Оподаткування: принцип та система

Вступ.

1. Оподаткування: принцип та система.

2. Види податків, їх характеристика відповідно до чинного законодавства України.

3. Роль правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю у цій сфері.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Податок є базовою категорією, що відображає ключові характеристики фінансів у будь-якій ринковій економічній системі. Саме тому в умовах ринку податкова форма домінує серед фінансових відносин. Розгляд податків як первинної категорії, у якій простежуються головні риси фінансів, дозволяє правильно аналізувати різноманітні фінансові поняття відповідно до економічного розвитку.

Невід'ємною частиною методології оподаткування є методичне забезпечення. Воно передбачає вибір податкових форм та їх наповнення конкретним змістом, зокрема встановлення організаційно-правового порядку розрахунку і справляння податків, а також визначення прав і обов'язків сторін податкових відносин. Розробка методик, що адекватно відображають економічну та політичну ситуацію, є логічним підсумком досліджень податкових проблем на кожному етапі реформування.

З економічної точки зору, податки — це фінансові відносини між державою та платниками щодо примусового вилучення частини новоствореної вартості для формування централізованих грошових фондів, необхідних державі для виконання її функцій.

1. Оподаткування: принцип та система

Система оподаткування включає сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів, що спрямовуються до бюджетів і державних цільових фондів у порядку, визначеному законодавством України.

Право встановлювати або скасовувати податки, збори та пільги для платників належить Верховній Раді України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим та місцевим радам відповідно до чинних законів про оподаткування.

Структура системи оподаткування в Україні включає:

• загальнодержавні податки і збори;
• місцеві податки і збори.

Принципи оподаткування — це науково обґрунтовані положення (догматичні, раціоналістичні, етичні, нормативні), що регулюють функціонування податкової системи. Вони є своєрідним неформальним кодексом поведінки для всіх учасників податкового процесу — як для податкової служби, так і для платників.

Ці принципи виступають стандартами податкової системи та орієнтирами для податкової політики і розробки технологій оподаткування. У фіскальній сфері вони відіграють роль, подібну до десяти заповідей у теології. Одні з них виводяться теоретично із суспільних ідеалів, інші — базуються на емпіричному досвіді та багаторічній податковій практиці.

Головне призначення принципів — узгодити дві основні вимоги до податкової системи: забезпечити фіскальні потреби держави та врахувати інтереси платників. Тому наукове обґрунтування принципів виходить із необхідності виконання державних функцій та впливу податків на економічну діяльність.

Місцеві податки і збори, механізм їх справляння та порядок сплати визначаються сільськими, селищними та міськими радами на основі затвердженого переліку та в межах граничних ставок, встановлених законами України. Винятком є збір за проїзд автотранспорту, що прямує за кордон, по території прикордонних областей — його встановлюють обласні ради [7, c. 26-27].

Побудова системи оподаткування ґрунтується на таких принципах:

• стимулювання підприємницької та інвестиційної активності через пільги для прибутку, що спрямовується на розвиток виробництва;
• обов'язковість — через норми щодо сплати податків і зборів та відповідальність за порушення податкового законодавства;
• рівнозначність і пропорційність — вилучення певної частки прибутку, однакові податки для однакових прибутків, більші податки для більших прибутків;
• рівність — недопущення податкової дискримінації та однаковий підхід до всіх суб'єктів господарювання;
• соціальна справедливість — підтримка малозабезпечених верств через неоподатковуваний мінімум та прогресивне оподаткування високих доходів;
• стабільність — незмінність податків, зборів, ставок і пільг протягом бюджетного року;
• економічна обґрунтованість — врахування показників розвитку економіки та фінансових можливостей держави, збалансованість витрат і доходів бюджету;
• рівномірність сплати — встановлення строків, що забезпечують своєчасне надходження коштів до бюджету;
• компетенція — розмежування повноважень між Верховною Радою України, Верховною Радою АРК та місцевими радами щодо встановлення і скасування податків;
• єдиний підхід — чітке визначення платника, податкового періоду, ставок, строків, порядку сплати та підстав для пільг;
• доступність — зрозумілість норм податкового законодавства для платників.

