Репродукція: поведінка, мотивація, установка

Вступ

Перспективи сталого розвитку будь-якої держави тісно пов'язані з демографічними тенденціями, які, своєю чергою, залежать від спроможності населення до відтворення, тобто заміщення покоління батьків поколінням дітей. Стабільне зменшення кількості населення через падіння народжуваності та зростання смертності створює серйозну загрозу для майбутнього країни. В Україні за останні десять років спостерігається помітне скорочення середньої очікуваної тривалості життя, що зумовлено погіршенням стану здоров'я, зокрема й репродуктивного.

Низькі показники народжуваності та високий рівень смертності перетворюють проблему репродуктивного здоров'я та довголіття на загальнонаціональну. Збереження репродуктивного здоров'я вже не є суто медичним завданням, а набуває статусу міжгалузевої проблеми державного масштабу.

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, репродуктивне здоров'я — це не просто відсутність хвороб репродуктивної системи, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя. Воно передбачає можливість безпечного та задовільного відтворення потомства.

ВООЗ на глобальному рівні визначила охорону репродуктивного здоров'я пріоритетним напрямком відповідно до Резолюції Всесвітньої Асамблеї ООН з охорони здоров'я 1995 року.

1. Репродуктивна поведінка, репродуктивна установка, репродуктивна мотивація

Стратегічною метою державної політики України є підвищення якості життя громадян шляхом впровадження європейських соціальних, економічних та демократичних стандартів. В центрі цієї політики — людина, її культурні, духовні та освітні запити, доступ до якісних медичних послуг та реалізація демократичних прав і свобод.

Ключове завдання урядової політики щодо сім'ї, жінок, дітей та молоді полягає у подоланні депопуляційних тенденцій, зміцненні інституту сім'ї та державній підтримці народжуваності.

Негативні демографічні процеси в Україні призвели до від'ємного приросту населення, який вперше зафіксовано у 1991 році (-0,8 на 1000 населення). До 2001 року цей показник сягнув -7,5. Певне зростання народжуваності у 2002-2004 роках (на 9,5%) не змогло подолати демографічну кризу. Рівень народжуваності залишається майже вдвічі нижчим за рівень смертності (16,0 на 1000 населення).

Така ситуація становить загрозу національній безпеці та зумовлює необхідність розробки програми «Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015». Значення зміцнення репродуктивного здоров'я як чинника підвищення народжуваності зростає, оскільки низький рівень здоров'я є тягарем для економіки, а задовільний — ресурсом для соціального та економічного поступу.

На рівні окремої сім'ї покращення репродуктивного здоров'я знижує ризики безпліддя та небажаної вагітності, які можуть спричиняти психологічний дискомфорт та дестабілізацію шлюбних стосунків.

Основними проблемами у сфері репродуктивного здоров'я є: материнська та дитяча смертність, значна кількість абортів, невиношування вагітності, ускладнення під час вагітності та пологів, поширеність жіночої та чоловічої безплідності, захворювання, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ/СНІД, а також онкологічні захворювання репродуктивної сфери.

Материнська, перинатальна смертність та смертність немовлят розглядаються як одні з найчутливіших індикаторів соціально-економічного добробуту країни, тому їх виділяють в окрему проблему. Кожен випадок плодово-малюкових втрат означає для держави непрожите життя. Рівень дитячої смертності суттєво впливає на середню очікувану тривалість життя. Особливо гостро ця проблема постає в умовах загрозливого зменшення природного приросту населення.

Сьогодні значної медико-соціальної ваги набула проблема абортів через високий рівень безпосередніх та віддалених ускладнень, негативний вплив на сімейні відносини та репродуктивні втрати, а також через значні економічні витрати в умовах обмежених ресурсів.

Реалізація Національної програми «Репродуктивне здоров'я на 2001-2005 рр.» продемонструвала ефективність міжсекторального підходу. Вже у 2003 році було достроково досягнуто запланованих результатів: спостерігалася позитивна динаміка основних чинників порушень репродуктивного здоров'я жінок — зниження рівня захворювань, що передаються статевим шляхом, кількості штучних переривань небажаної вагітності та їх наслідків (невиношування, материнської та малюкової смертності).

Ця програма стала дієвим політичним та стратегічним інструментом для вирішення багатьох окреслених проблем. Тому розробка та впровадження нової Державної програми «Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015», яка охопить значно ширше коло питань репродуктивного здоров'я різних верств населення, є логічним продовженням обраної стратегії для досягнення позитивної динаміки показників на європейському рівні.

