Міжнародні туристичні агенції як суб’єкти міжнародного туристичного права

Вступ.

Стрімкий розвиток туристичних потоків останнім часом, їхній багатогранний характер та дедалі відчутніший вплив на різні сфери суспільного життя роблять актуальним дослідження та систематизацію різноманітних туристичних процесів, що відбуваються в інших країнах.

Міжнародний досвід у сфері туризму, безперечно, є цінним для нас у багатьох аспектах — від організації сервісу до питань економічної вигоди. Це дозволяє впроваджувати в Україні сучасні підходи до розвитку туристичної галузі, адаптуючи їх до місцевих історичних, соціально-економічних, культурних та географічних особливостей.

На сьогодні туризм можна вважати однією з форм міжнародних економічних відносин, зародження яких сягає часів А. Сміта та Д. Рікардо. Ключову роль тут відіграє теорія порівняльних витрат, яка так чи інакше є основою багатьох сучасних концепцій міжнародної економіки. А. Сміт, обґрунтовуючи вигоди світової торгівлі, зазначав: "Якщо інша країна може постачати нам товар дешевше, ніж ми можемо його виробити, значно вигідніше купувати його в неї, віддаючи частину продукту нашої власної праці в тій галузі, де ми маємо певні переваги".

1. Учасники відносин у сфері туристичної діяльності

Суб'єктами відносин, що виникають під час туристичної діяльності, виступають юридичні та фізичні особи, які формують туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, розміщення, харчування, екскурсійне, курортне, спортивне, розважальне обслуговування) або виконують посередницькі функції щодо характерних та супутніх послуг. Також до них належать громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі), заради інтересів яких здійснюється така діяльність.

До суб'єктів, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, належать:

• туроператори — юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, для яких організація та забезпечення створення туристичного продукту, його реалізація та надання туристичних послуг, а також посередництво у наданні характерних та супутніх послуг є виключною діяльністю. Вони зобов'язані отримати ліцензію на туроператорську діяльність;
• турагенти — юридичні особи або фізичні особи-підприємці, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації турпродукту туроператорів та послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередництво у наданні характерних та супутніх послуг. Вони мають отримати ліцензію на турагентську діяльність;
• інші суб'єкти господарювання, що надають послуги з тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, розважального та іншого обслуговування;
• гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники — фахівці туристичного супроводу, які отримали відповідний дозвіл, окрім тих, хто працює на підприємствах, що обслуговують об'єкти відвідування;
• фізичні особи, які не є підприємцями та надають послуги з тимчасового розміщення, харчування тощо.

Перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні вимоги та порядок видачі дозволів встановлюються центральним органом виконавчої влади у галузі туризму.

2. Міжнародні туристичні організації: ознаки та характеристика

Оскільки міжнародний туризм відображає соціально-економічні відносини в окремих країнах і водночас є частиною міжнародних економічних відносин, виникає потреба в організації та управлінні комплексом туристично-рекреаційної діяльності як на національному, так і на міждержавному рівнях. Це реалізується через створення туристичних організацій.

Туристичні організації класифікуються за такими ознаками:

♦ національно-територіальною: міжнародні, регіональні та національні, діяльність яких має відповідний масштаб;

♦ суспільно-державною: урядові, громадські, приватні.

І. Всесвітня туристична організація (ВТО)

Всесвітня туристична організація є найвідомішою та найавторитетнішою у світі туризму. Вона була заснована 2 січня 1975 року, коли неурядовий Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО) було перетворено на міжурядову організацію під егідою ООН. Сьогодні її дійсними членами є понад 105 країн, а також є асоційовані та понад 150 приєднаних членів (туристичні компанії, авіалінії, міжнародні організації).

Статут ВТО було ухвалено 27 вересня 1975 року. Ця дата з 1980 року відзначається як Всесвітній день туризму, який щороку проводиться під певним девізом. Генеральна асамблея ВТО скликається кожні чотири роки, а між її засіданнями діє виконавчий комітет. Штаб-квартира організації розташована в Мадриді (Іспанія). Основними цілями ВТО є:

• сприяти розвитку туризму (міжнародного та внутрішнього) задля миру, взаєморозуміння, здоров'я та добробуту людей у всьому світі;
• забезпечувати доступ людей до освіти та культури під час подорожей;
• покращувати умови проживання у менш розвинених регіонах через сприяння створенню матеріально-технічної бази для іноземного туризму та розвитку транспортних мереж;
• розширювати економічні можливості країн, що приймають туристів;
• виконувати роль міжнародного координаційного агентства для співпраці між країнами;
• надавати послуги членам, визначати теми засідань та координувати інтереси країн-учасниць, враховуючи національні організації та професійні сектори;
• підтримувати постійний зв'язок між об'єднаннями туроператорів;
• реалізовувати ці завдання найефективніше, зосереджуючись на інформаційному просуванні туризму, розширенні його значення та створенні нової інфраструктури. Організація прагне впорядкувати туристичну діяльність різних країн через розробку та впровадження принципів міжнародного туризму.

