Реферат

Міжнародне законодавство, що регулює діяльність міжнародного комерційного арбітражу

Міжнародний арбітраж вирішує глобальні конфлікти за допомогою універсальних конвенцій та типового законодавства ЮНСІТРАЛ, що усуває правову невизначеність. Ознайомтеся з пірамідою нормативної бази: від приватних угод до міжнародних договорів Нью-Йоркської конвенції 1958 року. Розберемо структуру процесу, роль національних законів та рекомендацій МАЮ для юристів та бізнесу.

Опубліковано 11 вересня 2026 р.Право

Вступ

Міжнародний арбітраж за останнє сторіччя утвердився як головний інструмент розв'язання комерційних конфліктів. Спочатку його застосовували переважно у торговельній сфері, однак нині він охоплює широке коло правових ситуацій і залишається затребуваним у багатьох юридичних напрямах [1].

Сучасний бізнес функціонує в глобальному вимірі, і суперечки, що виникають у цьому середовищі, так само виходять за національні кордони. Такі конфлікти можуть розглядатися як у державних судах різних країн, так і в межах арбітражних проваджень, причому кожна процедура підпорядковується відповідному національному законодавству (наприклад, ізраїльський арбітражний закон регулює арбітраж в Ізраїлі) [2]. Отже, діяльність міжнародного комерційного арбітражу перебуває під впливом як міжнародних, так і національних норм. На міжнародному рівні це насамперед багатосторонні конвенції, двосторонні угоди, документи рекомендаційного характеру, а також внутрішнє законодавство окремих держав.

Нерідко виникають складнощі, коли глобальний спір має розглядатися згідно з внутрішнім арбітражним правом країни, де відбувається розгляд. Відмінності в арбітражних законах різних держав створюють правову й комерційну невизначеність, а також призводять до додаткових витрат для учасників спору.

Для подолання цих труднощів Комісія ООН з права міжнародної торгівлі у 1980-х роках розробила типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж [3], який держави можуть впроваджувати у своє законодавство. Цей документ також слугує орієнтиром для комерційних суб'єктів, які обирають місце проведення міжнародного арбітражу при укладанні договорів. На сьогодні типовий закон прийняли 84 країни (загалом 117 юрисдикцій).

Серед міжнародних договорів, що регулюють міжнародний комерційний арбітраж, варто виокремити Конвенцію про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 р.) та Європейську конвенцію про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 1961 р.). В Україні нормативну основу складають Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (додаток № 1 до цього Закону) [4], Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні», Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України [5].

Основна частина

Цірат Г. А. [6] серед джерел права, які регулюють міжнародний комерційний арбітраж, на перше місце ставить Конвенцію ООН про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року, відому також як Нью-Йоркська конвенція (за місцем підписання). На думку дослідника, саме цей документ став підґрунтям для формування сучасної глобальної системи міжнародного комерційного арбітражу.

Не менш значущим є Заключний Акт наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року. У розділі, присвяченому торгівлі та промисловому співробітництву держав-учасниць, закріплено важливі положення щодо міжнародного комерційного арбітражу, зокрема його здатність забезпечувати швидке та справедливе вирішення спорів, а також сприяти покращенню умов для економічної співпраці.

Підсумковий документ Віденської зустрічі держав-учасниць РБСЄ 1989 року суттєво розширює попередні домовленості. У ньому закріплюється право сторін вільно обирати арбітра, наголошується на необхідності впровадження Типового закону ЮНСІТРАЛ про міжнародний торговельний арбітраж, а також підкреслюється цінність співпраці між торговими палатами та арбітражними органами різних країн. ЮНСІТРАЛ, виступаючи ключовим юридичним органом ООН у сфері міжнародної торгівлі, продовжує активно оновлювати та гармонізувати норми міжнародної комерційної діяльності. Доповнюють нормативну базу такі документи, як Збірник судових рішень щодо статей Типового закону про міжнародний торговельний арбітраж (UNCITRAL 2012 Digest of Case Law on the Model Law on International Commercial Arbitration) та «Керівництво з Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» (Нью-Йорк, 1958 р.), у якому надано тлумачення всіх положень конвенції з урахуванням усталеної судової практики різних держав.