Сучасний стан репродуктивного здоров'я населення потребує нових підходів та ефективних шляхів вирішення проблем його збереження та покращення.

Ця Концепція визначає основні засади розробки та реалізації Державної програми «Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 роки», оскільки репродуктивне здоров'я (РЗ) як складова загального здоров'я є важливим чинником забезпечення сприятливих демографічних перспектив, передумовою формування демографічного та соціально-економічного потенціалу, а також запорукою сталого розвитку українського суспільства.

Репродуктивне здоров'я слід розглядати як частину громадського здоров'я — медико-соціальний ресурс та потенціал суспільства, що сприяє забезпеченню національної безпеки. Громадське здоров'я формується під комплексним впливом соціальних, поведінкових та біологічних факторів; його покращення сприятиме збільшенню тривалості та якості життя, добробуту людей, гармонійному розвитку особистості та суспільства.

Недостатність державних гарантій соціального забезпечення майбутніх членів суспільства (народження, утримання, виховання, освіта, працевлаштування, відповідність заробітної плати повним потребам) призводить до невпевненості батьків у майбутньому своїх дітей та відмови від народження більше однієї дитини, що, своєю чергою, спричинює зменшення чисельності населення. Дані соціологічного вивчення стану репродуктивного здоров'я українських жінок (1999 р.) свідчать, що більшість з них планують мати лише одну дитину, відкласти народження дитини або взагалі відмовитись від нього. Вже у віці 20-24 роки 30% жінок не планують народження наступної дитини, а у віці 25-29 років ця частка збільшується до 46,4%.

Сучасна Україна стикається ще з однією медико-соціальною проблемою: особливістю смертності у працездатному віці є так звана «надсмертність» чоловіків. У 2003 році показник смертності від усіх причин у працездатному віці чоловіків у 3,6 рази перевищував смертність жінок (962,9 та 264,2 на 100 тис. населення відповідної статі), що є надзвичайно загрозливим як для промислового виробництва, так і для відтворення нації. Незворотні втрати життя чоловіків у репродуктивному віці, який практично співпадає з працездатним, деформують статеве співвідношення у суспільстві, обумовлюють значну кількість одиноких жінок, неповних сімей та дітей-сиріт. Середня очікувана тривалість життя (СОТЖ) є інтегральним показником здоров'я населення. З 1990 до 2003 року СОТЖ в Україні скоротилася майже на 3 роки (у 1990 р. — 70,54, у 2003 р. — 67,6 років) і сьогодні є меншою у порівнянні з середньоєвропейськими показниками на 6,45 роки, з країнами Євросоюзу — на 10,39 роки.

Незважаючи на позитивні досягнення останніх років, репродуктивне здоров'я населення України залишається незадовільним, позначаючись на кожному з життєвих етапів людини.

Здоров'я дитини значною мірою визначається умовами її розвитку в утробі матері, в періоді новонародженості, дитинстві та у підлітковому віці. Відповідно до стратегії охорони здоров'я ВООЗ, здоров'я та виживання дитини характеризується складним взаємним зв'язком із здоров'ям батьків, соціальним благополуччям сім'ї та послугами з репродуктивного здоров'я.

Стан здоров'я вагітних жінок в Україні не може забезпечити очікувань народження здорового покоління: частота анемій серед вагітних, яка здебільшого залежить від соціально-економічного стану сімей, а саме від неправильного харчування, збільшилась майже в 2,5 рази за останні роки і нею страждає більше половини вагітних. Втричі зросли хвороби сечостатевої системи, як наслідок низької репродуктивної культури та безвідповідальної статевої поведінки. Спостерігається збільшення поширеності хвороб системи кровообігу (в 1,6 разів), значна частка яких успадкована з підліткового віку і пов'язана з нездоровим способом життя. Складна екологічна ситуація зумовлює зростання рівня захворюваності щитоподібної залози у вагітних жінок, яка за останнє десятиліття зросла майже у 10 разів.

Низький рівень здоров'я вагітних значно підвищує ризик материнської та дитячої патології, є причиною високої частоти ускладнених пологів (2004 р. — 63,8% випадків), що в свою чергу є ризиком репродуктивних втрат.

Штучне переривання вагітності наносить непоправну шкоду здоров'ю і в першу чергу репродуктивному, які впливають на фертильність жінок, перебіг наступних вагітностей та пологів.

