Роль менеджерів Вашої організації в забезпеченні успіху її діяльності на ринку

Вступ

У практичній діяльності для позначення процесу координації роботи людей застосовують низку термінів, зокрема «управління», «менеджмент», «адміністрування» та «керування». Головна мета цієї роботи полягає у визначенні ролі менеджерів у процесі підвищення ефективності виробництва. Для досягнення цієї мети необхідно розглянути мистецтво управління загалом, проаналізувати вплив різних стилів керівництва на результативність управлінської діяльності, а також окреслити ключові аспекти, через які менеджер може впливати на зростання виробничих показників. Варто підкреслити, що ефективність управління відображає співвідношення між вкладеними ресурсами, отриманими результатами та поставленою метою. Оскільки кожна організація прагне до розвитку, підвищення ефективності є її природною метою. Таким чином, поняття «ефективне управління» тісно пов'язане зі здатністю менеджера впливати на покращення виробничих процесів, і в цій роботі обидва ці поняття розглядаються у взаємозв'язку.

1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Туристичне підприємство «Комор» було засноване власником на підставі заяви та відповідно до Закону «Про підприємництво». Юридична адреса компанії: м. Київ, вул. Шевченка, 7. Підприємство набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації. У своїй діяльності воно керується чинним законодавством України та власним статутом. Компанія має самостійний баланс, власну печатку, штампи, відкриті рахунки в банківських установах, а також необхідні бланки та реквізити. Відповідальність за своїми зобов'язаннями підприємство несе в межах майна, що йому належить, згідно з нормами чинного законодавства.

Основною метою діяльності підприємства є отримання прибутку. Предметом діяльності виступає широкий спектр послуг, зокрема:

• надання туристичних послуг, включаючи індивідуальні тури до країн Європи, організацію поїздок до Західної та Південної Європи, візову підтримку в країнах Шенгенської угоди, дитячі тури та допомогу в підготовці документів для оформлення віз;
• страхові послуги для осіб, які виїжджають за кордон;
• організація навчальних програм за кордоном;
• сприяння у працевлаштуванні та еміграції за кордон;
• пасажирські перевезення як територією України, так і за її межами;
• організація готельного бізнесу;
• будівництво баз відпочинку;
• послуги перекладачів та переклади з іноземних мов;
• рекламна діяльність та маркетинг;
• організація курсів з вивчення іноземних мов.

Менеджери — це особи, які відповідають за досягнення результатів через зусилля інших людей, що працюють як індивідуально, так і у складі груп чи організацій. У будь-якій організації менеджер виконує певну роль, яку можна визначити як набір правил поведінки, що відповідають конкретній посаді чи установі. Хоча особистість може впливати на манеру виконання ролі, її зміст залишається незмінним.

Вищим органом управління підприємства є засновник, який призначає та звільняє керівника. Управління поточною діяльністю здійснює керівник на контрактній основі. Він самостійно вирішує питання, що не входять до компетенції засновника, та має право укладати колективну угоду.

За класифікацією Мінцберга, існує десять управлінських ролей менеджера, які поділяються на три категорії:

1. Міжособові ролі: головний керівник, лідер, зв'язкова ланка.
2. Інформаційні ролі: отримувач інформації, розповсюджувач інформації, представник.
3. Ролі, пов'язані з прийняттям рішень: підприємець, ліквідатор порушень, розподілювач ресурсів, ведучий переговори.

Ці ролі виконуються керівниками залежно від їхнього рангу та ситуації. Крім того, обов'язки менеджера можна умовно поділити на три групи: контроль за стосунками в колективі (керуючі та зв'язкові функції), розподіл інформації (отримання, моніторинг та поширення даних) та ухвалення рішень (врегулювання конфліктів та контроль над ситуацією).

