Міжнародна економіка

Вступ.

1. Сутність економічної безпеки України.

2. Шляхи економічного розвитку держави.

Висновки.

Практичне завдання.

Список використаної літератури.

Вступ

Будь-яка система, зокрема й держава, формується з окремих складових. При цьому загальна надійність системи залежить від найслабшої її ланки. У випадку з державою такою ключовою ланкою виступає людина.

Безпека — це стан, за якого держава діє в оптимальному режимі, досягаючи максимальної стабільності. Тож варто розпочати з аналізу умов, необхідних для стабільного функціонування окремої особи, а вже потім, спираючись на цей аналіз, визначити потреби та можливості для забезпечення оптимальної надійності всієї держави.

Економічна безпека тісно пов'язана зі стабільністю держави. Розуміючи закономірності цього зв'язку, можна оцінювати поточний стан країни та скеровувати її розвиток у потрібне русло, обираючи найбільш дієву модель управління.

На сьогодні постає завдання сформувати нову структуру, яка була б економічно вигідною та водночас соціально орієнтованою.

Для вирішення питань економічної безпеки України необхідні сучасні науково обґрунтовані підходи. Це стосується як державної політики загалом, так і конкретних економічних кроків. Саме наука про економічну безпеку допомагає віднайти ці рішення. Її мета — покращити умови життя суспільства та кожної людини через ефективне державне управління. Лише такий шлях веде до сильної, незалежної та суверенної України.

Нині ми досягли того етапу, коли постає питання про порятунок усього господарського комплексу країни. Схоже, що у владних кабінетах вже усвідомили: економіка ринкової держави має спиратися на збалансоване поєднання малих, середніх і великих підприємств, а також на виважену фінансову політику.

1. Сутність економічної безпеки України

Питання економічної безпеки України є надзвичайно важливим не лише в контексті національної безпеки, але й для загального розвитку країни. Це пояснює підвищену увагу до цієї проблеми, яка пов'язує розвиток окремих галузей із національними інтересами та пріоритетами держави.

Економічну безпеку можна охарактеризувати як загальнодержавну систему заходів, що забезпечує стабільний розвиток економіки та включає механізми протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам. Серед основних принципів її забезпечення — верховенство закону на всіх етапах; баланс економічних інтересів особи, родини, суспільства та держави; своєчасне й адекватне реагування на загрози; пріоритет мирних засобів вирішення економічних конфліктів; інтеграція національної економічної безпеки з міжнародною.

Конституція України визначає забезпечення економічної безпеки, поряд із захистом суверенітету та територіальної цілісності, найважливішою функцією держави та справою всього народу. Отже, економічна безпека має інтегральний характер, оскільки є результатом спільних зусиль усіх гілок влади, громадян та їх об'єднань на всіх рівнях.

При формуванні системи економічної безпеки ключовим є визначення національних економічних інтересів, адже саме від цього залежить вибір ефективних засобів їх реалізації та захисту.

Загрозами економічній безпеці є реальні або потенційні дії, які перешкоджають реалізації національних інтересів та становлять небезпеку для соціально-економічної та політичної систем, життєзабезпечення нації та окремої особи.

Сьогодні загрози економічній безпеці України набули постійного характеру, а за багатьма критеріями перевищили критичний рівень. Тому завдання полягає не лише в подоланні кризи, а й у відродженні національної економіки, створенні стійкої економічної системи, здатної адаптуватися до нових умов.

Світова практика показує, що застосування моделі "шокової терапії" за рекомендаціями міжнародних фінансових організацій, без урахування українських особливостей, призвело до руйнування економіки, диспаритету цін, падіння добробуту, знищення середнього класу, криміналізації суспільства та зростання "тіньової" економіки.

Спроби досягти фінансової стабілізації суто монетарними методами спричинили різке падіння ВВП. Так, у 2003 році ВВП скоротився на 1,7% порівняно з попереднім роком, а за перші чотири місяці 2004 року — на 4,1% до відповідного періоду.

Проблемним залишається і наповнення бюджету.

Негативно впливає на ділову активність падіння рівня монетизації ВВП, яке за останні 6 років зменшилося більш ніж у 5 разів.

В Україні також спостерігається один із найвищих серед країн СНД темпів спаду агропромислового виробництва. Відбулися негативні структурні зміни: співвідношення між видобувними та переробними галузями становило 16% і 69% відповідно.

