Платіжні системи

1. Банківські автоматизовані клірингові послуги BACS і чековий кліринг у розрахункових палатах США.

2. Завдання і функції СЕП.

3. Засоби керування роботою банку у СЕП.

4. Розширені можливості СЕП.

Список використаної літератури.

1. Банківські автоматизовані клірингові послуги BACS і чековий кліринг у розрахункових палатах США

Телекомунікаційна система BACS (Англія) була започаткована у 1968 році. Станом на 1988 рік її акціонерами виступали 16 банків. Згодом систему було модифіковано у BACSTEL. Для своїх користувачів вона пропонує два типи обслуговування: планову передачу даних у режимі off-line та оперативний сервіс для коротких повідомлень через загальнодоступні телекомунікаційні канали.

Система опрацьовує платежі за операціями Пряме дебатування (Direct Debit) та Пряме кредитування (Direct Credit). Процес обробки триває три робочі дні: спочатку відбувається введення даних, потім їх обробка, і на завершальному етапі — безпосереднє проведення платежу.

На сьогодні понад 90% працевлаштованих британців отримують заробітну плату через сервіс Bacs Direct Credit Salary Service.

У Сполучених Штатах процедура чекового клірингу здійснюється через численні місцеві розрахункові палати, які забезпечують обмін чеками між банками регіону.

Завдяки механізму місцевого клірингу банки передають чеки через палату та здійснюють лише один підсумковий платіж за результатами денного балансу. Цей платіж покриває різницю між сумами чеків, пред'явлених до оплати іншим банкам, та чеками, отриманими від інших установ. Остаточний розрахунок проводиться через центральний банк.

Учасники палати, які мають дебетове сальдо за підсумками попереднього дня, зобов'язані перерахувати відповідну суму до розрахункової палати. Натомість банки з кредитовим сальдо отримують кошти від палати [7, c. 75].

2. Завдання і функції СЕП

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) функціонує з 1993 року і наразі загалом відповідає потребам вітчизняної банківської системи. Проте її технічна та системна програмна база не відповідає сучасним світовим стандартам для аналогічних систем, що ставить під загрозу майбутню надійність, гнучкість, продуктивність та рівень захисту даних.

Тому нагальною потребою є розробка проекту платіжної системи нового покоління. Такий проект має враховувати запити банківського сектору, кількісні та якісні перспективи розвитку міжбанківських розрахунків, а також світовий досвід побудови подібних систем.

Новий проект покликаний забезпечити єдність, централізованість і комплексність у вирішенні поставлених завдань, концентрацію зусиль для досягнення мети та врахування міжнародного досвіду, зумовленого інтеграцією України у світову економіку. Він розробляється в межах загальної стратегії НБУ з інформатизації, яка:

• є централізованою, комплексною та єдиною для всіх завдань інформатизації банківської справи;
• передбачає інтеграцію ключових напрямів автоматизації банківської діяльності;
• ґрунтується на кращих світових практиках, сучасному обладнанні та інструментах розробки програмного забезпечення;
• враховує постійну реструктуризацію та ускладнення інформаційної моделі банківської системи, зростання інформаційних потоків;
• розрахована на тривалу перспективу.

Система надає НБУ широкий арсенал засобів централізованого управління розрахунками, основні інструменти якого зосереджені в СМР. Ця підсистема отримує від уповноважених осіб та передає іншим підсистемам керівну інформацію для організації розрахунків. Усі механізми локального управління використовують дані з СМР як одну з інформаційних складових.

Об'єктами моніторингу виступають як кореспондентські (розрахункові), так і резервні рахунки комерційних банків. НБУ має інструменти для ефективнішого використання обмежених залишків, зокрема механізми часткового використання резервного фонду для платежів та переміщення коштів між рахунками для підтримки ліквідності.

Система термінових переказів забезпечує виконання платіжних трансакцій банком-відправником у режимі реального часу [1, c. 49-51].

СЕП НБУ є загальнодержавною платіжною системою, що забезпечує електронні розрахунки між банківськими установами та їхніми філіями як за дорученнями клієнтів, так і за зобов'язаннями банків на території України.

Серед основних завдань системи:

• задоволення потреб економіки, що реформується;
• вдосконалення кредитно-монетарної політики НБУ через отримання точної та оперативної інформації про рух коштів і стан коррахунків;
• реалізація міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;
• скорочення часу на міжбанківські розрахунки та прискорення обігу коштів;
• забезпечення високого рівня безпеки розрахунків;
• надання широкого спектру послуг користувачам;
• підвищення якості внутрішнього обліку та контролю;
• зниження вартості банківського посередництва через оптимізацію платіжних засобів.

Функціональні можливості СЕП включають:

• проведення розрахунків у національній та окремих іноземних валютах;
• ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;
• реалізацію контрольних функцій НБУ за станом коррахунків;
• інформаційне обслуговування учасників;
• обмін терміновою інформацією щодо розрахунків;
• гарантування надійності розрахунків;
• багатоступеневий контроль достовірності даних на всіх етапах;
• багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу та фальсифікації;
• створення механізму впливу на порушників законодавства через обмеження обслуговування в СЕП.