2. Ефективність і якість діяльності менеджера

Менеджер — це керівник, наділений повноваженнями та відповідальністю, що відповідають його посаді. На якість його роботи впливають трудові відносини в колективі та відносини власності. Управління трудовими відносинами ускладнюється через непостійний рівень активності працівників, їхнє прагнення до самореалізації та питання сумісності. Одним із ключових завдань менеджера є забезпечення ефективної співпраці працівників у групі. Складність, пов'язана з відносинами власності, полягає в їхньому постійному розвитку. Обидва ці фактори впливають на мотивацію працівників та вимагають відповідної трансформації методів управління.

Існує принципова відмінність між підприємцем-власником та менеджером-найманим працівником: підприємець ризикує своїм майном, тоді як менеджер — лише власним заробітком. Однак обох об'єднує те, що вони керують колективом в умовах ринкової економіки. Роль менеджера полягає в забезпеченні розвитку підприємства через аналіз можливих напрямків, виявлення та вирішення протиріч у виробничій діяльності та суспільних відносинах. Умовами ефективного менеджменту є результативність зовнішніх зв'язків, розвинена комунікаційна система та сприятливий соціально-психологічний клімат.

Для успішної роботи менеджер повинен мати високу професійну підготовку. Регулярна атестація дозволяє підтримувати його професійний рівень та впливає на конкурентоспроможність організації та її продукції. Оцінка ефективності менеджменту передбачає аналіз роботи управлінського апарату, що дозволяє визначити результативність управлінських структур, якість виконуваної роботи, розвиненість партнерських відносин, соціально-психологічний клімат, імідж та ділову культуру організації.

Особливу увагу при оцінці діяльності менеджера слід приділяти внутрішній атмосфері та якості зовнішніх зв'язків, оскільки витрати на їхню організацію складно визначити у грошовому вираженні, і вони значною мірою залежать від особистості керівника. Результати роботи менеджера оцінюються не лише з точки зору прибутковості, але й безпеки для навколишнього середовища та людини. Оцінка може проводитися вищестоящим керівництвом, експертними комісіями, незалежними центрами, колегами чи підлеглими з використанням тестів, ділових ігор, співбесід та аналізу виконаної роботи. Джерелами оцінки є статистичні матеріали, звіти, накази, експертні оцінки та прогнози. За результатами атестації розробляються рекомендації щодо підвищення ефективності роботи менеджера та планування його кар'єри [5, c. 159-161].

3. Роль і місце менеджера в системі управління організацією

Аналізуючи зміст управлінської роботи, можна виявити спільну рису — ролі керівника. За визначенням Мінцберга, роль — це набір певних правил поведінки, що відповідають конкретній установі чи посаді. Подібно до того, як герої вистави мають свої ролі, що визначають їхню поведінку, менеджери обіймають посади керівників організаційних підрозділів, що формує їхню службову поведінку. Особистість може впливати на характер виконання ролі, але не на її зміст. Мінцберг виділяє 10 ролей, які керівники виконують у різні періоди, класифікуючи їх у три категорії: міжособові, інформаційні та ролі щодо прийняття рішень. Ці ролі не є незалежними, вони взаємодіють, створюючи єдине ціле.

Міжособові ролі випливають із повноважень і статусу керівника та охоплюють сферу взаємодії з людьми. Вони роблять керівника центром зосередження інформації, що дозволяє йому виконувати інформаційні ролі та діяти як центр обробки інформації. Беручи на себе ці ролі, керівник може виконувати ролі, пов'язані з прийняттям рішень: розподіл ресурсів, ведення переговорів тощо. Усі десять ролей разом визначають обсяг і зміст роботи менеджера незалежно від характеру організації.

