Особливості надання послуг при страхуванні майна підприємства

Вступ.

1. Страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки.

2. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Підприємство має змогу захистити своє майно від широкого спектра загроз, серед яких пожежа та вибух, стихійні явища, залиття водою, пошкодження обладнання через стрибки напруги в електричній мережі, а також протиправні дії третіх осіб, зокрема крадіжки зі зламом чи пограбування.

Предметом страхового захисту виступає майно компанії: будівельні об'єкти, споруди, технологічне обладнання, транспортні засоби, готова продукція, складські запаси та товари. Річний страховий тариф коливається в межах від 0,1% до 3,8% від визначеної страхової суми. Компенсація виплачується відповідно до фактично завданих збитків, однак її розмір не може перевищувати страхову суму.

Умови, форма та графік внесення страхових платежів визначаються за домовленістю сторін. Страхувальник може доручити сплату внесків іншій особі, проте така особа не набуває жодних прав за цим договором.

Під час розрахунку індивідуального тарифу страхова компанія аналізує низку об'єктивних чинників, що впливають на рівень ризику. До них належать: наявність власної протипожежної системи, охоронної сигналізації та фізичної охорони, експлуатація застарілого чи несправного обладнання, а також інші подібні обставини.

Договір може передбачати як повний пакет відповідальності за всі можливі ризики, так і обмежений перелік. Наприклад, згідно із Законом України «Про оренду державного майна», орендар державного приміщення (офісу, цеху чи складу) зобов'язаний застрахувати його на користь орендодавця. Щоб зменшити фінансове навантаження, орендар може обрати не повний страховий захист, а лише страхування від пожежі та залиття водою.

1. Страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки

Економічні перетворення в Україні тісно пов'язані зі зміною підходів до управління в державному секторі та реформуванням форм власності через приватизацію. Це призводить до формування багатоукладної економіки. У таких умовах господарювання зростають витрати на забезпечення безпеки бізнесу, а отже, підвищується потреба суб'єктів господарювання у захисті власних майнових інтересів від різноманітних загроз. Особливо актуальним стає питання мінімізації підприємницьких ризиків. Страхування промислового майна від вогню є класичним і найбільш поширеним напрямком. Суть такого захисту полягає у відшкодуванні збитків, завданих раптовою та непередбачуваною пожежею або вибухом, а також іншими випадковими подіями, що призвели до загоряння застрахованого майна (так зване страхування «від вогню та інших випадків»). Під пожежею розуміють неконтрольований процес горіння, що завдає матеріальної шкоди. Страхові компанії компенсують збитки як від безпосередньої дії полум'я, так і від супутніх явищ, таких як тиск повітря чи газу, висока температура та задимлення.

Для забезпечення фінансової стабільності підприємства укладають договори добровільного страхування майна. Це стосується державних, кооперативних, громадських, акціонерних, орендних, приватних та інших форм власності підприємств і організацій, незалежно від сфери їхньої діяльності.

Страхування майна аграрних підприємств (врожаю, багаторічних насаджень, тварин) має свою специфіку.

Державні підприємства, а також акціонерні товариства та корпорації, створені на їхній базі, можуть укладати різні види страхових договорів.

Основний договір передбачає страхування всього майна, що перебуває у власності підприємства:

• будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові та робочі машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряддя лову, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, товари, матеріали та інші активи.

Додаткові договори можуть покривати:

• майно, отримане за договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймодавця), або прийняте від інших підприємств та населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо;
• майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, а також експонування на виставках.

Підприємство може застрахувати будь-яку частину свого майна за повною вартістю (вибіркове страхування).

Основні фонди, передані в оренду іншим підприємствам та організаціям, можуть страхуватися окремо від власного майна.

