: продавати продукт за низькими цінами чи вилучити продукцію з ринку на склад. Рішення залежить від того, як довго може зберігатися цей продукт, яка вартість його складування. Якщо фірми мають гарні й недорогі склади і продукт можна довго зберігати, еластичність пропозиції підвищується.

4. Взаємозамінюваність ресурсів у виробництві. Якщо працю, землю чи капітал, що використовують як вихідні фактори, можна швидко перемістити з виробництва одного продукту на виробництво іншого, еластичність пропозиції такого продукту висока. Еластичність пропозиції злакових загалом нижча, ніж конкретного злаку, наприклад жита. Річ у тім, що і землю, і працю, і устаткування дуже легко перемістити з виробництва жита на виробництво іншого злаку, наприклад пшениці, в той час як перехід з виробництва зернових на будь-яке інше виробництво, наприклад молока, складніший.

Крива пропозиції, по суті, є ілюстрацією дії закону пропозиції, тобто за інших однакових умов, чим вища ціна товару, тим більше їх може бути вироблено і запропоновано до продажу на ринку. Рух кривої донизу від точки А до точки В означає зниження товарного обміну на ринках під впливом зниження цін на ці товари.

Еластичність пропозиції товарів характеризує відносні зміни цін товарів та кількості їх, запропонованої до продажу.

Інтенсивність цих змін неоднакова. Вона може показувати загальну сукупну еластичність пропозиції, стосуватися пропозиції одиничної еластичності (за якої 1 відсоток збільшення ціни товарів зумовлює збільшення на 1 відсоток пропозиції їх для продажу на ринку).

При нееластичній пропозиції збільшення ціни не має будь-якого впливу на збільшення кількості товарів, що пропонується до продажу.

Еластичність пропозиції сприяє встановленню так званої нормальної ціни рівноваги (тобто рівноважної ціни) [9].

3. Співвідношення попиту і пропозиції. Рівноважна ціна

Політична економія, що обслуговувала адміністративно-командну систему, вважала, що ринкова економіка в умовах капіталізму має хаотичний характер розвитку.

Насправді ж ринкова економіка здатна до саморегулювання. Воно відбувається під впливом вільної конкуренції, постійної зміни цін, регулювання економічних процесів на основі співвідношення попиту і пропозиції.

Хоча в ринковій економіці можливі прорахунки, але по кожному товару встановлюється певний рівень ціни на основі рівноваги попиту і пропозиції. Діє система саморегулювання. У кожний певний момент виникає конкретна рівновага між попитом і пропозицією. І ця рівновага досить ефективна.

Поняття "ринок" використовується у різних значеннях. Так, практично у кожному населеному пункті є місце, яке називають ринком: мешканцям відомо, що там відбуваються регулярні зустрічі продавців та покупців. Ринок — це спосіб взаємодії економічних суб'єктів, що базується на ціновій системі та конкуренції. Це особливий механізм координації економічних дій.

Ринковий зв'язок між продавцями та покупцями має ряд рис:

Рівноправне положення учасників — ні продавець, ні покупець не повинні мати можливість позаекономічного примушення контрагента до відносин обміну.

Використання принципу економічної вигоди в якості головного критерію доцільності вступу в ринкові зв'язки — обмін повинен бути вигідним: кожен намагається здійснити угоду з можливо найбільшою вигодою для себе; краще здійснити угоду з меншою вигодою, ніж взагалі відмовитися від неї.

Повна економічна відповідальність учасників за свої дії.

Правові гарантії та правова захищеність з боку держави.

Ринок виконує ряд важливих функцій:

1. Доведення кінцевої продукції до споживача.

2. Забезпечення виробництва ресурсами.

3. Встановлення відповідності виробленого продукту та витрат на нього суспільними потребами.

4. Розподіл ресурсів і кінцевих товарів.

5. Узгодження інтересів продавця та покупця, координація їх дій.

Саме через цю функцію здійснюються і всі інші.

