Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторису бюджетної установи

Вступ

Бюджетне фінансування — це безповоротний і безоплатний механізм виділення коштів із державного та місцевих бюджетів для виконання загальнодержавних функцій, функцій муніципальних органів, а також для забезпечення роботи бюджетних установ та організацій. Кожна окрема бюджетна установа, підприємство чи організація отримує асигнування лише з одного бюджету.

Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим та місцеві фінансові органи інформують головних розпорядників про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік. Саме ці дані стають підставою для підготовки проектів кошторисів і формуються з урахуванням планових доходів державного та місцевих бюджетів на наступний рік.

Завдання:

1. розкрити зміст і правове значення кошторису бюджетної установи;
2. визначити порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторису бюджетної установи;
3. виконати практичне завдання.

1. Зміст і правове значення кошторису бюджетної установи

Кошторис як індивідуальний фінансово-плановий акт. Порядок кошторисно-бюджетного фінансування

Кошторисно-бюджетне фінансування базується на тих самих принципах, що й бюджетне фінансування загалом. Воно являє собою метод безповоротного та безоплатного виділення грошових коштів для утримання установ, які повністю фінансуються з бюджету, на основі відповідних фінансових планів — кошторисів бюджетних установ.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджетна установа — це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Такі установи є неприбутковими.

Кошторисно-бюджетний метод охоплює майже всю невиробничу сферу, що ґрунтується на державній або комунальній (муніципальній) власності, тобто всю бюджетну сферу. Зокрема, за цим методом фінансуються органи державного управління, міжнародна діяльність, національна оборона, правоохоронна діяльність та безпека держави. За рахунок бюджетних коштів утримуються заклади соціально-культурної сфери: освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, культури, мистецтва, фізичної культури та спорту. Установи житлово-комунального господарства переважно фінансуються з місцевих бюджетів.

Таким чином, забезпечення бюджетних установ грошовими ресурсами через кошторисно-бюджетне фінансування — це система науково та економічно обґрунтованих заходів, спрямованих на визначення критеріїв розподілу коштів, напрямів використання фінансових ресурсів та їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта, що утримується за рахунок бюджету.

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи. Він надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання функцій установи та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Бюджетні призначення визначають обсяг повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, наданих йому Бюджетним кодексом України, Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет. Вони мають кількісні та часові обмеження і дозволяють надавати бюджетні асигнування.

Фінансово-правові відносини при кошторисно-бюджетному фінансуванні виникають з моменту затвердження кошторису розпорядником бюджетних коштів вищого рівня. Згідно з чинним законодавством, бюджетним установам кошти виділяються лише за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Саме в цьому полягає правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акта, який не встановлює правових норм, але конкретизує їх у межах конкретних правовідносин.

Правові засади складання, затвердження та виконання кошторисів визначаються Кабінетом Міністрів України, а форма кошторису затверджується Міністерством фінансів України.

Починаючи з 2000 року, в Україні використовуються два види кошторисів: індивідуальні та зведені, які складаються відповідно до бюджетної класифікації. Вони відрізняються рівнем узагальнення інформації про доходи та видатки. Бюджетна установа, незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи через централізовану бухгалтерію, складає індивідуальні кошториси та плани асигнувань за кожною бюджетною програмою (функцією).

План асигнувань із загального фонду бюджету — це помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі, за скороченою формою економічної класифікації. Він регламентує взяття установою зобов'язань протягом року, є невід'ємною частиною кошторису та затверджується разом із ним. Форму плану асигнувань також затверджує Мінфін.

Зведені кошториси та зведені плани асигнувань містять узагальнену інформацію про всіх розпорядників бюджетних коштів, які фінансуються через головного розпорядника. Вони використовуються для контролю за своєчасним витрачанням бюджетних ресурсів та на етапі формування планових показників доходів і витрат при складанні проектів актів про бюджет.

Зведені кошториси та плани асигнувань — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників нижчого рівня, які складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим або місцевим фінансовим органам. Такі зведені документи не затверджуються.

