Розвиток профспілок в Україні

Вступ

Профспілки є ключовим елементом громадянського суспільства, покликаним відстоювати права та свободи громадян у сфері трудових відносин. Особливо значущою ця функція стає в період розбудови демократії та ринкової економіки в Україні. Формування дієвих і впливових профспілкових організацій, здатних надійно захищати інтереси працівників, є обов'язковою ознакою цивілізованої держави, до якої прагне наша країна.

Сьогодні профспілковий рух в Україні проходить непростий етап свого становлення та пошуку власного місця в новій системі соціально-економічних і політичних координат. Відбувається трансформація традиційних профспілок, а паралельно з цим виникають нові, так звані вільні чи альтернативні, професійні об'єднання.

Складні та іноді суперечливі тенденції розвитку профспілкового руху, а також непростий процес налагодження взаємодії між профспілками, державою та роботодавцями в рамках соціального партнерства потребують ретельного аналізу та активного громадського обговорення.

Головною метою створення професійних спілок є представництво та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів їхніх членів.

1. Роль профспілок у соціально-трудових відносинах

Як свідчить історичний досвід, у кожній країні на певному етапі суспільного розвитку виникають професійні об'єднання трудящих. Профспілка — це масове самоврядне громадське об'єднання працівників певної галузі чи суміжних галузей, або професійної групи, створене для захисту та представництва їхніх соціальних інтересів.

Поява профспілок зумовлена зростанням кількості найманих працівників та їхньою концентрацією на великих підприємствах, що породило необхідність об'єднання для захисту власних інтересів. Усвідомивши цю потребу, працівники почали об'єднуватися, і найпростішою та найдоступнішою формою такого об'єднання стала профспілка. Рівень розвитку профспілкового руху є показником організованості та свідомості трудящих у державі.

Серед багатьох організацій, створених працівниками, профспілки вирізняються певними особливостями:

• Це наймасовіше об'єднання, для вступу в яке не потрібні жодні попередні умови.
• Це організація, яка за своїми інтересами найбільш наближена до економіки та виробництва, де реалізуються корінні інтереси трудящих.
• Профспілки виникали як відповідь на погіршення соціально-економічного становища працівників [5, c. 17-18].

У сучасному профспілковому русі України можна виокремити такі явища:

• Традиційні (офіційні) профспілки, що об'єднують близько 40 галузевих організацій. Вони є найчисельнішими та були масово створені в 30-ті роки як опора радянському адміністративному режиму.
• Альтернативні профспілки демократичного спрямування, які з'явилися на хвилі масових страйків на початку 90-х років. З часом вони можуть зрівнятися за чисельністю з традиційними.
• Місцеві профспілки, що не входять до жодного з об'єднань. Вони нечисленні та зазвичай діють у межах одного міста чи регіону.
• Профспілки працівників недержавного сектору економіки, які часто захищають інтереси підприємців, а не найманих працівників.

Незважаючи на відсутність єдності в профспілковому русі, їхня роль у суспільному розвитку має зростати. Зростання безробіття, інфляція та майнове розшарування сприятимуть зацікавленості широких верств населення у збереженні та зміцненні профспілок, адже вони є єдиною доступною організацією, що вирішує повсякденні проблеми трудящих.

Для належного представництва та захисту прав членів профспілок на різних рівнях договірного регулювання трудових відносин, профспілки можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських або всеукраїнських.

Первинними вважаються профспілки, що діють на підприємстві, в установі, організації чи навчальному закладі, або ж об'єднують членів, які самостійно забезпечують себе роботою чи працюють у різних роботодавців, зокрема у фізичних осіб.

Місцевий статус мають профспілки, що об'єднують не менше трьох первинних організацій у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району, села) або налічують не менше 9 членів, які працюють на різних підприємствах чи в установах.

Обласний статус надається профспілкам, організаційні ланки яких присутні в більшості адміністративно-територіальних одиниць області, міст Києва та Севастополя, або які об'єднують більшість членів профспілки певної професії чи галузі в цих регіонах.

Регіональний статус мають профспілки, що діють у більшості адміністративно-територіальних одиниць двох або більше областей.

