Платіжний баланс

Вступ

У платіжному балансі знаходить своє відображення вся сукупність міжнародних торговельних та фінансових операцій, які формують попит і пропозицію на конкретну валюту.

Усі операції, що відбуваються між резидентами певної країни (домогосподарствами, бізнесом та урядовими структурами) та резидентами інших держав, фіксуються у статтях платіжного балансу.

Балансовий рахунок міжнародних операцій країни, який традиційно називають платіжним балансом, відображає багатогранний комплекс її міжнародних відносин.

Платіжний баланс — це систематизоване співвідношення економічних угод, укладених протягом певного періоду між вітчизняними та зарубіжними суб'єктами господарювання. Зазвичай складаються річні, піврічні та квартальні баланси. Також може визначатися платіжний баланс для окремих регіонів, інтеграційних об'єднань або навіть для розрахунків з однією країною, якщо це має суттєве значення.

Платіжний баланс безпосередньо демонструє рівень і структуру платіжних оборотів із зовнішнім світом, а отже, і господарські зв'язки країни зі світовою економікою. Ступінь відкритості економіки для глобального ринку визначається рівнем господарського обороту із закордоном. Вид зв'язків країни зі світовим господарством вказує на структуру оборотів (платежі за торговельними операціями, кредитами та грошовими розрахунками). Кінцевий результат діяльності країни у відносинах із закордоном відображає сальдо платіжного балансу.

1. Платіжний баланс: суть і структура

Характер втручання держави в економіку та сферу зовнішньоекономічних зв'язків безпосередньо впливає на платіжний баланс країни. Він підбиває підсумки зовнішньоекономічної діяльності за певний період і є найпоширенішим різновидом балансу міжнародних розрахунків.

Згідно з визначенням МВФ, платіжний баланс — це статистичний звіт за певний період, що відображає операції з товарами, послугами та доходами між країною та рештою світу; зміни права власності та інші зміни в монетарному золоті, СПЗ, а також у фінансових вимогах і зобов'язаннях щодо решти світу; односторонні перекази та компенсуючі записи, необхідні для балансування операцій, які не покриваються взаємно.

Як документ, платіжний баланс суттєво еволюціонував. Перші спроби оцінити масштаби зовнішньоекономічної діяльності датуються середньовіччям, а сам термін запровадив шотландський економіст XVIII століття Джеймс Стюарт. На початку XX століття методики складання балансу були значно вдосконалені в США та Англії. Згодом Ліга Націй, а пізніше МВФ, на основі цих напрацювань стандартизували методики для всіх країн.

Варто зазначити, що багато країн складають свої баланси з відхиленнями від стандартної системи МВФ, що ускладнює їх порівняння.

Для забезпечення зіставності МВФ публікує платіжні баланси всіх країн-членів, перераховані за єдиною стандартною схемою у доларах США. Основним виданням є двотомний щорічник: у першому томі містяться баланси всіх країн-членів, у другому — зведені дані за укрупненими статтями. Інформація для щорічника формується на основі національної статистики [9, c. 157-158].

Платіжний баланс країни — це співвідношення всіх валютних надходжень та платежів за кордон протягом певного періоду, зазвичай року.

Національний платіжний баланс охоплює кілька категорій надходжень і платежів: від зовнішньої торгівлі, різноманітних послуг (фрахт, страхування), міжнародного туризму, репатріації прибутків від інвестицій. Він також відображає грошові виплати за кордон за імпорт товарів, дорогоцінних металів, послуги, інвестиції та отримані кредити.

Світовий платіжний баланс, на відміну від національного, показує лише надходження або лише виплати, оскільки надходження для однієї країни є виплатою для іншої. Він характеризує зовнішньоекономічні зв'язки однієї країни з усім світом та відображає міжнародні операції й акції.

Окрім зовнішньоторговельного балансу, до платіжного балансу включаються баланс іноземних інвестицій, баланс економічної допомоги тощо.

Національний платіжний баланс, як складова міжнародної системи, має певну схему (див. табл. 1).

У міжнародній фінансовій статистиці використовується інший вид платіжного балансу, який показує джерела формування та напрями використання коштів країни у світовій економіці. МВФ розробляє цей баланс у двох варіантах: за загальним обігом та за сальдо зовнішньоекономічних операцій.