З огляду на наявність двох фондів у бюджетах — загального та спеціального, а також необхідність посилення контролю за витрачанням коштів, було скасовано позабюджетні фонди бюджетних установ і запроваджено дві складові частини кошторису:

• загальний фонд — обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання основних функцій;
• спеціальний фонд — обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на відповідні видатки згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій.

Установи мають право брати бюджетні зобов'язання та витрачати кошти лише в межах, встановлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої установи. Зокрема:

1. міністерств та інших центральних органів виконавчої влади за бюджетними програмами "Керівництво та управління" — керівниками відповідних органів за погодженням з Мінфіном; за іншими програмами, що виконуються апаратом, — керівниками цих органів;
2. обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій — головами відповідних держадміністрацій за погодженням з Мінфіном;
3. міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій — Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями після експертизи, проведеної відповідними фінансовими органами;
4. управлінь, відділів, інших підрозділів райдержадміністрацій — райдержадміністраціями після експертизи районних фінансових управлінь;
5. Державного лікувально-оздоровчого управління за бюджетною програмою "Керівництво", президій державних академій наук за програмами "Наукова і організаційна діяльність президії" — їх керівниками за погодженням з Мінфіном; за іншими програмами — їх керівниками;
6. за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, що виконуються за рахунок 30% збору за забруднення навколишнього природного середовища, — головним розпорядником за погодженням з Мінфіном;
7. національних вищих навчальних закладів, яким безпосередньо встановлені призначення у державному бюджеті, — керівниками цих закладів за погодженням з головним розпорядником, якщо інше не передбачено законодавством.

Кошториси і плани асигнувань на централізовані заходи затверджуються окремо на кожний захід керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, держадміністрацій та виконавчих органів місцевих рад. Такі документи можуть затверджуватися за загальним обсягом видатків. Для кожного конкретного заходу не пізніше ніж за місяць складається окремий кошторис на основі календарних планів. Одночасно з кошторисом затверджуються план асигнувань і штатний розпис, включаючи структурні підрозділи, що утримуються за рахунок власних надходжень. Документи подаються у двох примірниках: один повертається установі, другий залишається в установі, керівник якої їх затвердив. Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами в обсязі, що дорівнює сумі цих фондів.

Протягом тижня після затвердження штатних розписів головні розпорядники подають Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим або місцевим фінансовим органам зведені показники за мережею, штатними розписами і контингентами установ за формами, встановленими Мінфіном.

До затвердження кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків є їх проекти, засвідчені підписами керівника установи та головного бухгалтера. Після закінчення 30-денного терміну органи Державного казначейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування лише відповідно до затверджених та зареєстрованих кошторисів і планів асигнувань.

Для контролю за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах і планах асигнувань, асигнуванням, затвердженим річним та помісячним розписами, органи Державного казначейства реєструють та ведуть облік зведених кошторисів і планів асигнувань розпорядників вищого рівня в розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів.

Розпорядники можуть проводити діяльність лише в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань, за наявності витягу, доведеного органом Державного казначейства. Для цього розпорядники, які отримали витяг, подають органам казначейства дані про розподіл показників зведених кошторисів і планів асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня та одержувачів. Ці показники доводяться до відповідних органів казначейства за місцем розташування розпорядників. Законодавство передбачає, що здійснення видатків без затверджених кошторисів, планів асигнувань і планів використання бюджетних коштів припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного та помісячного розписів асигнувань.

Бюджетні установи мають право брати зобов'язання щодо видатків загального фонду відповідно до кошторису і плану асигнувань, виходячи з потреби у забезпеченні пріоритетних заходів та з урахуванням платежів для погашення зобов'язань минулих періодів. Установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати позички юридичним і фізичним особам за рахунок бюджетних коштів. При складанні проектів кошторисів у дохідній частині зазначаються планові обсяги надходжень, які передбачається спрямувати на покриття видатків із загального та спеціального фондів.

