Психологічні особливості поведінки людини в екстремальних ситуаціях

Вступ

У повсякденному житті кожна особистість реагує на зовнішні подразники по-своєму, і ця реакція має індивідуальний фізіологічний характер. Така своєрідність значною мірою визначається психофізіологічними характеристиками індивіда, серед яких варто виокремити емоційну стійкість, збалансованість нервових процесів, здатність до розумової та фізичної праці, а також загальну витривалість.

Завдяки вихованню, освіті та цілеспрямованим тренуванням окремі психофізіологічні якості можуть удосконалюватися. Водночас інші, зокрема типологічні особливості вищої нервової діяльності, є досить стабільними і зберігають свої індивідуальні риси протягом усього життя, потребуючи значного часу для будь-яких змін.

Психіку визначають як властивість мозку відтворювати об'єктивну реальність через відчуття, уявлення, думки та інші суб'єктивні образи навколишнього світу.

У структурі психіки розрізняють три основні категорії явищ: процеси, стани та властивості. Психічні процеси — це нетривалі операції з отримання, обробки та передачі інформації (сюди входять відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення, емоції, воля). Психічні стани — це відносно тривалі переживання, які впливають на активність людини (наприклад, настрій, пригніченість, стрес). Психічні властивості — це усталені якості особистості, що формуються з досвідом і визначають її схильність реагувати на події певним чином (темперамент, характер, здібності, інтелект).

Важливою для безпеки є здатність діяти ефективно, незважаючи на перешкоди. Такі якості, як швидкість переключення уваги та реагування на небезпечні сигнали, безпосередньо залежать від рухливості та врівноваженості нервової системи.

1. Поведінка в екстремальних ситуаціях, забезпечення особистої безпеки

Часто здається, що нещасні випадки трапляються через фатальний збіг обставин. Проте детальний аналіз подій свідчить: у більшості випадків ми самі створюємо передумови для лиха, не усвідомлюючи наслідків власних дій. Типовими помилками є або завищена самооцінка власних сил, або, навпаки, надмірна невпевненість. Людина, яка діє необачно, не вірить у свої сили та не має навичок, уже є потенційною жертвою. В умовах небезпеки важливо вміти відрізняти реальні загрози від уявних, швидко приймати рішення, аналізувати поведінку інших, тримати себе під контролем, тверезо оцінювати свої сили та шукати вихід навіть у безвихідних, на перший погляд, ситуаціях. Здавна існують універсальні принципи безпеки: передбачати небезпеку, уникати її, якщо це можливо, і діяти рішуче, коли уникнути не вдалося.

Щоб передбачати загрози, необхідно знати фактори ризику, які нас оточують. Ми не зосереджуватимемося на природних катастрофах, а розглянемо небезпеки, пов'язані з насильством. Готовність до них — це вже потужний захисний механізм. У звичному середовищі поведінка людини є стабільною та передбачуваною. Однак потрапляння в складну або небезпечну ситуацію може кардинально змінити її. Різко зростає психологічне навантаження, що призводить до змін у поведінкових реакціях, зниження критичності мислення, порушення координації, погіршення уваги та сприйняття, а також до неадекватних емоційних проявів. Цікаво, що для багатьох людей страх перед потенційним нападом є значно сильнішим, ніж реальна ймовірність стати жертвою. Цей страх породжує тривогу, яка може перерости в жах, що має фізичні прояви: слабкість, заціпеніння або панічну втечу. Нерідко це супроводжується істеричною реакцією — панікою, яка, своєю чергою, призводить до абсолютно нелогічних дій. Такий стан заважає знайти вихід із ситуації, викликає відчуття безнадії та змушує відмовитися від боротьби.

Уявіть, що ви опинилися в умовах реальної загрози. Ваша поведінка може відповідати одній із трьох моделей:

• суттєва дезорганізація діяльності;
• різке гальмування або повна зупинка активних дій;
• мобілізація сил та підвищення ефективності дій.

Дезорганізація може виявлятися у втраті, здавалося б, автоматичних навичок. Нерідко можна спостерігати, як люди, які чудово володіють прийомами самозахисту в спокійній обстановці, у критичний момент повністю забувають про них і діють хаотично, покладаючись лише на примітивну фізичну силу.

Гальмування дій проявляється у стані ступору, коли людина не здатна ворухнутися або прийняти рішення [5, c. 215-217].

Найбажанішою є третя форма реагування, коли людина мобілізує всі свої психічні ресурси для подолання перешкод. Це супроводжується посиленням самоконтролю, чітким сприйняттям ситуації та адекватними діями. Однак така поведінка можлива лише за наявності відповідних якостей і спеціальної підготовки. Звісно, прочитання цього матеріалу не зробить вас невразливими. Але розуміння механізмів власної поведінки та знання алгоритмів дій у небезпечних ситуаціях — це значний крок до подолання неадекватних реакцій.

Розглянемо такі типові екстремальні ситуації, як загроза застосування сили, шантаж та фізичний напад.

