Основні типи ринкових структур, їх загальна характеристика

Вступ

1. Загальна характеристика ринкових структур.

2. Аналіз та оцінка стану функціонування ринкових структур в Україні.

3. Удосконалення державного регулювання ринкових структур в економіці України.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми. Дієвий ринковий механізм є ключовою передумовою ефективного використання ресурсів національної економіки. В умовах командної системи ціни на більшість товарів визначалися адміністративно, а сфера ринкових відносин була суттєво обмежена, функціонуючи лише на окремих ринках благ та в тіньовому секторі. Це призводило до неефективного розподілу економічних ресурсів, хронічного дефіциту багатьох товарів та деформації галузевої структури економіки.

Формування ефективних ринкових структур є однією з основних передумов стабільного економічного зростання та підвищення добробуту населення. В Україні цей процес відбувається повільно через економічні, інституційні та соціальні бар'єри. Це зумовлює необхідність вивчення зарубіжного досвіду функціонування ринкових структур, аналізу особливостей їх становлення та оцінки сучасного стану в економіці України.

Питання ролі та місця ринкових структур у національній економіці завжди були в центрі уваги науковців. Теоретичні засади вільної конкуренції, причини виникнення монополій, доцільність та межі державного регулювання ринкового механізму досліджували класики економічної думки: А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс, А.Маршал, М.Туган-Барановський, А.Курно, Л.Вальрас, В.Парето, А.Пігу, Ф.Еджворт, Дж.Робінсон, Е.Чемберлін, Дж.Б.Кларк, Г.Штакельберг, Й.Шумпетер та інші.

Проблематика становлення ринків товарів і послуг та ефективність їх функціонування є предметом досліджень багатьох сучасних вітчизняних науковців, зокрема Ю.Бажала, В.Базилевича[1], Г.Башнянина, Е.Лібанової, В.Гейця, С.Кілієвича, О.Костусєва, О.Мертенса, А.Наливайка, О.Несторенка, С.Панчишина, О.Пасхавера, В.Полуянова, С.Реверчука, І.Топішка та інших.

Разом з тим, у вітчизняній економічній літературі бракує комплексних досліджень особливостей становлення та функціонування ринкових структур у перехідній економіці. Це є суттєвим недоліком, оскільки лише через всебічний аналіз структур товарних ринків можна об'єктивно оцінити глибину ринкових перетворень в Україні.

Мета роботи полягає у дослідженні основних закономірностей становлення і функціонування ринкових структур в економіці України та розробці практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності їх регулювання. Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання дослідження:

• уточнити сутність категорії „ринкова структура” та систематизувати аналітичний інструментарій дослідження закономірностей становлення і функціонування ринкових структур у перехідній економіці;
• дослідити вплив стабілізаційної політики на ефективність функціонування ринкових структур в економіці України;
• обґрунтувати основні напрями вдосконалення інструментарію державного регулювання ринкових структур в Україні;
• виявити особливості функціонування ринкових структур у країнах із перехідною економікою.

Об'єкт дослідження — структури ринків товарів і послуг як невід'ємний елемент економіки України.

Предметом дослідження є особливості та закономірності становлення і функціонування ринкових структур у перехідній економіці України.

У роботі застосовано різноманітні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, зокрема методи дедукції та індукції, діалектичний та історичний методи (для аналізу теоретичних поглядів на суть ринкових структур), економіко-статистичні методи, зокрема табличний (для аналізу функціонування ринкових структур).

Інформаційною основою дослідження є праці українських та зарубіжних економістів за темою дослідження.

1. Загальна характеристика ринкових структур

Залежно від умов конкурентної взаємодії формуються відносно стійкі утворення, які відрізняються кількістю та розмірами учасників, характером продукції, умовами входу на ринок. Такі утворення отримали назву ринкових структур. Найбільш типовими та поширеними серед них є: досконала конкуренція, монополія, олігополія, монополістична конкуренція.

Найвагоміший внесок у теорію ринкових структур зробили представники неокласичного напряму. Використовуючи інструментарій мікроекономіки, дисертант дослідив моделі досконалої конкуренції та чистої монополії, які є базовими для вивчення реальних ринків — олігополії, монополістичної конкуренції та природної монополії.

Досконала конкуренція — це ринок, на якому велика кількість виробників, що вільно входять на ринок і виходять з нього, пропонують численним покупцям стандартизований продукт. Кожен виробник, будучи незначною часткою загального випуску, не може впливати на ціну, а лише пристосовується до ціни, встановленої ринком.