Рівень абортів та їх наслідки все ще викликають велике занепокоєння. У структурі причин материнської смертності, якій можна було запобігти, аборти і пов'язані з ними ускладнення забирають життя майже кожної десятої жінки, що померла під час вагітності. Не зважаючи на тенденцію до зниження, рівень абортів в Україні залишається найбільш високим серед країн Європи і складає 21,1 на 1000 жінок фертильного віку; 45,8 — на 100 вагітностей, 84 — на 100 пологів.

Спостерігається несприятлива тенденція до підвищення кількості абортів у вперше вагітних, наслідком яких є високий рівень захворюваності та ризик безплідності (у 2004 р. у порівнянні з 1991 роком цей показник збільшився у 2 рази: у 1991 — 5,6%, у 2004 — 12,1%). Реально вплинути на рівень абортів можна шляхом охоплення сучасними методами контрацепції 40%-45% жінок фертильного віку. При позитивній динаміці використання сучасних методів контрацепції, охоплення ними жінок фертильного віку все ще залишається низьким, що обумовлене як недостатньою обізнаністю жінок щодо сучасних контрацептивів та безпеки їх застосування для здоров'я, так і низькою їх доступністю внаслідок високої вартості.

Своєчасність народження бажаних дітей є підґрунтям для розуміння, що діти — це наш людський капітал та інвестиції у завтрашнє суспільство і суспільству слід піклуватися про ці інвестиції таким чином, щоб забезпечити найбільш можливі дивіденди. На фоні незадовільного стану здоров'я вагітних жінок очікування народження здорових дітей є сумнівним. Це підтверджується тим, що причини перинатального періоду складають 98,2% в структурі захворюваності новонароджених основну масу, серед яких дихальні розлади, гіпоксія та розлади харчування. Такий стан здоров'я дітей при народженні є причиною збільшення поширеності захворювань серед дітей віком до 14 років (1992 р. — 130,9 на 100 дітей, 2004 — 174,0) та дитячої інвалідності (1992 р. — 95,7 на 10 000 дітей, 2004 — 196,0).

Забезпечення молодим людям найкращих можливостей в житті необхідно розглядати від зачаття до вісімнадцяти років. Аналіз стану здоров'я підлітків свідчить про негативну його тенденцію: захворюваність дівчат 15-17 років складає 8277,3 на 10 тис., а юнаків — 8135,0 відповідно. За останні роки в Україні загальна захворюваність дівчат зросла в 1,7 рази, хвороб сечостатевої системи — у 4,6 рази, запальних захворювань репродуктивних органів — у 4,6 рази. Значний вплив на репродуктивне здоров'я цих контингентів населення має їх репродуктивна поведінка. До факторів, що впливають на репродуктивну поведінку підлітків та молоді, відносяться негативний вплив порнографії у багатьох інформаційних полях, в тому числі і пропаганда сексуального насилля, широке розповсюдження шкідливих звичок (тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія).

Одним із основних поведінкових чинників розладу репродуктивного здоров'я вважаються ІПСШ як у підлітковому, так і в дорослому віці. Зазначені інфекції нерідко стають причиною безплідності, невиношування вагітності, а також пренатального інфікування плода з можливими тяжкими наслідками і навіть вадами розвитку плода. Тривалий перебіг цієї групи хвороб також часто призводить до безплідності, а в подальшому — до онкогінекологічної патології. Як наслідок нездорового способу життя є запальні хвороби статевих органів. Частота даної патології залишається високою і має стійку тенденцію до зростання: за період з 1992 по 2004 рік вона збільшилась у 1,4 рази (у 1992 р. — 90,4, у 2004 р. — 130,9 на 10 тис. жінок 18 років і старше). Щорічне виникнення репродуктивних проблем у більш як 11 тис. жінок пов'язано із позаматковою вагітністю, рівень якої значною мірою впливає на репродуктивні процеси та втрати. Доведено, що ризик виникнення позаматкової вагітності після перенесеного запального процесу статевих органів збільшується в 6-10 разів.

