Моделі казначейської системи; загальна характеристика, принципи вибору, недоліки та переваги

Вступ

Поняття «казначейство» бере свій початок від слова «казна», яке в перекладі з англійської означає скарб або цінність. У різних державах терміни «казна» та «казначейство» трактуються неоднаково, що зумовлено історичним розвитком і трансформацією цього інституту як складової суспільних фінансів, а також національних традицій і культури.

Спочатку казначейство виконувало кілька ключових завдань: зберігало державні багатства, слугувало центром акумуляції платежів і здійснення державних виплат, під контролем монарха займалося карбуванням монет, а також вело облік усіх фінансових операцій із зазначенням дати, характеру та цільового призначення платежів.

З плином часу функції казначейств зазнали суттєвих змін:

• через тривалі війни, що виснажували державну скарбницю, казначейства почали емітувати внутрішні та зовнішні боргові зобов'язання;
• із зростанням кількості фінансових монополій казначейства стали зберігати їхні акції;
• після появи центральних банків і розвитку комерційних банківських структур такі функції, як емісія грошей, карбування монет, випуск боргових паперів і проведення державних платежів, перейшли до банків;
• у деяких випадках казначейство діяло як банківська установа, приймаючи вклади від населення.

Витоки створення казначейства сягають часів, коли не існувало чіткої межі між особистою власністю правителя та майном держави.

1. Казначейство Франції

У Франції Державне казначейство функціонує як система органів влади при Міністерстві фінансів, промисловості та економіки. Воно включає численні відділення, які виконують різноманітні фінансові операції за дорученням держави та місцевих органів влади.

Організаційна структура казначейства Франції визначається бюджетним законодавством та адміністративно-територіальним устроєм країни. Характер взаємодії між елементами казначейської системи залежить від рівня розвитку демократичних інститутів.

Система складається з Головного управління та територіальних підрозділів. На рівні департаменту керівництво операціями здійснює Генеральне казначейське управління. У деяких департаментах існує додаткова ланка — Управління грошових надходжень.

Базовою одиницею на місцях є казначейство, яке в сільській місцевості охоплює кантон. Ця установа виконує широкий спектр завдань: збір податків, фінансове обслуговування громадських організацій, управління боргом та залучення заощаджень. Бухгалтер також виступає агентом депозитно-ощадної каси та національної каси.

У містах відділення казначейства зосереджені на зборі податків і штрафів або на управлінні доходами та видатками місцевих органів влади. Окремі відділення працюють за кордоном, виконуючи фінансові операції в інтересах французького казначейства.

Співробітники казначейства несуть матеріальну відповідальність за збереження коштів і цінностей, збір платежів та оплату рахунків. Щодня система управляє фінансовими потоками через збір податків для держави та місцевої влади, управління державними доходами, регулювання грошових потоків до місцевих бюджетів і установ публічно-правового сектора, а також через збір штрафів.

Загалом у Франції налічується 4100 відділень казначейства, де працює понад 57 000 осіб, які підпорядковуються керівнику Управління обліку державних фінансових операцій.

На рівні департаменту старший казначей має повноту фінансових повноважень, відповідає за операції податкового та митного управлінь, а також контролює організації, що фінансуються з державних фондів.

На місцевому рівні працівники казначейства управляють фінансами місцевих органів влади: збирають кошти, контролюють і оплачують видатки, ведуть бухгалтерський облік. Багато хто з них виконує обов'язки бухгалтерів в установах публічно-правового сектора, іноді за кордоном.

Працівники казначейства також виступають радниками для мерів і голів рад, складають фінансові звіти та аналізують фінансовий стан за запитами депутатів.

Казначейськими операціями вважаються всі переміщення коштів, цінних паперів, депозитних і поточних рахунків, а також операції з дебіторською заборгованістю та боргами. До них належать:

• забезпечення державних кас грошовими коштами;
• облік та отримання векселів і облігацій, випущених на користь держави;
• управління коштами кореспондентів і проведення операцій з ними;
• випуск, конверсія, управління та погашення позик і державних зобов'язань.