Звітуючи про виконання загального фонду кошторису, розпорядники відображають показники, що закріплюють видатки за економічною класифікацією:

І. Поточні видатки:

1. Видатки на товари і послуги, у тому числі:
   • оплата праці працівників бюджетних установ (заробітна плата, грошове утримання військовослужбовців, виплати по тимчасовій непрацездатності);
   • нарахування на заробітну плату;
   • придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (предмети, матеріали, обладнання та інвентар; медикаменти; продукти харчування; оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів; оренда та експлуатаційні послуги; поточний ремонт обладнання; технічне обслуговування; послуги зв'язку тощо);
   • видатки на відрядження;
   • матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення;
   • оплата комунальних послуг та енергоносіїв (водопостачання і водовідведення; електроенергія; природний газ; інші комунальні послуги та енергоносії);
   • дослідження і розробки, державні програми.
2. Виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями.
3. Субсидії і поточні трансферти:
   • субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям);
   • поточні трансферти органам державного управління інших рівнів;
   • поточні трансферти населенню (пенсії і допомога; стипендії; інші поточні трансферти);
   • поточні трансферти за кордон.

ІІ. Капітальні видатки:

1. Придбання основного капіталу:
   • придбання устаткування і предметів довгострокового користування;
   • капітальне будівництво (придбання), у тому числі житла, адміністративних об'єктів, інше будівництво;
   • капітальний ремонт, реконструкція та реставрація (житлового фонду, адміністративних об'єктів, інших об'єктів; реставрація пам'яток культури, історії та архітектури).
2. Створення державних запасів і резервів.
3. Придбання землі і нематеріальних активів.
4. Капітальні трансферти (підприємствам, установам, організаціям; органам державного управління інших рівнів; населенню; за кордон; до бюджету розвитку).
5. Нерозподілені видатки.
6. Кредитування з вирахуванням погашення.

Кошторис має загальний та спеціальний фонди. Бюджетна установа має право на власні надходження, зокрема:

• спеціальні кошти бюджетних установ та організацій;
• кошти, отримані на виконання окремих доручень;
• інші власні надходження;
• субвенції з місцевих бюджетів тощо.

Формування дохідної частини спеціального фонду здійснюється на підставі розрахунків доходів за кожним джерелом. За основу беруться такі показники:

• обсяг надання платних послуг, а також інші розрахункові показники (площа приміщень, вартість обладнання та іншого майна, що здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо) та розмір плати за одиницю показника, що встановлюється відповідно до законодавства;
• прогнозне надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.

На основі цих показників визначається сума доходів на наступний рік за кожним джерелом з урахуванням конкретних умов роботи установи. При формуванні показників обов'язково враховується рівень фактичного виконання за останній звітний рік та очікуваного виконання за період, що передує планованому. Показники мають відповідати даним бухгалтерської звітності.

Видатки спеціального фонду здійснюються виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень на підставі кошторисів з урахуванням внесених змін. Установи можуть використовувати залишки коштів на рахунках спеціального фонду на початок року для здійснення видатків, передбачених у кошторисах на поточний рік (шляхом внесення змін).

Розподіл видатків спеціального фонду проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень. Видатки за рахунок власних надходжень плануються в такій послідовності: за визначеною метою, на погашення заборгованості установи та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

2. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторису бюджетної установи

Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим та місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів. Ці дані формуються на основі планових доходів державного і місцевих бюджетів.

Для правильної та своєчасної організації роботи зі складання проектів кошторисів головні розпорядники, керуючись вказівками Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим та місцевих фінансових органів, здійснюють такі заходи:

• встановлюють для підвідомчих установ граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету;
• забезпечують підвідомчі установи вказівками щодо складання проектів кошторисів;
• проводять наради з керівниками підвідомчих установ з питань складання проектів кошторисів, додержання вимог законодавства та режиму економії;
• розробляють і повідомляють підвідомчим установам показники, необхідні для правильного визначення видатків;
• забезпечують складання проектів кошторисів на централізовані заходи;
• встановлюють терміни складання і подання проектів кошторисів.