Таким чином, аналіз нормативних актів у сфері міжнародного комерційного арбітражу дозволяє виокремити такі основні документи:

  • Протокол про арбітражні застереження 1923 р. — Регістр текстів міжнародних конвенцій та інших документів, що стосуються права міжнародної торгівлі. Нью-Йорк, 1973. Том II. R.73V.3. C. 9–13.
  • Конвенція про виконання іноземних арбітражних рішень 1927 р. — Регістр текстів міжнародних конвенцій та інших документів, що стосуються права міжнародної торгівлі. Нью-Йорк, 1973. Том II. R.73V.3. C. 17.
  • Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р. [7];
  • Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. [8];
  • Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 р. (Вашингтонська конвенція) [9];
  • Європейська конвенція про одноманітний закон про арбітраж 1966 р.;
  • Міжамериканська конвенція про міжнародний комерційний арбітраж 1975 р. (Панамська конвенція);
  • Конвенція про заснування багатостороннього агентства з гарантій інвестицій 1985 р. (Сеульська конвенція);
  • Амманська Арабська конвенція про комерційний арбітраж 1987 р.;
  • Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, 1992 р. (укладена в рамках СНД);
  • Договір до Європейської енергетичної хартії 1994 р.

Окрім того, існують міжнародні акти рекомендаційного характеру, які впливають на діяльність міжнародного комерційного арбітражу:

  • Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ 1976 року, розроблений Комісією ООН з права міжнародної торгівлі для застосування в судах ad hoc;
  • Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж (1985 р.);
  • Арбітражний регламент ЄЕК ООН 1966 року та правила міжнародного комерційного арбітражу Економічної комісії ООН для Азії і Далекого сходу 1966 року;
  • Коментарі ЮНСІТРАЛ з організації арбітражного розгляду (1996 р.);
  • Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ (2010 р.);
  • Правила дослідження доказів міжнародним арбітражем Міжнародної асоціації юристів (МАЮ) (2010 р.);
  • Керівництво зі складання арбітражної угоди МАЮ (2010 р.);
  • Рекомендації щодо встановлення змісту застосовного права в міжнародному комерційному арбітражі МАЮ (2010 р.);
  • Арбітражний регламент Міжнародної торговельної палати (ICC).

Хоча ці документи не мають обов'язкової юридичної сили, вони суттєво впливають на практику міжнародного комерційного арбітражу.

В Україні, як зазначалося у вступі, до нормативних актів, що регулюють міжнародний комерційний арбітраж, належать:

  • Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (1994 р.);
  • Закон України «Про третейські суди» (2004 р.).

Арбітраж, надаючи сторонам значну автономію та контроль над процесом вирішення їхніх спорів, відіграє особливу роль у міжнародних комерційних конфліктах. Сторони часто не бажають підпорядковуватися судовій системі іншої сторони, побоюючись «переваги домашнього суду». Арбітраж пропонує нейтральний майданчик, де кожна сторона розраховує на справедливий розгляд. Гнучкість у адаптації процедури до потреб сторін та можливість обирати арбітрів, обізнаних у предметі спору, роблять арбітраж особливо привабливим. Сьогодні міжнародний комерційний арбітраж став стандартним способом вирішення спорів у більшості міжнародних господарських операцій, і його потенціал ще далеко не вичерпано [10].

Висновки

Арбітражний процес регулюється численними законами, правилами та рекомендаціями. Нормативну базу арбітражу можна уявити у вигляді перевернутої піраміди. У нижній точці розташована арбітражна угода, яка стосується лише сторін. Вона є фундаментом для всієї нормативної системи, що регулює вирішення приватних спорів. Якщо арбітражна угода недійсна, то вся конструкція втрачає сенс, оскільки зникає правова підстава для арбітражу. Вище, на піраміді, сфера застосування розширюється. Наступний рівень — арбітражні правила, обрані сторонами. Ці правила, що застосовуються до всіх, хто їх обирає, можуть бути змінені арбітражною угодою в конкретному випадку. Часто правила містять застереження: «якщо сторони не домовилися про інше в письмовій формі». Це означає, що правило діє як стандартна норма, яка застосовується лише за відсутності іншої домовленості сторін. Тож якщо сторони досягли згоди з певного питання, їхня угода має пріоритет над арбітражними правилами, якщо останні не є обов'язковими для установи.