Розрахунки через СЕП регулюються нормативними документами НБУ, зокрема:

• "Положенням про міжбанківські розрахунки в Україні" (постанова Правління НБУ від 21 березня 1996 р.);
• "Інструкцією № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" (постанова Правління НБУ від 2 серпня 1996 р.).

Порядок міжбанківських розрахунків через внутрішньобанківські платіжні системи визначається внутрішніми документами банків [6, c. 92-95].

СЕП має деревоподібно-мережеву структуру. Нижній рівень складають банки-учасники. Середній рівень представлений регіональними розрахунковими палатами (РРП), які є підрозділами регіональних управлінь НБУ та обслуговують банки відповідного регіону.

На верхньому рівні знаходиться Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує роботу СЕП загалом та координує діяльність РРП.

Банки-учасники СЕП Києва та області обслуговуються безпосередньо в ЦРП, без окремої регіональної палати.

Головним завданням є виконання розрахункової функції з мінімальним системним ризиком, забезпечення швидкості та надійності.

Система переказів у режимі реального часу є кінцевою ланкою для переказу великих сум на фінансових ринках, що працюють у різних валютах.

Система гарантує прийняття початкової платіжної трансакції за умови відповідності платіжного доручення вимогам законності та наявності достатнього сальдо або кредиту.

Рішення про прийняття чи відхилення платежу ухвалюється на основі інформації, що надходить у реальному часі з СМР:

• відсутність заборони на виконання трансакцій конкретним банком-відправником;
• наявність достатньої суми коштів на коррахунку;
• дотримання обмежень, встановлених власником коррахунку.

Функції програмно-технічного комплексу центрального вузла:

• зв'язок у реальному часі з СМР для отримання даних про стан коррахунків та відображення трансакцій;
• ведення баз даних трансакцій;
• довідкове обслуговування.

Функції програмно-технічного комплексу банку-учасника:

• емуляція віддаленого терміналу центрального вузла для підготовки оператором початкових платіжних трансакцій та надання інформації в ОДБ банку;
• приймання з ОДБ початкових трансакцій з підтвердженням для ОДБ;
• передавання відповідних трансакцій до ОДБ з підтвердженням для СТП;
• надання банку інформації про стан рахунку та виконані проведення;
• довідкові функції.

Система клірингових розрахунків призначена для обробки великої кількості окремих платежів за певний період із низькими питомими витратами. Більшість трансакцій не є терміновими, а їхні суми відносно невеликі. Ця підсистема орієнтована на задоволення платіжних потреб приватних осіб та фірм у простих економічних операціях.

СКР проводить періодичний взаємозалік платіжних документів, визначаючи чисте сальдо. Такий механізм дозволяє виконувати значний обсяг платежів за відносно низького рівня ліквідності.

Щоб уникнути затримок платежів та необхідності резервувати великі кошти в НБУ, банкам надаються інструменти балансування між ефективністю та ризиком. НБУ сприяє зниженню ризику для клірингової палати, підтримуючи достатні залишки на рахунках, та підвищує ефективність, надаючи тимчасові кредити. Для цього в СКР існує механізм визначення в квазі-реальному часі додаткових лімітів овердрафту технічних рахунків залежно від рівня неплатоспроможності учасників [3, c. 236-239].

3. Засоби керування роботою банку у СЕП

Система опрацьовує всі види платіжних документів, для яких автоматизовано міжбанківський обмін.

Існують обмеження щодо типів платіжних документів, які приймаються від різних категорій користувачів. Ці обмеження спрямовані на забезпечення ліквідності та мінімізацію системного ризику.

Бухгалтерська модель базується на таких принципах:

• централізоване ведення коррахунків банків та їхніх установ;
• здійснення початкових трансакцій у межах поточного залишку на коррахунку;
• надання різних моделей обслуговування консолідованого коррахунку банку та групи його установ.

НБУ пропонує широкий спектр інструментів управління коррахунками банків, зокрема:

• засоби визначення лімітів овердрафту, які залежать від способу виконання трансакції (реальний час у СТП або пакетний режим у СКР), типу установи чи групи установ;
• інформування НБУ про стан коррахунків у СМР та динаміку їхніх змін;
• надання юридичній особі можливості керувати лімітами розрахунків підпорядкованих банківських установ.

Основні принципи організації системи (провідна роль НБУ, склад учасників, їхні права та обов'язки, організація експлуатації) є продовженням принципів СЕП.

Функції системи моніторингу рахунків:

• централізоване ведення коррахунків юридичних осіб;
• відображення трансакцій, виконаних через СТП та СКР;
• централізоване ведення нормативно-довідкової інформації платіжної системи;
• надання юридичній особі можливостей управління філіями;
• забезпечення доступу інших підсистем до інформації в СМР;
• довідкові функції.

