Поняття бізнесу, його ознаки та види

Вступ

Економіка будь-якого суспільства — це комплекс різноманітних видів діяльності, що забезпечують створення матеріальних благ та їхнє просування до кінцевого споживача. Така діяльність реалізується через взаємодію продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у тісному взаємозв'язку та взаємовпливі. Бізнес є формою діяльності, що виникла закономірно в ході історичного розвитку суспільства.

Під бізнесом розуміють будь-який вид активної діяльності, що здійснюється з метою отримання прибутку. Така діяльність може передбачати використання власних ресурсів або ж опосередковану участь через інвестування капіталу в певну справу. Для бізнесу не є обов'язковим безпосереднє управління — достатньо лише форми участі (наприклад, через фінансові вкладення). Саме тому робота за наймом у компанії чи служба в державних структурах не вважається бізнесом, натомість володіння акціями підприємства або управління власною фірмою — це вже бізнес.

Ключовими характеристиками бізнесу виступають:

• ініціативність;
• самостійність у прийнятті господарських рішень;
• ризикований характер діяльності;
• економічна свобода суб'єктів господарювання;
• творчий підхід до справи.

1. Потреба виникнення бізнесу та його поняття

Розвиток суспільства виявляється через специфічний спосіб ставлення людини до дійсності. Економічна діяльність має матеріальну основу, проте її доповнюють духовність, інтелектуальна праця та емоції. Економіка завжди персоніфікована: будь-які економічні відносини втілені в людях, які займаються певною діяльністю, та матеріалізовані в результатах їхньої праці. Це зумовлено тим, що економіка складається з трьох компонентів — людей, речей та відносин між людьми з приводу цих речей. Таким чином, економічні відносини завжди відображають конкретний історичний взаємозв'язок цих складових.

Люди виступають рушійною силою економічного розвитку, і саме через призму їхньої діяльності можна зрозуміти сутність бізнесу. У процесі діяльності людина перетворює явища природи та суспільства на об'єкти своєї справи чи бізнесу, а сама стає діяльним суб'єктом — бізнесменом. Спонуканням до діяльності є потреба, для задоволення якої необхідні ресурси — виробничі, природні, людські. Однак ці ресурси обмежені, що призводить до обмеженості випуску кінцевого продукту. Суспільство не може споживати стільки, скільки бажає, тому постійно змушене вирішувати, що, як і скільки виробляти та як розподіляти вироблене для максимального задоволення потреб. Будь-яка серйозна спроба відповісти на ці питання потребує аналізу процесів економічного розвитку суспільства.

Діяльність є вищою формою розвитку, притаманною людині. Уся історія людства так чи інакше пов'язана з діяльністю людини, її справою чи бізнесом. Межі впливу бізнесу на економічний розвиток визначаються об'єктивними умовами, які залежать від економічної системи, у якій функціонує бізнес. Тому вічні проблеми — що, як і скільки виробляти та як розподіляти — передаються від покоління до покоління, від однієї економічної формації до іншої.

Практика індустріально розвинених країн, де бізнес є основою економічного розвитку, а ринок — стимулом виробництва, виробила просту формулу виживання. У ринковому механізмі ніхто з індивідів чи організацій свідомо не вирішує ці проблеми. Кожен просто займається своїм бізнесом, взаємодіючи на ринку то як виробник, то як споживач. Саме тут визначаються ціни та обсяги виробництва. Через узгодження між покупцями і продавцями розв'язуються всі проблеми: „що виробляти?" — через гроші, які споживач платить за обраний товар; „як виробляти?" — через конкуренцію між виробниками; „скільки виробляти і як розподіляти?" — через співвідношення попиту і пропозиції. Такий процес відбувається постійно в кожному способі виробництва, у різних економічних системах, де панують ринкові відносини, а бізнес виступає як метод господарювання, тип мислення, спосіб життя. Отже, бізнес є категорією ринку, тобто економічною категорією, а потреба його виникнення — закономірним історичним процесом. З розвитком суспільства розвивається і бізнес, який вбирає в себе економічні відносини суспільства та проявляє їх у господарській практиці.

Рушійною силою розвитку бізнесу є потреби та особистий економічний інтерес, що лежить в їх основі.

Розвиток бізнесу неможливий без створення відповідних умов його функціонування. Ці умови забезпечуються законодавчою та нормативною базою, конкурентним середовищем, ринковою інфраструктурою та стимулами підприємницької діяльності.

