Податкове право Нідерландів

Вступ

Податкова система є фундаментом економічного устрою будь-якої держави, і жодна країна не здатна функціонувати без неї.

Економіку Нідерландів можна охарактеризувати як соціально орієнтовану ринкову модель. Це передбачає, що держава виконує функції соціального захисту: освіта, пенсійне забезпечення, виплати з безробіття, а також розвиток інфраструктурних об'єктів, зокрема портів та зв'язку. Крім того, наявність численних преференцій для зарубіжних інвесторів перетворює Нідерланди на одну з «податкових гаваней», що приваблює міжнародний капітал.

Ключовими рисами законодавства є:

• спрощення податкової системи. Через тривале використання старого законодавства воно обросло великою кількістю правок та доповнень, що ускладнювало його застосування. Нове законодавство пропонує чітку та логічну структуру без винятків і правок.
• зміна принципу діяльності податкової служби під час реформи. Раніше інспектори спеціалізувалися на окремих видах податків, виконуючи переважно фіскально-контролюючі функції. Тепер робота організована за групами платників податків, що дозволяє враховувати специфіку їхньої діяльності, а іноді інспектори виступають у ролі консультантів.

У цій роботі розглянуто та проаналізовано основи податкового законодавства Нідерландів.

1. Історія податкової системи Нідерландів

Королівство офіційно було засноване у 1815 році, проте фактично існує з 1830 року, коли Бельгія, яка входила до його складу, відокремилась у результаті революції. Сьогодні Нідерланди часто називають Голландією за назвою найрозвиненішої провінції.

Сучасна податкова система країни формувалася протягом багатьох років. Короткий історичний екскурс:

27 лютого 1610 року влада видала перший едикт, який забороняв «торгівлю повітрям» — операції з акціями, що не перебували у фактичному володінні продавця на момент угоди.

У 1611 році в Амстердамі з'явилася будівля першої біржі. До полудня торги проходили просто неба, а окремі операції укладалися в кав'ярнях та приватних будинках. Лише надвечір ділова активність переміщувалася до будівлі біржі, яка також слугувала клубом за інтересами.

У 1689 році амстердамський адвокат Ніколас Майс Ван Хоулі домігся обов'язкової реєстрації всіх угод та їх оподаткування.

Існували й такі податки:

Податок на хабарі

Запроваджений на острові Ява у 18 столітті, коли острів був голландською колонією. Корупція набула значних масштабів: генерал-губернатор із річною платнею 700 гульденів повертався додому зі статком у 10 млн гульденів, а молодший торговець офіційно платив 3500 гульденів за посаду з «окладом» 40 гульденів на місяць, отримуючи при цьому до 40 тис. гульденів річного доходу.

Податок на слуг

Сплачувався в Голландії у середньовіччі. За одного слугу потрібно було платити 5 флоринів і 16 су, за двох — 10 флоринів і 6 су, за трьох — 11 флоринів і 12 су, за чотирьох — 12 флоринів 18 су. За спробу тілесного покарання покоївки власнику загрожував штраф у розмірі її річної платні. Звільнити прислугу дозволялося лише за крадіжку.

Податок на вікна

Цей податок вплинув на архітектуру: будинки з трьома вікнами оподатковувалися помірно, а з чотирма чи п'ятьма — у подвійному або потрійному розмірі. Тому старі будівлі часто мають вузькі фасади; в Амстердамі є будинок шириною трохи більше метра.

Варто згадати й специфічну податкову пільгу: у 17 столітті студенти та викладачі університетів звільнялися від податку на алкоголь у межах шести бочок пива та 200 літрів вина на рік.

2. Сучасна податкова система Нідерландів

Переходячи до сучасної системи, варто відзначити цікаву традицію, що сягає корінням у минуле.

30 квітня країна святкує день народження королеви-матері Юліани. Влада, враховуючи комерційний характер громадян, оголошує на цей день звільнення від податків — і Амстердам перетворюється на величезний ринок. Мешканці передмість приїжджають за кілька днів, щоб зайняти найкращі місця для торгівлі. Інші громадяни використовують цей «податковий Юр'єв день» для численних покупок. Це своєрідний одноденний роздрібний офшор.

Отже, сучасна податкова система Нідерландів.