Головні розпорядники розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня щодо законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання ставок, норм, цін, лімітів та інших показників відповідно до законодавства.

На основі проектів зведених кошторисів головні розпорядники формують бюджетні запити, які подаються Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим або місцевим фінансовим органам для включення до проектів відповідних бюджетів.

Термін розгляду показників проектів кошторисів встановлюється головними розпорядниками так, щоб проекти зведених кошторисів могли бути своєчасно оформлені в бюджетні запити.

Планування дохідної та видаткової частини кошторису здійснюється з урахуванням таких вимог.

У дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів.

Формування дохідної частини загального фонду здійснюється виходячи з планових обсягів бюджетних асигнувань, що повідомляються установі безпосередньо вищою організацією.

У дохідній частині спеціального фонду вказуються планові обсяги надходжень з інших джерел, одержання яких передбачене законодавчо-нормативними документами. До таких надходжень належать кошти, отримані від надання послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи іншої діяльності.

Порядком № 17 передбачено, що формування дохідної частини спеціального фонду провадиться на підставі розрахунків, які складаються щодо кожного запланованого джерела доходів. При складанні розрахунків враховуються:

• обсяг наданих платних послуг;
• розмір плати за одиницю показника, що встановлюється згідно із законодавством;
• інші розрахункові показники (площа приміщень, вартість обладнання, іншого майна, що здається в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань музеїв, виставок тощо);
• прогнозні надходження зборів (обов'язкових платежів) до спеціального фонду бюджету.

На підставі цих показників визначається сума доходів на наступний рік за кожним джерелом з урахуванням конкретних умов роботи установи. Загальна сума планових надходжень зі спеціального фонду наводиться у "Зведенні показників спеціального фонду кошторису", що додається до кошторису. Форму Зведення затверджено наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження документів, що використовуються у процесі виконання бюджету" від 21.01.2000 р. № 10.

В основу побудови Зведення та кошторису покладено одні й ті ж принципи:

• наявні дохідна та видаткова частини;
• витрати наведені в розрізі кодів економічної класифікації.

Однак, на відміну від кошторису, де вказується лише загальна сума надходжень щодо спеціального фонду, у Зведенні наводиться розшифрування доходів за видами надходжень: спеціальні кошти, інші власні надходження та інші доходи, а також виконується постатейний розподіл надходжень за кожним джерелом.

Згідно з Порядком № 17, при формуванні показників, на підставі яких визначаються доходи планового періоду, установи повинні враховувати рівень фактичного виконання за останній звітний рік та очікуваного виконання за період, що передує плановому. Показники мають наводитися згідно з обсягом, зазначеним у розрахунку, і повною мірою відповідати даним бухгалтерської звітності.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів та відповідними напрямами їх використання. Розподіл видатків спеціального фонду проводиться в межах надходжень, запланованих на цю мету. У процесі складання та затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом не плануються.

У видатковій частині проекту кошторису визначається загальна сума витрат установи в розрізі кодів економічної класифікації, а також з розподілом витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань, і витрат, що планується здійснити за рахунок спеціального фонду.

При визначенні обсягів видатків розпорядникам нижчого рівня головні розпорядники та розпорядники вищого рівня повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм та намічених заходів щодо скорочення витрат.

Обов'язковим є першочергове забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями та на господарське утримання установи. При визначенні видатків має забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися лише видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості.

Видатки на заробітну плату за рахунок спеціальних коштів обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками щодо кожного коду економічної класифікації.

Якщо під час планування спеціального фонду кошторису планові доходи перевищують планові видатки, розраховані на реалізацію заходів спеціального призначення, установа повинна передбачити спрямування зазначених коштів на пріоритетні заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Такі видатки передбачаються в кошторисі за спеціальним фондом.