Стандартна схема платіжного балансу, рекомендована МВФ, наведена в таблиці 2 [4, c. 205-207].

Показники платіжного балансу розраховуються як на певну дату, так і за певний період. Баланс на дату, який ще називають розрахунковим, не може бути представлений у формі статистичних показників; він існує як щоденне співвідношення платежів і надходжень. Стан платіжного балансу визначає попит і пропозицію національної та іноземної валюти в конкретний момент.

Баланс за період (місяць, квартал, рік) називається звітним. Він складається на основі статистичних даних про операції за цей період і дозволяє аналізувати зміни в міжнародних економічних зв'язках країни, масштаби та характер її участі у світовому господарстві.

Структурно платіжний баланс поділяється на такі розділи:

• торговельний баланс (співвідношення між експортом та імпортом товарів);
• баланс послуг і некомерційних платежів (баланс «невидимих» операцій);
• баланс руху капіталів і кредитів.

Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту товарів [12, c. 158-159].

Економічне значення активу чи дефіциту торгового балансу для конкретної країни залежить від її позицій у світовому господарстві, характеру зв'язків з партнерами та загальної економічної політики. Для «бідних» країн з обмеженими офіційними резервами та неефективним виробництвом активний торговий баланс є критичним джерелом валютних надходжень для оплати міжнародних зобов'язань за іншими статтями. Для промислово розвинутих країн він слугує джерелом створення «другої» економіки за кордоном.

Пасивний торговий баланс, своєю чергою, вважається ознакою слабкості світогосподарських позицій країни.

Баланс послуг охоплює платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, різні види зв'язку (електронний, телеграфний, телефонний, поштовий), міжнародний туризм, обмін науково-технічним та виробничим досвідом, експертні послуги, утримання дипломатичних і торгових представництв за кордоном, передачу інформації, культурні та наукові обміни тощо.

До розділу «Послуги» також включаються виплати доходів від інвестицій за кордоном та відсотків за міжнародними кредитами, хоча за економічною суттю вони ближчі до руху капіталів.

У платіжному балансі окремо виділяються такі статті:

• надання військової допомоги іноземним державам;
• військові видатки за кордоном.

За методикою МВФ, у платіжному балансі також виділяються односторонні перекази:

• державні операції — субсидії іншим країнам у рамках економічної допомоги, державні пенсії, внески до міжнародних організацій;
• приватні операції — перекази на батьківщину іноземних робітників, спеціалістів, родичів.

Баланс руху капіталів і кредитів відображає співвідношення між вивезенням та ввезенням державних і приватних капіталів, а також наданими й отриманими міжнародними кредитами.

За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії: міжнародний рух підприємницького та позичкового капіталу.

Підприємницький капітал включає прямі закордонні інвестиції (придбання або будівництво підприємств за кордоном) та портфельні інвестиції (купівля цінних паперів іноземних компаній). Прямі інвестиції є важливою формою вивозу довгострокового капіталу та суттєво впливають на платіжний баланс.

Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за часовою ознакою:

1. Довгострокові та середньострокові операції — державні та приватні позики і кредити терміном понад 1 рік.
2. Короткострокові операції — міжнародні кредити терміном до 1 року, поточні рахунки національних банків в іноземних банках, переміщення грошового капіталу між банками.

Попри вдосконалення методик збору та обробки статистичних даних, похибки в платіжному балансі залишаються значними. Тому існує окрема стаття «помилки і пропуски», до якої включаються статистичні похибки та невраховані операції.

Найскладніше піддається обліку рух короткострокового грошового капіталу, особливо в кризові періоди. Саме тому стаття «помилки і пропуски» належить до розділу, що відображає рух капіталів і кредитів, а її показники різко зростають під час криз.

Заключні статті платіжного балансу відображають операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи. Це призводить до змін у величині та складі централізованих офіційних золотовалютних резервів.

Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ

А. Поточні операції

• Товари.
• Послуги.
• Доходи від інвестицій.
• Інші послуги і доходи.
• Приватні односторонні перекази.
• Офіційні односторонні перекази.
• Підсумок А: баланс поточних операцій.

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

• Прямі інвестиції.
• Портфельні інвестиції.
• Інший довгостроковий капітал.
• Підсумок: А+В відповідає концепції базисного балансу США.