Серед чинників, які впливають на репродуктивне здоров'я значне місце займає ВІЛ-інфекція та захворюваність на СНІД. Починаючи з 1995 р. відбувається надзвичайно швидкий ріст чисельності ВІЛ-інфікованих. ВІЛ-інфекція/СНІД на сучасному етапі розвитку людства стала однією з найважливіших серед проблем здоров'я, зокрема репродуктивного. Україна знаходиться в епіцентрі епідемії ВІЛ у Східній Європі — показник кількості зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфікування майже вдвічі перевищує відповідний показник для Західної Європи, і майже в 14 разів — для Центральної Європи. Викликає стурбованість не стільки кількість ВІЛ-інфікованих, скільки швидкість, з якою поширюється інфекція, причому вже з 1995 року епідемія вийшла із середовища ін'єкційних наркоманів і розповсюджується серед так званих «благополучних» груп населення. За 2004 рік зареєстрований 12 491 ВІЛ-інфікований громадянин України, в т.ч. 2293 дитини, всього станом на 01.01.2005 р. в Україні виявлено 134 320 ВІЛ-позитивних осіб.

Важливою проблемою сьогодення стала проблема ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, що в свою чергу призводить до негативної динаміки збільшення ВІЛ-інфікованих дітей. Щорічне збільшення на 20% кількості ВІЛ-інфікованих вагітних призводить до збільшення кількості ВІЛ-інфікованих дітей. Сучасні технології на світовому рівні дозволяють майже у 100% випадків попередити ВІЛ у новонароджених. Більшість з них запроваджено в Україні, що дало можливість знизити рівень вертикальної трансмісії до 8,2%. Проте існуючий рівень перинатального інфікування вимагає мобілізації зусиль не лише медичної галузі, а всього суспільства у боротьбі з поширенням ВІЛ серед населення України як загрозу його чисельності в значних масштабах.

Незадовільний стан репродуктивного здоров'я призводить до репродуктивних втрат за рахунок невиношування, безплідності, материнської та малюкової смертності.

Невиношуванням за даними аналізу останніх трьох років закінчується кожна десята вагітність, здебільшого як результат високої розповсюдженості абортів, інфекцій, що передаються статевим шляхом, ендокринної патології та ін. Прямі репродуктивні втрати від невиношування вагітності щорічно складають 36-40 тис. ненароджених бажаних дітей.

Про репродуктивні втрати свідчить і те, що більше 40-50% випадків перинатальної патології та смертності пов'язані або зумовлені передчасними пологами. З кожним роком зростає число маловагових дітей (з масою тіла при народженні менше 1000 грамів), питома вага їх серед новонароджених складає від 5% до 10%, а рання неонатальна смертність цих новонароджених у 18 разів вища, ніж серед доношених дітей.

Безплідність є одним із важливих показників стану репродуктивного здоров'я і патологією не тільки жінок, а й чоловіків. На сьогодні небажана безплідність стосується 10-15% українських сімей, що можна розглядати як прямі репродуктивні втрати. Оціночна кількість неплідних подружніх пар складає в Україні біля 1 млн. За науковими даними майже у 80% випадків причиною безплідності у жінок є аборт, у 15-25% — запальні хвороби статевих органів. Вирішення проблеми безплідності є важливим резервом поліпшення демографічної ситуації.

Рівень материнської та малюкової смертності є одними із найважливіших показників стану РЗ та складовими загальної смертності населення. Зусилля служби охорони материнства та дитинства в останні роки сприяли покращанню показників материнських та дитячих втрат шляхом впровадження заходів з планування сім'ї, сучасних стандартів профілактики, діагностики та лікування хвороб репродуктивної системи та надання якісної медичної допомоги, а також створення неонатологічної служби.

Зниженням за останні десять років рівня материнської смертності на 60% (2004р. — 13,8 на 100 тис. народжених живими), малюкової — на 36% (9,6 на 1000 народжених) вдалося досягнути орієнтовних показників ВООЗ (відповідно 15,0 та 10,0) для нашої країни відносно рівня соціально-економічного розвитку, що позитивно вплинуло на демографію населення.

Цим позитивним зрушенням у сфері репродуктивного здоров'я сприяв комплекс заходів, здійснених протягом останніх 10 років у рамках Програми планування сім'ї та Національної програми «Репродуктивне здоров'я 2001-2005». Однак, показники материнської та малюкової смертності все ще залишаються у 2-3 рази вищі, ніж у розвинених країнах світу та Європи.

Поширеність онкологічної патології репродуктивних органів, яка є однією з провідних причин у жіночій смертності, що також призводить до втрати життів значної кількості молодих жінок, які не реалізували свою репродуктивну функцію. Так, рівень загальної захворюваності населення в Україні на онкологічну патологію протягом 1992-2002 років підвищився на 3,1%, а жіночого населення — на 6,4%. Щорічно помирає понад 1000 жінок працездатного віку (майже співпадає з репродуктивним) до одного року від встановлення діагнозу раку статевих органів.