Економіка Нідерландів є соціально орієнтованою ринковою. Держава забезпечує соціальні гарантії: освіту, пенсії, допомогу з безробіття, підтримку інфраструктури (порти, зв'язок). Пільги для іноземних інвесторів роблять країну привабливою «податковою гаванню» для міжнародного капіталу.

З 2001 року Голландія функціонує за новим податковим законодавством. Основні зміни:

• спрощення системи: старе законодавство стало надто заплутаним через численні правки, нове — логічне та без винятків;
• зміна принципу роботи податкової служби: замість орієнтації на групи податків — орієнтація на групи платників, що дозволяє враховувати їхню специфіку та надавати консультації.

За дотриманням законодавства стежить Податкова служба — BelastingDienst, чиє гасло: «ми не можемо зменшити податки, але можемо полегшити процедуру їх сплати». Також існує податкова поліція (FIOD).

Прибутковий податок

Платником є кожен, хто перебував у Голландії понад півроку протягом звітного календарного року. Податок сплачується до 1 квітня наступного року. Громадяни зобов'язані подати декларацію; за поважних причин можна отримати відстрочку на 3 місяці. Декларацію можна заповнити в електронному вигляді та надіслати через Інтернет або на дискеті. Її обов'язково потрібно підписати (навіть якщо її заповнював інспектор). Для електронної подачі потрібен індивідуальний п'ятизначний ключ.

Якщо єдиним доходом є зарплата чи допомога, декларацію подавати не обов'язково — роботодавець або соціальна служба щомісяця відраховують податки. Однак особисті обставини не враховуються: наприклад, якщо громадянин почав працювати з середини року, податок утримується з розрахунку, що він працював весь рік. Якщо доходи були нижчими, можна вимагати повернення коштів через декларацію. Тож подавати декларацію варто майже всім.

Види прибуткових податків

Нове законодавство розподіляє всі прибуткові податки на три категорії (кошики).

Кошик 1

Доходи та витрати від роботи й житла:

• зарплата, пенсія, соціальні виплати;
• витрати та доходи від власного житла;
• прибутки від підприємницької діяльності;
• періодичні виплати (аліменти);
• витрати на підтримку рівня доходів.

Із суми віднімаються витрати, зокрема:

• на дитячий садок;
• пов'язані з роботою та житлом;
• інші витрати, зумовлені особистою ситуацією.

Кошик 2

Сюди входять доходи та витрати від володіння значною часткою капіталу в підприємстві. Оподатковуються дивіденди та виграш від зростання курсу акцій, а програш від зниження курсу віднімається. Для цієї категорії потрібно володіти не менш ніж 5% акцій підприємства. Ставка податку — 25%.

Кошик 3

Доходи від заощаджень та інвестицій:

• акції, облігації, кошти на ощадних рахунках;
• вкладення в нерухомість (крім власного житла);
• страхові поліси та нагромадження, що не входять до інших кошиків.

Оподатковуються за ставкою 1,2% від суми заощаджень, що перевищує EUR 17 600. Борги понад EUR 2 500 віднімаються з оподатковуваної суми.

Податок на прибуток корпорацій

Стягується з акціонерних компаній, кооперативів, страхових і кредитних установ, фондів та інших юридичних осіб, зареєстрованих як корпорації. Стандартна ставка з 1997 року — 35%, підвищена — 37% для перших 45 тис. EUR. Юридичні особи, що займаються соціальною та благодійною діяльністю, звільняються від сплати.

Податок на додану вартість (BTW)

BTW — загальний податок на споживання, що стягується за доставку товарів і надання послуг у Нідерландах, а також за імпорт. Регулювання змінилося після скасування митних кордонів між членами ЄС з 1 січня 1993 року.

Стягнення BTW за внутрішньосоюзними угодами більше не здійснюється на кордонах — контроль відбувається через перевірку рахунків компаній. Для операцій із країнами поза ЄС порядок залишається колишнім — контроль на прикордонних пунктах.

Стандартна ставка з 1998 року — 17,5%, знижена — 6% (на товари першої необхідності: продовольство, медикаменти, книги, періодику, пасажирський транспорт, послуги культури та спорту).

Від BTW звільняються банківські, страхові, медичні, поштові та телекомунікаційні послуги. Для громадян СНД варто пам'ятати, що BTW, сплачений при покупках, можна повернути при виїзді з країни — так званий TAX FREE.

