Основні причини виробничого травматизму і професійної захворюваності. Заходи щодо їх попередження

Вступ.

1. Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання

2. Причини виробничого травматизму та захворювань.

3. Профілактика травматизму та захворювань.

4. Шляхи попередження травматизму.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Показники виробничого травматизму в нашій країні досі суттєво перевищують аналогічні показники економічно розвинутих держав. Якщо врахувати ще й значну кількість травм, зокрема летальних, які під час розслідувань не визнаються пов'язаними з виробництвом, де часто вирішальну роль відіграє суб'єктивний чинник, то точно відтворити загальну щорічну статистику практично неможливо.

Щороку на виробництві фіксується близько 6–6,5 тисяч випадків професійних захворювань, травмується приблизно 20–25 тисяч осіб, з яких майже 1–1,5 тисячі отримують травми, несумісні з життям.

Найбільший ризик загибелі та травмування працівників спостерігається у вугільній промисловості: за оперативними даними 2005 року там травмовано близько 7,8 тисячі осіб, а 157 — загинуло. У будівельній галузі травмовано приблизно 1,2 тисячі, загинуло 129 працівників. На транспорті ці показники становлять майже 1 тисячу та 101 особу відповідно, в агропромисловому комплексі — 2,9 тисячі та 236, у машинобудуванні — понад 2,3 тисячі та 67, у соціально-культурній сфері та торгівлі — більш як 1,7 тисячі та 137 працівників. Близько 73 відсотків нещасних випадків та аварій на виробництві трапляються через організаційні причини, 14 відсотків — через технічні, 13 відсотків — через психофізіологічні.

Рівень професійної захворюваності тісно пов'язаний із важкими та шкідливими умовами праці. Майже 27 відсотків громадян працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам за рівнем чи концентрацією шкідливих виробничих факторів, вплив яких спричиняє розвиток професійних хвороб. Останніми роками значно зросло хімічне навантаження на організм працівника, а також важкість і напруженість праці.

1. Поняття про виробничий травматизм та професійні захворювання

Термін "травматизм" походить від грецького слова "trauma", що означає пошкодження або поранення. На виробництві травми (нещасні випадки) зазвичай виникають унаслідок раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора під час виконання ним трудових обов'язків.

Травма — це порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій, спричинене дією небезпечних виробничих факторів.

Виробнича травма — це раптове механічне (забої, переломи, рани тощо), фізичне (рухомі частини машин, механізмів, інструмент, оброблюваний матеріал, несприятливі метеорологічні умови, недостатнє освітлення робочої зони, шум, вібрація тощо), хімічне (хімічні опіки, гострі токсичні отруєння), біологічне (мікроорганізми, бактерії, віруси, рослинні та тваринні макроорганізми), психофізіологічне (фізичне та нервове перенавантаження), комбіноване або інше пошкодження людини у виробничих умовах. За ступенем тяжкості наслідків нещасні випадки поділяють на легкі (втрата працездатності на 1 день), важкі (втрата працездатності більш ніж на 1 день) та смертельні. Висновок про тяжкість травми надають лікарі медичних закладів відповідно до чинних нормативних документів. За кількістю потерпілих нещасні випадки бувають поодинокими та груповими. Груповими вважаються випадки, що сталися одночасно з двома або більше потерпілими, незалежно від тяжкості отриманих травм.

Механічні та фізичні фактори здебільшого призводять до травм, тоді як теплові, хімічні, біологічні та психофізіологічні — до захворювань. Проте чіткої межі між цими факторами за характером впливу на організм не існує.

Нещасний випадок — це подія з людиною, що стається внаслідок непередбаченого збігу обставин, за яких завдається шкода здоров'ю або настає смерть потерпілого. Нещасний випадок на виробництві пов'язаний із дією на працівника небезпечного виробничого фактора.

Усі нещасні випадки поділяються на пов'язані з роботою та побутові. Віднесення травми до певної категорії є юридичним актом і здійснюється на підставі спеціальних правових норм. Нещасний випадок на виробництві кваліфікується як раптове пошкодження здоров'я працівника під час виконання трудових обов'язків або за обставин, визначених законом. При цьому не має значення, чи працює особа постійно, тимчасово чи сезонно, є штатним або позаштатним працівником, працює на основній роботі чи за сумісництвом, оскільки в усіх цих випадках вона вступила у трудові відносини з підприємством.

