Оборотні кошти підприємства (організації)

1. Загальна сутнісна характеристика та нормування оборотних коштів

Поняття та структура. У процесі господарської діяльності підприємства постійно здійснюють поточні витрати фінансових ресурсів, які проходять послідовний кругообіг, охоплюючи грошову, виробничу та товарну стадії. Спочатку кошти витрачаються на закупівлю сировини, матеріалів та інших ресурсів, трансформуючись із грошової форми у матеріально-товарну та створюючи виробничі запаси. Далі вони переходять у виробничу стадію, де до процесу долучаються працівники, які отримують заробітну плату, а матеріальні цінності перетворюються на готову продукцію. На завершальній стадії продукція реалізується, і підприємство отримує виручку, яка не лише покриває попередньо авансовані витрати, але й забезпечує прибуток.

Оборотні кошти являють собою сукупність фінансових ресурсів підприємства, що використовуються для формування та забезпечення безперервного кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Окремі елементи оборотних коштів мають специфічні особливості формування та регулювання. Тому їх поділяють на кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, а також на нормовані й ненормовані.

Важливе практичне значення має аналіз структури оборотних коштів. Ефективність їхнього використання зростає, коли більша частина коштів задіяна у виробничій сфері. Перебування коштів у сфері обігу є лише необхідною умовою безперервності відтворювального процесу, однак вони безпосередньо не беруть участі у створенні вартості продукції. Згідно з багаторічними середніми даними, зокрема на промислових підприємствах України, частка оборотних коштів у виробничій сфері складає 72% (з них виробничі запаси — 48%, незавершене виробництво — 20%), а у сфері обігу — 28% (близько 17% — готова продукція, 6% — грошові кошти).

Нормування. Оптимальний розмір коштів, що вкладаються у мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей для забезпечення безперервного виробничого процесу, доцільно визначати шляхом нормування, тобто розрахунку відповідних нормативів.

Існують три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний, коефіцієнтний та метод прямого рахунку. Аналітичний (дослідно-статистичний) метод базується на детальному аналізі наявних товарно-матеріальних цінностей із подальшим коригуванням фактичних запасів та вилученням надлишкових. Коефіцієнтний метод передбачає уточнення діючих на початок періоду нормативів власних оборотних коштів відповідно до змін виробничих показників, що впливають на їхню величину. Метод прямого рахунку полягає у науково обґрунтованому розрахунку нормативів для кожного нормованого елемента (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, залишки готової продукції). Цей метод є основним у практиці господарювання, а інші використовуються переважно як допоміжні.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах. За економічним змістом виробничі запаси поділяються на ті, що належать до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо), та ті, що тяжіють до основних фондів (запасні частини для ремонту, інструменти, інвентар та інші малоцінні предмети). Методика розрахунку нормативів для цих двох груп запасів є різною.

Норматив оборотних коштів для запасів, що відносяться до оборотних фондів, розраховується шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні на норму запасу в днях.

Точність розрахунку залежить від правильного визначення видів запасів матеріальних ресурсів. На підприємствах розрізняють такі види запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний та резервний (страховий).

Транспортний запас, який зазвичай не перевищує двох днів, формується на період від оплати рахунку постачальника до надходження вантажу на склад. Підготовчий запас створюється на час, необхідний для приймання, складування та підготовки матеріалів до виробничого використання. Найбільшим є поточний запас сировини та інших предметів праці, який обчислюється в межах половини середнього інтервалу між поставками (наприклад, при щомісячних поставках запас має забезпечувати 15 днів роботи). Резервний (страховий) запас визначається двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків поставок від договірних або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Методика нормування оборотних коштів для запасів, що тяжіють до основних фондів, суттєво відрізняється. Зокрема, для запасних частин основою розрахунку є норми запасу деталей на одиницю ремонтної складності відповідних машин та обладнання. Загальні принципи нормування для малоцінних та швидкозношуваних предметів включають: 1) окреме визначення норм для складських запасів та предметів, що експлуатуються у виробництві; 2) грошову оцінку складських запасів за повною заготівельною вартістю, а предметів у використанні — у розмірі 50% первісної вартості; 3) відмову від нормування у днях для експлуатованих предметів та розрахунок норм для окремих груп на основі коефіцієнтів, що відображають залежність розміру запасу від чисельності персоналу, кількості робочих місць, вартості обладнання тощо.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві. Цей норматив залежить від обсягу виробленої продукції, її собівартості та характеру розподілу витрат протягом виробничого циклу. За інших рівних умов оборотні кошти у цій формі змінюються прямо пропорційно динаміці обсягів випуску та собівартості. Також враховується співвідношення середньої собівартості незавершеного виробництва та собівартості готової продукції, яке називається коефіцієнтом наростання витрат.

