Міжнародний менеджмент: заснування, теорії та концепції

Вступ.

1. Становлення міжнародного менеджменту, його основні концепції та функції

2. Методологічні основи міжнародного менеджменту.

3. Сучасні тенденції розвитку міжнародного менеджменту.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Міжнародний менеджмент як наукова дисципліна та практична діяльність виник як закономірний етап еволюції класичного маркетингу. Якщо традиційний маркетинг зосереджений на функціонуванні компанії в межах національних кордонів, то міжнародний маркетинг спрямований на пошук шляхів максимальної реалізації потенціалу підприємства через визначення оптимальних умов його застосування за кордоном.

Об'єктом вивчення міжнародного менеджменту виступає діяльність компанії на зовнішніх ринках із застосуванням маркетингового інструментарію. Очевидно, що ключовим суб'єктом, який реалізує теоретичні та практичні засади міжнародного маркетингу, є підприємство — основна ланка ринкової економіки, що виробляє товари чи послуги та функціонує у визначеній законодавством країни організаційно-правовій формі.

У цьому контексті компанія ставить перед собою завдання визначення цілей, методів і можливостей виходу, а також зміцнення та розширення своєї присутності як на внутрішньому, так і на світовому ринку.

У системі міжнародних економічних відносин підприємство може виступати покупцем товарів і послуг, їх постачальником або посередником, а також комбінувати ці функції. Крім того, воно здатне організовувати виробництво своєї продукції — повністю або частково — за межами країни базування, брати участь у міжнародних об'єднаннях або створювати їх за власною ініціативою.

У сучасній фаховій літературі з міжнародного менеджменту переважно висвітлюються методи аналізу зовнішнього середовища компанії та підходи до експортного маркетингу. Значно менше уваги приділяється способам і маркетинговим технологіям закріплення та посилення позицій фірми на зовнішньому ринку. Тим не менш, накопичений досвід ринкових відносин у теорії та практиці маркетингу становить вагому науково-методичну основу для розвитку вітчизняного бізнесу.

Водночас слід враховувати відносну новизну та недостатню розвиненість цивілізованих ринкових відносин в Україні, значний ступінь зносу промислово-виробничих фондів і технологічну відсталість, а також низькі за світовими та європейськими стандартами платоспроможність і рівень заощаджень значної частини населення.

Необхідно також пам'ятати про залишки «директивної економіки» у підходах керівництва та менеджменту багатьох недержавних підприємств України та визнавати об'єктивну необхідність їх поступового залучення до культури міжнародного маркетингу.

1. Становлення міжнародного менеджменту, його основні концепції та функції

Міжнародний менеджмент як сучасна теорія та практика, безумовно, спирається на джерела, які вже на початку минулого століття дозволили сформувати новий, системний напрям економічної думки.

Міжнародний менеджмент (ММ) — це процес застосування управлінських концепцій та інструментів у багатокультурному середовищі, що дозволяє отримувати додаткові вигоди та економити час.

ММ — це специфічний вид менеджменту, головною метою якого є формування, розвиток і використання конкурентних переваг компанії завдяки можливостям ведення бізнесу в різних країнах та ефективному використанню економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн і міждержавної взаємодії.

10 ключових факторів успіху міжнародних компаній:

1. Сприйняття себе як міжнародних підприємств, якими керують управлінські команди, що комфортно почуваються в будь-якій точці світу.

2. Розробка інтегрованих та інноваційних стратегій, які ускладнюють і подорожчують конкуренцію для інших фірм.

3. Агресивна та ефективна реалізація власних стратегій, підкріплена значними інвестиціями.

4. Розуміння того, що технологічні інновації не можуть довго асоціюватися лише зі США, та розвиток систем їх продукування в інших країнах.

5. Діяльність на світовому ринку переважно як на єдиному великому ринку, а не як на сукупності окремих малих ринків.

6. Наявність організаційних структур, здатних виявляти унікальні проблеми та виклики, керувати їх вирішенням і забезпечувати найвищу продуктивність.

7. Розвиток систем, що відстежують неформальні політичні зміни у світі та їх вплив на діяльність фірм.

8. Наявність управлінської команди міжнародного складу, яка здатна краще реагувати на зміни попиту на провідних ринках.