Акцизи

Стягуються з нафтопродуктів, тютюнових виробів, міцних напоїв, пива, безалкогольних напоїв. Ставки на деякі товари:

• бензин (за 1 гл залежно від вмісту свинцю) — від 50 до 55 EUR;
• опалювальний мазут (за 1000 кг) — 15 EUR;
• сигарети — 21,05% від роздрібної ціни плюс 36 EUR за 1000 шт.;
• міцні спиртні напої (за градус спирту) — 15 EUR.

Дозволяється безмитне ввезення автомобільного палива в обсязі повного заправлення баків, технологічно пов'язаних із двигуном.

Податок на багатство (капітал)

Стягується з чистих індивідуальних нагромаджень. Уся власність резидентів, незалежно від місця розташування, підлягає оподаткуванню. Певні види власності нерезидентів також оподатковуються. Ставка — 0,8%. Оподаткування здійснюється за винятком боргів та особистих субсидій. Нерезиденти можуть віднімати лише певні борги й не можуть віднімати субсидії.

Податок на перехід нерухомості

Придбання нерухомості в Нідерландах оподатковується за ставкою 6% від її вартості.

Податок на вкладення капіталу (інвестиції)

Покупка акцій голландської резидентної компанії оподатковується за ставкою 1%. За певних умов (об'єднання, реорганізація) податок не стягується.

Гербовий збір

Стягується в розмірі 1%, наприклад, при реєстрації компанії.

Податок на дивіденди

Стягується з осіб, що володіють акціями чи облігаціями нідерландських акціонерних компаній. Базова ставка 25% сплачується з повної суми дивідендів. Вона може бути знижена до 15,5% або навіть до 0, якщо одержувач є резидентом ЄС або країни, що має з Нідерландами відповідну угоду.

Податок на легкові автомобілі та мотоцикли

Одноразовий податок з фізичних осіб. Стягується при реєстрації автомобілів у Нідерландах, а також з автомобілів, зареєстрованих за кордоном, з початку їх експлуатації на дорогах країни. Ставка — 45,2% від прейскурантної ціни (без ПДВ) мінус 1540 EUR.

Податок на автотранспортні засоби

Стягується з власників автомобілів, включаючи нерезидентів. Ставки залежать від власної ваги автомобіля та виду палива, включають провінційну надбавку. Наприклад, у провінції Південна Голландія:

• легкові автомобілі — від 287 до 960 EUR;
• вантажівки — від 496 до 4151 EUR.

Податок на майно

Стягується з фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), що володіють певними активами в Нідерландах. Об'єкт оподаткування — вартість майна (будинки, споруди, земля, крім фермерських наділів). Платниками є як власник, так і користувач (орендар). Ставки визначаються місцевими органами влади.

Податок на переказ дивідендів

Стягується в розмірі 25% від суми дивідендів, якщо інше не передбачено міжнародними угодами.

Податок на дохід від кредитів

Доходи від кредитів оподатковуються за ставкою від 0,25% і менше.

Податок на прибирання вулиць

Розмір встановлюється місцевою владою. Приблизно 68 EUR для самотнього городянина та 104 EUR для сім'ї.

Податок на власників собак

Стягується в розмірі 26 EUR за одну тварину та 53 EUR за наступних.

Податок на туристів

Тариф може включатися у вартість квитків до музеїв, парків, а також у вартість проживання в готелях і кемпінгах. Платниками виступають власники підприємств, які стягують його з клієнтів. Ставка — приблизно 0,30 EUR з людини на добу.

3. Основні аспекти організації роботи податкової системи Нідерландів у контексті Європейського Союзу

Податкова система — стрижень економіки будь-якої країни. Європейський Союз поширює свої повноваження на економіку, промисловість, громадські права та зовнішню політику у 15 державах-членах. У Нідерландах, де населення становить 16 млн жителів, зареєстровано 800 тис. підприємств (одне на кожних 20 жителів), з яких 10 000 — великі платники податків, а 25 — «глобальні гравці» (транснаціональні компанії, як-от PHILIPS, SHELL).

Податковий досвід країни налічує сотні років. Сьогодні в Нідерландах розвинена система податкового супроводу банківських та фінансово-кредитних установ. Податкова служба разом із Центральним банком приділяє значну увагу фінансовій надійності та достовірності звітності. Власники банків (акціонери, учасники) ретельно стежать за репутацією установи та її керівництва, що полегшує податковий супровід.

