Основні функції діяльності менеджера

Вступ.

1. Загальна характеристика функцій менеджера.

2. Функції менеджера в процесі організації його праці. Розподіл функцій між менеджером і працівниками.

3. Основні адміністративні функції менеджера.

3.1. Функція планування.

3.2. Адміністративна функція організації.

3.3. Розпорядження та прийняття рішень.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Менеджер посідає центральне місце в управлінській структурі організації. Така його роль зумовлена тим, що він наділений правом ухвалювати рішення, визначаючи, що саме, хто, коли і яким чином виконуватиме, і відповідає за це перед власником майна.

Специфіка праці менеджера полягає в наступному:

1) управлінська діяльність має чітко виражений цілеспрямований характер;

2) вона передбачає постійну взаємодію з людьми;

3) головним предметом і результатом праці менеджера виступає інформація;

4) управлінська та виробнича праця мають спільну кінцеву мету — об'єднання й координація зусиль колективу для досягнення запланованих результатів;

5) праця менеджера має інтелектуальний характер, а її продуктом є управлінські рішення;

6) діяльність менеджера відзначається значною різноманітністю;

7) управлінська праця є ефективною, оскільки її результатом стає новий стан виробничої системи, досягнутий завдяки управлінському впливу. Ефект управління виявляється в тому, що елементи системи задіяні й використовуються найбільш раціональним способом відповідно до їх призначення.

1. Загальна характеристика функцій менеджера

Суть професійної діяльності менеджера залишається незмінною, змінюються лише її функції та інструменти. Сучасний менеджер у системі суспільного виробництва постає в ролі управлінця, дипломата, лідера, наставника, новатора тощо.

Менеджер-управляючий — це класична функція. Для її виконання необхідна ґрунтовна професійна підготовка, знання тонкощів ділового спілкування, навички консультанта та психолога-педагога.

Серед обов'язків менеджера пріоритетними є ті, що стосуються налагодження та підтримання ділових контактів. Їх реалізація потребує глибокого розуміння процедур ведення переговорів, укладання угод, розв'язання спорів і вибудовування відносин із державними органами. Також суттєво зросла потреба в участі менеджера в посередницькій діяльності. Отже, менеджер має бути ще й умілим дипломатом. В умовах інформаційної стадії науково-технічного прогресу однією з ключових функцій менеджера стає впровадження інновацій у виробництво. Необхідність інновацій зумовлена тим, що підвищувати продуктивність праці та якість продукції значно легше й швидше на базі принципово нової техніки й технологій, ніж на застарілому обладнанні. Як зазначав класик менеджменту А. Файоль, менеджеру вкрай важливо володіти передбаченням, організаторськими здібностями, компетентністю, розвиненим інтелектом, високою культурою та моральністю.

Окремо серед функцій менеджера варто виокремити вміння активізувати «людський фактор». Лі Яккока у книзі «Кар'єра менеджера» зазначав, що всю господарську діяльність можна звести до трьох слів: люди, продукт, прибуток. На першому місці — люди. Якщо немає надійної команди, решта факторів мало що дасть. Для менеджера питання активізації «людського фактора» є одним із головних.

Зрештою, про роботу менеджера можна судити лише за економічними показниками діяльності підприємства. Для досягнення успіху необхідно постійно й наполегливо вдосконалювати знання та навички, потрібні керівнику.

Поняття «менеджер» часто плутають із поняттям «бізнесмен». Однак це не одне й те саме. Бізнесмен — це людина, яка «заробляє гроші», власник капіталу, що перебуває в обігу та приносить дохід. Бізнесменом може бути ділова людина без підлеглих або великий власник, який не обіймає постійної посади в організації, але володіє її акціями й може входити до правління. Менеджер, як уже зазначалося, завжди обіймає постійну посаду й отримує за це відповідну винагороду.

