Послуги інвестиційних фондових компаній в сфері спільного інвестування

1. Послуги інвестиційних фондових компаній у сфері спільного інвестування

Спершу варто з'ясувати, що являє собою ринок фінансових послуг, враховуючи ті ключові функції, які він виконує в економічній системі держави.

Фінансовий ринок — це майданчик, де відбувається обмін фінансовими ресурсами, надання кредитів та мобілізація капіталу. Основою для його існування є розбіжність між потребою у фінансових ресурсах та наявними джерелами її задоволення. Цей ринок виступає одним із ключових інструментів підтримки конкурентоспроможності національної економіки, оскільки розподіл ресурсів тут відбувається на засадах конкуренції. Це дозволяє скеровувати інвестиційні потоки в найбільш перспективні галузі, стимулюючи економічне зростання.

Саме тому для будь-якої країни вкрай важливим є формування фінансового ринку, здатного ефективно залучати внутрішні ресурси та зберігати конкурентні позиції на світовому ринку капіталів.

Розглянемо, хто сьогодні виступає учасниками фінансового ринку України та наскільки успішно вони справляються зі своїми завданнями.

До сфери фінансових послуг входять професійні послуги на ринках банківської діяльності, страхування, інвестицій, операцій із цінними паперами та інших сегментах, що забезпечують рух фінансових активів. Важливо розуміти, що всі ці ринки тісно пов'язані між собою: відставання одного з них гальмує розвиток інших. Особливо це стосується фондового ринку.

Фондовий ринок, який є стратегічно важливим сектором української економіки, нині не повною мірою реалізує свою головну функцію — створення фінансового механізму для залучення інвестицій у промисловість, мобілізації заощаджень та перетворення їх на доступні для виробництва ресурси. Вітчизняний фондовий ринок залишається слабким, а його нерозвиненість перешкоджає ефективному перетіканню капіталу між галузями.

Натомість фондові ринки розвинутих країн демонструють високу ефективність завдяки розвиненій інфраструктурі, що дозволяє їм залучати значні обсяги капіталу в національну економіку.

У сучасних умовах, коли темпи зростання світової економіки, зокрема економік розвинутих країн, сповільнюються, інвестиції в країни з перехідною економікою стають дедалі привабливішими через значний потенціал їхнього зростання.

В умовах сьогодення інститути спільного інвестування (ІСІ) в Україні можуть стати дієвим інструментом акумуляції грошових капіталів, обіг яких сприяє збалансованому розвитку економіки та розбудові як фінансової, так і виробничої сфер. Надходження коштів у спільне інвестування, своєю чергою, розширює можливості внутрішніх запозичень, адже ІСІ в усьому світі є одними з найбільших гравців на ринку державних боргових зобов'язань. Розвиток індустрії спільного інвестування є одним із непрямих стимулів для розбудови фондового ринку та обов'язковою умовою для довгоочікуваного імпорту капіталу в національну економіку.

ІСІ створюють ефективний механізм для розвитку ринку цінних паперів, відіграють важливу роль у міжгалузевому перерозподілі капіталу, підвищують стабільність фондового ринку, стимулюють як внутрішні, так і зовнішні інвестиції, а також розширюють можливості держави щодо внутрішніх запозичень.

Країни Східної Європи та СНД прагнуть розвивати власні фондові ринки, оскільки це є запорукою залучення інвестицій. Аналогічне завдання стоїть і перед Україною, ефективність фондового ринку якої залишається досить низькою навіть порівняно з Росією. Зокрема, з липня минулого року спостерігається значне падіння українських фондових індексів, тоді як російські індекси демонструють зростання.

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» чітко визначає поняття «компанії з управління активами», головною ознакою якої є управління портфелями інвестиційних фондів. Діяльність з управління активами на сьогодні є перспективним напрямом. Процедура ліцензування таких компаній діє з 2002 року.

Той факт, що зростання інвестиційної активності в Росії не покращило ситуацію на українському фондовому ринку, свідчить про те, що, створивши зовнішньо привабливу форму, він втратив сутнісний і прагматичний зміст, виконуючи нині лише роль індикатора політичних та економічних подій у країні.

Отже, необхідною передумовою подальшого розвитку економіки України є формування фондового ринку, незалежного від державного втручання та здатного до саморегулювання.