Основним і найнадійнішим джерелом інформації для податківців є ЗМІ, де банки публікують річні звіти, баланси та інформацію про фінансово-господарські операції. Інформація в медіа здебільшого достовірна. Крім того, банки щорічно подають до податкових органів дані про залишки на рахунках вкладників та нараховані відсотки.

Важливу роль відіграють «податкові радники» — юридичні та фізичні особи, які надають консультації з питань оподаткування (зокрема щодо мінімізації бази оподаткування, що є проблемою для податкової системи) та послуги зі складання звітності. Працівники податкової служби зазвичай спілкуються саме з радниками, які представляють інтереси платників. Поточне управління компанії здійснюють самостійно, а річні звіти готують за допомогою радників. Великі платники мають власні адміністративні підрозділи, що виконують функції радників.

Основні принципи податкового супроводу:

• якісне надання послуг платникам;
• «масове виробництво»: уніфікована робота з малими підприємствами за принципом «конвеєра»;
• інтенсивна робота з платниками;
• розслідування шахрайства.

Головна мета — досягти своєчасності та повноти сплати податків з доходів підприємства.

Основні принципи роботи з клієнтами:

1. Координація клієнта. Координатор має повне уявлення про компанію, щоденно аналізує її становище. Маючи інформаційну базу по кожному клієнту, він може виявити та ідентифікувати ризики. Важливо визначити, на чому базується ризик, оскільки ідентифікувати можна довго, але обробити лише обмежену кількість.

2. Укладання попередньої угоди. Це письмова відповідь податкової служби на запит клієнта щодо податкових наслідків певної операції. Угода може стосуватися будь-якого виду податку. Вона допомагає уникнути проблем під час перевірок і розв'язати питання до їх виникнення.

3. Відбір ризиків для роботи протягом року.

Послідовність процесу:

• координатор отримує інформацію про ризики клієнта;
• оцінює ризик за критеріями: тип ризику, сума задіяних коштів, час для розв'язання, хто вирішуватиме проблему (координатор, інспектор чи аудитор).

Команда з відбору ризиків збирається щомісяця, аналізує ризики на поточну дату та визначає найважливіші для кожного клієнта. Обирається відповідальна особа. Процес складний через велику кількість ризиків і клієнтів.

4. Робота інспекторів. Функції:

• аналіз декларацій з податку на прибуток юридичних осіб (з використанням річних звітів);
• вирішення питань сплати та відшкодування ПДВ;
• з'ясування сплати податку на зарплату;
• справляння податку на доходи фізичних осіб;
• електронна обробка декларацій.

При перевірці можливі два типи ситуацій: інспектор згоден з діями клієнта або не згоден. Компанія може подати апеляцію. Якщо інспектор, який розглядає скаргу, не згоден, його рішення перевіряють колеги — це вид взаємного контролю. Якщо платник не згоден із рішенням податкового органу, він може звернутися до суду. В Нідерландах два рівні судів — місцеві та Верховний суд. Суд не лише виносить рішення, але й надає роз'яснення податкових законів.

5. Проведення аудиту. Податкові органи проводять комплексні документальні перевірки (приблизно раз на 7 років) та тематичні (щорічні). Використовуються «аудиторські інструкції» та методичні рекомендації. Перевірку здійснює група аудиторів за певним переліком питань. В аудиторському звіті надаються рекомендації координаторам. Існує також аудит електронних баз даних.

6. Розслідування шахрайства. Здійснюється:

• FIOD - ECD (служби з боротьби з податковими та економічними злочинами; аналог в Україні — податкова міліція);
• Офіси з розкриття незвичайних (сумнівних) операцій (MOT).

Основні напрями боротьби з шахрайством:

1. спеціальні процедури — оперативно-розшукова діяльність;
2. поради з розслідування — методичні рекомендації;
3. робота фіскальної поліції;
4. порушення кримінальної справи;
5. розгляд справи в суді;
6. безпосереднє збирання податків.

Робота збирачів податків у Нідерландах подібна до роботи підрозділів примусового стягнення ДПС України, але більшість процедур автоматизована.