До основних напрямів діяльності менеджера на підприємстві належать:

· визначення цілей господарської діяльності;

· виявлення та ідентифікація наявних проблем;

· організація заходів, спрямованих на розв'язання цих проблем;

· пошук, обробка та використання необхідної інформації;

· розгляд і аналіз альтернативних напрямів діяльності;

· прийняття конкретних і специфічних рішень;

· розробка тренінгових програм для працівників підприємства;

· управління та оцінка діяльності персоналу;

· прийняття рішень щодо купівлі та продажу товарів і продукції;

· стратегічне й оперативне планування;

· контроль виробничого процесу;

· фінансовий контроль;

· організація ефективного використання виробничих ресурсів;

· координація діяльності всіх ланок виробничого процесу та маркетингу.

Головною функцією власника-менеджера є визначення цілей господарювання: отримання прибутку, накопичення коштів на придбання будинку чи автомобіля, фінансове забезпечення на старість, досягнення певного соціального статусу, забезпечення себе та родини роботою тощо. Проте всі ці цілі досягаються лише за умови ефективного господарювання, яке неможливе без дієвого менеджменту.

Важливою складовою діяльності менеджера є здатність чітко формулювати цілі, викладати їх письмово, ухвалювати рішення для їх досягнення та оперативно коригувати ці рішення залежно від обставин. Особливо варто підкреслити вміння письмово оформлювати рішення. На перший погляд, у цьому немає нічого складного. Однак це досить важливий елемент управлінського процесу. Коли цілі чітко сформульовані й зафіксовані на папері, вони сприймаються менеджером зовсім інакше, ніж абстрактні задуми, що існують лише в уяві. Записані цілі спонукають до аналітичного й критичного підходу, глибшого розуміння самих цілей і шляхів їх досягнення.

Слід також ураховувати, що на процес прийняття рішень менеджером впливають чинники зовнішнього середовища, насамперед природні: опади, вологість ґрунту, можливість посухи, морозів, граду, хвороби рослин і тварин, температура повітря та ґрунту тощо. Крім того, сільськогосподарське виробництво, як і будь-яке інше, пов'язане з діяльністю інших суб'єктів ринку — постачальників, сервісних служб, державних і фінансових органів, страхових компаній, організацій, яким реалізується продукція. Усі ці чинники — від природних до зв'язків із закордонними партнерами в міжнародній торгівлі — зумовлюють діяльність менеджера в умовах ризику та невизначеності. Тому для успішної роботи необхідно постійно враховувати ці чинники та співвідносити ризик із можливими результатами. Ризик — це звичайний стан роботи менеджера. Однак для ефективної діяльності в умовах ризику й невизначеності менеджеру потрібні відповідні знання та достовірна інформація про всі процеси, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Хоча при прийнятті рішень важливу роль відіграє й інтуїція, менеджер має передбачати ситуацію, що може виникнути внаслідок ухваленого рішення, та її можливі наслідки.

Значну частину діяльності менеджера становить фінансовий менеджмент, адже саме у сфері фінансів закладена основна мета господарювання — отримання прибутку. Можна виділити три основні умови фінансового успіху: досягнення достатнього контролю над фінансовими ресурсами при забезпеченні прибутковості виробництва; забезпечення адекватної фінансової безпеки у відповідних економічних ситуаціях; досягнення фінансової незалежності.

Ключовою функцією менеджера як керівника є його взаємини з підлеглими, що включають:

1) визначення та постановку завдань перед підлеглими;

2) здійснення нагляду (контролю) за їх виконанням;

3) створення й підтримання умов, за яких підлеглі прагнутимуть і зможуть виконати завдання своєчасно, у повному обсязі та якісно;

4) консультування підлеглих у необхідних випадках і коригування їхніх дій.

Це — загальна модель поведінки менеджера-керівника у професійних відносинах із підлеглими. Дотримання цієї моделі дає змогу стимулювати поведінку підлеглих, отримувати задоволення від роботи в організації та під керівництвом саме цього менеджера.

2. Функції менеджера в процесі організації його праці. Розподіл функцій між менеджером і працівниками

У процесі управління менеджер виконує низку конкретних функцій, серед яких: організація та планування діяльності колективу й власної роботи; розподіл завдань та інструктаж підлеглих; контроль за ними; підготовка й складання звітів; перевірка та оцінка результатів роботи; ознайомлення з новинками у світі бізнесу, техніки й технологій; висування та розгляд нових ідей і пропозицій; вирішення питань, що виходять за межі компетенції підлеглих; опрацювання поточної кореспонденції; відповіді на листи та прийом відвідувачів; проведення зборів і представництво; заповнення форм звітності; ведення переговорів; підвищення кваліфікації.