Така ситуація зумовлена як індивідуальними факторами ризику (спадковість, порушення репродуктивної функції, паління, стресовий та малорухомий спосіб життя, зловживання алкоголем, надмірна вага тіла), так і впливом зовнішніх чинників, перш за все, антропогенних.

Поширеність інфекцій, що передаються статевим шляхом серед чоловіків, хвороби урогенітальної системи, рівень безплідності (50% в загальній структурі) потребує приділення уваги цій проблемі. Жіноча і чоловіча репродуктивні системи — це динамічні інтегральні структури, що забезпечують відтворення потомства, тобто реалізація репродуктивної функції залежить від стану репродуктивного здоров'я як жіночого, так і чоловічого населення. Адже на фоні низької народжуваності репродуктивне здоров'я чоловіків є додатковим несприятливим фактором негативної динаміки демовідтворення населення.

На сучасному етапі спосіб життя кожної людини вважається одним із головних чинників формування та збереження репродуктивного здоров'я. Складові здорового способу життя включають різноманітні елементи, що поширюються на всі сфери здоров'я — фізичну, психічну, соціальну, духовну. Однією з головних стратегій держави з питань здоров'я є формування у дітей і молоді стереотипу здорового способу життя (вживання якісних продуктів харчування, питної води тощо; збільшення рухової активності; попередження або відмова від шкідливих звичок: паління, вживання алкоголю, наркотиків; безпечної статевої поведінки; психогігієни).

У зменшенні потреби в дітях величезну роль відіграла економічна незалежність жінок, їх професійна зайнятість, позасімейні орієнтації та інтереси. Проте емансипація жінок супроводжувалася й шерегом негативних наслідків, які також прискорили перехід до малодітності. В першу чергу — це перевантаження жінок хатнім господарством і недооцінка у громадській думці соціальної значущості сімейних функцій як жінок, так і чоловіків. Неабияку роль у зниженні народжуваності дітей у сім'ї відіграли слабкий розвиток обслуговування і вкрай складні житлові умови. Отже, злиті раніше воєдино докорінні різновиди людської поведінки й життєдіяльності — самоохоронна, шлюбна, сексуальна й репродуктивна поведінка особистості — в результаті сексуальної й контрацептивної революції розпалися й доля народжуваності стала цілком залежною від потреби особистості й сім'ї у дітях.

Репродуктивна установка є ніщо інше, як психічний регулятор поведінки, схильність особистості, яка визначає узгодженість різного роду дій, зумовлених позитивним або негативним ставленням до народження певної кількості дітей. Вона складається з трьох компонентів: когнітивного (пізнавального), афективного (емоційного) та поведінкового (спонукального). Сутність репродуктивної установки виявляє себе у взаємодії всіх трьох компонентів. Когнітивний компонент відображає орієнтації на ту чи іншу кількість дітей, на інтервали між їх народженнями, установку на бажану стать дитини, на вагітність та її щасливе завершення. Емоційний компонент репродуктивної установки складають позитивні та негативні почуття, пов'язані з народженням тієї чи тієї кількості дітей. Поведінковий компонент репродуктивної установки характеризує інтенсивність спонук до народження, потужність або слабкість репродуктивної установки.

Недостатнє усвідомлення батьками ролі у вихованні дітей, а також перекладання відповідальності на освітні заклади та оточуюче середовище є першопричиною численних порушень здоров'я майбутнього покоління. Лише 58% батьків обговорюють з своїми дітьми питання статевого розвитку та статевого життя, безпечної сексуальної поведінки. Понад 25% зважають на «небажання дітей обговорювати ці теми», 10% вважають, що «це за мене зроблять інші», що уособлює собою безвідповідальне ставлення до статевого виховання власних дітей.

Таке явище, як «сексуальна революція» серед молодого покоління, яка супроводжувала соціально-економічні перетворення у нашій країні на початку 90-х років стало одним із негативних чинників незадовільного стану репродуктивного та статевого здоров'я підлітків. Вік «сексуального дебюту» в Україні знижується, поширюється тенденція збільшення числа статевих партнерів, що підтверджується проведеними соціологічними дослідженнями. Причин такої ситуації є декілька. В першу чергу, на свідомість та сексуальну поведінку підлітків впливають недоліки виховання в сім'ї та освітніх закладах, великий обсяг негативної інформації і все сильніше відчувається вплив низькопробної іноземної культури, в тому числі сексуальної, технологій, особливо комунікаційних.