Податкова служба приділяє велику увагу інформації з Інтернету. Була створена програма пошуку інформації в мережі. Причиною стали негативні наслідки електронної торгівлі — поширення «віртуальних компаній», що торгують неіснуючими товарами. Проєкт розпочався в 1999 році, коли електронна комерція набула поширення (порнопродукція, азартні ігри, торгівля машинами). Результати були задовільними, але не всі ризики вдалося виявити. Головні завдання проєкту:

1. розробка підходу, заходів контролю та моніторинг розвитку електронного бізнесу;
2. пошук WEB-сайтів з необхідною для фахівців інформацією;
3. ідентифікація постачальників електронної комерції;
4. розвиток програмного забезпечення для роботи з платниками.

Основні методи: загальний підхід до використання необхідних засобів і технічних інструментів для моніторингу електронної комерції.

Для пошуку інформації використовуються прототипи — штучно створені сайти з певним набором ознак. За їх допомогою відбираються сайти компаній, що відповідають заданим критеріям (ключовим словам). Серед отриманої групи автоматично виділяються сайти з помилковим ключовим словом або ті, що не відповідають галузевим ознакам. Проводиться постійний моніторинг і класифікація нових сайтів, які автоматично групуються за заданими ознаками.

Головні проблеми (ризики) бізнесу в Інтернеті:

• діяльність компаній, що існують лише в Інтернеті та займаються фіктивними трансакціями без реального руху товарів;
• поширення неправдивої інформації про фінансовий стан компаній для впливу на рішення інвесторів. Розповсюджувачі отримують дохід за рахунок придбання активів до підвищення їх ринкової вартості.

Детальніше розглянемо організацію процесів обрахування та сплати корпоративного податку. Загальні принципи податкового супроводу платників:

• корпоративності;
• координації;
• командної роботи;
• розподілу обов'язків по всіх податках;
• складання планів податкового супроводу та перевірок.

Функціональні обов'язки інспекторів з корпоративного податку:

• перевірка декларацій та складання висновків;
• співпраця з податковим аудитором;
• розгляд апеляцій та захист інтересів офісу великих платників у суді;
• попередня оцінка операцій клієнтів (близько 10% часу);
• розгляд заяв клієнтів (наприклад, при злитті компаній);
• управління ризиками;
• участь у боротьбі з шахрайством (передача інформації іншим органам);
• тренування та навчання.

Ще до подання декларації у січні платник попередньо нараховує суму податку на поточний рік на підставі даних попередніх років. Суми можуть сплачуватися щомісячно. Наступний перерахунок (авансовий звіт) проводиться у серпні за даними півріччя.

За ініціативою платника нараховані суми можуть бути переглянуті протягом року. Остаточний перерахунок здійснюється після подання та оцінки річної декларації.

В Нідерландах існує база даних зареєстрованих платників. Щороку регіональні адміністрації та офіси великих платників надсилають клієнтам бланки декларацій. Платник зобов'язаний протягом 5 місяців після закінчення звітного року надіслати декларацію до податкової інспекції.

Декларації вносять до комп'ютерної бази члени робочої групи з адміністративного персоналу. Інформація автоматично надходить до центрального сервісного центру, який нараховує податок на підставі поданих декларацій.

Комп'ютерна система здійснює попередню оцінку ризиків за допомогою «таємних» критеріїв, тому інформація захищена від зовнішнього доступу. Система відбирає декларації без ризиків (близько 5% від загальної кількості) та автоматично виключає їх із переліку тих, що перевіряються.

Проводиться комп'ютерна класифікація за ступенем ризику. 95% декларацій, що залишилися, передаються інспектору для ручної перевірки.

Інспектор аналізує та відбирає декларації з більшим ризиком. Розрахунок прибутку у фінансовому та податковому обліку в Нідерландах відрізняється, тому інспектору слід ретельно вивчити причини відмінностей. Хоча бухгалтерську звітність перевіряють незалежні аудитори, для остаточного розрахунку податкового прибутку не завжди можна спиратися на фінансову звітність.

Відібрані декларації розглядаються всіма інспекторами на щотижневих засіданнях з проблемних питань. За результатами відбираються декларації з найбільшим ризиком (приблизно 10% від кількості ризикованих).

Подальші варіанти оцінки:

• запит у клієнта додаткової інформації; залежно від відповіді — аудит або остаточний висновок;
• проведення аудиту з подальшим висновком.

З усіх перевірених декларацій дуже незначна кількість відбирається для податкового аудиту.

Важливим є прийняття рішень з проблемних питань. Спеціаліст може самостійно прийняти рішення; якщо виникають труднощі — рішення приймається на щотижневих зустрічах команди; якщо й вони не прийняли рішення — його приймає експерт.