Усі ці види робіт характеризуються: високою різноманітністю (до 200 видів дій на день), різноманітністю форм самих дій і місць їх здійснення, широкими контактами та комунікаціями всередині й поза фірмою, швидкою зміною подій, людей і дій.

Виконуючи повсякденні обов'язки, менеджер спілкується з різними категоріями осіб. Насамперед це партнери. Іноді вони можуть бути неприємними, висувати безглузді вимоги чи навіть погрожувати, але в будь-якому разі з ними потрібно поводитися коректно, не виказуючи роздратування. Інша категорія — керівники різних рангів. У розмовах із ними слід висловлюватися чітко й недвозначно, дотримуватися лише фактів або власних міркувань, коротко викладати думки. Порушуючи якусь проблему, найкраще одразу запропонувати варіант її розв'язання, щоб керівник не займався нею від початку до кінця. Загалом, краще взяти на себе більшу частину його роботи — він цього не забуде. Спілкування з підлеглими має бути максимально довірливим і доброзичливим — від них, як відомо, вирішальною мірою залежить доля менеджера. І нарешті, менеджер постійно спілкується з колегами — керівниками інших підрозділів. Прямого впливу на них він не має, тому тут особливо важливо вміти вести переговори, торгуватися й переконувати.

У процесі спілкування менеджер виконує три основні ролі.

По-перше, це роль координатора, який пов'язує одну групу людей з іншою та полегшує діалог між ними.

По-друге, це роль інформатора, який забезпечує отримання, передачу й обробку різноманітної інформації. Цю роль може виконувати контролер, що стежить за роботою підлеглих і порівнює її з поставленими цілями. Її може взяти на себе розповсюджувач ідей, який знає про всі зміни, що впливають на роботу співробітників, інформує їх про це та роз'яснює політику фірми. Це також представник, який роз'яснює значення й характер проблем іншим підрозділам або партнерам.

По-третє, це роль, пов'язана з прийняттям рішень. Її виконує підприємець, який шукає нові шляхи досягнення цілей і бере на себе відповідальність за пов'язаний із ними ризик. Її виконує менеджер, відповідальний за розподіл ресурсів фірми. Її, нарешті, виконує представник фірми, який веде переговори з партнерами.

Менеджери вищої ланки фірми зазвичай є номінальними главами, координаторами, представниками, визначають цілі та основні принципи діяльності. Менеджери середньої ланки найчастіше виступають як генератори ідей, представники на переговорах, координатори діяльності своїх підлеглих, визначаючи їхні функціональні обов'язки та цілі, що вдосконалюють виробничий процес. Менеджери нижчої ланки — майстри — перебувають найближче до безпосередніх виконавців. Цілі для них формуються на найближчу перспективу безпосередніми керівниками й орієнтовані на підвищення продуктивності праці, кваліфікації окремих робітників, зниження браку. На відміну від попередніх категорій управлінців, вони вирішують питання не «Що робити?», а «Як робити?».

Розподіл функцій між менеджером і працівниками є основою підвищення ефективності праці на сучасних підприємствах різних форм власності.

Конкретні форми розподілу праці визначаються технологічними особливостями, характером і ступенем спеціалізації, концентрації виробництва, рівнем централізації управління. Ці фактори поступово змінюються та вдосконалюються.

Проте існує низка принципів, які мають дотримуватися за будь-яких форм розподілу функцій між менеджерами та працівниками. До них належать:

• чітке розмежування обов'язків і функцій між окремими службами та конкретними виконавцями;

• визначення відповідальності та прав кожного працівника за результати й наслідки діяльності;

• забезпечення можливості всім лінійним і функціональним менеджерам самостійно приймати рішення в межах установлених прав та усувати недоліки на тому рівні управління, де вони виникають;

• створення надійної взаємодії в роботі між підрозділами (службами) та окремими виконавцями.

Ці принципи закріплюються Положеннями про підрозділи та Посадовими інструкціями.