ПРАВИЛЬНА ОЦІНКА СИТУАЦІЇ — ПЕРШИЙ КРОК ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ.

Щоб прийняти виважене рішення, необхідно швидко зорієнтуватися в обставинах, що склалися.

Отже, ви зіткнулися із загрозою застосування сили. Перш за все, оцініть, наскільки ця загроза є реальною та чи можна її уникнути.

По-перше, зверніть увагу на місце події. Якщо це ваш дім або робочий кабінет, ви маєте перевагу, оскільки краще орієнтуєтеся в обстановці та знаєте, де що знаходиться. Крім того, у квартирі можуть бути ваші близькі, і загроза для вас може стати загрозою і для них, навіть якщо зловмисник про це не знає.

Інша справа — якщо ви перебуваєте на території, де господарем становища є ваш опонент. У такому разі ініціатива на його боці, а незнання обстановки сковує ваші дії.

Ситуація на вулиці також має свої нюанси. Багатолюдна вулиця — це одне, а порожня, де немає жодної душі, — зовсім інше.

По-друге, враховуйте час доби. У темряві будь-яка загроза сприймається гостріше, а сама темрява для багатьох є стресогенним фактором.

По-третє, оцініть кількість нападників. Один зловмисник — це одна ситуація, а група — зовсім інша. Спостерігаючи за їхньою взаємодією, можна визначити лідера та зрозуміти, чи діють вони злагоджено, чи це їхній перший спільний напад.

По-четверте, зверніть увагу на фізичні дані та екіпіровку зловмисника. Одяг може багато розповісти про наміри: вільний одяг дозволяє приховати зброю. Також важливо тверезо оцінювати власний фізичний стан.

Якщо вас зупинив злочинець, особливо озброєний, уникайте будь-яких агресивних дій. Це не той випадок, коли варто ризикувати життям. Практика показує, що найкращий спосіб зменшити фізичне насильство — це не чинити опір. Демонстрація того, що ви визнаєте його перевагу, значно підвищує ваші шанси на виживання. Така покірність може бути неприродною для багатьох, але перед тим, як діяти, варто зважити свої реальні можливості та можливі наслідки. Варто зазначити, що й самі злочинці, коли відчувають перевагу опонента, поводяться досить поступливо [9, c. 136-138].

Якщо ви зіткнулися зі спробою шантажу, проаналізуйте ситуацію за кількома ключовими пунктами. По-перше, визначте, наскільки реальним є факт, який використовується проти вас. Якщо подія дійсно мала місце, не завжди варто одразу в цьому зізнаватися. Можливо, ви зможете довести, що все виглядало зовсім інакше, ніж подає шантажист.

По-друге, оцініть, наскільки серйозною може бути компрометація у разі вашої відмови. Намагайтеся робити це тверезо, не піддаючись психологічному тиску. Подумайте, перед ким саме вас можуть скомпрометувати та яким чином це буде зроблено.

По-третє, з'ясуйте, чи маєте ви час, щоб нейтралізувати можливі наслідки або хоча б відтягнути їх.

По-четверте, важливо розуміти, чи стосується загроза лише вас, чи вона поширюється на ваших близьких. Це суттєво змінює пріоритети.

По-п'яте, враховуйте спосіб комунікації: чи це телефонний дзвінок, письмове повідомлення чи особистий контакт.

Для прийняття обґрунтованого рішення необхідний не лише аналіз ситуації, але й ретельна оцінка вашого опонента. Розглянемо це детальніше [4, c. 484-486].

2. Психологічні особливості організму людини в екстремальних ситуаціях

Психіка людини нерозривно пов'язана з її безпекою. Небезпеки не можна розглядати лише як зовнішні події або ж як суто рефлекторну реакцію організму. Їхній вплив завжди опосередкований психофізіологічними якостями індивіда. Дослідження показують, що у 70% нещасних випадків на виробництві винні самі працівники. Постає закономірне питання: чому люди, наділені інстинктом самозбереження, часто стають винуватцями власних травм? Психічно здорова людина не прагне нашкодити собі без причини. Причини, як свідчить практика, криються в комбінації різноманітних факторів.

Ці причини можуть бути внутрішніми (індивідуальні психологічні чи фізіологічні особливості, емоційна нестабільність, брак знань та досвіду) або зовнішніми (фактори середовища). Таким чином, психологічні властивості людини безпосередньо впливають на її поведінку та вчинки.

На мозок постійно впливає безліч подразників із внутрішнього та зовнішнього середовища. Вони формують безумовні та умовні рефлекси, які взаємодіють між собою, утворюючи динамічну рівновагу. Виникнення несподіваної та напруженої ситуації порушує цю рівновагу, викликаючи неспецифічну реакцію організму — стрес.

Стрес — це фізіологічна відповідь організму на раптову та напружену ситуацію, що мобілізує його резерви для боротьби або втечі. Під час стресу відбуваються гормональні зміни, прискорюється серцебиття, змінюється пульс. Стресова реакція може бути активною (підвищення ефективності діяльності) або пасивною (різке зниження ефективності).