Визначення причин нещасних випадків на виробництві — складний і відповідальний процес. Нерідко тут допускаються серйозні помилки, які спотворюють фактичну картину, призводять до неправильних висновків і спрямовують зусилля з боротьби з травматизмом у хибне русло.

Статистика свідчить, що, попри різноманітність засобів безпеки під час роботи на машинах (особливо універсальних), виробничий травматизм досі існує. Однією з причин є низька ефективність цих засобів. Існує гіпотеза про хвилеподібність уваги працівників до небезпеки: формується певний середній рівень уваги, після нещасного випадку він різко зростає, а згодом поступово знижується.

Професійне захворювання — це патологічний стан, що виникає внаслідок тривалої роботи у шкідливих умовах праці та пов'язаний із надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів.

Професійні захворювання та отруєння — це хвороби, спричинені впливом виробничих факторів і трудового процесу, а також захворювання, для яких встановлено причинний зв'язок із впливом певного виробничого фактора чи процесу, та непрофесійні фактори, що викликають аналогічні зміни в організмі (бронхіт, алергійні захворювання, катаракта, втрата зору і слуху, силікоз та інші). Віднесення захворювання до професійних здійснюється згідно зі списком професійних захворювань, затвердженим МОЗ.

Окрім професійних, на виробництві виділяють групу так званих умовно виробничих захворювань. До них належать хвороби, які не відрізняються від звичайних. Наприклад, у працівників, які виконують фізичну роботу в незадовільних умовах, часто виникають радикуліт, варикозне розширення вен, виразка шлунка тощо. Якщо праця потребує великого нервово-психічного напруження, частіше розвиваються неврози та хвороби серцево-судинної системи.

Відповідно до "Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1993 року №623, травми поділяються на легкі, важкі та зі смертельним наслідком. Також травми можуть бути груповими (якщо травмовано два і більше працівників).

За результатами розслідування на облік беруться нещасні випадки, що сталися:

• під час виконання трудових обов'язків (у тому числі у відрядженнях), а також дій в інтересах підприємства без доручення власника;
• на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви;
• протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни;
• під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства чи сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою), а також на власному транспорті, що використовується в інтересах виробництва;
• під час аварій (пожеж тощо), а також під час їх ліквідації на виробничих об'єктах;
• під час надання підприємством шефської допомоги;
• на транспортному засобі, стоянці транспортного засобу, в порту заходу судна, на території вахтового селища з працівниками, які перебували на змінному відпочинку (провідник, працівник рефрижераторної бригади, шофер-змінник, працівник морських і річкових суден, а також ті, що працюють за вахтово-експедиційним методом);
• у робочий час при прямуванні пішки, на громадському, власному транспортному засобі або такому, що належить підприємству чи сторонній організації, з працівником, робота якого пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування;
• під час прямування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за разовим завданням власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.

Рішення про складання акта за формою Н-1 про такий нещасний випадок та взяття його на облік приймає комісія з розслідування залежно від конкретних обставин і причин.

Якщо в результаті розслідування встановлено факт самогубства, природної смерті працівника або отримання травми під час вчинення ним злочину, акт за формою Н-1 не складається, і нещасний випадок не береться на облік як виробничий.

2. Причини виробничого травматизму та захворювань

Постійний і всебічний аналіз травматизму та професійних захворювань вважається однією з ключових функцій управління безпекою праці та основою для впровадження заходів щодо усунення їх причин.

Загальноприйнята класифікація причин виробничого травматизму має такий вигляд.

Технічні причини, які залежать від рівня організації праці на виробництві: недосконалий технологічний процес, конструктивні недоліки обладнання, інструментів та пристосувань, недостатня механізація важких робіт; недосконале огородження, відсутність спеціальних захисних засобів, сигналізації та блокувань, недостатня міцність і надійність машин, шкідливі властивості оброблюваного матеріалу тощо. Ці причини іноді називають конструктивними або інженерними.

