Організація оцінки бізнесу в Україні

Вступ

Підприємство як майновий комплекс і «бізнес» — не тотожні категорії. Бізнес являє собою підприємство в процесі функціонування, і його цінність перевищує вартість майнового комплексу на суму так званих невідчутних активів, які неможливо відокремити від кадрового потенціалу (накопичений досвід персоналу, усталені зв'язки з клієнтами, контакти в державних структурах та інші неформалізовані активи). Саме ці невідчутні активи пояснюють ринкову привабливість окремих компаній, що мають від'ємний власний капітал. Постає питання: що саме виступає об'єктом оцінки, коли йдеться про бізнес, адже він не належить до об'єктів цивільних прав?

Оцінка бізнесу чинного підприємства має суттєві відмінності від оцінки підприємства як майнового комплексу. Ця різниця зумовлена тим, що бізнес є ширшим поняттям. Майновий комплекс охоплює всі види майна, що забезпечують діяльність: землю, будівлі, споруди, обладнання, сировину, готову продукцію, нематеріальні активи та зобов'язання. Визначення ринкової вартості майнового комплексу полягає у грошовому вираженні цінності матеріальних активів як товару, тобто їхньої корисності для потенційного покупця та витрат на отримання цієї корисності.

Оцінка бізнесу — це процес визначення вартості компанії як майнового комплексу, здатного приносити прибуток власнику. Під час оціночної експертизи встановлюється вартість усіх активів: нерухомості, обладнання, запасів, фінансових інвестицій, нематеріальних активів. Окремо аналізується ефективність діяльності компанії, її доходи за минулі, поточний та майбутні періоди, перспективи зростання та конкурентне середовище на ринку. Після цього проводиться зіставлення з аналогічними підприємствами. Лише на основі такого комплексного аналізу формується реальна оцінка бізнесу.

1. Сутність оцінки бізнесу в Україні

Традиційно оцінка вартості бізнесу ґрунтується на балансовій звітності підприємства, однак аналіз динаміки фінансових показників поступово втрачає свою актуальність.

Процес оцінки бізнесу передбачає визначення вартості як активів, так і пасивів компанії: нерухомого майна, обладнання, складських запасів, фінансових вкладень, нематеріальних активів. Додатково оцінюється ефективність діяльності, доходи за минулі, поточні та майбутні періоди, перспективи розвитку та конкурентне середовище. Комплексний підхід дозволяє визначити реальну вартість бізнесу та його спроможність генерувати прибуток.

Сучасна оцінка бізнесу все частіше перетворюється на побудову складних багатофакторних моделей. Це вимагає від оцінювачів глибшого маркетингового аналізу, розуміння галузевої специфіки, дослідження зарубіжних ринків та аналогів, знання міжнародних стандартів фінансової звітності та світової оціночної практики.

Застосування технологій оцінки бізнесу дає змогу прогнозувати вплив управлінських рішень на вартість підприємства. Взаємодія незалежних оцінювачів та керівництва підприємства може відбуватися за двома основними напрямами:

• оцінка вартості підприємства як діючого (за принципом «як є»);
• оцінка вартості з урахуванням впровадження інноваційних інструментів, що передбачає реалізацію інвестиційних проєктів, нових методів управління, зміну системи фінансування, проведення реструктуризації тощо.

З розвитком оціночної діяльності дедалі очевиднішою стає потреба у залученні юристів, бухгалтерів, інженерів-проєктувальників. Сьогодні оцінка бізнесу — це комплекс послуг, який розпочинається з правової експертизи. Далі проводиться фінансовий аналіз та, за необхідності, коригування балансу, розробляються проєкти реструктуризації та реконструкції. Завершує процес оцінювач, який узагальнює роботу інших фахівців та надає рекомендації щодо ефективного управління.

Оцінка підприємства — це визначення вартості підприємства у грошовому вираженні з урахуванням його корисності та витрат, пов'язаних із отриманням цієї корисності.

В умовах нестабільності економіки, що впливає на становище підприємств на ринку, оцінка вартості підприємства та його активів набуває особливого значення. Незалежна оцінка може застосовуватися навіть на етапі створення підприємства, коли йдеться про внесок до статутного капіталу [8, c. 87-89].