На умовах добровільного страхування не приймаються:

а) готівкові кошти;

б) акції, облігації та інші цінні папери;

в) рукописи, креслення, інші документи, бухгалтерські та ділові книги;

г) дорогоцінні метали;

д) технічні носії інформації для комп'ютерних та аналогічних систем (магнітні плівки, касети, диски тощо);

е) майно, що знаходиться в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику.

Також не можуть бути застраховані будівлі та споруди, що перебувають в аварійному стані або розташовані в зонах, яким загрожують обвали, зсуви, повені та інші стихійні явища [4, c. 163-165].

Якщо майно страхується на час експериментальних чи дослідницьких робіт або виставкового експонування, воно вважається застрахованим з моменту його вилучення з постійного місця перебування (організація, музей, виставка) для пакування та транспортування до місця призначення. Страховий захист діє протягом усього періоду тимчасового зберігання, випробувань, експонування та зворотного транспортування, аж до встановлення майна на постійне місце, зазначене в договорі.

Страхові випадки. При страхуванні майна підприємств розрізняють два типи договорів:

а) страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;

б) комплексне (розширене) страхування «від вогню та інших випадків», яке, окрім пожежі та вибуху, включає такі події: землетрус, зсув, обвал, буря, ураган, повінь, град, злива, осідання ґрунту, затоплення, шторм, цунамі, туман, пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних та опалювальних систем, а також крадіжки зі зламом (пограбування).

Страховий захист також поширюється на ризики, що виникають під час проведення експериментальних та дослідницьких робіт.

Будівлі, споруди та інше майно вважаються застрахованими на випадок, якщо через пожежу або раптову загрозу стихійного лиха їх доведеться розбирати чи переносити на нове місце.

Страхова оцінка. Для повного відшкодування збитків, завданих основним та оборотним фондам, необхідна їх правильна оцінка.

Основні фонди оцінюються за повною балансовою вартістю за вирахуванням зносу.

Товарно-матеріальні цінності (як власного виробництва, так і придбані) оцінюються за фактичною собівартістю або за цінами, що діяли на день укладання договору, з вирахуванням зносу.

Об'єкти незавершеного будівництва — у розмірі фактично здійснених на час страхового випадку матеріальних і трудових витрат.

Продукція в процесі виробництва або обробки — за вартістю витрачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів і вкладеної праці.

Експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи, антикваріат — за вартістю, визначеною на основі наданих страхувальником документів або згідно з експертною оцінкою.

Договір страхування всього майна може укладатися на таких засадах:

• на балансову вартість;
• на договірну вартість;
• на певну частку (відсоток) вартості.

Якщо майно застраховане на певну частку (відсоток), то всі об'єкти вважаються застрахованими на ту саму частку [3, c. 211-212].

Договір страхування майна, отриманого за договором майнового найму або прийнятого від інших організацій і населення для переробки, ремонту, перевезення, на комісію, зберігання тощо, укладається на повну вартість цього майна на основі даних бухгалтерського обліку підприємств-власників (з вирахуванням зносу).

Підприємства мають право самостійно визначити обсяг власної участі у відшкодуванні витрат (франшизу). Сума страхових платежів при цьому зменшується на розмір встановленої договором франшизи.

Якщо внаслідок страхового випадку знищено значну кількість майна і протягом встановленого строку неможливо точно розрахувати збиток, страхова компанія на підставі письмової заяви страхувальника може виплатити аванс у розмірі 50%.

Із суми страхового відшкодування вираховуються:

• безумовна франшиза;
• раніше виплачений аванс;
• чергові платежі (у разі несплати), за погодженням зі страхувальником, якщо виплата здійснюється до настання строку їх сплати.

Збитки, завдані майну, отриманому за договором майнового найму або прийнятому для переробки, ремонту, перевезення, зберігання тощо, відшкодовуються в повному обсязі в межах страхової суми, встановленої на кожен конкретний об'єкт.

Страхове відшкодування за збитки, завдані під час експериментальних або дослідних робіт, а також під час експонування майна на виставках, виплачується лише у випадках, коли майно було застраховане за окремим договором.