Доходи та видатки за цими операціями зараховуються на бюджетні рахунки. Доходи державних установ формуються з податків, мита, митних зборів та інших надходжень. Розрахунки здійснюються готівкою, чеками, банківськими векселями або переказами на рахунки державного казначея. Боржники можуть розраховуватися комерційними векселями чи облігаціями.

Видатки мають бути заздалегідь передбачені в бюджеті. Оплата проводиться готівкою, чеками або переказами. Деякі видатки можна сплатити державними цінними паперами чи комерційними векселями. Документи, що забороняють оплату, передаються державному казначею, який може призупинити платіж у разі порушень, повідомивши розпорядника.

Кореспондентами казначейства є установи та приватні особи, які зберігають кошти в казначействі та дозволяють проводити операції через його бухгалтерів. Кожен кореспондент має лише один рахунок. Територіальні органи влади та державні установи зобов'язані здавати всю готівку до казни.

Роль державних бухгалтерів не обмежується отриманням доходів, виконанням видатків та їх обліком. Вони є єдиними виконавцями бухгалтерських функцій і несуть відповідальність за контроль як доходів, так і видатків. Перевірки проводяться регулярно протягом року паралельно з веденням операцій.

2. Державне казначейство США (Міністерство фінансів)

Державне казначейство США, відоме як Міністерство фінансів, є системою органів влади, підпорядкованою президенту, і виконує широкий спектр економічних і фінансових функцій. До його складу входять Податкове та Митне управління. Структура казначейства регулюється бюджетним законодавством і залежить від адміністративно-територіального поділу. Основні функції:

• розробка фінансової та податкової політики;
• управління фінансовою та податковою системами;
• розробка валютно-фінансової політики;
• контроль за виконанням фінансових законів;
• діяльність як агента уряду у сфері міжнародних фінансових відносин та внутрішньої фінансової політики.

Відповідно до цих функцій, казначейство США виконує такі завдання:

• формування дохідної частини бюджету з внутрішніх доходів;
• збір податків та обслуговування платників;
• розробка інструкцій і нормативних актів з оподаткування;
• організація та забезпечення діяльності митних органів;
• збір митних доходів;
• контроль за виконанням митного законодавства;
• контроль за законодавством щодо алкоголю, тютюну та вогнепальної зброї, а також за надходженнями від їх продажу;
• випуск внутрішніх державних позик;
• виготовлення монет, медалей, орденів, грошових знаків та їх емісія;
• управління внутрішнім і зовнішнім державним боргом;
• контроль за організацією грошового обігу;
• нагляд за утворенням національних банків;
• переведення банків штатів до категорії національних, об'єднання національних банків, відкриття їх філіалів;
• розробка зовнішньої фінансової політики та стратегії зовнішньої торгівлі;
• складання платіжного балансу;
• розробка та здійснення політики управління грошовими ресурсами США за кордоном;
• координація іноземних інвестицій в економіку США та американських інвестицій за кордоном.

3. Державне казначейство Великобританії

Історично головною функцією казначейства Великобританії був контроль за видатками громадських фондів. Сьогодні одним із найважливіших завдань є управління економікою для досягнення цілей, поставлених Парламентом.

Діяльність казначейства поділяється на чотири сектори: громадські видатки, фінанси, економіка (народне господарство) та державна громадська служба.

Громадські видатки. Традиційно казначейство контролює громадські грошові фонди, тобто видатки урядових відомств. Жоден департамент не може звертатися за фондами до парламенту без попереднього узгодження з казначейством. Воно відповідає не лише за урядові видатки, а й за весь суспільний сектор, включаючи громадські корпорації та місцеву владу.

Фінанси. Фінансовий аспект діяльності охоплює фіскальну політику (спільно з Департаментом доходів і надходжень) та фінансові угоди, ринки й установи, що стосуються урядової політики. Казначейство управляє грошовою пропозицією, процентними ставками, обмінними курсами та урядовим боргом, тісно співпрацюючи з Банком Англії. Також воно займається допомогою, експортом, комерційною політикою та угодами із зарубіжними країнами, взаємодіючи зі Службою закордонних справ і Банком Англії.