Методологічною основою підприємництва є теорія ринкового господарювання.

Ринок — це форма функціонування економіки, а ринковий механізм є важливим регулятором господарського розвитку.

Функціонування ринкового механізму передбачає певні умови, які дозволяють зробити важливі висновки щодо характеру, типу та рівня організації ринку:

• самостійність і свобода дії суб'єктів господарювання;
• можливість самостійно розміщувати замовлення;
• вільне розпорядження власними прибутками;
• відповідальність за використання ресурсів, можливі збитки та неефективні рішення;
• можливість взаємного вибору партнерів на ринку;
• конкуренція як наслідок достатньої кількості виробників і споживачів товарів.

2. Родові ознаки бізнесу

Родові ознаки бізнесу можна виявити ще в рабовласницькому, феодальному та інших способах виробництва. Класичним прикладом бізнесу в ті періоди були завоювання. Будь-яка війна чи воєнний похід мали економічне підґрунтя. Кожен завойовник переслідував економічні цілі, ведучи воєнні дії заради власної вигоди. За допомогою військової сили він прагнув нав'язати сусідам свої інтереси, зайняти вигідні позиції, які дозволили б диктувати підлеглим країнам свої умови життя. Работорговий бізнес був типовим прикладом давньої системи ділових відносин, у якій поєднувалися економічні інтереси та особисті форми панування і підкорення, так само як і добровільний продаж у рабство себе та членів своєї сім'ї.

До родових ознак бізнесу належить те, що залишила практика його розвитку, насамперед:

• обмін діяльністю між суб'єктами економіки;
• прагнення кожного учасника обміну реалізувати свої інтереси незалежно від того, чи реалізуються при цьому інтереси контрагентів;
• прагнення до нав'язування своїх інтересів у випадку, коли контрагенти відмовляються приймати нав'язувані їм умови ділового спілкування;
• прояв особистої чи колективної ініціативи у процесі підготовки або укладання угоди;
• здатність і готовність йти на особистий (чи колективний) ризик заради укладання угоди (операції) на вигідних умовах;
• готовність і вміння проводити різні прийоми ділового спілкування, що переслідують мету досягнення найбільшої вигоди;
• здатність робити різні кроки в різних напрямах з метою забезпечення вигідної позиції для наступного проведення обраних прийомів ділового спілкування;
• вміння диференціювати вірогідні й справжні результати угоди, визначати пріоритети діяльності та підпорядковувати їм логіку ділового спілкування.

Усі зазначені родові ознаки бізнесу повною мірою виявляються в сучасній ринковій економіці, де вони мають чітко визначені видові особливості, зумовлені товарно-грошовими відносинами. Інші особливості притаманні бізнесу в тих формах економіки, де таких відносин немає через історичні обставини, або вони мають обмежений характер розповсюдження чи існують у перекрученому вигляді, що не відповідає їх внутрішній природі.

У період, що передував першим бартерним угодам („товар" — „товар"), ділове спілкування, пов'язане з обміном діяльністю, здійснювалося в рамках замкнених економічних співтовариств (родів, племен, стад тощо). Саме „ділова" природа цих первісних економічних контактів, діловий інтерес учасників первісного виробництва і призвів у кінцевому підсумку до розпаду цих спільностей і до диференціації населення. Одні проявили себе у своєму бізнесі, і саме вони почали захоплювати ключові економічні та інші позиції, інші терпіли крах, поступово потрапляючи в рабську чи іншу залежність від своїх контрагентів.

Вважати, що в докапіталістичній економіці не було бізнесу — те саме, що заперечувати наявність до капіталізму економіки як такої, хоч саме слово „бізнес" дійсно ввійшло в науковий і побутовий обіг саме при переході до капіталізму. Так само наївним було б вважати, що бізнес був повністю ліквідований у радянській доперебудовній економіці. У колишньому СРСР панувала думка, що бізнесу в нашій економіці бути не може, крім зовнішньоекономічних контактів, і що бізнесмени як особлива соціальна група назавжди зникли. Бізнесмени сприймалися хіба що як атрибут злочинного світу, причому їх наявність не була постійно відтворюваним явищем.

Однак бізнес був завжди поширеним явищем у планово-розподільчій економіці. Бізнесом займалися споживачі, які здійснювали пошук дефіцитних товарів. Їхні дії, включаючи диференціацію ринку за регіональними, ціновими, фірмовими, товарними та іншими ознаками для подальшого залучення до дефіциту, очевидно, могли б оснастити характерними прикладами кожного фахівця з теорії бізнесу, якби вони вирішили звернутися до радянського досвіду.

