Психологічне та інженерне забезпечення охорони праці

Вступ

Усі державні стандарти, технічні умови та промислові зразки в обов'язковому порядку узгоджуються з органами охорони здоров'я згідно з процедурою, визначеною законодавством. Керівники та власники підприємств, організацій і установ зобов'язані забезпечувати у своїй діяльності дотримання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони здоров'я, встановлених законодавчими актами, а також запобігати шкідливому впливу на здоров'я людей. Власник має забезпечити у кожному структурному підрозділі та на кожному робочому місці умови праці, що відповідають нормативним вимогам, і гарантувати дотримання прав працівників, передбачених чинним законодавством.

Організацію заходів з охорони праці на підприємстві здійснює служба охорони праці, яка створюється на підприємствах виробничої сфери з кількістю працюючих від 50 осіб. Чисельність та структура цієї служби визначаються власником або уповноваженим ним органом. На підприємствах із меншою кількістю працівників функції служби охорони праці можуть покладатися на посадову особу, яка має відповідну підготовку, за сумісництвом.

1. Сутність інженерного забезпечення охорони праці

У своїй роботі служба охорони праці керується Типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України з нагляду за охороною праці (наказ № 73 від 3.08.93 р.), і підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства. Саме на цю службу (відділ) покладено завдання забезпечувати підприємство необхідними нормативними документами з охорони праці та техніки безпеки: інструкціями, стандартами, правилами, а також розробляти та затверджувати правила поведінки працівників на виробничих територіях і в приміщеннях, правила експлуатації обладнання та устаткування, що діють лише на цьому підприємстві.

Служба (відділ) охорони праці забезпечує організацію навчання та проведення інструктажів з техніки безпеки, координує роботу для досягнення встановлених нормативів безпеки, розробляє та впроваджує заходи для створення безпечних і здорових умов праці.

Організація робіт з охорони праці передбачає:

• забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель та споруд;
• нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;
• проведення інструктажів з техніки безпеки та навчання працівників безпечним методам праці;
• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
• встановлення оптимальних режимів праці та відпочинку;
• організацію лікувально-профілактичних заходів, соціально-побутового обслуговування, професійний відбір для окремих спеціальностей.

Безпека виробничого устаткування та технологічних процесів забезпечується через проведення власником або уповноваженим ним органом організаційно-технічних заходів, що включають впровадження прогресивних технологій, сучасного обладнання, засобів механізації та автоматизації, ефективних засобів техніки безпеки, а також своєчасний ремонт будівель і споруд для гарантування їх безпечної експлуатації.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці включає забезпечення належного функціонування вентиляційних систем, опалення, освітлення, каналізації, водопостачання, а також забезпечення працівників миючими засобами тощо.

Навчання працівників безпечним умовам праці є однією з ключових складових охорони праці. Воно розпочинається з моменту прийому на роботу, коли власник (уповноважений ним орган) ознайомлює працівника з умовами та станом охорони праці, правилами поведінки на території підприємства у повсякденній діяльності та в надзвичайних ситуаціях. Державний комітет України з нагляду за охороною праці затвердив Типове положення, згідно з яким усі працівники при прийомі на роботу проходять вступний інструктаж за програмою, складеною на основі орієнтовного переліку питань. Це стосується й інших видів інструктажу. Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які постійно або тимчасово працюватимуть на підприємстві, працівником служби охорони праці у спеціально обладнаному приміщенні.

До початку роботи на робочому місці безпосередній керівник проводить з новоприйнятим (або переведеним з іншого підрозділу) працівником первинний інструктаж з техніки безпеки. Повторний інструктаж передбачає періодичне повторення правил поведінки на робочому місці з усіма працівниками: один раз на півріччя, а на роботах з підвищеною небезпекою — раз на квартал.

Позаплановий інструктаж проводиться при введенні в експлуатацію нового обладнання чи устаткування, зміні вимог нормативних актів з охорони праці, у надзвичайних ситуаціях, при виникненні загрози або факту нещасного випадку, а також в інших випадках, передбачених Типовим положенням.

Цільовий інструктаж проводиться з працівником при виконанні робіт, не пов'язаних з його прямими посадовими обов'язками (наприклад, разові вантажно-розвантажувальні роботи, аварійні роботи тощо).

Завершується інструктаж перевіркою знань з техніки безпеки шляхом усного опитування та перевірки засвоєння безпечних методів роботи. Про проведення інструктажу робиться запис у відповідному журналі, який підтверджується підписами особи, що проводила інструктаж, та особи, яку інструктували.

Контроль за якістю та періодичністю інструктажів з техніки безпеки є однією з основних функцій служби охорони праці.