Монополія — це ринок, на якому один виробник протистоїть численним покупцям. Монопольний виробник перешкоджає появі нових конкурентів і здійснює значний контроль над цінами.

Олігополія характеризується невеликою кількістю великих фірм, що продають однорідну продукцію численним покупцям. Такі фірми мають можливість узгоджувати виробничу та комерційну політику, контролювати ринок і перешкоджати проникненню на нього нових фірм.

Монополістична конкуренція передбачає велику кількість продавців, що пропонують численним покупцям диференційовану продукцію. Вхід на такий ринок є відносно легким, але кожна фірма повинна знайти свою «нішу», закріпити за собою групу покупців методами нецінової конкуренції (реклама, імідж фірми, торгова марка тощо)[7, c. 17-18].

Порівняльну характеристику базових ринкових моделей можна представити у вигляді класифікації (табл. 1).

У наведеній класифікації виділяють два типи ринкових структур. Перший тип — досконала конкуренція і чиста монополія — становить скоріше ідеальні моделі, ніж реальні ринкові ситуації. Важко уявити в реальному житті абсолютно ідентичний продукт, що випускається численними фірмами, або зовсім безперешкодний вихід на ринок. Так само практично нереальною є ситуація випуску абсолютно унікального продукту, що не має замінників та повністю виключає можливих конкурентів. Конструювання і вивчення таких моделей є необхідним, оскільки дозволяє зрозуміти принципи роботи ринкового механізму, не спотворені складністю та специфічністю конкретних ситуацій. Вони є своєрідним еталоном, з яким можна порівнювати інші моделі та форми ринкових відносин, що реально складаються.

Другий тип — олігополія і монополістична конкуренція — описує більш реальні структури, що зустрічаються в повсякденній практиці. Для таких структур значно складніше сконструювати формальну модель, що відображала б принципи їхнього функціонування.

Ідеальні та реальні ринкові структури відіграють різну роль в економічній теорії. Ідеальні типи (досконала конкуренція і монополія) мають ту перевагу, що дозволяють чітко визначити систему обмежень, з якими стикається фірма на шляху максимізації прибутку. Виходячи з цих обмежень, можна побудувати точні моделі, які дозволяють продемонструвати всю сукупність альтернатив щодо обсягу випуску продукції та рівня цін, а також визначити оптимальний варіант вибору. Часто ці моделі дають можливість зрозуміти функціонування таких ринків, які в дійсності далеко не повністю відповідають критеріям якоїсь однієї ринкової структури.

На відміну від досконалої конкуренції та монополії, олігополія і монополістична конкуренція значно краще описують ширший діапазон реально існуючих ринків. Справа в тому, що реальні ринкові структури характеризують сукупність обмежень для фірм у довгостроковій перспективі. Наприклад, в умовах олігополії та монополістичної конкуренції зміни в якості продукції повинні враховуватися так само, як і зміни в її кількості. Крім того, необхідно брати до уваги як вплив на попит ділових рішень конкурентів, так і вибір споживачів. Впровадження великої кількості змінних в аналіз прийняття рішень ускладнює процес побудови точних моделей.

Тому, вивчаючи олігополію або монополістичну конкуренцію, ми часто більше дізнаємось про функціонування цих ринків за допомогою моделей досконалої конкуренції і монополії, ніж на основі більш складного опису обмежень, з якими стикається фірма на таких ринках[6, c. 251-252].

2. Аналіз та оцінка стану функціонування ринкових структур в Україні

Проаналізуємо причини та наслідки надмірної концентрації виробництва в Україні в радянський період. Одним із постулатів радянської політичної економії була абсолютизація ефекту масштабу, що зрештою і стало причиною швидкого створення величезних державних підприємств. Цей процес було доповнено переведенням у державну власність практично всіх матеріальних ресурсів країни.

Дослідивши особливості концентрації та централізації виробництва упродовж усього періоду панування командної системи в Україні, доходимо висновку, що ці процеси покликані були полегшити централізоване планування та управління народним господарством.

Створення великих виробничих одиниць, що входили до складу союзних і республіканських промислових об'єднань (до 1970-х років) та міжгалузевих і територіальних комплексів (з кінця 1970-х років), мало на меті зміцнити виробничі зв'язки між окремими галузями та підприємствами. Проте за відсутності ринкового механізму обслуговування цих зв'язків ефективність функціонування цих комплексів була низькою.