Руйнування оптимальної структури виробництва та занепад сільського господарства свідчать про відсутність системного підходу до структурної перебудови економіки, що створює значну загрозу економічній безпеці.

Викликає занепокоєння подальше зниження рівня життя населення. Через перевищення темпів інфляції над зростанням доходів, реальна заробітна плата лише за 2000 рік зменшилася на 13,8%.

Заробітна плата втратила свої основні функції — стимулюючу, відтворювальну та регулюючу. Порушено структуру оплати праці: питома вага тарифної частини становить лише 40-50% проти 75%, які вважаються нормою. Невідповідність між затратами та результатами праці загострює кризу мотивації.

Оскільки мінімальна заробітна плата та пенсії не забезпечують навіть придбання предметів першої необхідності, це призводить до різкого падіння купівельної спроможності. Спостерігається незбалансованість доходів і витрат населення, що змушує купувати лише мінімально необхідні товари.

Ситуація ускладнюється тривалими затримками виплат заробітної плати та соціальних виплат. На кінець 2002 року заборгованість із заробітної плати становила близько 6 млрд. грн. Це посилює майнове розшарування та поляризацію населення за рівнем доходів, реальні масштаби яких не відображаються в статистичних оцінках.

2. Шляхи економічного розвитку держави

Економічний розвиток держави можливий лише за умови створення механізму, який працюватиме в інтересах усього суспільства та об'єднає протилежні полюси.

В Україні відсутній дієвий механізм інвестування масштабних технологічних змін. Для підйому економіки необхідно підвищити частку інвестицій у ВВП щонайменше до 25-30%. Лише так можна забезпечити розширене відтворення. Для порівняння, у країнах, що швидко розвиваються, ця частка сягає 40% (наприклад, Китай, який з 1979 року щорічно має в середньому 10% приросту ВВП).

Основною ланкою системи має стати виробництво з його ключовим елементом — саморегульованим господарським суб'єктом. Перспективним напрямком є переорієнтація виробництва на інноваційний шлях розвитку.

При визначенні інструментів забезпечення економічної безпеки необхідно враховувати існуючі загрози, їх короткостроковий або довгостроковий характер та можливості запобігання.

Забезпечення економічної безпеки України потребує раціоналізації механізмів прийняття рішень та формування цілісної економічної політики. Для ефективного оздоровлення економіки необхідно:

♦ Визначити єдиний напрям структурної перебудови економіки та скоординувати зусилля всіх гілок влади.

♦ Надати пріоритет розвитку науки, нових технологій та освіти, щоб економічне будівництво спиралося на науково-технічний прогрес та якісні трудові ресурси.

♦ Забезпечити раціональне врегулювання та збалансованість суспільного виробництва, оскільки господарська система може ефективно працювати лише при збалансованій грошовій масі.

♦ При формуванні грошово-кредитної політики враховувати, що грошовий обіг не повинен піддаватися різким реформаційним впливам. Гроші, як найбільш "імпульсивний" елемент економічних відносин, несуть велике соціальне навантаження.

♦ Грошово-кредитна політика, спрямована на економічне зростання, має здійснюватися не за вузькою схемою (звуження грошової маси — зменшення бюджетного дефіциту — скорочення попиту — зниження інфляції), а в системі: нагромадження капіталу — розширення попиту — зростання виробництва і зайнятості — зростання бюджетних доходів — скорочення дефіциту — зниження інфляції.

♦ Розробити методичні вказівки щодо планів і прогнозів соціального та економічного розвитку держави, регіонів та областей для координованого аналізу та структурної перебудови економіки.

♦ З метою забезпечення керованості народним господарством здійснити перехід усіх секторів економіки на систему національних рахунків та міжгалузевих балансів на новій методичній базі із застосуванням сучасних досягнень менеджменту.

♦ На основі аналізу виробничого сектору визначити перелік та обсяги оптимально необхідних для України сировини, товарів та послуг. Здійснити оптимізацію експортно-імпортного сальдо.

♦ Економічними методами обмежити ввезення імпортних товарів, що сприятиме розвитку вітчизняного виробника та зменшить відплив капіталу за кордон через тіньову економіку.

♦ Впровадити систему жорсткого контролю над використанням амортизаційних відрахувань за прямим призначенням.

♦ Подолати штучно створену кризу неплатежів, яка блокує процес відтворення та економічного кругообігу.