Організаційні причини, що повністю залежать від рівня організації праці: незадовільний стан території, проїздів, проходів; порушення правил експлуатації обладнання та транспортних засобів; порушення технологічного регламенту; порушення правил і норм під час транспортування, складання та зберігання матеріалів і деталей; порушення норм і правил при плановому технічному обслуговуванні та ремонті обладнання, транспортних засобів та інструменту; недоліки в навчанні робітників безпечним методам праці; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання машин, механізмів та інструменту не за призначенням; відсутність або незадовільне огородження робочої зони; відсутність або невикористання засобів індивідуального захисту тощо.

Санітарно-гігієнічні причини: перевищення допустимих рівнів запиленості та загазованості повітря робочої зони; відсутність або недостатнє природне освітлення, підвищена пульсація світлового потоку; підвищений рівень шуму, вібрації, інфразвукових та ультразвукових коливань на робочому місці; підвищений рівень ультрафіолетової та інфрачервоної радіації тощо.

Психофізіологічні причини, до яких належать фізичні та нервово-психічні перевантаження працюючих.

Психофізіологічні причини — це грубі помилки в діях, пов'язані з фізіологічним (втома), психічним (підвищена дратівливість) або хворобливим станом працівників. Найчастішими конкретними причинами виробничого травматизму на підприємствах є: відсутність інструкцій з охорони праці; робота на несправному обладнанні або на обладнанні без засобів захисту; відсутність засобів захисту від випадкового ураження електричним струмом; відсутність драбин, що відповідають вимогам техніки безпеки; розвантаження та транспортування вантажів без застосування відповідних механізмів і пристосувань; користування несправним реманентом, пристосуванням та інструментом.

Людина може помилятися в діях через фізичне, статичне або динамічне перевантаження, розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів (зорового, слухового, тактильного), монотонність праці, стресові ситуації, хворобливий стан. Травму може спричинити невідповідність анатомо-фізіологічних і психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах управління, конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються фізіологічні та антропологічні особливості та можливості людини.

Незадовільна організація праці спричиняє надмірні фізичні та нервові перевантаження, що прискорює стомлюваність працівників. У такому стані знижується чутливість до подразників виробничого середовища, притуплюється увага та пильність. Це призводить до того, що ближче до кінця робочої зміни різко зростає кількість нещасних випадків, причинами яких є помилкові дії потерпілих.

Серед факторів, що зумовлюють виробничий травматизм, важливе значення мають попередні нещасні випадки та психофізіологічний стан потерпілих. Несприятливий психофізіологічний стан може бути пов'язаний як з об'єктивними причинами (погана організація праці), так і суб'єктивними, що залежать від особистих особливостей потерпілих (необережність, поспіх, втома, роздратування, ризик тощо).

Особисті якості працівників (швидкість реакції, активність, відповідальність, дисциплінованість тощо) також впливають на їхню схильність до нещасних випадків. Це свідчить про те, що особисті якості потерпілих значно впливають на те, чому в схожих екстремальних ситуаціях одні стають жертвами нещасних випадків, а інші — ні.

3. Профілактика травматизму та захворювань

Організаційна робота з попередження травматизму та захворювань має бути спрямована на розробку планів заходів з охорони праці. Перед складанням таких заходів доцільно провести прогнозування виробничого травматизму, професійних захворювань та інших показників з охорони праці.

Прогнозування показників з охорони праці може бути пошуковим і нормативним. Пошукове прогнозування ґрунтується на поточній ситуації та визначає стан системи в майбутньому. Нормативне прогнозування здійснюється залежно від нормативної оцінки майбутнього стану системи до її дії в теперішньому часі.

Планування робіт з охорони праці буває перспективним (на 3–5 років), річним та оперативним (квартальним, місячним, декадним). Основною формою перспективного планування є річні плани номенклатурних заходів щодо покращення умов та безпеки праці і санітарно-оздоровчих заходів. У таблиці 1 подано план номенклатурних заходів з охорони праці.

Перспективний та річний плани складаються з урахуванням результатів аналізу (паспортизації) санітарно-технічного стану умов праці на виробничих дільницях; аналізу причин виробничого травматизму, загальної та професійної захворюваності; побажань працюючих; приписів органів державного нагляду та комітетів профспілок.