Розподіл витрат за загальним фондом провадиться виходячи з планових надходжень бюджетних асигнувань, зазначених у дохідній частині проекту кошторису. Розрахунок сум витрат на запланований рік здійснюється виходячи з обсягу діяльності установи, визначеного планом розвитку, та його фактичного виконання за попередні періоди.

Формування видаткової частини за спеціальним фондом провадиться в межах надходжень, запланованих на ці цілі в проекті кошторису.

Одночасно з проектом кошторису подається штатний розпис бюджетної установи.

Складені проекти кошторисів доходів і видатків та планів асигнувань бюджетні установи подають для розгляду та затвердження головним розпорядникам у встановлені строки.

Після затвердження відповідних бюджетів проекти зведених кошторисів приводяться у відповідність з показниками цих бюджетів.

У тижневий термін після опублікування Закону України про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевих рад Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим та місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки.

Згідно з лімітними довідками головні розпорядники та розпорядники вищого рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги бюджетних асигнувань, проводять помісячний розподіл асигнувань із загального фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування — це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі відповідних нормативів.

Лімітна довідка видається відповідно Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом або розпорядником вищого рівня і доводиться головним розпорядникам та розпорядникам нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань. Форма лімітної довідки затверджується Міністерством фінансів України.

Отже, лімітна довідка є для бюджетних організацій своєрідним лімітом витрат, які вони можуть здійснювати протягом року для виконання основних функцій і в межах яких мають право брати на себе зобов'язання.

Розпорядники бюджетних коштів відповідно до затверджених обсягів бюджетних асигнувань та інших показників, зазначених у лімітній довідці, приводять у відповідність до них свої витрати. Чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження у штатному розписі, має бути приведена у відповідність до певного фонду оплати праці, а інші витрати — у відповідність з іншими встановленими асигнуваннями.

Бюджетні установи на підставі отриманої лімітної довідки уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань, штатні розписи (розклади) і подають ці документи до вищої організації у встановлені терміни. Дані про витрати мають відповідати встановленим лімітам бюджетних асигнувань.

Штатний розпис (розклад) — це документ, що визначає структуру установи, кількість штатних одиниць по кожному структурному підрозділу і в цілому по установі. У штатному розписі вказуються посадові оклади, надбавки, доплати, місячний фонд заробітної плати, а також фонд заробітної плати на рік. Штатний розпис складається за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження документів, що використовуються в процесі виконання бюджету" від 21.01.2000 р.

Проекти кошторисів і планів асигнувань, направлені до вищої організації, мають розглядатися за необхідності у присутності керівників відповідних установ. При цьому установи, що розглядають проекти, повинні:

• забезпечити суворе дотримання вимог чинного законодавства та вказівок щодо складання кошторисів;
• дотримуватися режиму економії, не допускаючи включення до кошторису витрат, не зумовлених виробничою необхідністю;
• забезпечити дотримання доведених у лімітних довідках річних обсягів асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів;
• не допускати затвердження сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями.

Вищі організації протягом трьох тижнів після отримання лімітних довідок складають і подають уточнені проекти зведених кошторисів і проекти зведених планів асигнувань до Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим або місцевих фінансових органів для складання і затвердження річного розпису призначень відповідних бюджетів та помісячного розпису асигнувань загального фонду.

Уточнені проекти кошторисів та складені проекти планів асигнувань повинні відповідати певним лімітним довідкам.

Міністерство фінансів України надсилає для реєстрації, обліку і виконання затверджений річний розпис призначень державного бюджету і помісячний розпис асигнувань загального фонду Державному казначейству, яке у триденний термін доводить до головних розпорядників витяги із зазначених документів, що є підставою для затвердження кошторисів і планів асигнувань.

Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим та місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників витяги із затверджених річного розпису призначень відповідного бюджету та помісячного розпису асигнувань загального фонду, що є підставою для затвердження кошторисів і планів асигнувань розпорядниками.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи затверджуються керівником відповідної вищестоящої організації залежно від підпорядкованості бюджетної організації, за винятком:

• міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, кошториси яких затверджують керівники відповідних органів за погодженням з Міністерством фінансів України;
• обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, центральних органів управління державними цільовими фондами, президій державних академій наук, Лікувально-оздоровчого об'єднання при Кабінеті Міністрів України, а також установ і закладів, яким безпосередньо встановлені призначення у державному бюджеті (крім національних закладів освіти), кошториси яких затверджує Міністерство фінансів України, якщо інше не передбачено законодавством;
• органів виконавчої влади, підпорядкованих міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, кошториси яких затверджуються керівниками цих міністерств та інших центральних органів;
• міністерств і відомств Автономної Республіки Крим, управлінь, відділів, інших підрозділів Київської та Севастопольської міських, районних держадміністрацій, кошториси яких затверджує Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації після попередньої експертизи у відповідних фінансових органах;
• управлінь, відділів, інших підрозділів районних держадміністрацій, кошториси яких затверджують районні держадміністрації після попередньої експертизи в районних фінансових відділах;
• регіональних відділень (служб) державних цільових фондів, кошториси яких затверджують вищестоящі установи;
• національних закладів освіти, яким безпосередньо встановлені призначення у державному бюджеті, кошториси яких затверджують керівники цих закладів у межах доведених Міністерством фінансів України обсягів бюджетних асигнувань і середньорічної кількості ставок.

Кошториси, плани асигнувань і штатні розписи установ, які не мають вищестоящої галузевої організації (центральні районні, центральні міські лікарні тощо), затверджуються районними держадміністраціями або виконавчими органами відповідних місцевих рад.

Кошториси і плани асигнувань на проведення централізованих заходів затверджуються окремо за кожним заходом керівниками міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, держадміністрацій та виконавчих органів місцевих рад. Такі документи можуть бути затверджені на загальний обсяг видатків. Для здійснення кожного конкретного заходу не пізніше ніж за місяць складається окремий кошторис на підставі календарних планів.

Кошторис затверджується за загальним і спеціальним фондами на рік без розподілу за періодами року в обсязі, який дорівнює сумі цих фондів.

Кошториси і плани асигнувань підписуються керівником та головним (старшим) бухгалтером установи (централізованої бухгалтерії).

Затверджені кошториси, плани асигнувань і штатні розписи скріплюються гербовою печаткою і підписом керівників організацій, уповноважених затверджувати такі документи, із зазначенням дати затвердження.

Одночасно з кошторисом на затвердження подається план асигнувань та штатний розпис установи, включаючи структурні підрозділи, які утримуються за рахунок власних надходжень. Документи затверджуються у двох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається в організації, що їх затвердила.

Установи, які одержують призначення з державного бюджету і самостійно затверджують кошториси, плани асигнувань і штатні розписи, у тритижневий термін після затвердження бюджету подають Міністерству фінансів України затверджені кошториси, розрахунки до них, календарні плани, плани асигнувань і штатні розписи.

Затвердження кошторисів і планів асигнувань, а також здійснення видатків у сумах, які перевищують затверджені бюджетом асигнування, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством.

Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим та місцеві фінансові органи щороку, протягом трьох місяців після затвердження відповідних бюджетів, перевіряють правильність складення і затвердження кошторисів і планів асигнувань.

Скорочення зайвих і завищених асигнувань, виявлених у результаті перевірки, проводиться Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим або місцевими фінансовими органами на підставі матеріалів перевірок.

Вивільнені асигнування спрямовуються на інші пріоритетні заходи, що плануються цим же розпорядником, за рішенням відповідного фінансового органу на підставі обґрунтованого подання головного розпорядника. У зазначених випадках в установленому порядку вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань.

Порядком № 17 передбачено, що бюджетні установи можуть вносити зміни до кошторисів у випадках:

• необхідності перерозподілу видатків за економічною класифікацією;
• прийняття нормативного акта щодо передачі повноважень та бюджетних асигнувань від одного розпорядника іншому;
• прийняття рішення щодо розподілу централізованих нерозподілених бюджетних асигнувань між розпорядниками;
• необхідності збільшення видатків спеціального фонду внаслідок перевищення надходжень над передбаченими у бюджеті;
• прийняття рішення щодо скорочення (обмеження) видатків загального фонду в цілому на рік.