Податки та обов'язкові збори мають подвійне призначення. З одного боку, вони виконують фіскальну функцію, будучи головним джерелом доходів бюджетів. З іншого — економічну функцію, оскільки впливають на суспільне відтворення, його темпи, інвестиційні можливості підприємств та платоспроможний попит населення [9, c. 51-53].

Кожен податок має чітко визначений об'єкт оподаткування, який часто зазначений у його назві — це предмет, що підлягає оподаткуванню (дохід, майно, прибуток).

Платником (суб'єктом податку) є фізичні або юридичні особи, на яких законом покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Джерело податку — це дохід суб'єкта оподаткування, з якого сплачується податок (прибуток, заробітна плата).

Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта (фізична чи грошова), наприклад, одиниця площі земельної ділянки, потужності двигуна, грошового доходу.

Податкова ставка — це встановлений розмір податку на одиницю оподаткування.

Податкові пільги — повне або часткове звільнення від податків для певних категорій платників.

Класифікація податків і обов'язкових зборів:

І. Залежно від рівня органів влади, що встановлюють податки:

1. загальнодержавні;
2. місцеві.

Склад загальнодержавних і місцевих податків і зборів наведено нижче [3, c. 29-30].

2. Види податків, їх характеристика відповідно до чинного законодавства України

Податки і збори, передбачені податковою системою України, згруповані в табл. 1.

Кожен вид податків має свої специфічні риси, функціональне призначення та посідає окреме місце в податковій системі [10, c. 67-69].

Податки класифікуються за певними ознаками:

1) за економічною ознакою об'єкта оподаткування:

• податки на доходи та прибутки — стягуються з чистого доходу фізичних і юридичних осіб у момент його отримання. Об'єктами є заробітна плата, інші доходи громадян, прибуток чи валовий дохід підприємства;
• податки на споживання — стягуються в процесі споживання товарів, робіт і послуг; їх розмір залежить від обсягу споживання, а не від фінансових результатів діяльності. Справляються як непрямі податки;
• податки на майно — стягуються за наявності конкретного виду майна у приватній, колективній чи державній власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів).

2) за економічним змістом (формою взаємовідносин платника і держави):

• прямі податки — сплачуються безпосередньо до бюджету залежно від розміру об'єкта оподаткування; сплата зменшує об'єкт оподаткування (податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів);
• непрямі податки — сплачуються опосередковано через цінові механізми; сума податку не зменшує об'єкт, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).

3) за ознакою органів влади, що їх встановлюють:

• загальнодержавні податки — встановлюються найвищими органами влади, обов'язкові до сплати за єдиними ставками на всій території України; можуть формувати дохідну частину державного та місцевих бюджетів;
• місцеві податки та збори — встановлюються місцевими органами влади, обов'язкові до сплати лише на певній території; надходять виключно до місцевих бюджетів. Існує три методики їх запровадження:
  • місцеві органи влади встановлюють податки згідно з переліком та в межах граничних розмірів, затверджених найвищим органом влади;
  • встановлення місцевих податків як надбавки до загальнодержавних (наприклад, США);
  • повна автономія запровадження місцевих податків (Італія, Японія).

4) за формою стягнення:

• розкладні (розкладкові) податки — визначаються як розподілення загальної суми між платниками (подушні податки). Використовувались на ранніх стадіях розвитку оподаткування, коли сума визначалась потребою у конкретних витратах (викуп короля з полону, будівництво захисної стіни). Сьогодні застосовуються рідко, переважно в місцевому оподаткуванні;
• квотарні (окладні, дольові, кількісні) податки — стягуються за певними ставками від чітко визначеного об'єкта. Вони виходять із можливості платника заплатити, а не з потреби покриття витрат, і враховують майновий стан платника.

5) за способом зарахування податкових надходжень:

• закріплені — на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету;
• регулюючі — можуть надходити до різних бюджетів (акцизний збір).

6) відносно до платника:

• податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок);
• податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);
• змішані (плата за землю, податок з власників транспортних засобів).