Статус всеукраїнської профспілки визначається за однією з таких ознак:

1. Наявність організаційних ланок у більшості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених частиною другою статті 133 Конституції України.
2. Наявність організаційних ланок у більшості регіонів, де розташовані підприємства певної галузі, та об'єднання не менше третини членів профспілок цієї галузі або певного фаху.
3. Об'єднання більшості членів профспілки, які працюють за певною професією чи фахом в Україні.

Статус республіканських профспілок Автономної Республіки Крим визначається за тими ж ознаками, що й для всеукраїнських, але стосовно території АРК [1, c. 73-75].

Всеукраїнські профспілки мають право без спеціального дозволу використовувати у своїй назві слово "Україна" та похідні від нього.

Для реалізації своїх повноважень, передбачених Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», члени виборних органів профспілкових організацій та їхні повноважні представники мають право:

• Безперешкодно відвідувати та оглядати робочі місця на підприємствах, в установах чи організаціях, де працюють члени профспілок.
• Вимагати та отримувати від власника або уповноваженого ним органу документи, відомості та пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів і дотримання трудового законодавства.
• Безпосередньо звертатися в усній або письмовій формі до власника чи посадових осіб з профспілкових питань.
• Перевіряти роботу закладів торгівлі, громадського харчування, охорони здоров'я, дитячих закладів, гуртожитків, транспортних підприємств та підприємств побутового обслуговування, що належать або надають послуги підприємству, де працюють члени профспілок.
• Розміщувати власну інформацію в приміщеннях і на території підприємства в доступних для працівників місцях.
• Перевіряти розрахунки з оплати праці та державного соціального страхування, а також використання коштів на соціальні, культурні заходи та житлове будівництво.

Професійні спілки та їхні об'єднання є незалежними у своїй діяльності від органів державної влади, місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій та політичних партій, і не підзвітні їм [4, c. 3-6].

Профспілки самостійно організовують свою роботу, проводять збори, конференції, з'їзди та інші заходи, що не суперечать законодавству.

Профспілки здійснюють представництво та захист трудових і соціально-економічних прав своїх членів в органах державної влади, місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями та іншими об'єднаннями громадян.

У питаннях колективних інтересів працівників профспілки представляють та захищають їх незалежно від членства в профспілці.

Щодо індивідуальних прав та інтересів своїх членів, профспілки здійснюють їх представництво та захист у порядку, визначеному законодавством та їхніми статутами.

Профспілки мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також до міжнародних судових установ.

Представництво інтересів членів профспілки у відносинах з роботодавцями та органами влади здійснюється на основі системи колективних договорів та угод, а також відповідно до законодавства [2, c. 72].

2. Розвиток профспілок у незалежній Україні

Після проголошення незалежності України, 6 жовтня 1990 року, було створено Федерацію незалежних профспілок України, яка стала правонаступницею Української республіканської ради профспілок. Декларацію про заснування Федерації підписали 25 республіканських галузевих профспілок та 24 регіональні міжсоюзні профоб'єднання.

Федерація професійних спілок України (ФПУ) є найчисельнішим профспілковим об'єднанням в Україні, налічуючи понад 10 мільйонів членів. До її складу входять 44 всеукраїнські профспілки та 26 територіальних об'єднань організацій профспілок.

Метою діяльності ФПУ є вираження та представлення інтересів організацій-членів, координація їхніх колективних дій, а також захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади, місцевого самоврядування та у відносинах з роботодавцями (Стаття 8 Статуту ФПУ).

Основними завданнями ФПУ є: захист трудових та соціально-економічних прав членів профспілок; соціальний захист членів профспілок та їхніх сімей; відстоювання духовних і соціально-культурних прав; правовий захист; посилення впливу на політичне життя та формування громадянського суспільства; вдосконалення системи соціального партнерства; розвиток співпраці з іншими профспілками; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; зміцнення ФПУ як найбільшого представницького профцентру України; поглиблення міжнародних зв'язків [3, c. 19-20].