♦ При аналізі стану економіки визначити стратегічні напрями розвитку та пріоритетні галузі. Правильний вибір є стратегічним аспектом ефективних структурних трансформацій.

Питання економічної безпеки набуло особливої актуальності, оскільки від його вирішення залежить доля України, відновлення поваги до держави та впевненості в її захисті. Важливо врахувати помилки економічних перетворень, які призвели до руйнівних процесів не лише в економіці, але й до розмивання моральних засад суспільства. Саме економічна безпека покликана гарантувати сприятливі умови для життя та продуктивної діяльності громадян, захищати життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави від загроз.

Висновки

Україна переживає складний період державного становлення. Слід визнати, що більшість важливих рішень, які визначали стратегічний економічний розвиток після здобуття незалежності, часто приймалися спонтанно, без належного наукового обґрунтування та врахування національних інтересів. Тому перші роки існування держави позначені руйнуванням значного економічного потенціалу.

Як наслідок, економічний потенціал України, що є матеріальною основою національної безпеки, сьогодні надто ослаблений. Не можна забувати, що Україна існує у взаємопов'язаному світі, де все більше проявляється домінанта міжнародного співробітництва та інтеграції господарської діяльності.

Тому перед Україною постала проблема протиріччя між необхідністю інтеграції до світової економіки та забезпеченням внутрішньої економічної інтеграції, захистом внутрішнього ринку та національних інтересів. Лише створення власної системи економічної безпеки дозволить уникнути руйнівних наслідків відкривання національної економіки, забезпечити її конкурентоспроможність та ефективно взаємодіяти з міжнародними структурами.

Практичне завдання

Розробити демографічну програму для двох країн світу – Данія і Колумбія.

1. Користуючись енциклопедичними довідниками та матеріалами Інтернету, дати загальну характеристику країн, демографічну програму для яких Ви будете розробляти.

Колумбія

Столиця: Богота.

Розташована на північному вигині південноамериканського континенту, Колумбія омивається водами двох океанів — Тихого та Атлантичного (Карибське море). У країні представлені різноманітні кліматичні умови: від тропіків у сельвах і на рівнинах до вічних снігів на вершинах Анд. Колумбія складається з великих міст і маленьких сіл, розкиданих серед сельви та гір, на берегах рік і озер. Біорізноманітність Колумбії вважається однією з найбагатших у світі. Країна має запаси золота, нафти, смарагдів і різних мінералів.

Колумбія є четвертою країною у світі за гідроресурсами, на неї припадає значна частина ріки Амазонки та систем регулювання клімату у світовому масштабі.

Культура: Колумбійці мають багато спільного з іншими іспаномовними націями Латинської Америки та Іспанією. У великих містах популярний бій биків, що має давні традиції. Часто виступають тореадори з Іспанії та Мексики. Колумбійці — шанувальники народних видовищ, особливо карнавалів, що являють собою яскраве костюмоване дійство.

Клімат: Колумбія майже повністю розташована в тропічній зоні. Однак клімат неоднорідний і змінюється залежно від висоти над рівнем моря. У прибережних районах і долині ріки Магдалена клімат тропічний із середньорічною температурою від 24°С до 27°С; на висоті від 500 до 2300 м — субтропічний, від 2300 до 3000 м — помірний. Вище 3000 м — холодна кліматична зона, де температура опускається до -13°С. Середня температура січня і липня в Боготі — 14°С. У Барранкільє — 27°С і 28°С відповідно. У Боготі два сухих періоди: грудень-березень і липень-серпень.

Мова: іспанська (державна); законодавство визнає перевагу мов національних меншостей на територіях їхнього компактного проживання та надає право навчання на двох мовах.

Релігія: Переважна більшість колумбійців належить до Римсько-католицької Церкви. Протестантські групи нечисленні. Індійські племена, що живуть в ізоляції, зберігають язичницьку обрядовість.

Валюта: Колумбійське песо = 100 сентаво (курс на 23-01-05 р.: 2749 COP = 1 USD). У обігу знаходяться банкноти номіналом від 2000 до 20 000, а також 50 000 песо.

Данія

Офіційна назва — Королівство Данія.