Економіка. Сектор економіки займається коротко- та середньостроковим прогнозуванням і аналізом, що тісно пов'язано з іншими аспектами діяльності. Багато економістів працюють у відділеннях економічної політики та стратегії.

Державна громадська служба. З листопада 1981 року, після розпуску Департаменту з громадських справ, казначейство відповідає за трудові ресурси, заробітну плату та пенсійні виплати.

Три функції — установи, організації, інформації — не входять до жодного з секторів, але належать до компетенції постійного секретаріату. Казначейство також вирішує тимчасові питання, наприклад, випуск приватизаційних паперів, політику ціноутворення на нафту в Північному морі чи економічну кризу.

Центральним обов'язком, що покладається на казначейство щороку, є бюджет. До моменту його складання вирішуються головні питання соціальних видатків, які публікуються. Між осіннім звітом і прийняттям бюджету публікуються статистичні дані щодо позичок суспільного сектора. Таким чином, до проголошення бюджету фіскальна політика вже відома. Відомий і ймовірний результат поточного фінансового року, і урядова позиція на наступний рік, джерелом чого є середньострокова фінансова стратегія. Поєднуючи ці аспекти, можна зробити припущення щодо напряму та обсягу податкових змін.

Казначейство складає економічні прогнози протягом року: навесні, влітку та восени завершуються три повних прогнозних звіти. За рік публікуються два прогнози: один разом із бюджетом, інший — як основа осіннього звіту.

Державне казначейство Великобританії має надзвичайно широкі функції, серед яких:

• розробка, складання та виконання державного бюджету;
• розробка та здійснення фіскальної політики;
• керівництво Департаментом внутрішніх податків та Департаментом мита і акцизів;
• фінансово-економічне прогнозування;
• планування та контроль громадських витрат, підтримка балансу бюджету, координація бюджету, складання фінансового та бюджетного звіту, осіннього звіту та декларації про громадські витрати;
• розробка монетарної політики, яку реалізує Банк Англії;
• моніторинг та аналіз тенденцій валютно-кредитної системи;
• продаж державних зобов'язань громадянам, компаніям та фінансовим закладам усередині країни та за кордоном;
• міжнародна фінансова політика, питання позик, боргів, резервів, закордонної валюти;
• експортна політика, фінансування експорту, гарантії на випадок політичних ризиків;
• реалізація політики з Європейським співтовариством;
• політика субсидій сільському господарству, торгівлі, інфраструктурі промисловості, допомоги регіонам, що входять до ЄЕС, та регулювання конкуренції;
• визначення політики зв'язків із МВФ, Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Організацією з питань економічного співробітництва, яку реалізує Банк Англії;
• забезпечення економічного прогнозування та макроекономічного аналізу (коротко- та середньотермінового).

Казначейство Великобританії тричі на рік проводить огляди провідних напрямів економіки (попит, виробництво, прибуток, витрати, споживання, інвестиції, імпорт, експорт, інфляція, заробітна плата, зайнятість, безробіття, процентні ставки, торговий баланс тощо), прогнозуючи ці показники на 18 місяців. На основі цих прогнозів розробляється політика в галузі валютних операцій, обмінних курсів, процентних ставок, державних позик, яка переглядається протягом перших трьох місяців кожного року й узгоджується з річним бюджетом навесні. У рамках середньотермінового прогнозування розробляються прогнози на 3-4 роки.

4. Державне казначейство Латвійської Республіки

Державне казначейство Латвійської Республіки підпорядковане Міністру фінансів, є юридичною особою та має печатку із зображенням державного герба. У своїй діяльності воно керується Конституцією, законами, міжнародними договорами, нормативними актами Кабінету міністрів, розпорядженнями міністра фінансів та заступника державного секретаря з питань бюджету.

Казначейство виконує свої завдання у співпраці з іншими органами державного управління та самоврядування, а також з банками та фінансовими інституціями. Воно складається з центрального апарату та регіональних розрахункових центрів у містах і районах.

