Реструктуризація підприємства

ВСТУП

Стабілізація національної економіки та поступове зміцнення економічного потенціалу держави тісно пов'язані з проведенням активної структурної політики, яка є важливою складовою загальної стратегії розвитку як окремих суб'єктів господарювання, так і всього суспільного виробництва.

Сучасний стан економіки на макро- та мікрорівнях вирізняється деформованою структурою виробництва. Через це одним із стратегічних завдань ефективного розвитку виробничого потенціалу стає його структурна перебудова. Її можна реалізувати, з одного боку, через впровадження дієвої політики реструктуризації та санації підприємств, що мають потенціал бути конкурентоспроможними, а з іншого — через ліквідацію або повне перепрофілювання збиткових і збанкрутілих суб'єктів господарювання.

Реструктуризацію можна трактувати як інструмент подолання суперечностей між ринковими вимогами та застарілими методами роботи підприємства. По суті, вона являє собою комплекс організаційно-економічних, правових і технічних заходів, що мають на меті зміну структури підприємства, системи управління, форм власності та організаційно-правових форм. Це дозволяє забезпечити фінансове оздоровлення, наростити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції та підвищити ефективність виробництва.

Головна мета реструктуризації — формування повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних успішно працювати в умовах ринкової економіки та випускати продукцію, що відповідає потребам товарних ринків. Таким чином, процедуру реструктуризації можна охарактеризувати як систему заходів, орієнтованих на відновлення стабільної технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємств.

Реструктуризація підприємства

Упродовж 70 років радянської влади в Україні сформувалися державні форми власності та господарювання. Вони спричиняли хронічний дефіцит товарів, деформацію ринкових відносин, низьку ділову активність населення та брак ініціативи до ефективної роботи, розвитку підприємництва й цивілізованої конкуренції. Близько 95% підприємств України перебували в підпорядкуванні Москви. Центральна влада свідомо насаджувала розвиток галузей групи А (виробництво засобів виробництва) — див. табл. №1.

В останні роки існування СРСР частка галузей групи Б становила лише 28-30%. Саме такою — економічно слабкою та деформованою — Україна постала на момент проголошення незалежності.

Одним із дієвих інструментів фінансового оздоровлення підприємств виступає реструктуризація. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та інші нормативно-правові акти передбачають застосування реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності, що рекомендується включати до плану санації.

Реструктуризація підприємства — це проведення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форми власності, системи управління та організаційно-правової форми. Це сприяє фінансовому оздоровленню, зростанню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

Виходячи з цього визначення, можна розмежувати поняття «реструктуризація підприємства» та «реорганізація». Поняття «реструктуризація» є значно ширшим, оскільки охоплює, окрім інших, і заходи, що спрямовані на реорганізацію підприємства.

Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи та в зміні організаційно-правової форми ведення бізнесу.

Реструктуризація підприємства орієнтована на вирішення двох ключових завдань: по-перше, максимально швидке забезпечення виживання підприємства; по-друге, відновлення його конкурентоспроможності на ринку.

У науковій літературі, присвяченій питанням реструктуризації, залежно від характеру заходів, що застосовуються, прийнято виділяти такі її форми:

1. Реструктуризація виробництва.

2. Реструктуризація активів.

3. Фінансова реструктуризація.

4. Корпоративна реструктуризація (реорганізація).

Реструктуризація виробництва передбачає зміни в організаційній та виробничо-господарській сферах підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності. У межах цього виду реструктуризації можуть реалізовуватися такі заходи:

• зміна керівництва підприємства;
• впровадження нових, прогресивних форм і методів управління;
• диверсифікація асортименту продукції;
• покращення якості продукції;
• підвищення ефективності маркетингу;
• зниження витрат на виробництво;
• скорочення чисельності працівників на підприємстві.

Реструктуризація активів охоплює заходи, результатом яких є зміни в структурі та складі активної частини балансу. До основних заходів щодо реструктуризації активів належать:

• продаж частини основних фондів;
• продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів;
• продаж окремих підрозділів підприємства;
• зворотний лізинг;
• реалізація окремих видів фінансових вкладень;
• рефінансування дебіторської заборгованості.

Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури та розмірів власного й позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації можна віднести:

• реструктуризацію кредиторської заборгованості;
• отримання додаткових кредитів;
• збільшення статутного фонду;
• заморожування інвестиційних вкладень.

Варто зазначити, що фінансова реструктуризація має обов'язково супроводжуватися реструктуризацією виробництва. В іншому разі заходи з покращення фінансування можуть лише відтермінувати ліквідацію підприємства.

Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна. Вона пов'язана з реорганізацією підприємства, а її наслідком стає повна або часткова зміна власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб та/або зміна організаційно-правової форми бізнесу. До заходів, що вживаються в рамках корпоративної реструктуризації, належать:

• часткова або повна приватизація;
• поділ великих підприємств на частини;
• виокремлення зі складу великих підприємств окремих підрозділів;
• виокремлення об'єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів;
• приєднання до інших, потужніших підприємств або злиття з ними.

Окрім того, існують такі види реструктуризації, як: управлінська, технічна, економічна, фінансова, організаційно-правова, оперативна та стратегічна.

Оперативна реструктуризація підприємства (організації) спрямована на вирішення двох основних проблем: забезпечення ліквідності та суттєве покращення результатів діяльності. Період оперативної реструктуризації зазвичай триває близько 3-4 місяців. Оперативні зміни потребують проведення комплексу заходів, серед яких зазвичай виділяють: зміну окремих складових організаційної структури підприємства; створення та виокремлення нових структурних підрозділів; оперативне зниження дебіторської заборгованості; зменшення величини оборотних фондів через виявлення та реалізацію (ліквідацію) зайвих запасів (у тому числі запасів допоміжних матеріалів); відмову (продаж паю) від пайової участі в інших підприємствах та організаціях, якщо попередній аналіз підтвердив недостатню економічну ефективність останніх; скорочення обсягів основних фондів через реалізацію (ліквідацію) зайвого обладнання, транспортних засобів тощо; аналітичну оцінку та припинення неефективних інвестицій, крім життєво необхідних для підприємства та обґрунтованих з позицій розвитку ринку.

Отже, комплекс заходів з оперативної реструктуризації включає насамперед заходи зі зниження всіх видів витрат (без отримання суттєвих інвестицій) та швидкого збільшення обсягу збуту продукції й обороту капіталу. Однак, якщо процес перетворень зупинити після завершення оперативної реструктуризації, підприємство незабаром неминуче знову опиниться в кризовому стані.

Стратегічна реструктуризація підприємства (організації) забезпечує довгострокову конкурентоспроможність. Для її досягнення необхідно визначити стратегічну мету підприємства, розробити стратегічну концепцію розвитку, а також напрями та інструменти реалізації цієї мети. Таким чином, реструктуризації підприємства передує оцінка його стану. Проте і аналіз, і реформування можна проводити, якщо є всебічно обґрунтована мета реструктуризації, яку загалом можна сформулювати так: продукція підприємства має відповідати поточному платоспроможному попиту. Підприємство, що задовольняє цю вимогу, з одного боку, зберігає централізований контроль у найважливіших сферах діяльності, а з іншого — відроджується завдяки проведенню активної науково-технічної та ринкової стратегії в межах кожної товарної групи. Як правило, кризовий стан підприємства зумовлений не однією, а багатьма причинами, і їх стає тим більше, чим повільнішою є реакція суб'єктів господарювання на зміну типу господарської системи.

Організаційно-правовий вид реструктуризації характеризується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника державних підприємств.

Технічна реструктуризація пов'язана із забезпеченням такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, «ноу-хау», управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією.

Економічна життєздатність досягається, коли продукція підприємства, його капітальні та поточні витрати, рівень продажу й цінова політика забезпечують такий рівень економічної рентабельності, що відповідає сучасним умовам господарювання.

Після досягнення фінансової життєздатності суб'єкт господарювання матиме таку структуру балансу, за якої показники ліквідності та платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також позбудеться проблем із виплатою кредитів, відсотків за ними чи з погашенням інших боргових зобов'язань.

