Поняття - форма відображення дійсності

Вступ

Поняття визначається як форма мислення, що відображає об'єкти через їхні загальні та суттєві характеристики.

Ознаками називають усе, що робить предмети схожими або відмінними. Істотними вважаються ті ознаки, кожна з яких є необхідною, а всі разом — достатніми для виокремлення предмета (або групи предметів) серед інших. Наприклад, розуміння того, що квадрат поєднує властивості ромба та прямокутника, дозволяє відрізнити його від будь-яких інших геометричних фігур.

Як найпростіша форма теоретичного пізнання, поняття узагальнено відображає властивості об'єктів і процесів, фіксуючи їх у суттєвих рисах. Ознаки, своєю чергою, є тими властивостями, що зумовлюють подібність або відмінність об'єктів.

Зазвичай поняття виражається окремим словом або словосполученням, яке позначає конкретний об'єкт, їхній клас чи певну властивість, як-от: «викладач», «маркетолог», «фінансист», «релігія», «кандидат у майстри спорту», «добрий», «розумний», «цінні папери», «закон», «формальний лідер». Водночас наука частіше оперує термінами — спеціальними мовними конструкціями, доведеними до логічної завершеності, наприклад: «есенція», «демократія», «тиранія», «охлократія», «громадянське суспільство».

1. Особливості та специфіка понять

Поняття є формою раціонального пізнання, що розкриває сутність об'єкта та забезпечує його цілісне пояснення. Формування поняття як знання про загальне та закономірне відбувається на основі практики, адже саме в практичній діяльності суб'єкт здатен розмежувати суттєве й несуттєве. Оскільки в поняттях об'єкти відображаються у взаємозв'язках і розвитку, самі поняття мають бути гнучкими та динамічними. Зміна понять відбувається тоді, коли нові знання не вписуються в наявні рамки, що призводить до уточнення змісту або створення нових понять. Логічний зміст поняття відтворює діалектичний зв'язок одиничного, особливого та загального, хоча в самому понятті ці компоненти не розмежовані — їхнє співвідношення виявляється в судженні.

Для розкриття специфіки поняття його зіставляють з іншими формами мислення — судженням, умовиводом, а також з уявленням як найдосконалішою формою чуттєвого пізнання. Чому саме з уявленням, а не з відчуттями чи сприйняттями? Тому що уявлення значно ближчі до понять. По-перше, відчуття й сприйняття виникають лише за безпосереднього контакту з об'єктом і швидко зникають, тоді як уявлення, подібно до понять, постійно присутні у свідомості. Щоправда, їх доводиться актуалізовувати з пам'яті, оскільки уявлення — це відтворення раніше сприйнятих образів. Завдяки цьому людина може вільно оперувати наочними образами. По-друге, уявлення вже є результатом певної мисленнєвої обробки чуттєвих даних.

Поняття — це форма мислення, що відображає загальні зв'язки та сутнісні характеристики явищ, зафіксовані у визначеннях.

Наприклад, визначення «університет — вищий навчальний заклад» відображає ту суттєву ознаку, яка відрізняє цю інституцію від інших. Поняття можуть бути спорідненими чи протилежними за змістом, близькими чи віддаленими за ступенем абстракції. Найзагальніші поняття — філософські категорії, такі як «сутність», «явище», «свідомість», — є найабстрактнішими: вони мають найширший обсяг, але найбідніший зміст [6, c. 20-23].

Поняття (слова та словосполучення) формуються через такі розумові операції:

1. аналіз — уявне розчленування об'єктів на складові частини та виокремлення окремих властивостей (кожен отриманий елемент позначається окремим словом-поняттям);
2. синтез — протилежний процес поєднання частин у цілісний об'єкт;
3. порівняння — виявлення подібності чи відмінності об'єктів за суттєвими або несуттєвими ознаками;
4. абстрагування — виокремлення суттєвих ознак із відволіканням від несуттєвих;
5. узагальнення — мисленнєве об'єднання окремих об'єктів у певне поняття.

Ці логічні прийоми застосовуються як у науковій діяльності, так і в процесі навчання [7, c. 192].

2. Зміст і обсяг понять

Будь-яке поняття характеризується змістом та обсягом.

Зміст поняття — це сукупність істотних і загальних ознак, які в ньому мисляться.

Так, поняття «паралелограм» містить родову ознаку (чотирикутність) та видову ознаку (попарна паралельність сторін).

Обсяг поняття — це множина (клас) предметів, кожен з яких володіє ознаками, що становлять зміст поняття.

Наприклад, елементами обсягу поняття «ліс» є не окремі дерева (жодне з них не має ознак лісу), а конкретні ліси — Чорний ліс, Овруцький ліс тощо.