На основі аналізу робочих процесів управління менеджер визначає, яку роботу й хто виконуватиме. При цьому значний обсяг управлінської роботи він передає своїм безпосереднім підлеглим, зберігаючи за собою вирішальні ланки управління. Працівники, які безпосередньо підпорядковані менеджеру, діють аналогічним чином на своїх рівнях.

У результаті на кожному рівні управління залишається такий обсяг робіт, який відповідає можливостям кожного виконавця.

3. Основні адміністративні функції менеджера

Французький інженер Анрі Файоль, працюючи генеральним директором великого металургійного об'єднання, у 1924 році видав книгу «Вчення про управління», у якій визначив 6 основних функцій підприємства:

1. Технічні операції (виробництво, виготовлення, переробка).

2. Комерційні операції (закупівля, продаж, обмін).

3. Фінансові операції (пошук капіталу, управління ним).

4. Операції з охорони (охорона майна та осіб).

5. Облікові операції (інвентар, баланс, витрати, статистика).

6. Адміністративні операції (передбачення, організація, розпорядження, узгодження та контроль).

Як бачимо, вчення про адміністрування посідає лише останнє місце й не охоплює всього управління підприємством. Однак воно займає настільки значне місце серед обов'язків керівника, що може стосуватися всіх перелічених вище функцій.

Що ж Файоль розумів під адміністративною функцією підприємства?

1. Передбачати — тобто вивчати майбутнє та встановлювати програму дій.

2. Організовувати — тобто будувати механізм для дій підприємства: матеріальний і соціальний.

3. Розпоряджатися — тобто приводити в дію персонал підприємства.

4. Узгоджувати — тобто пов'язувати й об'єднувати всі дії та зусилля.

5. Контролювати — тобто спостерігати, щоб усе відбувалося відповідно до встановлених правил і виданих розпоряджень.

Американські дослідники Роберт Блейк та Джейн Моутон вважали, що основою керівництва є вміло побудовані взаємини з підлеглими. Вони розробили шість функцій керівництва:

1. Ініціативність.

2. Інформованість.

3. Захист своєї думки.

4. Прийняття рішень.

5. Розв'язання конфліктів.

6. Критичний аналіз. Якщо порівняти ці функції з адміністративною функцією Файоля, то назви різні, але зміст залишається спільним, із деякими уточненнями.

Інша група американських учених — Майкл Мескон, Майкл Альберт і Франклін Хедоурі — у підручнику «Основи менеджменту», на відміну від своїх попередників, виклали власне бачення адміністративної функції керівника організації та назвали її «Керівництво: влада і особистий вплив». Було здійснено такі перетворення адміністративної функції Файоля:

1. Функція «передбачення» (вивчати майбутнє) розглядається не як адміністративна, а як загальна. Функція «управління» розділена на дві: «стратегічне планування» та «планування реалізації стратегії».

2. Функції «організація» та «контроль», які Файоль вважав адміністративними, також віднесені до загальних функцій організації.

3. Адміністративні функції Файоля «розпоряджатися» та «узгоджувати» залишилися адміністративними й отримали окремі назви: «Керівництво: влада і особистий вплив», «Лідерство» та «Управління конфліктами і стресами».

Таким чином, заслуга М. Мескона, М. Альберта та Ф. Хедоурі полягає в тому, що вони визначили загальні функції організації: «планування», «організація», «мотивація» та «контроль»; і адміністративні функції керівництва: «керівництво і лідерство», «управління конфліктами і стресами». Однак якщо розглядати поняття «функція» у значенні робота, що виконується органом, обов'язки, коло діяльності, то керівник, виконуючи будь-яку роботу, здійснює такі послідовні дії: планує роботу, організовує її виконання, дає розпорядження, приймаючи відповідні рішення, узгоджує дії виконавців, розв'язуючи конфлікти, і контролює, здійснюючи критичний аналіз ходу виконання роботи підлеглими.

Звичайно, на кожному етапі керівник відповідним чином впливає на хід виконання, використовуючи надані йому владні повноваження та особистий вплив. Отже, узагальнюючи викладений вище аналіз адміністративних функцій організації, на нашу думку, керівник виконує такі основні функції:

1. Планування (стратегічне, тактичне, оперативне, а також особисте передбачення).