9. Надання зовнішнім директорам активної ролі в оперативному управлінні підприємствами.

10. Дотримання завдяки ефективному керівництву таких важливих принципів, як відкритість до споживача, економічність організаційних структур, підтримка автономності та підприємливості персоналу. [2, c. 89-90]

Узагальнюючи практику менеджменту провідних міжнародних корпорацій, можна виокремити такі його особливості:

1) наявність надзвичайно різноманітних і комплексних виробничо-технологічних систем, що дозволяють використовувати переваги горизонтального поділу праці між окремими ланками корпорації, які є продуктовими відділеннями. Наприклад, найдорожча за ринковою вартістю активів корпорація «Дженерал електрик» має 12 таких бізнес-одиниць: базова продукція, турбогенератори, двигуни, транспортне устаткування, великі електропобутові прилади, електроосвітлювальне устаткування, наукомістка продукція, засоби автоматизації, авіадвигуни, авіакосмічна техніка, медичне устаткування, нові матеріали. У таких умовах менеджмент має забезпечити інтегрованість окремих виробництв, що підвищує їх дохідність за рахунок нижчих цін на комплектуючі та матеріали від власних компаній. Крім того, в умовах ТНК використання механізмів трансфертного ціноутворення дозволяє цілком легітимно уникати оподаткування в країнах з високими податковими ставками на прибуток, дохід, додану вартість, зарплату тощо;

2) наявність розвинених підприємницьких функцій (складових) організацій, які дозволяють корпорації будувати та підтримувати надійні зв'язки із зовнішнім середовищем. Йдеться про такі складові, як виробництво, дослідження і розробки, людські ресурси, безпека, фінанси, маркетинг, стратегія. Корпорація не потребує залучення зовнішніх організацій для виконання цих функцій, що робить їх дешевшими. Зникає загроза втрати конфіденційності. З'являються можливості утворення ринкової, економічної, технологічної та управлінської синергії. Ця особливість перетворюється на перевагу за умови тісної взаємодії всіх підприємницьких функцій і підрозділів між собою. Крім того, потрібна злагоджена робота трьох вищих ланок керівництва корпорацією: ради директорів на чолі з президентом, вищої ланки менеджменту на чолі з президентом і центрального апарату корпорації на чолі з головним управляючим. Оскільки уникнути суперечностей у цих відносинах складно, сучасна практика корпоративного менеджменту для забезпечення персональної відповідальності вдається до поєднання всіх трьох посад в одній вищій особі;

3) використання менеджментом корпорацій значних коштів великої кількості індивідуальних акціонерів в інтересах певної їх групи, насамперед членів рад директорів та вищого менеджменту. Централізоване розпорядження коштами незалежних власників (акціонерів) розширює реальну владу менеджменту корпорацій, яка нерідко перевищує владу держави. Така система часто призводить до серйозних конфліктів між вищим менеджментом і рядовими акціонерами. Подібні конфлікти трапляються навіть у таких провідних корпораціях, як IBM. У 1994 році внаслідок помилок вищих менеджерів дивіденди по акціях зменшилися в 5 разів порівняно з 1989 роком, а ціна акцій знизилась із 175 до 49 доларів. Однак це не вплинуло на фінансовий стан вищого керівництва, яке було відправлене у відставку після тривалого багатомільйонного марнотратства;

4) специфічне адміністрування найбагатших акціонерів у вигляді контролю над власністю. Відбувається розподіл влади на законодавчу (Рада директорів) і виконавчу (вищий менеджмент), вододіл між якими провести сьогодні практично неможливо. Це зумовлює певне поєднання функцій підприємництва і власне менеджменту в діяльності тих вищих керівників, що входять до складу ради директорів;

5) існування великої кількості ланок організаційної структури управління, що висуває на перший план проблему децентралізації управлінської діяльності. Це питання загострюється у зв'язку з територіальним розміщенням окремих частин корпорації у багатьох країнах різних частин світу. Це ускладнює і так званий вертикальний поділ праці, який означає відокремлення управлінської діяльності від безпосереднього виробничого процесу, утворення певної організаційної ієрархії (майстер, начальник цеху, директор та ін.), а також спеціалізацію всередині апарату управління (планування, облік, контроль, регулювання тощо);