Для керівників підприємств і їхніх економічних служб бізнес зводився до листування з контрагентами, складання довідок для керівництва, суперечок з керівництвом з приводу коригування планів, „отоварювання" фондів, добування транспортних засобів, обміну дефіцитним устаткуванням, „навішування" навантаження (неходових товарів) до дефіциту, давання та приймання хабарів, ведення подвійних рахунків тощо. Це пояснюється тим, що замість повноцінних товарно-грошових відносин у радянській економіці мали місце так звані планомірні товарні відносини, за яких ділові відносини між суб'єктами економіки встановлювалися не за особистою ініціативою цих суб'єктів, а за волею плануючого і розподіляючого „об'єкти угод" керівництва. Однак родові ознаки бізнесу зберігалися і в таких умовах. Щоправда, вигода бізнесменів мала перехідний і централізовано регульований характер. Так, підприємства не одержували прибуток після вдало завершеної угоди (справи), а отримували його за рознарядкою зверху, виконавши планове завдання. Суть угоди полягала в отриманні такого завдання „зі створення прибутку", яке легко можна було б виконати. Добутий таким чином прибуток був одним із найважливіших оцінкових показників роботи підприємства.

У сучасній економіці прояв родових ознак бізнесу безумовно повинен переломлюватися через історичну специфіку нинішнього періоду економічного розвитку. Фігура бізнесмена, здатного функціонувати в умовах ринкової економіки, повинна зайняти важливе місце в економічному житті суспільства.

3. Бізнес і діло

В економіці вся діяльність так чи інакше пов'язана з виробництвом продукції та її рухом у сферу споживання. Тому будь-який епізод господарського життя характеризується різноманітністю ділових відносин, за допомогою яких здійснюється відтворення. По суті, ділові відносини — це вираження того суспільного явища, яке в класичній політекономії прийнято називати виробничими відносинами. Діяльність будь-якого із суб'єктів виробничих відносин є його особисте „діло", а обмін діяльністю та її результатами, що має місце в різних формах суспільного виробництва, є обмін „ділами", діловий контакт, інакше кажучи, угода.

Бізнес — це ділові відносини між людьми або відносини між учасниками діла (справи). Беручи участь у „ділі", люди стають діловими людьми, чи бізнесменами.

У свідомості радянських людей переважало негативне ставлення до бізнесу і бізнесменів. Досить популярною і часто використовуваною для характеристики мотивів і способів поведінки бізнесменів була цитата із „Капіталу" К. Маркса, що капітал боїться відсутності прибутку чи дуже маленького прибутку, як природа не терпить пустоти. Але раз є в наявності достатній прибуток, капітал стає сміливим. Забезпечте 10 відсотків, і капітал згоден на будь-яке застосування, при 20 відсотках він стає пожвавленим, при 50 відсотках позитивно готовий зламати собі голову, при 100 відсотках він нехтує всіма людськими законами, при 300 відсотках нема такого злочину, на який він не ризикнув би, хоч би під страхом шибениці.

Непривабливість картини, створеної основоположником наукового комунізму, на якій змальовані потенційні злочинці, здатні нехтувати всіма людськими законами навіть під страхом шибениці, напевне стане ще більш ґрунтовною, якщо ми звернемося до белетристики, до творів Т. Драйзера, Ф. Норріса, Е. Сінклера, О. Бальзака, В. Шишкова, М. Горького, І. Франка, М. Короленка, О. Генрі (який вперше включив у побутовий обіг знамениту „ділову" фразу „Болівар двох не винесе") і навіть І. Ільфа і Є. Петрова. Шанувальники „Золотого теляти", як правило, були єдині у своїх симпатіях до веселого шахрая Остапа Бендера, який зумів, на відміну від „компетентних органів", розколоти відштовхуюче врівноваженого, підпільного радянського ділка-мільйонера, і настільки ж єдині у своїх антипатіях до імперіалістичної акули Корейка, в образі якого поєдналися численні вади, притаманні діловим людям.