Експерт з певного виду податку — найавторитетніший спеціаліст, який не виконує інших функцій, крім допомоги в розгляді проблемних питань. Його мета — забезпечення однакового вирішення аналогічних проблем у різних платників.

У найскладніших випадках рішення приймає експертна група. Такі групи функціонують на національному рівні (за участю представників міністерства фінансів) і розглядають проблемні питання з усієї країни. Сьогодні існує 80 таких груп. Спеціалісти виконують основну роботу, а на роботу в групі витрачається до 20% робочого часу.

У роботі органів ДПС України можна виділити проблемні аспекти, для яких у Нідерландах знайдені ефективні рішення:

• недостатня законодавча визначеність прав податкових органів щодо отримання інформації. У Нідерландах платники разом із декларацією подають обов'язковий додаток з обґрунтуванням розбіжностей між фінансовим та податковим обліком;
• відсутність інформаційної бази для податкового обліку. У Нідерландах звітність складається на основі фінансової, а відмінності встановлюються законодавством. При перевірці дані зіставляються з фінансовим балансом та розрахунками доходів і витрат;
• недоступність для аудиторів банківської операційної системи та електронних документів. У Нідерландах інформація про всі операції є базою для складання звітності;
• нечітка визначеність розкриття банківської таємниці. У Нідерландах особа, яка сплачує податки, повинна на запит інспектора надати будь-яку інформацію, що може вплинути на визначення податкових зобов'язань, у формі, яку запитує інспектор;
• неповна технічна забезпеченість роботи податкових органів;
• відсутність програмного забезпечення для виявлення, класифікації та аналізу ризиків звітності, пошуку та класифікації інформації з Інтернету.

4. Сплата непрямих податків

У цьому розділі проаналізовано зарубіжну практику використання важелів непрямого оподаткування для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку. Основну увагу приділено ПДВ та акцизним зборам.

Непрямі податки в розвинених країнах становлять вагому частку в загальному обсязі податкових надходжень.

Розглянемо досвід застосування ПДВ (податку з обороту) та акцизного збору в країнах із розвиненою ринковою економікою.

ПДВ є порівняно новим інструментом фіскальної політики. У 60-ті роки з групи країн ОЕСР лише вузьке коло держав використовувало цей податок. Його поширення відстежується в 70—80-ті та пізніші роки. Еволюція податку характеризується трансформацією фіскальної ролі, що стала наслідком прагнення використати переваги ПДВ, необхідності компенсувати зменшення надходжень від податку на прибуток та політики уніфікації непрямого оподаткування в ЄС.

У країнах Євросоюзу ПДВ відіграє суттєву роль, оскільки завдяки йому реалізується основна мета інтеграції — вільне переміщення товарів, послуг, праці й капіталу. В ЄС прийнято схеми адміністрування ПДВ, що дозволяють точно нараховувати та відшкодовувати податок на експортні товари й послуги. При надходженні в країну призначення імпортовані товари обкладаються ПДВ так само, як і товари власного виробництва. Це створює однорідне податкове середовище для товарів і послуг на міжнародних ринках.

Хоча досі відсутні економічні обґрунтування доцільності єдиної ставки ПДВ, орієнтовно стандартною ставкою в країнах ЄС із січня 1993 року вважається рівень не нижчий за 15%. Додатково застосовуються підвищені та знижені ставки. Однак наявність варіативних ставок підвищує адміністративні витрати, тому в зарубіжних країнах є прагнення уніфікувати кількість ставок.

Помітні спільні характеристики справляння ПДВ у розвинених країнах. Незважаючи на переваги уніфікації, у більшості застосовується кілька ставок. Окрім стандартної, використовуються знижені ставки для товарів соціального й культурно-споживчого призначення (продукти харчування, громадський транспорт, газети, журнали), а в деяких країнах — підвищені ставки на предмети розкоші або «некорисні» товари (алкоголь, тютюн).

У країнах ЄС і ОЕСР підвищені ставки використовуються обмежено.

Щодо знижених ставок, вони застосовуються, але не більше однієї-двох і не нижче за 5%. Зокрема, за зниженою ставкою оподатковуються:

• напрями діяльності, де складно обчислити ПДВ (страхування, фінансова сфера);
• товари, щодо виробництва яких здійснюється державне стимулювання (видавнича діяльність, транспорт);
• соціально значущі товари (ліки, продукти харчування, дитячий одяг).