2. Організація (праці та управління).

3. Узгодження та розв'язання конфліктів.

4. Контроль [5, c. 249-251].

3.1. Функція планування

Планування — це передбачення майбутнього всієї системи організації. Воно виражається в програмі дій, що охоплює всі специфічні функції підприємства: виробничі, технічні, комерційні, економічні, фінансові, технологічні, кадрові, маркетингові та інші.

Програма дій складається з припущень на довгий та короткий період у вигляді стратегічних, тактичних, оперативних і навіть тижневих та щоденних планів.

Вона розробляється функціональними та лінійними менеджерами в межах своїх повноважень на основі попередньо проведених досліджень. Потім програма узгоджується між функціонерами різних служб і рангів та приводиться у відповідність до загальних директив підприємства.

Стратегічне планування — це набір дій і рішень менеджера загального керівництва для розробки специфічних стратегій, призначених для досягнення цілей організації.

Стратегія — це детальний комплексний план дій для забезпечення місії організації та її цілей у майбутньому. Тактика — це короткостроковий план дій відповідної стратегії на рівні лінійного менеджера. На відміну від стратегії, тактичні результати проявляються дуже швидко від виконання конкретних дій.

Таким чином, програма дій передбачає одночасне визначення цілі, лінії поведінки, якої треба дотримуватися, етапів, які треба пройти, засобів, якими треба користуватися. Це деяке уявлення майбутнього, де близькі події більш відомі, а далекі уявляються все більш невизначеними. Це хід підприємства в майбутнє на визначений період часу.

Переваги програми полягають у наступному:

1. Програма надає більше впевненості при вирішенні поточних справ.

2. Вона захищає керівництво від великих помилок і непередбачених дій.

3. Упорядковує загальний хід усіх служб, залишаючи менеджеру можливість зосередити увагу на головних проблемах поточного моменту.

4. Охороняє підприємство не стільки від помилок орієнтування, скільки від змін, які можуть з'явитися через можливу непослідовність вищого керівництва.

5. Установлює єдність поглядів, а звідси — і довіру між вищим керівництвом (спостережною радою, правлінням, виконавчою дирекцією та генеральним директором в акціонерних товариствах).

Причинами невдач програми є:

1. Відсутність зацікавленості й підтримки вищого керівництва.

2. Посилення опору виконавців, якщо програма використовується для посилення контролю за ними.

3. Труднощі в об'єктивній оцінці та кількісному визначенні деяких видів робіт і галузей діяльності.

4. Опір виконавців через збільшення обсягу канцелярської роботи.

5. Нестача часу на виконання заходів.

6. Недостатність професійної компетентності для визначення цілей планування.

7. Відсутність індивідуальної мотивації.

8. Слабкість інтеграції з іншими підрозділами організації.

Важливим напрямком стратегічного планування є розробка бізнес-плану підприємницької діяльності. У ньому визначаються стратегічні й тактичні цілі та методи їх досягнення в умовах конкурентного середовища. Бізнес-план аргументовано переконує майбутніх інвесторів у можливості вкладання капіталу на вигідних умовах. У менеджерів та працівників з'являється впевненість у майбутній роботі, а звідси — необхідність у подальшому вдосконаленні своєї праці [3, c. 67-69].

Планування особистої роботи менеджера полягає у правильному виборі форм своєї участі у виконанні стратегічних, тактичних і оперативних планів виробничої діяльності, організації взаємозв'язків з іншими організаціями, прийнятті рішень і здійсненні контролю за їх виконанням. Крім цього, планування особистої роботи передбачає встановлення раціонального режиму праці та відпочинку.

Важливим є планування на рік, поточний квартал, місяць, тиждень і кожний день. Для цього треба скласти перелік найбільш важливих робіт року, а потім встановити терміни їх початку та закінчення. Серед них можуть бути такі, що повторюються в кожному періоді року. Особлива увага приділяється інноваційним роботам.

Для складання переліку основних робіт лінійних і функціональних менеджерів у запланований період необхідно попередньо ознайомитися з планом основних заходів усієї організації.