Проте кримінальний елемент у поведінці, діях і взаємних відносинах бізнесменів зовсім не вичерпує змісту поняття „бізнес". Без сумніву, усталене у свідомості багатьох людей поєднання бізнесу з прагненням до наживи (прибутку, доходу) правильно відображає існуюче становище справ. Саме дохід є безпосередньою метою будь-якого бізнесмена. Проте безсумнівно й інше — будь-який сучасний бізнесмен прекрасно розуміє, що отримати дохід він може, лише надаючи своїм клієнтам послуги або продаючи їм товар, у якому вони зацікавлені. Жоден бізнесмен не може отримати дохід „за планом".

Найбільш просте визначення бізнесу, очевидно, можна дати, відштовхуючись від етимології самого терміна: бізнес — це діло.

У західній економічній літературі домінують системні визначення бізнесу. Ось досить типове визначення бізнесу з книги „Концепція бізнесу", підготовленої вченими університетів Техаса та Іллінойса (США) С. Розенблаттом, Р. Боннінгтоном, В. Нідлсом: «Що таке бізнес? Бізнес — це система ведіння діла (справи). Бізнес — це створення продукції, потрібної людям. Бізнес — це робота. Бізнес — це центральна магістраль у нашій соціально-економічній системі. Бізнес — система, яку ми створили для задоволення наших бажань. Бізнес — це те, як ми живемо». На нашу думку, бізнес — це система діяльності, де організація виробництва товарів та послуг здійснюється тими, кому належать фактори виробництва, або бізнес — організація економічної діяльності на основі приватної власності з метою отримання прибутку. Ця система не потребує централізованого планування та координації економічної діяльності з боку державних інститутів, усе це замінюють ринок і система цін.

Такі визначення відображають досягнутий рівень розуміння ролі бізнесу в економічному житті суспільства. Проте в буденній свідомості людей переважають, як правило, несистемні уявлення про бізнес. Під бізнесом зазвичай розуміють усього лише ініціативну діяльність підприємств, спрямовану на отримання доходів. Таке розуміння бізнесу не тільки спрощує економічні відносини, — а ми вище вже визначили бізнес як сукупність ділових відносин у суспільстві, — а й призводить до небезпечного протиставлення верстви підприємців іншим соціальним групам.

Однак в умовах сучасної ринкової економіки ділові люди вступають у відносини не з потенційними і справжніми жертвами власної експансії, а з іншими діловими людьми. Кожна угода так чи інакше відображає зацікавленість в успішному її виконанні всіх сторін, які беруть участь у ній. Якщо така угода, її предмет чи форма не заборонені законом (наприклад, збут наркотиків, торгівля зброєю, праця рабів), то крім безпосередніх учасників угоди зацікавленість у її успішному виконанні виявляє і держава.

Бізнес має свою стратегію і тактику. Стратегія бізнесу — максимізація вигоди (доходу, прибутку) у процесі укладання різних угод. Тактика — реалізація цієї стратегічної установки у відносинах з контрагентами в кожному окремому випадку з використанням конкретних умов здійснення, строків і предметів угод, тобто якими способами і методами буде реалізована стратегія бізнесу. Якщо мета бізнесу відповідає об'єктивній потребі, виражає назрілі потреби, то люди свідомо творять майбутнє. Якщо людина не ставить перед собою мету, то вона ніколи її не досягне.

Створення власного діла — завжди величезний ризик і подолання труднощів, які обов'язково виникають при народженні нового. Створюючи нове власне діло (справу), бізнесмен-початківець повинен розуміти, що він буде не тільки користуватися благами, які обіцяють ці починання, а й нести всю повноту відповідальності за їх розвиток. Важливо визначити стратегію своєї справи, бачити перспективу її розвитку.

Про зростаючий інтерес до бізнесу з боку населення, ділових кіл і держави свідчить збільшення наукових праць з цього питання і кількості навчальних курсів бізнесу в університетах.

4. Види бізнесу

Система бізнесу як система господарювання охоплює такі елементи:

• підприємницький бізнес;
• державний бізнес;
• споживчий бізнес.

Суб'єктами підприємницького бізнесу є підприємці — юридичні і фізичні особи, діловий інтерес яких полягає в одержанні прибутку через виробництво і реалізацію, виконання робіт та послуг.

Види підприємницької діяльності залежать від форм власності та організаційних форм.