При складанні номенклатурних і річних планів щодо покращення умов праці враховуються найбільш актуальні на даний період заходи з охорони праці.

В основу складання планів мають бути покладені такі принципи:

• перспективність, що характеризує вибір найважливіших завдань з охорони праці; комплексність, що забезпечує зв'язок діючих та перспективних планів з охорони праці з іншими планами виробництва (план соціального розвитку колективу, наукова організація праці, виробництва і управління;
• охорона праці жінок та підлітків;
• заходи з культури виробництва тощо);
• системність структури планів, що забезпечує зв'язок з іншими планами.

Для швидкого усунення недоліків, виявлених у процесі державного, відомчого та громадського контролю, розробляються оперативні плани з охорони праці.

4. Шляхи попередження травматизму

Розробка заходів щодо попередження нещасних випадків — головна мета всіх теоретичних та практичних робіт у галузі охорони праці.

Для забезпечення безпеки праці застосовуються засоби захисту, які поділяються на дві групи: колективного та індивідуального захисту.

Засоби колективного захисту виключають вплив на працюючого небезпечного виробничого фактора, зумовленого рухом або переміщенням матеріального тіла.

Засоби індивідуального захисту видаються працівникам індивідуально. Вони забезпечують захист органів людини від дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів. Нижче наводиться характеристика та кваліфікація згаданих засобів захисту.

До засобів колективного захисту належать огороджувальні пристрої. Огороджувальні засоби поділяються на дві групи: огороджувальні пристрої рухомих частин, але не різальних інструментів, та огороджувальні пристрої різальних інструментів.

Пристрої першої групи можуть бути постійними, наглухо закріпленими, знімними, відкидними, висувними, пересувними або з дверцятами. Це залежить від особливостей огороджувального органа (вузла), умов його експлуатації та місця у верстаті. Часто використовуються знімні огороджувальні пристрої, які постійно закривають пасову, зубчасту, ланцюгову чи іншу передачу. Вони можуть бути у вигляді кожухів, козирків, планок, бар'єрів та екранів. За способом виготовлення вони поділяються на суцільні, несуцільні та комбіновані.

Огороджувальні засоби різальних інструментів можуть захищати їх неробочу частину, лише робочу частину або обидві. Здебільшого огородження виконують і інші функції, проте в усіх випадках вони мають виконувати основну функцію — огородження небезпечної для працівників зони.

Огородження можуть наглухо закривати інструмент (неробочу його частину), періодично переміщатися рукою працівника, бути кінематично пов'язаними та автоматичними.

Огородження не повинні бути громіздкими, створювати незручності в роботі, знижувати продуктивність праці та якість обробки. Вони мають бути технологічними, міцними, не обмежувати видимості робочої зони, легко зніматися та встановлюватися і входити до комплекту верстата. Огородження блокуються з пусковим пристроєм.

Запобіжні засоби призначені для ліквідації небезпечного виробничого фактора в джерелі його утворення.

За характером дії вони поділяються на блокувальні та обмежувальні. Блокувальні пристрої за конструктивним виконанням поділяються на муфти, штифти, клапани, шпонки, мембрани, пружини, сильфони та шайби.

Блокувальні пристрої призначені для вимкнення або запобігання можливості увімкнення джерела небезпеки при знятому (відкритому) огороджувальному пристрої. Найбільш поширені в деревообробці електричні блокування, принцип роботи яких полягає в автоматичному відключенні електричного живлення або неможливості увімкнення верстата при знятому чи відкинутому огородженні. Електромеханічне блокування застосовується на дверцятах електрошаф, що закривають електророзподілювальні пристрої, на дверцятах і люках, що ведуть у небезпечні зони тощо.

Принцип дії фотоелектричного блокування полягає в перетині світлового променя, спрямованого на фотоелемент, і зміні величини світлового потоку, що падає на нього, внаслідок чого змінюється сила струму, який подається на вимірно-командний пристрій. Подається імпульс на ввімкнення виконавчого механізму захисного пристрою.

