Вступ

Термін «мультиплікатор» походить від латинського слова, що означає «множник». Уперше це поняття та його механізм були описані в економічній науці британським дослідником Р. Каном у 1931 році, ще до публікації відомої праці Дж. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936 р.). Згідно з кейнсіанською теорією, мультиплікатор — це числовий показник, що відображає взаємозв'язок між змінами доходу та змінами інвестицій. Цей коефіцієнт застосовують для розрахунку того, у скільки разів зміниться національний дохід (зросте або скоротиться) під впливом конкретної зміни (збільшення чи зменшення) обсягу інвестицій. Дж. Кейнс із цього приводу зауважував: коли здійснюються додаткові капіталовкладення, дохід зростає на суму, яка в к разів перевищує величину цих додаткових інвестицій.

1. Поняття мультиплікатора

Мультиплікатор виступає тим числом або коефіцієнтом, на яке необхідно помножити приріст інвестицій, щоб отримати прогнозні оцінки щодо майбутнього збільшення національного доходу. Цю залежність можна представити у вигляді нормативної моделі:

АД = МП * А.

Для аналізу стану рівноваги в економіці більш доцільно застосовувати іншу модель мультиплікатора, яка базується на повторюваності ефекту від первинних інвестицій:

MnQ = 1 / 1 - ГССп.

Інтенсивність мультиплікаційного процесу МПС перебуває у прямій залежності від значення граничної схильності до споживання ГССП: якщо ГССП зменшується, то зменшується і МПС, а якщо ГССП зростає — зростає і МПе.

Оскільки 1 - ГССП = ГСЗ, то дію мультиплікатора можна виразити через граничну схильність до заощадження.

МПС = 1 / ГСЗ.

Розглянемо, як працює цей механізм. Припустимо, що макроекономічна рівновага досягається за рівня національного доходу Д 9 млн грн. За такого рівня доходу Л споживання Сп становить 6 млн грн, а заощадження 3 — З млн. грн., обсяг інвестицій / — 3 млн. грн. Отже,

ГСЗ = 3 млн. грн. / 9 млн. грн. =1/3; ГСЗ =1/3.

На одному з ринкових сегментів виникають можливості для додаткових інвестицій у розмірі 1 млн. грн. понад уже наявні 3 млн. грн. Спираючись на теорію мультиплікатора, визначимо рівень доходу Д, за якого економіка перебуватиме у рівновазі. Спочатку обчислюємо мультиплікаційний ефект:

Д/Яе = 1 / ГСЗ;

ГСЗ =1/3;

МПе = 3.

Цей ефект означає, що зростання інвестицій / на 1 млн. грн. спричиняє збільшення доходу Д на 3 млн. грн. (1 млн. грн. • 3), а отже, економіка досягає рівноваги за доходу Д 12 млн. грн. (9 млн. грн. + 3 млн. грн.). У наведеному прикладі кожна гривня, вкладена в інвестиції, принесла 3 грн доходу Д. Різниця між приростом доходу АД та приростом інвестицій Д/ становить вторинні споживчі витрати (3 млн. грн - 1 млн грн = 2 млн грн), що виникли завдяки мультиплікаційному ефекту.

Межі розгортання мультиплікатора визначаються граничною схильністю до заощадження ГСЗ: чим менша ГСЗ, тим більший мультиплікатор, і навпаки — чим більша ГСЗ, тим менший мультиплікатор. Коли гранична схильність наближається до 1, мультиплікаційний процес починає затухати. Він повністю припиняється, коли ГСЗ дорівнює 1, тобто коли приріст заощадження A3 дорівнює приросту доходу АД: A3 = АД.

Таким чином, дохід зростатиме доти, доки обсяг інвестицій не зрівняється з обсягом запланованих заощаджень. Рівновага між заощадженнями 3 та інвестиціями (3-І) досягається через рухливість попиту та пропозиції. Однак така рівновага можлива не завжди і не в кожній ситуації, оскільки існує багато чинників, які їй перешкоджають. Це ще раз підтверджує, що розглянутий ефект мультиплікатора є ефектом короткотермінової економічної рівноваги.

