Митне регулювання зовнішньоекономічної фінансової діяльності підприємств

Вступ.

1. Сутність та базові засади митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні.

2. Основні форми митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Митна справа охоплює комплекс питань, пов'язаних із переміщенням товарів та інших предметів через митний кордон України, включаючи митне регулювання, що передбачає встановлення мита та зборів, а також процедури митного контролю та інші інструменти реалізації митної політики. Розвиток митної справи в Україні відбувається в напрямку приведення її у відповідність до загальновизнаних міжнародних норм і стандартів.

Україна має право самостійно формувати свою митну політику, створювати власну митну систему та здійснювати митне регулювання на своїй території, керуючись Митним кодексом, законами України та міжнародними угодами, учасником яких вона є. Митне регулювання базується на таких ключових принципах:

— поширення виключної юрисдикції України на її митну територію;

— надання виключної компетенції митним органам України у сфері здійснення митної справи;

— дотримання законності;

— застосування єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

— забезпечення захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, що охороняються законом;

— забезпечення гласності та прозорості.

Єдина митна територія включає територію України, а також території штучних островів, установок та споруд, створених в економічній (морській) зоні України, над якими встановлено виключну юрисдикцію України щодо митної справи. Митний кордон України окреслює межі цієї території. Він збігається з державним кордоном, за винятком меж спеціальних митних зон, які є невід'ємною частиною митного кордону України.

1. Сутність та базові засади митного регулювання ЗЕД підприємств в Україні

У будь-якій країні зовнішньоекономічна діяльність є невід'ємною частиною зовнішньої та національної економічної політики, тому вона завжди перебуває під контролем держави.

Принципи державного регулювання ЗЕД в Україні слугують основою для визначення доцільності функціонування відповідних державних інституцій.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється як державними органами влади, так і недержавними структурами (такими як біржі, торговельні палати) та самими суб'єктами ЗЕД на основі координаційних угод.

До органів, що здійснюють державне регулювання ЗЕД, належать Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство економіки та зовнішньої торгівлі України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі та органи місцевого управління, діючи в межах своїх повноважень, визначених законодавством (ст. 7-23 Закону про ЗЕД).

Регулювання ЗЕД в Україні відбувається через закони України, акти тарифного та нетарифного регулювання, що видаються державними органами в межах їхньої компетенції, а також економічні засоби оперативного регулювання, що не суперечать чинному законодавству. Важливо зазначити, що будь-яке регулювання ЗЕД, яке здійснюється актами чи діями державних і недержавних органів, прямо не передбаченими ст. 7 Закону про ЗЕД, є забороненим [4, c. 52-54].

Основними інструментами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є:

• митне регулювання (ст. 13 Закону про ЗЕД, Митний кодекс України, Закон України №2098-XII від 05.02.1992 року «Про єдиний митний тариф» тощо);

• валютне регулювання (Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» тощо);

• ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій (ст. 16 Закону про ЗЕД, Указ Президента України від 10.02.1996 року №124/96 «Про заходи з удосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»);

• створення спеціальних економічних зон (ст. 24 Закону про ЗЕД, Наказ Президента України від 17.11.1995 року № 1062/95 «Про заходи по проведенню експерименту у Північнокримській економічній зоні «Сиваш» тощо);

• застосування спеціальних санкцій за порушення у сфері ЗЕД (ст. 32-37 Закону про ЗЕД, ст. 119-120 Митного кодексу, ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» тощо).

Державне регулювання ЗЕД здійснюється за допомогою численних заходів, кількість яких постійно збільшується. Для їх систематизації часто використовують класифікацію, що базується на положеннях Генеральної угоди щодо тарифів і торгівлі (ГАТТ) та її правонаступниці — Світової організації торгівлі (СОТ). Відповідно, методи регулювання ЗЕД можна класифікувати за такими напрямками:

• за спрямованістю дій на економічні процеси — на протекціоністські та лібералізаційні заходи;

• за характером впливу на економічні процеси — на організаційно-правові, адміністративні та економічні заходи [6, c. 29-30].

Протекціоністські заходи мають на меті захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, тоді як заходи лібералізації, навпаки, спрямовані на зменшення обмежень у зовнішній торгівлі, що посилює конкуренцію з боку зарубіжних компаній. Адміністративні заходи включають інструменти прямого обмеження експорту чи імпорту (квоти, ліцензії, ембарго). Економічні заходи впливають на зовнішньоекономічні процеси через економічні інтереси учасників (митна, акцизна, податкова політика, регулювання банківської облікової ставки та валютного курсу).

Більш детальна класифікація заходів державного регулювання ЗЕД поділяє їх на митно-тарифні та нетарифні.

Нетарифні заходи, у свою чергу, поділяються на три категорії:

1) заходи прямого обмеження, що захищають національні економічні інтереси (ліцензування та квотування);

2) заходи, пов'язані з виконанням митних чи адміністративних формальностей (імпортні податки, депозити, сертифікація);

3) валютні обмеження та валютний контроль.

Митне регулювання передбачає детальну регламентацію таких митних режимів, як: випуск для вільного обігу; реімпорт; транзит; митний склад; вільний склад, магазин безмитної торгівлі; переробка на митній території; переробка під митним наглядом; тимчасове ввезення (вивезення); вільна митна зона; переробка поза митною територією; експорт; реекспорт; знищення; відмова на користь держави [1, c. 35-37].