6) деперсоналізація менеджменту, пов'язана з прийняттям ключових рішень не окремими менеджерами, а певними ланками організаційної структури, групою менеджерів. Ефективність діяльності корпорації залежить тепер не від окремих лідерів, а від усієї команди менеджерів-професіоналів, які пов'язані між собою не тільки різноманітними формами співпраці та взаємозалежності, а й своєрідною бюрократичною корпоративністю. Це, звичайно, не означає приниження ролі особистості у менеджменті;

7) професіоналізація менеджменту, яка полягає в тому, що серед керівників різних рівнів, а також фахівців систематично зростає прошарок співробітників, які, крім звичайної вищої освіти, мають додаткову освіту з менеджменту;

8) формування специфічного феномена корпоративної культури. Вона — своєрідний психологічний клімат організації, її дух. Корпоративна культура поряд із формальними вимогами служить для працівників орієнтиром, допомагає їм зрозуміти, які вимоги ставить перед ними компанія, яким має бути підхід до ухвалення рішень, які рішення вважаються прийнятними. Корпоративна культура знаходить свій прояв у внутрішній обстановці, що панує в корпорації, її цінностях, способах їх передавання тощо. [7, c. 287-289]

Менеджмент — це самостійний вид фахової діяльності, спрямований на досягнення в ході будь-якої форми господарювання фірми, що діє в ринкових умовах, визначених намічених цілей шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій і методів економічного механізму менеджменту.

Принципи менеджменту:

1. Науковість

2. Системність

3. Ієрархічність і зворотний зв'язок

4. Відповідність прав, обов'язків і відповідальності

5. Приватна свобода

Функції менеджменту:

1. Планування.

2. Організація.

3. Мотивація.

4. Контроль.

Методи менеджменту:

1) Силові

a) Фізичний примус

b) правові

2) Економічні

a) Застосовувані на макрорівні

b) Застосовувані на мікрорівні

3) Соціально-психологічні методи, що дозволяють менеджеру управляти колективом і кожною окремою людиною з урахуванням його індивідуальних психофізіологічних особливостей.

Сучасний менеджмент має розгалужену і складну структуру. Він містить у собі:

1) Адміністративний менеджмент.

2) Кадровий менеджмент.

3) Фінансовий менеджмент.

4) Інноваційний менеджмент.

5) Підприємницький менеджмент.

6) Муніципальний менеджмент.

7) Менеджмент бізнесу.

8) Менеджмент людських ресурсів.

9) Генеральний менеджмент (стратегічний).

10) Соціальний менеджмент.

11) Менеджмент маркетингу.

12) Інформаційний менеджмент.

13) Міжнародний менеджмент

Сучасні тенденції в розвитку світового менеджменту значною мірою пов'язані з розвитком і поглибленням взаємозв'язків і взаємозалежностей між країнами, із посиленням міжнародного характеру господарської діяльності. Глобалізація світової економіки свідчить про те, що міжнародний бізнес вийшов на якісно новий рівень розвитку й у цій своїй новій якості потребує настільки ж якісно нової системи управління, адекватної вимогам глобальної ефективності бізнесу, що базувалася б на нових підходах глобального мислення менеджерів.

Особливості глобального мислення:

1. Структура глобального мислення включає нове, глобальне бачення проблем, а також передбачає нові аналітичні навички і спроможність користуватися новими стратегічними концепціями.

2. Глобальне сприйняття виходить за рамки національного, міжнаціонального і багатонаціонального світу.

3. Наявність певних навичок роботи на світовому ринку, формування яких залежить від спроможності переходити від одних видів роботи до інших:

• аналіз промисловості у світовому масштабі і виявлення найбільш сприятливих місць для реалізації потенційних можливостей фірми;
• спроможність виявляти головні ринки у світовому масштабі, тобто такі ринки або країни, що за певними показниками мають ознаки лідерів.

4. Основна різниця полягає не в обсязі інформації, а в процесах опрацювання наявних даних, у використовуваних системах координат і передбачуваних кутах зору.