Система охорони праці передбачає надання працівникам, зайнятим на роботах із забрудненням, небезпечними умовами праці, особливим температурним режимом тощо, засобів індивідуального захисту: спецодягу, спеціального взуття, масок, респіраторів, захисних поясів, касок, окулярів та інших. Ці засоби надаються безоплатно згідно з нормами, затвердженими Державним комітетом з нагляду за охороною праці (наказ № 170 від 29.10.96 р.), за виробничою ознакою. У разі ненадання засобів індивідуального захисту власник зобов'язаний компенсувати працівнику його витрати на їх придбання.

Відповідно до переліку робіт, пов'язаних із забрудненням, який встановлюється власником або уповноваженим ним органом, працівникам видається мило за встановленою нормою, а за наявності на робочому місці токсичних речовин — знешкоджуючі засоби. Для нейтралізації дії токсичних речовин працівникам безоплатно видається молоко або інші рівноцінні продукти харчування для підвищення захисних функцій організму.

Для працюючих в особливо шкідливих умовах підприємства організовують замість молока видачу лікувально-профілактичного харчування у вигляді гарячих сніданків у робочі дні. Порядок такої видачі регулюється постановою Держкомітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань та Президії ВЦРПС від 7.01.77 р. № 4/П-1 і здійснюється за рішенням власника або уповноваженого ним органу за погодженням з профспілковим комітетом.

Нормативні акти встановлюють й інші норми для забезпечення охорони праці. Для працівників, які працюють на відкритому повітрі в холодну пору року, передбачені спеціальні перерви для обігріву та відпочинку; працівники гарячих виробництв безоплатно забезпечуються газованою водою; для вантажно-розвантажувальних робіт встановлені граничні норми підіймання та перенесення вантажів.

З метою охорони здоров'я працівників власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за власні кошти організовувати попередні та періодичні медичні огляди працівників окремих галузей і спеціальностей. Ця вимога врегульована Положенням про медичний огляд працівників певних категорій (наказ Міністерства охорони здоров'я України № 45 від 31.03.94 р.). При невиконанні працівником вимоги щодо проходження медичного огляду власник має право відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати та притягнути до дисциплінарної відповідальності. Це стосується також працівників, які не пройшли навчання та інструктаж з техніки безпеки.

Отже, для забезпечення охорони праці та техніки безпеки на виробництві необхідне суворе виконання обов'язків як власником або уповноваженим ним органом, так і всіма найманими працівниками. Працівники зобов'язані дотримуватися норм, правил та інструкцій, що встановлюють правила виконання робіт і поведінки на виробничій території та в приміщеннях, вимоги щодо правильного користування знаряддями праці, засобами колективного та індивідуального захисту.

Працівники повинні негайно повідомляти свого безпосереднього керівника про ситуації, небезпечні для життя та здоров'я людей, а також про будь-який нещасний випадок на виробництві.

Таким чином, забезпечення охорони праці на виробництві є результатом спільних зусиль власника або уповноваженого ним органу та працівників.

Організація роботи з охорони праці ґрунтується на поєднанні оперативної діяльності адміністративно-технічного персоналу підприємства з діяльністю служби (відділу) техніки безпеки та органів контролю за дотриманням законодавства про працю та охорону праці.

2. Психологічні аспекти підвищення рівня безпеки праці

Експериментально підтверджено, що розробка та впровадження системи заходів з психологічного забезпечення професійної захищеності працюючих в Україні сприяють ефективній підготовці майбутніх фахівців-психологів, формуванню професійно-психологічної стійкості та своєчасній профілактиці деструктивних психологічних станів, що виникають під впливом професійної діяльності.

На безпеку праці суттєво впливають індивідуальні якості працівника: психофізіологічні, соціальні та виробничі.

До психофізіологічних якостей належать: недостатня здатність до розподілу та концентрації уваги, мислення; низькі показники обережності, спостережливості, кмітливості, розсудливості; недостатня установка до трудової діяльності; надмірна критичність до керівництва та менша до себе; гордовитість, самовпевненість, неповага до інших тощо.

Основними соціальними якостями, які слід враховувати при створенні безпечних умов праці, є: ставлення до роботи; взаємини з товаришами, керівництвом та іншими людьми; соціально-політичні, соціально-економічні та побутові фактори; рівень спілкування; рівень освіти та культури; стан здоров'я; рівень задоволеності своєю працею тощо.