Оперативне планування роботи менеджера здійснюється, як правило, не більше ніж на поточний тиждень. В основному це плани «на сьогодні», «на завтра». Вони є ефективним засобом виконання річних, квартальних і місячних планів і вписуються в графіки робіт.

Оперативні плани можуть бути одночасно і заходом витрат робочого часу менеджера. Графік роботи полегшує планування й організацію праці, встановлює регламент і чіткий розпорядок робочого часу менеджера. Графік роботи дня, тижня, декади, місяця дисциплінує не тільки самого менеджера, але й підлеглі йому колективи.

Робочі плани та графіки лінійного і функціонального менеджера повинні бути узгоджені з планами й графіками головного керівника організації [1, c. 84-85].

3.2. Адміністративна функція організації

Адміністративна функція «організація» передбачає забезпечення підприємства матеріальними, фінансовими та людськими ресурсами. Наявність усіх цих ресурсів дає можливість виконувати стратегічні, тактичні та оперативні плани.

За Файолем, адміністративні організаційні функції передбачають виконання менеджером таких обов'язків:

1. Встановити програму дій, у якій ресурси організації приводяться у відповідність із завданнями, засобами та потребами підприємства.

2. Спостерігати за виконанням програми.

3. Установити єдине, компетентне й енергійне керівництво.

4. Сприяти хорошому добору персоналу — енергійних і компетентних людей як керівників окремих служб, функціонерів, які відповідають їх службовій ролі.

5. Точно визначити повноваження.

6. Об'єднувати роботу, узгоджувати зусилля.

7. Ясно, виразно й точно формулювати рішення.

8. Заохочувати дух відповідності та ініціативи.

9. Справедливо й уміло робити винагороди за виконані послуги.

10. Попереджати помилки та непорозуміння.

11. Примушувати дотримуватися дисципліни.

12. Слідкувати, щоб приватні інтереси були підкорені інтересам підприємства.

13. Звертати особливу увагу на єдність розпорядності.

14. Встановити всеохоплюючий контроль.

15. Боротися зі зловживаннями регламентації, бюрократичного формалізму, паперової тяганини.

Ця адміністративна робота повинна виконуватися менеджером будь-якого підприємства. Вона проста в малому приватному підприємстві, але ускладнюється дедалі більше зі збільшенням управлінського апарату.

Це правило підтверджується дійсним розвитком і вдосконаленням соціального організму.

Одноосібний менеджер приватного підприємства стає керівником апарату управління й через нього здійснює управління підприємством.

При збільшенні підприємства з'являється ціла ієрархія посад, а з функціональної структури управління виникають нові органи управління: збори акціонерів, спостережна рада, правління, а також підвідомчий йому ієрархічний адміністративний апарат. Виконавчий орган управління підприємства розвивається й удосконалюється зі зростанням соціального організму, а керівнику, навіть із найвищими достоїнствами, уже неможливо самому виконувати всі процеси управління підприємством. Виконавчий апарат поступово перетворюється на свого роду штаб управління.

Цей штаб, як група функціональних спеціалістів, наділений владними повноваженнями, є помічником керівника, розширює його особистість і цим полегшує виконання управлінських дій, сприяючи йому в прийнятті компетентних рішень.

У зв'язку з цим керівник повинен організовувати не тільки особисту працю на підприємстві, а й роботу управлінського апарату. Лінійні та функціональні менеджери повинні організовувати працю підпорядкованих їм людей для кращого виконання покладених на них завдань.

Сучасний менеджмент розглядає адміністративну функцію «організація» з точки зору організації взаємодій і повноважень та побудови організацій із таких питань:

• одноосібне керівництво;

• делегування повноважень;

• відповідальність;

• влада;

• лінійні та штабні (апаратні) повноваження;

• функціональні повноваження;

• проектування організаційної структури фірм;

• департаменталізація;

• побудова централізованих і децентралізованих фірм;

• організація праці та процесу управління [7, c. 230-234].