Центральний апарат включає департаменти: Внутрішніх фінансових ресурсів; Зовнішніх фінансових ресурсів; Управління ризиком; Прогнозування і фінансового планування; Нагляду за виконанням бюджету; Звітів; Ревізії; Інформатики; Розрахунків. Структуру та штатний розпис затверджує заступник державного секретаря з питань бюджету Міністерства фінансів.

Роботою казначейства керує управляючий, який призначається міністром фінансів за поданням заступника державного секретаря. Його функції:

• представляє казначейство в інших інституціях;
• видає накази та постанови з питань компетенції казначейства;
• планує та організовує роботу;
• координує взаємодію з іншими державними інституціями та самоврядуванням;
• затверджує положення про структурні підрозділи;
• призначає та звільняє державних службовців.

Директори департаментів і керівники регіональних центрів керують роботою структурних підрозділів і несуть відповідальність перед управляючим.

Державне казначейство Латвії фінансується з різних джерел:

• кошти державного бюджету;
• доходи від наданих послуг і виконаних робіт;
• резервний фонд позик, гарантованих урядом, і наданих урядових гарантій відповідно до розпорядження міністра фінансів;
• економія фонду ризику позик, гарантованих урядом, і наданих урядових гарантій;
• кошти економії від коливань процентних ставок і курсів валют залишків валютних коштів уряду.

5. Казначейство Австрії

Казначейство Австрії відіграє провідну роль у плануванні, розподілі, складанні та виконанні бюджету, а також у контролі за використанням грошових ресурсів. Воно консультує керівників міністерств щодо загального обсягу ресурсів, його відповідності урядовим планам та економічним і фінансовим умовам. Казначейство також пропонує розподіл ресурсів між програмами різних міністерств, враховуючи політику та фінансові зобов'язання уряду.

Усі видатки міністерств мають бути затверджені казначейством. Воно визначає категорії видатків, для яких передає міністерствам відповідні повноваження. До обов'язків казначейства також належать:

• надання консультацій міністерствам з економічних і фінансових питань;
• визначення та забезпечення взаємодії з міністерствами, застосування методів управління державними коштами;
• координація підходів до загальних питань, наприклад, закупівель та оплати праці в державному секторі.

Основною функцією є управління державними ресурсами через планування, нагляд і контроль у державному секторі. Бюджетні міністерства щорічно складають кошториси, які є інструментом реалізації повноважень парламенту на асигнування коштів. Казначейство затверджує кожен кошторис до подання парламенту; видатки, не затверджені таким чином, не можуть бути віднесені на рахунок асигнувань. Після затвердження кошторису відповідальність за використання коштів несе головний бухгалтер. Якщо він планує операцію поза своїми повноваженнями, він зобов'язаний отримати консультацію в казначействі.

6. Федеральне казначейство Російської федерації

У грудні 1992 року Президент Російської Федерації підписав указ «Про федеральне казначейство», що започаткувало створення системи Федерального казначейства Росії. Воно було створене для підвищення дієвості бюджетної політики, ефективного управління доходами та видатками під час виконання бюджету, підвищення оперативності фінансування державних програм і посилення контролю за цільовим та економним використанням державних фінансових ресурсів.

Єдина централізована система органів казначейства є трирівневою:

• Головне управління Федерального казначейства Міністерства фінансів РФ (ГУФК) та підпорядковані йому територіальні органи. Воно здійснює зведений, систематичний, повний і стандартизований облік операцій, управляє рухом коштів на рахунках казначейства, інформує вищі органи влади про результати виконання федерального бюджету та керує роботою нижчестоящих органів;
• Управління федерального казначейства (УФК) по республіках, краях, областях, автономних утвореннях, містах Москві та Санкт-Петербурзі. Вони забезпечують виконання рішень щодо формування дохідної частини та використання коштів федерального бюджету;
• Відділення федерального казначейства (ВФК) по містах, районах і районах у містах. Вони забезпечують формування дохідної частини бюджету на території, цільове фінансування витрат, ведуть облік операцій за рухом коштів на рахунках казначейства в банках та особових рахунках бюджетоотримувачів.

