1. Взаємодія попиту та пропозиції — встановлення рівноважної ціни та рівноважного обсягу. Надлишок і дефіцит: сутність понять. Як зміни попиту та пропозиції впливають на стан рівноваги.

2. Еластичність попиту за доходом. Перехресна еластичність попиту.

3. Крива байдужості та її основні властивості. Гранична норма заміщення. Особливі випадки кривих байдужості. Бюджетна лінія споживача.

Список використаної літератури.

1. Взаємодія попиту та пропозиції — (встановлення рівноважної ціни та рівноважного об'єму). Поняття надлишку та дефіциту. Вплив зміни попиту та пропозиції на рівновагу

У радянській політичній економії, що обслуговувала адміністративно-командну систему, панувала думка, що ринкова економіка за капіталізму розвивається хаотично.

Однак насправді ринкова економіка має здатність до саморегуляції. Цей процес відбувається завдяки вільній конкуренції, постійним коливанням цін та регулюванню економічних процесів через співвідношення попиту і пропозиції.

Попри можливі прорахунки, у ринковій економіці для кожного товару формується певний рівень ціни, що базується на рівновазі попиту та пропозиції. Система саморегулювання діє постійно, і в кожен конкретний момент виникає певна рівновага між попитом і пропозицією, яка є досить ефективною.

Термін «ринок» вживається в різних значеннях. Наприклад, майже в кожному місті чи селі є місце, яке називають ринком, де регулярно зустрічаються продавці та покупці. У ширшому розумінні ринок — це спосіб взаємодії економічних суб'єктів, що ґрунтується на системі цін та конкуренції. Це своєрідний механізм координації економічних дій.

Ринковий зв'язок між продавцями та покупцями характеризується такими рисами:

Рівноправність учасників — жодна зі сторін не має права застосовувати позаекономічний примус до контрагента для вступу в обмін.

Орієнтація на економічну вигоду як головний критерій доцільності ринкових відносин — обмін має бути вигідним для обох сторін; кожен прагне укласти угоду з максимальною вигодою для себе, але навіть менш вигідна угода краща, ніж повна відмова від неї.

Повна економічна відповідальність учасників за власні дії.

Правові гарантії та захист з боку держави.

Ринок виконує кілька важливих функцій:

1. Доставка кінцевої продукції до споживача.

2. Забезпечення виробництва необхідними ресурсами.

3. Визначення відповідності виробленого продукту та витрат на нього суспільним потребам.

4. Розподіл ресурсів і кінцевих товарів.

5. Узгодження інтересів продавця та покупця, координація їхніх дій.

Саме через останню функцію реалізуються всі інші.

Попит і пропозиція взаємодіють через ринок, формуючи рівноважну ціну, або ринкову рівновагу. Вона досягається за такої ціни та кількості товару, коли сили попиту і пропозиції збалансовані. У цій точці обсяг товару, який покупці бажають придбати, точно відповідає обсягу, який виробники готові продати. За умови незмінності інших факторів, ціна та кількість товару залишатимуться в стані рівноваги.

Ціну одиниці товару, за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції, називають ціною рівноваги або ринкоочисною. Це означає, що всі замовлення покупців будуть виконані [8, c. 152-154].

За такої рівноваги випуск продукції досягає економічно доцільного рівня, а витрати факторів виробництва — мінімального. Як влучно зауважує П. Самуельсон, людям, які люблять яблука, ніхто не пропонує апельсини, і навпаки.

Теорію загальної рівноваги розробив відомий швейцарський економіст Леон Вальрас (1834–1910), професор Лозаннського університету, француз за походженням. Він був одним із засновників теорії граничної корисності, але всесвітню славу йому принесла саме теорія рівноваги. Своє відкриття він зробив на основі математичних розрахунків.

Леон Вальрас довів, що в ринковій економіці рівновага може встановлюватися на основі співвідношення пропозиції та попиту. Вільна конкуренція забезпечує формування ціни рівноваги.

Рівноважна ціна — це ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту дорівнює величині пропозиції, і не існує ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг. Така ціна не створює передумов для зростання чи зниження обсягів виробництва.

Окрім таких категорій, як товар і гроші, ринковій економіці притаманні попит, пропозиція та їхня рівновага.

Попит — це бажання покупців придбати товар. Пропозиція (або пропонування) — це бажання продавців продати товар.

Серед багатьох чинників, що впливають на попит, найважливішими є економічні: ціна даного товару, ціни інших товарів, доходи покупців, їхні смаки та вподобання, очікування, кількість покупців тощо.