В узагальненому вигляді адміністративні функції організації менеджерів показані на схемі:

Вимоги до менеджера загального керівництва, лінійних та функціональних менеджерів

3.3. Розпорядження та прийняття рішень

Після побудови соціального організму треба привести його в дію: приймати рішення, розпоряджатися — вести справу, господарство, управляти процесами. Цю задачу виконують менеджери загального керівництва, лінійні та функціональні менеджери. Для кожного з них метою керування є отримання найбільшої користі від апарату управління та підпорядкованих працівників в інтересах підприємства.

Керування вимагає від менеджера високих особистих професійних якостей. У своїй роботі менеджер безпосередньо здійснює підготовку, прийняття та реалізацію управлінських рішень. А результати керівництва залежать від обґрунтованості, своєчасності й оперативності управлінських рішень.

Від уміння правильно вирішувати тактичні й стратегічні виробничі завдання залежать результати роботи всього колективу організації. За масштабами рішення можна поділити на оперативні, тактичні й стратегічні.

Оперативні рішення приймають усі менеджери — від нижчого рівня до вищого керівництва. Особливо важливе місце вони займають у роботі менеджерів нижнього рівня.

Стратегічні й тактичні рішення приймають менеджери лінійного керівництва та загального керівництва. Залежно від виробничої ситуації менеджер може приймати рішення одноосібно або колегіально.

Компетенція прийняття управлінських рішень передбачається статутами організації та законодавчими актами України.

Керівник виконавчого органу управління має право вирішувати всі питання процесу управління організацією, окрім тих, які віднесені до компетенції вищих органів управління.

Тільки колективне обговорення всіх можливостей та умов виробництва може виявити ще невикористані можливості й резерви. А іноді менеджери не можуть прийняти рішення без його достатньої обґрунтованості, без компетентного консультування спеціалістів. При виконанні функції розпорядження та прийняття управлінських рішень менеджери повинні:

1. Поглиблено знати своїх підлеглих, які безпосередньо йому підпорядковані. Він може розпоряджатися невеликою кількістю підлеглих — до шести осіб. Тільки менеджер нижчого рівня іноді може розпоряджатися до 20 працівниками, коли вони виконують однорідні роботи. Тому йому неважко вивчати й знати їхні здібності та визначати, який ступінь довіри їм надавати.

2. Для того щоб утримувати єдність і правильність функціонування, менеджер повинен підбирати висококваліфікований персонал, здатний виконувати покладені на нього завдання.

3. Досконально знати умови, які складаються на конкурентному ринку, для прийняття відповідних рішень. Це спонукає його до подвійної ролі: захищати інтереси власника підприємства перед його працівниками та захищати інтереси працівників перед власниками. Щоб виконати цю подвійну задачу, менеджеру необхідно знати умови функціонування підприємства, мати почуття обов'язку, справедливості, такт та енергію.

4. Подавати хороший приклад вірності, відданості підприємству та своїй роботі. Приклад керівника завжди є могутнішим стимулом для підлеглих, ніж страх покарання.

5. Періодично розглядати стан соціального організму. Це загальний огляд складових частин адміністративного механізму.

6. Проводити наради з працівниками колективу для прийняття складних рішень з урахуванням думки учасників виконання. Це в кілька разів швидше, ніж досягти таких результатів без скликання наради. Нарада є кращим засобом для менеджера ближче пізнати своїх підлеглих.

7. Не давати дрібницям відволікати всю свою увагу. Вирішення незначних питань делегувати підлеглим працівникам.

8. Менеджер повинен усе знати, але він не може все бачити й усе робити сам. Він повинен делегувати підлеглим усю ту роботу, у якій не обов'язкова особиста участь. У нього ніколи не буде зайвого часу й сил для питань, що вимагають постійної та особистої роботи [4, c. 178-181].

Висновки

Менеджер у будь-якій організації виконує дві специфічні функції, яких немає в жодного іншого співробітника. По-перше, він поєднує роботу всіх підрозділів і ланок управління організації й у цій ролі займається пошуком резервів її розвитку, насамперед серед працівників, у людських стосунках. По-друге, приймаючи та реалізуючи управлінські рішення, менеджер, як ніхто інший, дбає про перспективи розвитку організації, тобто зміцнює її позиції на відповідному ринку або розширює їх за рахунок виходу на нові сегменти ринку.

