Рівновага на грошовому ринку

1. Сутність рівноваги на грошовому ринку

Грошовий ринок, як і будь-який інший ринок, функціонує під впливом попиту та пропозиції. Між цими двома величинами завжди існує певне співвідношення. Ідеальним станом для цього ринку є ситуація, коли попит на гроші (Md) повністю збігається з їх пропозицією (Мз), тобто коли Md = Мз. Саме така збалансованість створює передумови для стабільного та ефективного функціонування суспільного виробництва. Якщо ж цей баланс порушується, грошовий обіг втрачає стабільність, що призводить до виникнення труднощів у виробничій сфері. Саме тому в умовах сучасної ринкової економіки держава через банківську систему прагне забезпечити таку ситуацію на грошовому ринку, яка б характеризувалася стійкою рівновагою або була максимально наближеною до неї.

Рівновагу на грошовому ринку можна представити у вигляді графічної моделі. Варто зазначити, що сама модель та характер взаємозв'язків, які вона відображає, безпосередньо залежать від теоретичної концепції, що лежить в основі аналізу.

Наприклад, з точки зору кейнсіанського підходу, норма відсотка є екзогенною величиною, яка визначає взаємодію попиту та пропозиції грошей. Відповідно до цього, графічну модель можна зобразити наступним чином (рис. 1).

На вертикальній осі (ординат) розташована норма відсотка, а на горизонтальній (абсцис) — кількість грошей в обігу. При знаходженні норми відсотка на рівні r1, вона визначає рівень попиту на гроші, який відповідає точці М1. Важливо підкреслити, що в кейнсіанській моделі саме рівень відсотка також визначає і рівень пропозиції грошей.

Однак це лише загальні теоретичні положення. На практиці рівень попиту, що базується на боргових зобов'язаннях суб'єктів господарювання та населення, може змінюватися залежно від фази промислового циклу. Він може набувати положення похилої Мd2 (при зменшенні попиту) або положення Мd1 (при збільшенні попиту). Відповідно до цих коливань, точка рівноваги (Е) переміщується у положення Е2 або Е1, що супроводжується зміною норми відсотка. Це наочно демонструє діалектичний зв'язок: екзогенно задана норма відсотка не лише впливає на рівень попиту на гроші, але й сама залежить від нього.

Розглянута графічна модель, що базується на кейнсіанських засадах, дозволяє проаналізувати рівновагу на певному рівні. Проте вона поступається більш сучасній моделі, яка ґрунтується на монетаристських підходах. Ключова відмінність полягає в тому, що пропозиція грошей є екзогенною і встановлюється центральним емісійним центром. Суть цього полягає в тому, що центральний банк підтримує пропозицію грошей на рівні, який був спрогнозований на певний період. Ця визначеність не є абсолютною, оскільки обсяг пропозиції може змінюватися в передбачуваних межах. Наприклад, приріст доданої вартості обумовлює параметри зростання пропозиції грошей. У цій моделі норма відсотка також не є екзогенною величиною. Графічну модель рівноваги на монетаристських засадах представлено на рис. 2.

На осі абсцис відкладено кількість грошей, а на осі ординат — відсоток. Як зазначалося раніше, попит на гроші (крива Md) суттєво залежить від норми банківського відсотка: чим нижчий відсоток, тим вищий попит, і навпаки. Пряма М3 відображає пропозицію грошей, яка є екзогенною величиною.

Точка перетину кривих попиту та пропозиції (точка Е) є точкою рівноваги. Вона вказує на те, що за даної норми відсотка (r1) попит на гроші дорівнює показнику п2. З іншого боку, ця норма відсотка відповідає певній масі пропозиції грошей.

Таким чином, точка Е за даних умов відображає як стан рівноваги на грошовому ринку, так і величину рівноважного відсотка.

Якщо центральний банк приймає рішення зменшити пропозицію грошей, наприклад, через операції на відкритому ринку, продаючи боргові зобов'язання держави, то попит на гроші за відсотка r1 не буде повністю задоволений. Це призведе до зростання відсотка до рівня r2. Таке збільшення, у свою чергу, спричинить зменшення попиту на гроші та встановлення нової точки рівноваги (точка Е1).