Якщо зафіксувати всі фактори, окрім ціни нашого товару, на незмінному рівні, тобто тимчасово виключити дію інших чинників, ми отримаємо залежність, яку називають функцією попиту від ціни. Її можна записати так:

Qd = f(p),

де Qd — обсяг попиту, тобто кількість певного товару, яку покупці готові придбати за певну ціну; р — ціна цього товару. Чим вища ціна, тим менша величина попиту, і навпаки. Цю залежність називають законом попиту. Його можна проілюструвати за допомогою кривої попиту (на мал. 1 крива D).

При зниженні ціни товару з 5 до 2 грн. обсяг попиту зріс з 2 до 4 одиниць [11, c. 108-110].

Ринкова пропозиція — це готовність виробників продавати даний товар, або кількість товару, яку продавці готові продати за певною ціною.

Серед чинників, що впливають на бажання продати, визначальну роль відіграють ціна даного товару, ціни інших товарів, технологія виробництва, податки, дотації виробникам, кількість продавців тощо.

Якщо зафіксувати всі фактори, окрім ціни даного товару, ми отримаємо функцію пропозиції, яку можна зобразити так:

Qs = f(p),

де Qs — обсяг пропозиції товару за певний час; р — ціна цього товару.

Чим вища ціна, тим більша кількість товару пропонується на ринку. Обсяг пропозиції перебуває в прямій залежності від ціни. Цю залежність називають законом пропозиції. Його можна проілюструвати за допомогою кривої на мал. 2.

При зростанні ціни з 1 до 3,5 грн. обсяг пропозиції зріс з 2 до 4 одиниць товару [3, c. 57-59].

Ринкова рівновага — це ситуація, за якої обсяг пропозиції та попиту збігаються, тобто наміри покупців і продавців співпадають. Графічно вона зображується перетином кривих попиту та пропозиції. Точку перетину називають точкою ринкової рівноваги, ціну — рівноважною ціною, а обсяг попиту та пропозиції, що збігаються, — рівноважною кількістю продукції.

Графічне зображення ринкової рівноваги наведено на мал. 3. Е — точка рівноваги, Ро — рівноважна ціна, Qo — рівноважна кількість продукції.

Коли обсяг попиту збігається з обсягом пропозиції, ринкова ціна дорівнює рівноважній. Якщо попит зростає (зменшується) за незмінної пропозиції, ціни на товар зростають (зменшуються). Якщо ж пропозиція зростає (зменшується) за незмінного попиту, ціни на товар зменшуються (зростають).

Якщо ціна встановлюється вище рівноважної, пропозиція перевищує попит, і виникає надлишок продукту. Якщо ж ціна нижча за рівноважну, попит перевищує пропозицію, і виникає дефіцит товару.

Вища ціна спонукає виробників збільшувати обсяги виробництва. Але більша пропозиція створює проблему реалізації товару. Продавці, конкуруючи між собою, починають знижувати ціну. Дефіцит, своєю чергою, створює проблему придбання товару. Споживачі, конкуруючи між собою, починають пропонувати вищу ціну [5, c. 149-151].

Механізм ринкової конкурентної ціни є тим реальним інструментом, який, попри можливі відхилення, повертає ціну до рівня, що врівноважує попит і пропозицію, а отже, узгоджує інтереси виробників і споживачів.

Ціна ринкової рівноваги не лише збалансовує попит і пропозицію, а й інформує про шляхи раціонального розподілу ресурсів, виступаючи засобом саморегулювання відносин між покупцями та продавцями.

Автором теорії загальної рівноваги є відомий швейцарський економіст Леон Вальрас, професор Лозанського університету. Він був одним із засновників теорії граничної корисності, але особливо прославився як автор теорії рівноваги. Своє відкриття він зробив на основі математичних висновків.

Л. Вальрас довів, що в умовах ринкової економіки рівновага може встановлюватися на основі співвідношення пропозиції та попиту. Основними постулатами теорії рівноваги Л. Вальраса є:

1. Зміни цін впливають на попит і пропозицію, і навпаки: зміна попиту впливає на пропозицію. Отже, їхній взаємозв'язок визначає встановлення рівноваги.
2. Рівноважна ціна формується в результаті конкуренції, співвідношення попиту і пропозиції, наявності ресурсів та інших чинників.
3. Загальна рівновага встановлюється щодо всіх товарів. Це пояснюється тим, що потреба в одному товарі залежить від наявності інших. Наприклад, споживання м'яса залежить від наявності кави.
4. Рівновагу характеризує, як правило, мінова вартість. Мінова цінність товарів — це рівень економічної рівноваги. В умовах конкуренції діють механізми, які усувають диспропорції та встановлюють таку мінову вартість, що ґрунтується на ціні рівноваги. В умовах диспропорції вони зберігаються.
5. Рівновага досягається на основі дії всіх учасників ринку.
6. Рівновага здатна забезпечити максимально високий рівень задоволення потреб (безумовно, за наявності ресурсів).
7. Попит на кожний товар залежить не тільки від його ціни, а й від цін на інші товари. Наприклад, зростання цін на деякі продукти харчування призвело в Україні до зменшення попиту на періодичні видання. Багато людей відмовляються від передплати на газети і журнали. Різко скоротилися їхні тиражі.
8. Сума попиту споживача на всі закуплені ним товари і покупки дорівнює за вартістю сумі всіх проданих ним товарів і послуг (і послуг праці).
9. Ринок безперервно здійснює «пошук» так званих рівноважних цін.
10. Конкуренція — це важливий чинник встановлення рівноваги (через ціни). Існуючі цінові сигнали регулюють ринок; з їхньою допомогою досягається рівновага.
11. Для рівноваги потрібен ринковий механізм, який діє значно ефективніше, ніж у минулому, так звана планова система [7, c. 97-99].