Об'єктом оцінки може бути будь-яка власність, тобто майно разом із сукупністю пов'язаних із ним прав. До об'єктів оцінки належать:

• окремі матеріальні об'єкти (речі);
• сукупність речей, що становлять майно особи, зокрема майно певного виду (рухоме або нерухоме, включаючи підприємства);
• право власності та інші речові права на майно або окремі речі;
• права вимоги, зобов'язання (борги);
• роботи, послуги, інформація;
• інші об'єкти цивільних прав, щодо яких законодавством встановлена можливість їх участі в цивільному обороті.

Суб'єктами оцінки виступають професійні оцінювачі, які мають спеціальні знання, та споживачі їхніх послуг (замовники).

Відповідно до законодавства, посадові обов'язки оцінювачів включають:

• проведення оціночної діяльності щодо встановлення ринкової або іншої вартості об'єктів цивільних прав (нерухомого й рухомого майна, майнових прав, робіт і послуг, інформації, результатів інтелектуальної діяльності та прав на них, нематеріальних благ);
• виявлення потреби в послугах з оцінки об'єктів цивільних прав;
• встановлення ділових контактів, проведення переговорів із замовниками;
• укладання та оформлення договорів відповідно до встановленої форми;
• складання та своєчасну передачу замовнику письмового звіту про виконану роботу;
• забезпечення збереження складеного звіту про оцінку протягом трьох років;
• надання на вимогу правоохоронних органів інформації зі свого звіту про оцінку;
• збір та систематизацію даних для створення інформаційної бази, необхідної для оціночної діяльності;
• використання всіх відомих методів оцінки майна.

Для оцінки бізнесу оцінювач повинен володіти знаннями:

• підходів, методів і стандартів оцінки;
• нормативних і правових актів у сферах оціночної діяльності та бізнесу (законів, наказів, постанов, правил і норм охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту);
• економічного середовища бізнесу (цін, їх зміни та співвідношення, ставок орендної плати, податків, лізингових платежів);
• економіки підприємства, основ організації та технології будівництва, виробництва промислової, сільськогосподарської та іншої продукції, послуг;
• вимог до складу та ефективного використання майнового комплексу в різних сферах господарювання;
• фінансового обліку та звітності підприємства, методик фінансового аналізу.

У своїй діяльності оцінювачі повинні керуватися стандартами оцінки.

Стандарти оцінки — це правила, обов'язкові для застосування суб'єктами оціночної діяльності, які розробляються та затверджуються відповідно до законодавства.

Аналіз досвіду роботи вітчизняних оціночних компаній дозволяє простежити як зміну цілей замовлення оцінки, так і постійне зростання вимог до якості роботи.

Кількість вимог до оцінки та підстав для її проведення дорівнює кількості клієнтів, які її замовляють. У широкому розумінні оцінка — це обґрунтований розрахунок певного виду вартості. Якість звіту при цьому залежить насамперед від знань, досвіду, особистої чесності та об'єктивності особи, яка виконує оцінку [10, c. 234-236].

2. Основні методи оцінки бізнесу

Існує багато ситуацій, коли може знадобитися визначення ринкової вартості бізнесу. Найпоширенішою причиною є купівля-продаж бізнесу. Іншими причинами можуть бути планування спадщини, реорганізація або підтвердження вартості майна для кредиторів чи інвесторів.

Оцінку вартості компанії навряд чи можна назвати абсолютно точною з наукової точки зору. Величина вартості може коливатися залежно від типу бізнесу та причини оцінки. Процес оцінювання охоплює широкий спектр факторів — від балансової вартості до сукупності матеріальних і нематеріальних елементів власності. Загалом вартість бізнесу базується на аналізі грошових потоків компанії. Іншими словами, здатність компанії стабільно генерувати прибуток є основою для визначення її ринкової вартості.

Оцінка бізнесу має розглядатися як відправна точка для покупців і продавців. Рідко трапляється, щоб обидві сторони одразу дійшли згоди щодо вартості, особливо коли продавець шукає покупця, якому можна продати компанію за вищою ціною. Мета полягає у визначенні приблизної вартості, від якої покупець і продавець можуть вести переговори, щоб зрештою дійти ціни, яка влаштує обидві сторони. Уважно вивчайте цифри, але пам'ятайте застереження Брайана Гетца, президента компанії Кепітал Едвайзорс, Інк. (Bryan Goetz, Capital Advisors, Inc.), оцінювача бізнесу: «Компанії так само унікальні та складні, як і люди, що ними керують, тому вони не можуть бути оцінені за спрощеним правилом великого пальця».