Сили попиту і пропозиції взаємодіють через ринок, щоб встановлювати рівноважну ціну, або ринкову рівновагу. Ринкова рівновага настає за такої ціни і кількості товару, коли сили попиту і пропозиції урівноважені. У цій точці кількість товару, яку покупці хочуть купити, якраз дорівнює тій кількості, яку виробники хочуть продати. У стані рівноваги ціна і кількість товару перебуватимуть доти, доки інші фактори залишатимуться без змін.

Ціну одиниці товару, за якою співпадають обсяг попиту з обсягом пропозиції, називають ціною рівноваги чи ринкоочисною. Це означає, що всі замовлення з боку покупців будуть задоволені.

При встановленні такої рівноваги випуск продукції досягає економічно доцільного рівня, витрати чинників виробництва — мінімального. В результаті, як дотепно зауважує П. Самуельсон, людям, які люблять яблука, ніхто не пропонує апельсини, і навпаки [10].

Автором теорії загальної рівноваги є відомий швейцарський економіст Леон Вальрас (1834–1910), професор Лозаннського університету, за походженням француз. Він був одним із засновників теорії граничної корисності. Однак особливо став відомим як автор теорії рівноваги. Своє відкриття він зробив на основі математичних висновків.

Леон Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції і попиту. Вільна конкуренція забезпечує встановлення ціни рівноваги.

Рівноважна ціна — це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і пропозиції однакові, немає ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не містить у собі тенденції до зростання або до зниження обсягів виробництва.

Поряд з такими категоріями, як товар і гроші, ринковій економіці притаманні попит, пропозиція та їх рівновага.

Рішення (бажання) покупців придбати товар є попитом. Рішення (бажання) продавців продати товар називають пропозицією (або пропонуванням).

Серед багатьох чинників, які можуть вплинути на попит, найголовнішими є економічні: ціна даного товару, ціни інших товарів, доходи покупців, смаки та уподобання покупців, очікування та кількість покупців тощо.

Якщо зафіксувати всі фактори, крім ціни нашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити дію інших факторів, то матимемо залежність, що називають функцією попиту від ціни. Записати це можна так:

Qd = f(p),

де Qd — обсяг попиту, кількість певного товару, що його готові придбати покупці за певну ціну; p — ціна цього товару. Чим вища ціна на товар, тим менша величина попиту, і, навпаки, чим менша ціна, тим більша величина попиту. Цю залежність називають законом попиту. Проілюструвати цей закон можна за допомогою кривої попиту (на мал. 1 крива D).

При зниженні ціни товару від 5 до 2 грн. обсяг попиту зріс від 2 до 4 одиниць [11].

Ринкова пропозиція — готовність виробників продавати даний товар, або це кількість товару, яку продавці готові продати за даною ціною.

Серед чинників, які впливають на бажання продати, визначальну роль відіграють такі, як ціна даного товару, ціни інших товарів, застосовувана технологія, податки, дотації виробникові, кількість продавців тощо.

Якщо зафіксувати на незмінному рівні всі фактори, крім ціни даного товару, то матимемо функцію пропозиції, яку можна зобразити так:

Qs = f(p),

де Qs — обсяг пропозиції товару за певний час; p — ціна цього товару.

Якщо ціна вища, то на ринку пропонується більша кількість товару. Обсяг пропозиції даного товару перебуває в прямій залежності від ціни цього товару. Таку залежність називають законом пропозиції. Проілюструвати цей закон можна за допомогою кривої на мал. 2.

При зростанні ціни від 1 до 3,5 грн. обсяг пропозиції зріс від 2 до 4 одиниць товару.

Ринковою рівновагою називають ситуацію, за якої обсяг пропозиції і попиту, тобто наміри покупців і продавців, збігаються. Ринкова рівновага зображується перетином кривих попиту та пропозиції. Точку їх перетину називають точкою ринкової рівноваги, ціну при цьому — рівноважною ціною, а обсяг попиту та пропозиції, які збігаються, — рівноважною кількістю продукції на ринку.

