Організація готельного бізнесу

1. Специфіка функціонування туристично-екскурсійних підприємств та готельних господарств.
2. Процедура визначення категорійності номерів.
3. Сучасні аспекти матеріально-технічного забезпечення готельних підприємств.
4. Організаційні особливості засобів розміщення, орієнтованих на масовий туризм.
5. Ключові вимоги до формування номерного фонду в готелях різних категорій.
6. Складське господарство та його функціональне призначення.
Список використаних джерел.

1. Специфіка функціонування туристично-екскурсійних підприємств та готельних господарств

Готельна діяльність, попри свою унікальність, так само потребує рекламної підтримки, як і будь-яка інша сфера бізнесу. Особливої уваги заслуговують стратегічне планування рекламних кампаній, проведення промоакцій та загальна стратегія просування готелю на ринку. Серед ефективних інструментів варто виокремити рекламу в засобах масової інформації, зокрема на радіо та телебаченні, а також пряму поштову розсилку. Оскільки потенційний гість зазвичай обирає готель заздалегідь, важливо забезпечити йому можливість попереднього, безконтактного знайомства з готелем. Для успішного розвитку та формування впізнаваності бренду необхідно використовувати такі інструменти, як розміщення інформації в буклетах туристичних фірм, випуск настінних календарів та плакатів, а також розповсюдження різноманітної сувенірної продукції. Активна участь у виставках та ярмарках є важливим кроком для зростання, оскільки свідчить про досягнення підприємством певного рівня розвитку та його готовність демонструвати власний досвід. Така участь дозволяє позиціонувати послуги на ринку, сприяє вивченню ринкової ситуації, розширенню клієнтської бази та налагодженню нових ділових контактів. У сучасних умовах персонал стає ключовим ресурсом готелю, що потребує ефективного управління. Одним із прогресивних методів підготовки кадрів є впровадження концепції безперервного навчання через створення спеціалізованих навчально-тренінгових центрів.

2. Процедура визначення категорійності номерів

Готельний номер являє собою окреме приміщення, що складається з однієї або кількох кімнат і призначене для тимчасового проживання. Він має забезпечувати основні потреби людини у житлі, включаючи місця для сну, відпочинку, роботи та прийому гостей. Типова структура сучасного номера включає житлову кімнату (або кілька), передпокій та санітарний вузол. У однокімнатному номері житлова зона зазвичай займає до 70% загальної площі, передпокій — 12-15%, а санвузол — 13-22%. Мінімально допустима площа номера становить 9 квадратних метрів. До основних вимог, що висуваються до номерів, належать:

• наявність природного освітлення вдень та загального штучного освітлення у вечірній час;
• забезпечення природної та штучної вентиляції;
• підтримання температури повітря в межах 18-22°C та відносної вологості 65-70%.

Залежно від рівня комфорту та оснащення, номери класифікуються на наступні типи: президентський апартамент, апартамент, люкс, двокімнатний, комплекс, дубль (студіо) та однокімнатний. За кількістю місць номери можуть бути одномісними, двомісними, три- або чотиримісними тощо.

Номер типу «президентський апартамент» — це приміщення підвищеної комфортності, яке, окрім стандартного набору приміщень, як у «апартаменті», включає додаткові зони для проведення зустрічей, нарад, бенкетів та прийому невеликої кількості гостей. Такі номери призначені для розміщення офіційних державних осіб та туристів категорії VIP.

Номер «апартамент» складається з кількох житлових кімнат: однієї або двох віталень з міні-барами та міні-сейфами, кількох спалень з окремими санвузлами, оснащеними біде, одного-двох робочих кабінетів, невеликої кухні з їдальнею, а також холу чи передпокою з одним або двома санвузлами. Всі приміщення обладнані високоякісними меблями, витриманими в єдиному стилі, та сантехнікою високого класу. Існує варіант двоповерхового розташування апартаментів: на першому рівні розміщуються вітальня, передпокій, санвузол та кухня-ніша, а на другому — спальня з гардеробною, кабінет та санвузол. Кабінети можуть бути також на першому поверсі.

Номер «люкс» включає кілька кімнат (спальню, кабінет, вітальню), передпокій та повний санвузол. Він обладнаний якісними меблями та сучасною сантехнікою.

Двокімнатний номер складається зі спальні та вітальні, яка поєднує робочу зону та зону відпочинку. Кімнати можуть бути розділені розсувними перегородками, складними конструкціями або скляними дверима. Номер має передпокій та повний санвузол з ванною або душем, умивальником і туалетом. Меблі виконані в єдиному стилі.