ВТО виступає головним представником туризму в ООН і діє як найавторитетніший орган у світовому туризмі. Вона розробляє міжнародні документи, контролює їх дотримання та сприяє вирішенню міжнародних туристичних суперечок.

Окрім цього, ВТО допомагає країнам-членам у розвитку та стимулює співпрацю між ними з питань, що впливають на туризм. Це досягається через прийняття стандартів обладнання, понять, мовних та символічних позначень для полегшення спілкування іноземних туристів. ВТО також виступає інформаційним центром, що заохочує впровадження нових розробок у сфері туризму та маркетингу. Одним із ключових завдань є дослідження, включаючи статистику міжнародного туризму, прогнозування та розробку нових методів вимірювання.

ВТО регулярно звітує про стан світового туризму, враховуючи як досягнення, так і перешкоди для розвитку галузі. Організація сприяє туризму через обмеження урядового втручання, зокрема у питаннях стандартизації паспортних, візових та інших формальностей.

Важливою подією стала Всесвітня конференція з туризму (ВКТ), що відбулася в Манілі (Філіппіни) з 27 вересня по 10 квітня 1980 року. Рішення про її скликання було прийнято на II сесії Генеральної асамблеї ВТО у травні 1977 року. На конференції обговорювалися питання відповідальності держав за розвиток туризму, регулювання попиту та пропозиції, науково-технічне співробітництво, підготовка кадрів. Учасниками стали понад 100 держав, а результатом стала Манільська декларація зі світового туризму, що містила спільні рекомендації.

II. Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА)

ІАТА — це всесвітня організація міжнародних авіаперевезень, заснована у 1919 році та реорганізована після Другої світової війни у 1945 році. Вона є професійною асоціацією авіакомпаній, що виконують міжнародні рейси. Основна функція — упорядкування міжнародного комерційного авіасполучення, встановлення єдиних правил, процедур та узгоджених тарифів на пасажирські перевезення.

Вищим органом ІАТА є щорічна Генеральна асамблея, яка обирає президента та виконавчий комітет. Мета організації — реалізація політики Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО).

ІАТА сприяє переміщенню людей, пошти та вантажів, використовуючи різні комбінації маршрутів повітряної мережі. Резолюції, прийняті на транспортних конференціях, стосуються квитків, шляхових листів, вантажних документів та інших паперів. Вони уніфікують процедури розрахунків, прискорюють бронювання та зв'язок між авіакомпаніями. Організація створила жорсткий список тарифів і маршрутів, що дозволило об'єднати повітряні мережі багатьох авіакомпаній в єдину систему.

Встановлення тарифів є однією з найважливіших складових роботи ІАТА. Узгодження тарифів серед членів асоціації є і політикою, і практикою, оскільки всі тарифи контролюються урядами країн-власників авіакомпаній. Кожна країна може дозволити або заборонити перетин свого повітряного простору, висуваючи власні умови.

Конференції ІАТА проводяться після того, як уряди країн-членів досягають взаємовигідних домовленостей щодо перевізників, які обслуговуватимуть їхні території. Усі правила, встановлені Асоціацією, мають бути схвалені урядами країн-учасниць.

Сьогодні членами ІАТА є 259 авіакомпаній, що виконують міжнародні перельоти, на які припадає близько 95% міжнародного регулярного сполучення.

Для вступу до ІАТА авіакомпанія повинна мати сертифікат, що підтверджує регулярність перевезень, виданий урядом країни, яка є членом ІСАО. ІАТА є членом ІСАО. Акредитацію туристичних агентств при Асоціації здійснює Корпорація пасажирських послуг (Passenger Network Services Corporation - PNS).

ІАТА умовно поділяє територію земної кулі на три регіони (конференції) для встановлення узгоджених тарифів та єдиних стандартів сервісу:

1. Північна і Південна Америка та частина Тихоокеанського регіону на схід від міжнародної лінії поділу дат.

2. Європа, Африка і Ближній Схід.