Відповідно до моделі кейнсіанського мультиплікатора, збільшення інвестицій веде до розширення виробництва та зростання зайнятості, тоді як зменшення інвестицій — до скорочення виробництва та зниження зайнятості. Тобто мультиплікатор діє в обох напрямках: він може як розширювати національний дохід, так і звужувати його. Це залежить від того, чи розширюється, чи звужується будь-який компонент сукупного попиту. Якщо рівновага між запланованими інвестиціями та заощадженнями відсутня, можуть виникнути два негативні для національної економіки явища: інфляційний та дефляційний розриви.

Інфляційний розрив спостерігається, коли заплановані інвестиції перевищують заощадження, що відповідають рівню повної зайнятості, тобто І > 3. Дефляційний розрив виникає у випадку, коли заощадження, що відповідають рівню повної зайнятості, перевищують інвестиційні потреби, тобто 3 > І.

Ефект мультиплікатора може проявлятися лише в умовах неповної зайнятості. Якщо всі ресурси суспільства вже задіяні повністю, то звідки візьмуться додаткова робоча сила та виробничі потужності? В економіці, яка досягла рівня природного випуску, мультиплікатор не зможе сприяти розширенню доходу, а лише призведе до зростання загального рівня цін, тобто інфляції. Отже, під час аналізу мультиплікаційних ефектів важливо враховувати, у якій фазі економічного циклу перебуває країна.

Сучасна економічна думка розглядає мультиплікаційний процес у динаміці, тобто застосовує динамічну теорію мультиплікатора. Згідно з цією теорією, мультиплікація вже не вважається короткотерміновим явищем, а мультиплікаційний ефект розглядається як ефект довготермінової загальної економічної рівноваги.

Динамічна модель мультиплікатора демонструє вплив державних асигнувань на процес відтворення не лише в момент їхнього використання, а й у наступні періоди, коли власне й проявляється ефект від здійснених державних витрат.

Сучасні дослідники стверджують, що мультиплікацію можуть викликати не тільки екзогенні чинники (наприклад, державні асигнування), а й ендогенні (внутрішні) чинники. Це підтверджується появою таких нових видів мультиплікатора, як мультиплікатор споживання, кредитний, податковий, банківський тощо.

Акселератор. У мультиплікаційному процесі важливу роль відіграє принцип акселератора. Його суть полягає в тому, що збільшений дохід, отриманий завдяки мультиплікуючому впливу початкових інвестицій, призводить до зростання попиту на споживчі товари. Галузі, які виробляють споживчі товари, розширюються, що, своєю чергою, зумовлює зростання попиту на товари виробничого призначення (засоби та предмети праці). Зміни в попиті на споживчі товари викликають значно суттєвіші зміни в попиті на товари виробничого призначення. Принцип акселератора стосується зміни попиту на готовий продукт. Він показує, що попит на інвестиції може бути спричинений зростанням продажів і доходу.

Акселератор — це коефіцієнт, який відображає залежність між інвестиційним та споживчим попитом. Він допомагає подолати або пригальмувати затухання мультиплікаційного процесу. Поєднання мультиплікатора та акселератора може забезпечити постійне економічне зростання.

2. Мультиплікатори фіскальної політики

Мультиплікатор видатків — це коефіцієнт, що показує співвідношення між зміною реального ВВП та початковою зміною сукупних видатків.

3. Мультиплікатор інвестицій

Попередній аналіз показує, що рівноважним може бути лише той рівень ВВП, який дорівнює СуВ. Однак на практиці фактичний ВВП рідко залишається стабільним і піддається циклічним коливанням. Одним із найбільш мінливих елементів СуВ є інвестиції. Вплив змін в інвестиціях на рівноважний ВВП можна проілюструвати за допомогою графіків (рис. 1 і 2).

З наведених графіків видно, що рівноважний ВВП досягається тоді, коли лінія СуВ перетинається з бісектрисою (рис. 1), або коли лінія інвестицій перетинає лінію заощаджень (рис. 2). Перетин цих ліній у точці Т1 відображає початковий рівень рівноважного ВВП. Припустимо, що в кон'юнктурі інвестиційного ринку відбулися сприятливі зміни, і очікувана відсоткова ставка зросла. Це призведе до розширення попиту на інвестиції, що зумовить збільшення інвестиційних витрат і сукупних витрат загалом.

На рис. 1 такі зміни в інвестиціях спричиняють зміщення лінії сукупних витрат угору від початкового рівня до СуВ3, а на рис. 2 — зміщення лінії ВІ1 до положення ВІ3. Кінцевим результатом цих змін є зростання рівноважного ВВП від О1 до О3.

