Національна академія наук, її структура та науково методологічне значення

Вступ

Національна академія наук України — це самоврядна спільнота, яка водночас є найвищим науковим осередком держави. Вона поєднує у своїх лавах академіків, членів-кореспондентів, іноземних членів та науковців, які працюють в її інституціях. Діяльність Академії зосереджена на дослідженнях у галузі природничих, гуманітарних, суспільних і технічних наук задля розвитку як матеріальної, так і духовної культури українського народу.

Академію було започатковано 27 листопада 1918 року в Києві. Серед її засновників та перших дійсних членів — такі постаті, як В.І. Вернадський, Д.І. Багалій, О.І. Левицький, М.І. Туган-Барановський та інші визначні вчені.

Поява Академії наук стала знаковою подією для України, втіливши давні прагнення прогресивної національної інтелігенції. Вона стала природним продовженням наукових традицій, що формувалися на українських теренах упродовж століть. Заснування та розвиток НАН України суттєво вплинули на становлення і результативну діяльність багатьох наукових шкіл.

Від кількох перших інститутів та комісій Академія виросла до понад 160 наукових установ, у яких працює 37 тисяч осіб, зокрема понад 10 тисяч докторів і кандидатів наук. До її складу входить 478 академіків та членів-кореспондентів.

1. Структура Національної Академії наук та її загальні положення

НАН України є вищою державною науковою інституцією, що функціонує на державній власності та має права самоврядності. У своїй роботі вона керується чинним законодавством України та власним Статутом.

Головна мета Академії — здобуття нових і систематизація вже наявних знань про природу, людину й суспільство; формування наукових засад для технічного, соціально-економічного та культурного поступу країни; виховання висококваліфікованих наукових кадрів.

Академія організовує та проводить фундаментальні й прикладні дослідження з ключових проблем природничих, технічних і соціогуманітарних наук. Вона також координує фундаментальні дослідження в наукових установах України незалежно від їхньої форми власності. Для цього при НАН України діє міжвідомча рада з координації фундаментальних досліджень.

Статус НАН України як державної організації передбачає всебічну підтримку її діяльності державою. Це включає безстрокову та безоплатну передачу в користування державного майна (без права зміни форми власності), надання земельних ділянок у постійне користування згідно із земельним законодавством, а також фінансування з Державного бюджету окремим рядком.

Здійснюючи управління майновим комплексом, НАН України забезпечує реалізацію прав держави як власника, ефективно використовуючи та розпоряджаючись цим майном у межах, визначених законодавством, для задоволення державних і суспільних потреб.

Щороку Академія звітує перед Кабінетом Міністрів України про результати своєї наукової діяльності та використання бюджетних коштів.

Державне управління науковою діяльністю НАН України здійснюється відповідно до законодавства, однак воно не обмежує свободи наукової творчості та самоврядності Академії у вирішенні питань, передбачених її статутом.

Самоврядність НАН України виявляється у:

• самостійному визначенні тематики досліджень, внутрішньої структури, вирішенні науково-організаційних, господарських і кадрових питань, а також у здійсненні міжнародних зв’язків;
• виборності та колегіальності органів управління, де Загальні збори виступають найвищим органом.

Академія об'єднує своїх членів — дійсних членів (академіків), членів-кореспондентів та іноземних членів, яких обирають Загальні збори, а також наукових працівників її установ.

У віданні НАН України перебувають установи, організації та підприємства згідно з переліком, який затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Академії.

Структура НАН України включає Президію, секції, відділення за галузями наук, регіональні наукові центри та установи, визначені Статутом.

Основною ланкою структури є науково-дослідні інститути та прирівняні до них установи (обсерваторії, ботанічні сади, заповідники, бібліотеки). Ці установи є юридичними особами, діють на основі власних статутів, що розробляються відповідно до Статуту НАН України та «Основних принципів організації та діяльності науково-дослідного інституту НАН України» і реєструються в Президії.

Директори науково-дослідних інститутів обираються за конкурсом відповідними відділеннями наук, після чого затверджуються Президією НАН України.

Інші установи, що належать до відання Академії, діють на підставі статутів або положень, які затверджуються та реєструються в Президії, а також в органах місцевого самоврядування. Порядок призначення керівників цих установ встановлює Президія.

Секція НАН України — це колегіальний координаційний орган, що об'єднує відділення наук та окремі установи для вирішення найважливіших міждисциплінарних наукових і науково-технічних проблем.