3. Азія, Австралія і частина Тихоокеанського регіону на захід від міжнародної лінії поділу дат.

Туристичні агентства взаємодіють з ІАТА через спеціальний відділ — Міжнародну організацію агентств авіакомпаній (International Airlines Travel Agents Network - IATAN). Кожне акредитоване агентство отримує номер, який є своєрідною візитівкою для розрахунків з авіакомпаніями.

IATAN контролює дотримання правил та стандартів, єдиних вимог до фінансового стану агентств, що продають міжнародні авіаквитки, та виконує роль сполучної ланки між агентствами та авіакомпаніями-членами ІАТА.

III. Міжнародна організація цивільної авіації (ІСАО)

ІСАО була створена Чиказькою конвенцією у 1944 році та діє під егідою ООН. Її діяльність базується на принципі рівності націй у функціонуванні індустрії повітряного транспорту. Головна мета — розвиток та забезпечення безпечного, спеціалізованого та економічно ефективного міжнародного ринку авіаперевезень відповідно до міжнародних стандартів. Організація ставить перед собою такі завдання:

• забезпечувати безпеку та контролювати зростання міжнародної цивільної авіації, підтримувати створення та використання повітряних засобів з урахуванням охорони довкілля;
• підтримувати створення повітряних коридорів, аеропортів та інфраструктури для потреб міжнародної цивільної авіації;
• задовольняти потреби людей в авіатранспорті: безпека, якість обслуговування, регулярність рейсів, економічність;
• заохочувати економічні методи запобігання необґрунтованій конкуренції між авіакомпаніями різних країн, сприяти забезпеченню прав країн-учасниць володіти та управляти міжнародними авіакомпаніями;
• уникати дискримінації між країнами-членами, пропагувати безпеку польотів та сприяти розвитку міжнародної цивільної авіації. На сьогодні членами ІСАО є 183 держави. ІСАО співпрацює з такими організаціями:
  • Міжнародний інформаційний союз;
  • Всесвітня методологічна організація;
  • Міжнародний союз електричних сполучень (комунікацій);
  • Всесвітній поштовий союз;
  • Всесвітня організація охорони здоров'я;
  • Міжнародна морська організація.

3. Функції туристичних агенцій та туроператорів

Туроператори зазвичай взаємодіють зі споживачами через турагентів. Останні на договірній основі отримують права на реалізацію сформованого турпродукту. Набір функцій турагента залежить від угоди з туроператором. У деяких випадках агентство може виконувати більшість функцій туроператора. Турагенти, як правило, є невеликими фірмами з обмеженим капіталом і ринком, що залежать від великих туроператорів та транспортних компаній. Однак вони відіграють ключову роль на ринку, оскільки саме через них продається переважна більшість турів. Серед підприємств у галузі туризму туроператорів не більше 5%, а турагентів — 95%. Таким чином, активно діючий турагент є вирішальним елементом агентської мережі туроператора.

Основними якостями туроператора вважаються:

• комунікабельність персоналу;
• надійність і чесність;
• вміння використовувати ефективні методи продажу.

За формами організації турагентства можуть бути:

а) самостійними підприємствами, що співпрацюють з одним або кількома туроператорами на основі угод;

б) частиною збутової мережі великої фірми-туроператора;

в) турбюро — агентства, що забезпечують переважно екскурсійне обслуговування та взаємодіють з туроператорами й іншими агентствами.

Процес взаємодії між туроператором і турагентом виглядає так:

♦ публічна оферта туроператора;

♦ укладання договору між туроператором і турагентом;

♦ розсилка туроператором пропозицій у вигляді прайс-листів та рекламних матеріалів;

♦ замовлення турагентства на бронювання турпродукту;

♦ підтвердження замовлення туроператором та виставлення рахунку;

♦ оплата рахунку турагентом та передача документів туриста (у разі оформлення віз).

Варто зазначити, що робота лише як турагента без організації власних турів доцільна на початковому етапі діяльності. З розширенням напрямків роботи турфірмам вигідніше поєднувати агентську та операторську діяльність.

В Україні зареєстровано понад 5 тисяч турфірм, більшість з яких декларують формування турпродукту. Однак лише одиниці займаються операторською діяльністю в класичному розумінні. Багато фірм фактично виконують роль гуртовиків, купуючи турпродукт у зарубіжних операторів та додаючи транспортну складову.