Номер «комплекс» утворюється з двох або більше суміжних стандартних номерів чи номерів «люкс». Кімнати з'єднані спільним передпокоєм та мають один або два санвузли. Такий номер може використовуватися як один- або двокімнатний, або бути переобладнаний у багатокімнатні апартаменти. Часто «комплекси» використовують для проведення нарад та зборів, встановлюючи розсувні перегородки та застосовуючи меблі-трансформери. Така трансформація потребує значних зусиль персоналу.

Номер «дубль» (студіо) — це стандартний двомісний номер, де одне ліжко замінено диваном-ліжком, тахтою або кріслом-ліжком. Це дозволяє використовувати його як двомісний або як комфортабельний одномісний. У номері встановлюються комбінований стіл, підставка для валізи, журнальний столик та крісло. Такі номери забезпечують гнучкість у поселенні та є економічно вигідними для мотелів, кемпінгів тощо. Перетворення одномісного номера «дубль» на двомісний не потребує додаткових витрат чи робочої сили та зручне в експлуатації.

Однокімнатний номер складається з однієї житлової кімнати, передпокою та санвузла. Такі номери на одного або двох мешканців є найпоширенішими у світовій практиці. Розміщення меблів у будь-якому номері залежить від його розмірів, конфігурації, площі та розташування вікон і дверей. Найскладнішим для облаштування вважається однокімнатний номер, оскільки в ньому необхідно поєднати зони для сну, роботи, відпочинку та зберігання речей. Залежно від форми кімнати, меблі можуть розміщуватися однобічно (у витягнутих прямокутних приміщеннях або з винесенням на торцеву сторону), двобічно або трибічно (у квадратних кімнатах). При цьому слід дотримуватися норм проходів: мінімальний прохід для однієї людини — 60 см, для двох — 110 см, а відстань від стіни до меблів має становити від 5 до 55 см.

3. Сучасні аспекти матеріально-технічного забезпечення готельних підприємств

Матеріально-технічне постачання, будучи частиною сфери товарного обігу, виконує функції розподілу засобів виробництва та відіграє ключову роль у підвищенні ефективності виробничих процесів. Воно слугує сполучною ланкою між виробництвом та виробничим споживанням продукції, і його значення зростає разом із розширенням масштабів виробництва. Забезпечуючи міжгалузеві поставки, структури матеріально-технічного постачання сприяють скороченню виробничого циклу та підвищенню якості продукції завдяки ритмічному та своєчасному забезпеченню підприємств необхідними матеріалами, сировиною та обладнанням. Вивчаючи потреби у продукції та умови її раціонального використання, ці структури безпосередньо впливають на промисловість, стимулюючи впровадження прогресивних матеріалів та ефективних технологій. Вплив на режим використання ресурсів проявляється через розподіл продукції, координацію виробництва та споживання, оптимальне розміщення замовлень та організацію збуту продукції.

4. Організаційні особливості засобів розміщення, орієнтованих на масовий туризм

Масовий туризм став феноменом XX століття, набувши сучасних рис завдяки розвитку автомобільного та авіаційного транспорту. Однак люди подорожували з давніх часів, часто рятуючись від голоду чи небезпеки. Знахідки останків стародавніх людей у різних куточках світу свідчать про їхню здатність долати великі відстані пішки.

Найбільша кількість готелів в Україні зосереджена в таких регіонах: м. Київ (7,3% від загальної кількості), Одеська область (7,3%), Автономна Республіка Крим (6,8%), Дніпропетровська (6,4%), Харківська (5,8%) та Донецька (5,6%) області. Рекреаційний потенціал країни також визначається наявністю 3304 санаторно-курортних та оздоровчих закладів, серед яких 487 санаторіїв, 357 санаторіїв-профілакторіїв, 2015 баз відпочинку, 235 пансіонатів відпочинку, 38 будинків відпочинку, 68 пансіонатів з лікуванням та 104 інших заклади. За формами власності вони розподіляються так: 37% — державна, 58% — колективна, 0,9% — приватна та 3,9% — власність міжнародних організацій.

Значна частина готелів, мотелів, кемпінгів та санаторіїв була збудована за проектами, які не відповідають сучасним міжнародним стандартам. Їхня мережа активно формувалася в період масового туризму, а інтенсивна експлуатація без своєчасних ремонтів призвела до значного зносу будівель та обладнання. Різноманітність засобів розміщення зумовлює необхідність їх класифікації та стандартизації. Уніфікація типів засобів розміщення дозволяє створити стандарт, основою якого має стати класифікація, розроблена ВТО.