Однак концентрація виробництва мала і деякі позитивні економічні наслідки. Так, діяльність підприємств галузей харчової промисловості — кондитерської та цукрової — наприкінці 70-х — початку 80-х років ХХ ст. показала, що кращі економічні показники — нижчі витрати виробництва, вищу фондовіддачу і продуктивність праці — демонстрували групи підприємств, які володіли порівняно більшими виробничими потужностями.

Галузі командної економіки у переважній своїй більшості були подібні до олігополії та природної монополії. Проте вони не обслуговувались ринковим механізмом, їхні структури формувались під впливом адміністративних методів управління і відзначались низькою ефективністю використання виробничих ресурсів.

Загалом посилення концентрації виробництва в економіці СРСР здебільшого сприятливо впливало на основні макроекономічні показники упродовж 50-х років ХХ ст. Проте вже з 1960-х років темпи економічного зростання знижуються, а радянська економіка занепадає.

Висока прибутковість окремих ринків стимулює до входження в них сильних конкурентів і витіснення аутсайдерів. Приклади такого розвитку подій дають вітчизняні ринки пива, кондитерських виробів, мобільного зв'язку. Так, поява новітніх технологій істотно послабила природного монополіста на вітчизняному ринку міського та міжміського зв'язку, а лібералізація зовнішньої торгівлі змінила структуру ринку пива.

Можна зробити висновок про те, що у сфері оптової й роздрібної торгівлі показники ефективності і за виробничими, і за господарськими результатами є вищими, ніж у інших досліджуваних галузях. Було виявлено також, що найнижчі відповідні показники є у природних монополій, оскільки тарифи на їхні послуги регулює держава. З позиції макроекономічної ефективності найкращі показники серед досліджуваних галузей (за обсягом випуску продукції, чисельністю зайнятих та фондом оплати праці) мають транспорт і зв'язок[8, c. 42-45].

3. Удосконалення державного регулювання ринкових структур в економіці України

Заходи щодо вдосконалення державного регулювання ринкових структур, що сприятиме зменшенню безповоротних втрат національного добробуту: раціоналізувати механізм надання дотацій та субсидій; зменшити податкове навантаження на виробників, зокрема через встановлення економічно обґрунтованих пільг для галузей з олігопольною структурою з одночасним зменшенням кількості пільг для природних монополій; знизити ставку ПДВ до 15%; узгоджувати розподіл квот на виробництво з механізмом отримання відповідних ліцензій; створити більш прозору та оперативну систему ліцензування; здійснювати попередній ситуаційний моніторинг ринків перед прийняттям рішення про встановлення мінімальних (максимальних) цін та митних тарифів.

Створення нових інтегрованих фірм в Україні регулюється відповідними законодавчими актами про концентрацію суб'єктів господарювання. Вивчаючи доцільність концентрації, відповідні державні установи в кожному окремому випадку повинні, на думку дисертанта, враховувати таке: владу покупця; стабільність ринку; здатність виробників змінювати обсяги випуску продукції; симетричність фірм; прозорість інформації; структурні зв'язки; мультиринкові контакти і стадію життєвого циклу фірми. Особливістю процесу концентрації у вітчизняній економіці нині є непоодинокі випадки рейдерства.

Ринкові структури є сукупністю умов, які визначають характер ринкової конкуренції, і на які продавці чи покупці не мають змоги впливати. Теоретичною основою дослідження ринкових структур є вивчення і застосування таких фундаментальних понять, як „ринок”, „конкуренція”, „трансакційні витрати”, „економічна ефективність”, „попит”, „пропозиція”, „ціна” тощо. Найвагоміший внесок у дослідження ринкових структур зроблено представниками неокласичного напряму. Вони виділили такі основні види ринкових структур: досконала конкуренція, чиста монополія, олігополія, монополістична конкуренція[3, c. 215-216].

Аналіз становлення і функціонування ринкових структур на прикладі вітчизняних ринків пива, кондитерських виробів, мобільного зв'язку, слабоалкогольних напоїв та телекомунікацій засвідчив, що всі вони прямують до етапу насичення. На формуванні структур цих ринків істотно позначився прихід на них іноземних інвесторів, а також створення адміністративних і економічних бар'єрів входження в ці ринки, диференціація продукції, обмеження інформації про діяльність фірм у відповідних галузях.

Тісна кореляційна залежність існує між окремими видами та інструментами застосовуваної стабілізаційної політики і станом ринкової кон'юнктури, що підтверджує наявність зв'язку між макроекономічною стабільністю та якістю функціонування ринкових структур у трансформаційній економіці. Застосовуючи монетарні та фіскальні інструменти, уряд може як сприяти розвитку ринкових структур, так і стримувати його.