Найважливішими виробничими якостями, що впливають на безпеку праці, є стаж та досвід роботи. Стаж роботи зазвичай пов'язаний із віком працівника. Аналіз досліджень показує, що найбільший вплив на безпеку праці має саме стаж роботи, а не вік. Небезпечні дії працівника та створення небезпечних ситуацій можуть бути зумовлені недостатністю знань, роботою не за спеціальністю, зміною характеру або умов праці добре знаної професії.

Для зменшення впливу психофізіологічних чинників небезпеки необхідно враховувати індивідуальні якості працюючого, оскільки помилки на виробництві та нещасні випадки є наслідком зіткнення якостей людини з особливостями конкретної професійної діяльності. Для поліпшення безпеки та захисту здоров'я працівників необхідно проводити професійний психофізіологічний відбір для широкого кола професій.

Можливості людини протистояти небезпеці визначаються ступенем її мотивації до праці та до її безпеки. Мотиви є тим психологічним фактором, який визначає, чому людина в даній ситуації діє саме так, а не інакше. Тому для розуміння причин, які спонукають людей свідомо порушувати правила безпеки, наражаючись на небезпеку, необхідно насамперед розкрити мотиви такої поведінки.

У процесі праці проявляються, в основному, мотиви вигоди та безпеки.

Мотив вигоди проявляється в отриманні нагороди за результати праці. Сюди входять матеріальна (заробітна плата, премія) та соціальна вигода (самоствердження, престиж, професійна гордість). Важливо, щоб працівників систематично та своєчасно інформували про результати їх праці.

Мотив безпеки проявляється у прагненні уникнути небезпеки, що виникає в процесі праці. Під небезпекою слід розуміти не лише виробничі небезпеки, які загрожують здоров'ю та життю працівника, а й соціальні (зменшення заробітку, позбавлення премії, пониження в посаді, втрата авторитету, поваги тощо).

До безпечної роботи людину спонукає, перш за все, мотив самозбереження — прагнення зберегти себе від дії небезпек праці. Однак значну роль відіграють і соціальні мотиви: прагнення підтримати свій авторитет, справити гарне враження на керівництво та товаришів по роботі, оскільки люди, які нехтують правилами безпеки, соціально осуджуються та караються.

Мотив характеризується силою дії, яка відображає ступінь усвідомленості та ясності об'єкта мотивації. Наприклад, якщо працівник недостатньо чітко уявляє небезпеку своєї праці та недостатньо ясно усвідомлює важливість засобів захисту і правил безпеки, то сила його мотивації щодо використання цих засобів буде невисокою, а результат його поведінки визначатимуть інші мотиви, а не мотив безпеки.

З точки зору безпеки праці, особливої уваги заслуговує так званий конфлікт мотивів. Особливий інтерес викликає конфлікт між мотивом вигоди та мотивом безпеки праці, коли бажання заробити більше переважає над прагненням уникнути небезпечної ситуації. В умовах становлення ринкової економіки конфлікт цих мотивів відбувається на більшості підприємств України, особливо в комерційних структурах, у малому та середньому бізнесі.

Слід зазначити, що в нашій країні безпека праці заохочується надто рідко. Мотив вигоди, як правило, постійно підсилюється через стимулювання, а мотив безпеки праці не лише не отримує підкріплення, а навіть принижується. Це відбувається тому, що порушення правил безпеки не завжди тягнуть за собою негативні наслідки, але дозволяють реалізувати мотив вигоди. Працівник декілька разів нехтує правилами безпеки без негативних для себе наслідків і досягає при цьому вигоди та успіху за рахунок безпеки. Поступово відбувається адаптація працівника до порушення правил безпеки, а мотив їх дотримання все більше послаблюється. При цьому працівник набуває навичок діяти з порушеннями правил безпеки, що робить його поведінку зручною (мотив зручності). Всі ці порушення залишаються без покарання, доки з працівником не трапиться нещасний випадок. Найчастіше мотив вигоди переважає над мотивом безпеки.

Отже, у різних організаціях та установах необхідно шукати шляхи підкріплення та підсилення мотиву безпеки. Для цього необхідно:

• стимулювати матеріально та соціально безпечну працю;
• створювати психологічний клімат у колективі, при якому падіння авторитету через порушення правил безпеки зводило б до мінімуму матеріальні вигоди, які могли б бути досягнуті за рахунок порушень.

Одним із напрямів підвищення безпеки праці є організація безпечної поведінки працівника в процесі праці. Для цього необхідно:

• створювати психологічний настрій на безпечну поведінку;
• стимулювати безпечну поведінку;
• навчати безпечній діяльності;
• виконувати та контролювати правила безпеки праці;
• виховувати безпечну поведінку;
• створювати психологічний клімат у колективі.