Пневматичне та гідравлічне блокування застосовується в пневмо- та гідросистемах і виготовляється у вигляді клапанів та мембран. Запобіжні мембрани призначені для захисту хімічного устаткування від руйнування за умов аварійного зростання тиску. Основним недоліком запобіжних розривних мембран є те, що після їх спрацювання отвір скидання тиску залишається відкритим.

Гальмівні пристрої призначені для сповільнення або зупинки виробничого устаткування під час виникнення небезпечної виробничої ситуації.

За конструктивним виконанням гальмівні пристрої поділяються на колодкові, стрічкові, дискові; за формою — конічні та клинові. За способом спрацювання вони можуть бути ручними, автоматичними та напівавтоматичними. За принципом дії гальмівні пристрої поділяються на механічні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні та комбіновані. Гальмівні пристрої використовуються для швидкої зупинки валів, шпинделів після вимкнення верстата.

Пристрої автоматичного контролю та сигналізації призначені для контролю, передавання та відтворення інформації (кольорової, звукової, світлової тощо) з метою привернення уваги працюючих та прийняття ними рішень за прояву або можливого виникнення небезпечного виробничого фактора. За призначенням ці пристрої поділяються на інформаційні, попереджувальні, аварійні та відповідні. За характером спрацювання сигналу — постійні або пульсуючі. За контрольованим параметром сигналізація може контролювати тиск, температуру, вологість, загазованість, шум, вібрацію, частоту обертання, початок пуску тощо.

Сигналізація застосовується самостійно або разом з огороджувальними, запобіжними, пусковими пристроями, пристроями керування обладнанням. Перевагу слід надавати такій сигналізації, яка сигналізує, попереджує та автоматично усуває небезпеку. Світлова, звукова або світлозвукова сигналізація подається під час групового обслуговування агрегатів, багатоповерхового розташування устаткування, перед пуском для попередження працюючих про необхідність вжиття заходів перестороги.

Пристрої дистанційного керування призначені для управління технологічними процесами або виробничим устаткуванням за межами небезпечної зони. Це найефективніші засоби безпеки. Завдяки їм працівники виводяться із зон інтенсивного переміщення предметів праці, шумних та гарячих дільниць і можуть навіть перебувати в іншому приміщенні. Впровадження потокових механізованих та автоматизованих ліній супроводжується застосуванням дистанційного управління та підвищенням безпеки праці.

Засоби індивідуального захисту застосовуються в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та засобами колективного захисту. Вони підлягають оцінці за захисними, фізіологічними та експлуатаційними показниками.

Засоби захисту шкірного покриву (спеціальний одяг) видаються працівникам та інженерно-технічним працівникам для захисту тіла від забруднення, механічних впливів, води, вологи, кислот, лугів, підвищених або понижених температур, радіоактивних речовин, нафти і жирів, а також від біологічних факторів.

Залежно від призначення та виду шкідливого фактора спецодяг виготовляють із гладкофарбованого полосника з просочуванням, лавсанобавовняної тканини, сукняної напіввовняної тканини з поліпропіленом, кислотозахисного сукна, нетканого прошивного нітронового полотна.

Для захисту працюючих від впливу вологи застосовують спецодяг із бавовнянопаперових та льняних тканин із водозахисним просочуванням і гумовим покриттям.

Спецодяг загального призначення, що захищає працівників від виробничого забруднення, механічних пошкоджень і холоду, виготовляється із звичайних бавовняно-паперових тканин.

Засоби захисту органів дихання та слуху забезпечують ефективний захист людини від шкідливого впливу різних забруднень (пилу, газу, пари, аерозолей), що містяться в повітрі робочої зони, та від нестачі кисню.

Слід зауважити, що необхідна безпека має забезпечуватися гігієнічним нормуванням із встановленням гранично допустимої концентрації (ГДК) або гранично допустимого рівня (ГДР) шкідливих факторів. Цьому сприяє ефективна загальнообмінна та місцева вентиляція, застосування водяного зрошування запиленого повітряного середовища тощо. Спеціальними захисними засобами є протигази та респіратори. Ці засоби поділяються на фільтруючі та ізолюючі.

Фільтруючі засоби забезпечують захист в умовах обмеженого вмісту шкідливих речовин.

Ізолюючі засоби застосовуються під час аварій та великих викидів шкідливих речовин в атмосферу.

