Надзвичайні ситуації у житті

План

1. Вступ
2. Поняття «надзвичайна ситуація» та причини її виникнення
3. Класифікація надзвичайних ситуацій
4. Заходи із запобігання надзвичайним ситуаціям
5. Висновки
6. Список використаних джерел

Вступ

Щодня у світі стаються численні події, що порушують звичний перебіг життя та діяльності людей. Такі події здатні спричинити загибель людей або призвести до суттєвих матеріальних збитків. Їх прийнято називати надзвичайними ситуаціями.

Зазвичай засоби масової інформації активно висвітлюють подібні випадки, особливо якщо вони стосуються відомих осіб, загрожують численними жертвами або порушують нормальне функціонування цілих регіонів чи країн. Практично жоден випуск новин на телебаченні, радіо чи у пресі не обходиться без таких повідомлень.

1. Визначення поняття «надзвичайна ситуація» та причини її виникнення

Основними ознаками надзвичайної ситуації є:

• наявність або реальна загроза загибелі людей чи суттєве погіршення умов їхньої життєдіяльності;
• заподіяння економічних збитків;
• істотне погіршення стану навколишнього середовища.

Найчастіше до виникнення надзвичайних ситуацій призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха, а також інші події, зокрема епідемії, терористичні акти чи збройні конфлікти.

Аварії прийнято поділяти на дві категорії. До першої категорії відносять аварії, внаслідок яких загинуло п'ять або більше осіб чи травмовано десять і більше осіб; стався викид отруйних, радіоактивних або біологічно небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства; концентрація забруднюючих речовин у довкіллі зросла більш ніж у десять разів; відбулося руйнування будівель, споруд чи основних конструкцій об'єкта, що створило загрозу для життя та здоров'я значної кількості працівників або населення. До другої категорії належать аварії, внаслідок яких загинуло менше п'яти осіб або травмовано від чотирьох до десяти осіб; зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя та здоров'я працівників цеху чи дільниці з чисельністю персоналу сто і більше осіб.

Порушення технологічних процесів, тимчасова зупинка виробництва через спрацювання автоматичних захисних систем, падіння опор чи обрив проводів ліній електропередач не вважаються аваріями, що мають категорію.

Небезпечними природними явищами називають події природного походження або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення та тривалістю можуть завдати шкоди людям, об'єктам економіки та довкіллю. Руйнівне небезпечне природне явище становить собою стихійне лихо.

Надзвичайні ситуації відрізняються за масштабами: кількістю жертв, числом постраждалих чи осіб, яким завдано моральної шкоди, розміром економічних збитків, площею охопленої території тощо.

Значущість надзвичайної ситуації визначається насамперед кількістю жертв та рівнем впливу на систему «людина — життєве середовище» (далі — «Л — ЖС»), а також розміром завданої цій системі шкоди. Виходячи з ієрархії систем «Л — ЖС», можна виокремити такі рівні надзвичайних ситуацій:

• індивідуальні — коли існує загроза порушення життєдіяльності лише однієї особи;
• рівень мікроколективу — загроза стосується сім'ї, виробничої бригади, пасажирів одного купе тощо;
• рівень колективу;
• рівень макроколективу;
• для жителів міста чи району;
• для населення області;
• для населення країни;
• для жителів континенту;
• для всього людства.

2. Класифікація надзвичайних ситуацій

Як правило, чим більше людей охоплює надзвичайна ситуація, тим більшу територію вона займає. І навпаки — чим ширша площа поширення катастрофи чи стихійного лиха, тим більше населення від неї страждає. Саме тому в основу класифікації надзвичайних ситуацій за масштабом найчастіше покладено територіальний принцип, згідно з яким їх поділяють на:

• локальні;
• об'єктові;
• місцеві;
• регіональні;
• загальнодержавні (національні);
• континентальні;
• глобальні (загальнопланетарні).

Локальні надзвичайні ситуації відповідають рівню системи «Л — ЖС» з однією особою та мікроколективом. Об'єктові — системам з рівнем колективу чи макроколективу. Місцеві — системам, до яких входить населення міста або району. Регіональні — населенню області. Загальнодержавні — населенню країни і так далі.

Сучасна ситуація в Україні щодо небезпечних природних явищ, аварій та катастроф є досить складною. Тенденція до зростання кількості надзвичайних ситуацій та тяжкість їхніх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільства, довкілля та стабільності економіки країни. Для роботи в районі надзвичайної ситуації потрібне залучення значних людських, матеріальних і технічних ресурсів. Запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їхніх наслідків та мінімізація втрат стали загальнодержавною проблемою і одним із найважливіших завдань органів виконавчої влади всіх рівнів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1099 від 15 липня 1998 року «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» було затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій». Відповідно до цього документа, залежно від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків та кількості загиблих, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій.

• Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це ситуація, що розвивається на території двох і більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням. Також до цього рівня належать випадки, коли для ліквідації потрібні матеріальні та технічні ресурси, що перевищують власні можливості окремої області, але становлять не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
• Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це ситуація, що розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України. Також сюди відносять випадки, коли для ліквідації потрібні ресурси, що перевищують можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.
• Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням на довкілля, сусідні населені пункти чи інженерні споруди. До цього рівня також належать випадки, коли для ліквідації потрібні ресурси, що перевищують власні можливості об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. Сюди ж відносять усі надзвичайні ситуації на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до переліку потенційно небезпечних.
• Надзвичайна ситуація об'єктового рівня — це ситуація, яка не підпадає під наведені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті, а її наслідки не виходять за межі об'єкта чи його санітарно-захисної зони.

Для ефективної організації роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків та зниження масштабів втрат важливо розуміти причини їх виникнення та володіти теорією катастроф.

Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій за характером походження подій, що їх зумовлюють, виокремлює чотири класи надзвичайних ситуацій: техногенного, природного, соціально-політичного та військового характеру. Кожен клас поділяється на групи, які містять конкретні види.

• Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних чи біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.
• Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.
• Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування, здійсненням або реальною загрозою терористичного акту (збройний напад, захоплення важливих об'єктів, ядерних установок, систем зв'язку, напад на екіпаж повітряного чи морського судна), викраденням або знищенням суден, встановленням вибухових пристроїв у громадських місцях, викраденням зброї, виявленням застарілих боєприпасів тощо.
• Надзвичайні ситуації воєнного характеру — це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок руйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних, токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

3. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

Найдієвіший спосіб зменшення шкоди та збитків від надзвичайних ситуацій — це запобігання їх виникненню, а в разі виникнення — виконання адекватних заходів реагування.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій — це підготовка та реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертиз, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків.

В Україні функції із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру виконує єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1198.

Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (ЄДСЗР) охоплює центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують роботу із запобігання надзвичайним ситуаціям та реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля та зменшення матеріальних втрат.

Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації та забезпечення цивільного захисту населення.

Основними завданнями ЄДСЗР є:

• розроблення нормативно-правових актів, норм, правил та стандартів з питань запобігання надзвичайним ситуаціям і захисту населення та територій від їх наслідків;
• забезпечення готовності центральних та місцевих органів влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;
• реалізація заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
• навчання населення правилам поведінки та дій у разі виникнення надзвичайної ситуації;
• виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;
• збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій;
• прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;
• створення, раціональне збереження та використання резерву матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для запобігання та реагування на надзвичайні ситуації;
• проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій;
• оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;
• захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
• проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалого населення;
• пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій;
• здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;
• реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі осіб (чи їх сімей), що брали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій;
• участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення.

ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем та має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій від їх наслідків.

Кожен рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій, систему повсякденного управління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів, системи зв'язку та інформаційного забезпечення.

Координуючими органами ЄДСЗР є:

• Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
• Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення;
• комісії Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
• комісії районних державних адміністрацій та виконавчих органів рад з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;
• комісії з питань надзвичайних ситуацій об'єкта.

Постійними органами управління з питань техногенно-екологічної безпеки, цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій є:

• на загальнодержавному рівні — Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
• на регіональному рівні — Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;
• на місцевому рівні — районні державні адміністрації та виконавчі органи рад, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення;
• на об'єктовому рівні — структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

До системи повсякденного управління ЄДСЗР входять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу та передачі інформації:

• центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення всіх рівнів;
• диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ та організацій.

До складу сил і засобів ЄДСЗР входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування, які залучаються для виконання відповідних робіт.

Військові та спеціальні цивільні аварійно-рятувальні (пошуково-рятувальні) формування, з яких складаються зазначені сили і засоби, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи в автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності (далі — сили постійної готовності — СПГ).

СПГ згідно із законодавством можуть залучатися для термінового реагування у разі виникнення надзвичайної ситуації з повідомленням про це відповідних центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, керівників державних підприємств, установ та організацій.

У виняткових випадках, коли стихійне лихо, епідемія, епізоотія, аварія чи катастрофа ставить під загрозу життя і здоров'я населення та потребує термінового проведення великих обсягів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, Президент України може залучати до виконання цих робіт у порядку, визначеному Законом України «Про надзвичайний стан», спеціально підготовлені сили і засоби Міністерства оборони.

На базі існуючих спеціалізованих служб і підрозділів (будівельних, медичних, хімічних, ремонтних та інших) в областях, районах, населених пунктах, на підприємствах, в установах та організаціях утворюються позаштатні спеціалізовані формування, призначені для проведення конкретних видів невідкладних робіт у процесі реагування на надзвичайні ситуації. Ці формування проходять спеціальне навчання та періодично залучаються до практичного відпрацювання дій з ліквідації надзвичайних ситуацій разом із СПГ.

У виконанні робіт, пов'язаних із запобіганням і реагуванням на надзвичайні ситуації, можуть брати участь також добровільні громадські об'єднання за наявності у їхніх представників відповідного рівня підготовки, підтвердженого в атестаційному порядку. Свої дії вони повинні узгоджувати з територіальними органами та уповноваженими органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, а роботи виконувати під їхнім керівництвом.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, може існувати один із таких режимів функціонування ЄДСЗР:

• режим повсякденної діяльності — при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці (за відсутності епідемій, епізоотій та епіфітотій);
• режим підвищеної готовності — при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної, гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);
• режим діяльності у надзвичайній ситуації — при реальній загрозі виникнення надзвичайних ситуацій і реагуванні на них;
• режим діяльності у надзвичайному стані — запроваджується в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан».