За умов конкретної організації кожен менеджер має свої, передбачені посадовими інструкціями функції, але в нього є й загальні функції, які не залежать від посади. Він:

1) визначає цілі організації, вирішує, що треба для їх досягнення, забезпечує реалізацію визначених цілей, видає працівникам конкретні завдання;

2) забезпечує відповідні спонукувальні мотиви в працівників і зв'язки в колективі та поза ним;

3) формує колектив організації, забезпечує узгодженість усіх його ланок;

4) організовує, налагоджує процес виробництва (обслуговування), встановлює види та обсяги робіт, терміни їх виконання, розподіляє роботи між виконавцями;

5) створює структуру управління організацією, визначає основні принципи, способи та методи керування в колективі;

6) оцінює діяльність працівників організації, вирішує питання щодо доцільності їх використання;

7) піклується про професійне та ділове зростання підлеглих;

8) аналізує результати діяльності організації, прогнозує її розвиток на перспективу;

9) розробляє та здійснює маркетингову концепцію розвитку організації;

10) впроваджує інновації, дбає про завоювання організацією передових позицій на ринку. З точки зору організації управлінської праці розрізняють три основні функції менеджера: міжособистісну, інформаційну та функцію прийняття рішення [7, c. 56-57].

Міжособистісна функція пов'язана з тим, що менеджер організовує, узгоджує спільну діяльність працівників, тобто постійно перебуває з ними в контакті. Для цього він наділяється належними повноваженнями та відповідальністю. Виділяють такі ролі менеджера в роботі з підлеглими:

· представницька (представницькі функції в органі управління організацією або в трудовому колективі);

· спрямовуюча (переконання, особистий приклад, оцінка дій підлеглих тощо);

· неформальна (неофіційні контакти з підлеглими та працівниками інших організацій). Інформаційна функція менеджера ґрунтується на тому, що він є своєрідним інформаційним центром з усіх основних питань діяльності організації. Здійснюється ця функція шляхом пошуку необхідної інформації (особисто та через підлеглих), її поширення (передачі до відповідних служб і працівників, які повинні відреагувати на інформацію) і виступів (у формі доповідей, бесід, інтерв'ю тощо).

Функція прийняття рішення теж передбачає різноманітні ситуації. Це — проведення ділових переговорів, розподіл ресурсів, підготовка наказів і розпоряджень, залагодження конфліктів тощо.

Список використаної літератури

1. Іванова В. Менеджер - професійний керівник: Навчальний посібник/ Ірина Іванова; М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т. - К., 2001. - 106 с.

2. Вачевський М.В. Маркетинг для менеджера: монографія/ М.В.Вачевський, М.І. Долішний, В.Г.Скотний. - Стрий: Просвіта, 1993. - 139 с.

3. Виноградський М. Організація праці менеджера: Навчальний посібник/ Микола Виноградський, Алла Виноградська, Олена Шканова; Київ. економ. ін-т менеджм. - К.: Кондор, 2002. - 516 с.

4. Ладанов И. Практический менеджмент: Пособие для руководителей, менеджеров и предпринимателей: [В 3 ч.]/ Иван Ладанов; Ред. П. И. Сергеюк. - М.: НИКА. - 1992. Ч. 1: Менеджер и менеджмент. - 1992. - 253 с.

5. Лукашевич Н. Самоменеджмент: Теория и практика/ Николай Лукашевич. - К.: Ника-Центр, 2007. - 339 с.

6. Стеценко І. Основи менеджменту. Хто такий менеджер: Навчальний посібник/ Іван Стеценко. - К.: А.С.К., 2005. - 221 с.

7. Черкасов В. Управленческая деятельность менеджера: Основы менеджмента: Учеб. для студ. экон. спец. вузов/ Валентин Черкасов, Сергей Платонов, Владимир Третьяк; Отв. ред. А.А.Стативка. - К.: Ваклер, 1998. - 467 с.

8. Шегда А. Менеджмент: Учебник/ Анатолий Шегда. - 3-е изд., испр. и доп. - К.: Знання, 2006. - 645 с.