Вертикальний розподіл праці формує рівні управління. Керівників традиційно поділяють на три категорії: керівники нижчої ланки (операційні управляючі), середньої ланки та вищої ланки. Керівники нижчої ланки знаходяться безпосередньо над робітниками, здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань та відповідають за використання ресурсів. Їхня робота є напруженою та характеризується частими переходами між завданнями. Керівники середньої ланки координують і контролюють роботу молодших начальників, часто очолюють великі підрозділи. Вони є буфером між вищою та нижчою ланками, готуючи інформацію для прийняття рішень. Керівники вищої ланки відповідають за найважливіші рішення для організації в цілому. Їхня робота не має чіткого завершення, тому є дуже напруженою та високооплачуваною [7, c. 216-218].

Основою високої результативності підприємницьких структур є професійний характер управлінської діяльності. Професійних керівників називають менеджерами. Професор Й.С. Завадський визначає менеджера як керівника (директора, адміністратора, керуючого), який має спеціальну управлінську освіту та відповідає за розробку і прийняття рішень з організаційних питань. На відміну від спостережних органів, менеджер наділяється виконавчою владою та несе повну відповідальність за очолювану ділянку роботи. Він є представником особливої професії, а не просто юристом, економістом чи інженером. Менеджер повинен мати спеціальну підготовку та знати англійську мову, як це прийнято для деяких видів транспорту [с. 91].

Професіоналізм менеджера полягає в наявності знань і навичок у сфері менеджменту, маркетингу та організації виробництва, а також у здатності працювати з людьми в конкурентному середовищі. З розвитком ринкової економіки почали використовуватися терміни «бізнесмен» і «підприємець», які мають суттєві відмінності від менеджера. Менеджер обіймає постійну посаду та має підлеглих. Бізнесмен, як правило, не займає постійної посади та не має підлеглих; це ділова людина, яка займається підприємницькою діяльністю, бере на себе ризик і відповідає власним капіталом. Бізнесмен володіє капіталом, що знаходиться в обороті, може бути власником акцій і членом правління. Підприємець — це людина, яка бере на себе ризик, пов'язаний з організацією нового підприємства, розробкою нової ідеї, продукції чи послуг. Важливо розуміти, що «підприємець» і «менеджер» не є синонімами. Оскільки всі підприємці беруть участь у формуванні цілей і керують організацією на початку її діяльності, їх можна вважати менеджерами. Однак видатний підприємець може стати неефективним менеджером, і організації можуть розпадатися через погане керівництво, а не через погані ідеї [3, c. 163-165].

Виділяють лінійних і функціональних менеджерів. Лінійні менеджери спрямовують, координують і стимулюють діяльність учасників виробничого процесу (директор, начальники виробництв, цехів, майстри). Функціональні менеджери керують інженерно-технічними, планово-економічними, соціальними та іншими службами (головні спеціалісти, начальники відділів, бюро, керівники секторів). Функціональний керівник діє в умовах жорсткої нормативно-регульованої діяльності, використовуючи посадові інструкції та технологічні нормативи. Лінійний керівник через відсутність стандартного переліку завдань використовує особисті якості як основний засіб. Функціональний менеджер працює в рамках технологічного типу діяльності, а лінійний — у нестандартних ситуаціях. Цільова установка також різна: лінійний керівник змінює організаційні ситуації, а функціональний закріплює нормативні характеристики діяльності. Кар'єра цих типів менеджерів має свої особливості: рух у межах лінійної структури (майстер — начальник дільниці — начальник цеху — директор) формує більш рішучих керівників, а в рамках функціональної структури (інженер — керівник групи — начальник відділу — головний спеціаліст) — більш обережних, але висококваліфікованих спеціалістів.

Менеджери здійснюють функції планування, організації, інтеграції, контролю, координації та стимулювання діяльності підлеглих. Оптимальна координація всіх елементів виробничого процесу забезпечує цілісність системи, результати якої можуть перевищувати суму вкладів складових елементів (ефект синергії). Менеджерам належить вирішальна роль у прийнятті управлінських рішень, використанні ресурсів, забезпеченні життєдіяльності підприємства та досягненні цілей. Склад робіт менеджерів визначається видом підприємницької діяльності, посадою, кваліфікацією персоналу, фінансовим станом, конкурентоспроможністю, нішею на ринку та стилем роботи.