2. Еластичність попиту за доходом. Перехресна еластичність попиту

Еластичність — це міра чутливості функціонально пов'язаних величин. Вона визначається як співвідношення процентних змін залежної та незалежної змінних.

У мікроекономіці використовується багато різних показників еластичності залежно від чинників, що викликають зміну досліджуваного явища — попиту, пропонування чи виробництва. Стосовно попиту розрізняють такі види еластичності:

• еластичність попиту за ціною;
• перехресну еластичність попиту;
• еластичність попиту за доходом.

Перехресна еластичність попиту — це процентна зміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару.

Концепція перехресної еластичності дозволяє виміряти, наскільки чутливий попит на один продукт (товар Х) до зміни ціни будь-якого іншого продукту (товар Y).

Ця концепція допомагає зрозуміти явища взаємозаміни та взаємодоповнюваності товарів. Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту має позитивне значення, тобто кількість продукції Х змінюється прямо пропорційно зміні ціни продукту Y, то продукти Х і Y є взаємозамінюючими товарами. Чим більший позитивний коефіцієнт, тим вищий ступінь заміни двох даних товарів. Наприклад: зростання (падіння) ціни масла (Y) змушує споживачів купувати більше (менше) маргарину (Х). Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має негативне значення, то товари Х і Y є взаємодоповнюючими. Чим більший розмір негативного коефіцієнта, тим більша взаємодоповнюваність двох даних товарів. Нульовий або майже нульовий коефіцієнт свідчить про те, що два товари не пов'язані між собою, тобто є незалежними.

Для товарів-субститутів перехресна еластичність попиту додатна, оскільки при зростанні ціни одного товару обсяг його продажу зменшується, а попит на товар-замінник зростає. Для товарів-комплементів перехресна еластичність попиту від'ємна, оскільки зростання ціни одного товару призводить до зменшення обсягу попиту і на цей товар, і на товар-доповнювач. У випадку, коли два товари є незалежними у споживанні, перехресна еластичність попиту дорівнює нулю [9, c. 241-243].

Еластичність попиту за доходом — це процентна зміна обсягу попиту, викликана однопроцентною зміною доходу.

Для товарів вищої категорії (нормальних товарів) цей коефіцієнт має позитивне значення, тобто при збільшенні доходу споживач має змогу споживати якісніший товар. Значення коефіцієнта значно змінюється від товару до товару. Наприклад: еластичність попиту на автомобілі оцінюється приблизно +3,00, тоді як для більшості сільськогосподарських продуктів вона коливається близько +0,20. Негативне значення коефіцієнта еластичності попиту за доходом свідчить про товар нижчої категорії. Маргарин, картопля, капуста, автобусні білети, «second hand», дешеві вина мають найбільшу ймовірність потрапити до товарів цієї категорії. Споживачі, як правило, скорочують покупки такого роду в міру зростання своїх доходів.

Практичне значення коефіцієнта еластичності за доходом полягає в полегшенні прогнозування того, які саме галузі мають шанс на процвітання і розширення, а які в майбутньому очікує застій і скорочення виробництва.

Висока позитивна еластичність за доходом означає, що внесок конкретної галузі в економічний ріст буде більшим, ніж її частка в структурі економіки. Невеликий позитивний або негативний коефіцієнт вказує на перспективу скорочення виробництва в галузі. Наприклад: висока еластичність попиту на автомобілі прогнозує процвітання автомобільної промисловості на довгострокову перспективу, тоді як низька еластичність попиту за доходом на сільськогосподарську продукцію припускає хронічні труднощі в даній галузі [4, c. 101-102].

3. Крива байдужості та її властивості. Гранична норма заміщення. Окремі випадки кривих байдужості. Лінія бюджетного обмеження споживача

Будь-яка комбінація двох благ може бути показана точкою в прямокутній системі координат. Якщо з'єднати точки з такими комбінаціями товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення потреб, ми отримаємо криву байдужості.

Крива байдужості — це лінія рівної корисності, всі точки якої показують множину наборів комбінацій двох благ, що забезпечують один і той самий рівень корисності.