Між змістом і обсягом існує закономірний зв'язок, відомий як закон зворотного відношення. Він полягає в тому, що чим багатший зміст поняття (чим більше ознак у ньому мислиться), тим вужчий його обсяг, і навпаки — чим абстрактніше поняття, тим ширший і менш визначений його обсяг.

Обсяг так званих нульових понять є уявним. Цей закон діє між поняттями, що перебувають у родово-видових відношеннях. На ньому ґрунтуються логічні операції узагальнення та обмеження понять.

Види понять

Класифікація понять є важливою проблемою логіки, оскільки вона систематизує поняття та впорядковує предметний світ у мисленні.

Найсуттєвіша відмінність проходить між поняттями, що відображають реально існуючі (або такі, що існували) об'єкти, та поняттями, які мислять уявні об'єкти — так званими нульовими поняттями. Останні також називають поняттями з порожнім обсягом, а протилежні — непорожніми.

Непорожнє поняття — поняття, в якому мисляться реально існуючі (або ті, що існували) предмети.

Приклади: «Токіо», «Карфаген», «Ярослав Мудрий», «океан», «слон», «мамонт».

Порожнє поняття — поняття, в якому мисляться предмети, яких не існує, не існувало або не може існувати.

Приклади: «людина, яка побувала на Марсі», «лікар, здатний перемогти ракову хворобу на будь-якій стадії», «вічний двигун», «античне божество», «абсолютно чорне тіло». Як непорожні, так і порожні поняття поділяються за обсягом і змістом.

За обсягом (кількістю предметів, що мисляться) поняття поділяються на загальні та одиничні.

Загальне поняття — поняття, в якому мислиться два або більше предметів.

Приклади: «полюс Землі», «планета Сонячної системи», «елементарна частка», «відьма», «вічний двигун».

Одиничне поняття — поняття, в якому мислиться один-єдиний предмет.

Приклади: «найдовша на Землі ріка», «Чернівецький державний університет», «найповноводніша ріка на Місяці», «Коростенський державний педагогічний інститут».

Усі поняття, незалежно від виду, поділяються на збірні та незбірні.

Збірне поняття — поняття, в якому кожен елемент обсягу є сукупністю відносно самостійних предметів, що мисляться як одне ціле («сузір'я», «сузір'я Водолія», «оркестр двадцять другого століття»). Решта понять належить до незбірних [3, c. 27-29].

Залежно від обраної основи поділу, види понять можна далі класифікувати. Так, загальні поняття поділяються на реєструючі, обсяг яких є скінченним і піддається обчисленню («пора року», «обласний центр України»), та нереєструючі, обсяг яких не можна обчислити («елементарна частка», «небесне тіло»).

Залежно від того, чи мисляться ознаки разом із носіями (предметами), чи ізольовано, поняття поділяються на конкретні та абстрактні.

Конкретне поняття — поняття, в якому мисляться ознаки разом із їхніми носіями.

Абстрактне поняття — поняття, в якому мислиться ознака, відокремлена від її носія.

Так, поняття «геніальна людина» охоплює і ознаки, і їхніх носіїв, тоді як поняття «геніальність» відділяє ознаку від носія та мислить її як самостійний об'єкт. Тому «геніальна людина» — конкретне поняття, а «геніальність» — абстрактне.

Поняття також поділяються на позитивні та негативні.

Позитивне поняття — поняття, що виражає наявність у предмета певних ознак.

Негативне (заперечне) поняття — поняття, що виражає відсутність ознак, які становлять зміст відповідного позитивного поняття.

Приклади позитивних понять: «добрий», «красивий», «скупий»; негативних: «недобрий», «некрасивий», «нескупий». Зміст негативного поняття неможливо визначити без знання змісту відповідного позитивного [4, c. 129-130].

У поняттях одночасно відображаються і предмети, і їхні зв'язки зі світом, про що свідчить наявність родових ознак у змісті більшості понять. Однак формальна логіка певною мірою абстрагується від цього, поділяючи поняття на безвідносні та співвідносні.

Безвідносне поняття — поняття, що відображає предмет, існування якого не передбачає необхідного існування інших предметів.

Співвідносне поняття — поняття, що відображає предмети, існування яких немислиме без інших предметів.

Приклади безвідносних понять: «прокурор», «дерево», «прислівник»; співвідносних: «мати», «сват», «командир». Види понять наведено на схемі 1.

Залежно від обсягу, поняття можуть бути порожніми, одиничними та загальними.

• Порожніми називаються поняття, обсяг яких не містить жодного реального предмета чи явища — «вічний двигун», «кентавр», «еліксир молодості», «машина часу», «Донецька державна академія управління».
• Одиничним є поняття, обсяг якого включає лише один предмет або явище. Зазвичай це власні назви — «Афіни», «Найбільше місто в світі», «Фундатор формальної логіки», «Сучасний президент України».
• Загальними є поняття, обсяг яких охоплює понад один предмет — «країна», «студент», «наука», «місто», «менеджмент», «сервіс», «грамотний».