Тенденція до збільшення з віком кількості шкідливих звичок. Особливо стрімким є зростання з віком кількості підлітків, що вживають наркотики. Найбільшу питому вагу серед причин схильності до шкідливих звичок займають: проста зацікавленість, пропозиції друзів та бажання розслабитись. У віковій групі 19-20 років із цікавості почали вживати алкоголь біля 19% опитаних дівчат та 42% юнаків. Зустрічаються, навіть, випадки, коли вживання алкоголю було запропоновано батьками (5-8%) та примушено силою (1-3%). У віковій групі 12-14 років юнаки із простої зацікавленості почали вживати алкоголь у 22% випадків, палити — 16%, вживати наркотики — біля 1%. Отриманий поведінковий «вантаж» звичок, з яким молоді люди приходять у доросле життя, має негативний вплив на загальний стан здоров'я у подальшому, на репродуктивне — зокрема.

Як інфекційні, так і неінфекційні захворювання більш розповсюджені серед малозабезпечених та соціально незахищених прошарків. Результати спеціального дослідження рівності в отриманні послуг з охорони здоров'я, проведеного Українським інститутом громадського здоров'я, свідчать, що поширеність захворювань серед малозабезпеченого населення на 45,7% перевищує аналогічний показник у забезпечених; рівень госпіталізації осіб з низьким рівнем доходів втричі вищий, ніж осіб з доходами, вищими за середні. Більшим серед малозабезпечених є також рівень поширеності хронічних неінфекційних хвороб, наявність яких обмежує можливість заробляти на життя; незадовільні умови проживання та харчування погіршують ситуацію, а лікування виснажує і так незначні збереження. Поширеність шкідливих звичок серед малозабезпечених верств населення є більш високою, що обумовлює формування патології, пов'язаної з тютюнопалінням та зловживанням алкоголем, та, відповідно, зростання потреби у медичній допомозі.

Висновки

Каїрська конференція (1994) закликала всі країни до 2015 року забезпечити загальну доступність служб планування сім'ї на основі існуючих систем первинної медико-санітарної допомоги в умовах більш широкого комплексу заходів щодо зміцнення репродуктивного здоров'я, які б забезпечували охорону здоров'я жінок до, під час та після пологів, профілактику абортів та їх ускладнень, хвороб, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД, лікування безплідності та ускладнення після абортів. Програма дій цієї конференції закріплює право чоловіків і жінок на одержання інформації та закликає всі країни до 2015 року забезпечити універсальний доступ до всього спектру безпечних і надійних методів планування сім'ї та відповідних послуг з репродуктивного здоров'я.

В Декларації Асамблеї Тисячоліття ООН — «Самміту Тисячоліття» (2000) значна увага приділяється збереженню репродуктивного здоров'я. Серед 40 цілей Тисячоліття три мають безпосереднє відношення до вирішення проблем охорони репродуктивного здоров'я: зменшення до 2015 р. на дві третини смертності дітей віком до п'яти років, материнської смертності на три четвертини та обмеження поширення ВІЛ/СНІДу.

Головною метою державної політики в Україні є досягнення нової якості життя громадян через запровадження соціальних, економічних та демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини і суспільства. У центрі уваги — людина, задоволення її культурних, духовних та освітніх потреб, надання їй якісних медичних послуг, забезпечення реалізації демократичних прав і свобод.

Основним завданням політики Уряду щодо сім'ї, жінок, дітей та молоді є подолання тенденцій скорочення населення, посилення інституту сім'ї, державна підтримка народжуваності.

Список використаних джерел

1. Крисаченко В. С. Динаміка населення: популяційні, етнічні та глобальні виміри: Монографія. — К. : НІСД, 2005. — 366 с.
2. Муромцева Ю. І. Демографія: Навчальний посібник. — К. : Кондор, 2006. — 299 с.
3. Пальян З. О. Демографічна статистика: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К. : КНЕУ, 2006. — 131 с.
4. Прибиткова І. М. Основи демографії: Навч. посібник для студ. гуманіт. і суспільн. фак. вузів. — К. : АртЕк, 1995. — 252 с.
5. Стеценко С. Г. Демографічна статистика з основами демографії: Підручник. — К. : Вища шк, 2005. — 414 с.
6. Сучасна демографічна ситуація в Україні: проблеми, перспективи, шляхи поліпшення. — К. : Б. в., 2007. — 72 с.