Органи казначейства є юридичними особами, мають самостійні кошториси видатків, поточні рахунки в банках і печатку.

Федеральне казначейство виконує такі основні функції:

• організовує бюджетне та фінансове виконання республіканського бюджету та фінансове виконання державних позабюджетних фондів;
• здійснює управління доходами та видатками республіканського бюджету в національній та іноземній валютах;
• організовує та здійснює облік операцій з руху коштів республіканського бюджету та позабюджетних фондів на рахунках казначейства;
• організовує взаєморозрахунки між республіканським бюджетом і бюджетами суб'єктів федерації;
• запроваджує та забезпечує ефективне використання єдиної телекомунікаційної інформаційної системи казначейства;
• взаємодіє з Центральним банком РФ, Державною податковою службою та іншими органами влади для вдосконалення організації роботи та контролю за виконанням бюджету;
• спільно з Центральним банком РФ бере участь у розробці та реалізації погодженої кредитно-грошової політики;
• спільно з Центральним банком РФ забезпечує управління та обслуговування державного внутрішнього і зовнішнього боргу РФ.

Для ефективного управління державними фінансами Федеральне казначейство має єдині рахунки, відкриті в Центральному банку РФ. З цього рахунку проводяться всі операції органів державного управління, і на ньому консолідуються всі державні фінансові ресурси:

• кошти федерального бюджету;
• кошти бюджетів суб'єктів РФ;
• кошти місцевих бюджетів;
• кошти державних позабюджетних фондів;
• позабюджетні кошти бюджетних організацій.

Практика фінансового управління та контролю за бюджетним процесом сформульована як норма бюджетного права «принцип єдності каси», згідно з яким усі державні кошти зосереджені в одній касі та регулюються єдиним бухгалтерським обліком. Основне правило — розподіл розпорядників і бухгалтерів, функції яких несумісні.

Розпорядниками бюджетних коштів у РФ є федеральні міністри або уповноважені особи, які приймають зобов'язання по видатках у межах кредитів, наданих бюджетом, та готують розпорядження про сплату видатків. Ці розпорядження надсилаються державному бухгалтеру, який не залежить від міністерства, що здійснює видатки. Роль державного бухгалтера виконують федеральні казначейства, які мають центральні та місцеві підрозділи, власний бухгалтерський облік і звітність. Державний казначей забезпечує здійснення надходжень, а також платежів і сплату державних видатків.

Висновки

Наявність окремого уповноваженого органу в системі виконавчої влади, відповідального за розробку та здійснення державної фінансової політики, є закономірністю для всіх епох і держав.

Державне казначейство України створене при Міністерстві фінансів України. Його слід розглядати як самостійну організаційну одиницю, яка формує власну кадрову, господарчу та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, декретами, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 31 липня 1995 р. № 590.

Діяльність Державного казначейства фінансується за рахунок державного бюджету України. Державне казначейство України та його територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси та рахунки в установах банків.

Державне казначейство взаємодіє з органами законодавчої та виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Воно виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу.

Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи та надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

Список використаних джерел

1. Батура О. В. Державне казначейство України: місце і роль у виконанні бюджету // Фінанси України. - 2003. - № 11. - С. 3-10
2. Булгакова С. О. Історія казначейської справи: Навчальний посібник. - К., 2002. - 136 с.
3. Губар Н. Досвід функціонування казначейських систем у розвинених країнах // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 2. - С. 463-468
4. Осипчук Л. Л. Основи казначейської справи: Навчальний посібник; МАУП. - Київ, 2003. - 150 с.
5. Стоян В. Організація фінансового контролю у системі казначейства // Фінанси України. - 2004. - № 1. - С.128-137
6. Шуляк П. Казначейство як система виконання бюджету України // Економіка. Фінанси. Право. - 2004. - № 3. - С. 15-20
7. Юрій С. І. Казначейська система: Підручник. - Тернопіль : Карт-бланш, 2006. - 818 с.