Управлінська реструктуризація пов'язана з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства, зміною його організаційної структури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

Природа й міра необхідної реструктуризації залежать від характеру проблем підприємства. Іноді підприємство потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для відновлення економічної та технічної життєздатності. При цьому підприємство встановлює для себе певні стандарти (орієнтири), які є кінцевою метою реалізації відповідного типу реформування. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу (співвідношення позикових і власних коштів), розмір робочого капіталу підприємства, а також коефіцієнт покриття боргів.

Для досягнення встановлених значень можуть використовуватися такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, додаткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебіторської заборгованості тощо. Коли проблеми підприємства є суттєвішими, воно потребує «всебічної» реструктуризації. Очевидно, що цей тип реформування включає й фінансову реструктуризацію.

«Всебічна» реструктуризація охоплює розробку нової організаційної структури, відповідної продуктової, трудової, технічної та технологічної політики, зміни в менеджменті, організації тощо. Реструктурування підприємства в такий спосіб триває здебільшого до трьох років.

У процесі обґрунтування видів, форм та ступеня реструктуризації необхідно насамперед глибоко проаналізувати техніко-економічну й фінансову ситуацію. Перше питання, на яке потрібно знайти відповідь, — це визначити вид продукції, яку вироблятиме підприємство після реструктуризації для відновлення свого потенціалу та нормального функціонування. Цьому передує аналіз усіх напрямів діяльності підприємства за критерієм конкурентоспроможності продукції (ціна, якість), ринкової частки, структури витрат і прибутковості. Насамперед аналізують такі альтернативи:

• якщо прибутковість виробництва певної продукції не можна відновити через її низьку якість, застарілу технологію, високу собівартість, низький рівень використання виробничої потужності, що унеможливлює економію на масштабах тощо, то виробництво треба припинити;
• для ресурсів, що вивільняються (виробничі потужності, «ноу-хау», управлінський і трудовий потенціал), визначаються нові перспективні види продукції, виробництво яких забезпечить необхідну рентабельність вкладеного капіталу з урахуванням вартості реструктуризації;
• якщо виробництво не може бути відновлене навіть із реструктуризованими технічними умовами та перепрофільованим персоналом, тоді підприємство підлягає закриттю, неекономічне й застаріле обладнання та наявні активи треба продати, а виробничі площі здати в оренду.

Будь-яку стратегію реструктуризації треба підсилювати заходами за трьома основними напрямами:

• зменшення витрат і підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці, зниження енергоємності виробництва, посилення контролю за якістю продукції;
• модернізація або заміна обладнання; здебільшого модернізація є вигіднішою і за критерієм витрат, і з погляду стратегії розвитку підприємства;
• впровадження нової технології, доцільність якої має бути ретельно обґрунтована.

Порядок, концепція та варіанти реструктуризації

Проведення заходів із реструктуризації для кожного суб'єкта господарювання потребує індивідуальних способів розв'язання завдань щодо виходу з кризового стану.

Реструктуризація підприємств (організацій) здійснюється після внесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій і проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності спеціалістами, які роблять висновки щодо способів оздоровлення та пропонують концепцію господарської діяльності підприємства.

Порядок реструктуризації підприємства:

1. Попередній аналіз стану підприємства;
2. Включення до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій;
3. Поглиблений аналіз техніко-економічного та фінансового стану підприємства;
4. Обґрунтування концепції реструктуризації;
5. Розробка плану реструктуризації, розробка бізнес-планів нових реорганізованих підприємств;
6. Впровадження організаційно-економічних, правових, технічних заходів з реструктуризації;
7. Визначення економічної ефективності реструктуризації;
8. Оцінка результатів створення і функціонування нових організаційно-правових структур.

Концепцію розвитку підприємства розробляють залежно від умов його господарської діяльності за такими проблемами: організаційні, виробничі, інвестиційні, економічні, зовнішньоекономічної діяльності, управління персоналом, соціальні та екологічні.

Розробка концепції має ґрунтуватися на чітко визначеній і сформульованій меті реструктуризації підприємства та включати такі питання:

• аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на господарську діяльність підприємства;
• вибір варіанта (виду) реструктуризації підприємства;
• обґрунтування стратегічного розвитку підприємства;
• оцінка можливості подолання труднощів у період реструктуризації;
• розробка бізнес-плану для реструктуризованого підприємства.