7) відносно до джерела сплати:

• податки, що включаються у валові витрати та собівартість;
• податки, що включаються в ціну товару;
• податки, що сплачуються з прибутку або капіталу [2, c.31-34].

Міжнародна класифікація податків та податкових платежів:

1. Прибуткові податки, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості капіталу. Стягуються з реального чи передбачуваного чистого доходу:

• з приватних осіб і домашніх господарств;
• з корпорацій та інших підприємств;
• податки на приріст ринкової вартості капіталу від продажу землі, операцій з цінними паперами чи іншими активами.

Сюди входять податки на доходи від власності, землі чи нерухомості, що справляються на основі чистого доходу як частина прибуткового податку. Податки на власність на основі орендного доходу не включаються. Ця категорія об'єднує:

• прибуткові податки;
• податки на прибуток;
• податки на доходи з азартних ігор.

2. Відрахування на соціальне страхування:

• внески найманих працівників;
• відрахування роботодавців;
• внески самозайнятих або непрацюючих;
• інші нероздільні відрахування.

3. Податки на фонд заробітної плати.

4. Податки на власність:

• періодичні податки на нерухоме майно;
• періодичні податки на чисту вартість майна (з населення і корпорацій);
• податки на спадщину та дарування;
• податки на фінансові операції та операції з капіталом;
• одночасні податки на власність;
• інші періодичні податки на власність.

5. Внутрішні податки на товари і послуги:

• загальні податки з продаж, з обігу чи податки на додану вартість;
• акцизні збори;
• прибутки фіскальних монополій;
• податки на окремі види послуг;
• податки на користування товарами або право користування чи проведення діяльності (ліцензії, податки на автотранспорт);
• інші податки на товари і послуги.

6. Податки на міжнародну торгівлю і зовнішні операції:

• імпортні мита;
• експортні мита;
• прибуток експортних чи імпортних монополій;
• прибуток від операцій з іноземною валютою;
• податки на операції з іноземною валютою;
• інші податки на міжнародну торгівлю і зовнішні операції [2, c. 35-36].

3. Роль правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю у цій сфері

На проблему ухилення від оподаткування в Україні значною мірою впливає свідомість громадян, більшість яких не вважає це серйозним злочином. Особи, притягнуті до кримінальної відповідальності за податкові злочини, часто виправдовуються тим, що «нікого не вбили і нічого не вкрали», а приховані кошти спрямували на зарплату, розвиток виробництва чи інвестиції. Населення ставиться до порушників податкового законодавства поблажливо, іноді навіть із співчуттям, і часто не лише не допомагає правоохоронцям, а й сприяє вчиненню таких злочинів. Багато господарських керівників сприймають ухилення від оподаткування як неминуче правопорушення, спровоковане самою системою, яке не шкодить діловій репутації, а навпаки, свідчить про підприємницькі здібності.

Несплата або неповна сплата податків, зборів та інших обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності чи громадянами — залежно від того, чи це зроблено умисно, з необережності чи без вини — тягне застосування штрафних (фінансових) санкцій у визначених законодавством розмірах, сплату пені на суму несплаченого платежу, а також адміністративну або кримінальну відповідальність винних осіб.

Способи ухилення від сплати обов'язкових платежів можуть бути різноманітними і залежать як від виду несплачуваного податку чи збору, так і від самого платника.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів тягне застосування штрафу (фінансових санкцій), а за наявності умислу та залежно від суми — адміністративну чи кримінальну відповідальність. Зокрема, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 20.4 статті 20) передбачає, що в разі приховування або заниження сум податку платник сплачує донараховану суму, штраф у встановленому розмірі та пеню, обчислену із 120% облікової ставки Національного банку України на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк. Умисне ухилення, що призвело до ненадходження коштів у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне адміністративну відповідальність [6, c. 129-131].