Менеджер визначає напрямок росту організації, вишукуючи можливості як усередині, так і за її межами, розробляє та запускає проекти з удосконалення, контролює їх розробку. При несподіваних порушеннях він відповідає за коректувальні дії, розподіляє ресурси та представляє організацію на переговорах. Менеджер збирає інформацію про зовнішнє та внутрішнє середовище, виступає як нервовий центр, розподіляє інформацію між підлеглими, роз'яснює політику та цілі організації, передає інформацію для зовнішніх контактів та діє як експерт [1, c. 349-352].

Менеджер є символічним главою, виконує обов'язки правового та соціального характеру, відповідає за мотивацію підлеглих, координує їхні зусилля, займається набором і підготовкою працівників, забезпечує роботу мережі зовнішніх контактів. Для успішного виконання цих ролей менеджери повинні мати спеціальні знання та вміння. Вимоги до професійної компетенції можна розділити на дві групи. Перша група — знання та вміння виконувати професійну роботу в управлінні, що включають:

• уміння обґрунтовувати та приймати рішення в умовах високої динамічності та невизначеності;
• поінформованість із питань розвитку галузі, стану досліджень, техніки, технології, конкуренції, динаміки попиту;
• здатність управляти ресурсами, прогнозувати та планувати роботу підприємства, володіння способами підвищення ефективності управління;
• уміння використовувати сучасну інформаційну технологію, засоби комунікації та зв'язку.

Друга група вимог пов'язана зі здатністю працювати з людьми та управляти самим собою. Менеджери повинні мати особистісні якості, що підсилюють довіру та повагу:

• високе почуття боргу та відданість справі;
• чесність у відносинах з людьми та довіра до партнерів;
• уміння чітко виражати свої думки та переконувати;
• поважне відношення до людей незалежно від їхнього положення в ієрархії;
• здатність швидко відновлювати фізичні та душевні сили, критично оцінювати власну діяльність.

По-перше, функції управління та ролі менеджера відрізняються ступенем масштабності опису. Функції управління є більш глобальними характеристиками, що поєднують результати виконання кількох ролей. Наприклад, функція планування передбачає використання ролей зв'язкової ланки, розповсюджувача інформації, підприємця та ведучого переговори; функція організації включає ролі зв'язкової ланки, представника, усувача проблем; функція мотивації пов'язана з ролями лідера та розподільника ресурсів; функція контролю опирається на ролі головного керівника, приймача інформації та усувача проблем.

По-друге, ролі менеджера описують сферу взаємодії керівника з іншими людьми. Управлінська роль проявляється під час взаємодії з кимось, що характерно для міжособистісних та інформаційних ролей. На відміну від цього, функція управління передбачає діяльність без контактів з іншими: роботу з документами, аналіз, побудову планів, прийняття рішень. Тому взаємодія з людьми є постійним супутником управлінської ролі, а функція управління реалізується не тільки в ході контактів.

По-третє, функції управління та ролі менеджера відбивають різні сторони процесу управління. Функції розбивають глобальну мету на чіткі підцілі, тоді як ролі відбивають варіанти способів взаємодії менеджера з людьми. Якщо функції відповідають на питання «Що ми зробимо для досягнення мети?», то ролі — на питання «Як ми взаємодіємо для досягнення мети?». Функції управління відбивають процесуальний аспект, а менеджерські ролі — інструментальний аспект управління.

Отже, роль менеджера полягає у вирішенні внутрішніх завдань та максимально ефективному використанні кращих якостей підлеглих. Він повинен вивчити індивідуальні особливості людини та зробити ставку на її сильні сторони. Це завдання має принципове значення для компанії. Роль менеджера часто недооцінюють, сприймаючи їх як лідерів, які опинилися на лаві запасних. Насправді це дві різні ролі. Менеджер виконує функції каталізатора, вміє звернути таланти людей на службу компанії та направити їх на досягнення цілей. Коли роль недооцінюють, швидкість реакції вповільнюється [6, c. 136-138].