Нижче наведено загальновизнані методи, що використовуються для процедури оцінювання:

• Оцінка активів
• Оцінка капіталізації доходу
• Оцінка прибутку власника бізнесу
• Коефіцієнтна або ринкова оцінка

Оцінка активів

Цей метод застосовується, коли компанія володіє значним обсягом активів. Під цю категорію підпадають компанії роздрібної торгівлі та виробничі підприємства. Процес враховує такі величини, сума яких визначає ринкову вартість:

• Справедлива ринкова вартість основних засобів і обладнання (СРВ/ОЗ) — ціна, яку ви заплатили б на відкритому ринку за придбання цих активів.
• Поліпшення орендованої власності (ПОВ) — зміни, внесені у фізичну власність, які розглядатимуться як частина власності при продажу або непоновленні договору оренди.
• Прибуток власника (ПВ) — дискреційні грошові кошти продавця за один рік; цю величину можна взяти зі звіту про скоригований дохід.
• Запаси (З) — оптова вартість товару, включаючи сировину, незавершене виробництво та готову продукцію [5, c. 115-117].

Оцінка капіталізації доходу

Цей метод не оцінює основні засоби, такі як обладнання, а натомість враховує більшу кількість нематеріальних активів. Він найкраще підходить для суб'єктів бізнесу, що не володіють значними основними засобами, наприклад, для компаній у сфері послуг. У книзі «Повний посібник з придбання компанії» (“The Complete Guide to Buying a Business”, Richard Snowden, Amacom, 1994) Річард Сноуден перелічує дванадцять факторів, які слід розглянути при оцінці методом капіталізації доходу. Він рекомендує оцінювати кожен фактор за шкалою від 0 до 5, де «5» — найвища оцінка. Середнє арифметичне цих балів слугує «коефіцієнтом капіталізації», який потім множиться на дискреційні грошові кошти покупця для визначення ринкової вартості бізнесу. Ось ці фактори:

• Причина, з якої власник продає свій бізнес;
• Термін існування та роботи компанії в бізнесі;
• Термін володіння компанією поточним власником;
• Ступінь ризику;
• Прибутковість;
• Місце розташування;
• Історія зростання виробництва;
• Конкуренція;
• Бар'єри для входу нових компаній;
• Майбутній потенціал для виробництва;
• Клієнтська база;
• Технологія.

Після оцінювання сума балів ділиться на 12 для отримання середнього арифметичного, яке використовується як коефіцієнт капіталізації. Далі обчислюється величина «дискреційних грошових коштів покупця», що становить 75% від прибутку власника компанії (дискреційні грошові кошти продавця за один рік, як зазначено у звіті про дохід). Ці дві величини перемножуються для визначення ринкової вартості.

Оцінка прибутку власника бізнесу

Ця формула зосереджена на показнику потоку дискреційних грошових коштів і найчастіше використовується для оцінювання суб'єктів підприємництва, чия вартість залежить від здатності генерувати грошовий потік і прибуток. Процедура використовує просту формулу: прибуток власника множиться на 2,2727 для отримання ринкової вартості. Цей коефіцієнт враховує стандартні показники: 10% прибутку від інвестицій, прожитковий мінімум до 30% прибутку власника та сплату капітального боргу і відсотків по державному боргу на рівні 25%.

Коефіцієнтна або ринкова оцінка

Цей підхід передбачає обчислення вартості бізнесу за допомогою місцевого індексу ділової активності компаній, який використовується як коефіцієнт. Цей коефіцієнт базується на даних про нещодавні продажі аналогічних компаній. Таким чином виводиться формула для конкретної галузі, зазвичай заснована на коефіцієнті валової виручки від продажу. Багато людей мають проблеми з цими формулами, оскільки вони часто не зосереджуються на підсумковому прибутку або грошовому потоці. Крім того, вони не враховують, наскільки різними можуть бути дві компанії, що працюють в одній сфері. Ось кілька прикладів коефіцієнтів із книги «Повний посібник з придбання компанії» Річарда Сноудена:

• Туристичні агентства — від 0,05 до 1, помножене на річний валовий прибуток від продажу;
• Рекламні агентства — 0,75, помножене на річний валовий прибуток від продажу;
• Компанії роздрібної торгівлі — від 0,75 до 1,5, помножене на річний чистий прибуток + товари + обладнання.

Щоб знайти потрібний коефіцієнт для вашої галузі, можна звернутися до своєї торговельної асоціації. Інший спосіб — скористатися послугами брокера або оцінювача, який спеціалізується на бізнесі, подібному до оцінюваного [2, c. 269-271].