У «банк даних» глобального мислення варто включати:

1. Інформацію про географію світових ринків

2. Глибокі знання в галузі всесвітнього економічного розвитку, світової економічної системи, світового бізнесу

3. Розуміння глобальних тенденцій на політичній арені

Етапи формування глобального мислення:

1. «Внутрішнє» мислення — обмежене рамками окремої території або окремої країни. Воно типове для компаній із великим внутрішнім ринком. Такому типу мислення властиве гарне знання національної культури і сильний вплив так званого синдрому «винайдено не тут».

2. Поява менеджерів, що володіють «міжнаціональним» складом розуму, спроможних приймати рішення на рівні двох країн. Такі менеджери, як правило, довго перебували в одній із закордонних країн. У результаті вони набули деяких корисних навичок із міжнародного бізнесу.

3. Спеціалісти, що мислять на багатонаціональному рівні. Зазвичай це люди, що володіють багатим досвідом у галузі міжнародного співробітництва кількох країн.

4. Глобальне сприйняття — виходить за рамки міжнаціонального і багатонаціонального світу. Характеризується уявною рівновіддаленістю від усіх основних ринків. Глобальне мислення формується на основі знань про світ незалежно від кількості відвідуваних країн. Носій глобального мислення може взагалі не їздити по світу, але повинен уміти «бачити» крізь межі окремих територій і країн.

Глобальне мислення спеціалістів, що займаються міжнародним бізнесом, є основою формування і розвитку міжнародного менеджменту. [6, c. 24-28]

Міжнародний менеджмент — це процес застосування управлінських концепцій і інструментів у багатокультурному середовищі й одержання завдяки цьому додаткових переваг і економії часу.

Міжнародний менеджмент — це особливий вид менеджменту, головними цілями якого виступають формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різноманітних країнах і відповідному використанні економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн і міжкраїнної взаємодії.

Завдання міжнародного менеджменту:

1. Комплексне вивчення, аналіз і оцінка зовнішнього середовища міжнародного бізнесу в інтересах пошуку і реалізації джерел конкурентних переваг фірми.

2. Поглиблений аналіз і оцінка культурного фонду в кожній країні перебування і використання його можливостей (урахування обмежень) при виробленні стратегічних, тактичних і оперативних рішень щодо функціонування і розвитку фірми як у даній країні, так і в цілому.

3. Оцінка, вибір і практичне використання організаційних форм, у рамках яких здійснюються закордонні операції фірми, із тим щоб максимізувати ефект використання економічного потенціалу і правових можливостей країн перебування.

4. Формування і розвиток мультинаціонального колективу фірми та її підрозділів у країні базування й у країнах перебування в інтересах максимального використання особистого потенціалу працівників, можливостей окремих колективів і крос-національних ефектів від їхньої взаємодії всередині фірми.

5. Пошук, розвиток і ефективне використання різноманітних можливостей бізнес-сервісу, і насамперед у сферах фінансового, технологічного й інформаційного обслуговування економічних операцій.

У кожній країні накопичений свій, національний досвід управлінської діяльності, що має свої специфічні риси та національні особливості.

Сукупність усіх управлінських систем розвитку суспільного виробництва, що функціонують у країнах світового співтовариства, весь досвід управління всередині кожної країни і між ними, являє собою систему світового менеджменту.

Світовий менеджмент пройшов певну еволюцію у своєму розвитку. [9, c. 38-40]

2. Методологічні основи міжнародного менеджменту

Основні принципи функціонування міжнародного менеджменту

І. Загальні принципи:

1. Науковість (розвиток системи міжнародного менеджменту повинен відображати об'єктивний процес функціонування міжнародних економічних відносин).

2. Системність (розвиток міжнародного менеджменту передбачає його формування як системного утворення).

3. Взаємовигідність (формування системи міжнародного менеджменту повинно здійснюватись з урахуванням економічної ефективності функціонування міжнародних економічних відносин).

ІІ. Специфічні принципи.

У 1974 р. на IV генеральній асамблеї ООН прийнята Декларація про новий економічний порядок. У рамках цієї Декларації прийнята Хартія економічних прав і обов'язків Світового співтовариства, у якій декларуються принципи:

1. Суверенітет (держава має виключне право на використання своїх природних ресурсів, вибір економічної системи).

2. Політична незалежність.

3. Суверенна рівність — рівність держав як партнерів у МЕВ.

4. Територіальна цілісність.

5. Невтручання у внутрішні справи один одного.

