Психологія готовності дітей до школи

Вступ

1. Психологічно-мотиваційна готовність дитини до школи

2. Емоційно-вольова готовність до школи

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Науковці розглядають готовність малюка до навчання у школі передусім крізь призму відповідності його розвитку вимогам освітньої діяльності. Завдання цієї роботи — проаналізувати розвиток психічних функцій у шестирічних першокласників.

Що означає поняття психологічної готовності до школи?

Психологічна готовність до навчання — це такий рівень психічного розвитку, що дає змогу дитині засвоювати шкільну програму в умовах класно-урочної системи (у колективі однолітків під керівництвом педагога). Л.С.Виготський довів: навчання стимулює розвиток лише тоді, коли воно спирається на "зону найближчого розвитку", тобто "навчити можна лише тому, до чого дитина вже готова". Отже, рівень психологічної готовності має бути таким, щоб програма навчання потрапляла у "зону найближчого розвитку". Якщо ж ця зона виявляється нижчою за необхідний для засвоєння програми рівень, можна говорити про неготовність дитини до школи, адже її "зона найближчого розвитку" не відповідає навчальним вимогам, і успішне навчання стає неможливим. Визначаючи готовність, варто також враховувати системний характер індивідуальних проявів у діяльності та нерівномірність розвитку окремих психічних процесів і рис особистості.

1. Психологічно-мотиваційна готовність дитини до школи

Оцінка психологічного розвитку дитини допомагає вчителям, психологам і батькам:

• планувати індивідуальні або групові заняття, спрямовані на розвиток недостатньо сформованих психічних функцій;
• виявити "гіперкомпенсаційний фонд особистості", тобто сильні сторони, на які можна спиратися під час навчальної взаємодії.

Психологічну готовність оцінюють за рівнем розвитку таких сфер: мотиваційної, емоційно-вольової, інтелектуальної та мовленнєвої.

Одного разу довелося бачити, як шестирічна дівчинка блискуче відповідала на всі питання співбесіди та виконувала завдання, але на запитання "Чи хочеш ти йти до школи?" щиро відповіла: "Ні". Можливо, дорослі, захоплені "інтелектуальним розвитком", забувають про важливість мотиваційної сфери?

Яким має бути рівень мотиваційного розвитку, щоб можна було говорити про готовність дитини до навчання?

Л.І.Божович наголошувала, що для успішного навчання найважливішим є розвиток мотиваційної сфери. Це, по-перше, потреба дитини в новому соціальному статусі — статусі школяра; по-друге, готовність приймати вимоги дорослих, мати обов'язки та бути відповідальною, тобто сформована "внутрішня позиція школяра"; по-третє, бажання перейти від гри до навчання з домінуючим пізнавальним мотивом.

Як швидко визначити мотиваційну готовність дитини?

Найкраще запропонувати дитині відповісти на запитання тестів. Ось методики, які найчастіше застосовують для дослідження мотиваційної готовності.

Методика "Визначення домінування пізнавального чи ігрового мотиву" (за Н.Гуткіною).

Дитину запрошують до кімнати, де на столиках розкладені звичайні, не надто привабливі іграшки, і пропонують хвилину їх роздивлятися. Потім експериментатор запрошує дитину послухати казку, яку вона ще не чула. На найцікавішому місці читання переривають і запитують, чого дитині зараз більше хочеться: погратися з іграшками чи дослухати казку.

Висновки. Діти з вираженим пізнавальним інтересом зазвичай обирають казку, а зі слабкою пізнавальною потребою — гру. Причому їхня гра часто має маніпулятивний характер: беруться то за одне, то за інше.

Методика "Уяви собі..." (за Н.Гуткіною).

Мета. Оцінити спрямованість дитини на навчання та рівень сформованості "соціальної позиції школяра".

Проведення дослідження

Запропонуйте дитині гру: "Я розповідатиму історії, які починаються зі слів "уяви собі", а ти закінчуватимеш їх, уявляючи себе головним героєм".

Історія 1. Уяви собі, що тобі кажуть: "Ти ще замалий, краще ще рік походи в садочок або побудь удома, а до школи підеш наступного року". Що ти відповіси?

Історія 2. Уяви, що 1 вересня всі діти з твоєї групи пішли до школи, а ти залишився вдома, і тобі нікуди не треба йти. Чим би ти займався, поки інші вчаться?