Страхова установа, яка виплатила відшкодування за пошкоджене або загибле майно, набуває права пред'явити (у межах виплаченої суми) вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Договір страхування, за яким виплачено відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому строку в розмірі різниці між страховою сумою та сумою виплаченого відшкодування. Якщо відшкодування виплачене в розмірі повної страхової суми, дія договору припиняється.

Не підлягають відшкодуванню збитки:

• завдані внаслідок природних процесів, яких неможливо уникнути в роботі або які природно випливають з неї (корозія, природне спрацювання та інші природні властивості предметів);
• завдані через те, що страхувальник не вжив належних заходів для рятування майна, забезпечення його зберігання та запобігання подальшому пошкодженню чи знищенню;
• завдані внаслідок викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено міліцією або іншими правоохоронними органами [6, c. 347-349].

2. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств

Сільське господарство — одна з найдавніших, найважливіших і найбільш ризикованих галузей економіки. В Україні перед ним стоїть завдання дедалі повніше забезпечувати внутрішні потреби країни в сировині та продовольстві, а також нарощувати експортний потенціал. За умови належних інвестицій аграрний потенціал України здатен прогодувати понад половину населення Європи. Проте фактичні показники значно нижчі.

АПК країни вже давно відчуває дефіцит фінансових ресурсів, що є наслідком низької врожайності, нееквівалентного міжгалузевого обміну, недосконалої податкової та митної політики. Ціни на сільськогосподарську продукцію часто занижуються через погану організацію закупівель та монопольне становище деяких заготівельників. Матеріально-технічні засоби продаються селу за цінами, що не завжди відповідають якості добрив, машин та обладнання. Останніми роками багатократно зросла вартість енергоносіїв. Триває відплив із села найактивнішої частини трудових ресурсів. Вельми низькою лишається платоспроможність більшості населення — споживача продукції. Це головні чинники, що зумовили відчутне зниження темпів розвитку вітчизняного аграрного сектору порівняно не лише з іншими державами, а й із середніми макроекономічними показниками України.

Нині в Україні прискорюється аграрна реформа, стратегічна мета якої — забезпечити повне й надійне продовольче постачання населення, досягти високого експортного потенціалу галузі, відродивши господаря землі та створивши багатоукладний конкурентоспроможний аграрний сектор економіки.

Залучення інвестицій у розвиток сільськогосподарського виробництва безпосередньо залежить від вирішення проблеми зменшення та розподілу ризику товаровиробників.

З початку 1990-х років страховий захист сільськогосподарських товаровиробників значно послабився. Різко скоротилася реальна бюджетна допомога господарствам. Комерційні банки не можуть покривати збитки, спричинені природними катаклізмами, дається взнаки інфляція. За таких умов годі було сподіватися на високу страхову активність. Аграрна реформа має докорінно змінити ситуацію. Приватизація землі, інтенсивніше її використання, зміна стосунків із банками, перехід до сплати єдиного податку — ці та багато інших чинників спонукають до організації страхового захисту сільських товаровиробників на нових засадах. Ідеться насамперед про впровадження системи комерційного та взаємного страхування за відчутної державної підтримки.

Такий захист здатні здійснювати лише ті страховики, які мають достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, а також фахівців, добре обізнаних з особливостями аграрного виробництва. Раніше понад 95% усіх застрахованих сільськогосподарських об'єктів припадало на НАСК «Оранта» та компанії, що виокремилися з її складу. Інші компанії, які мають ліцензії на ці види страхування, тривалий час утримувалися від прийняття на себе значних ризиків. Ситуація може змінитися, якщо провідні страховики об'єднають зусилля в цьому напрямку (шляхом створення страхових пулів), а також налагодять ринок перестрахування сільськогосподарських ризиків [2, c. 284-286].

Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Під це виробництво відведено більш як половину території України. Рослинництво — це діяльність, що здійснюється переважно під відкритим небом, і на результати господарювання тут істотно впливають коливання кліматичних умов та інші природні чинники, які точно спрогнозувати неможливо.

Згідно з чинним законодавством, протягом останніх десяти років в Україні страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних — обов'язковим. З реформуванням аграрного сектору економіки питома вага державних підприємств у виробництві продукції рослинництва і тваринництва різко скоротилася. У державній власності залишилися переважно господарства при аграрних наукових та навчальних закладах і деяких відомствах, які використовують продукцію для внутрішніх потреб. Для цих господарств спеціального положення про страхування врожаю так і не було опрацьовано. Тривалий час діяли умови страхування, затверджені в 1977 р. Мінфіном СРСР для радгоспів. Оскільки державні господарства були здебільшого неплатоспроможними, страхових внесків вони не сплачували. Передбачені зазначеними умовами дотації з бюджету також не видавалися. Тому практично страхування державних підприємств, незважаючи на його обов'язковість, як правило, не здійснювалося.

Кооперативним і фермерським господарствам було надано можливість самостійно вирішувати питання про доцільність укладання договорів на страхування майна. Далі коротко розглядаються умови добровільного страхування врожаю, що діяли в НАСК «Оранта» на кінець 2001 р., висвітлюється досвід деяких зарубіжних страховиків, котрі надають страхові послуги сільськогосподарським формуванням, а також окреслюються перспективи реформування сільськогосподарського страхування в Україні.

Нині в НАСК «Оранта» діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, будівель, споруд, сільськогосподарської техніки та інших матеріальних цінностей. Другий варіант (застосовується з 1999 року) має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об'єктом страхування є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визначається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження [1, c. 176-179].

За правилами добровільного страхування за першим варіантом об'єкти страхування розбито на чотири групи.

1. Урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку.

2. Дерева й плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70%, а також ті, що підлягають списанню з балансу.

3. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл у вуликах.

4. Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Не підлягають страхуванню тимчасові, дуже старі та непридатні для використання будівлі, а також споруди, що перебувають у зоні зсуву, обвалу, повені або іншого стихійного лиха (із моменту відповідного оголошення, зробленого органами влади, гідрометеослужбою тощо). Не є об'єктом страхування ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву, документи, цінні папери, готівка.

Страхові ризики. Тривалий час перелік страхових подій у сільському господарстві був надто великий. Страховикові важко було визначати справжні причини та розміри конкретних ризиків. До того ж існував порядок, згідно з яким платежі з добровільного страхування могли здійснюватися тільки за рахунок прибутку, що залишався в господарстві після оподаткування. Через це платити за страхові послуги для більшості господарств було непосильним.

Останнім часом застосовується значно коротший перелік страхових ризиків, а страхові платежі дозволено відносити на витрати виробництва.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ураган, повінь, пожежа. Крім того, до страхових подій належать вимокання та випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохання страхувальника перелік страхових випадків можна доповнювати або скорочувати.

Уточнено склад страхових ризиків у разі вирощування врожаю в захищеному ґрунті. Тепер страхування врожаю може здійснюватися на випадок: граду, бурі, урагану, пожежі, а також пошкодження самої споруди.

Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випадок повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, повені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі [5, c. 82-83].

Зауважимо, що й після уточнення наведений перелік страхових ризиків значно ширший, ніж застосовуваний у країнах із розвиненою ринковою економікою. Так, у Великій Британії, Нідерландах і багатьох інших країнах страхування врожаю сільськогосподарських культур обмежується такими ризиками: пожежа, повінь, град, обприскування хімічними речовинами (третьою стороною).