3. Фактори, що враховуються при визначенні вартості бізнесу

Під час визначення вартості бізнесу оцінювач аналізує різноманітні мікро- та макроекономічні фактори. Макроекономічні показники характеризують інвестиційний клімат у країні та дають інформацію про те, чи вплине зміна макроекономічної ситуації на діяльність підприємства і як саме. Фактори макроекономічного ризику формують систематичний ризик, що виникає через зовнішні події та не може бути усунений шляхом диверсифікації в межах національної економіки. Вартість підприємства, що працює в умовах високого ризику, є нижчою, ніж вартість аналогічного підприємства з меншим рівнем ризику. Зазвичай вищий дохід супроводжується більшим ступенем ризику.

Основні фактори, що впливають на вартість бізнесу:

• ліквідність часток та/або бізнесу (залежить від попиту);
• корисність бізнесу для власника: характеристики доходу (величина, час отримання) та ризики, пов'язані з його отриманням;
• нематеріальні активи, імідж підприємства на ринку;
• обмеження для розглянутого бізнесу;
• розмір оцінюваної частки бізнесу;
• ступінь контролю, який отримує новий власник;
• перспективи розвитку оцінюваного бізнесу;
• фінансовий стан підприємства (наявність власних коштів, оборотність капіталу тощо);
• витрати на створення аналогічних підприємств;
• ступінь конкурентної боротьби в галузі;
• диверсифікованість виробництва (склад і структура продукції, послуг);
• якість продукції, що випускається;
• технологія та витрати виробництва;
• ступінь зношеності обладнання;
• цінова політика;
• взаємини зі споживачами та постачальниками;
• рівень управління;
• кадровий склад підприємства.

Важливо враховувати перспективи розвитку оцінюваного бізнесу. Неплатоспроможні підприємства можуть бути привабливими для інвестора, який бачить сприятливі шляхи розвитку. Водночас вартість підприємства в передбанкрутному стані буде нижчою за вартість підприємства з аналогічними активами, але фінансово стійкого.

При оцінці вартості підприємств необхідно враховувати ступінь конкурентної боротьби в галузі як на поточний момент, так і в майбутньому. Якщо галузь приносить надлишковий прибуток, вона приваблює капітали, оскільки туди намагаються проникнути інші підприємці. Це збільшить пропозицію в майбутньому та знизить норму прибутку. Багато підприємств отримують надприбутки лише завдяки монополістичному становищу, і з посиленням конкуренції їхні доходи будуть скорочуватися. Якщо очікується загострення конкуренції, цей фактор можна врахувати при прогнозуванні майбутніх прибутків або через пряме зменшення потоку доходів, або через збільшення фактору ризику, що також знизить поточну вартість майбутніх доходів [3, c. 411-413].

При оцінці підприємств особливо важливим є аналіз таких внутрішніх факторів: диверсифікованість виробництва (окремо враховується при визначенні ставки дисконтування); цінова політика та якість продукції (впливають на попит); ступінь зношеності обладнання (впливає на вагу витратного підходу в підсумковому узгодженні); фінансовий стан (основа для прогнозування доходів, суттєво впливає на вартість бізнесу); взаємини зі споживачами та постачальниками, рівень управління, кадровий склад, нематеріальні активи (фірмове ім'я, знаки, патенти, технології, маркетингова система); ступінь контролю (у середньому може вплинути на підсумкову вартість пакета акцій на 20–35%).

Результати оцінки впливають на багато аспектів діяльності підприємства, так само як і фінансовий стан підприємства значною мірою визначає цілі та завдання оцінки. На жаль, на більшості вітчизняних підприємств керівники часто недооцінюють необхідність визначення реальної ринкової вартості підприємства в цілому та його окремих активів.

Для визначення реального стану справ на підприємстві оцінювачу необхідно з'ясувати:

• які цілі ставить перед собою підприємство (вижити чи розвиватися);
• чи користується попитом продукція підприємства, наскільки сильною є конкуренція та яким є прогнозний стан попиту й рівня конкурентної боротьби в галузі;
• чи є можливість підвищувати ціну на продукцію;
• який фінансовий стан підприємства тощо.