6. Взаємна і справедлива вигода.

7. Мирне співіснування держав із різноманітним суспільним ладом.

8. Рівноправність і самовизначення народів.

9. Мирне врегулювання спорів.

10. Усунення кривди, що виникає в результаті застосування сили.

11. Сумлінне виконання міжнародних зобов'язань.

12. Повага прав людини й основних свобод.

13. Відсутність прагнення до гегемонії та сфер впливу.

14. Сприяння міжнародній соціальній справедливості.

15. Міжнародне співробітництво з метою розвитку.

16. Вільний доступ до моря і від нього для країн, що не мають виходу до нього.

III. Національні принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що є базою міжнародного менеджменту для українських підприємців, відображені в Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність»:

1. Суверенітет народу в здійсненні ЗЕД

2. Свобода зовнішньоекономічного підприємництва

3. Юридична рівність і недискримінація

4. Верховенство закону

5. Захист інтересів суб'єктів ЗЕД

6. Еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу.

Об'єкти і суб'єкти міжнародного менеджменту

Суб'єкти міжнародних економічних відносин є і суб'єктами міжнародного менеджменту.

У міжнародному менеджменті виділяють п'ять видів суб'єктів:

1. Фізичні особи — мають правоздатність і дієздатність. Це індивідуальні комерсанти.

2. Юридичні особи:

А) Суб'єкти публічного права:

• Держави;
• підрозділи державного апарату;
• суспільно-політичні організації й організації державного значення (Фонд культури).

Б) Суб'єкти приватного права:

• товариства (повні і командитні);
• акціонерні товариства (закриті і відкриті);
• товариства з обмеженою відповідальністю.

3. Об'єднання:

• Об'єднання фізичних осіб.
• Об'єднання юридичних осіб.

4. Групи держав — інтеграційні угруповання країн (ЄС, ЕАСТ, НАФТА — інтеграційні угруповання країн Північної Америки, ЛААІ — Латиноамериканська асоціація держав, що інтегруються).

5. Міжнародні організації, міжнародні економічні організації, міжнародні валютно-фінансові організації, міжнародні господарські об'єднання, міжнародні товариства тощо. [10, c. 100-102]

Об'єкти міжнародного менеджменту — конкретні види, форми міжнародного бізнесу:

1. Експорт-імпорт товарів:

Основні складові міжнародних торгових зв'язків будь-якої країни.

Число компаній, що займаються експортно-імпортними операціями. При цьому кількість даних компаній значно переважає над числом компаній, що займаються іншими видами міжнародного бізнесу.

Експортно-імпортна операція є концентрованим вираженням, результатом більшості видів міжнародного бізнесу.

Експортно-імпортні операції продовжуються при диверсифікації компанією своїх форм і методів ведення міжнародного бізнесу (тобто якщо компанія займається й іншими видами діяльності, то експорт-імпорт — це основний).

2. Експорт-імпорт послуг:

Надання партнерами на взаємній основі послуг і одержання прибутку від цього.

Об'єктом імпорту послуг є плата за послуги.

Об'єктом експортно-імпортних послуг є використання їхніх різноманітних видів у міжнародному бізнесі:

3. Здійснення господарської діяльності за рубежем:

• Банківські операції.
• Оренда господарських об'єктів.
• Страхування.
• Прокат — лізинг, рентинг, хайринг.
• Проектно-конструкторські роботи.
• Управлінські послуги.

4. Використання активів за рубежем:

• Фірмових знаків.
• Патентів.
• Авторських прав.
• Експертних документів.

6. Інвестиції:

А) Прямі інвестиції — вкладення засобів підприємця в розвиток господарських об'єктів в іншій країні в грошовій і товарній формі.

Особливості прямих інвестицій:

• зберігається контроль над інвестицією з боку інвестора;
• високий рівень зобов'язань щодо використання інвестицій як із боку інвестора, так і з боку одержувача інвестиції;
• доступ до зовнішніх ринків;
• переважання продажів від виробництва за межею над експортом вітчизняної продукції;
• часткове право власності;
• участь у прибутках.

Б) Портфельні інвестиції — вкладення у вигляді коштів і цінних паперів, що передбачають контроль над виробництвом шляхом придбання контрольного пакета акцій і одержання дивідендів.