Поряд із наведеними умовами, з лютого 1999 р. НАСК «Оранта» ввела в дію Правила добровільного страхування сільськогосподарських культур за іншим варіантом, де об'єктом страхування є майновий інтерес товаровиробника, пов'язаний із відшкодуванням фактичних затрат на посів та вирощування сільськогосподарських культур у результаті повної загибелі рослин на всій посівній площі або на її частині незалежно від фази розвитку. Страховими подіями за цим видом страхування можуть бути:

• вимерзання озимих культур і багаторічних сіяних трав посіву минулих років;
• градобій, злива, буря, ураган або затоплення посівів (якщо воно є наслідком стихійного лиха);
• вогонь на пні колосових та інших сіяних культур.

На страхування не приймаються культури, які висівають для отримання зеленого добрива або пасовища, а також культури, посіви яких протягом останніх трьох років жодного разу не дали врожаю.

Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страхування сільськогосподарських культур. Це особливо важливо з огляду на те, що останніми роками (крім 2001 р.) істотно зменшувалися показники врожайності сільськогосподарських культур. Відшкодування вартості втраченого врожаю, визначеної порівнянням урожаю з гектара в поточному році із середнім показником за останні 5 років, досить суб'єктивне. Адже показники врожайності можуть бути низькими не лише через стихійні події, а й унаслідок безгосподарності, нестачі потрібних сортів насіння, органічних та мінеральних добрив, пестицидів, машин і механізмів, а також пального для своєчасного й повного виконання агротехнічного комплексу робіт. Водночас за умов реструктуризації сільського господарства нині вже здебільшого неможливо дістати дані про врожайність окремих культур за попередні роки в межах нових господарських формувань.

Страхування тварин охоплює:

• свиней, хутрових звірів і кролів віком від чотирьох місяців, домашню птицю яйценосних порід віком від п'яти місяців, птицю в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів віком від одного місяця, велику рогату худобу, овець і кіз віком від шести місяців, коней віком від одного року, а також бджолині сім'ї — на випадок загибелі, знищення або вимушеного забою внаслідок пожежі, стихійного лиха (удар блискавки, буря, ураган, буран, град, злива, повінь, землетрус, сель), нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та вимушеного забою (знищення) за розпорядженнями ветеринарних служб у зв'язку із заходами боротьби з інфекційними хворобами;
• молодняк тварин, які не досягли віку, зазначеного в попередньому переліку, на випадок загибелі, падежу, вимушеного забою або знищення (за висновком спеціалістів ветеринарної служби) внаслідок стихійного лиха, пожежі й дії електричного струму.

Зауважимо, що у Великій Британії поліс зі страхування тварин передбачає також покриття на випадок загибелі їх від переляку (причиною можуть бути літальні апарати, дикі звірі, злі собаки тощо), птиці — від гризунів. У Голландії фермер має змогу страхувати як усе стадо, так і лише окремих тварин.

Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція страхуються на випадок знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, обвалу, селю, затоплення, у тому числі через аварії комунікаційних мереж.

Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані за окрему плату на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

У багатьох країнах світу велика увага приділяється страхуванню машин і механізмів від ламання. Неважко уявити, до яких наслідків може призвести вихід із ладу, наприклад, комп'ютерної установки, яка регулює режим температури, вологості та освітлення у теплиці або охолодження молока в резервуарах.

Страхова сума і страхові платежі. Страхова сума встановлюється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхування можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну урожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції. Страхова сума не повинна бути вищою за 70% вартості врожаю (50% — у разі обов'язкового страхування врожаю).

Решта вартості продукції в разі її знищення через страховий випадок має покриватися за рахунок ресурсів господарства. Безперечно, така велика й фактично примусова франшиза не виправдана. Страхувальники, здебільшого, не мають змоги створювати адекватні внутрішньогосподарські резерви. Отже, на випадок ризиків господарства захищені лише наполовину. Доцільно, щоб рівень франшизи визначався за домовленістю між учасниками страхового договору, їм потрібно дати право диференціювати розмір франшизи залежно від виду сільськогосподарських культур.