Основні цілі оцінки бізнесу:

• вирішення питання про часткову або повну купівлю-продаж бізнесу, при виході одного або кількох учасників із товариства;
• вихід на фондові ринки;
• визначення вартості цінних паперів підприємства у випадку їх купівлі-продажу на фондовому ринку та проведення різного роду операцій з ними;
• визначення максимально прийнятних цін придбання акцій компаній, що поглинаються;
• реструктуризація підприємства (ліквідація, злиття, поглинання, виділення тощо);
• оцінка якості управління підприємством;
• підвищення ефективності управління підприємством;
• внесення майна до статутного капіталу підприємства;
• вирішення майнових суперечок;
• обґрунтування інвестиційних проєктів розвитку підприємства;
• управління фінансами підприємства: оцінка кредитоспроможності, визначення вартості частки підприємства як застави при кредитуванні;
• страхування активів і ділових ризиків;
• антикризове управління, здійснення процедури банкрутства;
• оцінка вартості частини майна підприємства (з метою купівлі-продажу частини майна для вивільнення невикористовуваних активів або розрахунків із кредиторами у випадку некредитоспроможності, для отримання кредиту під заставу частини майна, для страхування, передачі нерухомості в оренду, визначення бази податку на майно, оформлення частини нерухомості як внеску до статутного капіталу іншого підприємства);
• оцінка вартості фірмового знака або інших засобів індивідуалізації підприємства та його продукції чи послуг (при їх перекуповуванні, придбанні іншою фірмою, при встановленні нанесеного діловій репутації підприємства збитку, при використанні як внеску до статутного капіталу);
• викуп акцій в акціонерів;
• оскарження судового рішення про вилучення власності, коли відшкодування за вилучення бізнесу необґрунтовано занижене;
• визначення величини орендної плати при здачі бізнесу в оренду;
• емісія акцій товариством [7, c. 379-380].

Висновки

Оцінка бізнесу передбачає поглиблений фінансовий, організаційний та технологічний аналіз поточної діяльності та перспектив оцінюваного підприємства. Оцінка здійснюється шляхом розрахунку вартості з використанням кількох методів для отримання максимально достовірного результату. Оцінка бізнесу необхідна в таких випадках: для купівлі-продажу підприємства повністю або частинами, при виході одного або кількох учасників із товариства; для управлінських цілей, тобто прогнозування майбутніх тенденцій розвитку та прибутковості бізнесу, підвищення ефективності управління, розробки перспективних планів розвитку; для визначення ринкової вартості активів підприємства з метою оцінки кредитоспроможності та вартості застави при кредитуванні; для цілей страхування; для бухгалтерського обліку у випадку переоцінки активів підприємства.

Оцінка бізнесу (підприємства) є одним із ключових інструментів на ринку послуг із супроводу угод з капіталом, що допомагає інвестору уникнути ризику.

Динаміка ринку купівлі-продажу підприємств та інвестування диктує необхідність своєчасного отримання повноцінної інформації про об'єкт угоди ще на стадії прийняття рішення про її укладення.

Оцінка бізнесу є важливим етапом у сфері бізнес-планування. Бізнес-план — це документ, що ґрунтується на точних даних. Тому складання бізнес-плану часто базується на даних, отриманих у ході оцінки.

Список використаної літератури

1. Бондар Н. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Наталія Бондар, Валерій Воротін, Олег Гаєвський; За заг. ред. А. В. Калини; Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2006. — 350 с.
2. Гетьман О. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Оксана Гетьман, Валентина Шаповал; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 487 с.
3. Економіка підприємства: Навчальний посібник / П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. — 777 с.
4. Економіка підприємства: Підручник / ред.: Й. М. Петрович. — 2-ге вид., виправл. — Львів: Магнолія 2006, 2007. — 579 с.
5. Круш П. В. Оцінка бізнесу: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / П. В. Круш, Поліщук С. В. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 264 с.
6. Куриленко Т. Проєктне фінансування: підручник / Тамара Куриленко; М-во освіти і науки України, Київський ун-т ринкових відносин, Міжнародний ун-т фінансів. — К.: Кондор, 2006. — 206 с.
7. Пересада А. Проєктне фінансування: підручник / Анатолій Пересада, Тетяна Майорова, Олена Ляхова; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 733 с.
8. Рижиков В. С. Економіка підприємства: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В. С. Рижиков, Панков В. А. — К.: Слово, 2004. — 160 с.
9. Селезньов В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємство. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама: Посібник / Володимир Селезньов. — К.: А.С.К., 2006. — 687 с.
10. Семенов Г. Економіка підприємства: Навчальний посібник / Григорій Семенов, Марина Панкова, Андрій Семенов; М-во освіти і науки України, ГУ «ЗІДМУ». — 2-е вид., перероб. та доп. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 324 с.