Така ситуація є закономірною. Вихід вітчизняних туроператорів на світовий ринок ускладнюється через конкуренцію з давно створеними компаніями, що мають значний досвід, стабільні партнерські зв'язки та обіг капіталу в сотні мільйонів доларів. Наприклад, серед німецьких туроператорів наприкінці XX ст. провідні позиції займали TUI та LTU. Перший щороку обслуговує понад 8,5 млн клієнтів на майже 10 млрд євро, другий — відповідно 6 та 7.

У процесі формування та реалізації турпродукту використовуються різні схеми організації діяльності турфірми:

Виробнича — турфірма купує права на отримання послуг у різних організацій і, виходячи з їх вартості, формує ціну власного туру, продаючи його туристам або через договори-комісії та агентські угоди.

Торговельна — турфірма купує готовий турпродукт в іншої фірми та перепродає його, укладаючи договір купівлі-продажу.

Посередницька — не передбачає придбання прав на послуги чи путівок. Предметом діяльності є надання послуг з реалізації путівок іншої турфірми за винагороду згідно з агентськими угодами або договорами-комісії.

Схема інформаційних послуг реалізується без договору комісії. Турфірма надає туристам інформацію про ціни, якість обслуговування, програми туроператора без перерахування грошей. Турист оплачує інформаційні послуги, а послуги туроператора — на місці.

Консалтинг у сфері імміграції — надання послуг з оформлення документів на виїзд за кордон, представлення інтересів клієнта в посольстві, моніторинг справи та адаптаційний сервіс. Відносини можуть бути оформлені як офіційне представництво іноземної фірми, спільне підприємство, договір між фірмами або довіреність на представлення інтересів.

Висновки

Позитивний вплив на національну економіку має те, що кошти, витрачені іноземними туристами, функціонують в економіці як засіб обігу та нагромадження. Оплачені туристом послуги не залишаються без руху — вони використовуються для оплати інших послуг у різних сферах.

За даними американських фахівців, сума, отримана за обслуговування в готелі, розподіляється так: зарплата — 35-40%, адміністративні витрати — 7-10%, комісія турагентам — 5%, ремонт та утримання — 5-7%, податки — 10-12%. Кошти від продажу харчування йдуть на закупівлю продуктів — 35-37%, зарплату — 30-35%, страхування — 3-5%, повернення кредитів — 6%.

Процес створення та споживання послуг зазвичай передбачає особистий контакт виконавця та споживача, врахування індивідуальних запитів. Тому надання послуг менше піддається механізації та автоматизації, ніж виробництво товарів.

За підрахунками американських вчених, для обслуговування кожної тисячі туристів у готелях необхідно 279 посад у закладах, що безпосередньо обслуговують туристів, та 107 посад у суміжних галузях. Для тисячі туристів у кемпінгах — 57 посад у сфері безпосереднього обслуговування та 32 посади у допоміжних галузях.

Список використаної літератури

1. Бабарицька В. Менеджмент туризму. Туроперейтинг : Понятійно-термінологічні основи. Сервісне забезпечення турпродукту: Навчальний посібник/ Вікторія Бабарицька, Оксана Малиновська,. -К.: Альтерпрес, 2004. -286 с.

2. Беликов И. Организация туризма : Конспект лекций/ Иван Беликов,; ДИТБ. -Донецк: Б.в., 2000. -148 с.

3. Вахмистров В. П. Правовое обеспечение туризма : Учебное пособие/ В. П. Вахмистров, С. И. Вахмистрова; Балтийский международный ин-т туризма. -СПб.: Из-дательство Михайлова В. А., 2005. -286 с.

4. Кабушкин Н. Менеджмент туризма : Учеб. пособие для студ. вуз./ Николай Кабушкин,. -2-е изд., перераб.. -Мн.: Новое знание, 2001. -430 с.

5. Квартальнов В. Иностранный туризм/ Валерий Квар-тальнов,; Рос. международ. академия туризма. -М.: Финансы и статистика, 1999. -306 с.

6. Квартальнов В. Стратегический менеджмент в туризме : Современный опыт управления. -М.: Финансы и статистика, 2000. -489 с.

7. Квартальнов В. Туризм : Учебник/ Валерий Кварталь-нов,; Российская международная академия туризма . -М.: Финансы и статистика, 2004. -314 с.

8. Менеджмент туристичної індустрії : Навчальний посібник/ Ігор Школа, Тетяна Ореховська, Ілля Козьменко,; За ред. І. М. Школи. -Чернівці, 2003. -594 с.

9. Туризм как вид деятельности : Учебник для студентов высш. учебн. заведений/ И. В. Зорин, Т. П. Каверина, В. А. Квартальнов-М.: Финансы и статистика, 2005. -286 с.