Нацiональнi програми розвитку та фiнансування охорони працi

Вступ

Під охороною праці розуміють комплексну систему, що охоплює правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи й засоби, головна мета яких — збереження здоров'я та працездатності людини під час виконання нею трудових обов'язків.

Державна політика у сфері охорони праці вибудовується на таких засадах:

• безумовний пріоритет життя і здоров'я працівників над результатами виробничої діяльності, а також повна відповідальність власника за формування безпечних і нешкідливих умов праці;
• комплексний підхід до вирішення завдань охорони праці через реалізацію національних програм, узгоджених з іншими напрямами економічної та соціальної політики, враховуючи науково-технічні досягнення та екологічні вимоги;
• соціальний захист працівників, що передбачає повне відшкодування збитків особам, постраждалим від нещасних випадків на виробництві чи професійних захворювань;
• запровадження єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств незалежно від форми власності та сфери діяльності;
• застосування економічних важелів управління, зокрема пільгового оподаткування, та участь держави у фінансуванні заходів з охорони праці;
• навчання населення, професійна підготовка та підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці;
• координація діяльності державних органів, установ, організацій та громадських об'єднань, які займаються питаннями охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці.

1. Фінансування охорони праці

Охорона праці є комплексною системою, що включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи, спрямовані на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

В Україні показник ризику загибелі та травмування працівників на виробництві (у розрахунку на 100 тисяч осіб) значно перевищує аналогічні показники розвинених країн: порівняно з Великобританією він вищий у 8,5 раза, з Японією — у 3 рази, з Німеччиною — у 2 рази.

Щороку на виробництві реєструється близько 6–6,5 тисяч випадків професійних захворювань, травмується приблизно 20–25 тисяч осіб, з яких майже 1–1,5 тисячі отримують травми, несумісні з життям.

Найвищий рівень ризику травмування та загибелі спостерігається у вугільній промисловості: за оперативними даними 2005 року, тут травмовано майже 7,8 тисячі працівників, а 157 осіб загинуло. У будівельній галузі постраждало близько 1,2 тисячі осіб, загинуло — 129. На транспорті ці показники становлять майже 1 тисячу травмованих та 101 загиблого, в агропромисловому комплексі — 2,9 тисячі та 236 відповідно, у машинобудуванні — понад 2,3 тисячі та 67, у соціально-культурній сфері та торгівлі — більш ніж 1,7 тисячі та 137. Приблизно 73 відсотки нещасних випадків та аварій на виробництві трапляються з організаційних причин, 14 відсотків — з технічних, 13 відсотків — з психофізіологічних.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про охорону праці», фінансування заходів з охорони праці покладається на власника. Працівник не несе жодних витрат на ці цілі.

На підприємствах, у галузях та на державному рівні у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, створюються фонди охорони праці. Такі фонди можуть також формуватися органами місцевого та регіонального самоврядування для вирішення питань регіонального значення.

Кошти фонду охорони праці на підприємстві можуть використовуватися виключно для реалізації заходів, що забезпечують приведення умов та безпеки праці до нормативних вимог або підвищення наявного рівня охорони праці на виробництві.

Кошти галузевих та державного фондів охорони праці спрямовуються на виконання галузевих і національних програм з охорони праці, проведення науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт у межах цих програм, сприяння розвитку спеціалізованих підприємств, творчих колективів, науково-технічних центрів та експертних груп, а також на заохочення трудових колективів та окремих осіб, які досягають значних результатів у вирішенні проблем охорони праці.

До державного, регіональних та галузевих фондів охорони праці, окрім коштів державного чи місцевих бюджетів, відрахувань підприємств та інших надходжень, спрямовуються також кошти, отримані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до власників згідно зі статтею 31 цього Закону, та кошти від стягнення штрафів із працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці. Штраф, накладений на працівника, вноситься ним до каси підприємства за місцем роботи (частина шоста статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 196/96-ВР від 15.05.96; перше речення частини шостої статті 21 втратило чинність на підставі Закону N 783-XIV (783-14) від 30.06.99 — редакція набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом про Державний бюджет України на 2000 рік).

Кошти фондів охорони праці звільняються від оподаткування.

Витрати на охорону праці, передбачені в державному та місцевих бюджетах, виділяються окремим рядком.

Умови праці на робочому місці, безпечність технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, а також санітарно-побутові умови мають відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я, для оточуючих людей або навколишнього природного середовища. Наявність такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства спільно з представником профспілки та уповноваженим трудового колективу, а в разі конфлікту — відповідним органом державного нагляду за охороною праці за участю представника профспілки.

За час простою з цих причин, що стався не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник може розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не дотримується законодавства про охорону праці або умов колективного договору з цих питань. У такому разі працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров'я потребують легшої роботи, власник зобов'язаний відповідно до медичного висновку перевести, за їх згодою, на таку роботу тимчасово або без обмеження строку.