Для створення психологічного настрою працівника на безпеку праці необхідна загальна політика керівництва у галузі охорони праці.

Ставлення керівництва та, особливо, керівника організації, установи, підприємства до питань охорони праці проявляється в тому, яке значення надається цим питанням у загальному процесі праці та якою мірою показник безпеки враховується при оцінці її ефективності.

Працівник вірить у небезпеку тільки в тій мірі, в якій вірить у неї його безпосередній керівник. Тому всі ланки управління виробництвом повинні постійно проявляти інтерес до забезпечення безпеки праці, виявляти підвищену увагу та турботу щодо безпеки та благополуччя працівників. Причому працівники повинні це постійно відчувати.

Настрій на безпечну роботу з'явиться у працівника тоді, коли він бачитиме, що на підприємстві, в організації чи установі існує суворий контроль за виконанням правил безпеки.

На жаль, сьогодні у невиробничій сфері та недержавному секторі економіки стан охорони праці викликає тривогу. Більшість керівників у цих сферах не мають спеціальної підготовки та досвіду роботи з охорони праці. Вони проявляють байдужість до проблем охорони праці та небажання серйозно займатися їх вирішенням. Першочерговим завданням охорони праці у невиробничій сфері є формування у роботодавців думки про те, що охороні праці необхідно приділяти пріоритетну увагу. Тоді працівник повірить, що безпека його праці є однією з ключових цінностей підприємства, а це є одним із мотивів його безпечної поведінки.

Безпечній поведінці в процесі праці сприяє стимулювання як засіб мотивації безпеки праці. Термін "стимул" визначається як спонукальна причина активізації дій людини, особливо у тих випадках, коли є прагнення одержати винагороду.

Застосування стимулів для мотивації як робітників, так і керівників підприємств, установ, організацій є загальноприйнятою практикою в усьому світі. Як свідчить міжнародний досвід, чергове підвищення заробітної плати (матеріальне стимулювання) працівникові здійснюється з урахуванням роботи без порушень норм охорони праці. Працівники, які порушують норми охорони праці, не мають шансів на професійний ріст і є першими кандидатами на звільнення.

На підприємствах малого та середнього бізнесу невиробничої сфери повинна розроблятися та застосовуватися ефективна система стимулювання працівників за безпечну поведінку в процесі праці.

Зазвичай, для виховання безпечної поведінки в процесі праці використовується як негативне стимулювання — покарання за порушення правил безпеки (штрафи, позбавлення премії, дисциплінарне покарання), так і позитивне — заохочування за безпечну роботу (грошові надбавки до заробітної плати, моральне стимулювання).

В Україні найчастіше застосовується негативне стимулювання за порушення правил безпеки праці. Найбільш типовою причиною навмисних порушень правил техніки безпеки є прагнення досягти за рахунок цього будь-яких вигод (полегшення, прискорення, спрощення роботи). Незважаючи на покарання, за таких умов працівник все одно продовжуватиме ці порушення, доки вони не перестануть бути джерелом вигод. У таких випадках при застосуванні негативного стимулювання слід зробити так, щоб витрати від порушення правил безпеки перевищували отримані за рахунок цього вигоди. Тоді їх буде невигідно порушувати.

Покарання за ненавмисне порушення правил безпеки праці, як свідчать психологічні дослідження, мають незначну ефективність. Такі покарання корисно застосовувати у процесі навчання, при формуванні навичок безпечного поводження в процесі праці. У таких випадках покарання, по-перше, перешкоджатимуть закріпленню недоцільних і небезпечних навичок у роботі і, по-друге, сприятимуть створенню мотивів до обережного типу поведінки.

Найбільш доцільно та ефективно використовувати позитивне стимулювання. Застосування заохочень за безпечну роботу, як свідчить міжнародний досвід, є найбільш дійовим засобом підвищення безпеки праці.

Стимулювання охорони праці має бути індивідуальним. Для організації стимулювання повинні бути розроблені критерії оцінки рівня безпеки праці кожного робітника (бали, коефіцієнти тощо). Необхідно періодично підводити підсумки безпечної роботи. Показники, умови, форми та розміри стимулювання охорони праці конкретизуються в колективних договорах, положеннях про оплату праці, трудових договорах (контрактах) з урахуванням особливостей організації праці на підприємстві, в установі, організації.

Практичне застосування системи стимулювання безпечної праці показує, що вона сприяє суттєвому зменшенню нещасних випадків, підвищує продуктивність праці, а отриманий прибуток значно перевищує витрати, пов'язані з таким стимулюванням.

Значне місце у підвищенні безпеки праці, в організації безпечної поведінки займає процес навчання працівників з питань охорони праці.