Станом на початок 2002 року в Україні діяло 2,7 тисячі туристичних підприємств, що становило 64% від загальної кількості ліцензованих. Понад половина (52%) цих підприємств зосереджена в трьох регіонах: Києві (25%), АР Крим (18%) та Одеській області (9%). Проте наявності лише туристичної інфраструктури недостатньо. Її слід розглядати ширше: основні елементи інфраструктури мають виконувати не лише рекреаційну функцію, а й сприяти покращенню соціально-економічного життя країни в цілому.

5. Ключові вимоги до формування номерного фонду в готелях різних категорій

Організація номерного фонду має бути спрямована на вирішення наступних завдань:

• забезпечення максимального завантаження готелю в сезон;
• використання готелів для масового туризму в міжсезоння зі зниженням категорії та збільшенням місткості (так звана «слизька шкала» категорійності);
• гнучке пристосування житлового фонду до змін демографічного складу туристів;
• перспективне підвищення комфортності проживання шляхом трансформації номерів без проведення реконструкції.

6. Складське господарство та його функціональне призначення

Склади класифікуються залежно від товарної специфікації, зумовленої асортиментом продукції, що зберігається. Розрізняють універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані склади та склади змішаного зберігання. Універсальні склади призначені для зберігання та переробки практично всіх груп продовольчих і непродовольчих товарів. Спеціалізовані склади працюють з однією групою товарів, а вузькоспеціалізовані — з товарами одного виду, що потребують особливого режиму зберігання. Комбіновані склади здійснюють операції з товарами різних груп, об'єднаних у споживчі комплекси (наприклад, «спорт і туризм»). Неспеціалізовані склади призначені для зберігання двох і більше груп товарів, не пов'язаних між собою. На складах змішаного зберігання виконуються операції з основними видами продовольчих та непродовольчих товарів.

Важливою класифікаційною ознакою є технічна будова складів, від якої залежить режим зберігання. За цією ознакою розрізняють загальнотоварні склади (для товарів, що не потребують особливих умов) та спеціальні (для товарів, що вимагають спеціальних будівель чи пристроїв). Спеціальні склади бувають немеханізовані (з ручною переробкою вантажів), механізовані (з механізацією окремих операцій), комплексно механізовані (з механізацією всього технологічного циклу), автоматизовані (з автоматизованою системою пошуку та розміщення вантажів) та автоматичні (програмно-керовані, що працюють без участі людини).

Склади також класифікуються за кількістю поверхів та висотою приміщень: одноповерхові низьковисотні (до 7,2 м), середньовисотні (від 7,2 до 12,6 м), висотні (понад 12,6 м) та багатоповерхові. За транспортними умовами розрізняють прирейкові склади (розташовані біля залізничних шляхів), пристаньські (на річкових пристанях), портові (біля морських портів) та неприрейкові (внутрішньоміські, без безпосереднього зв'язку з транспортними шляхами).

Список використаної літератури

1. Карсекін В. Проблеми розвитку готельного господарства в Україні // Економіка України. - 1997. - № 9. - C. 41-47
2. Кияниця А. Стратегія і тактика управління підприємствами готельного господарства та туризму в Україні // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 1999. - № 3. - C. 149-159.
3. Котлер Ф., Боуэн Дж., Майкенз Дж. Маркетинг гостеприимство туризм: Пер. с англ. / Под ред Р. Б. Ноздревой. – М.: Издат. объединение «Юнити», 1998. – 764с.
4. Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу: Навчальний посібник. – К,: ЦУЛ, 2004. – 272 с.
5. Менеджмент туризма: основи менеджмента. - М: Финансы и статистика, 2002. – 352с.
6. Нечаюк Л. Готельно-ресторанний бізнес: Менеджмент: Навчальний посібник для студ. вузів/ Лідія Нечаюк, Наталія Телеш,; Центр навчальної літ., М-во освіти і науки України, Київський нац. ун-т культури і мистецтв. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 346 с.
7. Ольхова А. Гостиницы/ А. П. Ольхова,. - М.: Стройиздат, 1983. - 174 с.
8. Папирян Г. А. Менеджмент в индустрии гостеприимства. — М.: Экономика, 2000.
9. Ресторанне господарство і туристична індустрія у ринкових умовах: Збірник наукових праць/ Київський нац. торговельно-економічний ун-т; Ред. кол.: М.І. Пересічний, Н.Я. Орлова, Т.І. Ткаченко. - К., 2002. - 168 с
10. Роглєв Х. Основи готельного менеджменту: Навчальний посібник / Христо Роглєв,; Київський ун-т туризму, економіки і права. - К.: Кондор, 2005. - 405 с.