В умовах посилення соціальної орієнтованості західноєвропейські країни проводять політику, спрямовану на запобігання зниженню добробуту населення, шляхом обкладання соціальних товарів і послуг за нижчими ставками. Висока ефективність податкових органів дозволяє зменшувати адміністративні витрати, зумовлені використанням кількох ставок.

У середньому в групі розвинених країн ПДВ формує приблизно 13,5% доходів бюджетів, хоча частка регіонально варіативна. У Франції ПДВ забезпечує 45% податкових надходжень, а в Нідерландах — 24%.

Отже, практика стягнення ПДВ у розвинених країнах свідчить про закономірність запровадження диференційованих ставок за умов ефективного функціонування податкової служби та надання переваги соціальній ефективності податку, незважаючи на збільшення адміністративних витрат.

Існує розмаїття в обкладанні ПДВ різних видів послуг. Поширеною є практика звільнення від ПДВ банківських, фінансових, медичних послуг, послуг освіти, культури.

Суттєву роль відіграє система управління ПДВ. В усіх країнах ОЕСР накладаються штрафи за затримку сплати ПДВ. Ці виплати передбачають одноразовий штраф у вигляді процента від податку, щомісячне накопичення неоплаченої суми або поєднують обидва методи.

Таким чином, як справедливо зауважує А.М. Соколовська[1], у західноєвропейських країнах набуває закономірного характеру тенденція до застосування найрозвиненіших форм ПДВ та методів його нарахування.

Акцизні збори визнано одним із важливих видів непрямих податків. Акцизи стягуються з певних видів товарів незалежно від місця їх виробництва — всередині країни або за її межами (це відрізняє їх від мита).

Хоча головна функція акцизів — фіскальна, вони виконують також регулювальну роль. Акцизи використовуються як інструмент для зниження споживання певних груп товарів (алкоголю, тютюну). Точну залежність між величиною акцизу та реальним споживанням обчислити неможливо, і, найімовірніше, ефективність впливу акцизу не дуже висока.

Кількісна оцінка ставок акцизів у розвинених країнах відображена в таблиці.

Отже, поширення ПДВ у країнах ОЕСР і ЄС супроводжувалося суттєвим зниженням акцизів та інших видів податків, зокрема мита. Частка митних зборів, за свідченням А.М. Соколовської, є дуже низькою в усіх розвинених країнах[2].

5. Особливості гармонізації податкового законодавства в контексті вимог Європейського Союзу

Глобалізаційні процеси у світовій політиці та економіці приводять до тісного політичного діалогу між країнами та регіонами, а також до поглиблення міжнародних господарських зв'язків. Країни інтегруються заради збереження миру та економічного процвітання. Найбільшими інтеграційними об'єднаннями є СОТ та ЄС, метою якого є сприяння економічному добробуту, підвищенню життєвого рівня, зміцненню миру і свободи та створення стійкого союзу народів Європи.

У широкому розумінні «зробити європейський вибір» означає зосередити зусилля на розвитку внутрішнього потенціалу та забезпечити його ефективну реалізацію в напрямі досягнення європейських цінностей.

Сьогодні ЄС відіграє визначну роль у забезпеченні стабільності та безпеки європейського континенту. Процес розширення та реформування ЄС слід розглядати не лише як розширення кордонів «спільного ринку», а й як активний чинник створення нової європейської архітектури безпеки, що має комплексний характер і різні виміри — військовий, політичний та економічний.

Реалізація завдань європейської інтеграції залежатиме від прогресу на головному напрямі — забезпечення сталого зростання та подолання розриву в обсягах ВВП на душу населення.

З подальшою інтеграцією країн до ЄС зв'язок між податковою політикою та іншими галузями політики ЄС стає очевиднішим. Існує великий збірник законів ЄС щодо регулювання питань оподаткування, які можуть бути використані громадянами в разі порушення законодавства ЄС у країнах-членах. Для адаптації цього збірника до швидких темпів соціальних змін та спрощення законодавства ЄС запроваджує нові інструменти податкової політики:

• створення постійно діючого форуму для обміну інформацією між країнами-членами щодо прямих податків та підтримки присутності в міжнародних організаціях (ОЕСР);
• запровадження діалогу з населенням та компаніями для надання інформації про їхні права в інших країнах ЄС;
• забезпечення узгодженості національних податкових систем із цілями ЄС для створення умов економічного та валютного союзу;
• сприяння конкурентоспроможності промисловості ЄС на міжнародному рівні;
• розширення ЄС для включення нових країн-членів;
• боротьба з податковими махінаціями та ефективне вирішення порушень у цій сфері.