Графічне зображення ринкової рівноваги зображено на мал. 3. Е — точка рівноваги, Ро — рівноважна ціна, Qo — рівноважна кількість продукції.

В умовах, коли обсяг попиту збігається з обсягом пропозиції, ринкова ціна збігається з рівноважною. Коли попит зростає (зменшується) при незмінній пропозиції, ціни на даний товар зростають (зменшуються). Коли ж пропозиція зростає (зменшується) при незмінному попиті, ціни на товар зменшуються (зростають).

Якщо ціна встановлюється на рівні, який перевищує ціну рівноваги, пропозиція перевищує попит, і виникає надлишок продукту. Коли ж ціна нижча, ніж ціна рівноваги, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит товару.

Вища ціна спонукатиме виробників збільшувати обсяги виробництва. Більша ж пропозиція створить проблему, як реалізувати свій товар. Продавці, конкуруючи між собою, почнуть знижувати ціну. Дефіцит також створить проблему, як придбати товар. Споживачі, конкуруючи між собою, почнуть пропонувати вищу ціну.

Механізм ринкової конкурентної ціни є тим реальним інструментом, що, незважаючи на можливі відхилення, повертає ціну до такого рівня, який врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального розподілу ресурсів, є засобом саморегулювання відносин покупців і продавців [12].

Автором теорії загальної рівноваги є відомий швейцарський економіст Леон Вальрас, професор Лозанського університету. Він був одним із засновників теорії граничної корисності. Однак особливо став відомим як автор теорії рівноваги. Своє відкриття зробив на основі математичних висновків.

Л. Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки є можливість встановлення рівноваги на основі співвідношення пропозиції та попиту. Постулатами теорії рівноваги Л. Вальраса є такі:

1. Зміни цін впливають на попит і пропозицію і навпаки: зміна попиту впливає на пропозицію. Отже, їхній взаємозв'язок впливає на встановлення рівноваги.
2. Рівноважна ціна встановлюється в результаті конкуренції, співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чинників.
3. Загальна рівновага здійснюється щодо всіх товарів. Це пояснюється тим, що потреба у цьому товарі залежить від наявності інших товарів. Наприклад, споживання м'яса залежить від наявності кави.
4. Рівновагу характеризує, як правило, мінова вартість. Мінова цінність товарів — це рівень економічної рівноваги. В умовах конкуренції діють механізми, які усувають диспропорції та встановлюють таку мінову вартість, що ґрунтується на ціні рівноваги. В умовах диспропорції зберігаються.
5. Рівновага досягається на основі дії всіх учасників ринку.
6. Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень задоволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів).
7. Попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а й від цін на інші товари. Наприклад, зростання цін на деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту на періодичні видання. Багато людей відмовляються від передплати на газети і журнали. Різко скоротилися їх тиражі.
8. Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки дорівнює за вартістю сумі всіх проданих ним товарів і послуг (і послуг праці).
9. Ринок безперервно здійснює "пошук" так званих рівноважних цін.
10. Конкуренція — це важливий чинник встановлення рівноваги (через ціни). Існуючі цінові сигнали регулюють ринок; з допомогою них досягається рівновага.
11. Для рівноваги потрібен ринковий механізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому. Так звана планова система [13].

Висновки

Аналіз попиту і пропозиції показує, як ринковий механізм розв'язує тріаду економічних проблем: що, як і для кого виробляти. Він демонструє, як "голосування" грошима встановлює ціни і кількість різних товарів.

Крива попиту відображає зв'язок між величиною попиту та ціною певного товару за інших однакових умов. Майже всі товари підлягають закону спадного попиту. Коли змінюються деякі фактори: доходи споживачів, смаки та уподобання, кількість населення або ціни на споріднені товари та інше, крива попиту переміщується.

Крива пропозиції відбиває зв'язок між кількістю товару, яку виробники хочуть продати за інших однакових умов, і ціною цього товару. Величина пропозиції прямо залежить від ціни. На пропозицію впливають й інші фактори, що відмінні від власної ціни товару (вартість виробництва, вартість ресурсів, податки та інше).