Ефективність платіжної системи загалом визначається політикою НБУ щодо резервів та управління ризиком [7, c. 82-86].

4. Розширені можливості СЕП

СЕП України — це цілісна система, побудована на архітектурі "клієнт-сервер". Вона призначена для виконання міжбанківських розрахунків у зручній для користувача формі (on-line, кліринг) та моніторингу коррахунків банківських установ.

Основні завдання системи:

• вдосконалення монетарної політики НБУ через отримання оперативної інформації про рух коштів;
• забезпечення міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків згідно з Інструкцією;
• усунення необхідності ведення коррахунків у кожному регіональному управлінні НБУ;
• скорочення часу на міжбанківські розрахунки;
• прискорення обігу грошових коштів;
• підвищення рівня безпеки розрахунків;
• задоволення потреб економіки, що розвивається;
• розширення спектра послуг для користувачів;
• посилення внутрішнього обліку та контролю;
• зменшення вартості банківського посередництва;
• організація взаємодії з процесинговими центрами, системою обігу цінних паперів та іншими платіжними системами (наприклад, SWIFT).

Система складається з таких компонентів:

• СМР — підсистема для централізованого ведення та моніторингу коррахунків комерційних банків;
• СТП — підсистема для обслуговування великих і термінових платежів у реальному часі;
• СКР — підсистема для здійснення платежів малими сумами в пакетному режимі.

Особливості системи як програмно-технічного продукту:

• великі обсяги інформації та її централізоване розміщення;
• організація інтерфейсу між СМР, СТП та СКР у реальному часі;
• інтерфейс між банками та підсистемами як у реальному часі (СТП), так і в пакетному режимі (СКР);
• розвинена телекомунікаційна мережа;
• підвищені вимоги до надійності та інформаційної безпеки;
• захист інформації через вбудовані апаратні та програмні засоби;
• розрахована на експлуатацію не менше 10 років;
• високі вимоги до гнучкості та можливості модифікації з урахуванням зростаючих потреб банківської системи [4, c. 149-152].

Ключові фактори, що визначають кількісні та якісні показники системи:

• поточна завантаженість СЕП;
• перспективи економічного розвитку України;
• можливість інфляції;
• тенденція переходу від готівкових до безготівкових розрахунків;
• досвід інших країн, що розвиваються, у динаміці міжбанківських розрахунків.

Основний напрям розвитку автоматизації банків — перехід від автоматизації бухгалтерського обліку до створення повнофункціональних систем, що охоплюють усі сфери діяльності банку, базуються на сучасних програмно-технічних засобах (професійні СУБД, архітектура "клієнт-сервер") та мають підвищений ступінь надійності й безпеки.

Система "клієнт-банк" в Україні розглядається як складова програм автоматизації банківської діяльності та джерело надходження платіжних документів до загальнодержавних систем розрахунків (зокрема, СЕП). Тому до таких систем висуваються вимоги НБУ щодо дотримання стандартів електронних платіжних документів, сумісних із СЕП, надання мінімального набору послуг та забезпечення певного рівня захисту інформації.

В Україні вже функціонують системи "клієнт-банк", які є невід'ємною частиною програмного комплексу автоматизації бухгалтерії клієнта. Це дозволяє повністю автоматизувати облік на підприємстві та побудувати єдину технологічну лінію виконання фінансових операцій.

Архітектура та технологія роботи кожної конкретної системи "клієнт-банк" варіюються в широкому діапазоні. В Україні розроблення та впровадження таких систем лише розпочинається. Тому в найближчі роки очікується значне зростання як кількості користувачів цього сучасного сервісу, так і рівня програмно-технічних розробок [6, c. 102-104].

Список використаної літератури

1. Електронна комерція: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Андрій Береза, Ірина Козак, Франк Левченко, та ін; Мін-во освіти і науки України, Київський нац. економічний ун-т. - К.: КНЕУ, 2004. - 104 с.

2. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник/ Олег Мозговий, Тетяна Оболенська, Тетяна Мусієць, Юрій Руденко та ін.. - К.: КНЕУ, 2005. - 502 с.

3. Орлюк О. Банківське право: Навчальний посібник/ Олена Орлюк; М-во освіти і науки України. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 373 с.

4. Плескач В. Електронна комерція: Підручник/ Валентина Плескач, Тетяна Затонацька. - К.: Знання, 2007. - 535 с.

5. Софіщенко І. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник/ Ірина Софіщенко; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: МАУП, 2005. - 198 с.

6. Страхарчук В.П. Платіжні системи: Навч. посіб. для студ. вуз./ В.П.Страхарчук; М-во освіти України. НБУ: Львівський банківський коледж. - Львів: Львівський банківский коледж, 1998. - 191 с.

7. Чайковський Я. Платіжні системи: Навч. посіб. для студ. вуз./ Ярослав Чайковський. - Тернопіль: Карт-бланш, 2006. - 210 с.