Оплата праці при переведенні за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу або виплата допомоги по соціальному страхуванню здійснюються згідно із законодавством.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду чи службою охорони праці за працівниками зберігається місце роботи.

Працівники, зайняті на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, підвищену оплату праці та інші пільги й компенсації, що надаються у передбаченому законодавством порядку.

При роз'їзному характері роботи працівнику виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних продуктів на умовах, визначених колективним договором.

Власник може за власні кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги та компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Протягом дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у виробничих умовах та розмірах пільг і компенсацій, зокрема й тих, що надаються додатково.

До працівників підприємств можуть застосовуватися різні заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи з охорони праці, регулюється чинним законодавством про оподаткування.

2. Характеристика програм щодо розвитку та фінансування охорони праці

Концепція Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2006–2011 роки. Рівень професійної захворюваності безпосередньо залежить від важких та шкідливих умов праці. Майже 27 відсотків громадян працюють в умовах, що не відповідають санітарним і гігієнічним нормам за рівнем або концентрацією шкідливих виробничих факторів, негативний вплив яких призводить до професійних захворювань. За останні роки значно зросло хімічне навантаження на організм працівника, а також важкість та напруженість праці.

За оперативними даними, у 2005 році зареєстровано майже 6 тисяч випадків професійних захворювань, з яких 71,3 відсотка припадає на працівників вугільної галузі, 3,5 відсотка — на підприємства з будівництва об'єктів енергетики, добувної та обробної промисловості, близько 3 відсотків — на підприємства з видобування залізної руди та бавовнопрядильні підприємства, 1,7 відсотка — на лікувальні заклади, близько 1 відсотка — на підприємства чорної металургії. За останні роки кількість померлих від професійних захворювань збільшилася майже в 3 рази.

Зміна економічних відносин, розвиток недержавних форм власності, інтенсивне нарощування обсягів виробництва, незадовільний технічний стан машин, механізмів та обладнання зумовлюють необхідність формування принципово нового підходу до вирішення питань охорони праці та промислової безпеки в країні.

Мета програми: розроблення та впровадження в практику новітніх безпечних технологій і досягнень науки та техніки у сфері охорони й гігієни праці, перегляд і адаптація законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки до законодавства ЄС для зниження рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності, збереження трудового потенціалу України та створення правових засад для вступу України до ЄС.

Можливі варіанти розв'язання проблем. Зниження рівня виробничого травматизму та професійної захворюваності можливе шляхом підвищення ефективності системи управління охороною праці, впровадження наукових досягнень у сфері охорони та гігієни праці, промислової безпеки, розроблення нових методів, систем і засобів діагностування та оцінки стану охорони праці й безпеки виробничих об'єктів, оновлення технічної бази виробництва, підвищення рівня організації виробництва та ведення робіт, а також технологічної і трудової дисципліни.

Вирішення проблем у сфері охорони праці згідно із законодавством здійснюється шляхом виконання загальнодержавної, галузевих і регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень науки і техніки та охорони довкілля, а також здійснення суб'єктами господарювання комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів і поліпшення стану охорони праці.

Проблеми у сфері охорони праці неможливо розв'язати лише на галузевому, регіональному рівні або на рівні суб'єкта господарювання через різноманітність і складність питань, шляхів їх вирішення, необхідність виконання конкретних взаємопов'язаних завдань та заходів з організаційного, матеріально-технічного, наукового і нормативно-правового забезпечення, спрямованих на зменшення професійного ризику та кількості нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань, усунення важких, шкідливих та небезпечних умов праці, мінімізацію збитків суб'єктів господарювання і держави, пов'язаних із незадовільним станом охорони праці, підвищення соціальної захищеності працюючих.

Необхідно вжити на державному рівні заходів, спрямованих на концентрацію зусиль для пріоритетного розв'язання спільних для всіх галузей із неприпустимим професійним ризиком проблем охорони праці, забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій і співробітництва із соціальними партнерами під час прийняття рішень з охорони праці, а також на оптимізацію фінансового механізму та підвищення ефективності використання державних коштів у результаті усунення дублювання цих заходів на галузевому чи регіональному рівні.

Шляхи та способи розв'язання проблем. Для приведення нормативно-правової бази у відповідність із сучасними вимогами та законодавством ЄС передбачається переглянути чинні та розробити нові нормативно-правові акти з охорони праці за видами робіт з урахуванням елементів технічного регулювання та управління професійним ризиком.

З метою вдосконалення та підвищення ефективності управління охороною праці на виробництві слід розробити та впровадити систему управління охороною праці з урахуванням принципів управління професійним ризиком та норм міжнародного права з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, забезпечити розвиток системи аудиту охорони праці на виробництві.