Вибір варіанта або виду реструктуризації підприємства полягає у виборі саме того з кількох поданих варіантів, який повністю відповідатиме вимогам і пріоритетам розвитку підприємства, високій технологічності виробництва та конкурентоспроможності продукції.

Основні варіанти проведення реструктуризації підприємств:

1. Об'єднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи;
2. Виділення окремих структурних підрозділів для подальшої діяльності;
3. Виділення окремих структурних підрозділів з утворенням нових юридичних осіб;
4. Створення державної холдингової компанії з дочірніми підприємствами;
5. Передача виділених структурних підрозділів у сферу управління іншого органу управління;
6. Перепрофілювання підприємства (організації).

Отже, концепція розвитку підприємств дає відповідь на питання про те, як саме буде проведено реструктуризацію: об'єднання, злиття, розподіл, виділення зі складу об'єднання, реорганізація тощо.

Форми та методи реорганізації структурних підрозділів у складі підприємства визначаються на підставі аналізу умов їхнього функціонування. Вибираючи форми та методи реорганізації, особливу увагу необхідно звертати на збереження підрозділів, які беруть участь у забезпеченні найважливіших державних потреб або соціально-економічних потреб регіону.

Вибір варіанта реструктуризації здійснюється на підставі критерію оцінки реальних ринкових можливостей структурних підрозділів підприємства, а саме:

а) ступінь освоєння нових ринків, що відображає, наскільки швидко підрозділ може змінити структуру збуту продукції та подолати бар'єри входу на нові ринки. Проте треба враховувати, що олігопольні ринки та ринки з високим ступенем вкладення капіталу в продукцію освоюються дуже повільно;

б) рівень специфічних виробничих знань і технологій, що характеризує рівень застосування специфічних науково-технічних знань у виробничій діяльності підрозділу, який має відмовитися від усього асортименту продукції, що виготовлялася раніше. Специфічні виробничі знання й технології включають науково-технічні знання як у так званому чистому вигляді (технології «ноу-хау», патенти), так і у вигляді специфічних систематизованих знань, набутих у процесі роботи на даному виробництві (загальний рівень технічної освіти робітників, інноваційні процеси). Що вищим є рівень знань, які можуть бути передані, то легше підрозділ освоюватиме нові технології та види продукції.

Проект плану реструктуризації має визначити:

• економічне обґрунтування її проведення;
• пропозиції щодо форм і методів реструктуризації;
• способи розв'язання фінансових, соціальних та інших проблем, пов'язаних із реструктуризацією;
• витрати на проведення реструктуризації та джерела їхнього фінансування;
• конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту.

За проведення реструктуризації способом реорганізації державного підприємства та перетворення його структурних підрозділів (одиниць) на самостійні суб'єкти господарювання необхідно попередньо визначити умови функціонування підрозділу в складі підприємства, становище підприємства на ринку:

• підрозділ (одиниця) є технологічно відособленим;
• підрозділ (одиниця) є частиною цілісного майнового комплексу;
• підрозділи (одиниці) підприємства самостійно виробляють товари;
• підрозділи (одиниці) займаються діяльністю, яка є непрофільною для даного підприємства;
• підприємство займає монопольне становище на ринку.

Реалізація та оцінка ефективності проектів реструктуризації

Аналіз умов функціонування структурних підрозділів у складі підприємства дасть змогу визначити форми та методи його реорганізації. Реструктуризація підприємств забезпечується відповідними організаційно-економічними заходами, а саме: заміною керівництва підприємства; частковою або повною приватизацією; частковим закриттям; проведенням процедури банкрутства; поділом великих підприємств на частини; відокремленням від підприємств непрофільних структурних підрозділів; виділенням казенних підприємств або спецвиробництв; звільненням підприємств від об'єктів соцкультпобуту; продажем (або наданням в оренду) частини основних фондів підприємства; конверсією, диверсифікацією; поліпшенням якості продукованих товарів (робіт, послуг); підвищенням ефективності маркетингу; зменшенням витрат на виробництво; впровадженням нових прогресивних форм і методів управління; скороченням чисельності зайнятих на підприємстві із забезпеченням соціальних пільг у разі звільнення; тимчасовим припиненням капітального будівництва та продажем об'єктів незавершеного будівництва; продажем зайвого устаткування, матеріалів і комплектуючих виробів тощо; відстрочкою або списанням боргів; пошуком інвестицій та інвесторів; залученням кредитів для фінансової реструктуризації.