2. Форми митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Митне регулювання ЗЕД в Україні здійснюється відповідно до законів України та Єдиного митного тарифу. Товари та інші предмети, що перетинають митний кордон України, підлягають обкладенню митом. Ставки експортного мита та перелік товарів, що підлягають оподаткуванню при вивезенні за межі України суб'єктами підприємницької діяльності, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Єдиний митний тариф є систематизованим зведенням ставок мита, що застосовуються до товарів, які ввозяться на митну територію України. Ставки мита у тарифі, як правило, встановлюються у відсотках до митної вартості товарів (адвалерне мито). В окремих випадках застосовуються специфічні ставки (у грошовому розмірі за фізичну одиницю товару: штуку, одиницю ваги чи місткості) або комбіновані ставки, що поєднують обидва попередні види.

Ввізне та вивізне мито нараховується у національній валюті України. Для підвищення ціни імпортних товарів широко використовуються такі заходи, як імпортні податки (окрім мита), імпортні депозити (попередня застава імпортера перед придбанням іноземного товару), а також численні адміністративні, прикордонні та інші збори з імпорту.

Безпосереднє регулювання ЗЕД підприємств здійснюється державою через її органи, недержавні органи управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки та інші координаційні організації), а також самими суб'єктами ЗЕД на основі відповідних координаційних угод. Метою такого регулювання є забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку, стимулювання прогресивних структурних змін та створення сприятливих умов для інтеграції економіки України у світовий поділ праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн [2, c. 82-83].

Однією з форм державного регулювання ЗЕД є встановлення режиму валютних операцій на території України. Цей режим визначений Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93, який також встановлює загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, функції банків та інших кредитно-фінансових установ, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок валютного контролю та відповідальність за порушення валютного законодавства.

Наступною формою є митне регулювання ЗЕД, що здійснюється згідно із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Митним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 12 грудня 1991 р., та Декретом Кабінету Міністрів України "Про єдиний митний тариф України" від 11 січня 1993 p. № 4-93.

Ліцензування та квотування експорту та імпорту як форми державного регулювання ЗЕД запроваджуються Україною самостійно у випадках, передбачених ст. 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Ця стаття передбачає такі види експортних (імпортних) ліцензій:

- генеральна ліцензія — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції з певним товаром (товарами) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування;

- разова (індивідуальна) ліцензія — разовий іменний дозвіл, що видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період, не менший за необхідний для її виконання;

- відкрита (індивідуальна) ліцензія — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду (не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

Крім того, можуть встановлюватися такі види ліцензій, як:

антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна (індивідуальна).

Для кожного виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

Ліцензії на експорт (імпорт) товарів видаються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі на підставі заяв суб'єктів ЗЕД. Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг експорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти.

Ввізне (імпортне) мито сплачується у національній валюті України. Нарахування мита здійснюється митними органами за ставками, що діють на день подання вантажної митної декларації, і сплачується до або на момент її прийняття до митного оформлення. Базою для нарахування мита є митна вартість товарів, тобто ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України. До митної вартості включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, та фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури [7, c. 73-75].

Висновки

Митне регулювання є комплексним механізмом, що охоплює встановлення мита та митних зборів, процедури митного контролю ЗЕД та організацію діяльності митних органів України. Митні правила, що включають порядок декларування товарів, сплати мит і зборів, надання митних пільг та інші умови проходження митного контролю, визначаються законами України про митне регулювання, Єдиним митним тарифом України та міжнародними договорами.

Національна митна політика закріплюється в митному законодавстві держав, де ключова роль відводиться митному кодексу та митному тарифу. Сучасні тенденції у здійсненні зовнішньої митної політики характеризуються тим, що більшість країн світу (понад 160) використовують єдину міжнародну товарну класифікацію, відому як Брюссельська митна номенклатура, як основу для побудови національних митних тарифів.

Мета тарифного регулювання полягає у:

1. Покращенні конкурентних умов для вітчизняних виробників в імпортуючій країні;

2. Захисті національної промисловості, здоров'я населення, охороні навколишнього середовища, моралі, релігії та національній безпеці.

Нетарифні обмеження є інструментами прихованого протекціонізму. За оцінками фахівців, у зовнішній торгівлі використовується понад 50 таких заходів, які можуть реалізовуватися як через адміністративні, так і через фінансові інструменти регулювання.

Список використаної літератури

1. Дідківський М. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник/ Микола Дідківський,. - К.: Знання , 2006. - 462 с.

2. Загородній А. Зовнішньоекономічна діяльність: Термінологічний словник/ Анатолій Загородній, Геннадій Вознюк,. - К.: Кондор, 2007. - 166 с.

3. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів/ Інна Багрова, Наталя Редіна, Валерій Власюк, Оксана Гетьман,; За ред. Інни Багрової; М-во освіти і науки України, М-во фінансів України, Дніпропетровський держ. фінансово-економічний ін-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 579 с.

4. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник/ Ю. Г. Козак, Н. С. Логвінова, І. Ю. Сіваченко та ін.; Мін-во освіти і науки України, Одеський державний економічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 791 с.

5. Кириченко О. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посібник/ Олександр Кириченко,. - 3-тє вид. перероб. і доп.. - К.: Знання-Прес, 2002. - 382 с.

6. Макогон Ю. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навчальний посібник/ Юрій Макогон, В’ячеслав Рижиков, Сергій Касьянюк; Ред. Ю. В. Макогон; М-о освіти і науки України, Донбаська державна машинобудівна академія. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 423 с.