Відділення НАН України об'єднує за відповідними галузями наук членів Академії, наукові установи та всіх наукових працівників, що входять до його складу.

Відділення створюються для визначення пріоритетних напрямів досліджень, їх обговорення, підготовки експертних висновків, організації досліджень, оцінки результатів та координації фундаментальних робіт у відповідній галузі.

Секції та відділення діють згідно з положеннями, що затверджуються Президією. Їх кількість і назви визначаються Загальними зборами НАН України.

Регіональні наукові центри створюються для посилення ролі науки у розробці та реалізації регіональної політики, що поєднує загальнодержавні та місцеві інтереси. Їх створення та ліквідація здійснюються Загальними зборами, а діяльність регулюється статутами, затвердженими Президією.

До персонального складу НАН України входять дійсні члени, члени-кореспонденти та іноземні члени.

Дійсними членами обираються вчені, які зробили видатний внесок у розвиток науки. Членами-кореспондентами стають науковці, що збагатили науку визначними здобутками. Дійсними членами та членами-кореспондентами можуть бути громадяни України.

Іноземними членами обираються вчені з інших країн, чиї праці здобули міжнародне визнання та які активно сприяють розвитку міжнародних зв'язків НАН України. Члени Академії обираються довічно та об'єднуються у відповідні відділення.

2. Основні завдання НАН України

До основних завдань НАН України належать:

• організація, проведення та координація наукових досліджень із фундаментальних і прикладних проблем природничих, технічних і соціогуманітарних наук;
• виконання на світовому рівні досліджень за пріоритетними напрямами науки та посилення впливу їх результатів на інноваційний розвиток економіки, освіти і культури;
• участь у формуванні державної політики у сфері наукової та науково-технічної діяльності;
• підготовка наукових оцінок і прогнозів суспільно-політичного, соціально-економічного та культурного розвитку держави, розроблення відповідних пропозицій і рекомендацій;
• сприяння розвитку та інтеграції науки, освіти й виробництва;
• об'єднання вчених НАН України, вищих навчальних закладів та інших наукових організацій у наукових радах, комітетах, комісіях та інших дорадчо-консультативних органах;
• підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації, залучення обдарованої молоді, підтримка талановитих дослідників, забезпечення спадкоємності поколінь учених;
• сприяння інтеграції вітчизняного інтелектуального потенціалу у світовий науковий простір;
• захист прав членів НАН України та працівників її установ.

Для виконання цих завдань НАН України:

• визначає пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень та основні напрями досліджень своїх наукових установ;
• створює наукові ради, комітети, комісії та інші дорадчо-консультативні органи з найважливіших проблем;
• скликає наукові сесії, з’їзди, конференції;
• здійснює підготовку наукових кадрів, підвищення кваліфікації науковців, створює умови для творчої праці;
• провадить видавничу діяльність;
• популяризує досягнення науки і техніки, сприяє поширенню наукових знань;
• зберігає рукописи вчених і діячів культури, архівні матеріали установ НАН України та інші цінні матеріали;
• здійснює на неприбутковій основі обмін друкованими виданнями та інформацією з організаціями в Україні та за кордоном;
• встановлює і присуджує почесні звання, премії за видатні наукові праці, стипендії для молодих учених та студентів;
• здійснює міжнародне наукове співробітництво, укладає угоди з іноземними науковими центрами, бере участь у роботі міжнародних організацій;
• визначає свою структуру, створює, реорганізовує та ліквідує науково-дослідні інститути та інші установи;
• здійснює повноваження щодо управління об'єктами майнового комплексу НАН України.

3. Науково-методологічне значення НАН України

Від кількох перших інститутів і комісій Академія розрослася до понад 160 наукових інститутів та установ, де працює 37 тисяч співробітників, зокрема понад 10 тисяч докторів і кандидатів наук. У складі Академії — 478 академіків і членів-кореспондентів.

Найвищим органом НАН України є Загальні збори, які нині налічують 512 академіків і членів-кореспондентів та 130 іноземних членів. У період між сесіями Загальних зборів керівництво здійснює Президія, до складу якої входять президент, віце-президенти, головний учений секретар та члени Президії, що обираються на 5 років. До Президії також входять академіки-секретарі відділень і голови регіональних наукових центрів.