7. Спільні підприємства — це об'єднання господарських зусиль двох або декількох фірм із метою спільного створення і розвитку господарського об'єкта й одержання прибутку.

8. Змішані підприємства — це об'єднання господарських зусиль державних і приватних компаній із метою спільного створення господарського об'єкта й одержання прибутку.

9. Багатонаціональні (або транснаціональні) компанії. Вони функціонують усередині країни і за рубежем, де володіють і управляють підприємствами. [11, c. 45-48]

Задачі:

1. Комплексне вивчення, аналіз і оцінка зовнішнього середовища міжнародного бізнесу в інтересах пошуку і реалізації джерел конкурентних переваг фірми.

2. Поглиблений аналіз і оцінка культурного фону в кожній країні перебування і використання його можливостей (врахування обмежень) при розробці стратегічних, тактичних і оперативних рішень щодо функціонування і розвитку фірми як у даній країні, так і в цілому.

3. Оцінка, вибір і практичне використання організаційних форм, у рамках яких здійснюються зарубіжні операції фірми, із тим щоб максимізувати ефект використання економічного потенціалу і правових можливостей країни перебування.

4. Формування і розвиток мультинаціонального колективу фірми та її підрозділів у країні базування і в країнах перебування в інтересах максимального використання особистого потенціалу працівників, можливостей окремих колективів і крос-національних ефектів від взаємодії всередині фірми.

5. Пошук, розвиток і ефективне використання різноманітних можливостей бізнес-сервісу, і перш за все у сферах фінансового, технологічного й інформаційного обслуговування економічних операцій. [12, c. 122-125]

3. Сучасні тенденції розвитку міжнародного менеджменту

В даний час перспективними вважаються такі підходи до вивчення практики менеджменту:

- підхід на базі теорії факторів виробництва та його практичне, емпіричне вираження — науковий менеджмент, а також використовуваний ними критерій економічної раціональності або ефективності;

- поведінковий підхід, що у виробничих умовах також спирається на критерій ефективності;

- системно-теоретичний із його критерієм системної раціональності;

- заснований на уявленнях про підприємство як суспільний інститут, що повинен задовольняти вимоги різноманітних груп інтересів, а його структура і управління повинні будуватися з урахуванням більш широкого розуміння соціально-економічної раціональності (наприклад, більш визначеної орієнтації на екологію або проблеми «третього світу»).

Виходячи з цих підходів, формується поняття стратегічного менеджменту, що конкретизує основну ціль підприємства шляхом ухвалення рішення про те, яку продукцію і для яких споживачів необхідно виробляти, яким чином закуповувати і використовувати ресурси, щоб підприємство могло успішно працювати в швидко мінливій обстановці. [5, c. 28-29]

У центр усіх сучасних концепцій управління ставиться людина — від її поведінки залежить успіх діяльності будь-якої компанії. Надійність управління людьми в будь-яких організаційних структурах визначається точним установленням співвідношення мотивів і мотивацій.

В даний час світ переживає епоху зміни соціального типу людини. Відбувається перехід від людини економічної до людини корпоративної. Остання, на противагу людині економічній, орієнтованій винятково на власний успіх, створює (насамперед для себе) середовище, у якому вона може жити і розвиватися.

Прогноз змін, очікуваних у сфері виробництва і управління в першому десятилітті XXI ст., визначає образ менеджера початку нового сторіччя.

Ключові вимоги будуть загальними для менеджерів різних країн і компаній:

1) високий професіоналізм і знання ринку в поєднанні з володінням сучасними інформаційними технологіями;

2) уміння адаптуватися до швидких змін ринку та особистісних ситуацій, сприймати і застосовувати нові форми роботи, що щиро пов'язано з гнучкістю інтелекту;

3) автономний, творчий розум, готовність до ризику з усвідомленням того, наскільки далеко він може зайти в рамках структури корпорації.