Історія 3. Уяви, що є дві школи: в одній щодня вчать читати, писати й рахувати, а в іншій — співати, малювати й грати в спортивні ігри. Яку школу ти обереш?

Історія 4. Уяви, що можна обрати школу. В одній треба тихо сидіти на уроках, не розмовляти й виконувати завдання вчительки. В іншій — повна свобода: можна говорити, не робити завдань або піти додому, і ніхто не лаятиме. Яку школу обереш?

Історія 5. Уяви, що з'явилася можливість навчатися вдома: не треба ходити до школи, а вчителька сама приходитиме й навчатиме читання, письма та математики. Що б ти відповів?

Історія 6. Уяви, що ти вже школяр, у тебе все виходить, і вчителька хвалить. Одного разу вона пропонує за гарне навчання шоколадку замість оцінки. Що ти обереш?

Висновки. Ознаками сформованої "соціальної позиції школяра" є такі відповіді:

1. Відмова залишитися в садочку чи вдома ще на рік.
2. Спрямованість на навчальну діяльність, навіть якщо школа необов'язкова.
3. Відмова від школи, де лише граються.
4. Вибір школи з правилами.
5. Орієнтація на навчання в групі, у класі.
6. Вибір оцінки як форми оцінювання.

2. Емоційно-вольова готовність до школи

Як визначити емоційно-вольову готовність?

Більшість дослідників психологічної готовності зазначають, що найбільше труднощів у шестиліток виникає через слабкий розвиток довільності психічних процесів (уваги, пам'яті, мислення). Складність у тому, що довільність формується саме під час навчальної діяльності в молодшому шкільному віці — це новоутворення цього періоду. Водночас недостатня сформованість вольової сфери є однією з головних причин неуспішності першокласників.

Д.Б.Ельконін підкреслював, що для успішного навчання дітей цього віку вирішальне значення має сформованість певних якостей навчальної діяльності, зокрема:

• свідомо підпорядковувати свої дії правилу, що узагальнено визначає спосіб дій;
• орієнтуватися на задану систему вимог;
• уважно слухати мовця й точно виконувати усні завдання;
• самостійно виконувати завдання за зоровим зразком.

Наведені нижче завдання та вправи допоможуть визначити рівень розвитку й удосконалити довільну саморегуляцію дитини.

Поспостерігайте за дитиною під час діяльності.

Конструювання. Почніть із роботи за зразком — наприклад, будиночок із деталей. Деталей має бути більше, ніж потрібно, щоб дитина вчилася обирати необхідні, зіставляючи їх за розміром, кольором і формою. Запропонуйте уважно розглянути зразок і побудувати такий самий. Спостерігаючи, зверніть увагу, чи дитина:

• виконує завдання відповідно до зразка (утримує мету);
• дотримується послідовності збирання (має чіткий алгоритм дій);
• правильно обирає матеріал і визначає умови діяльності;
• звіряє роботу зі зразком для корекції дій;
• точно оцінює результат після завершення та може виправити помилку.

Після закінчення проаналізуйте діяльність і причини помилок. Наступного разу допоможіть саме на цьому етапі.

Варіант 2. Методика "Графічний диктант"

Мета. Виявити вміння орієнтуватися на зразок і точно його копіювати; рівень довільної уваги; зорово-моторну координацію та здатність регулювати власні дії.

Обладнання: аркуш у клітинку, на якому на відстані 4 клітинки від краю по вертикалі поставлено 3 крапки одна під одною (на відстані 7 клітинок), олівець.

Інструкція. "Ось аркуш у клітинку з трьома крапками. Візьми олівець і приготуйся малювати лінію. Я казатиму, в який бік і на скільки клітинок її вести. Малюй лише ті лінії, про які я говорю. Кожну нову лінію починай там, де закінчилася попередня, не відриваючи олівця".

Завдання 1 (тренувальне). Постав олівець на верхню крапку. Одна клітинка вниз. Не відривай олівець. Одна клітинка праворуч. Одна вгору. Одна праворуч. Одна вниз. Одна праворуч. Одна вгору. Одна праворуч. Одна вниз. Далі продовжуй малювати такий самий візерунок.

Якщо дитина не зрозуміла, їй підказують і виправляють помилки. Під час наступних візерунків контроль знімається. Між диктуванням робіть паузи, щоб дитина встигала завершити лінію. На самостійне продовження дається 1 хвилина.