Людина народжується з певним набором первинних емоцій: страх і тривога (пов'язані з самозбереженням), радість (реакція на задоволення потреб), гнів (наслідок обмеження потреб). Вторинні емоції, такі як образа, провина, сором, заздрість, формуються в процесі соціалізації та усвідомлення власного "Я" і не пов'язані з базовими потребами.

В екстремальних умовах вирішальне значення мають психологічні якості як окремої людини, так і колективу.

Запорукою вмілих і безстрашних дій є впевненість у можливості захисту, чітке уявлення про характер загрози (ураган, землетрус, повінь) та уражаючі фактори. Щоб протистояти страху та паніці, люди повинні знати, з чим їм доведеться зіткнутися та як практично діяти в надзвичайних ситуаціях [7, c. 158-159].

Одним із головних завдань морально-психологічної підготовки є розвиток здатності протистояти страху, готовності долати труднощі та здійснювати самовіддані вчинки. Найважливіше — це перемога над власною невпевненістю та нерішучістю, після якої приходить і перемога над стихією чи противником.

Гостроту психологічних потрясінь можна значно знизити, якщо завчасно навчати людей діяти в умовах, наближених до реальних екстремальних.

Психологічна підготовка має ґрунтуватися на принципах внесення в навчальний процес елементів напруження та несподіваності, властивих реальній обстановці. Це включає практичне навчання способам захисту та багаторазові тренування прийомів і дій у змодельованих надзвичайних ситуаціях.

Окремим напрямком підготовки є вдосконалення навичок надання само- та взаємодопомоги при опіках, пораненнях, зараженні, опроміненні, а також вміння користуватися індивідуальною аптечкою та дозиметричними приладами.

Вміння боротися з вогнем та впевненість у надійності засобів пожежогасіння допомагають подолати "вогнебоязнь" і виховують сміливість під час дій в осередках масових пожеж [2, c. 147-149].

Висновки

В екстремальних ситуаціях вплив темпераменту на ефективність діяльності значно посилюється. Звичні форми поведінки стають неефективними, і організму потрібна додаткова мобілізація для реагування на сильні та несподівані подразники.

На мозок людини постійно діють численні подразники, що формують рефлекси та динамічну рівновагу. Порушення цієї рівноваги внаслідок напруженої ситуації викликає стрес — неспецифічну реакцію організму.

Екстремальні фактори умовно поділяються на механічні, фізичні, хімічні, біологічні, а також психічні та соціальні. Вони можуть діяти безпосередньо, порушуючи стан індивіда, або на генетичному рівні (наприклад, іонізуюча радіація), завдаючи шкоди здоров'ю майбутніх поколінь.

Вплив екстремальних факторів призводить до розвитку різних видів стресу, шоку, болю, коми, колапсу, непритомності, а також гострих захворювань і травм. Крім того, виникають реакції нервово-психічної перенапруги, що проявляються в порушенні поведінки через емоційні зриви: страх, гнів, агресію, паніку, депресію.

Список використаної літератури

1. Бандурка О. Основи психології і педагогіки: Підручник/ Олександр Бандурка, Валентина Тюріна, Олена Федоренко,; МВС Україи, Нац. ун-т внутр. справ. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - 334 с.

2. Вітенко І. Основи психології: Підручник для студ. вищих медичних навч. закладів освіти III-V рівнів акредитац./ Іван Вітенко, Тарас Вітенко,. - Вінниця: Нова книга, 2001. - 251 с.

3. Гуцало Е. Психологія: Інструктивно-методичні матеріали для самостійної підготовки студентів до комплексного державного екзамену/ Емілія Гуцало,; М-во освіти і науки України, КДПУ ім. В. Винниченка. Кафедра психології. - Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004. - 126 с.

4. Основи психології: Підручник для студ. вузів/ За заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. - 3-є вид., стереотип.. - К.: Либідь, 1997. – 630 с.

5. Психологія: Підручник для студ. вуз./ За ред. Ю.Л.Трофімова. - 3-тє вид., стереотип.. - К.: Либідь, 2001. - 558 с.

6. Психологія: З викладом основ психології релігії/ Під ред. Юзефа Макселона. - Львів: Монастир Монахів Студійського Уставу: Вид. відділ "Свічадо", 1998. - 319 с.

7. Серьожникова Р. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник/ Раїса Серьожникова, Надія Пархоменко, Лада Яковицька,; М-во освіти і науки України, Донецький нац. технічний ун-т . - К.: Центр навчальної літератури, 2003; К.: Академвидав, 2003. - 242 с.

8. Степанов О. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник/ Олександр Степанов, Михайло Фіцула,. - К.: Академвидав, 2002; К.: Академвидав, 2003. - 502 с.

9. Цимбалюк І. Психологія: Навчальний посібник/ Іван Цимбалюк,; М-во освіти і науки України . - Київ: ВД "Професіонал", 2004. - 214 с.