Можлива й протилежна ситуація, коли очікувана норма чистого прибутку зменшується або підвищується ставка відсотка. Підприємці відреагують на несприятливі зміни в кон'юнктурі інвестиційного ринку скороченням запланованих інвестиційних витрат. У цьому випадку лінії сукупних витрат та запланованих інвестицій змістяться вниз (СуВ1 до СуВ2 і ВІ1 до ВІ2), а рівноважний ВВП зменшиться від О1 до О2.

Емпіричні дані свідчать, що зростанню запланованих інвестиційних витрат на певну величину відповідає значно більше зростання рівноважного ВВП. Аналогічна залежність, але в протилежному напрямку, спостерігається і при зменшенні запланованих інвестицій.

Такий характер залежності між запланованими інвестиціями та ВВП називається ефектом мультиплікатора, або просто мультиплікатором.

Мультиплікатор — це число, на яке потрібно помножити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити зміни в сукупному обсязі виробництва.

Уперше це поняття було введено в економічну теорію англійським економістом Каном у 1931 році. Кан зазначав, що збільшення державних витрат на громадські роботи призводить до мультиплікативного (у багато разів більшого) ефекту зайнятості. Пізніше цю теорію розвинув Кейнс.

Економічна сутність мультиплікатора в теорії Кейнса полягає в тому, що він показує залежність змін доходу від початкової зміни запланованих інвестицій:

МІ = DВВП / DВІп, де МІ - мультиплікатор інвестицій, DВВП - зміна ВВП, DВІп – початкова зміна запланованих інвестицій, яка викликає приріст ВВП.

Ефект мультиплікатора ґрунтується на трьох ключових положеннях:

По-перше, витрати та отримання доходів — це дві сторони кожної ділової угоди. Тому будь-які витрати створюють доходи відповідної величини, які розподіляються на споживання та заощадження;

По-друге, будь-яка зміна доходу викликає відповідні зміни в споживанні та заощадженні, але співвідношення між ними залишається незмінним;

По-третє, споживання, яке випливає з доходів, отриманих на кожному попередньому етапі ділових угод, перетворюється у витрати для наступного етапу. Причому величина цих витрат постійно зменшується в міру віддалення кожного нового етапу від початкового.

Таким чином, початкові зміни інвестиційних витрат породжують нескінченний ланцюг вторинних споживчих витрат, які зменшуються з кожним наступним циклом, але в підсумку багаторазово змінюють ВВП.

Логічне обґрунтування ефекту мультиплікатора найкраще продемонструвати на числовому прикладі за умов, коли вилучення відбуваються лише у формі заощаджень.

Припустимо, що інвестиційний клімат у країні сприяє зростанню сукупних витрат (завдяки зростанню запланованих інвестицій) на 10 млрд. грн. Тоді, згідно з першим положенням, дохід інших суб'єктів ринку також зросте на 10 млрд. грн. Тобто на початковому етапі певні витрати одних перетворились в адекватні доходи інших: DВІ1 = DВВП = 10 млрд. грн. Припустимо, що гранична схильність до споживання (ГСС) дорівнює ¾, а гранична схильність до заощаджень (ГСЗ) дорівнює ¼. Тоді, згідно з другим положенням, за умов будь-яких змін доходу співвідношення між споживанням і заощадженням збережеться на рівні ¾:¼. З урахуванням цих умов і третього положення складемо таблицю 1.

З таблиці видно, що зростання доходу на першому, початковому, етапі на 10 млрд. грн. викликає зростання споживання на 7,50 млрд. грн. (10*¾) і заощаджень на 2,50 млрд. грн. (10*¼). Заощадження є вилученнями з потоку доходи-витрати, а споживчі витрати обсягом 7,50 млрд. грн. у вигляді доходу на другому етапі ділових угод отримають інші суб'єкти ринку, які, своєю чергою, будуть споживати 5,62 млрд. грн. (7,50* ¾) і заощаджувати 1,88 млрд. грн. (7,50* ¼). І так далі.

Хоча ефект перших і наступних витрат початкового приросту запланованих інвестицій з кожним черговим циклом зменшується, підсумковий приріст доходу становить 40 млрд. грн., за умови, що процес триває до останньої копійки. Тобто, в кінцевому підсумку початковий приріст запланованих інвестицій на 10 млрд. грн. призводить до зростання рівноважного ВВП на 40 млрд. грн.