Серед загальних понять виділяють реєстровані та нереєстровані [1, c. 188-190].

Реєстровані поняття — це поняття, кількість предметів у яких піддається обліку: «твори Т.Г. Шевченка», «міста України», «мер міста». Нереєстровані поняття не піддаються обліку — «людина», «зірка», «крапля», «тварина» — їх неможливо перелічити.

До загальних також належать універсальні поняття, обсяг яких настільки великий, що його неможливо перевищити. Це філософські категорії: «час», «простір», «рух», «Всесвіт», «матерія», «свідомість».

За змістом формальна логіка виокремлює вісім видів понять, об'єднаних у чотири пари:

Конкретні — абстрактні;

Позитивні — негативні;

Відносні — безвідносні (парні — непарні);

Сукупні — несукупні.

• Конкретними є поняття, що називають предмет або явище: «книга», «гроза», «Хомутенко Микола Григорович», «ДонДУУ», «менеджер», «колектив», «конституція».
• Абстрактні поняття (від лат. abstractio — «відволікання») називають не предмет, а окремі його властивості, зосереджуючись на якостях: «доброта», «успішність», «краса», «червоний», «недбалий», «начитаний».
• Позитивними називають поняття, що відображають присутні в предметі ознаки або вказують на предмет як наявний: «учень», «освічений», «лідер», «порядок», «добрий», «банк», «статистика», «етикет», «правосвідомість».
• Негативними є поняття, що заперечують наявність ознаки: «недобрий», «неграмотний», «малокультурний», «небілий», «неосвічений», «неправомірний».
• Відносні (парні) — поняття, що мають органічну єдність і втрачають смисл окремо: «батьки — діти», «право — ліво», «начальник — підлеглий», «верх — низ», «південний полюс — північний полюс».
• Безвідносні (непарні) поняття мисляться поза зв'язком і не мають логічної пари: «троянда», «лопата», «книга», «студент ДонДУУ», «економіст», «підприємець».
• Сукупні поняття називають групу однорідних предметів як одне ціле: «композиція», «колекція», «стадо», «отара», «колектив», «сузір'я», «група», «табун».
• Несукупні поняття позначають предмет, що мислиться в однині: «водій», «студент», «професор», «спортсмен».

Отже, кожне поняття можна схарактеризувати з погляду обсягу та змісту. Наприклад:

«Колектив» — загальне за обсягом, конкретне, непарне, сукупне та позитивне поняття;

«Радіостанція» — загальне за обсягом, конкретне, позитивне, непарне, несукупне поняття;

«Добрий» — загальне за обсягом, абстрактне, позитивне, парне, несукупне поняття [8, c. 71-73].

Висновки

Розкриваючи зміст поняття (пояснюючи сутність предмета, описуючи, чим є цей об'єкт), людина тим самим дає визначення цьому поняттю.

Вважається, що поняття відображають ознаки, які є одночасно загальними, істотними, необхідними, внутрішніми та опосередкованими, тоді як уявлення — одиничні, неістотні, випадкові, зовнішні, безпосередні. У понятті мисляться й ознаки, недоступні органам чуття; зміст понять чітко окреслений; завдяки поняттям людина глибше проникає в сутність речей, набуває здатності впливати на них і змінювати їх. Загалом це так, хоча в уявленнях, як уже зазначалося, присутній і момент узагальнення, і осягнення істотних ознак (принаймні умовно-істотних). Це особливо стосується уявлень, що супроводжують моральні, естетичні, політичні та інші оцінки.

Поняття — це думка, яка за допомогою вказівки на певну ознаку виділяє з універсуму та об'єднує в клас (узагальнює) всі предмети, що володіють цією ознакою.

У мові поняття виражаються через універсалії — різновид дескриптивних термінів. Наприклад, чотирикутник із рівними сторонами та рівними кутами виділяє клас квадратів з універсуму чотирикутників.

Список використаної літератури

1. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика — учебник для вузов. — Москва: Владос, 2001 — С. 180-271.
2. Гетманова А.Д. Учебник по логике. — Москва: ЧеРо, 2000 — С. 27-54.
3. Жеребкін В.Є. Логіка. — Харків: Основи, К.: Знання, 1998. — С. 24-59.
4. Конверський А.Є. Логіка. — К.: Четверта хвиля, 1998. — С. 123-166.
5. Курбатов В.И. Логика. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. — С. 115-125, 133-146.
6. Тофтул М.Г. Логіка. — К.: Академія, 1999. — С. 20-48.
7. Хоменко І.В. Логіка — юристам. — К.: Четверта хвиля, 1998. — С. 192-210.
8. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник — К.: Золоті ворота, 1998. — С. 62-77.