Недостатній рівень знань працівника виявляє його некомпетентність з питань охорони праці. У процесі праці він не може точно визначити, що є небезпечним, а що безпечним; де наслідки помилки малі, а де великі. Крім того, він не може швидко орієнтуватися та знаходити рішення в складних і небезпечних ситуаціях. Такий працівник розуміє, що може легко допустити небезпечну помилку, усвідомлює, що у нього малі можливості протидіяти небезпеці. Все це породжує тривогу, невпевненість у собі, у безпеці своєї праці та призводить до небезпечних дій. Перераховані фактори визначаються як прояв недосвідченості.

Навчання безпечній праці повинно бути органічно пов'язане з навчанням професії. Найбільш придатним і цілеспрямованим шляхом трудового навчання є вироблення таких навичок, за яких спосіб досягнення мети праці органічно відповідатиме умовам безпеки праці. Під час навчання безпечній праці велику увагу слід приділяти розвитку здібностей мислити, умінню критично оцінювати різні трудові завдання, готовності до дій у нових, спонтанно виникаючих небезпечних ситуаціях.

Належна кваліфікація та обізнаність працівників з питань охорони праці зменшує ризик отримати травму чи професійне захворювання. Тому одним із найбільш пріоритетних напрямів зменшення травматизму є підвищення рівня знань працівників з цих питань, яке має забезпечуватися закладами освіти та безперервно шляхом навчання працівників у процесі їх трудової діяльності.

Всі розглянуті вище методи організації безпечної праці (створення психологічного настрою, стимулювання, навчання правилам безпеки), крім основного призначення, виконують функції виховання.

Висновки

Щорічно майже 17 000 осіб стають інвалідами внаслідок травм і профзахворювань. Загальна сума витрат на фінансування пільгових професійних пенсій і пенсій по трудовому каліцтву, відшкодування шкоди потерпілим на виробництві та інших пов'язаних з цим витрат сьогодні становить 10-15 відсотків від фонду оплати праці в промисловості, а в окремих галузях і регіонах — від 15 до 30 відсотків. Особливо гостро ці проблеми відчуваються на підприємствах галузей з високим рівнем професійного ризику. Викликає занепокоєння стан охорони праці та забезпечення соціальних гарантій на підприємствах недержавного сектору економіки, який постійно збільшується. Тут порушення правил безпеки носять масовий характер, допускається приховування нещасних випадків, свавілля роботодавців у дотриманні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і компенсацій за заподіяну шкоду від нещасних випадків. Пріоритети в роботі з охорони праці, як і раніше, спрямовані не на здійснення профілактичних заходів, а на надання різних компенсацій та пільг. Тому з метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, високого рівня працездатності, профілактики травматизму та професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я на підприємствах, в установах і організаціях різних форм власності повинні встановлюватися єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а також до якості машин, обладнання, будівель та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я.

Список використаної літератури

1. Геврик Є. Охорона праці: Навчальний посібник/ Є.О. Геврик. - К.: Ельга: Ніка-Центр, 2003.
2. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. "Безпека життєдіяльності". Л. 2005 – ст. 34.
3. Лапін В.М. "Безпека життєдіяльності". Л. 1999 – ст. 80-88.
4. Лехман С. Охорона праці і пожежна безпека: [Навч. посібник]/ Степан Лехман. - К.: Вища шк.: Голов. вид-во, 1983. - 167 с.
5. Охорона праці: Підручник для студ. гірн. спец. вищих закл. освіти/ Ред. К.Н. Ткачук. - К., 1998. - 320 с.
6. Охорона праці: європейські і міжнародні стандарти та законодавство України (порівняльний аналіз): Науково-практичний посібник: У 2-т./ Упор.: В.С. Венедіктов, В.П. Грохольский, М.І. Іншин та ін.; За ред. В.С. Венедіктова; М-во юстиції України, Державний департамент з питань адаптації законодавства, Українська асоціація фахівців трудового права. - Харків-Київ, 2006 - Т. 1. - 2006. - 713 с.
7. Охорона праці в Україні: Нормативні документи/ Упоряд. О.М. Роїна, Ред. О.А. Кривенко. - К.: КНТ, 2006. - 418 с.
8. Пістун І. Охорона праці: Практикум/ Ігор Пістун, Юрій Кіт, Андрій Березовецький. - Суми: Університетська книга, 2000. - 205 с.
9. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б. "Безпека життєдіяльності". К. 2003 – ст. 29-30, 85-89.
10. Ткачук К.Н. "Охорона праці". К. 1998 – ст. 23-25.