У кожному випадку внесення змін складаються відповідні довідки, форми яких затверджено наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження документів, що використовуються в процесі виконання бюджету" від 21.01.2000 р. № 10. Перезатвердження кошторисів і планів асигнувань при цьому необов'язкове.

У разі внесення установою змін до спеціального фонду кошторису довідка затверджується керівником установи, яка затвердила кошторис. Форма довідки затверджується Міністерством фінансів України.

Після перегляду річних звітів про виконання кошторисів за минулий рік уточнюються показники перехідних контингентів станом на 1 січня поточного року. За результатами перевірок у разі виявлення сум зайвих і завищених асигнувань вносяться зміни до кошторисів і планів асигнувань шляхом зменшення їх обсягів.

Право скорочення асигнувань надається Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим та місцевим фінансовим органам.

Виконання кошторисів і планів асигнувань здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Звіти про виконання подаються у порядку та за формою, встановленими Державним казначейством.

3. Задача

Стоматологічна поліклініка м. Умань є бюджетною установою та має власні надходження від продажу відходів із дорогоцінними металами.

Чи підлягають оподаткуванню податком на прибуток зазначені доходи? Відповідь мотивуйте, посилаючись на чинне законодавство.

Так, надходження від продажу відходів із дорогоцінних металів підлягають оподаткуванню.

Оподаткування прибутків юридичних осіб здійснюється в Україні на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 22 травня 1997 р. (зі змінами та доповненнями) (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 18.11.97 р. N 639/97-ВР).

Оподаткування податком на прибуток здійснюється за принципом резиденства. Платниками податку є:

• з числа резидентів — суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;
• з числа нерезидентів — фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерел їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Висновки

Кошторисно-бюджетне фінансування — це метод безповоротного та безоплатного виділення грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, на основі відповідних фінансових планів — кошторисів бюджетних установ.

Згідно з Бюджетним кодексом України, бюджетна установа — це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

За кошторисно-бюджетним методом фінансується майже вся невиробнича сфера суспільства, що базується на державній або комунальній (муніципальній) формі власності, тобто вся бюджетна сфера.

Для правильної та своєчасної організації роботи зі складання проектів кошторисів головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Міністерства фінансів України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим та місцевих фінансових органів, здійснюють такі заходи:

• встановлюють для підвідомчих установ граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету;
• забезпечують підвідомчі установи вказівками щодо складання проектів кошторисів;
• проводять наради з керівниками підвідомчих установ з питань складання проектів кошторисів, додержання вимог чинного законодавства та суворого режиму економії;
• розробляють і повідомляють підвідомчим установам відповідні показники, необхідні для правильного визначення видатків;
• забезпечують складання проектів кошторисів на централізовані заходи;
• встановлюють для підвідомчих установ терміни складання і подання проектів кошторисів.

Список використаних джерел

1. Бюджетне законодавство України: Збірник нормативних актів. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 414 с.
2. Бюджетний кодекс України / Укл. М. П. Кучерявенко. — Харків: Право, 2005. — 162 с.
3. Бюджетний кодекс України: Закон, засади, коментар. — К.: Парламентське вид-во, 2002. — 318 с.
4. Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. — К.: Прецедент: Моя книга, 2006. — 440 с.
5. Зюнькін А. Г. Фінансове право: Опорний конспект лекцій. — К.: МАУП, 2003. — 159 с.
6. Музика О. А. Фінансове право: Навчальний посібник. — К.: Видавець ПАЛИВОДА А. В., 2005. — 255 с.
7. Науково-практичний коментар Бюджетного кодексу України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 414 с.
8. Орлюк О. П. Фінансове право: Навчальний посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 527 с.
9. Шпиталенко Г. А. Основи правознавства: Навчальний посібник для студ. вузів. — К.: Каравела, 2006. — 375 с.