Для описання уподобань споживача щодо всіх можливих комбінацій двох товарів застосовується карта байдужості — сукупність кривих байдужості, кожна з яких представляє інший рівень корисності (рис. 4). Вона описує поведінку споживача без врахування видатків на будь-який кошик і є «моделлю бажаного».

Рухаючись вздовж обраної кривої байдужості, споживач залишається на одному й тому самому рівні корисності, але може змінювати набір товарів у кошику. Опуклість кривих байдужості до початку координат означає, що збільшення в кошику кількості одного товару супроводжується зменшенням кількості іншого, тобто споживач може лише замінювати один товар іншим.

Кількість одного блага, від якої змушений відмовитись споживач, щоб отримати додаткову одиницю іншого, називається граничною нормою заміни (MRS). Вона може бути визначена як кутовий коефіцієнт кривої байдужості в кожній точці:

Крива байдужості на рис. 5 стає пологішою при просуванні вздовж неї донизу, а гранична норма заміни зменшується, тобто споживач готовий відмовлятись від все меншої кількості блага заради отримання додаткової одиниці товару в міру зменшення в кошику запасу товару і збільшення запасу товару. Так, при зміні кошиків Б на В за додаткову одиницю він готовий віддати 2, отже, MRS=2; при зміні кошиків В на Г — лише 1,25, MRS=1,25 і т.д.

Форма і нахил кривих байдужості визначаються уподобаннями споживача і залежать від ступеня замінності благ у споживанні. Оскільки більшість товарів є неповними замінниками, їхні криві байдужості є монотонно спадними, опуклими до початку координат. Разом з тим, вони можуть мати й іншу форму. Якщо товари є абсолютними замінниками, споживачу байдуже, який з них споживати (купити учнівський зошит червоного чи синього кольору), гранична норма заміни є сталою, а криві байдужості матимуть вигляд спадних прямих. Якщо товари є абсолютними взаємодоповнювачами (наприклад, взуття на праву та ліву ногу), то заміщення неможливе, гранична норма заміни дорівнює нулю або є нескінченною, а криві байдужості мають вигляд прямого кута [10, c. 76-79].

Узагальнимо властивості кривих байдужості:

- криві байдужості не можуть перетинатися;

- криві байдужості, розташовані далі від початку координат, відповідають наборам благ з вищим рівнем корисності;

- криві байдужості мають від'ємний нахил для абсолютної більшості благ;

- в міру просування донизу по кривій байдужості вона стає пологішою, випрямляється.

Споживач бажав би обрати кошик, який належить найвищій кривій байдужості, з найбільшою кількістю товарів. Однак він повинен зважити на те, що ціни кошиків різні, а його доход обмежений. Для того, щоб визначити, який саме кошик вибере споживач, прагнучи максимізувати корисність, потрібно проаналізувати бюджетне обмеження споживача.

Бюджетне обмеження споживача формують його доход і ціни товарів і послуг. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості, і має назву «модель можливого».

Графічно ці набори благ відображає пряма з від'ємним нахилом, яка називається бюджетною лінією або лінією бюджетного обмеження (рис. 6).

Список використаної літератури

1. Андреюк Н. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ Наталія Андреюк. - К.: Кондор, 2004. – 174 с.

2. Базілінська О. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Олена Базілінська, Оксана Мініна; За ред. Олени Базілінської; М-во освіти і науки України. - 2-ге вид., перероб. і доп.. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 349 с.

3. Ватаманюк Остап З. Мікроекономіка: Навч. посіб.. — Л. : Інтелект-Захід, 2004. — 176с.

4. Вініченко І. І. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ І. І. Вініченко, Н. В. Дацій, С. О. Корецька; М-во освіти і науки України, ГУ "ЗІДМУ". - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 265 с.

5. Гончарова Н.М. Мікроекономіка: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 304 с.

6. Горобчук Т. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Тетяна Горобчук; М-во освіти і науки України, Житомирський інженерно-технологічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 271 с.

7. Задоя А. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посібн./ Анатолій Задоя. - К.: Знання, 2001. - 211 с.

8. Кириленко В. Мікроекономіка: Навчальний посібник для економ. спец. студ. вузів/ Володимир Кириленко. - К.: Таксон, 2003. - 334 с.

9. Косік А. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Алла Косік, Галина Гронтковська; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 415 с.

10. Лісовицький В. Мікроекономіка: Навчальний посібник/ Володимир Лісовицький. - 3-є вид., доп. та переробл.. - К.: Кондор, 2007. - 163 с.

11. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій/ В.Базилевич, В.Лук'янов, Н.Писаренко, Н.Квіцинська; М-во освіти України, Київ. держ.торг.-екон. ун-т. - К.: Четверта хвиля, 2001. - 246 с.