Завдання 2. Постав олівець на наступну крапку. Одна клітинка вгору. Одна праворуч. Одна вгору. Одна праворуч. Одна вниз. Одна праворуч. Одна вниз. Одна праворуч. Далі продовжуй візерунок.

Завдання 3. Постав олівець на останню крапку. Три клітинки вгору. Одна праворуч. Дві вниз. Одна праворуч. Дві вгору. Одна праворуч. Три вниз. Одна праворуч. Дві вгору. Далі продовжуй візерунок. Одна праворуч. Три вгору. Продовжуй.

Інтерпретація результатів:

Тренувальний візерунок не оцінюється.

Низький рівень. Дитина слухає неуважно, відволікається, помиляється в усіх серіях, не може продовжити візерунок самостійно; жоден із візерунків не відповідає диктанту.

Середній рівень. Слухає, але іноді відволікається; 1–2 помилки під час диктування; може продовжити візерунок, але з помилками.

Достатній рівень. Уважно слухає; після тренувальної серії помилок немає; самостійно продовжує візерунок, можливі 1–2 помилки, які сама виявляє.

Високий рівень. Уважний, не відволікається, чітко виконує всі завдання без помилок.

Варіант 3.

Мета. Визначити вміння орієнтуватися на зразок і точно копіювати його; розвиток довільної уваги.

Обладнання: картка зі зразком, чистий аркуш у клітинку, олівець.

Завдання. Дитина має розглянути й скопіювати геометричний візерунок на аркуш у клітинку (зразок — на окремій картці). Поширений зразок — будиночок, але тоді малювати треба на білому папері без клітинок.

Інструкція. "Подивись уважно на зразок і намалюй такий самий на своєму аркуші. Якщо помилишся, гумкою витирати не можна — намалюй правильно поряд або зверху".

Інтерпретація результатів:

Оцінюється відповідність малюнка зразку. Під час роботи дорослі спостерігають:

• чи часто дитина порівнює малюнок зі зразком, чи малює по пам'яті;
• чи водить пальцем у повітрі над зразком, повторюючи контури;
• чи відволікається;
• чи ставить запитання, чи помічає неточності та виправляє їх.

Висновки

Під час виконання завдань не варто втручатися, підказувати чи коригувати. Коли дитина повідомить про завершення, запропонуйте перевірити роботу. Якщо вона знайде помилки, дайте можливість виправити їх.

Л.С.Виготський наголошував: рівень розвитку психічних функцій — лише передумова успішного навчання, а його ефективність залежить від правильної організації навчального процесу з опорою на ці передумови.

Отже, діагностика готовності до школи потрібна не стільки для формального висновку "готовий — не готовий", скільки для врахування індивідуальних особливостей під час організації навчально-виховної роботи з шестилітками.

Чи може тестування зашкодити?

На жаль, у гонитві за "модним тестуванням" учителі й батьки часто не усвідомлюють відповідальності, адже:

• нерідко використовують недосконалі методики з популярних видань, а не фахових джерел;
• не всі володіють технікою тестування: індивідуальні тести намагаються проводити в групах, що категорично заборонено; пропонують завдання, які не відповідають віку дитини.

Ми розглянули лише два аспекти психологічної готовності — мотиваційний та емоційно-вольовий, які, на думку багатьох психологів, є визначальними для успішного шкільного навчання.

Список використаної літератури

1. Ілляшенко Т. Про готовність дітей до шкільного навчання // Початкова школа. - 2002. - № 3. - С.69-71

2. Большакова І. Проблеми психологічної готовності дитини до школи // Початкова школа. - 2005. - № 4. - C. 4-7.

3. Большакова І. Проблеми психологічної готовності дитини до школи // Початкова школа. - 2005. - № 5. - C. 9-12.

4. Буцкіна С.В. Формування мотиваційної готовності дітей 6-7 років до навчання в школі // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - № 5. - C. 16-19

5. Лаврентьєва Г. Готовність дитини до школи: складові успішного навчання // Дошкільне виховання. - 2000. - № 9. - C. 3-5

6. Проскура О. Як перевірити ступінь готовності вашої дитини до навчання у школі // Початкова школа. - 1998. - № 2. - C. 48-52

7. Чирцова Н. Забезпечити дитині психологічну готовність до школи // Початкова школа. - 2001. - № 2. - C. 8-9