Отже, монопольна влада є важливою ознакою всіх реальних ринкових структур — природної монополії, олігополії, монополістичної конкуренції. Серед важливих її причин виокремлюють бар'єри входження на ринок і виходу з нього. Своєю чергою ці перешкоди постають унаслідок унікальності чи диференційованості продукту, економії на масштабах виробництва, існування інституційних обмежень тощо. До інших причин монопольної влади належать, зокрема, невелика кількість фірм на ринку товару, нееластичність ринкового попиту на нього тощо[5, c. 262].

Висновки

Таким чином, можна зробити висновок, що економісти розрізняють чотири досить несхожі ринкові ситуації, де існують різні конкурентні умови:

1. Чиста (або вільна) конкуренція.
2. Чиста монополія (або монополія).
3. Монополістична конкуренція.
4. Олігополія.

Враховуючи те, що найбільш повного вигляду конкуренція набуває в умовах ринку чистої конкуренції, такий ринок називають ринком досконалої (або повної) конкуренції. Для трьох інших типів ринкових структур використовується така загальна назва, як недосконала (неповна) конкуренція, оскільки вони відхиляються від чисто конкурентної моделі ринку.

В умовах чистої конкуренції існує дуже велика кількість фірм, що виробляють стандартизований (однорідний) продукт, наприклад, картоплю чи помідори. Нові фірми можуть досить легко увійти в галузь, тобто розпочати в ній виробничу або торгову діяльність. Крім того, покупці знають усе, що їм потрібно знати про характеристику продукту, а всі виробники мають однакову інформацію про виробничі технології.

Повною протилежністю досконалої конкуренції виступає монополія — ринок, на якому єдина фірма здійснює 100%-ий продаж певного продукту, що не має замінників (наприклад, місцева електрична компанія або місцевий газопостачальник). Проникнення в галузь додаткових фірм заблоковано, тому фірма представляє собою всю галузь.

Монополістична конкуренція нагадує досконалу конкуренцію тим, що теж передбачає наявність множини дрібних фірм, а також легкість входу і виходу. Проте в цьому випадку продукція різних фірм диференційована, тобто неоднорідна (наприклад, одяг, книги, парфуми). Диференціація продукту є основою для створення сприятливих умов для продажу й оновлення продукції.

Нарешті, олігополія відрізняється невеликою кількістю фірм, і це означає, що рішення про визначення цін і обсягів виробництва є взаємозалежними.

В Україні доцільно використовувати систему антимонопольного моніторингу, яка містить коефіцієнти-синергетики, за допомогою яких можна досліджувати ринкову ситуацію не лише у статиці, а й у динаміці з урахуванням й інших, крім концентрації, ознак монопольного ринку. Використання запропонованої системи дозволить удосконалити методику визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, оскільки в антимонопольному законодавстві України нині використовують лише індекс концентрації, що не дає змоги отримувати повну інформацію про ступінь монополізації обстежуваних ринків.

Список використаної літератури

1. Базилевич В. Економічна теорія. Політекономія: підручник / Віктор Дмитрович Базилевич (ред.). — 7-ме вид., стер. — К. : Знання-Прес, 2008. — 719с.
2. Гальчинський А. Економічна теорія: підручник для студ. неекон. спец. вищих навч. закл.. — К. : Вища школа, 2007. — 503c.
3. Мочерний С. Економічна теорія: навч. посіб.. — Вид. 3-тє, доп. і перероб. — К. : Академія, 2008. — 640с.
4. Пітюлич М. Економічна теорія: посібник для студ. природничих ф-тів / Ужгородський національний ун-т. Економічний факультет. Кафедра економічної теорії. — Ужгород : Карпати, 2008. — 168с.
5. Погребняк О.О. Вплив ринкових структур на ефективність // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції “Україна в ХХІ ст.: Формування економічної системи”, 3-5.05.2001. – Львів, 2007.– С. 262-263
6. Погребняк О.О. Інституційні умови функціонування ринкових структур // Матеріали Міжнародної студентсько-аспірантської конференції “Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку”, 7-8.05.2003. – Львів, 2006. - С. 251-252.
7. Островерх П.І. До питання про суть та структуру ринку // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє”, 21-22 жовтня 2005 р. – Львів, 2007. – С. 17-18
8. Островерх П.І. Деякі особливості функціонування ринкових структур в Україні // Формування ринкової економіки в Україні. Науковий збірник. Спецвип. 13. – Львів: Інтереко, 2006.– С. 39-47

Додатки

Додаток 1. Характерні риси основних типів ринку