Рівновага попиту і пропозиції на конкретному ринку досягається за ціни, за якої сили попиту і пропозиції зрівноважені. Рівноважна ціна — ціна, за якої величина попиту дорівнює величині пропозиції.

Конкурентно встановлені ціни розподіляють обмежену пропозицію товарів між тими, хто має потребу і відповідну суму грошей.

Правильне визначення оптимальних обсягів виробництва з урахуванням потреб споживачів допомагають досягти рівноваги, яка так необхідна на будь-якому ринку, бо забезпечує прибуток виробникам та задоволення потреб споживачів. У сучасних економічних умовах для української економіки питання ціноутворення, дослідження попиту та визначення пропозиції, а також грамотна державна політика щодо встановлення "стелі цін", впровадження податків або їх скасування є запорукою економічного зростання.

Список використаної літератури

1. Білецька Л. В. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник / Л. В. Білецька, Л. В. Білецький, В. І. Савич; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 651 с.

2. Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / Степан Дзюбик, Ольга Ривак. — К.: Знання, 2006. — 481 с.

3. Дратвер Б. Економічна теорія: Навчальний посібник / Борис Дратвер, Наталія Пасічник; Мін-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. пед. ун-т ім. В. К. Винниченка. — Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. — 256 с.

4. Економічна теорія: Підручник / В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін.; За ред. В. М. Тарасевича; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 779 с.

5. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич та ін.; За ред. В. Д. Базилевича. — 3-тє вид., доп. і перероб. — К.: Знання-Прес, 2004. — 615 с.

6. Економічна теорія. Політекономія: Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич, Надія Гражевська; За ред. В. Д. Базилевича. — 6-те вид., доп. і перероб. — К.: Знання-Прес, 2007. — 719 с.

7. Крупка М. Основи економічної теорії: Підручник / Михайло Крупка, Петро Островерх, Сергій Реверчук; Львівський нац. ун-т ім. І. Франка. — К.: Атіка, 2001. — 343 с.

8. Лановик Б. Економічна теорія: Курс лекцій / Богдан Лановик, Микола Лазарович. — 6-те вид., стереотип. — К.: Вікар, 2006. — 405 с.

9. Мочерний С. Економічна теорія для менеджерів: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Степан Мочерний, В. М. Фомішина, О. І. Тищенко. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. — 624 с.

10. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник / Відповідальний ред. Г. Н. Климко. — 5-те вид., виправлене. — К.: Знання-Прес, 2004. — 614 с.

11. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / В. О. Білик, О. І. Гойчук, М. М. Гузик та ін.; За ред. В. О. Білика, П. Т. Саблука. — К.: Інститут аграрної економіки, 1999. — 466 с.

12. Основи економічної теорії: Навч. посібник / Авт. кол.: В'ячеслав Алєксєєв, Ольга Андрусь, Марина Вербицька та ін.; За заг. ред. Петра Круша, Валентини Депутат, Світлани Тульчинської. — К.: Каравела, 2007. — 447 с.

13. Основи економічної теорії: Підручник / В. Г. Федоренко, Ю. М. Ніколенко, О. М. Діденко та ін.; За наук. ред. В. Г. Федоренка; М-во освіти і науки України. — К.: Алерта, 2005. — 510 с.

14. Предборський В. А. Економічна теорія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В. А. Предборський, Б. Б. Гарін, В. Д. Кухаренко; Під ред. В. А. Предборського. — К.: Кондор, 2003. — 491 с.

15. Рудавка С. І. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / С. І. Рудавка, Л. Б. Ольшевський; За ред. С. І. Рудавки. — 3-є вид., перероб. і доп. — Вінниця: Тезис, 2003. — 340 с.

16. Уразов А. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / Анатолій Уразов, Петро Маслак, Ірина Саух; Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП. — К.: МАУП, 2005. — 323 с.