Висновки

За час існування фірми виконано великий обсяг роботи, до якого причетні як керівництво, так і персонал. Поняття «менеджер» та «менеджмент» прийшли зі США. Менеджери з'явилися тоді, коли власники підприємств зрозуміли, що вигідніше залучати професіоналів для управління майном, ніж робити це самостійно. Талановитим фахівцям, які працюють за контрактом, власник доручив головне завдання — отримання високого прибутку.

Таким чином, в умовах ринкової економіки менеджмент — це управління організацією, націлене на отримання прибутку, що здійснюється спеціально підготовленими фахівцями-менеджерами. Менеджер — це спеціально підготовлений керівник-професіонал, який забезпечує вирішення статутних завдань організації та націлений на збільшення прибутку. Менеджери — це люди, зайняті управлінням, які зобов'язані забезпечити ефективне використання та координацію всіх ресурсів організації (сировини, матеріалів, капіталу, праці, технічних систем) для досягнення її цілей. Тому їм необхідно:

• знати, як планувати, організовувати та управляти організацією і людьми;
• знати та вміти застосовувати технологію управлінських робіт;
• знати особливості тієї організації, у якій вони працюють (її цілі, політику, історію, сильні та слабкі сторони, роль у галузі, культуру).

Список використаної літератури

1. Балабанова Л. Управління персоналом: Навчальний посібник/ Людмила Балабанова, Олена Сардак; Мін-во освіти і науки України, ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського. - К.: Професіонал, 2006. - 511 с.

2. Колпаков В. Управление развитием персонала: учбовий посібник/ Виктор Колпаков; Межрегиональная академия управления персоналом. - К: МАУП, 2006. - 709 с.

3. Крушельницька О. Управління персоналом: Навчальний посібник/ Ольга Крушельницька, Дмитро Мельничук. - 2-е вид., перероб. й доп. - К.: Кондор, 2005. – 304 с.

4. Менеджмент персонала: функции и методы: Учеб. пособие/ Моск. авиац. ин-т им. С. Орджоникидзе; [Э. С. Минаев и др.]. - М.: Изд-во МАИ, 1999. - 253 с.

5. Менеджмент персоналу: Навчальний посібник/ В. М. Данюк, В. М Петюх, С. О. Цимбалюк та ін.; За заг. ред. В. М. Данюка, В. М. Петюха; М-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2005. - 398 с.

6. Мистецтво управління персоналом / Ред. Н. Черепухіна (гол.) та ін., Уклад.: Людмила Савицька, Віктор Тарнавський та ін., Пер. з рос.: Людмила Метелюк та ін. - К.: Вид-во Олексія Капусти. – 2002. Кн. 1: Таланти і лідери. - 2002. - 299 с.

7. Мурашко М. Менеджмент персоналу: Навчально-практичний посібник/ Микола Мурашко. - 2-ге вид., стереотип. - К.: Знання, 2006. - 311 с.

8. Савченко В. Управління розвитком персоналу: Навчальний посібник/ Василь Савченко; М-во освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т. - К.: КНЕУ, 2002. - 351 с.

9. Скібіцька Л. І. Менеджмент: Навчальний посібник для вищих навч. закладів/ Л. І. Скібіцька, О. М. Скібіцький; Мін-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 415 с.

10. Управління персоналом: Навчальний посібник/ Микола Виноградський, Світлана Беляєва, Алла Виноградська, Олена Шканова; М-во освіти і науки України, Київ. економ. ін-т менеджм. ("Екомен"). - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 500 с.

11. Хміль Ф. Управління персоналом: Підручник/ Федір Хміль. - К.: Академвидав, 2006. - 487 с.