В Академії функціонують три секції, що об'єднують 13 відділень наук: математики; інформатики; механіки; фізики і астрономії; наук про Землю; фізико-технічних проблем матеріалознавства; фізико-технічних проблем енергетики; хімії; молекулярної біології, біохімії, експериментальної і клінічної фізіології; загальної біології; економіки; історії, філософії та права; літератури, мови та мистецтвознавства. Діють 6 регіональних наукових центрів. Основну ланку структури становлять науково-дослідні інститути та прирівняні до них установи, що працюють на основі власних статутів, зареєстрованих у НАН України.

Дослідно-виробнича та конструкторська база Академії включає дослідні підприємства, конструкторсько-технологічні організації, інженерні та обчислювальні центри. При установах НАН України діють малі та спільні підприємства, що сприяють комерціалізації наукових результатів. За участі установ Академії працюють 8 технопарків, на які поширено спеціальний режим інноваційної та інвестиційної діяльності.

До структури Академії входить Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського, що є депозитарієм ООН і зберігає майже 10 млн книг та рукописів, а також Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. Академія має видавництва «Наукова думка» і «Академперіодика».

В Академії сформувалися численні наукові школи, засновниками яких були видатні вчені: математики Д.О. Граве, М.М. Крилов, М.М. Боголюбов; механіки О.М. Динник і М.О. Лаврентьєв; фізики К.Д. Синельников, Л.В. Шубников, В.Є. Лашкарьов, О.І. Ахієзер, О.С. Давидов, А.Ф. Прихотько, О.Я. Усиков, С.Я. Брауде; геолог П.А. Тутковський; хіміки Л.В. Писаржевський, О.І. Бродський, А.В. Думанський; біологи і медики Д.К. Заболотний, О.О. Богомолець, В.П. Філатов, М.Г. Холодний, І.І. Шмальгаузен, В.В. Моргун. Світової слави зажили українські школи електрозварювання Є.О. Патона та кібернетики В.М. Глушкова. Широке визнання отримали економічні й гуманітарні школи, очолювані економістами М.В. Птухою і К.Г. Воблим, істориками М.С. Грушевським і Д.І. Яворницьким, сходознавцем А.Ю. Кримським, мовознавцем Л. Булаховським, літературознавцями С.О. Єфремовим і О.І. Білецьким.

Українські вчені зробили вагомий внесок у дослідження проблем історії, економіки, літератури, мовознавства, філософії. Розвиток суспільних наук в Україні відбувався в умовах боротьби з носіями буржуазної ідеології — українськими буржуазними націоналістами, декадентами, космополітами. Керуючись настановами Комуністичної партії, діячі суспільних наук УРСР розгромили антинародні антинаукові спроби збити науку з правильного, марксистсько-ленінського шляху.

Великими тиражами видано монографічні наукові праці з історії українського народу, розвитку народного господарства УРСР, питань економіки, українського літературознавства, фольклору та мистецтвознавства. Вчені Академії наук УРСР розв'язали ряд практичних і теоретичних питань в галузі історії, зокрема створено двотомний курс історії Української РСР. Широко ведуться археологічні дослідження на території УРСР. В Інституті літератури АН УРСР створено курс історії української літератури, видано твори класиків української літератури (Т. Шевченка, І. Франка, П. Мирного, Лесі Українки, П. Грабовського та ін.). Вчені Інституту мовознавства видали монографії про походження української мови, курс сучасної української літературної мови та її історії, ряд словників.

АН УРСР випускає періодичні видання: «Вісник АН УРСР», «Доповіді АН УРСР», «Український біохімічний журнал», «Мікробіологічний журнал», «Геологічний журнал», «Украинский химический журнал», «Український ботанічний журнал», «Автоматическая сварка», «Украинский математический журнал», «Фізіологічний журнал», «Прикладна механіка», «Український фізичний журнал», «Автоматика», «Економіка Радянської України», «Український історичний журнал», «Радянське літературознавство», «Радянське право», «Народна творчість та етнографія». Установи АН УРСР підтримують міжнародні наукові зв'язки, регулярно обмінюючись друкованими виданнями з країнами народної демократії, а також з науковими установами та бібліотеками США, Англії, Франції, Японії, Індії та інших країн.