Королівство Данія розташоване у північно-західній частині Європи (між 54°34' і 57°45' північної широти та 8°5' і 15°12' східної довготи) на півострові Ютландія та 406 островах (з них населені 97), найбільшими з яких є Зеландія, де знаходиться столиця Копенгаген, Фюн, острови-близнюки Лолланн і Фальстер, а також віддалений майже на 200 км на схід у Балтійському морі острів Борнхольм. До складу Королівства Данія входять також на правах автономії Фарерські острови та найбільший у світі острів Гренландія.

Площа території країни — 43 тис. кв. км. Площа автономії Фарерських островів — 1,4 тис. кв. км, Гренландії — 2,176 млн. кв. км.

Країна має сухопутний кордон лише з Німеччиною. Він проходить на півдні півострова Ютландія і має довжину 68 км.

Загальна довжина берегової лінії Данії — 7,3 тис. км, що становить шосту частину довжини екватора.

Територіальні води Данії — 4 морські милі (7,2 км).

Найвища точка — 173 м над рівнем моря.

Найближчі сусіди Данії — Швеція і Норвегія — віддалені протоками Ересунн та Скагеррак, причому відстань до Швеції — 20 км, а до Норвегії — близько 200 км. Відстань до Великобританії по Північному морю — близько 500 км.

Столиця — Копенгаген (з передмістями — більш як 1,3 млн. жителів) — історичний центр країни. Перші згадки про місто датовані 1043 роком. Місто розташоване на островах Зеландія і Амагер.

Офіційна мова — датська. Також вживається англійська, німецька, французька.

Релігія. На початку VIII ст. в Данії утвердилося християнство. Після Реформації офіційним віросповіданням стало лютеранство. До державної Євангелічно-лютеранської народної церкви Данії входить 94% населення.

2. Використовуючи статистичні дані, розміщені на сайті http://www.cia.gov/cia/publications/factbook, ґрунтовно проаналізувати та оцінити демографічну ситуацію, що склалася у кожній з цих країн.

Колумбія

Населення країни (оцінка на 2006 рік) складає 43 593 035 осіб. У найбільших містах: Богота (4 921 000 осіб), Розжарюй (1 625 000 осіб), Медельїн (1 581 000 осіб), Барранкілья (1 019 000 осіб), Картахена (688 000 осіб). Середня щільність населення — близько 30 осіб на кв. км.

Вікова структура:

• 0-14 років: 30.3% (чоловіки 6 683 079 / жінки 6 528 563)
• 15-64 років: 64.5% (чоловіки 13 689 384 / жінки 14 416 439)
• 65 років та старше: 5.2% (чоловіки 996 022 / жінки 1 279 548)

Етнічні групи: метиси — 58%, білі — 20%, мулати — 14%, негри — 4%, індіанці — 3%.

Мова — іспанська.

Середній вік (на 2006 рік): 26,3 — загальний, 25,4 років — чоловіки, 27,2 року — жінки.

Рівень народжуваності (на 1000 осіб) — 20,48.

Рівень смертності (на 1000 осіб) — 5,58.

Отже, рівень народжуваності значно перевищує рівень смертності.

Релігія — католики 90%, інші — 10%.

Статевий склад населення:

• новонароджені: 1.03 чоловіки/жінки
• до 15 років: 1.02 чоловіки/жінки
• 15-64 років: 0.95 чоловіки/жінки
• 65 років і старше: 0.78 чоловіки/жінки
• загальне населення: 0.96 чоловіки/жінки

Дитяча смертність (на 1000 осіб):

• загальна: 20.35
• чоловіки: 24.25
• жінки: 16.31

Очікувана тривалість життя при народженні:

• загальна: 71.99 років
• чоловіки: 68.15 років
• жінки: 75.96 років

Сумарний коефіцієнт народжуваності на 1 жінку — 2,54 дитини.

Частка дорослого населення, ураженого вірусом СНІД — 0,7%.

Частка населення, ураженого вірусом СНІД — 190 000 осіб.

Кількість смертей від СНІД — 3 600 осіб.

Данія

Населення власне Данії — 5 450 661 особа. У 1980-х роках чисельність населення була стабільною, а в 1990-х повільно зростала, переважно за рахунок імміграції (близько 0,33% — 2006).

Вікова структура:

• 0-14 років: 18.7% (чоловіки 523 257 / жінки 496 697)
• 15-64 років: 66.1% (чоловіки 1 815 240 / жінки 1 787 406)
• 65 років і старше: 15.2% (чоловіки 355 656 / жінки 472 405)

Середній вік:

• загальний: 39.8 років
• чоловіки: 38.9 років
• жінки: 40.7 років

Таким чином, середній вік жінок перевищує середній вік чоловіків на 1,8 року.