Основна проблема українського ринку фінансових послуг полягає у браку фінансових ресурсів для задоволення інвестиційного попиту реального сектору економіки. Вирішення цієї проблеми потребує створення умов для додаткового залучення внутрішніх ресурсів, зокрема заощаджень населення та «тіньового капіталу», в інвестиційну діяльність, а також формування привабливого клімату для іноземних інвесторів.

Таким чином, ключовою проблемою є мобілізація ресурсів.

Хто ж може здійснювати мобілізацію фінансових ресурсів і що цьому заважає?

По-перше, це банки. Однак в Україні їх занадто багато (близько 180), що призводить до розпорошення фінансових ресурсів. Крім того, значна частина коштів перебуває в безготівковій формі, обслуговуючи «тіньовий» капітал (близько $40 млрд.), а також у вигляді заощаджень населення поза банківською системою (за різними оцінками $10-15 млрд.). І це при тому, що загальні активи банківської системи України становлять лише $5 млрд. Для порівняння, у Польщі працює близько 80 банків із сумарними активами $70 млрд.

По-друге, акумуляцією та інвестуванням фінансового капіталу займаються різні учасники фондового ринку: інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії (довірчі товариства). Вагомими учасниками можуть бути також пенсійні фонди. У розвинутих країнах ці установи відіграють дедалі більшу роль в інвестиційній діяльності, акумулюючи значні кошти та вкладаючи їх переважно в акції приватних компаній. Банки також є потенційними гравцями на ринку цінних паперів, оскільки цінні папери є привабливим джерелом забезпечення ліквідності.

Однак усе це справедливо лише за умов розвиненого фондового ринку, якого в Україні, на жаль, поки що немає. Слабкість вітчизняного фондового ринку проявляється в таких основних аспектах:

1. Недостатня ліквідність фондового ринку.
2. Переважання державних цінних паперів.
3. Недостатня прозорість діяльності емітентів та професійних учасників ринку.
4. Нерозвиненість правової бази, її невідповідність сучасним вимогам.
5. Низький технологічний рівень функціонування ринкової інфраструктури.
6. Низький рівень корпоративної культури.
7. Недостатня обізнаність більшості населення з питань фондового ринку.

Недостатня ліквідність українського фондового ринку зумовлена малими обсягами фінансових потоків, що на ньому обертаються. Ліквідність визначається здатністю ринку забезпечити достатній попит на певні цінні папери. На сьогодні цей показник залишається досить низьким.

Рівень ліквідності суттєво впливає на розвиток такої сфери, як венчурне інвестування. В Україні наразі діє лише 7 венчурних фондів, з яких реально працюють лише 4, а конкуренція між ними практично відсутня. Водночас питання розвитку венчурного інвестування є досить актуальним для України, адже його особливістю є надання підприємствам, у які здійснено інвестиції, додаткових послуг, що в підсумку підвищують вартість компанії.

Однією з причин неефективної роботи українського фондового ринку є переважання на ньому державних цінних паперів. ОВДП та векселі Державного Казначейства разом складають 30% усіх цінних паперів, що обертаються на ринку. Однак операції з цими паперами не сприяють притоку капіталу в реальний сектор і мають переважно спекулятивний характер. Крім того, держава як емітент виступає потужним чинником впливу на процеси, що відбуваються на фондовому ринку, зменшуючи його незалежність та ліберальний характер.

Список використаної літератури

1. Горбач Л. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник / Людмила Горбач, Олександр Каун. — К.: Кондор, 2006. — 435 с.

2. Маслова С. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник / Світлана Маслова, Олександр Опалов. — К.: Кондор, 2006. — 190 с.

3. Мойсеєнко І. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник / Ірина Мойсеєнко; Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2006. — 355 с.

4. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник / М. А. Коваленко [та ін.]. — Херсон: ОЛДІ-плюс, 2007. — 573 с.

5. Ринок фінансових послуг в Україні: стан і перспективи розвитку: Каталог виставки / М-во культури і мистецтв України, ХДНБ ім. В. Г. Короленка; Укл.: Л. І. Романова, О. М. Христіян, Н. В. Лубенська. — Харків, 2004. — 95 с.

6. Ринок фінансових послуг: рейтингування суб'єктів господарювання: Методичні рекомендації для складання рейтингів суб'єктів господарювання / Європейський університет; Укл. І. П. Мігус, Ред. Л. І. Гринь. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. — 110 с.