У випадку, коли центральний банк купує цінні папери, пропозиція грошей зростає. Це призводить до зменшення норми відсотка. Лінія пропозиції грошей зміщується праворуч у положення М2, а новою точкою рівноваги стає точка Е2.

Рівновага на грошовому ринку може порушуватися під впливом багатьох факторів. Найпоширенішими є випадки зміни попиту. Наприклад, попит зростає при збільшенні обсягів виробництва. Це призводить до переміщення кривої попиту в положення Md1. За незмінної пропозиції (пряма Мз) рівноважна ставка відсотка зросте (точка Е3).

Попит на гроші також може зростати через підвищення цін. У такій ситуації суб'єктам господарювання та населенню для задоволення своїх потреб на попередньому рівні потрібно більше грошей. Графічно це відображається переміщенням кривої Мd угору праворуч та зростанням рівноважної ставки відсотка.

При зниженні попиту на гроші, що може бути викликано, наприклад, зменшенням обсягів суспільного виробництва, крива попиту переміщується вниз. Це, відповідно, призводить до зменшення рівноважної ставки відсотка. На рис. 2 зменшенню попиту відповідає крива Md2.

У даному випадку розглянуто лише зміни в попиті на гроші при найбільш типових змінах у суспільному виробництві. У реальному житті на рівновагу грошового ринку впливає значно більша кількість факторів, які діють не ізольовано, а в тісному взаємозв'язку.

Наприклад, зменшення обсягів виробництва може посилюватися одночасним зростанням цін, що збільшує попит на гроші. Водночас, прискорення швидкості обігу грошей, яке є типовим супутником високої інфляції, навпаки, пом'якшує попит на гроші.

2. Саморегулювання рівноваги на грошовому ринку

Серед вітчизняних дослідників грошового ринку поширена думка про його здатність до саморегулювання. Це саморегулювання вважається визначальним моментом у функціонуванні грошового ринку, хоча він є більш чутливим до зовнішніх впливів порівняно з іншими ринками.

До власних важелів саморегулювання, які автоматично забезпечують рівновагу між попитом і пропозицією, відносять так званий ціновий стабілізатор. Його дія полягає в тому, що при надлишковій пропозиції грошей відбувається їх знецінення, що в результаті встановлює певну рівновагу на ринку.

Дещо інший вплив на співвідношення попиту та пропозиції має кредитний мультиплікатор. Його механізм дозволяє автоматично збільшувати пропозицію грошей, коли попит значно її випереджає. Депозитно-чекова емісія підвищує еластичність пропозиції грошей, сприяючи встановленню рівноваги.

Дослідники також відносять швидкість обігу грошей до автоматичних факторів стабілізації грошового ринку (Гальчинський А. Теорія грошей.— К.: Основи, 1998. — С. 160). Схематично цей важіль діє наступним чином: при появі надлишкової пропозиції грошей швидкість їх обігу зменшується, що призводить до вирівнювання співвідношення між пропозицією та попитом.

Наведені автоматичні стабілізатори, безсумнівно, існують. Однак їх дія має певні межі як у просторі, так і в часі. Автоматичне регулювання рівноваги можливе лише у відносно невеликих масштабах. Це пояснюється тим, що грошовий ринок надзвичайно чутливий до великої кількості факторів, комбінація яких часто призводить до непередбачуваних наслідків. Те ж саме стосується і часових меж дії стабілізаторів. Як правило, вони здатні забезпечити позитивний ефект через досягнення рівноваги лише в короткостроковому періоді.

Наприклад, збільшення пропозиції грошей на певному відрізку часу може не порушувати рівновагу. Це пов'язано з тим, що надлишок грошової маси призводить до збільшення розрахунків готівкою, що зменшує швидкість обігу грошей і, відповідно, сприяє встановленню рівноваги.

Крім того, на початковому етапі порушення рівноваги через зростання пропозиції, населення та суб'єкти господарювання ще не усвідомлюють цієї ситуації, тому частина надлишкової грошової маси спрямовується на збільшення заощаджень. При цьому розглядається дещо ідеальна ситуація, коли всі інші чинники діють сприятливо для формування мотивації до нагромадження.