Частка міського населення становить 85%.

Переважають міста з населенням менше 15 тис. осіб.

Темпи зростання чисельності населення — 0,33%.

Коефіцієнт народжуваності: 11,13 / 1000 населення.

Коефіцієнт смертності — 10,36 / 1000 населення. Отже, народжуваність перевищує смертність.

Статевий склад населення:

• новонароджені: 1.06 чоловіки/жінки
• до 15 років: 1.05 чоловіки/жінки
• 15-64 років: 1.02 чоловіки/жінки
• 65 років і старше: 0.75 чоловіки/жінки
• загальне населення: 0.98 чоловіки/жінки

Зі збільшенням віку відношення чоловіків до жінок поступово зменшується.

Дитяча смертність:

• загальна: 4.51 смертей / 1000 осіб
• чоловіки: 4.54 смертей / 1000 осіб
• жінки: 4.47 смертей / 1000 осіб

Очікувана тривалість життя при народженні:

• загальна: 77.79 років
• чоловіки: 75.49 років
• жінки: 80.22 років

Сумарний коефіцієнт народжуваності — 1.74 народжених дітей / жінок.

Частка дорослого населення, ураженого вірусом СНІД — 0,2%.

Частка населення, ураженого вірусом СНІД — 5 000 осіб.

Кількість смертей від СНІД — менше 100 осіб.

На островах Фюн, Лолланн і Фальстер проживає понад 570 тис. осіб, а на Борнхольмі — менше 50 тис. Населення Ютландії — 2,4 млн. осіб, середня густота — 81 особа на 1 кв. км. Населення Гренландії — 59 тис. осіб (1997), з них близько 5 тис. європейського походження, решта — інуїти (ескімоси).

Населення Фарерських островів — 50 тис. осіб (1997).

Кочові німецькі племена — англи, сакси і дани — поселилися на території Данії у перші століття нашої ери. Від цих племен походить населення сучасної Данії, яке відзначається відносною однорідністю. Мігранти з півдня протягом століть асимілювалися, і в складі населення збереглися лише незначні анатомічні, мовні та етнічні відмінності.

На сьогодні етнічний склад має таку структуру: датчани — 98%, скандинавці, іранці, сомалійці, ескімоси, фарерці, німці (разом близько 2%).

Офіційна мова — датська. У південній частині Ютландії розмовляють також німецькою мовою.

Існує чимало діалектів датської мови, але радіо- і телемовлення сприяє формуванню єдиної національної мовленнєвої норми, в основу якої покладено копенгагенський діалект.

Конфесійний склад. Євангелічна Лютеранська церква є офіційною церквою Данії і користується підтримкою держави. Законом гарантується свобода віросповідання. Лютеранська церква утримується за рахунок спеціального податку, яким обкладаються всі лютерани країни, що становлять 95% населення.

Однак все більше датчан оформляють відхід від офіційної церкви в юридичному порядку, щоб уникнути сплати податків.

Інші релігійні меншини: мусульмани (2%), протестанти і католики (3%).

Данія

Використовуючи показник темпів зростання кількості населення Данії — 0,33% та кількість населення на 2006 рік — 5 450 661 особа, отримали наступні результати: на 2021 рік кількість населення Данії становитиме — 5 726 783 особи.

Колумбія

Використовуючи показник темпів зростання кількості населення Колумбії — 1,46% та кількість населення на 2006 рік — 43 593 035 осіб, отримали наступні результати: на 2021 рік кількість населення Колумбії становитиме — 54 180 114 осіб.

Данія

Якщо демографічна ситуація в Данії, як і в інших країнах ЄС, розвиватиметься сьогоднішнім шляхом, то до 2030 року приблизно кожні два громадянина 15-65 років утримуватимуть одного пенсіонера, дітей і молоді стане на 18 млн. менше, ніж нині, а людей за 80 років майже вдвічі більше — 34,7 млн. Такі загрозливі цифри містить оприлюднена для загальноєвропейської дискусії доповідь Єврокомісії. Жодна з країн ЄС, в тому числі й Данія, не досягає рівня народжуваності, достатнього для відновлення кількості населення, хоча Данія наближається до цього показника.