Важливу роль у забезпеченні високого наукового рівня досліджень відігравали цільові програми НАН України, сформовані на конкурсних засадах. В Академії виконується 30 програм, що охоплюють як сучасні напрями фундаментальних досліджень, так і актуальні прикладні проблеми. Кількість програм щороку зростала за рахунок комплексних програм, дослідження за якими проводяться на стику кількох наукових напрямів. Минулого року було сформовано 5 нових комплексних програм прикладної спрямованості, метою яких є наукове забезпечення вирішення проблем енергозбереження та енергозабезпечення, створення вітчизняних надпотужних ЕОМ, вивчення пам’яток історико-культурної спадщини та їх актуалізації в духовному житті сучасного українського суспільства. Загальна кількість комплексних програм досягла 17, а їх фінансування збільшилося майже на 50 % порівняно з 2005 роком.

Пріоритетне місце в діяльності НАН України посідало вирішення стратегічних проблем науково-технічного та інноваційного розвитку держави. Фахівці Академії взяли активну участь у підготовці на розгляд Ради національної безпеки і оборони України питання про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України. Рішення РНБО України включає широкий спектр заходів щодо підвищення ефективності функціонування системи управління науково-технічною та інноваційною діяльністю, забезпечення зростання національної економіки та конкурентоспроможності продукції українських підприємств на інноваційній основі.

Важливо, що Указом Президента України, яким вводиться в дію це рішення РНБО, як пріоритетне завдання визначено всебічну підтримку фундаментальних наукових досліджень, спрямованих на забезпечення технологічного розвитку України.

Важливі проблеми розвитку наукової та науково-технічної сфери було розглянуто на спільному засіданні Президії НАН України та Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти 1 листопада 2006 року. Секції та відділення НАН України мають взяти активну участь у вирішенні цих проблем. Найближчим часом необхідно розпочати прогнозні дослідження науково-технічного та інноваційного розвитку, здійснити підготовку аналітичних доповідей і науково-інформаційних матеріалів з актуальних проблем економічного, суспільно-політичного, соціального, науково-технічного, інноваційного, культурного розвитку для органів державної влади та комітетів Верховної Ради України.

Пріоритетним напрямом діяльності НАН України був розвиток співробітництва з освітянською галуззю. Підсумки та подальші напрями інтеграційних процесів було розглянуто у листопаді 2006 року на спільному засіданні Колегії МОН України та Президії НАН України. У рішенні визначено напрями співпраці, затверджено перелік заходів, створено Комісію НАН України та МОН України з питань інтеграції науки та освіти. Така інтеграція сприяє залученню молоді до наукової діяльності, підвищенню рівня освіти і науки в Україні, вирішенню важливих проблем економіки та державного будівництва, спільному входженню учених академічної та освітянської сфери у світове наукове співтовариство.

Серед першочергових завдань розвитку такого співробітництва є створення спільної інфраструктури — центрів колективного користування унікальним обладнанням, електронних бібліотек і мереж, суперкомп’ютерних центрів тощо.

Розширювалися міжнародні наукові зв’язки Академії, участь українських учених у міжнародних, у тому числі європейських наукових програмах.

Тривала співпраця з зарубіжними вченими за низкою наукових програм ЮНЕСКО. Здійснювалися активні міжакадемічні контакти в рамках Міжнародної асоціації академій наук, насамперед у напрямах спільного використання унікальних наукових об’єктів, встановлення та розвитку зв’язків з міжнародними організаціями, зокрема з ЮНЕСКО, Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, Міжнародною радою з науки. Поглибилося співробітництво з академіями мистецтв та наук Польщі, Чеської і Словацької республік, з Європейською організацією ядерних досліджень.

Подальшого розвитку набула практика проведення спільних з іноземними науковими організаціями конкурсів на умовах паритетного фінансування. Зокрема, з Сибірським відділенням РАН започатковано проведення конкурсів інтеграційних проектів. Відповідно до Угоди про співробітництво між НАН України і Російським гуманітарним науковим фондом виконувалися проекти за результатами конкурсу та організовано проведення другого конкурсу наукових проектів. Тривала плідна співпраця з Українським науково-технологічним центром. За результатами двох проведених конкурсів за програмою «Цільові дослідження та розвиваючі ініціативи» виконувалось 17 проектів, у здійсненні яких взяли участь близько 30 установ НАН України.

До пріоритетів подальшого розвитку міжнародних зв’язків Академії слід віднести суттєве розширення участі наших учених у програмах Європейської Комісії, що є актуальним з огляду на початок формування 7-ої Рамкової програми Єврокомісії.