Отже, мультиплікатор інвестицій у цьому прикладі дорівнює:

МІ = DВВП / DВІп = 40/10 = 4.

Аналіз даних таблиці дає змогу зробити два висновки.

Перший висновок: дія ефекту мультиплікатора завершується тоді, коли сума всіх заощаджень (10 млрд. грн.), спричинених початковим збільшенням інвестицій (на 10 млрд. грн.), компенсує цей початковий приріст запланованих інвестицій. Це не випадково, адже саме так компенсується нерівновага в економіці, спричинена зростанням інвестиційних витрат. У такому випадку доходи (DВВП) мають зрости на 40 млрд. грн., щоб стимулювати додаткові заощадження на 10 млрд. грн. Тобто дохід має збільшитись у чотири рази порівняно з початковим перевищенням інвестицій над заощадженнями, оскільки заощадження становлять ¼ частку доходу.

Таким чином, початкові інвестиції у 10 млрд. грн. спричинили ланцюгову реакцію вторинних споживчих витрат і призвели до зростання ВВП на 40 млрд. грн.

Другий висновок: існує зв'язок між мультиплікатором і граничними схильностями до споживання та заощадження. Частка приросту доходу, що спрямовується на заощадження (ГСЗ), визначає сумарний ефект від послідовних циклів витрат, викликаних початковою зміною доходів. Мультиплікатор і гранична схильність до заощаджень перебувають в оберненій залежності:

МІ=1/ГСЗ.

Згадаємо також, що ГСС+ГСЗ=1. Звідси: ГСЗ = 1-ГСС, тоді

МІ=1/ (1-ГСС).

З таблиці 1 видно, що МІ=1/ГСЗ=4.

Отже, чим менша частка доходу, яка заощаджується, тим більші чергові витрати в кожному діловому циклі і тим більший мультиплікатор.

Початково економіка перебувала в стані рівноваги. Якщо приватний сектор збільшує інвестиційні витрати, то нові збільшені інвестиції перевищують рівноважні заощадження. Це означає, що обсяг ВВП уже не є рівноважним. Виникає питання: наскільки має зрости ВВП, щоб рівновагу було відновлено? Очевидно, настільки, щоб стимулювати додаткові заощадження для компенсації приросту інвестицій. Тобто:

DВВП=МІ*DВІп=(1/ГСЗ)* DВІп.

Для остаточних висновків необхідно схематично показати дію мультиплікатора:

Зі схеми видно, що на кожному етапі угод витрати перетворюються в рівнозначну величину доходів. Але доходи на наступному етапі перетворюються в зменшену величину витрат внаслідок вилучень у формі заощаджень. Останній етап (п-й) настає тоді, коли дуже мала величина доходу не здатна перетворитися у витрати.

Якщо скласти всі доходи, створені початковою зміною інвестиційних витрат, одержимо приріст ВВП (DВВП). В умовах рівноваги приріст доходу дорівнює приросту витрат. Відношення між приростом доходу, як наслідком, і початковим приростом інвестицій, як причиною, і є мультиплікатор інвестицій.

Висновки

мультиплікатор залежить від того, яка частка доходу перетворюється у споживчі витрати, тобто від ГСС. Чим вища ГСС, тим більший мультиплікатор і навпаки;

мультиплікатор перебуває в оберненій залежності від ГСЗ. Чим вища ГСЗ, тим нижчий мультиплікатор.

Список використаної літератури

1. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика: Учебник / Под общ. ред. А. В. Сидоровича. — М.: Дело и сервис, 2000. — Гл. 13, 14, 15, 16.
2. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика. — СПб.: Литераплюс, 1994. — Гл. 16.
3. Дорнбуш Р., Фішер С., Макроекономіка: Перекл. з англ. - К.: Основи, 1997.- С. 153-176.
4. Макроекономіка: Учебник/Под общей ред. Л.С. Тарасевича. – 2-е изд. перераб. и доп. СПб.: Изд-во СПб. ГУЄФ, 2004.– С. 359-404, 408-451.
5. Манків Н. Грегорі. Макроекономіка: Підруч. для України. — К.: Основи, 2000. — Розд. 8.
6. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. / За ред. С. Будаговської. — К.: Основи, 1998. — Ч. 2. — Т. 13.
7. Панчишин С. Макроэкономика. — К.: Либідь, 2001. — Т. 13, 14.
8. Семюельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи, 1997. — Розд. 17, 18, 19.