Федерація профспілок України активно утверджується на міжнародній арені як найбільш представницький національний профцентр. Міжнародна діяльність ФПУ здійснюється відповідно до програмних і статутних документів, а головним завданням є поглиблення діалогу з міжнародними та національними профцентрами на принципах взаємної поваги, взаємодопомоги та рівноправ'я.

ФПУ підтримує зв'язки з профцентрами країн СНД, Бельгії, Болгарії, В'єтнаму, Данії, Ізраїлю, Кіпру, Китаю, Польщі, Румунії, Сербії, Словенії, Угорщини, Франції та інших держав.

Значна увага приділяється співробітництву з Міжнародною організацією праці (МОП). ФПУ бере участь у заходах МОП, розробці важливих конвенцій, відстоюючи позицію профспілок у відповідних комітетах, а також використовує можливості МОП для експертної оцінки законодавчих проектів, що розглядаються у Верховній Раді України.

Федерація активно співпрацює із Загальною конфедерацією профспілок у питаннях соціального захисту трудящих, підтримує постійні стосунки з представництвами Всесвітнього банку та Міжнародного валютного фонду. У грудні 2005 року ФПУ ввійшла до складу Міжнародної конфедерації вільних профспілок (МКВП), що відкрило нові можливості для розвитку міжнародного співробітництва та сприяло подальшій інтеграції українських профспілок у міжнародний рух.

Законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян", Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Кодексу законів про працю України та інших нормативно-правових актів.

Закони та інші нормативно-правові акти не можуть бути спрямовані на обмеження прав і гарантій діяльності профспілок, передбачених Конституцією України, крім випадків, передбачених частиною другою статті 3 цього Закону.

Закон України "Про об'єднання громадян" застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено спеціальним Законом.

Якщо міжнародними договорами, угодами чи конвенціями, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, передбачено вищий рівень гарантій діяльності профспілок, то застосовуються норми міжнародного договору [7, c. 10-12].

Висновки

Профспілки — це добровільні організації, що об'єднують трудящих у виробничій та невиробничій сферах для захисту соціально-економічних прав та інтересів своїх членів. Вони виникли в країнах Західної Європи та США наприкінці 18 століття як суспільства взаємодопомоги.

Незалежні профспілки створювалися як робітничі утворення вищого організаційного рівня порівняно зі страйковими комітетами. Це відповідало переходу від стихійних заворушень до постійної, систематичної та різноманітної боротьби найманих працівників за свої права, що включає страйки, колективні переговори, укладення договорів, судові позови, пошук політичних партнерів, участь у виборчих кампаніях та звернення до міжнародних інституцій. Важливою формою такої боротьби стала взаємна солідарна підтримка незалежних профспілок різних галузей.

У перші роки незалежності України тривав інтенсивний пошук оптимальних шляхів консолідації незалежного профспілкового руху. Не всі спроби виявилися вдалими, однак той період дав чимало прикладів ефективності спільних зусиль.

Список використаної літератури

1. Бут М. Профспілки незалежної України: реалії та перспективи // Національна безпека і оборона. -2001. -№ 8. - С. 73-77
2. Коліушко І. Перспективи профспілкового руху в Україні в нових економічних умовах // Національна безпека і оборона. -2001. -№ 8. - С. 69-72
3. Осовий Г. Профспілковий рух в Україні : нова соціальна роль, стан та перспективи розвитку // Україна: аспекти праці. -2001. -№ 8. - С. 18-26
4. Осовий Г. Профспілковий рух в Україні : нова соціальна роль, стан та перспективи розвитку Україна: аспекти праці. -2002. -№ 1. - С. 3-9
5. Осовий Г. Профспілковий рух в Україні: нова соціальна роль, пошук оптимальної моделі організаційних структур // Україна: аспекти праці. -1998. -№ 8. - С. 17-23
6. Профспілковий рух в Україні: стан, проблеми, перспективи: Аналітична доповідь УЦЕПД // Національна безпека і оборона. -2001. -№ 8. - С. 2-61
7. Стоян О. Профспілковий рух в умовах утвердження незалежності України // Профспілки України. -2002. -№ 5. - С. 10-17