Академія проводила наполегливу роботу з удосконалення своєї діяльності, реалізації пропозицій Комісії з подальшого підвищення ефективності діяльності НАН України, зокрема, за такими напрямами, як удосконалення організації наукових досліджень, поліпшення сприйняття науки суспільством, вирішення соціальних питань. Проведено державну атестацію наукових установ Академії, метою якої було визначення ефективності їх діяльності, відповідності одержуваних результатів державним науково-технічним пріоритетам і завданням науково-технічного розвитку, необхідності надання їм підтримки держави.

НАН України приділяла постійну увагу вирішенню проблеми поліпшення кадрового забезпечення, залучення молоді до наукової діяльності. Президією НАН України за участю Комісії по роботі з науковою молоддю проведено конкурси молодих науковців на здобуття державних премій, грантів та стипендій. Молоді науковці отримали 11 щорічних премій Президента України для молодих учених та 2 премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України, вибороли 29 грантів Президента України для підтримки наукових досліджень молодих учених та 9 грантів Президента України для обдарованої молоді. У звітному році успішно завершено виконання 96 проектів науково-дослідних робіт молодих учених за грантами НАН України. Третій рік поспіль установами та відділеннями НАН України здійснюється відбір кращих молодих учених для виступу на засіданнях Президії НАН України з доповідями про результати своїх наукових досліджень.

Заходи щодо заохочення молодих вчених дали позитивні результати. У звітному році порівняно з 2005 роком кількість молодих вчених та кількість кандидатів наук віком до 35 років збільшилася на 6,7 та 8,3 % відповідно. Протягом останніх років спостерігаються позитивні зміни в структурі кадрів наукових установ, їх якісному складі. Продовжує зростати кількість наукових працівників, чисельність докторів та кандидатів наук. Сьогодні в НАН України працює 16813 наукових працівників (42,7% загальної чисельності), з яких — 2493 доктори наук та 7996 кандидатів наук.

Разом з тим розв’язання кадрової проблеми потребує спрямування більш активних зусиль Академії на вирішення таких проблем, як збільшення капітальних вкладень на будівництво службового житла, оновлення дослідницької бази сучасними приладами та засобами телекомунікації.

Висновки

Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією, що організовує та проводить фундаментальні й прикладні дослідження, а також координує фундаментальні дослідження в наукових установах та організаціях України.

Галузеві академії наук є державними науковими організаціями, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

Національна академія наук України та галузеві академії наук засновані на державній власності, фінансуються з Державного бюджету України, а також з інших, не заборонених законодавством, джерел.

Фінансування НАН України та галузевих академій наук з Державного бюджету здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування.

Базове фінансування забезпечує проведення фундаментальних наукових досліджень, розвиток інфраструктури та оновлення матеріально-технічної бази, збереження унікальних наукових об'єктів та об'єктів, що становлять національне надбання, підготовку наукових кадрів.

Програмно-цільове фінансування здійснюється на конкурсних засадах у порядку, визначеному законодавством України. У віданні НАН України та галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням НАН України та галузевих академій наук.

Список використаної літератури

1. Кульчицький С. Національній академії наук України-80 років //Київська старовина. - 1998. - № 6. - C. 22-44

2. Кульчицький С. Академия Патонов //Зеркало недели. - 2002. - 16 февраля. - C. 13

3. Матвєєва Л. В. Василенко М.П. та його роль в утворенні Української академії наук //Вісник національної академії наук України. - 2006. - № 6. - C. 34-38

4. Онищенко О.С. 85 років Національної академії наук України: історія формування вітчизняного комплексу фундаментальної науки //Вісник Національної Академії наук України. - 2004. - № 1. - C. 15-36

5. Основні підсумки діяльності та перспективи розвитку Національної академії наук України [Доповідь президента НАН України академіка НАН України Б.Є.Патона на сесії Загальних зборів НАН України] //Вісник Національної академії наук України. - 2006. - № 7. - C. 10-18

6. Сытник К. Надо создавать новую академию //Зеркало недели. - 2006. - № 28. - C. 12

7. Хідекелі А. Академія чекає гідного поповнення //Наука і суспільство. - 2006. - № 3-4. - С.2-4

8. Чумаченко М. Врятуємо Академію наук від недоцільного радикализму //Економіст. - 2005. - № 8. - C. 26-28