C. Короткостроковий капітал.

D. Помилки і пропуски.

Підсумок: А+В+С+D відповідає концепції ліквідності в США.

E. Компенсуючі статті

• Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СДР (СПЗ).

F. Надзвичайне фінансування.

G. Зобов'язання, що складають валютні резерви іноземних офіційних органів.

Підсумок: А+В+С+D+E+F+G відповідає концепції офіційних розрахунків у США.

Н. Підсумкова зміна резервів

• СДР (СПЗ).
• Резервна позиція в МВФ.
• Інші вимоги.
• Кредити МВФ [5, c. 137-139].

2. Методи зрівноваження платіжного балансу

На платіжний баланс впливає низка макроекономічних чинників:

1. Національний дохід. Вищий національний дохід означає вищий рівень життя та споживання, що збільшує обсяги імпорту та схильність до експорту капіталу. Отже, зростання національного доходу призводить до більш від'ємного сальдо рахунка поточних операцій і фінансового рахунка.
2. Рівень процентних ставок. Вищий рівень реальних процентних ставок у країні порівняно з іншими країнами стимулює нерезидентів переводити свої активи в цю країну, що збільшує додатне сальдо фінансового рахунка.
3. Обсяг грошової емісії. Активна монетарна політика, спрямована на нарощування грошової маси, веде до зростання цін і зниження процентних ставок. Якщо валютний курс швидко реагує на інфляцію, умови торгівлі погіршуються, а низькі процентні ставки сприяють відпливу капіталу. Таким чином, більша емісія призводить до більш від'ємного сальдо поточних операцій та фінансового рахунка.
4. Фіскальна політика. Зниження податків і зростання державних витрат стимулюють споживання, що збільшує імпорт і погіршує баланс поточних операцій. Навпаки, обмежувальна фіскальна політика скорочує споживання та інвестиції, заохочує заощадження, підвищує процентні ставки та сприяє припливу капіталу, покращуючи платіжний баланс.
5. Валютний курс. Зниження курсу національної валюти за умови еластичного попиту на імпорт та експорт покращує торговий баланс. Однак девальвація може спричинити відплив фінансових інвестицій, що погіршить платіжний баланс [10, c. 121-123].

Під впливом цих факторів баланс може не сходитися. Для точного зведення використовуються спеціальні балансувальні (компенсуючі) статті.

При складанні платіжного балансу його статті поділяють на основні (автономні) та балансувальні. Основні статті відображають операції, що є відносно самостійними та впливають на кінцевий результат: поточні операції та рух довгострокового капіталу. Балансувальні статті не мають самостійності або мають її обмежено. Вони характеризують методи та джерела регулювання сальдо платіжного балансу: рух валютних резервів, зміну короткострокових активів, окремі види іноземної допомоги, зовнішні державні позики, кредити міжнародних валютно-фінансових організацій. Ці операції відображаються у позиціях «Резервні активи» та частково «Інші інвестиції» фінансового рахунка.

Поділ на основні та балансувальні статті є загальновизнаним методом визначення дефіциту або активу платіжного балансу. Сальдо за основними статтями покривається за допомогою балансувальних. Фінансування дефіциту платіжного балансу здійснюється через:

1. залучення позик міжнародних фінансових організацій;
2. продаж золота;
3. отримання трансфертів з-за кордону;
4. скорочення обсягу золотовалютних резервів.

Іноді країна не може зрівноважити платіжний баланс вищезазначеними заходами, що призводить до кризи платіжного балансу. Вона відображається як від'ємне сальдо, яке не може бути покрите через недостатність резервних активів або якщо їх використання заборонено законом. У такому випадку застосовується виключне фінансування — операції, які здійснюються за згодою та підтримки закордонних партнерів для зниження від'ємного сальдо до рівня, що може бути профінансований традиційними засобами.