Розрізняють різні організаційні форми підприємництва: державні; орендні; індивідуальні; приватні; сімейні; різні товариства (СОВ, АТ), спільні підприємства. Залежно від масштабу господарювання — велике, середнє і дрібне підприємство. Вони відрізняються особливостями відношень власності. У великому підприємстві функції підприємця і власника розділені, тобто капітал-функція відділяється від капіталу-власника. Для дрібного бізнесу характерне співпадання функції власника і підприємця. Середній бізнес знаходиться на межі великого і дрібного підприємництва і поєднує особливості першого і другого.

Комбінація таких типів підприємств і створює ринкове середовище, у якому кожний підприємець займає свою нішу, знаходить своє місце і вирішує проблеми господарювання відповідно до критеріїв ефективності виробництва, власного інтересу і комерційного успіху.

Дрібне підприємництво практично доступне всьому населенню. Для зміцнення підприємницького середовища дрібний бізнес повинен заохочуватися державою. Розвиток дрібного бізнесу створює в масовому порядку умови для зайнятості населення і є основним „постачальником" робочих місць держави.

Підприємницький бізнес підрозділяється також на виробниче, комерційне і фінансове підприємництво.

Виробниче підприємництво розповсюджується головним чином на виробництво, споживання товарів та послуг і представлено підприємствами, фірмами, установами.

Комерційне підприємництво пов'язане з обміном, розподілом і споживанням товарів через торговельні заклади і біржі. Фінансове підприємництво охоплює обіг і обмін вартостей через банки і фондові біржі.

Державний бізнес здійснюється державними органами, тобто коли вони виходять на ринок з діловими пропозиціями. Діловий інтерес держави полягає в здійсненні пріоритетних загальнодержавних науково-технічних, науково-виробничих та інших проблем, які задовольняють інтересам усього народногосподарського комплексу. Держава заохочує участь фірм у цих програмах, отримуючи можливість їх реалізації. Основою державного бізнесу є загальнодержавна власність на засоби виробництва, інформацію, грошові ресурси, цінні папери.

Споживчий бізнес здійснюється всіма громадянами з метою одержання товарів і послуг шляхом самостійного пошуку виробників і продавців на основі максимальної вигоди. Для споживачів товарів вигодою є товар (послуга), що найкращим чином задовольняє потреби. Основою такого бізнесу є приватна власність на предмети споживання і послуги.

Стратегія бізнесу полягає в максимізації вигоди (доходу, прибутку) в ході реалізації різноманітних угод. Реалізується ця стратегія залежно від конкретного випадку з урахуванням умов здійснення, терміну і предмету угоди.

Висновки

Спонукальним мотивом бізнесу є комерційний успіх і задоволення інтересів ділових людей. Бажання отримати прибуток спонукає учасників господарського процесу до розширення виробництва, зниження витрат і цін на товари та послуги.

Ринок є стимулом розвитку бізнесу, а дефіцит ресурсів — його межею. На ринку суб'єкти господарської діяльності взаємодіють то в якості виробника, то — споживача. Ринок встановлює ціни і визначає обсяг виробництва, і вирішується проблема: що, як і скільки треба виробляти.

Проблема „що виробляти" вирішується через гроші споживача товару або послуги; „як виробляти" — шляхом конкурентної боротьби між виробниками; „скільки виробляти" — через співвідношення попиту і пропозиції.

Бізнесмен — це головна фігура ринку. Активізація бізнесу матеріалізується в поліпшенні стану суспільного виробництва, формує новий тип економічної поведінки суб'єктів господарювання і відповідного йому механізму.

Цільове спрямування ділової активності (бізнесу) полягає в задоволенні потреб та інтересів. Стимул — важлива характеристика розвитку бізнесу. Очікування винагороди є не тільки рушійною силою бізнесу, але і фактором його розвитку.

Об'єктом підприємницької діяльності є процес відтворення на всіх його стадіях. Суб'єктами бізнесу можуть бути правоспроможні і дієспроможні громадяни та юридичні особи, які мають власність у будь-якій формі.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №14. — Ст. 84.
2. Львов Ю.А. Основы экономики и организации бизнеса. — С-П.: ГМП «Формика», 1992. — 385 с.
3. Основи ринкової економіки / За ред. В.М. Петюха. — К.: Урожай, 2002. — 398 с.
4. Петюх В.М. Ринкова економіка: Настільна книга ділової людини. — К.: Урожай, 2005. — 430 с.
5. Рузавин Г.И. Основы рыночной экономики: Учебное пособие для вузов. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2006. — 423 с.
6. Соболь С.Н. Предпринимательство: Начало бизнеса. — К., 2004. — 176 с.