Це можливо лише в умовах розвиненої ринкової економіки, де суб'єкти господарювання мають широкі можливості для ефективного використання своїх грошей. Тобто це стає реальним лише в потужній економіці, що пропонує велику кількість різноманітних та якісних товарів і послуг.

Проте при значних порушеннях між пропозицією та попитом на гроші дія автоматичних стабілізаторів стає малозначущою, а зрештою, і недієвою. Так, в умовах значного зростання пропозиції грошей швидкість їх обігу не зменшується, а навпаки, дуже зростає. Показовим є досвід України. Лише в період 1992—1993 pp. грошова маса (МІ) зросла (у гривневому еквіваленті) з 25,22 до 481,5 млн. грн., тобто більше ніж у 19 разів. У поєднанні з великим спадом виробництва це призвело до величезної інфляції та значного прискорення швидкості обігу грошей, оскільки населення намагалося якомога швидше позбутися грошей, знецінення яких було катастрофічним.

Те ж саме стосується і дії цінового стабілізатора. Якщо зростання пропозиції грошей відбувається надто великими темпами і не корелюється зі зростанням ВВП, дія цього стабілізатора стає миттєвою та неприйнятною для економіки, оскільки суб'єкти господарювання не мають можливості спрогнозувати зміну цін навіть на короткий період. Тому цей важіль саморегулювання, якщо й спрацьовує, то вже в умовах, які не несуть жодних позитивних наслідків для економічних суб'єктів.

Рівновага на грошовому ринку дуже вразлива до дії зовнішніх чинників. Це обумовлено тим, що один із вирішальних моментів її забезпечення — пропозиція грошей — є екзогенною величиною, яка залежить від багатьох факторів. Серед них: ступінь незалежності центрального банку, рівень наукової обґрунтованості кредитно-грошової політики, стан платіжного балансу, наявність дефіциту державного бюджету та правові обмеження щодо джерел його покриття, політичні чинники та багато інших.

І хоча аксіоматичним для визначення розмірів і динаміки збільшення пропозиції грошей є приріст доданої вартості в сукупному ВВП, реальні розміри цієї пропозиції можуть суттєво відрізнятися від тих, що обумовлені першопричиною зростання. Це може бути викликано саме дією вищезазначених чинників, які є зовнішніми до процесу збільшення пропозиції грошей.

У короткостроковому періоді, коли автоматичні стабілізатори не можуть забезпечити рівновагу, центральний банк може вжити певних заходів для нормалізації ситуації. У його арсеналі є широкий спектр інструментів: регулювання облікової ставки, операції на відкритому ринку, політика щодо норми банківського відсотка та інші.

Таким чином, неодмінною умовою сталого розвитку суспільного виробництва є досягнення рівноваги між попитом на гроші та їх пропозицією. Ця рівновага є певною мірою умовною, оскільки формується як наслідок постійного її порушення. Реакція на ці порушення та цільові дії центрального банку щодо досягнення оптимального співвідношення між попитом і пропозицією стають головним способом реалізації політики монетаризму, а відтак, і забезпечення ефективного функціонування суспільного виробництва та досягнення економічного зростання.

Список використаної літератури

1. Артус М. Гроші та кредит : Навчальний посібник/ Мирослав Артус,; Європейський ун-т. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2004. -161 с.

2. Гриньова В. Гроші і кредит : Навчальний посібник/ Валентина Гриньова, Олена Проскура,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. економічний ун-ет. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. -207 с.

3. Гроші та кредит : Підручник/ За ред. Богдана Івасіва,; М-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп.. -Тернопіль: Карт-бланш, 2000. -510 с.

4. Гроші та кредит : Підручник/ За заг. ред. М.І. Савлука,; М-во освіти України. Київський нац. економ. ун-т. -К.: КНЕУ, 2001. -602 с.

5. Демківський А. Гроші та кредит : Навчальний посібник/ Анатолій Демківський,. -К.: Дакор: ВИРА-Р, 2003,2005. -527 с.

6. Колодізєв О. Гроші та кредит : Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Олег Колодізєв, Оксана Яременко,; М-во освіти і науки України, Харківський держ. екон. ун-т. -Харків: ВД "ІНЖЕК", 2004. -153 с.

7. Щетинін А. І. Гроші та кредит : Підручник/ А. І. Щетинін; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2005. -429 с.