Основні напрямки еволюції менеджменту:

- розвиток і поширення концепцій управління людськими ресурсами, у центрі яких ставиться людина, застосування поведінкового підходу;

- глобалізація економіки і управління;

- поява і розширення мережевих організацій, формування «плоских» ієрархій і «прозорих» систем управління;

- реінжиніринг виробничо-господарської діяльності;

- уведення парадигми зовнішнього середовища в умовах загальної глобалізації та інформатизації;

- перехід від традиційного принципу управління «стабільність, економічність, контроль» до нового — «партнерство, гуманізація, економічність»;

- поширення підприємницького управління;

- розширення внутрішньофірмових ринків;

- розвиток комп'ютерно-телекомунікаційного забезпечення управління та його віртуалізація;

- тенденція до постійної самореорганізації компаній. [3, c. 57-59]

Висновки

Міжнародний менеджмент — це особливий вид менеджменту, головними цілями якого виступають формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різноманітних країнах і відповідному використанні економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн і міжкраїнної взаємодії.

Міжнародний менеджмент — сучасна теорія та інструментарій раціональної організації діяльності фірми в середовищі відкритої ринкової економіки, що знаходиться під впливом глобальних факторів виробництва і споживання.

Так може виглядати деяке збірне визначення, синтезоване в результаті узагальнення багатьох джерел і що характеризує досягнутий рівень уявлень у галузі маркетингових досліджень.

Міжнародний менеджмент, будучи закономірним продуктом розвитку традиційного, успадковує від нього основи філософії бізнесу, логіку і великий арсенал спеціальних методів і прийомів вивчення ринку.

Історичний ракурс розвитку менеджменту дає підстави думати, що в цій сфері економічної науки і практики не слід очікувати раз і назавжди сформованих підходів, прийомів, методів і технологій, що зможуть автоматично забезпечити послідовне підвищення ефективності економічної діяльності в умовах середовища, що змінюється. Цілком очевидно, що тут присутні діалектика й аналогія, властиві історії та тенденціям науково-технічного прогресу.

Список використаної літератури

1. Азарян Е.М. Международный маркетинг : Учебно-практическое пособие/ Е.Азарян. -К.: ИСМО МО Украины: НВФ "Студцентр", 1998. -199 с.
2. Белорусов А. Международный менеджмент // США: экономика, политика, идеология. -1998. -№ 3. - С. 89-101
3. Войчак А. Маркетинговий менеджмент : Підручник/ Анатолій Войчак,; М-во освіти України; КНЕУ. -К.: КНЕУ, 2000. -265 с.
4. Дистефано Д. Культура в международном менеджменте/ Д. Дистефано // Маркетинг. -2004. -№ 4. - С. 81-88
5. Єрмошенко М. Маркетинговий менеджмент : Навч. посіб./ Микола Єрмошенко,; Нац. акад. упр.. -К.: НАУ, 2001. -204 с.
6. Каніщенко О. Міжнародний маркетинг : Теорія і господарські ситуації: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Олена Каніщенко,; Ред. Т. В. Камінська; М-во освіти і науки України, НТУУ "КПІ". -2-е вид., перероблене. -К.: Кондор: ІВЦ "Видавництво "Політехніка", 2004. -149 с.
7. Котлер Ф. Маркетинг. Менеджмент = Marketing. Management : Анализ, планирование, внедрение, контроль/ Филип Котлер,; Филип Котлер; Пер. с англ. М.Бугаева, Е.Бугаевой, А.Вихровой и др.; Под ред. О.А.Третьяка и др.; Предисл. Л.Волковой. -2-е рус. изд., испр.. -СПб: Питер, 1999. -887 с.
8. Литвинов Ф. Международный маркетинг:специфика исследования зарубежного рынка/ Ф.Литвинов // Маркетинг в России и за рубежом. -1998. -№ 5. - С. 86-97
9. Новошинська Л. Міжнародний маркетинг : Навчальний посібник/ Любов Новошинська,; М-во освіти і науки України, Одеський держ. екон. ун-т. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -174 с.
10. Сейфуллаева М. Концепция международного маркетинга// Маркетинг в России и за рубежом. -1998. -№ 1. - С. 100-109.
11. Черномаз П. Международный маркетинг : Учебно-практическое пособие/ Павло Черномаз,; Ред. А.П. Голиков; М-во образования и науки Украины, Харьковский нац. ун-т им. В.Н. Каразина. -Х.: Консум, 2000. -158 с.
12. Ятченко А. Міжнародний маркетинг/ А.Ятченко // Зовнішня торгівля. -1998. -№ 4. - С. 122-125