Демографічна політика — це цілеспрямована діяльність державних органів та інших соціальних інститутів у сфері регулювання відтворення населення, покликана зберегти або змінити тенденції динаміки його чисельності й структури. Іншими словами, це політика, що впливає на процеси народжуваності, шлюбності, розлучуваності, смертності та вікову структуру населення. У широкому розумінні демографічну політику іноді ототожнюють із політикою в області народонаселення, а у вузькому, більш прийнятому, розглядають як одну з її складових. Вона тісно пов'язана із соціальною та економічною політикою, але має свої особливості.

Для збільшення народжуваності в країні необхідно провести наступні заходи:

• одноразові позички молодятам;
• допомога у зв'язку з народженням кожної дитини за прогресивно зростаючою шкалою;
• щомісячна допомога на дітей;
• тривалі відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;
• переважне право на придбання квартири.

Заходи щодо стимулювання багатодітності можуть не обмежуватися прямими виплатами готівки. Є й інші інструменти. Наприклад, можна продумати збільшення пенсійного віку для жінок і скорочення його залежно від кількості дітей. Варто передбачити допомогу держави в отриманні вищої освіти дітьми, що мають братів і сестер.

Національний проект розвитку освіти не може бути не пов'язаний із національною демографічною програмою. Усіх "додаткових" народжених необхідно якісно навчити й виховати: країні потрібні кваліфіковані працівники, а просту робочу силу може забезпечити й міграція із суміжних держав.

Колумбія

Традиційно основна проблема в області народонаселення в Латинській Америці бачилася в недостачі трудових ресурсів і низькій щільності населення. Роль держави у вирішенні проблем народонаселення визначалася відомою формулою аргентинського мислителя й політика Хуана Баутисти Альберді (1810-1884): "Правити — значить заселяти!". Практичним інструментом реалізації цього підходу було заохочення імміграції, головним чином з Європи. Ідея контролю над народжуваністю здавалася в цих умовах абсурдною. Аборти, через їхнє категоричне неприйняття церквою, були практично заборонені.

У Колумбії, третій (після Бразилії й Мексики) за чисельністю населення латиноамериканській країні, уряд оцінює темпи росту населення як занадто високі та констатує, що щорічний приріст населення в 1,46% зводить нанівець усі спроби вирішити соціальні й економічні проблеми.

Проте в Колумбії урядова підтримка програм в області планування родини є непрямою, і забезпечення населення контрацептивами здійснюється або комерційним сектором, або неурядовими організаціями. У Колумбії основним "гравцем" на демографічній сцені є PROFAMILIA — неурядова організація, що також входить у дану федерацію.

Природно виникає питання, чому в Латинській Америці (за винятком Перу) заходи адміністративного тиску на родину з метою примусити її до зниження народжуваності не отримали настільки широкого поширення, як у ряді азіатських держав.

Досвід Латинської Америки, і Колумбії зокрема, показує, що спосіб, яким те чи інше суспільство відповідає на демографічні виклики, значною мірою визначається специфікою його інститутів. При цьому досить велика роль як глибинних інтегративних структур, часто званих "інституціональними матрицями" (або, метафорично, "геномом" суспільства), так і політичних та інших інститутів, що надбудовуються над ними.

Список використаної літератури

1. Буквич А.В. Економічна безпека країни: теоретичні підходи до аналізу // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. -2000. -Вип. 16: Міжнародні відносини. - С. 46-50.
2. Говорушко Т. Економічна безпека України // Економіка. Фінанси. Право. -2000. -№ 12. - С. 3-5
3. Дахно І. Міжнародна економіка : Навч. посіб./ Іван Дахно, Юлія Бов-трук,; Міжнар. акад. управл. персонал.. -К. : МАУП, 2002. -214 с.
4. Дарнопих Г. сучасні проблеми економічної безпеки України// Вісник Академії правових наук Україні. -1998. -№ 1. - С. 142-150
5. Міжнародна економіка : Підручник/ Григорій Климко, Віра Рокоча,; Ред. Анатолій Румянцев,; Київський нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. -К.: Знання-Прес, 2003. -447 с.
6. Одягайло Б. Міжнародна економіка : Навчальний посібник/ Борис Одягайло,. -К.: Знання, 2005. -397 с.
7. Савельєв Є. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів : Підручник для магістрантів з міжнарод. економіки і держ. служби/ Євген Савельєв,; За ред. Олександра Устенка,. -Тернопіль: Економічна думка, 2002. -495 с.