Вибір тих чи тих форм і методів виходу підприємства з кризи залежить від очікуваних результатів (потенційної прибутковості), бажаного строку досягнення таких результатів, потрібних для цього коштів і можливостей їх отримати.

Реалізація вибраного заходу має забезпечити задовільний фінансовий стан підприємства на поточний період і перспективу. При цьому необхідно враховувати соціальні та екологічні наслідки кожного заходу.

Найважливішою умовою для прийняття рішення є його ретельне техніко-економічне обґрунтування. Відтак обов'язковою й необхідною складовою частиною проекту реструктуризації підприємства є бізнес-плани тих нових підприємств, що виникатимуть унаслідок реалізації цього процесу.

За перетворення структурних підрозділів (одиниць) на самостійні підприємства складаються окремі баланси нових підприємств (юридичних осіб), розробляються їхні статути. Крім того, обов'язково розглядаються питання: закриття окремих виробництв; консервації оборонних потужностей; забезпечення необхідного рівня мобілізаційної готовності; соціального захисту працівників підприємства та їхнього працевлаштування; передачі в комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури; реструктуризації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.

Оцінка ефективності проектів реструктуризації ведеться за результатами поліпшення фінансово-економічного та екологічного стану підприємства за рахунок збільшення обсягів реалізації конкурентоспроможної продукції, раціонального використання ресурсного потенціалу підприємства, прискорення обороту капіталу та підвищення продуктивності системи господарювання реструктуризованого підприємства з одночасним збереженням гарантій соціального захисту працівників.

ВИСНОВОК

Основна ідея реструктуризації підприємств полягає у створенні конкурентоспроможних виробництв і зміні поведінки підприємства через впровадження жорстких бюджетних обмежень, властивих ринковій економіці. Поведінку підприємства в ринковій економіці, свободу його дій визначають ринкові ціни та співвідношення доходів і витрат, тобто жорсткість його бюджетних обмежень.

Реструктуризація — це останній спосіб врятувати підприємства з катастрофічним падінням результатів діяльності, серйозними проблемами з показниками ліквідності, втратою традиційних ринків.

Перехід України до ринкової моделі господарювання супроводжується зміною умов і принципів функціонування суб'єктів господарювання. Економічна нестабільність та відсутність досвіду роботи в конкурентному середовищі призводять до виникнення й поглиблення кризових явищ на вітчизняних підприємствах. Саме тому гостро постала проблема банкрутства суб'єктів господарювання, виникла необхідність його регулювання та проведення стратегії реструктуризації.

Заходи щодо оздоровлення фінансової діяльності підприємства можуть дати позитивні результати тільки за умови проведення ефективної, продуманої реструктуризації. У будь-якій цивілізованій країні з розвинутою економічною системою одним з основних елементів механізму регулювання фінансової діяльності підприємства, підтримання його платоспроможності, виведення з банкрутства є процес реструктуризації. Актуальність і практична значущість її залишається на сьогоднішній час досить великою та до кінця невирішеною, а пошук шляхів його вдосконалення триває й надалі.

Список використаної літератури:

1. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // Голос України. – 1999. – 30 липня.
2. Регіональна економіка: Науково-практичний журнал № 6: Львів, 2004.
3. Фінанси України: Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України, 2004 - № 3.
4. Фінанси України: Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України, 2004 - № 6.
5. Актуальні проблеми економіки України, 2005- № 5 (47).
6. Василик О.Д. – Теорія фінансів: підручник. – К.: НІОС. – 2000.- 416с.
7. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 412 с.
8. Череп А.В. Фінансова санація та банкрутство суб'єктів господарювання: Підручник. – К.: Кондор, 2006. – 380 с.