Розрахунок середньодобового випуску продукції за собівартістю та тривалості виробничого циклу не викликає складнощів. Перший показник визначається діленням запланованого випуску на кількість днів періоду, а другий — як середньозважена величина за питомою вагою окремих виробів у собівартості товарної продукції.

Коефіцієнт наростання витрат потребує спеціальних попередніх розрахунків. Найточніше його визначають через розподіл витрат за днями виробничого циклу. Для цього всі витрати поділяють на одноразові (вартість сировини та основних матеріалів, що включаються на початку процесу) та такі, що поступово зростають (інші витрати). Якщо витрати на заробітну плату та обслуговування виробництва складно розподілити за днями циклу, їх умовно розподіляють рівномірно. Сукупний норматив оборотних коштів на плановий період є загальною сумою нормативів, розрахованих для окремих елементів.

2. Показники рівня та шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів

Ефективність використання оборотних коштів.

основні показники	способи підвищення ефективності
коефіцієнт оборотності коефіцієнт завантаження тривалість одного обороту рентабельність	оптимізація запасів і ресурсів незавершеного виробництва скорочення тривалості виробничого циклу поліпшення організації МТЗ прискорення реалізації товарної продукції

Коефіцієнт оборотності розраховується як відношення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період до середнього залишку оборотних коштів за цей же період.

Коефіцієнт завантаження показує, скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції, і є оберненим показником до коефіцієнта оборотності.

Тривалість одного обороту в днях (швидкість обороту) визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді (квартал — 90, рік — 360) та коефіцієнта оборотності за цей період.

Рентабельність — це відношення прибутку підприємства до його оборотних коштів.

Прискорення оборотності фінансових коштів призводить до зменшення потреби в них, тобто відбувається вивільнення оборотних коштів з обороту. Розрізняють абсолютне вивільнення (зменшення необхідної суми коштів) та відносне (реалізація більшого обсягу продукції за фіксованої суми коштів завдяки покращенню їхнього використання).

Оптимізація запасів дозволяє скоротити їхній обсяг на підприємстві, особливо при матеріаломісткому виробництві.

Скорочення тривалості виробничого циклу на 1 день дозволяє зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн грошових одиниць.

Прискорення реалізації продукції на 1 день дає можливість вивільнити оборотні кошти в розмірі 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах.

Список використаних джерел

1. Бабич Л. Формування оптимальної структури оборотних коштів підприємств // Актуальні проблеми економіки. -2001. -№ 9-10. - С. 12-23
2. Економіка підприємства : Навчальний посібник/ М-во освіти України, КНЕУ; За ред. С.Ф.Покропивного. -2-е вид., перероб. та доп.. -К.: КНЕУ, 2000. -526 с
3. Сікорська І. Нормативне регулювання бухгалтерського обліку оборотних активів // Бухгалтерський облік і аудит. -2005. -№ 2. - С. 30-35
4. Економіка підприємства : Навчальний посібник для студ. вуз./ Ред. А.В.Шегда,; Київський нац. ун-т ім.Т.Г.Шевченка. -К.: Знання-Прес, 2001. -334,[1] с.