Наступний щабель піраміди — національні закони. Тут діють як арбітражне право місця проведення арбітражу (lex arbitri), так і матеріальне право, які, найімовірніше, будуть різними. Багато країн прийняли Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж як основу свого арбітражного законодавства. Цей Типовий закон покликаний доповнювати різні арбітражні правила, а не суперечити їм. Він також містить багато диспозитивних норм, які застосовуються, «якщо сторони не домовилися про інше». Якщо обрані сторонами арбітражні правила передбачають інший процес або норму, ніж Типовий закон, зазвичай перевага надається арбітражним правилам, оскільки вони відображають вибір сторін щодо процедури арбітражу [10].

Матеріальне право, обране сторонами, використовується для тлумачення договору, визначення суті спору та вирішення інших питань по суті. Якщо сторони не зробили такого вибору, суд визначає застосовне право самостійно. Над національними законами в регуляторній піраміді розташована практика міжнародного арбітражу, яка застосовується в різних арбітражних справах. Це різноманітні практики, що склалися в міжнародному арбітражі, деякі з яких кодифіковані як додаткові правила чи керівні принципи. Наприклад, Міжнародна асоціація адвокатів розробила правила щодо отримання доказів та етики. Американська арбітражна асоціація та Американська асоціація адвокатів створили Кодекс етики для арбітрів. ЮНСІТРАЛ підготувала Примітки про організацію арбітражного розгляду, «щоб допомогти арбітражним практикам, надавши анотований перелік питань, щодо яких арбітражний суд може забажати формулювати рішення під час арбітражного розгляду...». Хоча Примітки не накладають зобов'язань на сторони чи суд, вони сприяють гармонізації арбітражної практики.

Арбітри та сторони можуть домовитися про дотримання цих міжнародних практик або використовувати їх як орієнтири. Міжнародні арбітри — відносно невелика спільнота, тому міжнародні практики, як кодифіковані, так і ті, що існують як передові стандарти, формують узгоджену систему процедур. На вершині перевернутої піраміди перебувають відповідні міжнародні договори.

Отже, нормативна база міжнародного комерційного арбітражу охоплює приватні угоди, узгоджені правила, міжнародну практику, національне законодавство та міжнародні конвенції. Доповнення та підсилення процесу національними й міжнародними нормами гарантує його справедливість та ефективність. Така система забезпечує сторонам впевненість у наявності надійного механізму захисту їхніх інтересів у міжнародних ділових операціях.

Бібліографічний список

  1. Regulation and infrastructure of international commercial arbitration// Courses/ University of London. URL: https://london.ac.uk/courses/regulation-and-infrastructure-international-commercial-arbitration (дата звернення: 01.11.2021).
  2. International Commercial Arbitration Bill// Gal Livshits /Barnea Jaffa Lande & Co. URL: https://www.jdsupra.com/legalnews/international-commercial-arbitration-3390944/ (дата звернення: 01.11.2021).
  3. UNCITRAL Model Law on International Commercial Arbitration (1985), with amendments as adopted in 2006// United Nations Commission On International Trade Law / United Nations. URL: https://uncitral.un.org/en/texts/arbitration/modellaw/commercial_arbitration
  4. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж”, Редакція від 01.07.2021, підстава — 738-IX//База даних “Законодавство України”/ ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4002-12#Text (дата звернення: 01.11.2021).
  5. International Commertial Arbitration Court// Арбітраж/ Правові ресурси. URL: https://icac.org.ua/arbitrazh/pravovi-resursy/ (дата звернення: 01.11.2021).
  6. Цірат Г. А. Міжнародний комерційний арбітраж. Навчальний посібник. Київ: Правова Єдність, 2019. 410 с.
  7. United Nations Commission On International Trade Law// United Nations. URL: http://www.uncitral. org/uncitral/ru/uncitral_texts/arbitration/NYConvention (дата звернення: 01.11.2021).
  8. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. База даних “Законодавство України”/ ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_069#Text
  9. Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 р.// База даних “Законодавство України”/ ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_060#Text
  10. Margaret L. Moses, The Principles and Practice of International Commercial Arbitration, Cambridge University Press, New York, 2008.