За статтею про умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або фізичною особою, якщо це призвело до ненадходження коштів у значних розмірах, передбачено покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або штрафу до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб або такі, що призвели до ненадходження коштів у великих розмірах, караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна або без такої, або виправними роботами на строк до двох років, або штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До компетенції податкової міліції законом (ст. 112 Кримінально-процесуального кодексу України) віднесено запобігання, розкриття та розслідування таких злочинів:

• ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
• незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів, незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок;
• ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків;
• легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;
• фіктивне банкрутство.

Кримінально-процесуальним законодавством податковій міліції також надано право на розкриття та розслідування кримінальних справ про такі злочини:

• привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;
• порушення законодавства про бюджетну систему України, видання нормативно-правових або розпорядчих актів, що змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку;
• створення злочинної організації, сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності, бандитизм;
• зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення та службова недбалість;
• одержання, давання або провокація хабара [5, c. 164-166].

Висновки

Викладене вище дозволяє зробити висновок про наявність в Україні тенденції до розширення переліку податків і зборів у податковій системі. Спостерігається також поєднання особистих та реальних податків. Крім того, простежується диференціація оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, які працюють без створення юридичної особи, та тих, що створили юридичну особу. Серед останніх — диференціація між великими, середніми підприємствами та суб'єктами малого підприємництва. Наслідком цього стало поєднання в межах однієї податкової системи двох підсистем — звичайної для одних платників і спрощеної для інших.

Варто зазначити, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками багатьох податків і зборів, зокрема податку на додану вартість (за винятком випадку, коли юридична особа обрала оподаткування доходів єдиним податком за ставкою 6%), прибуткового податку тощо.

Окрім тенденцій, зумовлених об'єктивними причинами, у розвитку податкової системи України спостерігається обмежене застосування майнових податків, які мали б доповнювати особисті. Розробляючи податкову політику та впроваджуючи її, органи державної влади повинні спиратися на методологію оподаткування. Методологія оподаткування — це теоретичне, науково-практичне та концептуально-правове обґрунтування сутності поняття «податок», що передбачає одночасне дослідження податку як об'єктивної економічної категорії та конкретної форми правових взаємовідносин платників із державою.

Список використаної літератури

1. Ісаншина Г. Податковий менеджмент : Навчальний посібник/ Галина Ісаншина,; М-во освіти і науки України, Донбаська держ. машинобудівна академія. -К.: ЦУЛ, 2003. -258 с.

2. Буряк П. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання : Навчальний посібник/ Петро Буряк, Катерина Беркита, Богдана Ярема,; М-во освіти і науки України. -Київ: ВД "Професіонал", 2004. -222 с.

3. Гега П. Основи податкового права : Навч. посіб./ Петро Гега, Людмила Доля. -К.: Знання, 1998. -271 с.

4. Катаева Л. Основы налоговой системы : Учеб. пособие/ Людмила Катаева,; Гос. ком. РФ по высшему образованию, Ульяновский гос. технич. ун-т. -Ульяновск: УлГТУ, 1996. -96 с.

5. Крисоватий А. Податкова система : Навчальний посібник/ Андрій Крисоватий, Оксана Десятнюк,; М-во освіти і науки України, Тернопільська акад. нар. госп-ва. -Тернопіль: Карт-бланш, 2004. -331 с.

6. Литвиненко Я. Податкова політика : Навчальний посібник/ Ярослав Литвиненко,; МАУП. -К.: МАУП, 2003. -222 с.

7. Ляшенко Ю. Оподаткування в Україні : Практикум/ Юрій Ляшенко, Оксана Солдатенко,; Ред. М. П. Клименко; Держ. податкова адміністрація України, Академія ДПС України. -К.: Ірпінь, 2003. -271 с.

8. Оподаткування прибутку підприємств : Збірник актів законодавства [станом на 1 листопада 1997 року]. -К.: Право, 1997. -318 с.

9. Панасюк В.М. Податковий облік : Навч. посіб./ В.М. Панасюк, Є.К. Ковальчук, С.В. Бобрівець; Мін-во освіти і науки України, Тернопільська акад. народ. госп-ва . -Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -262 с.

10. Соколовська А. Податкова система держави : Теорія і практика становлення: Монографія/ Алла Соколовська,. -К.: Знання-Прес, 2004. -454 с.