Вирішення питань медицини праці та невідповідності умов праці вимогам санітарних і гігієнічних правил та норм можливе завдяки розвитку служб медицини праці та системи медико-санітарної допомоги на виробництві, удосконаленню порядку проведення медичних оглядів, медичної, соціальної та професійної реабілітації осіб, які працюють у важких, шкідливих та небезпечних умовах, здійсненню соціально-гігієнічного моніторингу умов праці та стану здоров'я працівників, розробленню та вдосконаленню методів діагностики, профілактики, лікування професійних та виробничо-обумовлених захворювань, створенню бази даних про поширеність цих захворювань.

Фінансування заходів Програми, спрямованих на розв'язання завдань державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, здійснюватиметься за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, інших заходів Програми — за рахунок коштів державного бюджету в межах визначених головними розпорядниками бюджетних коштів щорічних обсягів видатків, пов'язаних із виконанням цих заходів.

Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Цю програму (далі — Національна програма) розроблено відповідно до Закону України «Про охорону праці». Фінансування Національної програми передбачається переважно за рахунок коштів Державного фонду охорони праці, управління яким здійснює Державний комітет по нагляду за охороною праці.

Головна мета Національної програми — створення державної системи управління охороною праці, яка сприяла б вирішенню питань правового, організаційного, матеріально-технічного та наукового забезпечення робіт у галузі охорони праці.

Реалізація права працівників на належні, безпечні та здорові умови праці забезпечується не повною мірою. Відсутність відповідних нормативно-правових актів щодо охорони праці на підприємствах, випадковий добір кадрів, стійка тенденція до зменшення коштів для забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці — це основні причини, які не дають змоги істотно знизити рівень виробничого травматизму та професійної захворюваності.

Так, у 1999 році загалом по Україні було травмовано на виробництві 39 844 особи, з них 1 388 — із смертельним наслідком; у 2000 році травмовано 34 556 осіб, з них 1 325 — із смертельним наслідком. Рівень професійної захворюваності залишається досить високим, при цьому переважають захворювання пилової та хімічної етіології, опорно-рухового апарату, віброшумова патологія. Найбільшу кількість постраждалих зареєстровано на підприємствах вугільної, металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, а також у будівництві та сільському господарстві.

Найбільш негативно на стані охорони праці позначаються:

• незадовільні умови праці на виробництві;
• недостатнє забезпечення працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;
• недостатній рівень підготовки працюючих та фахівців із питань охорони праці;
• відсутність впровадження в необхідному обсязі науково-технічних розробок у сфері охорони праці;
• недостатня організація роботи з інформаційного забезпечення охорони праці.

Національна програма передбачає комплексне розв'язання проблем охорони праці, забезпечення пріоритету здоров'я працівників, їх соціального захисту, створення належних, безпечних і здорових умов праці на виробництві.

Концептуальні положення щодо поліпшення стану охорони праці ґрунтуються на аналізі сучасних тенденцій науково-технічного прогресу, проблем охорони праці, а також змін у системі державного управління та полягають у:

• створенні дієвих механізмів захисту прав працюючих, визначених законодавством про охорону праці;
• створенні належних, безпечних і здорових умов праці;
• розробленні механізму формування пріоритетних напрямів науки і техніки з питань охорони праці та вибору конкретних стратегічних напрямів;
• концентруванні ресурсів на пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки у сфері охорони праці;
• забезпеченні конкурентоспроможності науково-технічних розробок та їх відповідності світовому рівню;
• максимальному використанні досягнень вітчизняної та світової науки, результатів міжнародного науково-технічного співробітництва щодо питань поліпшення охорони праці та її нормативно-правової, наукової і матеріально-технічної бази.

Основними завданнями Національної програми є:

• усунення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;
• створення засобів діагностики устаткування та запобігання аваріям на об'єктах підвищеної небезпеки, засобів та систем колективного захисту працівників;
• здійснення заходів із захисту людей від ураження електричним струмом, шумових, вібраційних та інших навантажень;
• удосконалення нормативно-правової бази з питань охорони праці;
• розв'язання проблем медицини праці;
• інформаційне забезпечення органів державної влади та населення з питань охорони праці.

Виконання визначених завдань сприятиме поліпшенню стану охорони праці, а також зменшенню кількості аварій, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Фінансування заходів Національної програми здійснюється в передбаченому законодавством порядку за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, державного бюджету, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Мінпраці щороку подає правлінню Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань бюджетні запити щодо включення до бюджету цього Фонду цільових видатків, призначених для фінансування заходів Національної програми.

Галузева програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на підприємствах ПЕК на 2007–2011 роки. Цю програму (далі — Галузева програма) розроблено відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону праці».