Тварини приймаються на страхування за договірною сумою, але не вищою за дійсну вартість. Так само визначається страхова сума щодо матеріалів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Стосовно тварин і зазначених щойно інших активів може передбачатися франшиза. Основні засоби приймаються на страхування за договірною ціною, але не вищою від залишкової вартості.

Тварини, будівлі, обладнання тощо можна застрахувати й на суму, меншу за їх вартість. У такому разі всі відповідні об'єкти вважаються застрахованими в тому відсотку їх вартості, в якому їх узято на страхування в цілому.

Зауважимо, що страхове відшкодування за загибле або пошкоджене майно виплачується щоразу в розмірі завданих збитків, але в межах страхової суми, зазначеної у договорі.

Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонного, непосильного і неефективного застосування принципу «страхування від усіх бід». Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків [6, c. 392-394].

Висновки

Страховий захист майна, що належить підприємству на праві власності та/або отриманого в управління, користування тощо у результаті договірних відносин, на випадок його ушкодження або втрати внаслідок можливих подій (ризиків).

Об'єкти, що підлягають страхуванню: будинки та споруди; устаткування; господарські будівлі; продукція, товари, сировина й інші товарно-матеріальні цінності на складі; торговельні площі (магазини, намети, кіоски тощо); електронно-обчислювальна техніка, телерадіоапаратура, електропобутові прилади; вітрини, рекламні вивіски, вітражі, вироби зі скла; предмети інтер'єра (меблі, обстановка тощо) і обробка приміщень; транспортні засоби підприємств; окремі приміщення (лабораторії, цехи тощо); незавершене будівництво; інвентар; інше майно.

Страхові ризики: пожежа; заливання водою; стихійні лиха; удар блискавки; вибух газу; вибух парових котлів, паливосховищ, паливопроводів, апаратів, машин та інших аналогічних пристроїв; падіння літальних об'єктів або їхніх уламків та багажу; крадіжка зі зламом, грабіж і розбійні напади; протиправні дії третіх осіб; інші ризики.

Як відомо, переважну частину національного багатства країни становить майно підприємств різних форм власності. Нерідко на діяльність підприємств впливають непередбачені обставини. А такі явища, як стихійні лиха, пожежі й крадіжки, негативно впливають на відтворювальний процес, оскільки матеріальні носії основних і оборотних засобів істотно пошкоджуються. Щоб забезпечити відшкодування збитків, потрібні грошові резерви. Своїх коштів вистачає, як правило, лише на покриття незначних збитків. Що ж до великих збитків, то для їх відшкодування практично жодне підприємство не має коштів. Постає потреба у страхуванні. Світовий досвід довів, що найекономнішою формою страхового захисту є страхування майна.

Список використаної літератури

1. Внукова Н. Страхування : Навч.-метод. посібник/ Наталія Внукова, Віталій Успаленко, Людмила Временко,; За заг. ред. Н. Внукової. -Харків: Бурун Книга, 2004. -371 с.

2. Клапків М. Страхування/ Михайло Клапків,. -Тернопіль: Економічна думка: Карт-бланш, 2002. -570 с

3. Охріменко О. Страхування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Оксана Охріменко,; Ред. Т.Ю. Ходирева; Київський ун-т туризму, економіки і права. -К.: Вища школа, 2003. -257 с.

4. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посібник. – К.: «Каравела». – 2006.- 392 с.

5. Страхування : Навч.-метод. посібник/ За заг. ред. О.О.Гаманкової; М-во освіти і науки України; КНЕУ. -К.: КНЕУ, 2000. -117 с.

6. Страхування: Підручник/ Керівник авт. колективу і наук. ред. Семен Осадець,; М-во освіти і науки України, КНЕУ, Українська фінансово-банківська школа. -2-е вид., перероб. і доп.. -К.: КНЕУ, 2002. -599 с.

7. Страхування: залучення польського досвіду : (Збірник довідкових матеріалів та нормативних актів)/ Ред. А. А. Гриценко; Всеукр. благодійний фонд "Громадянська енергія". -К., 2003. -157 с.