Країни, що наближаються до ЄС, мають повністю адаптуватися до законодавства ЄС та утримуватись від заходів, що вступають у конфлікт із ним. Країни-кандидати продовжують працювати над адаптацією та узгодженням нових податкових заходів відповідно до правил ЄС щодо оподаткування компаній. Це один із пріоритетних напрямів, визначених у «положеннях про партнерство».

Реформування податкової системи має супроводжуватися ефективними заходами для досягнення результативності в політиці доходів. Необхідно виключити негрошові розрахунки та будь-які форми взаємозаліків.

Збільшення доходної частини бюджету має відбуватися не за рахунок податкового навантаження, а в результаті лібералізації законодавства, розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку виробництва та приватного підприємництва, скорочення неофіційного сектора економіки.

Висновки

Наприкінці варто відзначити, що торгово-економічні відносини між Україною та Нідерландами мають певну історію. У минулому можливість створити шахту, побудувати завод, прокласти трамвайну лінію привертала увагу голландських промисловців і фінансистів наприкінці 19 — на початку 20 століть. Протягом кількох десятиліть в Україні були побудовані металургійні та коксохімічні заводи, шахти й фабрики з виробництва шахтного обладнання, у великих містах (Одеса, Катеринослав, Київ) прокладено трамвай. Були створені десятки акціонерних товариств для охочих вкласти гроші у вигідний, хоча й ризикований проєкт. Ризик виявився невиправданим — події 1917 року зруйнували мрії нідерландських буржуа про спокійну старість зі стрижкою купонів. Але не зруйнували надії — ці акції зберігалися вкладниками та їхніми нащадками до недавнього часу. Досі на полицях амстердамських антикварів можна знайти акції Одеського трамвая, Донецького металургійного комбінату тощо.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, варто наголосити на потребі подальших досліджень практики використання непрямого оподаткування як важеля економічної політики держави на сучасному етапі.

Список використаних джерел

1. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки: Довід. - К.: Експерт-Про, 2000. - 492 с.
2. Бальцерович Ляшек. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку. – Л., 2000.-332 с.
3. Білоусова І. Виступи учасників конференції з проблем "Кордони та інтеграція у Європі" і "Розширення ЄС: стимули та перешкоди" // Міжнар. відносини. - 1999.-№ 9.-С. 13-17.
4. Борщевський В.В. Європейська інтеграція України крізь призму економічної безпеки держави // Актуальні проблеми міжнародних відносин: 36. наук. пр. - Вип. 26. - К.: ВПЦ "Київський університет", Ін-т міжнар. відносин, 2001. - С. 200-204.
5. Боршарт К.Д. Абетка Законодавства європейського співтовариства / Пер. з англ. В. Мардак. - К.: Представництво Європейської Комісії, 2001. - 112 с.
6. Будкін В. У рамках особливого партнерства. Через співробітництво з НАТО до об'єднаної Європи // Політика і час. - 1998. - № 9. - С. 23-28.
7. Бураковський І. Україна та європейські інтеграційні процеси: вироблення національної стратегії // Пробл. лібералізації зовніш. торгівлі в контексті європ. інтеграції: Матеріали наук. симп. - Ч. 2. - К., 1998.
8. Вайлер Джозеф. Переосмислюючи Європейські інституції: Матеріали міжнар. наук, конф.: "Ялта-2000. Роль Європи в XXI столітті". - Ялта, 2000. - С. 145-149.
9. Василик О.Д., Павлюк К.В. Удосконалення податкової системи України //Фінанси України. - 1997. - № 10. - С. 37-42.
10. Мещерякова О.В. Налоговые системи развитнх стран мира. — М.: Фонд "Правовая культура". — 1995.
11. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11 черв. 1998 р. № 615/98. - К., 1998.
12. Податкова політика в Європейському Союзі/ Представництво Європ.комісії в Україні. - К., 2001.
13. Представництво Європейської Комісії http://www.eur.ru/eu/intro.htm/.