Операції виключного фінансування можуть проводитись за будь-якими статтями платіжного балансу. До них належать:

1. Анулювання боргу — добровільна відмова кредитора від частини або всієї суми боргу, зафіксована угодою. У платіжному балансі відображається як капітальний трансферт.
2. Обмін заборгованості на акції — обмін простроченої заборгованості на акції компаній країни-боржника. Економічний зміст: боргові зобов'язання, які не можуть бути покриті, обмінюються на частку у власності боржника.
3. Запозичення для врегулювання платіжного балансу — позики, отримані державними органами та центральним банком від інших країн для фінансування у виняткових ситуаціях, включаючи кредити МВФ. Записуються у платіжному балансі «під рискою».
4. Переоформлення заборгованості — зміна умов чинного договору або укладення нової угоди з новими строками платежів. При цьому вважається, що поточні платежі було здійснено своєчасно за рахунок нової заборгованості.
5. Прострочення платежів за заборгованістю — країни, зі згоди кредитора чи без неї, просто не сплачують належні суми за зовнішніми зобов'язаннями. Операція записується «під рискою».
6. Залучення коштів з-за кордону іншими секторами економіки (крім уряду та центрального банку), яке заохочується державою через субсидування валютного курсу чи процентних ставок.

З середини 70-х років спостерігаються спроби вироблення принципів колективного регулювання платіжних балансів, зокрема на регулярних зустрічах країн «Великої сімки» [8, c. 164-166].

Висновки

Платіжний баланс відображає структурні диспропорції економіки, що визначають можливості експорту та потреби в імпорті товарів, капіталів і послуг; кон'юнктурні фактори (міжнародна конкуренція, інфляція, зміни валютного курсу); зміни у співвідношенні ринкового та державного регулювання.

На стан платіжного балансу впливають такі фактори:

1. Нерівномірність економічного та політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.
2. Циклічні коливання економіки.
3. Зростання закордонних державних видатків.
4. Мілітаризація економіки та військові видатки.
5. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.
6. Зміни в міжнародній торгівлі.
7. Валютно-фінансові фактори.
8. Інфляція.
9. Надзвичайні обставини — неврожаї, стихійні лиха, катастрофи тощо.

Список використаної літератури

1. Горбач Л. Міжнародні економічні відносини : Підручник / Людмила Горбач, Олексій Плотніков. — К.: Кондор, 2005. — 263 с.
2. Дахно І. Міжнародна економіка : Навч. посіб. / Іван Дахно, Юлія Бовтрук ; Міжнар. акад. управл. персоналом. — К.: МАУП, 2002. — 214 с.
3. Економічна теорія : Підручник / В. М. Тарасевич, В. В. Білоцерківець, С. П. Горобець, О. В. Давидов та ін. ; За ред. В. М. Тарасевича ; М-во освіти і науки України, Нац. металургійна акад. України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 779 с.
4. Козик В. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник / Василь Козик, Людмила Панкова, Наталія Даниленко. — 4-те вид., стереотипне. — К.: Знання-Прес, 2003. — 405 с.
5. Липов В. Міжнародна економіка : Навчальний посібник / Володимир Липов ; М-во освіти і науки України, ХНЕУ. — Харків: ВД «ІНЖЕК», 2005. — 406 с.
6. Міжнародні економічні відносини : Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студ. екон. вузів і фак. / А. С. Філіпенко та ін. — К.: Либідь, 1992. — 256 с.
7. Міжнародні економічні відносини : Історія міжнар. екон. відносин: Підручник для екон. вузів і фак. / А. С. Філіпенко, В. С. Будкін, О. В. Бутенко та ін. — К.: Либідь, 1992. — 190 с.
8. Міжнародна економіка : Підручник / Григорій Климко, Віра Рокоча ; Ред. Анатолій Румянцев ; Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. — К.: Знання-Прес, 2003. — 447 с.
9. Одягайло Б. Міжнародна економіка : Навчальний посібник / Борис Одягайло. — К.: Знання, 2005. — 397 с.
10. Передрій О. Міжнародні економічні відносини : Навчальний посібник / Олександр Передрій ; М-во освіти і науки України, Закарпатський держ. ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 273 с.
11. Савельєв Є. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів : Підручник для магістрантів з міжнарод. економіки і держ. служби / Євген Савельєв ; За ред. Олександра Устенка. — Тернопіль: Економічна думка, 2002. — 495 с.
12. Семенов Г. А. Міжнародні економічні відносини: аналіз стану, реалії і проблеми : Навчальний посібник / Г. А. Семенов, М. О. Панкова, А. Г. Семенов ; Мін-во освіти і науки України, Гуманітарний ун-т «Запорізький ін-т державного та муніципального управління». — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 231 с.