Головною метою Галузевої програми є реалізація заходів галузевого значення щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці на підприємствах, в установах та організаціях паливно-енергетичного комплексу (далі — підприємства) шляхом виконання конкретних завдань організаційного, матеріально-технічного, наукового та правового забезпечення діяльності у сфері охорони праці, подальшого вдосконалення управління охороною праці.

Зниження рівня виробничого травматизму та професійної захворюваності передбачається шляхом реалізації комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та поліпшення стану охорони праці, а також впровадження новітніх розробок у сфері охорони та гігієни праці, промислової безпеки, розроблення нових систем і засобів діагностування та оцінки стану охорони праці й безпеки виробничих об'єктів, оновлення технічної бази виробництва, підвищення рівня організації виробництва та ведення робіт, а також технологічної і трудової дисципліни.

Для приведення нормативно-правової бази у відповідність до сучасних вимог та законодавства ЄС передбачається переглянути чинні та розробити нові нормативно-правові акти з охорони праці за видами робіт з урахуванням елементів технічного регулювання та управління професійними ризиками.

Галузева програма на 2007–2011 роки, реалізуючи державну політику в галузі охорони праці, спрямована на комплексне розв'язання цієї сфери діяльності, забезпечення пріоритету життя і здоров'я працівників підприємств ПЕК, їх соціального захисту, створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві та ґрунтується на аналізі сучасних тенденцій науково-технічного прогресу.

Основними завданнями Галузевої програми є:

• удосконалення нормативно-правової бази з питань безпеки праці;
• вирішення пріоритетних медичних проблем охорони праці;
• інформаційне забезпечення підприємств галузі з питань охорони праці;
• усунення шкідливих і небезпечних чинників на робочих місцях;
• створення засобів діагностики обладнання та запобігання аваріям і дорожньо-транспортним пригодам, засобів і систем колективного захисту працівників;
• здійснення цільових заходів із захисту працівників від ураження електричним струмом при обслуговуванні електроустановок, ліній електропередач та контактної мережі.

Вирішення завдань Галузевої програми забезпечить поліпшення стану охорони та умов праці, зменшення кількості аварій, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, соціальних та економічних втрат від цих подій.

Галузева програма містить комплекс заходів щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на підприємствах ПЕК на 2007–2011 роки (додаються) і спрямована на поступове приведення нормативної бази до вимог директив Європейського Союзу та Міжнародної Організації Праці.

Фінансування заходів Галузевої програми здійснюється Фондом соціального страхування відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за рахунок коштів, спрямованих на реалізацію галузевих заходів поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища підприємств, передбачених угодами між Міністерством палива та енергетики України та галузевими профспілками, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Міністерство палива та енергетики України щороку подає правлінню Фонду соціального страхування бюджетні запити щодо включення до бюджету цього фонду цільових видатків, призначених для фінансування заходів Галузевої програми.

Висновки

Фінансування робіт з охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавних, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається здійснювати за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, що виділяються окремим рядком, а також за рахунок інших джерел фінансування, визначених законодавством.

Для підприємств незалежно від форм власності або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції.

Для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2% від фонду оплати праці.

Суми витрат на охорону праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Список використаної літератури

1. Геврик Є. Охорона праці: Навчальний посібник / Є.О. Геврик. — К.: Ельга: Ніка-Центр, 2003.

2. Катренко Л. Охорона праці: Навчальний посібник / Любов Катренко, Ігор Пістун, Юрій Кіт. — 2-ге вид., стер. — Суми: Університетська книга, 2007. — 495 с.

3. Луковников А. Охорона праці: [Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів із спец. «Електрифікація сіл. госп-ва» і «Автоматизація с.-г. вир-ва» і для с.-г. технікумів із спец. «Електрифікація сіл. госп-ва»] / А.В. Луковников. — Пер. з 4-го рос. вид., перероб. і доп. — К.: Вища шк., 2001. — 254 с.

4. Охорона праці: Підручник для студ. гірн. спец. вищих закл. освіти / Ред. К.Н. Ткачук. — К., 1998. — 320 с.

5. Охорона праці в Україні: Нормативні документи / Упоряд. О.М. Роїна, Ред. О.А. Кривенко. — 2-ге вид., виправлене і доповнене. — К.: КНТ, 2006. — 418 с.

6. Пістун І. Охорона праці: Практикум / Ігор Пістун, Юрій Кіт, Андрій Березовецький. — Суми: Університетська книга, 2000. — 205 с.

7. Трудове право України: Академічний курс: Підручник / А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін.; Ред. Н.М. Хуторян. — К.: Видавництво А.С.К., 2004. — 607 с.

8. Ярошевська В.М. Охорона праці в галузі: Навчальний посібник / В.М. Ярошевська, В.Й. Чабан; М-во науки і освіти України, Український держ. ун-т водного господарства та природокористування. — Київ: ВД «Професіонал», 2004. — 286 с.