Засобами захисту слуху від інтенсивного шуму (якщо його неможливо знизити конструктивними засобами) є навушники та заглушки. Навушники знижують високочастотний шум на 40 дБ, а вушні вкладиші — до 25 дБ.

Засоби захисту голови, обличчя та очей попереджують вплив пилу, стружки та падаючих предметів застосуванням спеціальних окулярів, масок, щитків, капелюхів та касок. Окуляри застосовуються в токарних цехах, під час заточування інструментів тощо. Маски, щитки та капелюхи використовуються в ремонтних цехах, а каски — на завантажувально-розвантажувальних роботах.

Засоби захисту ніг та рук. Для зовнішніх робіт у холодний та перехідний періоди року використовується валяне взуття, а для робіт із застосуванням кислот, лугів та клеїв — гумові чоботи. Під час роботи у вогких, холодних умовах одягають утеплені клеєні та гумові чоботи.

Засобом захисту рук від механічних пошкоджень, опіків, холоду є рукавиці та рукавички. Найчастіше використовують бавовняно-паперові рукавиці.

Під час роботи зі слабкими кислотами та лугами для захисту пальців рук використовують гумові напальчники, а для захисту від порізів і забруднень — шкіряні напальчники.

Засоби запобігання ураженню електричним струмом. Поряд із колективними засобами захисту слід використовувати індивідуальні засоби. До них належать діелектричні рукавички, боти, чоботи, калоші, виготовлені зі спеціальної діелектричної гуми. Особливу увагу слід звертати на справність засобів, перед використанням оглядати їх.

Допоміжні захисні засоби призначені для захисту персоналу від падіння з висоти (запобіжні пояси та страхувальні канати), для безпечного підіймання на висоту (драбини, кігті), а також для захисту від світлового, теплового, механічного та хімічного впливів (захисні окуляри, протигази, рукавиці, спецодяг).

За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці керівники підприємств, організацій, установ можуть притягатися органами Держнаглядохоронпраці до сплати штрафу. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства, організації, установи. Штрафи накладаються керівниками Держнаглядохоронпраці та місцевих органів.

Висновки

Розглянувши цю тему, можна зробити такі висновки.

На всіх підприємствах, в установах, організаціях мають створюватися безпечні та нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови мають відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я, людей, які його оточують, або навколишнього середовища.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів.

Список використаної літератури

1. Гандзюк М. Основи охорони праці : Підручник для студ. вуз./ Михайло Гандзюк, Євген Желібо, Модест Халімовський, За ред. Михайла Гандзюка. -2-е вид.. -К.: Каравела, 2004. -405 с.

2. Геврик Є. Охорона праці : Навчальний посібник/ Є.О. Геврик,. -К.: Ельга: Ніка-Центр, 2003. – 279 с.

3. Грищук М. Основи охорони праці : Підручник/ Микола Грищук,; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Острозька академія". -К.: Кондор, 2005. -238 с.

4. Лапін В. Основи охорони праці : Навчальний посібник/ Віктор Лапін,; М-во освіти і науки України, НБУ, ЛБІ. -Львів: ЛБІ НБУ, 2004. -142 с.

5. Охорона праці в Україні : Нормативні документи/ Упоряд. О. М. Роїна, Ред. О. А. Кривенко. -2-ге вид., виправлене і доповнене. -К.: КНТ, 2006. -418 с.

6. Охорона праці: європейські і міжнародні стандарти та законодавство України (порівняльний аналіз) : Науково-практичний посібник: У 2-т./ Упор.: В. С. Венедіктов, В. П. Грохольский, М. І. Іншин та ін.; За ред. В. С. Венедіктова; М-во юстиції України, Державний департамент з питань адаптації законодавства, Українська асоціація фахівців трудового права. -Харків-Київ. -2006. - Т. 1. -2006. -713 с.. -Предм. покажч.: с. 713

7. Ярошевська В. М. Охорона праці в галузі : Навчальний посібник/ В. М. Ярошевська, В. Й. Чабан; М-во науки і освіти України, Український держ. ун-т водного господарства та природокористування. -Київ: ВД "Професіонал, 2004. -286 с.