Основні заходи, що реалізуються ЄДСЗР:

1) у режимі повсякденної діяльності:

• ведення спостереження та здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглій до них території;
• розроблення та виконання цільових і науково-технічних програм і заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та збереження національно-культурної спадщини;
• вдосконалення процесу підготовки персоналу уповноважених органів з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, підпорядкованих їм сил;
• організація навчання населення методам користування засобами захисту та правильним діям у цих ситуаціях;
• створення і поновлення резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації надзвичайних ситуацій;
• здійснення цільових видів страхування;
• оцінка загрози виникнення надзвичайної ситуації та можливих її наслідків;

2) у режимі підвищеної готовності — здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної діяльності, та додатково:

• формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, підготовка пропозицій щодо її нормалізації;
• посилення роботи, пов'язаної з веденням спостереження та контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах, прогнозуванням можливості виникнення надзвичайної ситуації та її масштабів;
• розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій, забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки;
• приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та залучення додаткових сил, уточнення планів їх дій і переміщення у разі необхідності в район можливого виникнення надзвичайної ситуації;
• проведення заходів щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації;
• запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіональної, місцевої чи об'єктової комісії (залежно від рівня надзвичайної ситуації).

3) у режимі діяльності у надзвичайній ситуації:

• здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів ЄДСЗР;
• організація захисту населення і територій;
• переміщення оперативних груп у район виникнення надзвичайної ситуації;
• організація роботи, пов'язаної з локалізацією або ліквідацією надзвичайної ситуації, із залученням необхідних сил і засобів;
• визначення межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;
• організація робіт, спрямованих на забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки та об'єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;
• здійснення постійного контролю за станом довкілля на території, що зазнала впливу наслідків надзвичайної ситуації, обстановкою на аварійних об'єктах і прилеглій до них території;
• інформування органів управління щодо рівня надзвичайної ситуації та вжитих заходів, оповіщення населення та надання йому необхідних рекомендацій щодо поведінки в умовах, які склалися;

4) у режимі діяльності у надзвичайному стані здійснюються заходи відповідно до Закону України «Про надзвичайний стан».

Надзвичайний стан — це передбачений Конституцією України особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом «Про надзвичайний стан» обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки.

Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій та епізоотій, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав і свобод громадян, прав юридичних осіб, нормального функціонування конституційних органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

Надзвичайний стан вводиться лише за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові, усунення якої іншими способами є неможливим.

Висновки

Надзвичайний стан може бути введено за таких умов:

• стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, що створюють загрозу життю та здоров'ю населення;
• масових порушень правопорядку, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їхні права і свободи;
• блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та управління, місцевого чи регіонального самоврядування, спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства, посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує зміною її кордонів;
• необхідності відновлення конституційного правопорядку та діяльності органів державної влади.

Надзвичайний стан на всій території України або в окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України.

Під час надзвичайного стану держава може вживати заходів, передбачених Законом «Про надзвичайний стан», відступаючи від своїх зобов'язань за Конституцією лише настільки, наскільки це вимагається гостротою стану, за умови, що такі заходи не є несумісними з іншими зобов'язаннями за міжнародним правом і не тягнуть за собою дискримінації на основі національності, мови, статі, релігії чи соціального походження.

Такими заходами можуть бути:

• встановлення особливого режиму в'їзду та виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де запроваджено надзвичайний стан;
• обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;
• посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
• заборона проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, а також видовищних, спортивних та інших масових заходів;
• заборона страйків.

З метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації у мирний час може проводитись цільова мобілізація. У виняткових випадках допускається залучення працездатного населення та транспортних засобів громадян для виконання невідкладних аварійно-рятувальних робіт за умови обов'язкового забезпечення безпеки праці. При цьому забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їхнього здоров'я.

Використана література

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: навчальний посібник. – Київ-Львів, 2001
2. Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров'я людини та екологія. – К.: Здоров'я, 1995
3. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Суми, 1999
4. Термінологічний словник з безпеки життєдіяльності / В.А. Лущенков, Д.А. Бутко, О.В. Гранкін. – К., 1995
5. Безпека життєдіяльності / За ред. Я. Бедрія. – Львів: Афіша, 1998
6. Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. Т. 1, 2. – К., 1998
7. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. – Львів-Київ, 1999
8. Коржик Б.М. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності. – К., 1995
9. Бакка Т.М., Мельничук Т.С., Сівко В.І. Охорона безпека життєдіяльності людини: Конспект лекцій. – Житомир, 1995
10. Всеукраїнська науково-практична конференція «Безпека підприємств у надзвичайних ситуаціях. Підвищення рівня підготовки різних категорій населення, які навчаються з безпеки життєдіяльності людини»: Матеріали конференції. – К.: КМУЦА, 1998